вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
17 червня 2025 рокуСправа № 912/726/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М.
при секретарі судового засідання Пастуховій А.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу №912/726/25 від 31.03.2025
за позовом: Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області, код ЄДР 02910025, вул. Чижевського, 1а, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000, в інтересах держави в особі:
позивача: Олександрійської міської ради, код ЄДР 33423535, пр. Соборний, 59, м. Олександрія, Кіровоградська обл., 28000
до відповідача: гр. ОСОБА_1 (далі - гр. ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1
про зобов'язання звільнити земельну ділянку,
від прокуратури - Клюкіна К.О., посвідчення №075480 від 01.03.2023;
від позивача - Скляр Ю.А. (в порядку самопредставництва), довіреність №3/12/23/1 від 02.01.2025; розпорядження №р-65-к від 03.02.2021; посадова інструкція від 04.02.2021;
від відповідача - участі не брали.
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Керівника Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради до гр. ОСОБА_1 з вимогами:
1. Зобов'язати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:05:229:0116, площею 0,0044 га, по вулиці Знам'янській в м. Олександрії Кіровоградської області, наданої для обслуговування павільйону, шляхом проведення демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (павільйону).
2. Стягнути з відповідача на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) сплачений судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує, що відповідач після 17.05.2024, тобто після припинення дії договору, у 15-денний строк не виконала свого обов'язку щодо повернення земельної ділянки, звільнивши її від тимчасової споруди, внаслідок чого власник позбавлений можливості нею розпоряджатися, а тому вбачаються правові підстави для захисту прав власника на цю земельну ділянку в судовому порядку.
Ухвалою від 31.03.2025 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №912/726/25, ухвалив справу №912/726/25 розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 29.04.2025 - 11:30, встановив учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0601129723665, яке надійшло до суду 08.04.2025, відповідач отримав ухвалу від 31.03.2025 - 04.04.2025, тому п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позов сплив 21.04.2025, оскільки останній день строку - 19.04.2025 припав на вихідний день (субота).
Ухвалою від 29.04.2025 господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 29.05.2025 об 11:00 год.
Протокольною ухвалою від 29.05.2025 господарський суд на підставі ст. 216 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) оголосив перерву в судовому засіданні до 17.06.2025 об 11:00 год.
Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу №0601152818304, яке міститься в матеріалах справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.
Відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
З огляду на викладене, враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 17.06.2025 за відсутності відповідача.
У судовому засіданні 17.06.2025 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора, представника позивача господарський суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини сторін.
Відповідно до п. 8. рішення Олександрійської міської ради №507 від 03.09.2004 "Про оренду земельних ділянок" вирішено, враховуючи рішення міської ради №471 від 25.06.2004 р. про погодження місця розташування земельної ділянки, надати Місюренко Вікторії Миколаївні за рахунок земель загального користування в оренду строком на 1 (один) рік земельну ділянку площею 44,0 кв.м (у т.ч. 44,0 кв.м. забудованих земель, які використовуються у комерційних цілях) по вул. Знам'янській для встановлення та обслуговування павільйону.
Згідно з п. 19. вказаного рішення передбачено, що фізичним та юридичним особам необхідно, зокрема, в 2-місячний термін оформити договори оренди земельних ділянок.
15.03.2005 Олександрійською міською радою (Орендодавець) та приватним підприємцем Місюренко В.М. (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір 1.), відповідно до п. 1. якого Орендодавець надає на підставі рішення №507 від 03.09.2004 р., а орендар ПП Місюренко Вікторія Миколаївна приймає в строкове платне користування земельну ділянку для встановлення та обслуговування павільйону, яка знаходиться по вул. Знам'янська в м. Олександрія.
Відповідно до п. 2.-3. Договору 1. в оренду передається земельна ділянка площею 44,0 кв.м, в тому числі: ріллі 0 га, багаторічних насаджень 0 га, пасовищ 0 га, сіножатей 0 га, лісів 0 га, інших угідь - забудовані землі 44 кв.м. На земельній ділянці знаходиться павільйон.
Згідно з п. 8. Договору 1. Договір укладено на 1 (один) рік. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Відповідно до п. 15.-16. Договору 1. земельна ділянка передається в оренду з метою несільськогосподарського використання для встановлення та обслуговування павільйону. Цільове призначення земельної ділянки - 1.11.3. Для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
Згідно з п. 18., 20. Договору 1. передача земельної ділянки в оренду здійснюється з розробленням проекту її відведення. Підставою розроблення проекту відведення земельної ділянки є рішення Олександрійської міської ради від 25 червня 2004 року №471. Організація розроблення проекту відведення земельної ділянки і витрати, пов'язані з цим, покладаються на орендаря. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передачі.
Відповідно до п. 21. Договору 1. після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду на протязі 15 діб. Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов'язаної із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв'язується у судовому порядку.
Відповідно до Прикінцевих положень Договору 1. цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та його державної реєстрації.
Договір підписаний сторонами та скріплений печаткою позивача та зареєстрований у Кіровоградській регіональній філії центру державного земельного кадастру України, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 15 березня 2005 р. №2.
Згідно з актом від 15.03.2005 приймання-передачі земельної ділянки орендодавець - Олександрійська міська рада на підставі рішення №507 від 03.09.2004 р. передав, а орендар - ПП Місюренко Вікторія Миколаївна прийняла в оренду строком на 1 (один) рік земельну ділянку, яка знаходиться по вул. Знам'янська в м. Олександрія площею 44,0 кв.м для встановлення та обслуговування павільйону.
Рішенням Олександрійської міської ради №282 від 28.04.2017 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Місюренко В.М." поновлено відповідачу на 5 років договір оренди земельної ділянки площею 0,0044 га по вул., Знам'янській в м. Олександрії, наданої для обслуговування павільйону.
17.05.2019 Олександрійською міською радою та відповідачем укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір 2.), відповідно до п. 1. якого орендодавець на підставі рішення Олександрійської міської ради від 28.04.2017 №282 надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель житлової та громадської забудови для обслуговування павільйону з кадастровим номером 3510300000:05:229:0116, яка знаходиться за адресою: м. Олександрія, вул. Знам'янська, площею 0,0044 га.
Відповідно до п. 2.-3. Договору 2. в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0044 га, в т.ч. 0,0044 га - землі під соціально-культурними об'єктами. На земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна - тимчасова споруда (павільйон).
Згідно з п. 8. Договору 2. Договір укладено на 5 (п'ять) років терміном до 17.05.2024. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди, орендар має переважне право на укладення договору на новий строк. У цьому разі орендар повинен за два місяці, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі, повідомити письмово орендодавця про намір скористатися цим правом.
Відповідно до п. 17. Договору 2. після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду впродовж 15 діб.
Згідно з п. 27. Договору 2., обов'язком орендодавця, зокрема, є: після закінчення терміну дії договору привести земельну ділянку у стан придатний для подальшого використання.
Відповідно до п. 31. Договору 2. його дія припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.
Згідно з Прикінцевими положеннями Договору 2. цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Договір підписано сторонами та скріплено печаткою позивача.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:05:229:0116 площею 0,0044 га, зареєстровано право власності територіальної громади м. Олександрії в особі Олександрійської міської ради.
17.05.2019 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право: 31714423), що підтверджується витягом З Державного реєстру речових прав №381072368 від 31.05.2024, а також 24.05.2024 проведено державну реєстрацію припинення даного речового права.
За твердженням прокурора, незважаючи на закінчення дії Договору та припинення речового права оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відсутність оформлених в установленому законом порядку документів на розміщення тимчасової споруди, станом на цей час на вказаній земельній ділянці продовжує знаходитись тимчасова споруда (павільйон) з розміщеною на ній вивіскою "Шиномонтаж", що позбавляє орган місцевого самоврядування повною мірою здійснювати правомочності власника землі.
Зокрема, окружною прокуратурою під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024122030000139 встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці станом на 03.03.2025 фактично розташована тимчасова споруда жовтого кольору "Шиномонтаж", яка є зачиненою. Крім того, допитано як свідка у кримінальному провадженні ОСОБА_1 , яка пояснила, що нею раніше використовувалася дана тимчасова споруда, але після припинення договору оренди землі в травні 2024 року вона її не використовує.
За інформацією Олександрійської міської ради у 2003 році Місюренко В.М. оформлено схему прив'язки місця встановлення тимчасового металевого кіоску (лист №412/9/07/2 від 18.11.2024).
Олександрійська міська рада листом від 18.12.2024 за №467/9/07/2 також повідомила, що міською радою надано копії всієї наявної документації стосовно вказаної тимчасової споруди, зокрема копії відповідної схеми прив'язки та договору оренди землі, будь-яка інша документація щодо розміщення вказаної тимчасової споруди у розпорядженні міської ради відсутня. Договір оренди земельної ділянки від 17.05.2019, укладений з ОСОБА_1 , не поновлювався, тож термін його дії сплив, та з позовом до орендаря про усунення перешкод в користуванні вищевказаною земельною ділянкою міська рада не зверталася.
Листом №36/9/07/2 від 04.02.2025 міська рада повідомила, що ОСОБА_1 з питань оформлення або продовження паспорту прив'язки з часу встановлення нею тимчасової споруди до міської ради не зверталась.
За твердженням прокурора з 17.05.2024 по теперішній час відповідач всупереч вимогам законодавства та умов договору не повернула Олександрійській міській раді земельну ділянку комунальної власності в попередньому стані та продовжує розміщувати на даній земельній ділянці поза межами строку дії договору оренди та без оформленого у встановленому законодавством порядку паспорту прив'язки тимчасову споруду.
Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом.
Розглядаючи спір по суті, господарський суд враховує таке.
До суду з позовом про зобов'язання звільнити земельну ділянку в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради звернувся Керівник Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (абз. 2 ч. 5 ст. 53 ГПК України).
За положеннями ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
У рішенні №3-рп/99 від 08.04.1999 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
У постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично дає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави чи територіальної громади, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як йому стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен вказати їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 10.08.2021 у справі №923/833/20, від 20.07.2021 у справі №908/2153/20.
"Нездійснення захисту" виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави (постанова Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №639/898/19).
З аналогічних питань Верховний Суд України висловив свою позицію на користь прокурора та позивача (постанова від 14.09.2016 у справі №6-2588цс15, від 08.02.2019 у справі №915/20/18).
Велика Палата Верховного Суду під час розгляду 15.10.2019 справи №903/129/18 за позовом заступника прокурора Волинської області в інтересах держави в особі сільської ради до фізичної особи-підприємця про зобов'язання повернути земельну ділянку водного фонду дійшла висновків, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення сільською радою з позовом свідчить про те, що указаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи, що беззаперечно свідчить про можливість представництва органами прокуратури в суді інтересів держави в особі органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин віднесено виключно до компетенції міських, селищних, сільських рад.
Пунктом 44 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виключно до компетенції міських, селищних, сільських рад належить приймати рішення про встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту.
За змістом положень ст. 25-26, 31, 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердженої містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Згідно зі ст. 142 Конституції України матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
За змістом ч. 1-2 ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.
Отже, власником спірної земельної ділянки є Олександрійська міська територіальна громада в особі Олександрійської міської ради.
У листі №412/9/07/2 від 18.11.2024 міська рада повідомила, що до суду з позовом до орендаря не зверталася та не висловила намір подати відповідний позов.
Вказані обставини свідчать попри обізнаність Олександрійською міською радою про припинення договору оренди, нездійснення належного захисту порушених інтересів держави, що відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" надає підстави органам прокуратури для вжиття заходів представницького характеру.
Підставою для представництва у суді інтересів держави став факт незаконного утримання та використання без достатньої правової підстави земельної ділянки та ухилення від її повернення в належному стані у розпорядження законного власника.
Зверненню прокурора до суду передувало направлення на адресу Олександрійської міської ради повідомлення №55-1612ВИХ-25 від 13.03.2025 в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" .
Отже, прокурор дотримався вимог законодавства щодо порядку представництва в суді та обґрунтовано визначив орган, який уповноважений здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Стосовно суті позовних вимог господарським судом враховано таке.
Відповідно до ст. 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з врахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.
Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.
Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
На сьогодні такий Порядок затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України 21.10.2011 за №244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068 (далі - Порядок).
Згідно з п. 1.4. Порядку паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1:500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.
При розміщенні ТС ураховуються всі наявні планувальні обмеження, передбачені будівельними нормами. (п. 1.8. Порядку)
Підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС. Замовник, який має намір встановити ТС, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення ТС. (п. 2.1.-2.2 Порядку)
Відповідно до п. 2.3. Порядку до заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напрям підприємницької діяльності.
Цей перелік документів є вичерпним.
Згідно з п. 2.4. Порядку для визначення відповідності намірів щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам відповідний комплект документів направляється до органу з питань містобудування та архітектури сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації.
Відповідно до п. 2.5. Порядку про відповідність намірів замовника щодо місця розташування ТС містобудівній документації, будівельним нормам замовник повідомляється відповідним органом з питань містобудування та архітектури письмово протягом десяти робочих днів з дня отримання відповідного комплекту документів або замовнику надається аргументована відмова щодо реалізації намірів розміщення ТС.
Пунктом 2.6. Порядку визначено, що для оформлення паспорта прив'язки ТС замовник звертається до органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС, до якої додає; схему розміщення ТС (додаток 1); ескізи фасадів ТС у кольорі М 1: 50 (для стаціонарних ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1); технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж.
Зазначені документи замовником отримуються самостійно.
Згідно з п. 2.7. Порядку паспорт прив'язки ТС надається органом з питань містобудування та архітектури протягом десяти робочих днів з дня подання зазначеної заяви.
Паспорт прив'язки ТС оформлюється органом з питань містобудування та архітектури за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (п. 2.10. Порядку).
Відповідно п. 2.11. Порядку паспорт прив'язки ТС включає титульний аркуш із зазначенням реквізитів замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові (за наявності)/місцезнаходження ТС/контактна інформація) та напряму підприємницької діяльності; схему розміщення ТС, виконану на топографо-геодезичній основі у масштабі 1 : 500; ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для стаціонарних ТС); технічні умови щодо інженерного забезпечення ТС, отримані замовником у балансоутримувача відповідних мереж.
Цей перелік документів є вичерпним.
Строк дії паспорта прив'язки ТС визначається органом з питань містобудування та архітектури відповідної ради або районної державної адміністрації з урахуванням строків реалізації положень містобудівної документації на місцевому рівні (п. 2.17. Порядку).
Продовження строку дії паспорта прив'язки ТС здійснюється за заявою замовника, шляхом зазначення нової дати, підпису та печатки у паспорті прив'язки ТС органом з питань містобудування та архітектури виконавчого органу відповідної ради, районної державної адміністрації (п. 2.18. Порядку).
У разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється (п. 2.29.-2.30. Порядку).
Згідно п. 2.20.-2.21. Порядку встановлення ТС здійснюється відповідно до паспорта прив'язки ТС. Відхилення від паспорта прив'язки ТС не допускається.
Відновлення благоустрою замовником є обов'язковим (п. 2.22 Порядку).
Відповідно до п. 2.29. Порядку у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив'язки ТС, самовільного встановлення ТС така ТС підлягає демонтажу.
Аналогічні за змістом норми містять правила розміщення та функціонування тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території Олександрійської територіальної громади, затверджені рішенням Олександрійської міської ради від 03.11.2023 №715.
Відповідно до п. 1 Розділу II Правил розміщення ТС для провадження підприємницької діяльності здійснюється замовником відповідно до паспорта прив'язки ТС на території Олександрійської територіальної громади.
Відповідно до п. 1 Розділу III Правил підставою для розміщення ТС є паспорт прив'язки ТС.
Відповідно до п. 1 Розділу VII правил забороняється самовільне розміщення ТС та розміщення ТС без оформлення паспорта прив'язки.
Відповідно до п. 2, з того ж Розділу суб'єкт господарювання (замовник), який має намір розміщувати ТС, звертається до відповідного виконавчого органу Олександрійської міської ради через Центр надання адміністративних послуг із заявою встановленого зразка про можливість розміщення/продовження розміщення ТС з вказаними реквізитами замовника (найменування/прізвище, ім'я та по батькові/місцезнаходження ТС/контактна інформація), напрямом підприємницької діяльності та періодом розміщення і функціонування ТС.
До заяви додаються:
- графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування ТС, виконані спеціалізованою організацією/суб'єктом господарювання/з наявним відповідним сертифікатом на топографо-геодезичній основі М 1:500 кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості;
- графічна схема розміщення ТС, з кресленнями контурів ТС з прив'язкою до місцевості та вказаними розмірами ТС, площею по зовнішньому контуру ТС (для нових ТС, та у разі зміни площі та/або типу ТС), або копією паспорта прив'язки (у випадку продовження паспорта прив'язки ТС без змін);
- копії правовстановлюючих документів на земельну ділянку (за наявності) (право власності, право постійного користування, договір оренди/суборенди/крім договорів сервітуту, укладених з Олександрійської міською радою);
- кольорові фото ТС з прилеглою територією для благоустрою (для суб'єктів господарювання існуючих (встановлених у попередні періоди) ТС, які звертаються для отримання послуги повторно, в разі пропозиції розміщення нової ТС - панорамним кольоровим фото місця розташування ТС з комп'ютерним макетом ТС та благоустроєм прилеглої території на фоні оточуючої забудови (об'ємне зображення в комп'ютерній графіці).
Відповідно до п. 6. того ж Розділу правил позитивним висновком про відповідність намірів щодо місця розташування ТС є погоджені уповноваженим органом з питань містобудування та архітектури Олександрійської міської ради, власниками комунальних мереж, відповідним підрозділом Національної поліції (за необхідністю) схема прив'язки та зовнішній вигляд ТС.
Відповідно до п. 7. того ж Розділу для оформлення паспорта прив'язки замовник звертається до уповноваженого органу з питань містобудування та архітектури із додатковою заявою щодо оформлення та реєстрації паспорта прив'язки ТС, до якої додає:
а) схему розміщення ТС - графічні матеріали, виконані на топографо-геодезичній основі М 1:500 суб'єктом господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектором, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат, які відображають розміщення ТС із прив'язкою до місцевості (будівлі, споруди, інженерні мережі тощо), планувальними обмеженнями та зазначенням заходів щодо благоустрою та озеленення прилеглої території (розташування квітників, під'їздів, урн, влаштування дорожнього покриття або мощення фігурними елементами тощо), відповідно до додатку 1 наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності";
б) ескізи фасадів ТС у кольорі М 1:50 (для нових ТС та у разі зміни зовнішнього вигляду ТС), які виготовляє суб'єкт господарювання, який має у своєму складі архітектора, що має кваліфікаційний сертифікат, або архітектор, який має відповідний кваліфікаційний сертифікат (додаток 1 до наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 №244 "Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності"), або фото в реальному часі в разі продовження розміщення ТС без змін;
в) технічні умови щодо інженерного забезпечення (за наявності), отримані замовником у балансоутримувача відповідних інженерних мереж самостійно;
г) засвідчену в установленому порядку копію документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою.
Відповідно до п. 2 Розділу VI Правил у разі розміщення ТС всупереч чинним Правилам така споруда вважається самовільно встановленою.
Рішенням Олександрійської міської ради 06.06.2012 №623 затверджено Правила благоустрою та санітарного утримання територій м. Олександрії, селищ Димитрове, Пантаївка, сіл Звенигородка, Марто-Іванівка.
Пунктом 2.9. даних Правил передбачено, що розміщення тимчасових об'єктів обслуговування населення, малих архітектурних форм, гаражів, опор тощо повинно здійснюватися у встановленому законом порядку.
Пунктом 3.11.6. Правил, забороняється здійснювати будь-яке будівництво, у тому числі й павільйонів для торгівлі, розміщення малих архітектурних форм без дозволу, виданого в установленому порядку.
Розділом 4 Правил окремо врегульовано порядок утримання тимчасових споруд (малих архітектурних форм).
Так, відповідно до п. 4.1. Правил, розміщення й установка малих архітектурних форм і елементів зовнішнього благоустрою, установка декоративного підсвічування будинків і пам'ятників, опорних стовпів допускається за узгодженням з управлінням житлово-комунального господарства, архітектури та містобудування міської ради.
Відповідно до п. 4.2. Правил, розміщення кіосків, павільйонів, наметів, тимчасових ринків, відкритих літніх майданчиків, павільйонів на зупинках транспорту й інших тимчасових об'єктів обслуговування, що вимагають оформлення договору оренди землі, здійснюється у встановленому порядку.
До Порядку необхідність одержання дозвільних документів (у т.ч., паспорта прив'язки) передбачалась Типовими правилами розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності, затверджених наказом Держбуду від 13.10.2000 №227, які визначали порядок розміщення малих архітектурних форм незалежно від форми власності для здійснення підприємницької діяльності на території України (далі - Типові правила).
Типовими правилами передбачалась необхідність отримання дозволу органу місцевого самоврядування на розміщення малої архітектурної форми.
Відповідно до п. 8 Типових правил для отримання дозволу на розміщення стаціонарної малої архітектурної форми суб'єкту підприємницької діяльності необхідно було подати до органу місцевого самоврядування документи, передбачені п. 3 Типових правил, зокрема, письмову заяву за формою згідно з додатком 1, у якій зазначаються бажане місце та термін розміщення, функціональне призначення і характеристика об'єкта.
Пунктами 9-11 Типових правил передбачався розгляд матеріалів щодо розміщення МАФ виконавчим органом міської ради.
Відповідно до п. 12 Типових правил на підставі позитивного висновку протоколу комісії суб'єкт підприємницької діяльності забезпечує розроблення паспорта прив'язки малої архітектурної форми. На замовлення суб'єкта підприємницької діяльності здійснюється розроблення паспорта відповідними підприємствами, установами, організаціями.
Відповідно до п. 14 Типових правил орган містобудування та архітектури виконавчого органу міської ради (для міст обласного значення) у триденний термін перевіряє відповідність паспорта вимогам, визначеним у протоколі комісії, державним будівельним нормам і готує проект рішення виконавчого органу міської ради про видачу дозволу на розміщення малої архітектурної форми.
Відповідно до п. 15 Типових правил дозвіл на розміщення малої архітектурної форми видається суб'єкту підприємницької діяльності органом містобудування та архітектури на підставі рішення виконкому міської ради у дводенний термін після його прийняття.
Відповідно до п. 17 Типових правил у разі відмови в наданні дозволу орган містобудування та архітектури надсилає суб'єкту підприємницької діяльності мотивоване повідомлення за підписом керівника органу виконавчої влади з посиланням на конкретні підстави.
Відповідно до п. 23-24 Типових правил стаціонарна мала архітектурна форма приймається до експлуатації комісією за участю суб'єкта підприємницької діяльності, уповноваженого представника органу містобудування та архітектури, а також, у залежності від функціонального призначення, представників відповідних служб з розглядом на місці відповідності об'єкта паспорту прив'язки.
Аналогічні за змістом норми містив і Порядок розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затверджений постановою КМУ від 26.08.2009 №982.
Так, п. 3 даного Порядку передбачалось, що розміщення МАФ здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Самовільне розміщення малих архітектурних форм забороняється.
Відповідно до п. 13 Порядку строк розміщення малої архітектурної форми не може перевищувати строк дії договору оренди земельної ділянки або договору особистого строкового сервітуту. Для стаціонарної малої архітектурної форми зазначений строк становить більш як три роки.
Таким чином, наявність паспорта прив'язки тимчасової споруди є обов'язковою умовою для її розміщення, починаючи з жовтня 2000 року.
Відповідно до вимог ст. 116 ЗК України громадяни і юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Згідно з ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають; усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Статтями 123-124 ЗК України, які визначають, що набуття права користування земельними ділянками, які перебувають у комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування згідно з його повноваженнями, визначеними статтею 122 ЗК України, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтями 125-126 ЗК України, які передбачають, що право власності або користування земельною ділянкою виникає з моменту державної реєстрації такого права відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до ч. 1 ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Договір оренди земельної ділянки від 17.05.2019, починаючи з 18.05.2024 припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку, на який його було укладено.
Матеріали справи не містять доказів поновлення вказаного договору.
Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Земельним кодексом України,
За відсутності рішення органу місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку комунальної форми власності, а тому розміщення тимчасових споруд за відсутності документів, які підтверджують право користування земельною ділянкою комунальної власності, право розпорядження якою належить до компетенції ради, не можна визнати законним.
Аналогічна правова позиція щодо користування земельними ділянками під тимчасовими спорудами викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №920/447/18 (п. 6.28) та постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №918/633/16.
Проте, після закінчення строку договору оренди земельна ділянка відповідачем не повернута, тимчасова споруда не демонтована.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не можe бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Частиною 1 ст. 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Міські ради, як це випливає із змісту ч. 3 ст. 140 Конституції України, є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.
Способи захисту цивільних прав визначено ст. 16 Цивільного кодексу України, крім того, способи захисту прав власників на земельні ділянки визначені ст. 152 ЗК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України передбачає, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Частина 3 ст. 152 ЗК України встановлює перелік основних способів захисту прав власника на земельні ділянки, який не є вичерпним, оскільки відповідно до пункту "д" цієї частини допускається застосування інших, передбачених законом, способів.
Так, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Крім того, ст. 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 34 Закону України "Про оренду землі" у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.
Пунктом 17. укладеного договору оренди передбачено обов'язок орендаря після припинення дії договору повернути орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він її одержав в оренду, протягом 15 діб.
В п. 3. Договору сторони зазначили факт розміщення на земельній ділянці тимчасової споруди, відповідно до п. 4 Договору земельна ділянка передається в оренду без будівель та споруд. Аналогічні положення є і у первісному договорі від 15.03.2005.
Господарський суд враховує, що відповідач обізнана про заявлений до неї позов та його зміст, про відкриття провадження у справі повідомлена, проте позовних вимог і обставин, на яких ґрунтується позов, не заперечила, відзив на позовну заяву та жодних заяв або клопотань до суду не подала, правом участі в судовому розгляді не скористалася.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Враховуючи незаперечення відповідачем обставин позовних вимог під час розгляду справи, господарський суд, керуючись ст. 79 ГПК України, вважає вірогідним належність зазначеної тимчасової споруди саме відповідачу.
Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до Олександрійської міської ради із заявою щодо оформлення/продовження паспорта прив'язки тимчасової споруди чи демонтування тимчасової споруди та звільнення земельної ділянки після припинення договору оренди.
Відповідно, розміщення тимчасової споруди за відсутності належних правових підстав порушує права та інтереси власника землі - територіальної громади в особі Олександрійської міської ради, яка позбавлена можливості користуватися та розпоряджатися нею.
Тимчасова споруда не є об'єктом нерухомості в розумінні ст. 181 Цивільного кодексу України, що виключає принцип слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована, а тому така тимчасова споруда цілком може бути відокремлена від земельної ділянки шляхом демонтажу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.09.2024 у справі №914/1785/22 в подібних правовідносинах зробила висновок що позовна вимога про звільнення земельної ділянки, яка використовується без установлених законом підстав, від тимчасової споруди є ефективним і належним способом захисту.
Зокрема, у вказаній постанові наведено такі твердження:
"77. Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц виклала висновок про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такий негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
78. Враховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками місцевого суду, що нежитлові приміщення загальною площею 230,1 кв. м, що знаходяться на вул. Стрийській, 47 у м. Львові, є тимчасовими спорудами, які не відносяться до нерухомого майна, відповідач 1 використовує спірні земельні ділянки позивача без установлених законом підстав, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України.
79. При цьому слід зауважити, що порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначено статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до частин першої - третьої якої за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
80. Вимога позивача про зобов'язання ПП "Ярина Плюс" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень, що знаходяться на вул. Стрийській, 47 у м. Львові, не є нерозривно пов'язаною з його особою та не перешкоджає виконанню цього рішення без участі ПП "Ярина Плюс" (але за рахунок його коштів) шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання у разі його невиконання ПП "Ярина Плюс" у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні."
Таким чином, обраний прокурором спосіб захисту щодо зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку, яка ним використовується без установлених законом підстав, шляхом демонтажу (знесення) тимчасової споруди є належним та ефективним способом захисту права у спірних правовідносинах.
З підстав вищенаведеного господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Олександрійської міської ради про зобов'язання звільнити земельну ділянку є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст. 74, 76-77, 123, 129, 233, 236-241, 326-327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 3510300000:05:229:0116, площею 0,0044 га, по вулиці Знам'янській в м. Олександрії Кіровоградської області, наданої для обслуговування павільйону, шляхом проведення демонтажу розміщеної на ній тимчасової споруди (павільйону).
Стягнути з гр. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Кіровоградської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910025, просп. Європейський, 4, м. Кропивницький, 25006, банк - Державна Казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, розрахунковий рахунок UА848201720343100001000004600, код класифікації видатків бюджету - 2800) судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення направити Олександрійській окружній прокуратурі, Кіровоградській обласній прокуратурі, позивачу через систему "Електронний суд", відповідачу засобами поштового зв'язку.
Повне рішення складено 26.06.2025.
Суддя Н.М. Коваленко
Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://court.gov.ua/fair/sud5013.