ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.06.2025Справа № 910/2990/25
Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчгруп" (03189, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 6Д, офіс 43)
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 15, офіс 21)
простягнення 69 042 грн 78 коп.
Представники сторін: не викликались
12.03.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчгруп" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" про стягнення 69 042 грн 78 коп.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору купівлі-продажу від 15.01.2024 № 1501-24/1, не виконав взяті на себе зобов'язання з відшкодування суми курсової різниці, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 69 042 грн 78 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2990/25, розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Станом на 26.06.2025 відповідачем вимог ухвали суду від 01.04.2025, зокрема, щодо подання відзиву на позов, не виконано, хоча ухвалу про відкриття провадження у справі було отримано 02.04.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про доставку процесуального документа до електронного кабінету особи.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" не скористалося наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд, на підставі частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
15.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіейчгруп" (продавець за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" (покупець за договором, відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу № 1501-24/1, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність відповідача товар (під товаром мається на увазі комп'ютерна, периферійна, орг-техніка, мережеве обладнання, примірники програмного продукту, програмні продукти та т.і.), а покупець - приймати товар та оплачувати продавцю його вартість в порядку та в строки, передбачені цим договором.
Відповідно до пункту 1.3. договору оплата покупцем здійснюється за узгодженими цінами, з урахуванням ПДВ, у відповідності з рахунками-фактурами та видатковими накладними, що є невід'ємними частинами даного договору, та в яких міститься повна інформація про товар (назва, кількість, ціна за одиницю, загальна сума).
Пунктом 2.1. договору встановлено, що товар відвантажується позивачем відповідачу за цінами, зазначеними по кожному виду продукції в рахунку-фактурі.
Згідно з пунктом 2.2 договору ціна (вартість) товару визначається продавцем самостійно з обов'язковим урахуванням ринкових цін на конкретні види товару, індексу інфляції, зміни курсу грошової одиниці України гривні стосовно курсів іноземних валют, збільшення розміру податків, зборів, інших обов'язкових платежів тощо. Ціна на товар є динамічною і може змінюватись (коригуватись) позивачем в односторонньому порядку. У випадку підвищення середнього курсу продажу долара США на Українському міжбанківському валютному ринку на день надання рахунку на оплату, день поставки товару та день оплати обладнання, - на 1 відсоток або більше від такого курсу на день укладання договору, позивач має право змінити вартість обладнання пропорційно таким змінам. При визначенні середнього курсу продажу долара США на Українському міжбанківському валютному ринку сторони користуватимуться даними порталу finance.liga.net, опублікованими в мережі Інтернет за адресою http://finance.liga.net/rates/mb/. Якщо з будь-яких причин інформація з вказаного джерела виявиться недоступною, сторони використовуватимуть інші джерела інформації про середній курс продажу долара США на Українському міжбанківському валютному ринку. Загальна вартість товару визнається cторонами як змінна, тобто її кінцева величина, що підлягає сплаті відповідачем, ставиться у залежність від зміни курсу гривні до долара США на міжбанківському валютному ринку України. Якщо в період з дати видачі рахунку-фактури до моменту його оплати відповідачем за вказаною в ньому вартістю товару курс продажу долара США, встановлений на міжбанківському валютному ринку України, зміниться по відношенню до курсу, зафіксованого у цьому договорі або відповідному додатку, вартість неоплаченої частини товару підлягає обов'язковій індексації. Індексація здійснюється за формулою:
Цк1 х К1
Цк2 = ------------------
К2
де:
Цк2 - остаточна проіндексована вартість неоплаченої частини товару на дату здійснення оплати;
Цк1 - вартість неоплаченої частини товару на момент підписання договору та/або відповідного додатку до цього договору;
К1 - курс продажу долара США, встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день здійснення оплати;
К2 - курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України на момент підписання договору та/або відповідного додатку.
Нова (проіндексована) вартість неоплаченої частини товару, курс продажу долара США (К1), встановлений на міжбанківському валютному ринку України на день здійснення оплати та розмір платежу вказується позивачем у листі (повідомленні) та/або новому рахунку, та/або акті доплати, які направляються відповідачу та є невід'ємними частиною цього договору. Інформація про курс продажу долара США на міжбанківському валютному ринку України одержується з Інтернет-сайту: http://finance.lіga.net/rates/mb/.
Якщо із вказаного інтернет-сайту курс продажу долара США, встановлений на міжбанківському валютному ринку України, отримати неможливо, то сторони домовилися використовувати при розрахунках комерційний курс долара США, зазначений на інтернет сайті http://fin.biz.ua/mezhbank/mezhbankovskiy-valyutnyi-rynok#USD Або наданий позивачем за письмовим запитом відповідача. Новий рахунок або акт доплати є обов'язковим для оплати відповідачем протягом 1 (одного) банківського дня з моменту його отримання. Проведення перерахунку на підставі наведеної вище умови є обов'язковим для сторін і має бути оформлено актом зміни ціни, на підставі якого в подальшому сторони вчинять відповідні розрахунки між собою. Акт зміни ціни є невід'ємною частиною цього договору. При цьому коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а також валових доходів та витрат сторін буде здійснюватись шляхом відповідного перерахунку у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації, відповідно положень Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 2.3. договору, ціна договору визначається як сумарна вартість партій товару, переданих у власність відповідача згідно видаткових накладних протягом терміну дії даного договору.
Сплата за товар відбувається шляхом здійснення оплати за товар у термін не пізніше 14 (чотирнадцять) календарних днів з дати поставки товару позивачем (пункт 3.1. договору).
Пунктом 3.2. договору сторонами визначено, що у випадку недотримання покупцем терміну оплати товару, зазначеному в пункті 3.1. договору, продавець має право в односторонньому порядку змінити вартість товару відповідно до пункту 2.2. та надати покупцю рахунок зі зміненими цінами на товар, а покупець безумовно визнає таке право продавця та зобов'язаний оплатити товар відповідно до такого рахунку зі зміненими цінами.
В такому випадку сторони обирають один з варіантів:
- продавець оформлює відповідний рахунок-фактуру та надає покупцю, а покупець зобов'язаний протягом 1 (одного) робочого дня після отримання відповідного рахунку (зі зміненими цінами) здійснити оплату в розмірі, та строки, зазначені в такому рахунку-фактурі, а якщо товар був частково оплачений, здійснити доплату у відповідності до рахунку зі зміненими цінами.
- продавець здійснює поставку товару за зміненими цінами на суму здійсненої покупцем оплати. В такому випадку оформлюється відповідний рахунок-фактура та надається покупцю.
- якщо покупець не погоджується на запропоновані продавцем зміни вартості товару, сторони достроково припиняють дію (розривають) договору, а якщо покупцем була здійснена оплата відповідного товару, на письмову вимогу покупця продавець зобов'язується повернути покупцю перераховані ним грошові кошти за такий товар.
Згідно з пунктом 3.3. договору, днем платежу вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.
У відповідності до пункту 9.2. договору, зокрема, встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та скріпленням печатками сторін і діє до 31.12.2024. Якщо за 20 (двадцять) днів до дати закінчення дії договору жодна із сторін не заявить про припинення дії договору - договір вважається пролонгованим сторонами на наступний рік, а після його закінчення на послідуючий за ним календарний рік (і так в подальшому) та діятиме на умовах, які були письмово погоджені сторонами, доки сторони не виявлять письмового бажання про припинення дії договору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2024 у справі № 911/2137/24 встановлено факт наявності прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу від 15.01.2024 № 1501-24/1 щодо оплати отриманого товару в розмірі 451 220 грн 92 коп.
Відповідно до постанови приватного виконавця виконавчого округу Київської області Кузьменка Олексія Степановича про закінчення виконавчого провадження № 76595287 від 20.01.2025 рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2024 у справі № 911/2137/24 виконано фактично в повному обсязі.
24.01.2025 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням № 2201/24-1 від 22.01.2024 про відшкодування суми курсової різниці згідно купівлі-продажу від 15.01.2024 № 1501-24/1 в розмірі 69 042 грн 78 коп. Вказаний лист залишено відповідачем без відповіді та задоволення.
У зв'язку з не виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати проіндексовано вартість товару оплаченого з порушенням терміну, позивачем заявлено вимогами про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" 69 042 грн 78 коп. вартості отриманого товару з урахуванням збільшення валютного курсу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України).
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Під предметом договору цивільно-правова теорія розуміє необхідні за цим договором дії, що призводять до бажаного для сторін результату, тобто такий результат визначає, про що саме домовилися сторони.
У розумінні положень цивільного законодавства договір спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто виникнення цивільного правовідношення, яке, у свою чергу, може включати певні права та обов'язки, виконання яких призводить до бажаного для сторін результату. Однак усі вони (права та обов'язки) не можуть охоплюватися предметом договору, оскільки можуть стосуватися як різноманітних умов договору, так і бути наслідком укладення договору, який є підставою їх виникнення. При цьому значення предмета договору може набувати основна дія (дії), що вчинятиметься сторонами і забезпечить досягнення мети договору.
Дослідивши зміст укладених між позивачем та відповідачем договорів, суд дійшов висновку, що дані правочини за своєю правовою природою є договорами купівлі-продажу.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Частиною 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (частина 2 статті 533 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Отже, положення чинного законодавства, хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті. Відтак коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України.
Ця правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 в справі №916/706/17 та від 21.02.2020 в справі №910/10191/17.
Так, курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару в зв'язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань у бік збільшення.
Суд звертає увагу, що враховуючи принцип свободи договору, відповідач самостійно у пунктах 2.2, 3.2 договору погодився на сплату курсової різниці.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати вартості товару отриманого за договором поставки від 11.09.2020 № 1109/20, та факту наявності заборгованості за отриманий товар у розмірі 65 412 грн 00 коп., вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок несплаченої частини загальної вартості товару, сформованої внаслідок виникнення курсової різниці, суд зазначає, що нарахування курсової різниці в розмірі 69 042 грн 78 коп. здійснено позивачем у порядку та в розмірах, визначених пунктом 2.2 договору, вказані розрахунки є обґрунтованими та арифметично вірними.
При цьому, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження сплати відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю "Сіейчгруп" в розмірі 69 042 грн 78 коп.
Отже, відповідач, у порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов договору, не здійснив оплату отриманого товару в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення 69 042 грн 78 коп. заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" витрат на професійну правничу допомогу згідно договору про надання правничої допомоги № 1003-2025 від 10.03.2025 в загальному розмірі 10 000 грн 00 коп.
Згідно із частинами 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України).
В позовній заяві позивачем зазначено, що розмір понесених судових витрат при розгляді даного спору складає 10 000 грн 00 коп.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
У відповідності до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Судом враховано, що за змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження здійснених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. позивачем надано копію підписаного з адвокатом Відановою Оленою Василівною договору про надання правової допомоги від 10.03.2025 № 1003-2025 та копії платіжної інструкції від 11.03.2025.
В обґрунтування заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу позивач зазначає, що враховуючи наведений опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку із розглядом справи судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката склали 10 000 грн 00 коп. та, відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, мають бути покладені на Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22".
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.
Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Відповідачем не доведено те, що розмір витрат на правничу допомогу адвоката є неспівмірним з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також ціною позову.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (див., серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112 відповідно).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Тобто в цілому нормами процесуального та матеріального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова постанова Верховного Суду від 08.04.2021 у справі № 922/2321/20).
Дослідивши надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, врахувавши викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, з урахуванням заперечень відповідача щодо заявленої суми витрат, суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову. Враховуючи наведене, суд вважає, що обґрунтованими та підтвердженими доказами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.
Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, статтею 123, статтею 129, статтями 232-233, статтями 237- 238, статтями 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конкорд-22" (01010, місто Київ, вулиця Острозьких Князів, будинок 15, офіс 21, ідентифікаційний код 44821181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сіейчгруп" (03189, місто Київ, вулиця Вільямса Академіка, будинок 6Д, офіс 43, ідентифікаційний код 41476157) 69 042 (шістдесят дев'ять тисяч сорок два) грн 78 коп. заборгованості, 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп. судового збору та 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Н.Плотницька