ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/5050/25
За позовом Управління поліції охорони у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «РЕДУТ»
про стягнення 15 475, 00 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Управління поліції охорони у Київській (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «РЕДУТ» (надалі-відповідач) про стягнення суми збитків у розмірі 15 475,00, завданих внаслідок порушення зобов'язання щодо реєстрації податкових накладних.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 549, 610, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором на закупівлю товару № 176-24 від 27.03.2024, в частині реєстрації податкової накладної податку на додану вартість (ПДВ) в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі № 910/5050/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
08.05.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що умовами договору не передбачено такого виду відповідальності за не підтвердження реєстрації податкової накладної в ЄРПН, як стягнення суми податкового кредиту. Крім того, зазначив що відповідач належним чином і у встановлені строки виконав всі свої зобов'язання за договором, а саме ним було складено податкову накладну та подано для реєстрації в ЄРПН. Вказану податкову накладу було прийнято і присвоєно реєстраційний номер, однак її реєстрація була зупинена. Також зазначає, що ним здійснювались всі заходи щодо реєстрації такої податкової накладної. Крім того, вказує, що позивачем не доведено завдання йому збитків.
09.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останній не погоджується з доводами викладеними у відзиві, вважає їх безпідставними та необґрунтованими, зазначає, що відсутність реєстрації податкової накладної в ЄРПН, призвела до того, що він був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та відповідно, скористатися правом на зменшення податкового зобов'язання.
02.06.2025 від представника позивача надійшла заява про те, що ціна позову в розмірі 15 475, 00 грн не змінилась.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27.03.2024 між позивачем (надалі - продавець) та відповідачем (надалі - покупець), укладено договір на закупівлю товару № 176-24 від 27.03.2024 (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця товар, згідно специфікацій, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених договором.
Згідно з п. 3.1. та п. 4.1. договору, постачання товару здійснюється протягом 14 робочих днів, після підписання договору згідно з виставленими продавцем рахунками-фактурами.
Відповідно до п. 5.1. договору, товар постачається партіями протягом 14 днів, з дати надходження передоплати у розмірі 100% вартості товару на поточний рахунок продавця.
Договір набирає сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2024, а в частині взаєморахунків та гарантійних зобов'язань на до повного виконання зобов'язань сторонами (п. 11.1 договору).
Специфікацією № 1 (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування, кількість, ціну та суму товару, що поставляється, а саме навушники EARMOR M31H MOD3 BLACK з комплектом кріплення на голові EARMOR М14, відповідно до абз. 1 якої, загальна вартість товару складає 92 850, 00 грн у тому числі ПДВ 15 475, 00 грн.
27.03.2024 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 40 від 27.03.2024 на суму 92 850, 00 грн, в тому числі ПДВ 15 475,00 грн, який 29.03.2024 повністю оплачений позивачем, що підтверджується платіжною інструкцією №2022 від 29.03.2024
На виконання умов договору відповідачем було поставлено позивачу товар, згідно з видаткової накладної від 29.03.2024 № 37 на суму 92 850,00 грн з ПДВ на суму 15 475,00 грн.
Вказана накладна підписана з обох сторін без зауважень та заперечень.
У подальшому позивач подав запит № 1088395 до Головного управління ДПС у м. Києві щодо отримання відомостей з ЄРПН та згідно витягу, який було отримано на вказаний запит, зазначено, що податкова накладна не була зареєстрована відповідачем в ЄРПН.
Так, 26.03.2025 рішенням Головного управління ДПС у м. Києві про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування ЄРПН від 26.03.2025 № 12669346/38133757 відмовлено відповідачу в реєстрації податкової накладної у зв'язку з наданням платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства. А саме, відповідачем не спростовано критерії ризиковості, яким він відповідає згідно з рішенням про відповідність критеріям ризиковості від 07.06.2024.
25.03.2025 позивач звернувся до відповідача з претензією № 674/43/30/01-2024, в якій просив сплатити суму боргу в розмірі 15 475,000 грн на рахунок позивача, як збиток за нереєстрацію податкових накладних, яка була вручена за довіреністю 27.03.2025. Проте відповіді на претензію матеріали справи не містять.
Позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем, як продавцем не виконано своїх зобов'язань щодо реєстрації податкової накладної, у зв'язку з чим, позивач був позбавлений можливості включити суму податку на додану вартість в розмірі 15 475, 00 грн до податкового кредиту, а відповідно зменшення податкового кредиту на цю суму є фактично збитками, які виникли з вини відповідача.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
У відповідності до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
Отже, згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Згідно п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Так, у порушення ст. 201 Податкового кодексу України, відповідач не зареєстрував належним чином в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму 92 850, 00 грн, з урахуванням ПДВ 20 % - 15 475, 00 грн (за накладною № 37 від 29.03.2025).
Частинами 1, 2 ст. 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Відповідно до пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Згідно з пунктом 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Відсутність реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Реєстрі не дає покупцю можливості (права) включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (пункт 14 постанови Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).
Як убачається з матеріалів справи, податкова накладна не була зареєстрована з вини відповідача, що в свою чергу призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 15 475,00 грн (за накладною № 37 від 29.03.2025) до податкового кредиту позивача, та, відповідно, до неможливості скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 15 475,00 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо належного виконання своїх зобов'язань за договором щодо складення податкової накладної та подання для її реєстрації в ЄРПН, оскільки рішенням Головного управління ДПС у м. Києві від 26.03.2025 йому було відмовлено в реєстрації такої податкової накладної, а саме, через ненадання відповідачем належних документів.
У свою чергу, відповідачем не надано доказів вжиття заходів для належного виконання своїх зобов'язань щодо усунення перешкод для відповідної реєстрації або доказів оскарження рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН, а тому суд приходить до висновку, що саме відповідач порушив свої зобов'язання в частині своєчасності та правильності реєстрації податкової накладної.
Отже, враховуючи встановлені вище обставини та наведені норми законодавства, вбачається прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкову накладну та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками останнього.
Аналогічний висновок також міститься в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Крім цього, суд зазначає, що п. 3.4. договору сторони передбачили, що продавець зобов'язується надати податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням вимоги щодо реєстрації в порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в ЄРПН.
Тобто, в разі, якщо продавець склав податкові накладні або розрахунки коригувань до них з порушенням норм чинного законодавства, а також у разі відсутності їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, що тягне за собою втрату права покупця на збільшення податкового кредиту, постачальник зобов'язується компенсувати покупцю заподіяні цим збитки, а тому доводи відповідача, що умовами договору не передбачено такого виду відповідальності за не підтвердження реєстрації податкової накладної в ЄРПН, як стягнення суми податкового кредиту, суд відхиляє, як необґрунтовані, оскільки обов'язок щодо відшкодування збитків встановлено не договором, а законом.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи та в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з відповідача збитків у розмірі 15 475, 00 грн завданих унаслідок не реєстрації податкової накладної підлягає задоволенню в повному обсязі.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі “Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 15 475, 00 грн збитків.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «РЕДУТ» (02660, місто Київ, вулиця М. Раскосової, будинок 21, кімната 907, ідентифікаційний код 38133757) на користь Управління поліції охорони у Київській області (01033, місто Київ, вулиця Сім'ї Прахових, будинок 8, ідентифікаційний код 40109063) 15 475 (п'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят п'ять) грн 00 коп. збитків та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А. Карабань