просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
25 червня 2025 року м.Харків Справа № 913/115/25
Провадження №6/913/115/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Драгнєвіч О.В., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116
до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, пл.Володимирська, буд.2, м.Рубіжне(з), Сіверськодонецький р-н, Луганська область, 93000
про стягнення 223'574 грн 32 коп.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», позивач, постачальник) звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі - відповідач, споживач) про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу №11-1098/21-БО-Т від 15.11.2021 (далі - договір) в загальному розмірі 223'574 грн 32 коп., з яких основний борг у сумі 143'102 грн 66 коп., пеня в сумі 30'227 грн 99 коп., 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп. та інфляційні втрати в сумі 39'678 грн 57 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання договору позивач (ЕІС-код 56Х930000010610Х) передав у власність відповідача (ЕІС-код 56XS0000Q0N7Y004) протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року природний газ загальним об'ємом 31,53130 тис.куб.м. на загальну суму 521'968 грн 98 коп., що підтверджується даними оператора ГТС з інформаційної платформи оператора за вказаний період, в т.ч. даними остаточних алокацій відборів споживача в період січня - лютого 2022 року по дням, а також даними складених актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.
Однак, відповідач розрахунки за придбаний природний газ з позивачем провів не повністю, повністю розрахувався за зобов'язаннями листопада 2021 року - січня 2022 року. За зобов'язаннями лютого 2022 року розрахунок проведено не було, тому у відповідача обліковується заборгованість у сумі 143'102 грн 66 коп.
Крім того, у зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню в сумі 30'227 грн 99 коп., обраховану за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп., обраховані за період з 16.04.2022 по 30.09.2024 та інфляційні втрати в сумі 39'678 грн 57 коп., обраховані за період з травня 2022 року по вересень 2024 року.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 справа передана на розгляд судді Драгнєвіч О.В.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 04.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; встановлено позивачу строк по 14.04.2025 включно, в який запропоновано надати суду: 1) додаткові письмові пояснення щодо правильності визначення відповідача у справі, наявності/відсутності підстав для залучення до участі у справі Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (в т.ч. в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача); 2) докази направлення/вручення відповідачу для підписання (в т.ч. на електронну пошту) актів приймання-передачі природного газу за зобов'язаннями січня - лютого 2022 року, обґрунтувавши підстави неможливості їх подання своєчасно разом із позовом до суду; запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.
15.04.2025 через підсистему «Електронний суд» на виконання вимог ухвали суду від 04.04.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі №б/н від 14.04.2025 щодо направлення актів приймання-передачі за січень, лютий 2022 року відповідачу на електронну пошту.
Зокрема, в поданих додаткових поясненнях позивач зауважив, що зазвичай акти приймання-передачі природного газу направлялися споживачам простими листами без описів-вкладення через АТ «Укрпошта», а тому докази направлення актів приймання-передачі надати суду наразі неможливо.
Крім того, враховуючи загрозу життю та здоров'ю працівників та клієнтів, починаючи з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» припинила роботу низки відділень, в тому числі в Луганській області, що унеможливило відправку актів приймання-передачі природного газу деяким споживачам.
Оскільки, вказані обставини унеможливили відправку актів приймання-передачі природного газу за січень - лютий 2022 року відповідачу послугами поштового зв'язку, такі акти було направлено лише електронною поштою. Водночас, через постійні кібератаки Російської Федерації, в тому числі, безпосередню атаку ворога на сервісні дата-центри компанії, частково було втрачено дані та тривалий час були заблоковані сервери, на яких зберігалась інформація щодо актів приймання-передачі та докази їх направлення. Відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів газу в січні та лютому 2022 року; підписані з боку відповідача акти не були повернуті позивачу.
Разом з цим, згідно з положеннями п.6.2 договору, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу та своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Не оформлення сторонами актів приймання-передачі, за твердженням позивача, не впливає на обов'язок відповідача здійснити розрахунок з постачальником за отриманий природний газ по ціні та у строк, що визначені у договорі.
Хоча відповідачем не були підписані (оформлені) акти приймання-передачі природного газу січня - лютого 2022 року, однак, враховуючи офіційні дані інформаційної платформи від оператора ГТС щодо обсягів спожитого відповідачем природного газу, такі обсяги спожитого відповідачем газу є доведеними, вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі, про що в т.ч. свідчать і подальші дії відповідача - проведення повного розрахунку із постачальником, зокрема за зобов'язаннями січня 2022 року.
Також 15.04.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про заміну неналежного відповідача №б/н від 14.04.2025, в якому позивач просив замінити у справі первісного відповідача - Рубіжанську міську раду Луганської області, належним відповідачем - Рубіжанською міською військовою адміністрацією Сєвєродонецького району Луганської області (пл.Володимирська, буд.2, м.Рубіжне, Сєвєродонецький р-н(п), Луганська область, 93000, ідентифікаційний код 44779753).
Ухвалою суду від 24.04.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про заміну неналежного відповідача №б/н від 14.04.2025 задоволено; замінено первісного відповідача у справі №913/115/25 - Рубіжанську міську раду Луганської області (ідентифікаційний код 26023286) на належного відповідача, Рубіжанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області (пл.Володимирська, буд.2, м.Рубіжне(з), Сіверськодонецький р-н (раніше - Сєвєродонецький р-н), Луганська область, 93000, ідентифікаційний код 44779753); встановлено позивачу строк - протягом 2-х днів з моменту отримання цієї ухвали, в який зобов'язано направити відповідачу - Рубіжанській міській військовій адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області: копію позовної заяви разом з додатками у цій справі; копію поданих додаткових пояснень у справі від 14.04.2025 (докази направлення у встановлений строк подати суду); запропоновано сторонам подати заяви по суті справи у встановлені законом та судом строки.
Встановлені судом обставини та висновки суду щодо наявності підстав для задоволення клопотання позивача про заміну первісного відповідача - Рубіжанську міську раду Луганської області на належного, Рубіжанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області, викладені окремо в ухвалі суду 24.04.2025.
Крім того, задовольняючи відповідне клопотання, судом також враховано висновок, наведений у п.4.12 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №911/1244/23.
Через підсистему «Електронний суд» 25.04.2025, на виконання вимог ухвали суду від 24.04.2025, від позивача надійшло клопотання №б/н від 25.04.2025, в якому позивач просить долучити до справи подані докази - квитанцію №3287862 від 25.04.2025 про доставку копії позовної заяви разом з додатками та копії клопотання про заміну відповідача до зареєстрованого електронного кабінету відповідача.
28.04.2025 від Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання про початок розгляду справи спочатку №б/н від 25.04.2025, в якому відповідач, посилаючись на положення ч.4 ст.48 ГПК України, просить розпочати розгляд справи №913/115/25 за позовом ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення 223'574 грн 32 коп. спочатку.
В той же день через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло вдруге клопотання про початок розгляду справи спочатку №б/н від 28.04.2025 аналогічного змісту.
Мотиви та висновки, яких дійшов суд розглядаючи подані клопотання учасників, наведені в ухвалі суду від 30.04.2025.
Зокрема, ухвалою суду від 30.04.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» №б/н від 25.04.2025 задоволено, долучено подані докази разом з клопотанням до матеріалів справи; клопотання Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про розгляд справи №913/115/25 спочатку №б/н від 25.04.2025 задоволено; початок розгляду цієї справи по суті в порядку спрощеного провадження без проведення судових засідань, а також строк вчинення процесуальних дій, вирішено обраховувати з урахуванням вказаного клопотання, положень ст.252 ГПК України та висновків наведених судом в цій ухвалі (тобто, тридцять днів для вчинення процесуальних дій, подання учасниками заяв по суті, згідно з ч.1 ст.248, ч.3 ст.252 ГПК України, обраховувати з 25.04.2025).
08.05.2025, із дотриманням встановленого строку, через підсистему «Електронний суд» від Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області надійшов відзив на позовну заяву №б/н від 08.05.2025, в якому відповідач не визнає заявлені вимоги та просить відмовити в позові повністю, посилаючись на наступне.
Вся документальна база Рубіжанської міської ради Луганської області (у т.ч. усі договори, кадрові, бухгалтерські, архівні, тощо) залишилась на території Рубіжанської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області, яка відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року №376, з 24.02.2022 визначена такою, де велись активні бойові дії, а з 13.05.2022 - є тимчасово окупованою.
Рубіжанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області як тимчасовий державний орган, утворений в межах території територіальної громади, у якій міська рада та/або її виконавчі органи, та/або міський голова не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження, розпочала свою діяльність фактично з 13.04.2022 згідно з розпорядженням начальника №1 від 13.04.2022 «Про виконання обов'язків начальника Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області», поза межами території громади, яка окупована, та за відсутності первинних документів.
Акти приймання-передачі природного газу за січень - лютий 2022 року за договором №11-1098/21-БО-Т постачання природного газу, укладеного між ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Рубіжанською міською радою Луганської області, на адресу відповідача не надходили. Тому доводи позивача про те, що відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу зі січень, лютий 2022 року, є безпідставними.
Також відповідач, посилаючись на умови п.6.4 договору, на положення ст.19 ГПК України, зазначає, що позивачем не вживались заходи досудового врегулювання спору, оскільки останній жодного разу письмово не звертався до відповідача щодо погашення основної заборгованості в сумі 143'102 грн 66 коп.
Відповідач, посилаючись на положення п.10.1 договору, ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України, зауважує про те, що сторонами в договорі було передбачено звільнення від відповідальності сторони за часткове або повне невиконання договірних обов'язків внаслідок настання форс-мажорних обставин, а тому стягнення позивачем пені в сумі 30'227 грн 99 коп., 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп. та інфляційних втрат у сумі 39'678 грн 57 коп. є безпідставним.
Зокрема, Торгово-промислова палата України 28.02.2022 на своєму сайті розмістила лист № 2024/02.0-7.1, яким засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - розпочату військову агресію Російською Федерацією проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
Додатково відповідач повідомив, що Рубіжанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області звернулась до Луганської обласної прокуратури з заявою №вих./621/2022 від 25.11.2022 про вчинення кримінального правопорушення секретарем Рубіжанської міської ради Луганської області восьмого скликання Коновим Д.В., передбаченого ст.367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); 02.12.2022 ГУНП в Луганській області порушено кримінальне провадження №12022130000001498 за ч.1 ст.367 КК України за фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків службовими особами Рубіжанської міської ради Луганської області, розслідування справи триває.
Через підсистему «Електронний суд» 13.05.2025, тобто в межах встановленого строку, від позивача надійшла відповідь на відзив №б/н від 13.05.2025, в якій останній окрім повторно наведених доводів, які вже раніше наводилися позивачем в позові та додаткових письмових поясненнях №б/н від 14.04.2025, зауважує про те, що хоча відповідач і заперечує проти заявлених позовних вимог повністю, однак, не спростував позовних вимог, а аргументи відповідача не відповідають доказам, наявним у справі; відповідач належними доказами не довів факт відсутності споживання у спірний період природного газу з ресурсу постачальника - ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Будь-яких судових проваджень щодо врегулювання обсягів (перерахування, коригування даних платформи) спожитого природного газу у спірний період, які відображені, в тому числі, на інформаційній платформі Оператора ГТС України, доступ до якої має і продавець, і споживач, відповідачем не ініційовано.
Крім того, позивач зауважує, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, розміщений на веб-сайті ТПП, нормам Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» і Регламенту засвідчення ТПП України та регіональними ТПП про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не відповідає і не може вважатись сертифікатом про форс-мажорні обставини, виданим ТПП України відповідачу; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і сторона повинна довести не лише їх наявність, але й те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. На підтвердження позивач навів висновки з постанов Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 01.06.2021 у справі N910/9258/20, від 14.06.2022 у справі №922/2394/21.
Також позивач зауважує, що спосіб захисту порушеного права позивача шляхом досудового врегулювання спору не є обов'язковим до правовідносин, що склалися між сторонами.
Наразі у встановлений судом строк від відповідача заперечення на відповідь на відзив не надходили; клопотання про розгляд справи в судовому засіданні або інші заяви від учасників до суду також не надходили.
У відповідності до положень ст.248 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Оскільки ухвалою суду від 30.04.2025 було задоволено клопотання відповідача про початок розгляду справи спочатку №б/н від 28.04.2025, вирішено розпочати розгляд справи спочатку та обраховувати двомісячний строк розгляду справи (початок 30-денного строку вчинення процесуальних дій до початку розгляду справи по суті) з 25.04.2025, відповідно строк розгляду справи, враховуючи положення ч.4 ст.48, 248, 251, 252 ГПК України, завершується 25.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, надані сторонами інші заяви по суті, об'єктивно оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
15.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Рубіжанською міською радою Луганської області укладено договір №11-1098/21-БО-Т постачання природного газу, у відповідності до предмету якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язаний прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
EIC-код споживача - 56XS0000Q0N7Y004.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).
За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України (п.1.3 договору).
Згідно з п.1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільної мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює(ють) оператор(и) газорозподільних мереж, а саме: АТ «ОГС «Луганськгаз», з яким (якими) споживач уклав відповідний договір (п.1.5 договору).
Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природною газу у період з листопада 2021 року по грудень 2022 року (включно), в кількості 64,233 тис.куб.метрів, в т.ч. по місяцях в замовленому обсязі, зазначеному у таблиці.
Згідно з п.2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до реєстру споживачів постачальника (надалі - реєстр або реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду. Споживач зобов'язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно (до кінця відповідного розрахункового періоду) надавати постачальнику для оформлення відповідну додаткову угоду на коригування замовлених обсягів за цим договором. В будь-якому випадку, обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до пункту 3.5 цього договору, вважається фактично використаним за цим договором обсягом природного газу (п.2.4 договору).
Постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п.3.1 договору).
Відповідно до п.3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до реєстру споживачів постачальника, розміщеного на інформаційній платформі оператора ГТС.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 договору).
У підпункті 3.5.1 договору сторони погодили, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (пп.3.5.2 договору).
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).
В пп.3.5.4 договору сторони визначили, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).
Відповідно до п.4.1 договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1'000 куб.м. газу без ПДВ - 13'658 грн 42 коп., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124 грн 16 коп. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163 грн 89 коп. за 1'000 куб.м.
Всього ціна газу за 1'000 куб.м. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16'554 грн 00 коп.
Згідно з п.4.3 договору загальна вартість цього договору становить 886'094 грн 23 коп., крім того ПДВ - 177'218 грн 85 коп., разом з ПДВ - 1'063'313 грн 08 коп.
Відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або переплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору (п.5.3 договору).
Згідно з п.13.1 договору останній набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Договір підписано представниками сторін, підписи яких скріплено печатками юридичних осіб.
Матеріали справи свідчать про те, що на виконання умов договору протягом листопада 2021 року - лютого 2022 року позивач передав у власність Рубіжанської міської ради Луганської області (ЕІС-код 56XS0000Q0N7Y004) природний газ загальним об'ємом 31,53130 тис.куб.м. на загальну суму 521'968 грн 98 коп., що підтверджується даними щодо остаточної алокації відборів споживача ЕІС-кодом 56XS0000Q0N7Y004, розміщеними на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 по дням, а також даними складених постачальником актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022, зокрема:
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 (підписаний представниками обох сторін), загальний обсяг спожитого відповідачем в листопаді 2021 року газу склав 0,89353 тис.куб.м. на загальну суму 14'791 грн 49 коп. з ПДВ;
- відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 (підписаний представниками обох сторін), загальний обсяг спожитого відповідачем в грудні 2021 року газу склав 10,70900 тис.куб.м. на загальну суму 177'276 грн 73 коп. з ПДВ;
- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у січні 2022 року газу склав 11,28417 тис.куб.м.
Зазначений обсяг 11,28417 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в січні 2022 року на загальну суму 186'798 грн 10 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 (залишився не підписаний відповідачем);
- відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у лютому 2022 року газу склав 8,64460 тис.куб.м.
Зазначений обсяг 8,64460 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в лютому 2022 року на загальну суму 143'102 грн 66 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 (залишився не підписаний відповідачем).
Позивач посилається на невиконання Рубіжанською міською радою Луганської області зобов'язань згідно умов п.3.5.1 договору в частині надання постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завіреної належним чином копії відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період (в т.ч. за спожитий газ в лютому 2022 року), що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Також, за твердженням позивача, споживач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за періоди січень - лютий 2022 року.
Оскільки через повномасштабне вторгнення військ Російської Федерації на територію України та веденням активних бойових дій, зокрема на території Луганської області, враховуючи загрозу життю та здоров'ю працівників, починаючи з 24.02.2022 АТ «Укрпошта» призупинила роботу низки відділень в області, що унеможливило відправку актів приймання-передачі природного газу за січень - лютий 2022 року Рубіжанській міській раді послугами поштового зв'язку, тому такі акти було направлено на електронну пошту.
Пояснюючи частимиі кібератаками Російської Федерації, в тому числі на сервісні дата-центри компанії, що призводило до тривалого блокування серверів та часткову втрату даних, позивач не зміг долучити докази направлення актів споживачу на електронну пошту.
Разом з цим, зазначає, що споживач ухилився від документального оформлення актів, не повернув постачальнику підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі за січень та лютий 2022 року, однак розрахунок за зобов'язаннями січня 2022 року був проведений з постачальником повністю.
Зокрема, Рубіжанська міська рада Луганської області повністю розрахувалася за зобов'язаннями листопада 2021 року - січня 2022 року, сплативши в загальному розмірі 378'866 грн 32 коп. (зокрема, 16.12.2021 - 14'791 грн 49 коп., 24.12.2021 - 164'629 грн 49 коп., 19.01.2022 - 12'647 грн 24 коп., 16.02.2022 - 186'798 грн 10 коп.), що підтверджується даними, наданими позивачу АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 15.11.2021 по 22.10.2024, а також розрахунком позивача про основну заборгованість, що наявні в матеріалах справи.
За твердженням позивача, у відповідача обліковується заборгованість в розмірі 143'102 грн 66 коп. за спожитий природний газ у лютому 2022 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на територіях, на яких введено воєнний стан, для забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян можуть утворюватися тимчасові державні органи - військові адміністрації.
Пунктом 3 ч.1 ст.78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради можуть бути достроково припинені у випадках, зокрема, передбачених законами України «Про військово-цивільні адміністрації», «Про правовий режим воєнного стану».
Повноваження сільської, селищної, міської, районної в місті, районної, обласної ради за наявності підстав, передбачених п.3 частини першої цієї статті, достроково припиняються з дня набрання чинності актом Президента України про утворення відповідної військово-цивільної, військової адміністрації (ч.5 ст.78 вказаного Закону).
Судом з'ясовано, що згідно з п.1 Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» №192/2022 від 31.03.2022 утворено Рубіжанську міську військову адміністрацію Сєвєродонецького району Луганської області
Розпорядженням Президента України «Про призначення А.Юрченка начальником Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області» №48/2022-рп від 31.03.2022 призначено Юрченка Андрія Федоровича начальником Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
01.07.2022 Верховною Радою України прийнято Постанову №2333-IX «Про здійснення начальниками Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.1 якої встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування: 1) начальники Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області: крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних міських голів; можуть затвердити тимчасову структуру виконавчих органів відповідної міської ради (для працівників, посади яких не включено до тимчасових штатних розписів, оголошується простій або здійснюється їх переведення на рівнозначну чи нижчу посаду); 2) апарати Кремінської і Рубіжанської міських рад та їх виконавчі комітети, інші виконавчі органи (з урахуванням абз 3 пункту 1 частини другої статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»), комунальні підприємства, установи та організації Кремінської і Рубіжанської міських територіальних громад підпорядковуються відповідно начальнику Кремінської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області та начальнику Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області.
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що 11.04.2022 внесено запис №1003901020000001499 про державну реєстрацію Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44779753).
Отже, враховуючи положення ст.78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження та діяльність в цілому Рубіжанської міської ради Луганської області були достроково припинені з дня набрання чинності Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» №192/2022 від 31.03.2022.
Тому наразі повноваження Рубіжанської міської ради Луганської області тимчасово здійснює (до моменту відновлення повноважень міської ради) саме Рубіжанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області.
Подібний висновок наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №911/1244/23.
Зокрема, у п.4.12 вказаної постанови у справі за позовом ТОВ "Холенд" до відповідачів - 1) Гостомельської селищної ради Бучанського району Київської області та 2) Гостомельської селищної військової адміністрації Бучанського району Київської області про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 4 182 486, 55 грн, Верховний Суд зауважив про те, що «колегія суддів з урахуванням положень чинного законодавства, зокрема, норм Закону України "Про військово-цивільні адміністрації", Закон України "Про правовий режим воєнного стану" та Указу Президента України від 21.03.2023 № 156/2022 "Про утворення військової адміністрації", яким постановлено утворити Гостомельську селищну військову адміністрацію, визнає правильним є висновок судів попередніх інстанцій стосовно того, що з дня утворення Гостомельської селищної військової адміністрації діяльність Гостомельської селищної ради тимчасово (до моменту відновлення повноважень у зв'язку із скасування воєнного стану) зупинена, а тому позовна вимога позивача про солідарне стягнення з відповідачів 4 182 486, 55 грн основної заборгованості за договором, є такою, що не ґрунтується на нормах законодавства України в частині стягнення з Гостомельської селищної ради.»
У зв'язку з порушенням строків оплати споживачем, на підставі п.7.2 договору, ст.625 ЦК України, позивач нарахував до стягнення з відповідача також пеню в сумі 30'227 грн 99 коп., 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп., та інфляційні втрати в сумі 39'678 грн 57 коп. згідно з наданими позивачем розрахунками.
Відповідач, Рубіжанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, проти задоволення позову заперечила повністю з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву, які наведені вище в рішенні.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам сторін, суд зазначає наступне.
Пунктом 1 частини 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Укладений між сторонами договір за своїм змістом та своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, правове регулювання якого регламентується нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про ринок природного газу» та Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2496 від 30.09.2015.
Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Подібна редакція також міститься в ст.712 ЦК України.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч.2 ст.714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Пунктом 28 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що постачання природного газу господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.
Згідно п.3 розділу І Правил постачання природного газу, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Таким чином, договір постачання природного газу №11-1098/21-БО-Т від 15.11.2021 є належною підставою для виникнення прав і обов'язків у сторін.
Факт поставки позивачем відповідачу природного газу у листопаді 2021 року - лютому 2022 року в загальному об'ємі 31,53130 тис.куб.м. на загальну суму 521'968 грн 98 коп. підтверджується даними складених постачальником актів приймання-передачі природного газу від 30.11.2021, 31.12.2021, 31.01.2022, 28.02.2022.
Даними, наданими ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», в листі-відповіді на адвокатський запит №ТОВВИХ-24-16347 від 28.10.2024 та інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача, підтверджується факт включення Рубіжанської міської ради Луганської області (споживач з EIC-кодом 56XS0000Q0N7Y004) до реєстру споживачів постачальника - ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» в інформаційній платформі в період з 01.01.2022 по 28.02.2022.
Зазначене також підтверджується даними остаточної алокації відборів споживача ЕІС-кодом 56XS0000Q0N7Y004, розміщеними на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 по дням (дані були передані оператором ГРМ - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз»)
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 30.11.2021 (підписаний представниками обох сторін), загальний обсяг спожитого відповідачем в листопаді 2021 року газу склав 0,89353 тис.куб.м. на загальну суму 14'791 грн 49 коп. з ПДВ. Враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору.
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 (підписаний представниками обох сторін), загальний обсяг спожитого відповідачем в грудні 2021 року газу склав 10,70900 тис.куб.м. на загальну суму 177'276 грн 73 коп. з ПДВ. Враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору.
Відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у січні 2022 року газу склав 11,28417 тис.куб.м.
Зазначений обсяг 11,28417 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в січні 2022 року на загальну суму 186'798 грн 10 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 . Враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору (акт залишився не підписаний відповідачем).
Відповідно до даних щодо остаточної алокації відборів споживача, розміщених на інформаційній платформі оператора ГТС за період з 01.02.2022 по 28.02.2022 по дням, загальний обсяг спожитого відповідачем у лютому 2022 року газу склав 8,64460 тис.куб.м.
Зазначений обсяг 8,64460 тис.куб.м. спожитого відповідачем природного газу в лютому 2022 року на загальну суму 143'102 грн 66 коп. з ПДВ внесений позивачем у складений акт приймання-передачі природного газу від 28.02.2022. Враховано ціну природного газу за 1'000 куб.м. з ПДВ - 16'554 грн 00 коп., враховуючи тариф на послуги з його транспортування для внутрішньої точки виходу з ГТС та коефіцієнт, що застосовується при замовленні потужності, встановлені п.4.1 договору (акт залишився не підписаний відповідачем).
Відповідно до п.2 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Відповідно до пункту 6 глави 7 розділу ХІІ Кодексу ГТС, у випадку якщо фактичний місячний обсяг відбору/споживання дорівнює сумі попередніх щодобових алокацій за місяць, для відбору/споживання, що не вимірюється щодобово та облік якого здійснюється комерційним вузлом обліку, не обладнаним обчислювачем (коректором), обсяги щодобових остаточних алокацій дорівнюють обсягам, визначеним попередніми щодобовими алокаціями.
Коригування обсягів добового відбору/споживання забезпечується оператором газорозподільної системи на інформаційній платформі.
Отже, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається оператором ГРМ (в даному випадку - АТ «Оператор газорозподільної системи «Луганськгаз») до інформаційної платформи оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Судом враховується, що сторони в п.3.4 договору визначили, що постачальник із застосуванням ресурсів інформаційної платформи оператора ГТС та споживач здійснюють щоденний моніторинг фактично відібраного споживачем обсягу природного газу.
Пунктом 6.2 договору також передбачено, що споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди, прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними саме інформаційної платформи оператора ГТС (п.3.6 договору).
Наразі в матеріалах справи відсутні докази належного виконання споживачем зобов'язань згідно умов п.3.5.1 договору в частині надання постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завіреної належним чином копії відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період (в т.ч. за спожитий газ в спірний період - лютого 2022 року), що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Як вже зазначалося вище, пп.3.5.2 договору сторонами було погоджено, що постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період на підставі як отриманих від споживача даних так і даних щодо остаточної алокації відборів споживача, отриманих на інформаційній платформі оператора ГТС.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (пп.3.5.3 договору).
В додаткових поясненнях у справі №б/н від 14.04.2025 позивач пояснив, що акти приймання-передачі природного газу направлялися споживачам простими листами без описів-вкладення через АТ «Укрпошта», а тому докази направлення актів приймання-передачі надати суду наразі неможливо.
Крім того, 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України на підставі Указому Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався та який діє на час розгляду справи.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (раніше чинний Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 22.12.2022, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією) Рубіжанська міська територіальна громада Луганської області з 24.02.2022 є територією активних бойових дій, а з 13.05.2022 -тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України.
Оскільки, вказані обставини фактично унеможливила відправку актів приймання-передачі природного газу за січень - лютий 2022 року спожтвачу послугами поштового зв'язку (робота поштових відділень АТ «Укрпошта» була призупинена), як зазначає позивач, такі акти було направлено лише електронною поштою.
Водночас, через постійні кібератаки Російської Федерації, в тому числі на сервісні дата-центри компанії, частково було втрачено дані та тривалий час були заблоковані сервери, на яких зберігалась інформація, тому наразі останній не може надати докази відправки цих актів на електронну пошту.
За вказаних обставин позивач зауважує про те, що споживач ухилився від документального оформлення актів за січень та лютий 2022 року, не повернув постачальнику підписані зі своєї сторони акти приймання-передачі, однак розрахунок за зобов'язаннями січня 2022 року провів з постачальником повністю.
Зокрема, Рубіжанська міська рада Луганської області повністю розрахувалася за зобов'язаннями листопада 2021 року - січня 2022 року, сплативши в загальному розмірі 378'866 грн 32 коп. (16.12.2021 - 14'791 грн 49 коп., 24.12.2021 - 164'629 грн 49 коп., 19.01.2022 - 12'647 грн 24 коп., 16.02.2022 - 186'798 грн 10 коп.), що підтверджується наявними у справі доказами - наданими АТ «Ощадбанк» про надходження коштів на рахунки позивача за період з 15.11.2021 по 22.10.2024, а також розрахунком позивача про основну заборгованість.
Отже, спір стосується фактично виконання зобов'язань лютого 2022 року.
Як вже зауважувалося вище, з огляду на положення ст.78 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження та діяльність в цілому Рубіжанської міської ради Луганської області були фактично достроково припинені з дня набрання чинності Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Луганській області» №192/2022 від 31.03.2022.
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вбачається, що 11.04.2022 внесено запис №1003901020000001499 про державну реєстрацію Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (ідентифікаційний код 44779753).
Тому фактично з квітня 2022 року повноваження Рубіжанської міської ради Луганської області тимчасово здійснює (до моменту відновлення повноважень міської ради) утворена Рубіжанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області.
При чому, як вбачається із даних Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зареєстрованою адресою місцезнаходження Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області є також тимчасово окуповане м.Рубіжне, Луганської області, пл.Володимирська, будинок 2, з яким поштове сполучення фактично з 24.02.2022 відсутнє через призупинення роботи поштових відділень АТ «Укрпошти».
Суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень п.13.5 укладеного між сторонами договору, сторони зобов'язані повідомляти одна одну рекомендованим листом з повідомленням про зміни власних платіжних реквізитів, ЕІС-коду, адреси, номерів телефонів, факсів у п'ятиденний строк з дня виникнення відповідних змін.
В матеріалах справи відсутні докази того, що споживач - Рубіжанської міської ради Луганської області, а з 11.04.2022 - Рубіжанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області, зверталися до позивача із вимогами направити акти приймання-передачі природного газу за січень та лютий 2022 року для підписання (у разі їх неотримання) та повідомляли позивача у відповідності до вимог п.13.5 договору про актуальну поштову адресу, за якою можливе отримання кореспонденції.
Зазначене в свою чергу свідчить про допущення відповідачем певної бездіяльності протягом тривалого часу (понад 3-х років), що призвело до неможливості належного оформлення акту сторонами.
У відповідності до положень ст.15 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військові адміністрації населених пунктів на відповідній території здійснюють повноваження із управління об'єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв'язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню; складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету; здійснюють управління майном, яке перебуває у комунальній власності відповідної територіальної громади (крім вирішення питань відчуження, у тому числі і шляхом приватизації комунального майна та надання комунального майна в оренду на строк понад один рік). Також військові адміністрації населених пунктів здійснюють делеговані повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законами України.
01.07.2022 Верховною Радою України прийнято Постанову №2333-IX «Про здійснення начальниками Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», п.1 якої встановлено, що у період дії воєнного стану в Україні та 30 днів після його припинення чи скасування: 1) начальники Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області: крім повноважень, віднесених до їх компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснюють повноваження відповідних міських рад, їх виконавчих комітетів, відповідних міських голів.
Фінансування діяльності військових адміністрацій із виконання повноважень органів місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів, виконання інших функцій - за рахунок коштів Державного бюджету України (ч.6 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №397 затверджено «Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій», яким передбачено, що фінансування діяльності здійснюється, зокрема військових адміністрацій населених пунктів, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету територіальної громади, де утворено військову адміністрацію.
Пунктами 4, 7 ч.6 ст.15 вказаного вище Закону також визначено, що начальник військової адміністрації є розпорядником бюджетних коштів; укладає від імені територіальної громади, відповідної військової адміністрації договори згідно із законодавством.
З огляду на вищевикладене (враховуючи повноваження створеної та зареєстрованої з 11.04.2022 Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області; доступну інформацію про зареєстровану адресу місцезнаходження відповідача в ЄДРЮО, яка є тимчасово окупованою територією, що об'єктивно унеможливлює направлення у зазначений населений пункт будь-якої поштової кореспонденції; за умов відсутності доказів повідомлення постачальника Рубіжанською міською військовою адміністрацією протягом майже 3-х років до звернення до суду із відповідним позовом про актуальну поштову адресу для отримання кореспонденції на виконання умов п.13.5 договору постачання) суд оцінює критично доводи відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на те, що акти приймання-передачі відповідач від постачальника не отримував; вся документальна база Рубіжанської міської ради Луганської області (у т.ч. усі договори, кадрові, бухгалтерські, архівні, тощо) залишилась на тимчасово окупованій території в м.Рубіжному.
Залишення документації на тимчасово окупованій території із зрозумілих об'єктивних причин (в т.ч. через не забезпечення вивезення документів або, як посилається відповідач, вчинення кримінального правопорушення службовими особами Рубіжанської міської ради Луганської області за фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків, тощо) в той же час не звільняє відповідача, враховуючи його повноваження, від набутих прав так і від належного виконання зобов'язань за договорами, в даному випадку за договором постачання природного газу №11-1098/21-БО-Т від 15.11.2021 в частині проведення розрахунку з постачальником за спожитий в лютому 2022 року газ.
Посилання відповідача про наявність порушеного кримінального провадження №12022130000001498 за ч.1 ст.367 Кримінального кодексу України за фактом неналежного виконання своїх службових обов'язків службовими особами Рубіжанської міської ради Луганської області суд не приймає до уваги суд не приймає до уваги під час розгляду цього спору, з огляду на положення ч.6 ст.75 ГПК України, якими передбачено, що лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
В той же час, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчиняв можливі дії для відновлення документації, що стосується спірних правовідносин сторін у цій справі, здійснював дії щодо перевірки даних, наведених позивачем у позовній заяві (у разі наявності сумнівів), наприклад звертався із відповідними запитами для отримання даних та копій документів до Оператора ГТС (ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») чи Оператора ГРМ (АТ «Луганськгаз») щодо обсягів спожитого природного газу у спірний період, до Державної казначейської служби чи АТ «Ощадбанк» - для перевірки здійснених оплат, тощо.
Разом з цим, пп.3.5.4 договору передбачено, що у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГTC, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Отже, позивач визначив обсяг спожитого відповідачем природного газу у спірний період, за відсутності даних переданих самим відповідачем через невиконання обов'язку, передбаченого п.3.5.1 договору, оперуючи даними оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримав в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Як вже зазначалося вище, умовами п.6.2 договору та Правилами постачання природного газу обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача.
Таким чином, враховуючи вищевикладені умови договору, не підписання відповідачем акту приймання-передачі від 28.02.2022, в той же час не повідомлення постачальнику актуальної поштової адреси для отримання кореспонденції, та допущення останнім тривалий час (понад 3 роки) бездіяльності щодо оформлення акту, не звільняє відповідача від зобов'язань провести повний розрахунок із постачальником за спожитий в лютому 2022 року природний газ.
Відповідно до положень ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доводи позивача та наведені оператором ГТС дані відповідачем згідно вимог ст.74 ГПК України під час розгляду справи не спростовані.
Відповідачем не надані суду докази того, що використані позивачем дані, розміщені оператором ГТС на інформаційній платформі щодо остаточної алокації відборів газу відповідача за лютий 2022 року є неповними чи не вірними, або такими, що відрізняються від даних самого споживача або оператора ГРМ.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Згідно зі ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Приписами ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В п.5.1. договору сторонами був визначений строк проведення розрахунків за поставлений природний газ.
Зокрема, остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або переплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Враховуючи положення п.5.1, п.3.5.4 договору, остаточний розрахунок за фактично переданий у лютому 2022 року природний газ відповідач мав провести з позивачем до 15.04.2022 включно.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
З матеріалів справи вбачається, що докази зміни сторонами встановленого в п.5.1 договору остаточного строку оплати відсутні.
Доказів того, що споживачем отримано природний газ згідно з договором у лютому 2022 року в іншому обсязі, ніж стверджує позивач та за іншою вартістю, або не отримано взагалі, суду не надано, доводів позивача відповідачем не спростовано.
Окремо суд звертає увагу на положення п.5.1 договору, де зокрема, вказано, що «у разі відсутності акту приймання-передачі», фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
З наведеного вбачається, що у разі відсутності акту приймання-передачі спожитого газу за будь-яких обставин, застосовується механізм визначення обсягу спожитого газу відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС, вказаний у підпункті 3.5.4 пункту 3.5 цього договору, як зокрема, при неповерненні підписаного оригіналу акту споживачем.
Враховуючи умови укладеного між сторонами договору в частині визначеного сторонами строку проведення розрахунку (п.5.1.договору), суд зауважує про те, що обов'язок провести остаточний розрахунок за поставлений газ у встановлений строк (до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період) не ставиться в залежність від обставини направлення/отримання/підписання сторонами акту приймання-передачі.
Наразі в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язань в частині проведення розрахунку з позивачем за спожитий ним газ в лютому 2022 року.
Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним договором за зобов'язаннями лютого 2022 року складає 143'102 грн 66 коп., та є такою, що підтверджується встановленими судом обставинами та матеріалами справи.
Відносно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп., обрахованих за період з 16.04.2022 по 30.09.2024, та інфляційних втрат в сумі 39'678 грн 57 коп., обраховані за період з травня 2022 року по вересень 2024 року, суд зазначає наступне.
Статтею 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Так, за цією нормою ЦК України боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Суд зауважує, що 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму заборгованості за своєю правовою природою не є штрафними санкціями.
Так, Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17, від 18.01.2024 у справі №914/2994/22).
Отже, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (аналогічний висновок викладено і у постанові Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за зобов'язаннями лютого 2022 року в сумі 10'565 грн 10 коп. за період з 16.04.2022 по 30.09.2024, судом встановлено, що він є арифметично правильним, обґрунтованим, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Отже, обґрунтованими та такими, що підлягають стягненню з відповідача є 3% річних, нараховані за період з 16.04.2022 по 30.09.2024 у сумі 10'565 грн 10 коп.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за зобов'язаннями лютого 2022 року в сумі 39'678 грн 57 коп., нараховані за період з травня 2022 року по вересень 2024 року, суд зауважує, що він є також обґрунтованим та правильним.
Тому з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 39'678 грн 57 коп., нараховані за період з травня 2022 року по вересень 2024 року.
Відповідно до положень ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно з п.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до положень ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В п.7.2 договору сторони погодили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку з допущеним простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 30'227 грн 99 коп., обраховану за період з 16.04.2022 по 15.10.2022.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за зобов'язаннями лютого 2022 року в сумі 30'227 грн 99 коп. за період з 16.04.2022 по 15.10.2022, судом встановлено, що він є арифметично правильним, зробленим у відповідності до даних первинних документів.
Надаючи оцінку обставинам справи в контексті доводів відповідача про настання форс-мажорних обставин, що є підставою для відмови у стягненні з останнього нарахованої позивачем пені в сумі 30'227 грн 99 коп., 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп. та інфляційних втрат у сумі 39'678 грн 57 коп., з огляду на п.10.1 договору та лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, суд зазначає наступне.
Зі змісту відзиву відповідача вбачається, що останній посилається на положення п.10.1 договору, ст.617 Цивільного кодексу України, ст.218 Господарського кодексу України, зауважує, що сторонами в договорі було передбачено звільнення від відповідальності сторони за часткове або повне невиконання договірних обов'язків внаслідок настання форс-мажорних обставин.
В той же час Торгово-промислова палата України 28.02.2022 на своєму сайті листом №2024/02.0-7.1 фактично засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) - розпочату військову агресію Російською Федерацією проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року згідно Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022.
За змістом ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Подібні положення передбачені і в ст.218 ГК України.
В п.10.1 договору сторони передбачили, що звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків згідно з цим договором внаслідок настання форс-мажорних обставин, що виникли після укладання договору, і сторони не могли передбачити їх.
Строк виконання зобов'язань відкладається на строк дії форс-мажорних обставин (п.10.2 договору).
Згідно вимог п.10.3 договору сторони зобов'язані негайно повідомити про виникнення форс-мажорних обставин та протягом 14 днів з дати їх виникнення подати підтверджуючі документи відповідно до законодавства.
Настання форс-мажорних обставин підтверджується в порядку, встановленому чинним законодавством України (п.10.4 договору).
В п.10.5 договору сторони погодили, що виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику вартості природного газу, поставленого до їх настання.
Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання.
Суд бере до уваги, що форс мажорні-обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Як уже зазначалося вище, ст.617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов'язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.
Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Самі по собі розпочаті Російською Федерацією повномасштабні військові дії проти України, ведення бойових дій в багатьох населених пунктах України, тимчасова окупація РФ окремих населених пунктів України, не може автоматично означати звільнення сторони договору від виконання будь-яких зобов'язань/відтермінування їх виконання (або звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань), незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна, її наслідки, (зокрема, зазначені відповідачем обставини - розпочата військова агресія Російською Федерацією проти України, введення воєнного стану в країні, тимчасова окупація Рубіжанської міської територіальної громади Луганської області) як обставини непереборної сили звільняють від відповідальності (або можуть відтерміновувати строк виконання зобов'язань на період дії форс-мажорних обставин за умовами п.10.1, п.10.2 договору) лише у разі, якщо саме внаслідок таких обставин сторона не може виконати конкретні договірні зобов'язання.
Форс-мажорне застереження в умовах п.10.3 договору містить вимогу про належне підтвердження настання для сторони форс-мажорних обставин шляхом повідомлення іншої сторони та надання в подальшому у строк протягом 14 днів з дати виникнення таких обставин підтверджуючий документ відповідно до законодавства.
Статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Отже, документом, який засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України та уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат.
Лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається відповідач, не є сертифікатом у розумінні наведеного положення закону, а також не є документом, який був виданий за зверненням відповідача, що засвідчував би настання форс-мажорних обставин для відповідача та неможливість у зв'язку із цим виконання зобов'язань саме за договором поставки природного газу №11-1098/21-БО-Т від 15.11.2021.
Крім того, 13 травня 2022 року ТПП України було опубліковано на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
У постанові від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 Верховний Суд послався на раніше сформульований у цілій низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Також у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21 Верховним Судом було підтверджено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
При цьому, встановленню підлягає наявність чи відсутність обставин форс-мажору саме для конкретного випадку виконання господарського зобов'язання (конкретного договору). Сам лише факт проведення бойових дій, інші обмеження, пов'язані із військовими діями, не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов'язок за договором.
Верховний Суд у постанові від 13.12.2023 у справі №922/193/23 зауважив про те, що Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія Російської Федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили); вказаний лист Торгово-промислової палати України адресований «всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні; лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб'єктів. Кожен суб'єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
У відповідності до вимог ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи,
Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву (ч.3 ст.80 ГПК України).
Суд зауважує про те, що відповідачем наразі не надано до матеріалів справи у відповідності до вимог п.10.3 договору відповідного сертифікату ТПП України (регіонального ТПП), яким би засвідчувалося виникнення обставин непереборної сили для відповідача та унеможливлення виконання зобов'язань саме за цим договором поставки, як і не надано доказів повідомлення відповідачем позивача про настання таких обставин.
Крім того, в порушення вимог ст.74 ГПК України відповідачем не доведено іншими належними доказами настання форс-мажорних обставин для відповідача саме за договором поставки природного газу №11-1098/21-БО-Т від 15.11.2021 та неможливість у зв'язку з цим виконання своїх договірних зобов'язань в частині проведення розрахунку з позивачем за поставлений природний газ в лютому 2022 року.
А отже, і не доведено наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між вказаними обставинами (розпочатими військовими діями Російської Федерації проти України, подальшою тимчасовою окупацією частини території України (в т.ч. з 13.05.2022 Рубіжанської міської територіальної громади Луганської області - зареєстрованої території місцезнаходження відповідача), залишенням документації, що стосується спірних правовідносин сторін, на тимчасово окупованій території та неможливістю виконання відповідачем зобов'язання з оплати за лютий 2022 року на час виникнення такого обов'язку за договором (в квітні 2022 року), а також в подальшому - протягом майже трьох років до звернення позивача до суду.
За вказаних обставин, а також враховуючи наведені вище висновки Верховного Суду, доводи відповідача та посилання на лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 як підтвердження наявності форс-мажорних обставин у відповідача, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання договірних зобов'язань, а тому безпідставність у зв'язку із такими обставинами нарахування та стягнення позивачем пені в сумі 30'227 грн 99 коп., 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп. та інфляційних втрат у сумі 39'678 грн 57 коп. за договором поставки природного газу №11-1098/21-БО-Т від 15.11.2021, як і суми основного боргу за договором 143'102 грн 66 коп., судом визнаються недоведеними та відхиляються.
Суд також вважає помилковими доводи відповідача про те, що позивачем допущено порушення оскільки всупереч умовам п.6.4 договору, положенням ст.19 ГПК України останнім не вживались заходи досудового врегулювання спору, адже позивач письмово не звертався до відповідача з вимогами щодо погашення основної заборгованості в сумі 143'102 грн 66 коп.
Підпунктом 4 пункту 6.4 договору встановлено, що постачальник зобов'язаний забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового врегулювання спорів, розглянути скарги споживача і протягом одного місяця повідомити про результати їх розгляду.
Статтею 19 ГПК України унормовано, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Разом з цим, згідно з п.1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 положення ч.2 ст.124 Конституції України (254к/96-ВР) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
За змістом ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ч.1 ст.4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом (Постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/15547/19 від 30.11.2020).Конец формы
Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатись з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань контрагентом без попереднього пред'явлення йому претензії. Обрання певного засобу правового захисту, в тому числі і досудового врегулювання спору, є правом а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів його використовує. Вказана правова позиція викладена у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 року №15-рп/2002 у справі 1-2/2002.
Відповідно до ч.1 ст.222 ГК України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Таким чином, недотримання процедури досудового врегулювання спору, передбаченої законом, іншими нормативно-правовими актами чи договором, не позбавляє суб'єкта господарювання права на звернення до суду за вирішенням господарської спору, а суд відповідно не має права відмовити у вирішенні такого спору, посилаючись на недотримання процедури його досудового врегулювання.
Такий висновок суду відповідає, зокрема, висловленим правовим позиціям Верховним Судом у постановах, від 27.12.2018 у справі №127/8837/16-ц, від 25.04.2019 у справі №175/1387/16-ц, від 22.05.2019 у справі №569/2609/15-ц, від 13.11.2019 у справі №2-2550/09.
Отже, закріплення в пп.4 п. 6.4 договору сторонами обв'язку постачальнику забезпечити споживача прозорими та простими способами досудового врегулювання спорів, в даному випадку не обмежує законного права постачальника у разі порушення його прав звернутися за відповідним захистом безпосередньо до суду. Відповідно, не дотримання стороною договірного зобов'язання щодо вжиття заходів досудового врегулювання спору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
Тим більше, як уже звертав увагу суд, в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач на виконання умов п.13.5 договору повідомляв позивача про свою актуальну поштову адресу, на яку йому можна було б направляти відповідні документи.
Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу також на наступні обставини.
Як уже зазначалося вище, позивач окрім відповідальності за порушення грошових зобов'язань, передбачених ст.625 ЦК України (стягнення нарахованих 3% річних в сумі 10'565 грн 10 коп. та інфляційних втрат в сумі 39'678 грн 57 коп.) застосував до відповідача відповідальність за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань, передбачену п. 7.2 договору у вигляді пені, нарахованої в сумі 30'227 грн 99 коп.
Згідно з положеннями ст.233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Подібні положення містить також ч.3 ст.551 ЦК України.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності та стягуються в разі порушення такого зобов'язання. Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), тощо.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень ст.233 ГК України та ст.551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19 січня 2024 року у справі №911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.
За висновками об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладеними у постанові від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22, висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 Господарського кодексу України та частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Отже, індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, свідчить про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено. Наведене, у свою чергу, вимагає, щоб розмір неустойки відповідав принципам верховенства права.
Дослідивши обставини справи, суд вбачає наявність виняткових обставин, які свідчать про можливість зменшення заявленого до стягнення розміру заявленої до стягнення пені в сумі 30'227 грн 99 коп., з огляду на наступне.
Як відомо, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, було введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Відповідні обставини, в силу приписів ч.3 ст.75 ГПК України є загальновідомими та такими, що не підлягають доведенню.
Як уже зазначалося вище, місцезнаходження відповідача, Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області, згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, є м.Рубіжне Луганської області - тобто територія Рубіжанської міської територіальної громади Луганської області, яка з 24.02.2022 була територією активних бойових дій, а з 13.05.2022 та до цього часу - є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України,
Суд враховує, що відповідач - Рубіжанська міська військова адміністрація Сєвєродонецького району Луганської області є тимчасово створеним державним органом у відповідності до ч.1 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території, на якій введено воєнний стан, в межах території Рубіжанської міської територіальної громади, на якій Рубіжанська міська рада Луганської області не здійснює покладені на неї Конституцією та законами України повноваження.
Метою створення такого органу у відповідності до зазначених норм Закону, є забезпечення дії Конституції та законів України, забезпечення разом із військовим командуванням запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, оборони, цивільного захисту, громадської безпеки і порядку, захисту критичної інфраструктури, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян.
Крім того, у відповідності до Постанови Верховної Ради України №2333-IX «Про здійснення начальниками Кремінської і Рубіжанської міських військових адміністрацій Сєвєродонецького району Луганської області повноважень, передбачених частиною другою статті 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 01.07.2022, у період дії воєнного стану в Україні начальник Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області окрім повноважень, віднесених до його компетенції Законом України «Про правовий режим воєнного стану», здійснює повноваження відповідної міської ради, її виконавчих комітетів, відповідного міського голови.
Суд звертає увагу на те, що фінансування діяльності Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області із виконання повноважень органу місцевого самоврядування здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету (ч.6 ст.4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», постанова Кабінету Міністрів України від 01.04.2022 №397, якою затверджено «Порядок фінансового забезпечення діяльності військових адміністрацій».
Очевидним є той факт, що через активні бойові дії на території Рубіжанської міської територіальної громади, пошкодження та руйнування, та тривалу окупацію Рубіжанської міської територіальної громади, місцевий бюджет втратив більшу частину своїх доходів та існує наразі за рахунок державних дотацій.
Крім того, розмір штрафної санкції, заявлений позивачем до стягнення з відповідача в сумі 30'227 грн 99 коп., за висновком суду, є надмірним, адже разом із інфляційними втратами (39'678 грн 57 коп.) та 3% річних (10'565 грн 10 коп.), що стягуються позивачем, становить більше 56% суми основної заборгованості (пеня складає більше 21% суми боргу).
Судом враховується, що умови укладеного між сторонами договору поставки протягом листопада, грудня, 2021 року, січня 2022 року, належно виконувалися споживачем (до припинення його тимчасово повноважень через розпочату повномасштабну військову агресію Російської Федерації проти України та введенням в країні воєнного стану); Рубіжанська міська рада своєчасно та в повному обсязі проводила розрахунок із позивачем, на підтвердження чого сам позивач надав відповідні докази.
Як вбачається, порушення зобов'язання в частині своєчасного проведення розрахунку з постачальником стосується лише одного місяця (лютого 2022 року), та виникло в квітні 2022 року, під час проведення активних бойових дій на території Рубіжанської міської територіальної громади та коли повноваження Рубіжанської міської ради вже були тимчасово припинені.
Натомість в матеріалах справи відсутні докази, а також об'єктивні у суду підстави вважати, що невиконання відповідачем зобов'язання щодо проведення розрахунку за поставки вказаного одного місяця (лютий 2022 року), завдало збитків позивачу.
В той же час, суд враховує, що фінансові очікування позивача та можливі втрати від несвоєчасного виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за поставки лютого 2022 року фактично компенсуються окрім пені також за рахунок стягнення з останнього сум 3% річних (10'565 грн 10 коп.) та інфляційних втрат (39'678 грн 57 коп.).
Враховуючи викладене, а також з огляду на кризову ситуацію, яка склалася в державі внаслідок військової агресії РФ проти України, та яка не могла не вплинути негативно на фінансовий стан відповідача як органу, що фінансується за рахунок місцевого бюджету, який зазнав значних втрат через бойові дії та тривалу окупацію території громади, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленої до стягнення з відповідача пені до 10'000 грн.
В даному випадку, суд дійшов висновку про наявність обгрунтованих підстав для реалізації дискреції суду на зменшення пені також керуючись критерієм розумності, з урахуванням наведених вище обставин. За вказаних обставин суд не звільняє відповідача від відповідальності - сплати неустойки за допущене порушення, а лише зменшує її розмір з 30'227 грн 99 коп. до 10'000 грн.
На думку суду, внаслідок такого зменшення пені баланс майнових інтересів сторін не буде порушено та позивач не зазнає негативних наслідків, враховуючи, що втрати позивача від невиконання відповідачем свого грошового зобов'язання, як уже зазначалося, фактично компенсуються окрім пені також за рахунок стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних втрат, що за своєю правовою природою виконують в тому числі і компенсаторну функцію та в цілому становитиме 60'243 грн 67 коп.
Враховуючи встановлені судом обставини у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову та наявність підстав для часткового його задоволення. З відповідача на користь позивача підлягають стягненню основний борг за договором у сумі 143'102 грн 66 коп., 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп., інфляційні втрати у сумі 39'678 грн 57 коп. та пеня в сумі 10'000 грн. В іншій частині позову слід відмовити з мотивів, наведених судом вище в рішенні.
Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору відносяться на відповідача повністю.
Керуючись ст.ст.129, 232-233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області про стягнення 223'574 грн 32 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути зі Рубіжанської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області (пл.Володимирська, буд.2, м.Рубіжне(з), Сіверськодонецький р-н (раніше - Сєвєродонецький р-н), Луганська область, 93000, ідентифікаційний код 44779753) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул.Шолуденка, буд.1, м.Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) основний борг за договором у сумі 143'102 грн 66 коп., 3% річних у сумі 10'565 грн 10 коп., інфляційні втрати в сумі 39'678 грн 57 коп., пеню в сумі 10'000 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 2'682 грн 89 коп.
3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
4. В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду згідно положень ст.256 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення підписано 25.06.2025.
Суддя Олена ДРАГНЄВІЧ