ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/4658/25
За позовом Акціонерного товариства «Київгаз»
до Товариства з додатковою відповідальністю «ТРАКТ»
про стягнення 130 319, 75 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Акціонерне товариство «Київгаз» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАКТ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 130 319,75 грн.
Позовні вимоги, з посиланням на пункт 7 глави 7 розділу VI, пункт 1 глави 6 розділу X, пункти 1, 2, 8 глави 7 розділу X, підпункт 4 пункту 2 глави 2 розділу XI, підпункт 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, обґрунтовані тим, що відповідачем було допущено порушення Кодексу газорозподільних систем в частині прострочення терміну державної повірки лічильників газу, в зв'язку з чим, позивачем на підставі рішення № 13/06-08/267 від 06.08.2020 було нараховано компенсацію вартості необлікованого об'єму природного газу в розмірі 130 319, 75 грн.
15.04.2025 від представника позивача надійшла уточнена позовна заява.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня вручення даної ухвали.
22.04.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/4658/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
06.05.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позов, у якому останній заперечує проти задоволення позову та, зокрема, зазначає, що з актів складених позивачем убачається, що постачання газу на об'єкт відповідача фактично не здійснювалось, а тому нарахування позивачем суми боргу за газ було здійснено неправомірно. Крім цього, просить застосувати строк позовної давності, оскільки позивач 02.12.2020 дізнався що відповідачем не визнається його вимога про сплату 130 319,75 грн, а відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
08.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами викладеними у відзиві, та зазначає, що за результатами контрольного огляду комерційного ВОГ на об'єкті відповідача 07.07.2020 (після складання акту про порушення № 267 від 07.07.2020) не складався та не підписувався акт про припинення розподілу природного газу, обов'язковість складання і підписання якого встановлено п. 4 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем. Також вказує, що через карантин, а в подальшому дію воєнного стану, строк позовної давності передбачений ст. 257 Цивільного кодексу України зупинений, а тому просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача про застосування строку позовної давності.
15.05.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об?єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.
При розгляді справи судом враховано частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка визначає право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Відповідно до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з?ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об?єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Акціонерне товариство «Київгаз» (позивач) здійснює свою діяльність на підставі виданої згідно з постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 29.06.2017 року № 854 (з подальшими змінами) ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу в межах території, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації ПАТ «Київгаз», відповідно до додатка. За змістом вказаного додатка, територія, де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації Акціонерного товариства «Київгаз» - місто Київ.
23.10.2017 між позивачем, як оператором газорозподільної системи (надалі - оператор ГРМ) та відповідачем, як споживачем, укладено типовий договір розподілу природного газу шляхом підписання заяви-приєднання № 221219 (надалі - договір).
Типовий договір розподілу природного газу затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2498 розміщений на сайті позивача за посиланням: https://kyivgaz.ua/ofitsijna-informatsiya3/publichnij-dogovir.html.
Відповідно до п. 1.1. договору, він є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором газорозподільних мереж (надалі - оператор ГРМ) обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Пунктами 1.2., 1.3. договору передбачено, що його умови однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 № 2494 (надалі - Кодекс газорозподільних систем). Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк.
Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 2 до цього договору, що і було зроблено відповідачем 23.10.2017.
Згідно з п. 1.4. договору, послуга з розподілу природного газу - послуга оператора ГРМ, яка надається споживачу та включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи і розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача. Оператор ГРМ - оператор ГРМ, зазначений в преамбулі договору, сторона договору. Споживач - фізична або юридична особа чи фізична особа-підприємець, об'єкт якої підключений до газорозподільної системи оператора ГРМ.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п. 2.1. договору).
Пунктом 2.3. договору визначено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем.
Відповідно до п. 5.2. договору, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пп. 3. п. 9.1. договору, оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.
Як убачається із заяви-приєдання № 221219 від 23.10.2017 (а.с. 27) до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), відповідачу присвоєно персональний ЕІС-код як суб'єкта ринку природного газу 56ХО00003СІ8U00C та зазначено адресу об'єкта - вул. Перемоги, буд. 18, назва та опис об'єкта:
- ПС № 4015 ТОПКОВА № 1, № 2, величина приєднаної потужності об'єкта - 10, 49346 м3/год;
- ПС № 4016 ТОПКОВА № 3, № 4, величина приєднаної потужності об'єкта - 10, 49346 м3/год, найменування газоспоживного обладнання - ГСП PRTERM-30, кількість газового обладнання - 1, проектна номінальна потужність газового обладнання (на один газовий прилад) - 3, 6 м3/год.
Згідно паспортів лічильників газу (а.с. 9-10), на об'єкті відповідача встановлені лічильники МКМ-U G6 № 063531 та № 063261, що вироблені СП «Премагаз Кромшрьодер-Україна», які пройшли чергову повірку 14.10.2014.
Переліком лічильників газу побутових, занесених до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки ДП «Укрметртестстандарт» (а.с. 12-13) для лічильників газу мембранних МКМ-U типорозмірів G4, G6, виробником яких є СП «Премагаз Кромшрьодер-Україна» встановлений строк періодичної повірки 5 років.
Відповідно до підписаного відповідачем акту розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін об'єкту газопостачання, на балансі та в експлуатаційній відповідальності відповідача знаходяться усі внутрішньобудинкові газопроводи і газове обладнання, газові лічильники, що розміщені ззовні будівлі (вузол обліку природного газу/вузол обліку (надалі - ВОГ).
25.06.2020 відповідач звернувся до позивача з листом № 1/45, в якому просив направити представника для розпломбування ВОГ для чергової держповірки газових лічильників та опломбування вхідної засувки.
07.07.2020 представниками позивача за участю представника відповідача був складений акт про порушення № 267 (а.с. 15) за фактом пропущення з вини відповідача строку періодичної (чергової) повірки лічильників газу МКМ-U G6 № 063531 та № 063261.
07.07.2020 представниками позивача за участю представника відповідача був складений акт перевірки вузла обліку № 5305/20, в якому, зокрема, зазначено, що виявлено прострочений термін державної повірки лічильників газу та зафіксовано:
- лічильник газу МКМ-U G6 № 063531: дата повірки - 14.10.2014, дата чергової повірки - 14.10.2019;
- лічильник газу МКМ-U G6 № 063261: дата повірки - 14.10.2014, дата чергової повірки - 14.10.2019.
Рішенням засідання постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення № 13/06-08/267 від 06.08.2020 (а.с. 16 на звороті) акт про порушення № 267 від 07.07.2020 був задоволений повністю.
15.09.2020, на підставі рішення комісії № 13/06-08/267 від 06.08.2020 та відповідно пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, позивачем був складений акт-розрахунок № 13/06-08/267 (а.с. 17-18) компенсації вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу за період з 07:00 год. 15.10.2019 по 07:00 год. 07.07.2020 в розмірі 22 982, 40 м3 спожитого газу на загальну суму 130 319, 75 грн.
29.09.2020, на підставі затвердженого акту-розрахунку № 13/06-08/267 від 15.09.2020 позивачем був направлений відповідачу засобами поштового зв'язку рахунок на оплату № 13/06-08/267 від 15.09.2020 на загальну суму 130 319, 75 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 29.09.2020.
У подальшому, 18.02.2022 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 485/09-3 від 17.02.2022, в якій вимагав у семиденний термін сплатити суму боргу в розмірі 130 319, 75 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень від 18.02.2022, описом вкладення в цінний лист № 011031378343 та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 18.02.2022.
Спір у даній справі виник з підстав допущення порушення відповідачем Кодексу газорозподільних систем в частині прострочення терміну державної повірки лічильників газу, в зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача компенсацію вартості необлікованого об'єму природного газу на суму 130 319, 75 грн.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України «Про ринок природного газу», розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 41 Закону України «Про ринок природного газу», регулятор затверджує кодекс газорозподільних систем за результатами консультацій із суб'єктами ринку природного газу. Оператор газорозподільної системи розміщує кодекс газорозподільних систем на своєму веб-сайті.
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 «Про затвердження кодексу газорозподільних систем» затверджено Кодекс газорозподільних систем.
Згідно з підпунктом 2 пункту 2 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем, цей Кодекс визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об'ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб'єктів ринку природного газу.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 18 Закону України «Про ринок природного газу» приладовий облік природного газу здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання.
Приладовий облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки суб'єктів ринку природного газу.
Постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу.
Згідно з пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу газорозподільних систем фактичний об'єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об'єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 59 Закону України «Про ринок природного газу», суб'єкти ринку природного газу, які порушили законодавство, що регулює функціонування ринку природного газу, несуть відповідальність згідно із законом. Правопорушеннями на ринку природного газу є, зокрема, використання приладів обліку природного газу, не повірених або не атестованих в установленому порядку.
Згідно з пунктом 1 глави 1 розділу XI Кодексу газорозподільних систем норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованій діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цієї частини. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об'ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах ІХ-Х цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу XI Кодексу газорозподільних систем до порушень, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, належать: 1) відмова в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив контрольне зняття показань лічильника газу (засіб вимірювальної техніки (надалі - ЗВТ) за їх наявності на об'єкті споживача; 2) відмова в доступі до об'єкта споживача, внаслідок чого представник Оператора ГРМ не здійснив демонтаж лічильника газу (ЗВТ), що призвело до порушення строку проведення періодичної повірки лічильника газу (ЗВТ) та/або його ремонту, а також його монтаж після проведення періодичної повірки; 3) використання газу побутовим споживачем (за відсутності лічильника) у випадках, коли споживачем протягом місяця з дати настання відповідних змін не було письмово повідомлено Оператора ГРМ про зміни, що стосуються видів споживання газу; 4) пропущення строку періодичної повірки ЗВТ з вини споживача, що не є побутовим.
Згідно з частиною 1 та 3 статті 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.
Суб'єкти господарювання зобов'язані своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Відповідно до пункту 5.9. Правил обліку природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, постачання та споживання, затверджені Наказом Міністерством палива та енергетики України від 27.12.2005 № 618, власник комерційного вузла обліку газу відповідає за технічний стан комерційного вузла обліку газу та порушення правил його експлуатації, а також за використання ЗВТ з вичерпаним терміном повірки.
Згідно з положенням глави 6 розділу X Кодексу газорозподільних систем, власник комерційного ВОГ або суб'єкт господарювання, що здійснює його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, забезпечує належний технічний стан комерційного ВОГ та його складових (зокрема ЗВТ), а також проведення періодичної повірки ЗВТ (крім населення) в порядку, визначеному главою 7 цього розділу, та відповідає за дотримання правил експлуатації комерційного вузла обліку та його складових (ЗВТ). Технічне обслуговування елементів комерційного ВОГ, зокрема повірки та ремонту ЗВТ, проводить власник цього комерційного ВОГ або суб'єкти господарювання, що здійснюють його експлуатацію на підставі відповідного договору з власником, згідно з експлуатаційними документами в спеціалізованих сервісних центрах. Засоби вимірювальної техніки, які є складовими комерційного ВОГ, підлягають періодичній повірці відповідно до вимог чинного законодавства та з урахуванням вимог глав 7 та 8 цього розділу.
Відповідно до пункту 7.4. договору, до умов якого відповідач приєднався згідно із заявою-приєднанням, споживач зобов'язується дотримуватись інших вимог цього договору та Кодексу газорозподільних систем.
Отже, відповідач, як власник комерційного вузла обліку газу, відповідає за його технічний стан та зобов'язаний своєчасно з дотриманням встановлених міжповірочних інтервалів подавати законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, на періодичну повірку.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу X Кодексу газорозподільних систем, для належної організації періодичної повірки власних ЗВТ, що входять до складу комерційного ВОГ, споживач повинен:
1) завчасно (до дати прострочення періодичної повірки) направити Оператору ГРМ письмове повідомлення про дату та час демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці установки) та необхідність забезпечення представником Оператора ГРМ розпломбування ЗВТ. Звернення має бути направлене не пізніше десяти робочих днів до запланованої дати;
2) забезпечити на дату демонтажу ЗВТ на повірку (або його повірку на місці встановлення) доступ представникам Оператора ГРМ до ЗВТ для його розпломбування та складання відповідного акта розпломбування;
3) у разі якщо повірка ЗВТ буде здійснюватися не на місці його встановлення, забезпечити за власний рахунок демонтаж/монтаж ЗВТ, його транспортування та державну повірку. Про дату і час встановлення повіреного ЗВТ споживач завчасно має письмово повідомити Оператора ГРМ та забезпечити присутність представника Оператора ГРМ під час монтажу повіреного ЗВТ.
Якщо ЗВТ споживача встановлений на території (у приміщенні) Оператора ГРМ, споживач у своєму письмовому повідомленні повинен зазначити про необхідність забезпечення доступу представникам споживача до ЗВТ для проведення відповідних дій (демонтажу, вивезення з території, монтажу тощо). У такому разі Оператор ГРМ зобов'язаний забезпечити представникам споживача (разом з їх засобами і матеріалами) відповідний доступ до ЗВТ.
За відсутності дублюючого ЗВТ та невстановлення споживачем на місце демонтованого ЗВТ аналогічного ЗВТ (погодженого з Оператором ГРМ для комерційних розрахунків) або якщо одразу після знятого на повірку ЗВТ сторонами не здійснені заходи з припинення газопостачання, яке обліковувалося через демонтований ЗВТ (що має підтверджуватися відповідним актом між Оператором ГРМ і споживачем), обсяг спожитого природного газу через комерційний ВОГ, елементом якого є демонтований ЗВТ, розраховується за середньодобовими (для неповної доби за середньогодинними) значеннями за попередні три аналогічних періоди споживання природного газу з урахуванням періоду відсутності ЗВТ.
Як установлено судом вище, для лічильників газу МКМ-U G6 № 063531 та № 063261 (дата повірки - 14.10.2014), виробником яких є СП «Премагаз Кромшрьодер-Україна», що встановлені на об'єкті відповідача, Переліком лічильників газу побутових, занесених до Державного реєстру засобів вимірювальної техніки ДП «Укрметртестстандарт» передбачений строк періодичної повірки 5 років.
25.06.2020 відповідач звернувся до позивача з листом № 1/45, в якому просив направити представника для розпломбування ВОГ для чергової держповірки газових лічильників та опломбування вхідної засувки.
Отже, відповідачем пропущено строк повірки лічильників МКМ-U G6 № 063531 та № 063261 (дата чергової повірки - 14.10.2019).
Пунктами 1 та 8 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем передбачено, що в разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 16 до цього Кодексу. Акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення Оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення.
07.07.2020 представниками позивача за участю представника відповідача був складений акт про порушення № 267 (а.с. 15) за фактом пропущення з вини відповідача строку періодичної (чергової) повірки лічильників газу МКМ-U G6 № 063531 та № 063261.
07.07.2020 представниками позивача за участю представника відповідача був складений акт перевірки вузла обліку № 5305/20, в якому, зокрема, зазначено, що виявлено прострочений термін державної повірки лічильників газу та зафіксовано що для лічильників газу МКМ-U G6 № 063531 та № 063261, у який остання повірка була 14.10.2014, датою наступної чергової повірки є 14.10.2019.
Вказані акти підписані зі сторони відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Рішенням засідання постійно діючої комісії з розгляду актів про порушення № 13/06-08/267 від 06.08.2020 (а.с. 16 на звороті) акт про порушення № 267 від 07.07.2020 був задоволений повністю.
15.09.2020, на підставі рішення комісії № 13/06-08/267 від 06.08.2020 та відповідно пункту 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем, позивачем був складений акт-розрахунок № 13/06-08/267 (а.с. 17-18) компенсації вартості необлікованого об'єму та обсягу природного газу за період з 07:00 год. 15.10.2019 по 07:00 год. 07.07.2020 в розмірі 22 982, 40 м3 спожитого газу на загальну суму 130 319, 75 грн.
Відповідно до пункту 11 глави 5 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. При задоволенні комісією акта про порушення складається акт-розрахунок необлікованого (донарахованого) об'єму та обсягу природного газу і його вартості.
Згідно з підпунктом 1 пункту 4 глави 4 розділу XI Кодексу газорозподільних систем, у разі виявлення Оператором ГРМ пропущення строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача, несправності лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску), що сталася внаслідок його пошкодження або позаштатного режиму роботи, за умови відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ перерахунок об'єму розподіленого (спожитого) природного газу проводиться з урахуванням такого: при визначенні лічильника газу або звужуючого пристрою (перетворювача різниці тиску) непридатними до застосування за результатами позачергової або експертної повірки, а також при пропущенні строку періодичної повірки лічильника газу або звужуючого пристрою з вини споживача об'єм переданого (прийнятого) газу розраховується за номінальною потужністю неопломбованого газоспоживаючого обладнання - перерахунок проводиться за період з дати виходу з ладу ЗВТ (з дати початку прострочення періодичної повірки) до моменту встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ. У разі якщо дату виходу з ладу ЗВТ неможливо достовірно визначити, перерахунок проводять з початку розрахункового періоду до дати встановлення та опломбування справного та повіреного ЗВТ.
Враховуючи вказане, акт-розрахунок № 13/06-08/267 від 15.09.2020 був виконаний за перевищення міжповірочного інтервалу з 07:00 год. 15.10.2019 по 07:00 год. 07.07.2020.
Відповідно до пункту 12 глави 5 Розділу XI Кодексу газорозподільних систем, зокрема, вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку Оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.
Як установлено судом вище, 29.09.2020, на підставі затвердженого акту-розрахунку № 13/06-08/267 від 15.09.2020 позивачем був направлений відповідачу засобами поштового зв'язку рахунок на оплату № 13/06-08/267 від 15.09.2020 на загальну суму 130 319, 75 грн, що підтверджується списком згрупованих відправлень та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 29.09.2020.
Отже, позивачем дотримано процедуру ухвалення рішення комісією з розгляду акту про порушення № 267 від 07.07.2020.
Суд також зазначає, що за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 11.04.2024 у справі №910/4481/18, нарахування вартості необлікованого об'єму природного газу, здійснене оператором ГРМ, є ні збитками у розумінні законодавства, яке регулює правовідносини у сфері ринку природного газу, ані оперативно-господарською санкцією в розумінні господарського законодавства, а є платою за поставлений природний газ.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача суми основної заборгованості вартості необлікованого об'єму природного газу в розмірі 130 319, 75 грн. Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Щодо доводів відповідача що постачання газу в спірний період (з 15.10.2019 по 07.07.2020) на об'єкт відповідача фактично не здійснювалось, а тому нарахування позивачем суми боргу за газ було здійснено неправомірно, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 5.2. договору, облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Згідно з пп. 3. п. 9.1. договору, оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі подання споживачем або його постачальником (який уклав з оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов'язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.
Відповідно до пункту 4 глави 7 розділу VI Кодексу газорозподільних систем, пломбування та розпломбування газового обладнання на об'єктах споживачів, що пов'язані з припиненням/обмеженням або відновленням газопостачання (розподілу природного газу), виконуються Оператором ГРМ відповідно до вимог розділу X цього Кодексу. При припиненні (відновленні) газопостачання (розподілу природного газу) складається акт у двох примірниках, один з яких залишається у споживача.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріали справи не містять акту припинення газопостачання (розподілу природного газу) на об'єкт відповідача, а тому доводи відповідача що постачання газу у спірний період (з 15.10.2019 по 07.07.2020) на об'єкт відповідача фактично не здійснювалось є необґрунтованими.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності, суд зазначає таке.
У відповідності до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частин 1, 6 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за грошовим зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов'язання.
Для обчислення позовної давності застосовують загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Отже, оскільки, як зазначає відповідач строк позовної давності необхідно рахувати з 02.12.2020, так як, на думку відповідача, позивач 02.12.2020 дізнався що відповідачем не визнається його вимога про сплату 130 319,75 грн, то позивач мав право звернутися з даним позовом в межах визначеного статтею 257 Цивільного кодексу України строку позовної давності, тобто до 02.12.2023 включно.
Разом з цим суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, який відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 відмінено з 30.06.2023.
Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Також Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2120-ІХ доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 19, за яким У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який триває і станом на момент прийняття даного рішення.
З огляду на приписи статей 256, 258 пунктів 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України в суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності за зазначеними вище вимогами.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з?ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов?язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов?язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов?язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов?язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов?язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов?язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов?язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об?єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Отже, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 130 319, 75 грн основного боргу.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «ТРАКТ» (03170, місто Київ, вулиця Перемоги, будинок 18, ідентифікаційний код 03450318) на користь Акціонерного товариства «Київгаз» (01103, місто Київ, вулиця Михайла Бойчука, будинок 4б, ідентифікаційний код 03346331) 130 319 (сто тридцять тисяч триста дев'ятнадцять) грн 75 коп. основного боргу та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань