про залишення позовної заяви без руху
25.06.2025 р. Справа № 914/1922/25 Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго», місто Львів
до відповідача 1 Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, місто Львів
до відповідача 2 Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради», місто Львів
про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді стягнення раніше сплаченої орендної плати у загальному розмірі 300928,87 грн.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» до відповідачів: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів у вигляді стягнення раніше сплаченої орендної плати у загальному розмірі 300928,87 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.06.2025, справу №914/1922/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
З матеріалів позовної заяви судом не вбачається, що представник позивача надав відомості щодо наявності та/або відсутності електронних кабінетів сторін. Відтак, суд зобов'язує позивача надати відповідну інформацію, яка визначена п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити також зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пунктом 1 частини 1 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Згідно прохальної частини позовної заяви, позивач просить суд стягнути з Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на свою користь 291868,76 грн та з Львівського комунального підприємства «Агенція ресурсів Львівської міської ради» - 9060,11 грн. Відтак, загальна сума раніше сплаченої позивачем орендної плати становить 300928,87 грн. Всупереч наведеному, позивачем визначено ціну позову як 300929,00 грн.
Враховуючи усе вище наведене, суд звертає увагу позивача на доцільності вірно визначити ціну позову, з якою останній звертається до Господарського суду Львівської області із заявленими позовними вимогами.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
У позовній заяві представник позивача покликається на ряд доказів, які не долучаються останнім до матеріалів позовної заяви, а саме: ухвала Львівської міської ради №2319 від 30.05.2013, ухвала Львівської міської ради №2948 від 26.12.2013, протокол проведення електронних торгів №132618 від 07.12.2015, акт про проведення електронних торгів від 22.12.2015, право власності ПрАТ «Львівобленерго» на будівлю ТП-1179 згідно реєстру речових прав на нерухоме майно від 2016 року.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що позивачу необхідно долучити усі наявні у нього докази на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог, на які останній покликається у своїй позовній заяві.
Разом з тим, суд також наголошує на тому, що позивач, на виконання приписів п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України повинен повідомити суду про наявність та/або відсуніть доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.
Разом з тим, суд звертає увагу позивача на наступне.
Відповідно до частин 1-5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
За приписами частини 1 статті 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Відповідно до ст. 10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова.
У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в: ухвалі від 11.02.2019 у справі №904/712/18, в ухвалі від 04.02.2019 у справі №26/17-4058-2011; в ухвалі від 18.01.2019 у справі №922/234/18.
Згідно з ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із позовною заявою позивачем разом із документами, які викладені іноземною мовою, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади цих документів державною мовою.
Проте, позивачем подано до суду доказ, який викладений іноземною мовою без належним чином засвідченого перекладу, а саме: копії банківських виписок на які покликається позивач як на факт сплати позивачем орендної плати.
Суд враховує положення ч. 3 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», якими закріплено, що суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Відповідно ч. 4 ст. 10 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу, які не володіють або недостатньо володіють державною мовою, мають право робити заяви, надавати пояснення, виступати в суді і заявляти клопотання рідною мовою або мовою, якою вони володіють, користуючись при цьому послугами перекладача в порядку, встановленому цим Кодексом.
Таким чином, суд наголошує позивачу на тому, що усі надані ним докази мають відповідати формі та змісту, визначеній процесуальним законодавством України.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Встановити Приватному акціонерному товариству «Львівобленерго» десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Суддя Гоменюк З.П.