ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
26.06.2025Справа № 910/4812/25
За позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРНЕЙ»
про стягнення 111 699,52 грн
Суддя Я.А.Карабань
Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРНЕЙ» (надалі - відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 111 699,52 грн, з яких: 98 681,04 грн штраф, 5 920,86 грн пеня та 7 097,62 грн витрати по сплаті експертизи.
Позовні вимоги, з посиланням на ст. 526, 673 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №УЗ/ВК-218/2024-Ю від 01.07.2024, в частині поставки товару належної якості.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі №910/4812/25. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
15.05.2025 від представника відповідача надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивачем не надано жодних доказів, які підтверджують порушення зобов'язання відповідача за договором. Щодо штрафних санкцій відповідач зазначає, що договір було розірвано за додатковою угодою сторін, а тому це виключає можливість застосування штрафних санкцій після припинення договірних відносин. Також відповідач просив суд поновити строк на подання відзиву.
Суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на подання відзиву, зазначає таке.
Так, пунктом 3 резолютивної частини ухвали про відкриття провадження судом встановлено відповідачу строк для подачі відзиву - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі
Приписами частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до повідомлення про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи ухвала суду від 21.04.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача - 21.04.2025 о 18:14 год.
Частиною 11 ст. 242 Господарського кодексу України визначено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Згідно з абз. 2 ч. 6 цієї статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, ухвала суду від 21.04.2025 вважається врученою відповідачу 22.04.2025.
Відтак, останній день строку для подання відповідачем відзиву є саме 07.05.2025.
До господарського суду відзив відповідачем направлений засобами електронного зв'язку 15.05.2025, тобто після закінчення строку встановленого судом для його подання.
Враховуючи викладене вище, приймаючи до уваги обставини викладені відповідачем в обґрунтування поважності причин пропуску строку для подання відзиву, з метою дотримання принципу змагальності, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку для подання відзиву поважними, поновити відповідачу пропущений строк для подання відзиву та долучити поданий відзив до матеріалів справи.
21.05.2025 від представника позивача, на виконання вимог ухвали суду, надійшла виписка банку про рух коштів, а також письмове підтвердження, що ціна позову не змінилась.
21.05.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погоджується з доводами відповідача викладеними у відзиві та, зокрема, зазначає, що саме в зв'язку із порушенням постачальником умов договору в частині постачання товару належної якості, не здійснення заміни товару на якісний, позивачем було розірвано договір достроково. Зазначає, що в повідомлені про дострокове розірвання договору містяться причини його розірвання, відповідач не заперечував проти повернення йому товару, а отже, підтвердив факт неналежного виконання умов договору.
27.05.2025 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній зазначає, що позивач був зобов'язаний повідомити про недоліки в розумний строк після їх виявлення, а товар мав бути перевірений при отримані. Зазначає, що договір розірваний за взаємною згодою сторін, що виключає можливість застосування штрафних санкцій.
Враховуючи викладене вище, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
01.07.2024 між позивачем (надалі - покупець) та відповідачем (надалі - постачальник) укладено договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №УЗ/ВК-218/2024-Ю (надалі - договір), відповідно до п.1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до специфікації (додаток №1), що є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.
Згідно з п.2.1. постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації (додаток №1) до цього договору.
Відповідно до п.2.2. договору підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є документи, визначені у специфікації (додаток №1) до цього договору, та які надаються покупцю разом з товаром.
Згідно з п.2.3. договору постачальник гарантує якість товару, що постачається протягом гарантійного строку зберігання, визначеного у специфікації (додаток №1) до цього договору.
Гарантійний строк зберігання на товар встановлюються в будь-якому випадку не меншими, ніж встановлено нормативно-технічною документацією та виробником.
Відповідно до п.2.4. договору, при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим.
Товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами.
Згідно з п.2.5. договору, при виявленні виробничих дефектів у гарантійний строк зберігання виклик представника постачальника для складання двостороннього акта є обов'язковим.
Відповідно до п.2.6. договору, повідомлення про виклик представника постачальника направляється в один з способів передбачених п. 4.5 цього договору.
Згідно з п.2.7. договору, постачальник зобов'язуються за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар.
Відповідно до п.2.8. договору, строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійного строку зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта.
Згідно з п.2.9. договору, після усунення недоліків товару гарантійний строк продовжується на період, протягом якого товар не використовувався. Зазначений період обчислюється з дня звернення покупця з вимогою про усунення недоліків товару до дня усунення недоліків або заміни товару постачальником.
В разі заміни товару на новий, гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (відповідно до частини шостої статті 269 Господарського кодексу України).
Відповідно до п.2.10. договору, вхідний контроль, приймання товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом проводиться підрозділом покупця, згідно з вимогами п.5.1, п.5.2 та іншими умовами цього договору.
Згідно з п.2.11. договору, приймання покупцем товару за кількістю, якістю, комплектністю та асортиментом не позбавляє покупця права у встановленому порядку пред'являти постачальнику претензії у зв'язку з недоліками поставленого товару, які будуть виявлені в ході використання.
Відповідно до п.2.12. договору, в межах гарантійного строку зберігання товару, покупець може самостійно відбирати зразки товару, для проведення в акредитованих лабораторіях дослідження (експертизи) на відповідність якісним характеристикам визначеним нормативно-технічною документацією на товар.
Згідно з п.2.13. договору, організація експертизи товару за якістю здійснюється за рахунок покупця. У разі виявлення товару неналежної якості постачальник відшкодовує покупцю вартість експертизи.
Відповідно до п.2.14. договору, керуючись статтею 259 Цивільного кодексу України, сторони домовились збільшити до 2 років строк позовної давності для пред'явлення вимог покупця щодо недоліків поставленого товару.
Згідно з п.4.2. договору, поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до приймання товару.
Строк поставки товару - протягом 10 календарних днів з дати надання письмової рознарядки покупцем.
Місце поставки товару: Виробничий підрозділ вокзал станції Київ-Пасажирський філії «Вокзальна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця», 01032, м. Київ, Вокзальна площа, 1.
Право власності на товар переходить до покупця з дати поставки товару.
Відповідно до п.4.5. договору, сторони домовились, що рознарядка покупця на товар направляється ним постачальнику в один з таких способів:
- на поштову адресу постачальника, зазначену в цьому договорі (листом з оголошеною цінністю та описом вкладення і повідомленням про вручення);
- вручається уповноваженому представнику постачальника під розпис;
- шляхом відправлення на електронну адресу постачальника (зазначену в цьому договорі) скан-копії відповідної рознарядки в форматі PDF або в будь-якому іншому форматі, який забезпечує можливість ознайомлення зі змістом документу. Документ вважається отриманим постачальником з дати його направлення покупцем на електронну адресу постачальника, підтвердженням чого є відповідна роздруківка з поштового програмного забезпечення покупця.
Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами акта прийому-передачі товару або видаткової накладної (п. 4.6. договору).
Відповідно до п.п.5.1., 5.2. договору приймання товару за кількістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю», від 15.06.1965 № П-6. Приймання товару за якістю здійснюється у порядку, встановленому Інструкцією «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю», від 25.04.1966 № П-7.
Згідно з п.6.3. договору, ціна договору становить 411 171,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% - 82 234,20 грн, усього з ПДВ 493 405, 20 грн.
Відповідно до п. 7.2. договору оплата за кожну партію поставленого товару за цим договором проводиться покупцем на 45 календарний день з дати підписання акта прийому-передачі товару або видаткової накладної та відповідно до рахунку-фактури на поставлену партію товару, при наявності документів, зазначених у п. 5.4. цього договору.
Згідно з п.8.3.1. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки та на умовах, що встановлені цим договором.
Відповідно до п.9.3.1. договору, при порушенні строків поставки постачальник оплачує покупцю штраф у розмірі 15 % від вартості непоставленого в строк товару на умовах, передбачених п. 4.2. цього договору, а за прострочення понад 15 календарних днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого в строк товару, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання щодо поставки товару або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання щодо поставки, яке виникло під час дії цього договору).
Згідно з п.15.1. договору, строк дії цього договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024.
Відповідно до п.15.2. закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов'язань на товар, на умовах визначених цим договором.
Специфікацією до договору (додаток №1) сторони погодили поставку товару на загальну суму 493 405,20 грн, з ПДВ, з наступними характеристиками:
- яскравість - ДСТУ ISO 2470:2005 (ISO 2470:1999, IDT);
- білизна - ДСТУ ISO 11475:2005 (ISO 11475:1999, IDT);
- вологість - ДСТУ EN ISO 287:2017 (EN ISO 287:2009, IDT, ISO 287:2009 IDT);
- щільність - ДСТУ EN ISO 536:2017 (EN ISO 536:2012, IDT, ISO 536:2012 IDT);
- непрозорість - ДСТУ ISO 2471:2018 (ISO 2417:2008, IDT);
- товщина - ДСТУ EN ISO 534:2022 (EN ISO 534:2011, IDT, ISO 534:2011, IDT);
Папір А4, розміри паперу - 210 х 297 мм, щільність - 80 г/м2, товщина - від 102 мкм, білизна (CIE) від 150%, яскравість - від 95%, непрозорість - від 91%, вологість - від 4,0 до 4,8%, кількість аркушів у пачці - 500 аркушів, колір білий. Код УКТ ЗЕД 4802562000; найменування (асортимент): папір офісний Eurobasic, 80 г/м2; рік виготовлення, виробник, країна виробництва: 2024 рік Mondi SCP a.s., Словаччина; кількість 3 540 шт.; ціна за одиницю без ПДВ 116,15 грн, ціна за одиницю з ПДВ 139,38 грн.
16.07.2024 постачальником на адресу покупця поставлено товар у кількості 3 540 пачок на суму 493 405,20 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р503 від 16.07.2024.
23.08.2024 позивачем у складі комісії: заступника начальника вокзалу Руденко О.П., в.о. начальника договірного відділу вокзалу Кіхтенко Д., начальника виробничо-технічного відділу вокзалу Феоклістова О.О., начальника господарського відділу вокзалу Білоус В.В., начальника відділу господарського відділу вокзалу Блізніченко П.А., завідувача складом «Центральна комора» Єльшова О.Л., складено акт про приховані недоліки продукції, в якому зазначено про недоліки поставленого товару. В акті запропоновано постачальнику замінити поставлений товар на якісний або викликати представника постачальника для відбору зразків та проведення експертизи в умовах незалежної лабораторії.
26.08.2024 листом №ВК-07/1159 позивачем було повідомлено відповідача про виявлені недоліки поставленого товару та про необхідність здійснення відбору проб товару за участю представника постачальника.
27.08.2024 було складено акт №1 відбору проб. Після проведених вимірювань ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ», позивачем було надіслано відповідачу протокол випробувань №2063/00921-ЛПВ/24 та вимога про направлення представників постачальника для складання акту про фактичну якість і комплектність товару.
11.10.2024 позивачем було направлено відповідачу лист №ВК-07/1379 із запрошенням прибути на 14.10.2024 о 14:00 год для підписання двостороннього акту.
11.10.2024 відповідач у відповідь на лист попросив у позивача документи для підтвердження результатів проведених лабораторних випробувань.
Як зазначає позивач, враховуючи неявку відповідача для складання акту, позивачем було складено акт про приховані недоліки продукції від 14.10.2024 №146 в односторонньому порядку, у складі комісії: заступника начальника вокзалу Руденко О.П., в.о. начальника договірного відділу вокзалу Кіхтенко Д., начальника виробничо-технічного відділу вокзалу Феоклістова О.О., начальника господарського відділу вокзалу Білоус В.В., начальника відділу господарського відділу вокзалу Блізніченко П.А., завідувача складом «Центральна комора» Єльшова О.Л., представник громадськості згідно посвідчення №1 від 14.10.2024 Михайловська С.Г.
23.10.2024 позивачем було надіслано відповідачу вимогу про заміну неякісного товару за договором, сплату штрафу та відшкодування витрат позивача на проведення експертних досліджень.
Відповідач листом від 25.10.2024 за вих.№2510-24/2 повідомив позивача, що не погоджується з претензіями щодо поставленого товару.
06.12.2024 додатковою угодою №1 від 29.11.2024 до договору договір був достроково розірваний за згодою сторін.
11.12.2024 позивачем був повернутий відповідачу товар за актом повернення товару на загальну суму 492 847, 68 грн.
Предметом даного позову є вимоги позивача до відповідача про стягнення 111 699,52 грн, з яких: 98 681,04 грн штраф, 5 920,86 грн пеня та 7 097,62 грн витрати по сплаті експертизи.
Підставами позову є порушення відповідачем умов договору, в частині поставки товару належної якості.
Суд зазначає, що укладений між сторонами правочин, за своєю правовою природою є договором поставки, положення якого врегульовано главою 54 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).
Частиною 1 ст.662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст.633 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У специфікації №1 до договору погоджено, яким характеристикам має відповідати товар.
Відповідно до п.2.1. договору постачальник повинен поставити покупцеві товар, якість якого відповідає нормативно-технічним документам та характеристикам, зазначеним у специфікації №1 (додаток) до цього договору.
Підтвердженням якості та відповідності товару з боку постачальника є документи визначені у специфікації (додаток №1) до цього договору, які надаються покупцю разом з товаром (п.2.2. договору)
Відповідно до п.2.4. договору при виявленні невідповідності кількості та/або якості, та/або комплектності, та/або асортименту товару виклик представника постачальника для участі у прийманні товару та складання акта про фактичну якість і комплектність продукції є обов'язковим.
Товар, якість якого не відповідає умовам цього договору та/або щодо якого постачальником не надано або надано не в повному обсязі документи, передбачені п. 2.2 цього договору, не приймається покупцем до врегулювання питання сторонами.
У пункті 2.7. договору сторонами погоджено, що постачальник зобов'язуються за свій рахунок та власними силами усунути недоліки або замінити неякісний товар.
Строк усунення недоліків або заміни товару в межах гарантійних строків експлуатації та зберігання становить не більше 20 (двадцяти) робочих днів з дня підписання відповідного акта (п.2.8. договору).
16.07.2024 відповідачем на адресу позивача поставлено товар у кількості 3 540 пачок на суму 493 405,20 грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною №Р503 від 16.07.2024.
Згідно проведених вимірювань ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» (протокол вимірювань білості та яскравості від 07.10.2024 № 37-1411-24) білизна паперу складає - 148%, що не відповідає технічним характеристикам паперу, зазначеним у специфікації (білизна CIE паперу має відповідати - від 150%) та технічним параметрам вказаних у сертифікаті якості №1 від 01.06.2024 (білизна паперу - 150%), декларації відповідності офісного паперу EUROBASIC постачальника від 16.07.2024 № 558-К/У (білизна паперу - 150%).
Відповідно до проведених випробувань ДП «УКРМЕТРТЕСТСТАНДАРТ» (протокол випробувань від 27.09.2024 № 2063/00921-ЛПВ/24) товщина паперу складає - 94 мкм, що не відповідає технічним характеристикам паперу, зазначеним у специфікації (товщина паперу має відповідати - від 102 мкм) та технічним параметрам, вказаних в сертифікаті якості №1 від 01.06.2024 (товщина паперу - 103 мкм), декларації відповідності офісного паперу EUROBASIC постачальника від 16.07.2024 №558-К/У (товщина паперу - 103 мкм).
11.10.2024 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій, зокрема, повідомив про невідповідність товару технічним характеристикам та відповідно до п.2.4. договору просив направити представників постачальника для складання акту про фактичну якість і комплектність товару.
14.10.2025 позивачем у складі комісії: заступника начальника вокзалу Руденко О.П., в.о. начальника договірного відділу вокзалу Кіхтенко Д., начальника виробничо-технічного відділу вокзалу Феоклістова О.О., начальника господарського відділу вокзалу Білоус В.В., начальника відділу господарського відділу вокзалу Блізніченко П.А., завідувача складом «Центральна комора» Єльшова О.Л., представник громадськості згідно посвідчення №1 від 14.10.2024 Михайловська С.Г., складено акт про приховані недоліки продукції №146, а саме: папір офісний Eurobasic, 80 г/м2,формат А4, 500 арк/пач; поставленої відповідно до договору від 01.07.2024 №УЗ/ВК-218/2024-Ю, в якому зазначено про недоліки поставленого товару, а саме, що він не відповідає технічним характеристикам зазначеним у специфікації (додаток №1), в акті запропоновано постачальнику усунути недоліки або замінити поставлений товар.
25.10.2024 відповідачем надіслано позивачу лист за вих. №2510-24/2, з вимогою щодо оплати товару та у випадку відмови оплати просив розірвати договір та повернути товар поставлений відповідно до договору від 01.07.2024 №УЗ/ВК-218/2024-Ю.
22.11.2024 позивач надіслав повідомлення про розірвання договору від 01.07.2024 №УЗ/ВК-218/2024-Ю, у зв'язку з порушенням постачальником умов договору в частині постачання товару неналежної якості покупець вважає за необхідне скористатися своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку та відповідно до п. 8.2.3 договору повідомив постачальника про розірвання договору з 06.12.2024 та запропонував підписати два примірники додаткової угоди №1 до договору.
11.12.2024 між покупцем та постачальником було підписано акт про повернення товару від 11.12.2024 на суму 492 847,68 грн, який підписаний заступником начальника вокзалу станції Київ-Пасажирський філії «Вокзальна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» О.П.Люленко, заступником начальника вокзалу станції Київ-Пасажирський філії «Вокзальна компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» О.П.Руденко та з іншого боку уповноваженим представником економістом зі збуту Глущенком Д.Т.
Відповідно до товарно-транспортної накладної №1112-24 від 11.12.2024 відповідач забрав товар у кількості 3 536 пачок на загальну суму 492 847,68 грн.
18.01.2025 позивач надіслав відповідачу претензію за вих.№ВК-07/58 про сплату штрафу 98 681,04 грн, пені 5 920,86 грн та відшкодування витрат на проведення експертизи 7 097,62 грн.
Відповіді на вказану претензію матеріали справи не містять.
Вирішуючи питання відносно набуття позивачем права на нарахування штрафу та пені за договором внаслідок поставки неякісного товару, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується.
Згідно з ч.1 ст.675 ЦК України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.
Згідно з ч.1 ст.680 ЦК України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Судом встановлено, що протягом дії договору відповідачем не було добровільно замінено поставлений товар.
Відповідно до висновків щодо застосування норм права, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №910/8922/18: "...у випадку встановлення недоліків товару, на який надана гарантія щодо якості (встановлено гарантійний строк експлуатації), як у справі, що розглядається, існує презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу."
За правилами ч.6 ст.269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
Відповідно до ч.1 ст.79 ГПК України: наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Також, суд зазначає, що відповідач не скористався своїм правом на проведення експертизи поставленого товару, отже не спростував доводів позивача щодо поставленого товару, який не відповідав технічним показникам зазначеним у специфікації (додаток 1).
З огляду на висновки, наведені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №916/4453/23: принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Суд зазначає, що відповідачем висновку експерта про відповідність товару вимогам договору суду не надано, клопотання про призначення судової експерти останнім також не заявлялось.
При цьому суд звертає увагу на те, що відповідач самостійно забрав поставлений товар без будь-яких зауважень чи заперечень, що свідчить про те, що останній погодився з недоліками поставленого товару.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що обставини поставки неякісного товару є доведеними, тоді як відповідачем дані обставини спростовані, в порядку передбачено ГПК України, не були.
Отже, суд приходить висновку, що позивач набув право на нарахування штрафу та пені відповідно до пп.9.3.2 договору за поставку товару неналежної якості.
Відповідно до ч.1, 2 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 ЦК України.
За правилами ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За правилами ч.1 ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до пп.9.3.2 договору за поставку товару неналежної якості, комплектності або асортименту, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 20% від вартості поставленого неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, при цьому власними силами і засобами замінює неякісний, некомплектний товар та/або товар неналежного асортименту.
При порушенні строків усунення недоліків або заміни неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, визначених п. 2.8. цього договору, постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих, одна десята) % від вартості незаміненого у строк дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, яка нараховується за кожен день прострочення до моменту виконання постачальником зобов'язання або до останнього дня строку дії цього договору (якщо постачальник не виконав і не підтвердив намір виконати своє зобов'язання, визначене п. 2.8. цього договору, яке виникло під час дії цього договору). При цьому постачальник не звільняється від виконання своїх зобов'язань здійснити заміну дефектного та/або неякісного, некомплектного товару та/або товару неналежного асортименту, якщо про інше його не попередив письмово покупець.
Відповідно до ст.230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України.
При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За таких обставин, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Приписами ч.1, 2 ст.549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Як відзначалось судом: специфікацією №1, яка є додатком №1 до договору, визначено вартість одиниці товару в сумі 139,38 грн.
Перевіривши розрахунки штрафу в сумі 98 681,04 грн (493 405,20 грн (вартість поставленого товару) х 20%) та пені в сумі 5 920,86 грн за загальний період з 21.11.2024 по 06.12.2024 (12 робочих днів), суд встановив, що вони є арифметично вірними, відповідають положенню чинного законодавства та умовам договору, а тому вимоги про стягнення штрафу в розмірі 98 681,04 грн та пені в розмірі 5 920,86 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При цьому, суд відхиляє, як необґрунтовані доводи відповідача, щодо виключення можливості застосування штрафних санкцій після припинення договірних відносин, оскільки, закінчення строку договору не звільняє від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов'язків під час дії договору (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17).
У постанові від 14.02.2024 у справі №911/94/23 Верховний Суд також зазначив, що договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. Кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони.
Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом.
Верховний Суд наголосив, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення, та діяти на свій власний розсуд.
А тому доводи відповідача про неможливість застосування до нього штрафних санкцій є необґрунтованими, оскільки відповідач порушив свої зобов'язання за договором ще під час його дії, а відповідні штрафні санкції були застосовані позивачем саме через неналежне виконання відповідачем умов договору в частині поставки товару, а також нараховані лише до розірвання такого договору.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача 7 097,62 грн витрат по сплаті експертизи.
Відповідно до п. 2.13 договору організація експертизи товару за якістю здійснюється за рахунок покупця. У разі виявлення товару неналежної якості постачальник відшкодовує покупцю вартість експертизи.
Позивачем на підтвердження понесення витрат на проведення експертизи долучено до матеріалів справи: акт №38-00921/24 від 27.09.2024, щодо послуг технічного випробування й аналізування складений між виконавцем - ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» та замовником - Акціонерне товариство «Українська залізниця»; рахунок згідно з договором №38-00921/24 від 04.09.2024 на суму 3 826,42 грн; акт №370-В00877/24 від 14.10.2024 згідно з рахунком №370-В00877/24 від 03.09.2024; рахунок №370-В00877/24 від 03.09.2024 на суму 3 271,20 грн; платіжну інструкцію №681153 від 18.09.2024 на суму 3 271,20 грн; платіжну інструкцію №681155 від 18.09.2024 на суму 3 271,20 грн.
Отже, оскільки сторони в договорі погодили (пункт 2.13), що у разі виявлення товару неналежної якості постачальник відшкодовує покупцю вартість експертизи, то позовна вимога щодо стягнення витрат по сплаті експертизи на суму 7 097, 62 грн підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.
Відповідно до положень ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення з відповідача на користь позивача 98 681,04 грн штрафу, 5 920,86 грн пені та 7 097,62 грн витрат по сплаті експертизи.
З урахуванням положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вулиця Єжи Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРНЕЙ» (02225, м. Київ, вул. Оноре де Бальзака, буд. 16, ідентифікаційний код 38522784) 98 681 (дев'яносто вісім тисяч шістсот вісімдесят одна) грн 04 коп. штрафу, 5 920 (п'ять тисяч дев'ятсот двадцять) грн 86 коп. пені, 7 097 (сім тисяч дев'яносто сім) грн. 62 коп. витрат по сплаті експертизи та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Суддя Я.А.Карабань