вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
16 червня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/385/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Громадської організації "Спадщина майбутнього", м. Луцьк
до відповідача фізичної особи-підприємця Савчука Андрія Романовича, с.Крайниково Хустського району Закарпатської області
про стягнення 365 200,00 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Громадська організація "Спадщина майбутнього" звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Савчука Андрія Романовича про стягнення 365 200,00 грн сплаченого авансу за договором на виконання ремонтно-будівельних робіт № 09/24-П від 07.06.2024, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором в частині виконання робіт у відповідності до погодженої проєктно-кошторисної документації.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/385/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2025
Відповідно до частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з частиною 3 статті 12 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ГПК України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 2 статті 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 247 ГПК України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Отже, з урахуванням наведеного, враховуючи, що справа є незначної складності, а обсяг та характер доказів у даній справі не потребують розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін, та з огляду на предмет позову (ціну позову до 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб), суд дійшов висновку про визнання справи № 907/385/25 малозначною та розгляду її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 07.04.2025 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, визнати справу №907/385/25 малозначною та здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Згідно з частиною 5 статті 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду від 07.04.2025 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 7 статті 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом встановлено, що ухвала суду від 07.04.2025 була направлена рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання поштової кореспонденції адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
За приписами пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат відмовився", "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк.
Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до частини 9 статті 165, частини 2 статті 178, частини 1 статті 202 ГПК України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.
Судом також враховано, що згідно з приписами пункту 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України, яка кореспондується з частиною 2 статті 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
07.06.2024 між Громадською організацією "Спадщина майбутнього" (далі також - замовник) та фізичною особою-підприємцем Савчуком Андрієм Романовичем (далі також - підрядник) укладено договір на виконання ремонтно-будівельних робіт № 09/24-П (далі - договір), згідно з пунктом 2.1 якого замовник доручає, а підрядник, в межах договірної ціни та у відповідності до погодженої проєктно-кошторисної документації виконує власними або, після погодження із замовником, залученими силами та засобами всі передбачені договором роботи на об'єкті, забезпечує необхідну якість роботи у відповідності та інших нормативних документів, здає їх в обумовлені строки замовнику з передачею всієї виконавчої документації, усуває зауваження приймальних комісій та дефекти, допущені з його вини, а замовник зобов'язується передати підряднику фронт робіт, затверджену проєктно-кошторисну документацію, прийняти та оплатити роботи.
Відповідно до пункту 3.1 договору його ціна складає 722 000,00 грн без ПДВ.
На виконання всіх робіт, що є предметом цього договору, підрядником складається проектно-кошторисна документація, яка є невід'ємною частиною договору (пункт 3.4 договору).
Як вбачається з кошторису на виконання ремонтно-будівельних робіт на могилі легіонерів від 07.06.2024, кошторисом передбачені такі роботи та їх вартість:
- підготовчі земляні роботи по вертикальному плануванню територій - 5 620,00 грн;
- влаштування бутової підошви - 9200,00 грн;
- влаштування щебнево-піщаної підготовки під бетонну плиту - 12 400,00 грн;
- армування бетонної плити в два шари - 24 500,00 грн;
- бетонні роботи. Виконання, часткове, малих форм благоустрою в монолітному бетоні - 267 500,00 грн;
- виконання малих архітектурних форм 78 450,00 грн;
- виконання меморіального хреста в артбетоні. Декорування - 62 200,00 грн;
- монтаж малих архітектурних форм та меморіального хреста - 29 700,00 грн;
- влаштування поребриків та верхніх шарів мощення - 22 300,00 грн;
- оздоблювальні роботи - 12 950,00 грн;
- реставраційні роботи автентичної меморіальної плити - 28 650,00 грн;
- вартість будматеріалів - 66 030,00 грн;
- вартість механізмів - 52 600,00 грн;
- логістика - 49 900,00 грн. Всього робіт на загальну суму 722 000,00 грн.
Згідно з пунктом 3.7 договору розрахунок здійснюється замовником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів з відповідного рахунку ГО "Спадщина майбутнього".
Порядок розрахунків та платежів сторони погодили розділом 4 договору.
Замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування робіт та розрахунки із підрядником за виконані роботи.
Замовник здійснює оплату підряднику за виконані роботи протягом 5 календарних днів з дня прийому виконаних робіт та підписання сторонами акта виконаних робіт форми КБ-2, довідки виконаних робіт форми КБ-3. Усі розрахунки здійснюються в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-отримувача платежу.
Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 договору підрядник зобов'язується розпочати виконання робіт упродовж 5 робочих днів з моменту отримання від замовника авансу. Підрядник забезпечує виконання робіт у відповідності з затвердженою проектно-технічною документацією, будівельними нормами та правилами, діючими на території України. Роботи повинні бути виконані не пізніше як упродовж 105 робочих днів з моменту початку дії договору.
Згідно з пунктом 14.1 договору, такий вважається укладеним та набирає юридичної сили з моменту його підписання сторонами, а саме 07.06.2024 і діє до 10.10.2024 та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.
Як вбачається з виписки за рахунками за 31.07.2024 замовником перераховано на рахунок підрядника аванс в розмірі 165 900,00 грн згідно з платіжним дорученням № 26 від 31.07.2024 та 199 300,00 грн згідно з платіжним дорученням № 27 від 31.07.2024, тобто всього на суму 365 200,00 грн.
Однак, за доводами позивача відповідач не приступив до виконання робіт обумовлених умовами договору та кошторису на виконання ремонтно-будівельних робіт.
У зв'язку з невиконання відповідачем договірних зобов'язань, Громадська організація "Спадщина майбутнього" звернулася до фізичної особи-підприємця Савчука Андрія Романовича з вимогою № 1/01-С від 10.01.2025 про повернення коштів в сумі 365 200,00 грн, яка була надіслана підряднику рекомендованою поштою.
Вказана вимога одержана відповідачем 24.01.2025, однак залишена без відповіді та виконання.
Відтак, наведені вище обставини і стали підставою для звернення Громадської організації "Спадщина майбутнього" до суду з позовом до фізичної особи-підприємця Савчука Андрія Романовича з вимогою про стягнення спірної суми сплаченого авансу.
НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА ОЦІНКА СУДУ
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду, який регулюється главою 61 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно зі статтею 839 ЦК України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.
Частинами 1, 2 статті 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
У відповідності до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Судом встановлено, що позивачем перераховано на рахунок відповідача 365 200,00 грн, однак в порушення умов пункту 7.1 договору відповідач не приступив до виконання робіт упродовж 5 робочих днів.
Отже, судом визначено правову природу заявленої до стягнення суми коштів у розмірі 365 200,00 грн як кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх зобов'язань.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які спростовували б аргументи і доводи позивача, викладені у позові.
Даний факт відповідачем порушення відповідачем договірних зобов'язань не спростовано, в матеріалах справи такі докази також відсутні.
В контексті наведеного вище суд зауважує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ГК України).
Враховуючи відповідні обставини у їх сукупності та, керуючись принципом вірогідності доказів, передбаченим статтею 79 ГК України, суд дійшов висновку про доведеність позивачем наявними в матеріалах справи доказами підстав для стягнення з відповідача заявленої суми.
В той же час, відповідачем на момент ухвалення рішення у цій справі не надано суду доказів на підтвердження повернення позивачу спірної суми авансу, або ж доказів, які б свідчили про виконанням ним обумовлених договором робіт у визначені строки.
Отже, виходячи з того, що наявні у матеріалах цієї справи докази свідчать про здійснення позивачем авансових платежів в загальній сумі 365 200,00 грн, а також про невиконання відповідачем зобов'язань щодо виконання робіт за договором та кошторисом, та повернення суми авансу після отримання вимоги позивача, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача авансу в розмірі 365 200,00 грн, а відтак про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Савчука Андрія Романовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Громадської організації "Спадщина майбутнього" (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Прогресу, буд. 7, код ЄДРПОУ 43414883) 365 200,00 грн (триста шістдесят п'ять тисяч двісті гривень 00 коп.) сплаченого авансу, а також 5 478,00 грн (п'ять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень 00 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 26.06.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко