вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/240/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Виконувача обов'язків керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі: 1) Державної екологічної інспекції Столичного округу, 2) Васильківської міської ради Київської області
до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс»
про стягнення 836 701, 26 грн
Учасники судового процесу:
від позивача-1: не з'явився;
від позивача-2: не з'явився;
від відповідача: Бабенко В.В.;
від прокурора: Набок Ю.В.;
Виконувач обов'язків керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Васильківської міської ради Київської області до Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» про стягнення 836 701, 26 грн.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не забезпечив охорону лісових насаджень від незаконних рубок дерев. У зв'язку із чим прокурором подано зазначену позовну заяву в інтересах держави в особі позивачів до відповідача про стягнення 836 701, 26 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/240/25. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 12.02.2025.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 20.01.2025 була доставлена відповідачу в його електронний кабінет 21.01.2025 о 20:56, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України та те, що ухвала суду була доставлена до електронного кабінету відповідача після 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 22.01.2025.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі позивачам також була доставлена в їх електронні кабінети 21.01.2025 о 20:56, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
12.02.2025 у підготовче засідання з'явився прокурор та надав свої пояснення щодо предмету спору. Представники інших сторін у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/240/25 на 19.03.2025, про що зазначено в протоколі підготовчого засідання.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 12.02.2025 та доставлено останню сторонам в їх електронні кабінети.
18.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшли додаткові пояснення у справі № 911/240/25.
19.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
19.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому вважав позов прокурора незаконним і необґрунтованим, у зв'язку із чим просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві на позовну заяву відповідач також просив подовжити строк, встановлений судом для надання відзиву, і долучити відзив до матеріалів справи.
19.03.2025 у підготовче засідання з'явився прокурор та представник позивача-1 та надали свої пояснення щодо предмету спору. Представники інших сторін у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Суд протокольно задовольнив клопотання відповідача про продовження строку, прийняв відзив на позовну заяву до розгляду та долучив його матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.03.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/240/25 на 23.04.2025, про що зазначено в протоколі підготовчого засідання.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 19.03.2025 та доставлено останню сторонам в їх електронні кабінети.
24.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив.
26.03.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
23.04.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів: повноважень представника відповідача Бабенка В.В.
23.04.2025 у підготовче засідання з'явився прокурор та представник відповідача, які надали свої пояснення щодо предмету спору. Представники позивачів у підготовче засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.04.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/240/25 до судового розгляду по суті 21.05.2025, про що зазначено в протоколі підготовчого засідання.
З метою повідомлення позивачів про дату та час розгляду справи по суті, судом складено ухвалу-повідомлення від 23.04.2025 та доставлено останню позивачам в їх електронні кабінети.
21.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі щодо повноважень представника відповідача Рахімова В.А.
Також, 21.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з хворобою представника відповідача.
21.05.2025 в судове засідання з'явився прокурор. Представники інших сторін в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи по суті були повідомлені належним чином.
Суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з його необґрунтованістю, оскільки доказів тимчасової непрацездатності представника відповідача до вказаного клопотання не додано.
В судовому засіданні 12.05.2025 суд оголосив про відкриття розгляду справи та про його початок. Прокурор виступив з вступним словом. Також в судовому засіданні суд перейшов до стадії встановлення обставин справи та перевірки їх доказами. Прокурор надав відповідні усні пояснення.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.05.2025 відкладено судове засідання у справі № 911/240/25 на 18.06.2025, про що зазначено в протоколі судового засідання.
З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 21.05.2025 та доставлено останню сторонам в їх електронні кабінети.
13.06.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів, в якому відповідач просить суд визнати поважними причини неподання письмового доказу на етапі підготовчого провадження і долучити копію адвокатського запиту та відповіді на адвокатський запит до матеріалів справи.
18.06.2025 в судове засідання з'явився прокурор та представник відповідача.
В судовому засіданні 18.06.2025 суд протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів з огляду на порушення строків, визначених ст. 80 ГПК України, на їх подання та необґрунтованістю відповідачем неможливості подання таких доказів у встановлений строк з причин, що не залежали від нього.
Прокурор надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на наступне.
Як зазначив прокурор, Обухівською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог законодавства щодо відшкодування збитків, завданих порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища встановлено факт невідшкодування шкоди в сумі 836 701, 26 грн. Згідно пояснень прокурора, відповідно до акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.04.2023 виявлено самовільну рубку дерев у кварталі 85 виділу 2 Хотівського лісництва відповідача, за що передбачена відповідальність, визначена ст. 65 КУпАП, та додано до акта перелікову відомість пнів самовільної рубки кварталу 85 виділу 2 (площа 2 га) Хотівського лісництва. Згідно пояснень прокурора, заподіяна шкода розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс та обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» та складає 836 701, 26 грн. Проте, за ствердженням прокурора, матеріали справи свідчать про те, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» встановлюються самовільні рубки, проте заходи, спрямовані на своєчасне повідомлення правоохоронних органів, не вживаються.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначив, що відповідно до норм законодавства у сфері охорони лісів, організація і забезпечення охорони та захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема збереження лісів від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів, а порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. Оскільки, за доводами прокурора, ДП «СЛП «Київоблагроліс» як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, це є підставою для стягнення з відповідача суми завданої шкоди. При цьому, прокурор зауважив, що оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось на території с. Кодаки Обухівського району Київської області, що входить до Васильківської міської територіальної громади, завдана шкода підлягає стягненню на користь місцевого бюджету Васильківської міської ради, у зв'язку із чим прокурором визначено як одного з позивачів Васильківську міську раду. Також прокурор зазначив, що норми законодавства свідчать про те, що саме Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому остання є належним позивачем у даній справі. Водночас, за доводами прокурора, ні Державна екологічна інспекція Столичного округу як орган державної влади, який здійснює функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області, ні Васильківська міська рада як орган місцевого самоврядування, до бюджету якого згідно законодавства України перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду, належним чином не виконали покладених на них обов'язків щодо захисту відповідних інтересів держави.
Враховуючи, що земельна ділянка, на якій виявлено незаконну рубку дерев, знаходиться в адміністративних межах Васильківської ОТГ, а органами, уповноваженими на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тривалий час не вживаються заходи належного реагування з метою захисту інтересів держави, Обухівська окружна прокуратура Київської області звернулась до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Васильківської міської ради Київської області до ДП «СЛП «Київоблагроліс» про стягнення 836 701, 26 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу.
У свою чергу представник відповідача заперечував проти обставин, на підставі яких ґрунтуються позовні вимоги, та просив суд у позові прокурора відмовити повністю. Як зазначив відповідач, до істотних обставин, що підлягають з'ясуванню судом, належить встановлення факту порушення відповідачем вимог законодавства про охорону навколишнього середовища, що має підтверджуватись належними та допустимими доказами у справі. Проте, відповідач вважає, що у позові не наведено жодного факту невиконання або неналежного виконання працівниками відповідача вимог чинного законодавства або посадових інструкцій, а матеріали справи не містять жодного акта перевірки з виявленими порушеннями та недоліками у роботі ДП «СЛП «Київоблагроліс» щодо охорони лісів від незаконних порубок. Відповідач зауважив, що у позовній заяві прокурор лише стверджує, що відповідач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, проте доказів на підтвердження вказаних обставин прокурор не надав, як і надав пояснень стосовно того, в чому саме полягало порушення з боку відповідача. Відповідач вважає, що прокурором в позові не наведено, які саме дії повинен був вжити і не вжив відповідач для забезпечення охорони і збереження лісового фонду. Стосовно посилань прокурора на невчасне повідомлення правоохоронних органів про незаконну порубку відповідач зазначив, що чинне законодавство не містить обмежень на строки повідомлення про виявлені ознаки злочину, тобто, на думку відповідача, вказана поведінка не є протиправною. Крім того, на його думку, повідомлення правоохоронних органів про незаконну порубку проходило вже після спричинення шкоди внаслідок незаконної порубки не може перебувати з вказаною шкодою у причинно-наслідковому зв'язку. Відповідач наголосив на тому, що всі вимоги ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 17, 19 ЛК України, п. 3.6 посадової інструкції майстра лісу, затвердженої наказом т.в.о. генерального директора ДП «СЛП «Київоблагроліс» від 05.03.2021 відповідачем були виконані, а саме, факт правопорушення був виявлений безпосередньо працівником відповідача під час виконання ним своїх посадових обов'язків, у день виявлення порубки було складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства з необхідними додатками (відомістю обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, матеріально-грошовою оцінкою лісосіки, переліковою відомістю пнів самовільної рубки), які того ж дня було направлено до адміністрації. Також, відповідач наголосив на тому, що покладення відповідальності за незаконну порубку на лісокористувача до завершення слідства є неправомірним, а покладання відповідальності на лісокористувача на підставі самого лише факту незаконної порубки не відповідає інтересам суспільства і держави, оскільки дозволить уникнути відповідальності винним особам і замість попередження протиправної поведінки у майбутньому, стимулюватиме до її продовження. Відповідач висловив заперечення щодо стягнення з відповідача на користь Васильківської міської ради Київської області шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу, яка не проводить і неуповноважена проводити відновлювальні роботи на землях, де сталася незаконна порубка.
З урахуванням зазначеного вище, відповідач вважає, що прокурором у позовній заяви не доведено наявність усіх елементів складу правопорушення для притягнення відповідача як постійного користувача до цивільно-правової відповідальності, оскільки не доведено протиправність поведінки відповідача, факт невиконання або неналежного виконання працівниками відповідача вимог законодавства щодо забезпечення реалізації заходів, спрямованих на охорону лісів від незаконної порубки та причинно-наслідковий зв'язок дій (бездіяльності) відповідача і спричинення шкоди.
18.06.2025 представники позивачів в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Щодо неявки позивачів в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представники позивачів не з'явилися в судове засідання без поважних причини, про причини неявки суд не повідомили, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності їх представників.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 18.06.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
Відповідно до змісту наведених у позовній заяві доводів прокурора, Обухівською окружною прокуратурою під час вивчення стану додержання вимог законодавства щодо відшкодування збитків, завданих порушенням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища встановлено факт невідшкодування шкоди в сумі 836 701, 26 грн.
Згідно пояснень прокурора, 25.04.2023 майстром лісу Хотівського лісництва Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (далі - ДП «СЛП «Київоблагроліс», відповідач) Баліцьким І.А., за участю лісничого Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» Чохленка О.А. виявлено самовільну рубку дерев у кварталі 85 виділу 2 Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що розташоване в адміністративних межах Васильківської територіальної громади Обухівського району Київської області.
За результатами виявлення вказаної вище незаконної рубки працівниками Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» 25.04.2023 складено акт огляду місця вчинення лісопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок шкоди, заподіяної лісу.
Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної лісу, проведеного головним лісничим ДП «СЛП «Київоблагроліс» ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», розмір збитків становить 836 701, 26 грн.
На підтвердження вказаних обставин прокурор долучив до позовної заяви копії акта огляду місця вчинення лісопорушення лісового законодавства від 25.04.2023, відомість обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, перелікову відомість пнів самовільної рубки та матеріально-грошову оцінку лісосіки № 1 станом на 27.04.2023.
Наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства № 48 від 08.09.2022 «Про затвердження матеріалів лісовпорядкування ДП «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» затверджено матеріали лісовпорядкування ДП «СЛП «Київоблагроліс» за переліком згідно додатку 1.
В матеріалах справи наявне викопіювання з планшету № 57 лісовпорядкування 2019 року Хотівського агролісництва Південного агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» (Васильківський район Київської області), складений на основі матеріалів лісовпорядкування 2006 року та ортофікованих космічних знімків, відповідно до змісту якого загальна площа лісництва складає 28,7 га.
Також, відповідачем долучено до матеріалів справи проект організації та розвитку лісового господарства Хотівського агролісництва Південного агролісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» Київської області інв. № 193, прим. № 1 на 2020 рік.
Відповідно до п. 5 «Прикінцевих положень» Лісового кодексу України, до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є матеріали лісовпорядкування.
З огляду на наведене вище, станом на 25.04.2023 (момент встановлення порушення вимог лісового законодавства та складання акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства) постійним лісокористувачем земельної ділянки кварталу 85 виділу 2 Хотинського лісництва, на якій виявлено факт самовільної рубки дерев, було ДП «СЛП «Київоблагроліс».
ДП «СЛП «Київоблагроліс» листом № 216 від 14.06.2023 звернулось до Обухівського РУП ГУ НП у Київській області з повідомленням про факт порушення лісового законодавства, яким просило виявити та притягти винних осіб до передбаченої законом відповідальності. У листі відповідач зазначив, що в межах Кодаківської сільської ради в кварталі № 85 Хотівського агролісництва виділі 2 незаконно вирубано 67 сироростучих дерев, маса незаконної порубки складає 55 куб. м, в результаті чого господарству заподіяно збитки на суму 836 701, 26 грн, розрахунок яких здійснено відповідно до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 з урахуванням індексації на 2023 рік.
14.07.2023 за вказаним фактом відділом поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП у Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12023111140000666 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.
Проте, як зазначив прокурор, в день виявлення самовільної рубки дерев 25.04.2023 до правоохоронних органів заяви та повідомлення про вказаний факт не надходили, і лише 14.06.2023, тобто через 49 днів, до Обухівського РУП ГУ НП у Київській області надіслано зазначене вище повідомлення.
Наведені обставини, за ствердженням прокурора, свідчать про те, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» встановлюються заходи самовільної рубки, проте заходи, спрямовані на своєчасне повідомлення правоохоронних органів не вживаються.
Звертаючись до суду із даним позовом прокурор стверджує, що відповідно до норм законодавства у сфері охорони лісів, зокрема норм Лісового кодексу України, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», організація і забезпечення охорони та захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Прокурор стверджує, що всупереч ст. 19, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, відповідач не забезпечив охорону і збереження лісу від незаконної рубки.
За доводами прокурора, порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, зокрема незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчих їм територіях, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, згідно тверджень прокурора, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Отже, як зазначив прокурор, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Оскільки, за доводами прокурора, ДП «СЛП «Київоблагроліс» як лісокористувач не забезпечив охорону і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допустив самовільну вирубку лісу, чим заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, це є підставою для стягнення з ДП «СЛП «Київоблагроліс» суми завданої шкоди.
Прокурор зауважив, що земельна ділянка, на якій виявлено факт незаконної рубки дерев, перебуває у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» відповідно до матеріалів лісовпорядкування та знаходиться на території с. Кодаки Обухівського району Київської області, що входить до Васильківської міської територіальної громади, а тому завдана шкода підлягає стягненню на користь місцевого бюджету Васильківської міської ради.
Враховуючи викладене, прокурор стверджує, що внаслідок неналежного виконання працівниками ДП «СЛП «Київоблагроліс» обов'язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок на підвідомчих такому підприємству ділянках із земель лісового фонду, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у розмірі 836 701, 26 грн, що підтверджується розрахунком шкоди, заподіяної лісу, проведеного головним лісничим ДП «СЛП «Київоблагроліс» ОСОБА_1 згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».
Отже, за ствердженнями прокуратури, ДП «СЛП «Київоблагроліс» як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну порубку на підпорядкованій йому території, як наслідок, не забезпечило збереження не призначених для порубки дерев, не здійснило комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів, незаконних порубок, не запобігло порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що, відповідно, є підставою для стягнення з такого підприємства суми завданої протиправними діями шкоди.
Прокурором зазначено, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки призводять до ненадходження протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевого бюджету Васильківської міської ради грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі внаслідок незаконної порубки лісу.
Водночас, за доводами прокурора, ні Державна екологічна інспекція Столичного округу як орган державної влади, який здійснює функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області, ні Васильківська міська рада як орган місцевого самоврядування, до бюджету якого згідно законодавства України перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду, належним чином не виконали покладених на них обов'язків щодо захисту відповідних інтересів держави.
Оскільки, як зазначив прокурор, станом на день звернення до суду з позовною заявою ДП «СЛП «Київоблагроліс» у добровільному порядку збитки в сумі 836 701, 26 грн, завдані навколишньому природному середовищу, не відшкодовано, враховуючи, що земельна ділянка, на якій виявлено незаконну рубку дерев, знаходиться в адміністративних межах Васильківської ОТГ, а органами, уповноваженими на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, тривалий час не вживаються заходи належного реагування з метою захисту інтересів держави, Обухівська окружна прокуратура Київської області звернулась до суду в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Васильківської міської ради Київської області до ДП «СЛП «Київоблагроліс» про стягнення 836 701, 26 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу.
Щодо наявності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави в особі позивачів, господарським судом враховано наступне.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ст. 53 ГПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, тому прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Васильківської міської ради Київської області.
Як вказує прокуратура у позовній заяві, Обухівська окружна прокуратура Київської області звертається з даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та органу місцевого самоврядування до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, в порядку ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Васильківською міською радою Київської області захисту інтересів держави в суді як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження.
Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. Отже, державні органи та інші суб'єкти владних повноважень зобов'язані вживати (реалізовувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав, в межах визначених законодавством повноважень.
Положеннями статті 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно з статтею 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави
Статтею 35 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об'єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об'єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.
Відповідно до ст. 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
За змістом Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекпія) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Одними з основних завдань Держекоінспекції є: реалізація державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів; здійснення у межах повноважень, передбачених законом, державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства, зокрема, щодо: охорони земель, надр; охорони, раціонального використання та відтворення вод і відтворення водних ресурсів.
Функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області покладено на Державну екологічну інспекцію Столичного округу.
Згідно з підп. 5 п. 2 розділу ІІ Положення про Державну екологічну інспекцію Столичного округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 18 «Про затвердження Положення про Державну екологічну інспекції Столичного округу» (далі - Положення), Інспекція в межах своїх повноважень здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу, застосування пестицидів і агрохімікатів у лісовому господарстві та лісах.
Враховуючи зазначене, Державна екологічна інспекція Столичного округу уповноважена здійснювати державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, національного використання, відтворення та охорони природних ресурсів, а тому є належним позивачем у даній справі.
Крім того, право органів місцевого самоврядування щодо подання позовів про стягнення завданої довкіллю шкоди ґрунтується на приписах ст. 13, 142, 145 Конституції України; ст. 15, 19, 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»; ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б ч. 1 ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» належить здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Оскільки порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища відбулось на території с. Кодаки Обухівського району Київської області, що входить до Васильківської міської територіальної громади, тому завдана шкода підлягає стягненню на користь місцевого бюджету Васильківської міської ради.
Як було зазначено судом вище, відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Разом з тим, участь прокурора в судовому процесі можлива за умови, крім іншого, обґрунтування підстав для звернення до суду, а саме має бути доведено нездійснення або неналежне здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах суб'єктом влади, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, або підтверджено відсутність такого органу (ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про Прокуратуру»).
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» проявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Так, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.
При цьому прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень для захисту інтересів держави.
Отже, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор, по-перше, реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді. При цьому прокурор є особливим суб'єктом господарського процесу і його участь у господарському судочинстві викликана необхідністю виконання функції представництва інтересів держави у випадках, передбачених законом (ст. 131-1 Конституції України, ст. 53 ГПК України, ст. 23, 24 Закону України «Про прокуратуру»).
По-друге, з викладеного вбачається, що органами, уповноваженим на захист цих інтересів держави у зв'язку з виявленим порушенням, не вжито жодних заходів, спрямованих на усунення наслідків правопорушення та стягнення спричинених збитків із відповідача.
Обґрунтовуючи наявність підстав для представництва інтересів держави в суді, прокурор посилається на те, що ні Державна екологічна інспекція Столичного округу як орган державної влади, який здійснює функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області, ні Васильківська міська рада як орган місцевого самоврядування, до бюджету якого згідно законодавства України перераховуються кошти за заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища шкоду, належним чином не виконали покладених на них обов'язків щодо захисту відповідних інтересів держави.
Суд встановив, що Обухівською окружною прокуратурою було скеровано на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу лист № 56/1-6707вих24 від 30.07.2024 та на адресу Васильківської міської ради лист № 56/1-6708вих24 від 30.07.2024, в яких прокуратура повідомила останніх про порушення інтересів держави, у зв'язку із порушенням вимог лісового законодавства, а також про наявність підстав для представництва інтересів держави в суді для стягнення завданої шкоди. Листами прокуратура просила позивачів у строк до 02.09.2024 повідомити інформацію про вжиті заходи щодо належного реагування та стягнення збитків в сумі 836 701, 26 грн, завданих навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев у кварталі 85 виділі 2 Хотівського агролісництва, або повідомити прокуратуру про неможливість звернення до суду із належним обґрунтуванням відповідних причин.
Державною екологічною інспекцією Столичного округу, у відповідь на запит прокуратури, було направлено лист № 9/6/2-30/55 від 08.01.2025, в якому повідомлено Обухівську окружну прокуратуру, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу заходи щодо стягнення збитків не вживались. Проте, Державною екологічною інспекцією Столичного округу у листі зазначено, що остання не заперечує проти подання позову, окрім того у разі подання позову Інспекцією будуть підтримані позовні вимоги прокуратури в повному обсязі.
Васильківською міською радою, у відповідь на запит прокуратури, було направлено лист № 558/01-23 від 02.09.2024, в якому повідомлено Обухівську окружну прокуратуру, що за інформацією, наданою управлінням житлово-комунального господарства, будівництва та благоустрою до Васильківської міської ради не надходили повідомлення про самовільну вирубку дерев в Хотинському агролісництві, у зв'язку із чим будь-яка інформація щодо вказаних у запитів відомостей у міській раді відсутня (копії вказаних вище листів прокуратури та відповідей наявні в матеріалах справи).
Згідно із правовою позицією, викладеною у постанові колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 в справі № 924/1256/17 підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 в справі № 912/2385/18 викладено, зокрема, правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
З наведених вище відповідей вбачається, що ні Державна екологічна інспекція Столичного округу, ні Васильківська міська рада належним чином не виконали покладених на них обов'язків щодо захисту відповідних інтересів держави, не вжили жодних заходів реагування у зв'язку із порушеним правом держави, що свідчить про бездіяльність позивачів щодо нездійснення останніми захисту інтересів держави.
03.01.2025 Обухівською окружною прокуратурою скеровано на адресу Державної екологічної інспекції Столичного округу лист № 56/3-41вих-25 від 03.01.2025 та Васильківської міської ради лист № 56/3-40вих-25 від 03.01.2025, якими відповідно до вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлено останніх про пред'явлення Обухівською окружною прокуратурою позовної заяви до Господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Васильківської міської ради Київської області до ДП «СЛП «Київоблагроліс» про стягнення 836 701, 26 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вимоги Закону України «Про прокуратуру» та Господарського процесуального кодексу України при зверненні з позовом до суду прокурором дотримані та вірно встановлено органи, які мають набути статусу позивачів за вказаним позовом.
Враховуючи, що Державною екологічною інспекцією Столичного округу та Васильківською міською радою та не вжито заходів щодо подання до суду відповідної позовної заяви, Обухівська окружна прокуратура за наявності достатніх правових підстав звернулась із даним позовом до суду на захист інтересів держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, в порядку ч. 3 ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у зв'язку з нездійсненням позивачами як суб'єктами, до компетенції яких віднесено відповідні повноваження, захисту інтересів держави в суді.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природною середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно із ч. 1 ст. 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог.
Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають та незалежно від права власності на них становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Згідно з ст. 16, 17 ЛК України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Частиною 2 ст. 19 ЛК України визначено, що обов'язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.
Статтею 63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ЛК України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 105 ЛК України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Згідно з ст. 107 ЛК України, підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Системний аналіз положень ст. 86, 105, 107 ЛК України дає підстави для висновку про те, що у випадку порушення вимог щодо організації охорони і захисту лісів, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, а також передбачено, що підприємства, установи, організації зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» № 1264-XII від 25.06.1991.
Відповідно до пп. в), і) ст. 3 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», основними принципами охорони навколишнього природного середовища, зокрема є: - запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища; - компенсація шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Згідно з ч. 1 ст. 41, ст. 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.
Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відтак порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.
Частиною 2 ст. 40 Закону України «Про рослинний світ» встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні, зокрема, у протиправному знищенні або пошкодженні об'єктів рослинного світу.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
У деліктних правовідносинах на позивача (у даному випадку прокурора) покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Зі свого боку відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо).
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
У спірних деліктних правовідносинах саме на позивача (у даному випадку прокурора) покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою, тоді як відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні відповідної шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом через оцінку усіх фактичних обставин справи.
Водночас цивільне законодавство у деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2021 у справі № 910/4676/19.
Як було встановлено судом вище, 25.04.2023 майстром лісу Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» Баліцьким І.А., за участю лісничого Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» Чохленка О.А. виявлено самовільну рубку сироростучих дерев в кількості 67 дерев породи дуб та клен у кварталі 85 виділі 2 Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс», що розташоване в адміністративних межах Васильківської територіальної громади Обухівського району Київської області.
За результатами виявлення вказаної вище незаконної рубки працівниками Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» 25.04.2023 складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства та здійснено розрахунок шкоди, заподіяної лісу.
Суд встановив, що вказаний акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства підписаний майстром лісу та лісничим ДП «СЛП «Київоблагроліс» без будь-яких зауважень та заперечень.
Відповідач протягом розгляду справи не заперечував того факту, що саме він є постійним лісокористувачем земельної ділянки, на якій його працівниками виявлено факт незаконної вирубки дерев.
Сторони не заперечують обставину того, що квартал 85 виділу 2 Хотівського лісництва знаходиться в межах земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» відповідно до зазначених вище матеріалів лісовпорядкування, а також не заперечують обставину того, що квартал 85 виділу 2 Хотівського лісництва розташований в адміністративних межах Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.
З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, що станом на дату складення акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.04.2023, земельна ділянка (в межах якої розташований квартал 85 виділу 2 Хотівського лісництва) перебувала в постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс» відповідно до зазначених вище матеріалів лісовпорядкування та розташована в адміністративних межах Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.
Нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.
Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів підтверджується матеріалами справи.
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 906/133/18 від 09.12.2019, № 1909/976/17 від 09.08.2018, постановах Верховного Суду у справі № 920/1293/16 від 20.08.2018, у справі № 917/1261/17 від 23.08.2018, у справі № 925/382/17 від 19.09.2018, у справі № 909/1111/16 від 27.03.2018 та у справі № 920/1106/17 від 20.02.2020.
У пункті 88 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 9901/93/19 відображено правову позицію, відповідно до якої виходячи з вимог ч. 2 ст. 19, ст. 63 і 86 Лісового кодексу України, з урахуванням правової позиції, викладеної в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17 та від 19.12.2018 у справі № 925/382/17, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
Судом встановлено вище, що 25.04.2023 на земельній ділянці (квартал 85 виділу 2 Хотівського лісництва), яка перебуває у постійному користуванні ДП «СЛП «Київоблагроліс», виявлено факт самовільної рубки сироростучих дерев в кількості 67 дерев породи дуб та клен, що підтверджується актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.04.2023, складеним майстром лісу Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» Баліцьким І.А., за участю лісничого Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» Чохленка О.А. Акт підписаний представниками відповідача без зауважень та заперечень.
В акті зазначено, що до акта додається перелікова відомість пнів самовільної рубки та розрахунок збитків.
У переліковій відомості пнів самовільної рубки зазначено про кількість самовільно зрубаних дерев, їх породу, діаметр кожного дерева (пня) окремо. Перелікова відомість пнів самовільної рубки підписана майстром лісу Хотівського лісництва ДП «СЛП «Київоблагроліс» Баліцьким І.А. та є додатком до акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.04.2023. Вказана обставина відповідачем не заперечена.
Зі змісту долученої до матеріалів справи відомості обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту по кварталу 85 виділу 2 Хотівського лісництва вбачається, що шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту, з урахуванням діаметру пня в корі, породи, розряду, висоти, кількості сироростучих пнів, їх таксової вартість на 2023 рік, суми шкоди. Також відомість обчислення розміру шкоди містить відомості про те, що усі 67 незаконно зрубаних дерев були сироростучими.
Загальний розмір шкоди, завданий незаконною рубкою дерев, відповідно до змісту відомості обчислення розміру шкоди, складає 836 701, 26 грн.
Вказана відомість обчислення розміру шкоди складена та підписана головним лісничим ДП «СЛП «Київоблагроліс» Ромодан Б.О. та містить відтиск печатки відповідача.
Наказом ДП «СЛП «Київоблагроліс» № 129-к від 12.09.2022, переведено Чохленка О.А., лісничого Києво-Святошинського агролісництва, з 12.09.2022 на посаду лісничого Хотівського агролісництва та переведено ОСОБА_2 , майстра лісу Києво-Святошинського агролісництва, з 12.09.2022 на посаду майстра лісу Хотівського агролісництва (копія наказу наявна в матеріалах справи).
Відповідно до посадової інструкції майстра лісу, затвердженої наказом т.в.о. генерального директора ДП «СЛП «Київоблагроліс» № 17 від 05.03.2021, майстер лісу є безпосереднім організатором лісогосподарського виробництва на закріплених за ним майстерських дільницях. Йому належить ведуча роль у вирішенні важливих господарських завдань - збереження і примноження лісових багатств та їх раціональне використання.
За змістом пп. 3.3, 3.6, 3.8 розділу ІІІ посадової інструкції майстра лісу ДП «СЛП «Київоблагроліс», майстер лісу зобов'язаний: - забезпечувати систематичне спостереження і належну охорону лісів від пожеж, самовільних рубок, шкідників і хвороб, їх своєчасне виявлення, організацію їх локалізації та ліквідації; - складати акти про самовільні порубки та інші лісопорушення, а також про порушення встановлених правил і вимог пожежної безпеки в лісі та правил і термінів полювання. Акти направляти до адміністрації не пізніше наступного дня, з моменту виявлення правопорушення; - брати участь в обстеженні місць рубання, при проведення лісовпорядних робіт, науково-дослідних, пошукових роботах, а також ревізіях, перевірках того.
Згідно з п. 6.1 посадової інструкції майстра лісу, майстер лісу несе відповідальність за невиконання, бездіяльність або неналежне виконання покладених на нього обов'язків; правопорушення, скоєні в процесі здійснення своєї діяльності, в межах, визначених чинним адміністративним, кримінальним, та цивільним законодавством України.
Майстер лісу, який склав акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 25.04.2023, ознайомлений з посадовою інструкцією та прийняв її до виконання, про що свідчить підпис Баліцького І.А. у посадовій інструкції.
Відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України № 262 від 31.08.2010, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Отже, акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним та допустимим доказом в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства, у зв'язку із чим твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи належних доказів безпідставні.
Суд також враховує, що у постанові від 24.02.2021 у справі № 906/366/20 Верховний Суд дійшов висновків про те, що матеріали перевірки, за результатом яких встановлено лісопорушення працівниками лісокористувача, є достатніми та належними доказами.
З урахуванням зазначеного вище, суд дійшов висновку, що акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 25.04.2023 та вказані в ньому розрахунки завданих збитків (переліковій відомості та відомості про обчислення розміру шкоди), проведені відповідно до вимог чинного законодавства та є належним та допустимим доказом вчинення протиправного діяння у вигляді незаконної вирубки лісу.
Відповідно до Статуту ДП «СЛП «Київоблагроліс», затвердженого наказом Фондом державного майна України № 447 від 08.03.2023, ДП «СЛП «Київоблагроліс» є державним унітарним підприємством, що діє як державне комерційне підприємство, засноване на основі державної власності шляхом приєднання агролісогосподарських підприємств, агролісництв та належить до сфери управління Фонду державного майна України.
Підприємство створене відповідно до законодавства України та у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами суб'єкта управління, підприємства, іншими нормативно-правовими актами та Статутом підприємства.
Згідно з п. 3.1 Статуту ДП «СЛП «Київоблагроліс», метою і предметом діяльності є отримання прибутку на основі: організації комплексного ведення лісового господарства, включаючи питання охорони, захисту, раціонального використання лісових ресурсів і відтворення лісів в державному лісовому фонді та організації захисного лісорозведення на території області; охорони, відтворення та раціонального використання державного мисливського фонду на закріплених за ним мисливських угіддях; додержання встановленого режиму на заповідних територіях, що перебувають у його віданні; створення власного виробництва альтернативних видів палива.
Відповідно до п. 3.3 Статуту ДП «СЛП «Київоблагроліс», предметом діяльності підприємства, зокрема є: - проведення заходів щодо відновлення лісів, підвищення їх продуктивності; - здійснення заходів щодо заміни малоцінних низькопродуктивних насаджень на високопродуктивні, заліснення деградованих і малопродуктивних земель, які не використовуються в сільському господарстві, організації лісонасінневої справи і лісових розсадників; - збереження та покращення стану захисних лісонасаджень, зелених зон навколо сіл і промислових центрів, ведення у них лісового господарства у відповідності з їх цільовим призначенням, створення грунтозахисних, водоохоронних та інших захисних лісонасаджень; - охорона лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень; - охорона лісів і захисних лісонасаджень від пожеж, здійснення протипожежних заходів, захист лісів від хвороб та шкідників; первинний облік лісового фонду і реєстрація усіх змін у його складі; - проведення матеріальної та грошової оцінки лісосік; - ведення рубок з додержанням діючих настанови і правил; - здійснення спеціального використання лісових ресурсів; - облік і організація лісових користувань; - заготівля та переробка деревини від рубок; - формування та оздоровлення лісів, рубок головного користування та інших рубок.
Отже, одним з основних предметів діяльності ДП «СЛП «Київоблагроліс» є забезпечення охорони лісів і захисних лісонасаджень від незаконних порубів, пошкоджень, самовільного сінокосіння, випасання худоби в заборонених місцях та інших лісопорушень.
Крім того, основними обов'язками майстра лісу є забезпечення систематичного спостереження і належної охорону лісів, у тому числі, від самовільних рубок, їх своєчасне виявлення, а також складення актів про самовільні порубки та інші лісопорушення та направлення таких актів до адміністрації не пізніше наступного дня, з моменту виявлення правопорушення.
Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.
Суд дослідив посилання відповідача стосовно того, що у позові не наведено жодного факту невиконання або неналежного виконання працівниками відповідача вимог чинного законодавства або посадових інструкцій, а матеріали справи не містять жодного акта перевірки з виявленими порушеннями та недоліками у роботі ДП «СЛП «Київоблагроліс» щодо охорони лісів від незаконних порубок, а також твердження відповідача щодо того, що доказів на підтвердження незабезпечення відповідачем охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території прокурор до суду не надав, як і надав пояснень стосовно того, в чому саме полягало порушення з боку відповідача.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частиною 1 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд наголошує на тому, що відповідачем до відзиву на позовну заяву не долучено відповідачем жодного належного та допустимого доказу на підтвердження вчинення відповідачем як постійним лісокористувачем заходів з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства.
Разом з цим, суд зазначає, що факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства, за наслідками якого було складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства, свідчить про те, що відповідачем як постійним лісокористувачем земельної ділянки в кварталі 85 виділу 2 Хотівського лісництва не було вжито належних та достатніх заходів, які б змогли забезпечити збереження лісу відповідачем та попередити випадок порушення лісового законодавства у сфері охорони, захисту та відтворення лісів, зокрема незаконної вирубки лісу.
Встановлені судом обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Також, суд вважає необґрунтованою позицію відповідача стосовно того, що чинне законодавство не містить обмежень на строки повідомлення про виявлені ознаки злочину, у зв'язку із чим повідомлення правоохоронних органів про незаконну порубку через 49 днів після виявлення незаконної порубки лісу, не свідчить про протиправність поведінки відповідача як постійного лісокористувача, оскільки відповідно до п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, складений акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника.
Отже, чинним законодавством встановлено строки, протягом яких посадова особа органу лісового господарства повідомляє відповідні органи про вчинення правопорушення для встановлення особи порушника.
Проте, матеріалами справи підтверджується, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» листом № 216 від 14.06.2023 (тобто через 49 днів від дня виявлення порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища) звернулось до Обухівського РУП ГУ НП у Київській області з повідомленням про факт порушення лісового законодавства, яким просило виявити та притягти винних осіб до передбаченої законом відповідальності. У листі відповідач зазначив, що в межах Кодаківської сільської ради в кварталі № 85 Хотівського агролісництва виділі 2 незаконно вирубано 67 сироростучих дерев, маса незаконної порубки складає 55 куб. м, в результаті чого господарству заподіяно збитки на суму 836 701, 26 грн, розрахунок яких збіднено відповідно до постанови КМУ від 23.07.2008 №665 з урахуванням індексації на 2023 рік.
14.07.2023 за вказаним фактом відділом поліції № 1 Обухівського РУП ГУ НП у Київській області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості № 12023111140000666 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 Кримінального кодексу України.
Наведені обставини свідчать про те, що ДП «СЛП «Київоблагроліс» неналежним чином та несвоєчасно вживаються заходи, спрямовані на своєчасне повідомлення правоохоронних органів про незаконні рубки лісу з метою встановлення особи порушника.
Крім того, пунктом 3.6 розділу ІІІ посадової інструкції майстра лісу ДП «СЛП «Київоблагроліс» визначено, що майстер лісу зобов'язаний складати акти про самовільні порубки та інші лісопорушення, а також про порушення встановлених правил і вимог пожежної безпеки в лісі та правил і термінів полювання. Акти направляти до адміністрації не пізніше наступного дня, з моменту виявлення правопорушення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву стверджує, що у день виявлення порубки було складено акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства з необхідними додатками (відомістю обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, матеріально-грошовою оцінкою лісосіки, переліковою відомістю пнів самовільної рубки), які того ж дня було направлено до адміністрації.
Проте, доказів виконання майстром лісу пункту 3.6 розділу ІІІ посадової інструкції майстра лісу ДП «СЛП «Київоблагроліс» щодо своєчасного направлення до адміністрації складеного акта про самовільну порубку лісу відповідач до суду не надав.
Відтак, наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.
Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
У спірних правовідносинах шкода це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).
Як зазначалося судом вище, на підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки дерев, прокурор долучив до позовної заяви відомість обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту по кварталу 85 виділу 2 Хотівського лісництва вбачається, що шкода, заподіяна внаслідок незаконної вирубки дерев, розрахована за кожне дерево, вирубане до ступеня припинення росту, з урахуванням діаметру пня в корі, породи, розряду, висоти, кількості сироростучих пнів, їх таксової вартості на 2023 рік, суми шкоди. Також відомість обчислення розміру шкоди містить відомості про те, що усі 67 незаконно зрубаних дерев були сироростучими.
Загальний розмір шкоди, завданий незаконною рубкою дерев, відповідно до змісту відомості обчислення розміру шкоди, складає 836 701, 26 грн.
Суд встановив, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008, з урахуванням індексації цін за 2023 рік.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 909/114/21 зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 ГПК України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності.
Разом з цим, з матеріалів справи вбачається, що обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту по кварталу 85 виділу 2 Хотівського лісництва, здійснено з урахуванням точної кількості кількість пнів, їх ознак та діаметру тощо, відомості про які вказані в переліковій відомості пнів самовільної рубки, на який міститься посилання в акті огляду місця вчинення правопорушення лісового господарства від 25.04.2023.
Дослідивши наявний в матеріалах справи розрахунок шкоди, заподіяної лісу, суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, не спростованим відповідачем, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що розмір шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу у розмірі 836 701, 26 грн є обґрунтованими та документально доведеним.
Котррозрахунку розміру шкоди, завданої внаслідок незаконної вирубки лісу, відповідачем до суду не надано, наявний в матеріалах справи розрахунок не спростовано.
Наступним елементом складу цивільного правопорушення є причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Суд зазначає, що відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення належних та достатніх дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування дерев (нанесення збитків). Вказана обставина відповідачем не спростована.
З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що саме внаслідок бездіяльності працівників відповідача стало можливим і відбулось вирубування дерев та заподіяна шкода, що свідчить про наявність такого складу цивільного правопорушення як причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою.
Виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.
Зважаючи на усвідомлення відповідачем ризику здійснення незаконної вирубки дерев, суд вважає, що відповідач передбачав можливість настання шкідливих наслідків, здійснюючи заходи по організації охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про неналежність та недостатність таких заходів щодо забезпечення збереження лісу відповідачем та про наявність відповідної вини.
Відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу.
За наведених обставин, прокурором доведена наявність вини відповідача у незабезпеченні охорони та збереженні лісових насаджень від незаконних рубок із земель лісового фонду на підвідомчій йому території.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166, ст. 1172 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Як було зазначено судом вище, нормами чинного законодавства, зокрема Лісовим кодексом та Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних порубок та інших пошкоджень, покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. При цьому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний висновок міститься у постановах від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 24.01.2024 у справі № 907/449/22, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17).
Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення належних та достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Наведеним вище спростовуються твердження відповідача стосовно того, що покладання відповідальності на лісокористувача на підставі самого лише факту незаконної порубки не відповідає інтересам суспільства і держави, оскільки дозволить уникнути відповідальності винним особам і замість попередження протиправної поведінки у майбутньому, стимулюватиме до її продовження.
Верховний Суд у пункті 63 постанови від 12.09.2024 у справі № 907/181/22 зазначив, що такий доказ як акт перевірки Державної екологічної інспекції сам по собі не може бути єдиним чи вичерпним доказом підтвердження правопорушення природоохоронного законодавства. Подані сторонами докази, на підтвердження своїх вимог та заперечень, мають бути оцінені судами як окремо кожен так і в їх сукупності. Крім того, відсутність акта не може бути єдиною підставою для відмови в позові, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи доведеності наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.
Суд враховує, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не проводилась.
Водночас, суд зазначає, що зі змісту акта огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.04.2023, складеного уповноваженими представниками відповідача відповідно до Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, перелікової відомості пнів самовільної рубки, та відомості обчислення розміру шкоди, здійсненої відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», можна встановити обставини незаконної рубки дерев на підвідомчій відповідачу території, а також розмір завданої шкоди.
Отже, суд дійшов висновку, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства, завдання державі шкоди незаконною порубкою лісових насаджень та розмір завданої шкоди.
Враховуючи все наведене у сукупності, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення достатніх дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 836 701, 26 грн), наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, тоді як відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені прокурором, не спростував, з урахуванням доведення прокурором усіх елементів складу цивільного правопорушення для настання цивільно-правової відповідальності, суд прийшов висновку наявність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з ДП «СЛП «Київоблагроліс» 836 701, 26 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Вирішуючи питання розподілу стягуваної шкоди, суд зазначає таке.
Прокурор в позові просить стягнути всю суму завданої шкоди на користь Васильківської міської ради, оскільки факт незаконної вирубки лісу було виявлено у адміністративних межах Васильківської міської територіальної громади Обухівського району Київської області.
Відповідно до положень ст. 29, ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу, стягується пропорційно в дохід спеціального фонду відповідної місцевої ради, обласного бюджету, Державного бюджету України.
Згідно з ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
Водночас, за змістом п. 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку: забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, зокрема здійснює розподіл бюджетних коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, між місцевими бюджетами, а також між загальним та спеціальним фондами бюджету відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і їх перерахування відповідно до законодавства.
Отже, функції з розподілу коштів після їх зарахування на спеціальний рахунок віднесено до повноважень Державної казначейської служби, яка наділена усіма необхідними повноваженнями для здійснення такого розподілу між державним та місцевими бюджетами.
Оскільки незаконну рубку вчинено в адміністративних межах Васильківської міської територіальної громади Київської області, тому заподіяна шкода підлягає стягненню за місцем заподіяння шкоди відповідно до ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» на один казначейський рахунок спеціального фонду за реквізитами рахунку міської ради, згідно коду бюджетної класифікації, у даному випадку, це «грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», код класифікації доходів 24062100.
Наведеним вище спростовуються заперечення відповідача щодо стягнення з відповідача на користь Васильківської міської ради Київської області шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок незаконної порубки лісу, яка не проводить і неуповноважена проводити відновлювальні роботи на землях, де сталася незаконна порубка.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь прокуратури підлягає стягненню судовий збір в сумі 12 550, 52 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (місцезнаходження: вул. Івана Проскури, буд. 24, смт Іванків, Іванківський р-н, Київська обл., 07201; код ЄДРПОУ 24219849) на користь Васильківської міської ради (місцезнаходження: вул. Покровська, буд. 4, м. Васильків, Обухівський р-н, Київська обл., 08601; код ЄДРПОУ 34627780) 836 701, 26 грн шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті незаконної порубки лісу.
3. Стягнути з Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Київоблагроліс» (місцезнаходження: вул. Івана Проскури, буд. 24, смт Іванків, Іванківський р-н, Київська обл., 07201; код ЄДРПОУ 24219849) на користь Київської обласної прокуратури (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ, 01601; код ЄДРПОУ 02909996) 12 550, 52 грн судового збору.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 26.06.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко