про залишення позовної заяви без руху
23.06.2025 р. Справа № 914/1886/25
Суддя Господарського суду Львівської області Гоменюк З.П., розглянувши матеріали
за позовом Фізичної особи-підприємця Прохоренка Олега Івановича, місто Борислав, Львівська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЕ», місто Львів, Львівська область
про стягнення 3723027,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №010120 від 01.01.2020 року.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Прохоренка Олега Івановича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «РОСЕ» про стягнення 3723027,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №010120 від 01.01.2020 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025, справу №914/1886/25 передано на розгляд судді Гоменюк З.П..
Розглянувши позовну заяву та додані до неї документи, господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити її без руху з огляду на таке.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи-підприємця (для фізичних осіб-підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
З матеріалів позовної заяви судом вбачається, що позивачем не зазначено поштовий індекс відповідача, а відтак, фізичній особі-підприємцю Прохоренку Олегу Івановичу необхідно надати суду відповідну інформацію, яка визначена п. 2 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п. 8 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 2 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Так, частинами 2, 4 та 5 статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів (ДСТУ 4163:2020), затвердженого наказом Державного підприємства Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» від 01.07.2020 №144, відмітка про засвідчення копії документа складається з таких елементів: слів «Згідно з оригіналом» (без лапок), найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії. Відмітку про засвідчення копії документа проставляють нижче реквізиту «Підпис» на лицьовому боці останнього аркуша копії документа.
При огляді матеріалів позовної заяви суд виявив, що додатки до неї, які подані в копіях, а саме: Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців подана позивачем у двосторонньому друці, проте зворотна сторона такої не містить належного засвідчення відповідно до встановлених норм законодавства України.
Таким чином, суд зобов'язує позивача надати належним чином засвідченні копії, долучені до матеріалів позовної заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 1 статті 164 Господарського процесуального кодексу України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Законом України «Про судовий збір» визначено правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви: майнового характеру розмір судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; немайнового характеру розмір судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2025 року для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн.
З урахуванням викладеного, за подання позовної заяви майнового характеру позивач мав сплатити 55845,41 грн, проте позивач, звертаючись з позовною заявою, не надав жодних доказів сплати судового збору.
Однак, разом з позовною заявою позивачем подано клопотання про відстрочення сплати судового збору (вх.№2642/25 від 17.06.2025), в якому позивач просив суд відстрочити сплату судового збору в розмірі 55845,40 грн на строк до ухвалення судового рішення.
Розглянувши клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення з таких підстав.
Клопотання обґрунтоване тим, що майновий стан позивача не дозволяє йому сплатити судовий збір у повному обсязі, оскільки такий розмір перевищує п'ять відсотків розміру річного доходу позивача.
За приписами статті 7 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.
Частиною другою статті 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно статті 8 Закону «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
Отже, право суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору закон пов'язує з встановленням чітко визначеного переліку обставин, до яких не відносяться обставини, викладені заявником у заяві.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка, зокрема, викладена в ухвалі від 11.11.2019 у справі №908/870/19 та постанові від 07.12.2020 у справі №641/3706/19.
Суд зазначає, що належним доказом існування підстави, передбаченої пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону «Про судовий збір», є довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка б підтвердила, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу скаржника за попередній календарний рік. Однак позивач такої довідки не надав.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18 (пункти 39, 41).
Як визначено у рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява №24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.85 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду (пункт 60).
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, проте таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується з п. 1 ч. 2 ст. 129 Конституції України, яким однією з основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки, позивач не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документів, що підтверджують підстави відстрочення сплати судового збору відповідно до закону, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення заяви фізичної особи-підприємця Прохоренка Олега Івановича за вх.№2642/25 від 17.06.2025 про відстрочення сплати судового збору.
Відтак, позивачем не додержано процесуальні вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України та не надано доказів сплати судового збору у встановлених порядку у розмірі 55845,41 грн, або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Враховуючи вище наведене, суд зобов'язує позивача надати належні докази сплати судового збору у розмірі 55845,41 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на вищенаведене, відповідно до вказаних норм Господарського процесуального кодексу України позовну заяву слід залишити без руху, встановивши позивачеві спосіб і строк для усунення недоліків.
Керуючись ст. ст. 162, 164, 172, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання фізичної особи-підприємця Прохоренка Олега Івановича за вх.№2642/25 від 17.06.2025 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Встановити фізичній особі-підприємцю Прохоренку Олегу Івановичу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали на усунення допущених недоліків, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали.
У випадку невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України та не підлягає оскарженню.
Суддя Гоменюк З.П.