майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"17" червня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/390/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Лукашук О.М. - довіреність від 10.04.2025,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство
"ЮГОВ-ПРОЕКТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО"
про стягнення 177 798,16грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" (далі - позивач, ТОВ "ІВП"ЮГОВ-ПРОЕКТ") звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" (далі - відповідач, ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО") про стягнення 177 798,16грн, з яких: 132 000,00грн - основного боргу, 26 922,12грн - пені, 3 070,36грн - 3% річних та 15 805,68грн - інфляційних втрат, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 27.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/390/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.04.2025.
Ухвалою суду від 23.04.2025 підготовче засіданні відкладено на 20.05.2025.
Ухвалою суду від 20.05.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/390/25 до судового розгляду по суті на 17.06.2025.
02.06.2025 на адресу суду повернулося поштове відправлення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", яким ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" направлялася ухвала суду від 20.05.2025 (а.с.63-66).
Відповідач повноважного представника у судове засідання 17.06.2025 не направив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином.
Відповідно до частин 3, 7 ст.120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19 та від 01.03.2023 у справі №910/18543/21).
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17(П/9901/87/18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19 від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 27.02.2023 у справі №909/548/16 (909/947/20).
Відтак господарський суд, направляючи ухвали у даній справі на адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вжив усіх можливих заходів для належного повідомлення останнього про розгляд даної справи.
Згідно з частиною 1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Також суд зазначає, що ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" є юридичною особою, яка в обов'язковому порядку зобов'язана зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, однак не виконала такого обов'язку.
З огляду на те, що неявка в засідання суду представника відповідача та неподання ним письмового відзиву, не перешкоджають розгляду справи, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з частиною 9 статті 165 ГПК України та частиною 2 статті 178 ГПК України.
Представник позивача у судовому засіданні 17.06.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
У судовому засіданні 17.06.2025 судом оголошено скорочене рішення (вступна та резолютивна частини).
Виклад позицій учасників судового процесу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 08.04.2024 між сторонами укладено договір поставки, відповідно до умов якого відповідач мав здійснити поставку обладнання, а позивач прийняти товар та оплатити його. На виконання умов договору, відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №31 від 08.04.2024, на підставі якого позивач здійснив оплату 50% зазначеної суми, що становить 132 000,00грн. Позивач доводить, що він виконав свої зобов'язання належним чином, однак відповідач товару у обумовлений строк не поставив. У зв'язку з чим, позивачем було направлено на адресу відповідача лист-претензію, яка ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" була проігнорована, товар не поставлений, заборгованість не погашена. Зазначає, що станом на дату подання позову сума заборгованості ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" перед ТОВ "ІВП"ЮГОВ-ПРОЕКТ", відповідно до договору поставки від 08.04.2024, складає 132 000,00грн, які позивач просить стягнути у судовому порядку. У зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором, крім суми боргу, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 26 922,12грн - пені, 3 070,36грн - 3% річних та 15 805,68грн - інфляційних втрат (а.с.1-4).
ТОВ "ІВП "ЮГОВ-ПРОЕКТ" у письмових поясненнях (вх.№4761/25) від 14.04.2025 додатково повідомляє, що у підписаному договорі поставки від 08.04.2024 допущено технічну помилку та заявлено ТОВ "ІВП"ЮГОВ-ПРОЕКТ" - як постачальника продукції, а ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" - як покупця, хоча як вбачається із подальших дій, ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" є продавцем, оскільки товариство виставило позивачу рахунок на оплату та отримало передплату у сумі 132 000,00грн (а.с.35-36).
Відповідач правом на подачу письмового відзиву не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
08.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" рахунок №31 від 08.04.2024 на оплату товару - комплекту обриштовки та упаковки для комплекту електротехнічних шаф в кількості 1 комплект на загальну суму 264 000,00грн (а.с.12).
Згідно з платіжною інструкцією №2752 від 11.04.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" здійснено оплату на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" на суму 132 000,00грн. Призначенням платежу вказано "передплата за комплект обриштовки згідно рахунку №31 від 08.04.2024" (а.с.39).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" підписано договір поставки (далі - договір), датою якого зазначено 08.04.2024 (а.с.11).
Згідно протоколу підписання електронним підписом, договір поставки датований 08.04.2024 фактично було підписано представниками сторін 12.07.2024, а саме: директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" - Подорожнім Олексієм Леонідовичем і скріплено печаткою відповідача та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" - Возним Богданом Васильовичем і скріплено печаткою позивача (а.с.37-38).
У відповідності до п.1.1 договору, постачальник зобов'язується здійснювати поставки обладнання власного виробництва, або інших виробників, надалі за текстом - товар, а замовник приймати цей товар і своєчасно здійснювати його оплату в асортименті, в кількості і за цінами, вказаними в рахунку на оплату, який оформлюються на кожну поставку товару і є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно п.2.1 договору, загальна сума договору становить суму вартості всіх партій продукції, що постачається відповідно до даного договору.
Оплата товару, згідно п.2.2, проводиться у національній валюті України за безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених останнім рахунків на оплату.
Пунктом 2.4 передбачено, що розрахунок за цим договором здійснюється на наступних умовах: покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника 50% передоплати, наступні 50% оплати покупець перераховує протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару.
Відповідно до п.3.1 договору, постачання здійснюється на умовах само вивозу, або автотранспортною компанією за рахунок покупця, якщо інші умови не передбачені у рахунку на оплату.
У п.3.2 вказано, що термін поставки обладнання складає 60 календарних днів.
При передачі продукції постачальник зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок на оплату, видаткову накладну, сертифікат якості, технічну документацію (п.3.3 договору).
Згідно п.3.4 датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару постачальником покупцеві по накладній постачальника. Перехід права власності на товар, а також ризики випадкової втрати товару переходять від постачальника до покупця у момент поставки товару.
Пунктом 4.1 договору передбачено, що за порушення строків або умов виконання зобов'язань згідно договору, з винної сторони на користь іншої сторони стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого порушення, за кожний день прострочення.
Первинний строк дії договору встановлюється як 1 (один) рік від дати підписання його сторонами. Договір автоматично продовжується на кожен наступний строк в один рік, поки одна сторона, не менше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення поточного строку договору, не повідомить в письмовій формі іншу сторону про небажання продовжувати дію договору (п.6.1 договору).
У розділі 7 (сьомому) договору визначено Адреси та реквізити сторін, відповідно до якого, виконавцем за договором є Товариство з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ", а замовником є Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО".
У зв'язку з непоставкою відповідачем товару, Товариством з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" направлено на адресу відповідача лист-претензію №09-12/24 від 12.09.2024, у якому позивач вимагав поставити товар у термін до 01.10.2024 або повернути сплачені кошти у сумі 132 000,00грн (а.с.14-15).
Дана вимога отримана Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" 28.10.2024, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.16).
Відповідач відповіді на вимогу не надав, товар позивачу не поставив, грошові кошти не повернув, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" про стягнення 177 798,16грн, з яких: 132 000,00грн - суми боргу, 26 922,12грн - пені, 3 070,36грн - 3% річних та 15 805,68грн - інфляційних втрат, а також судових витрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Позивач у позові посилається на те, що між сторонами 08.04.2024 укладено договір поставки б/н на виконання якого він здійснив 50% передпоплати в сумі 132 000,00грн, однак, відповідачем, в порушення умов п.3.2 договору, товар поставлено не було.
Як встановлено судом, 08.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" виставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" рахунок №31 від 08.04.2024 на оплату товару - комплекту обриштовки та упаковки для комплекту електротехнічних шаф в кількості 1 комплект на загальну суму 264 000,00грн (а.с.12).
Вказаний рахунок ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" оплатило на суму 132 000,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2752 від 11.04.2024 (а.с.39).
В матеріалах справи наявний договір поставки датою якого є 08.04.2024 (а.с.11). У преамбулі даного договору вказано, що постачальником за договором є ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ", а покупцем - ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО". У розділі - адреса та реквізити зазначено, що виконавцем за договором є ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ", а замовником - ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО".
Представник позивача у письмових поясненнях (вх.№4761/25) від 14.04.2025 зазначив, що у договорі поставки від 08.04.2024 допущено технічну помилку та заявлено ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" як постачальника продукції, а ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО", як покупця, хоча як вбачається з подальших дій сторін, саме відповідач є продавцем за договором, а позивач - покупцем.
Вказані пояснення у сукупності з іншими наявними у справі доказами, а саме виставлення відповідачем на оплату позивачу рахунку товару, часткова оплата позивачем рахунку відповідача, підтверджують те, що ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" у даних правовідносинах виступає замовником, а ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" - постачальником.
Згідно з частинами 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із частиною 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини 1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 ст.712 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно частини 1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 ст.639 ЦК України).
Статтею 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" передбачено, що оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Як встановлено судом, договір поставки, який датований 08.04.2024, згідно протоколу підписання електронним підписом фактично був підписаний представниками сторін 12.07.2024, а саме: директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" - Подорожнім Олексієм Леонідовичем і скріплений печаткою відповідача та директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" - Возним Богданом Васильовичем і скріплений печаткою позивача (а.с.37-38).
За викладеного, суд приходить до висновку, що договір поставки вважається укладеним з дати його підписання - 12.07.2024 електронно-цифровим підписом представників сторін та узгодження істотних умов договору, а не з 08.04.2024, як помилково вважає позивач.
При цьому судом враховано, що за змістом ч.3 ст.631 ЦК України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Проте, підписаний 12.07.2024 між сторонами договір поставки такої умови не містить.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).
Згідно п.2.1 договору, загальна сума договору становить суму вартості всіх партій продукції, що постачається відповідно до даного договору.
Оплата товару, згідно п.2.2, проводиться у національній валюті України за безготівковим розрахунком, шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку покупця на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених останнім рахунків на оплату.
Пунктом 2.4 передбачено, що розрахунок за цим договором здійснюється на наступних умовах: покупець перераховує на розрахунковий рахунок постачальника 50% передоплати, наступні 50% оплати покупець перераховує протягом 3 банківських днів з моменту поставки товару.
Як уже зазначалось вище, позивачем здійснено передоплату товару (комплекту обриштовки та упаковки для комплекту електротехнічних шаф) в розмірі 50% - 132 000,00грн, шляхом оплати рахунку №31 від 08.04.2024 на суму 264 000,00грн.
Відповідно до частини 1 статті 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
У відповідності до частини 1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що термін поставки обладнання складає 60 календарних днів.
За розрахунками позивача, такий перебіг 60-денного стоку поставки розпочинається з 08.04.2024.
Однак, такі доводи суд вважає необґрунтованими, оскільки у пункті 3.2 договору сторонами не узгоджено від якої календарної дати чи з настанням якої події починається відлік 60-ти денного терміну поставки обладнання. Крім того, як було встановлено судом, договір поставки, дата якого зазначена 08.04.2024, фактично був укладений сторонами 12.07.2024.
Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач направив відповідачу лист-претензію №09-12/24 від 12.09.2024 у якому вимагав поставити товар у термін до 01.10.2024 або повернути сплачені позивачем кошти у сумі 132 000,00грн. Дана вимога отримана відповідачем 28.10.2024.
Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Отже, враховуючи факт одержання відповідачем вимоги позивача 28.10.2024 та строк визначений ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач мав поставити товар або повернути сплачені позивачем кошти у сумі 132 000,00грн в строк до 04.11.2024.
Згідно з п.3.4 договору, датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару постачальником покупцеві по накладній постачальника. Перехід права власності на товар, а також ризики випадкової втрати товару переходять від постачальника до покупця у момент поставки товару.
Однак, відповідач лист-претензію позивача №09-12/24 від 12.09.2024 залишив без задоволення, доказів поставки товару ні на суму попередньої оплати - 132 000,00грн, ні на загальну суму договору - 264 000,00грн, не надав. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне. Відповідачем не спростовано того факту, що поставка товару не відбулась.
Слід зазначити, що в договорі сторони не передбачили умови та строки повернення попередньої оплати у випадку непоставки товару.
Згідно ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
У зв'язку невиконанням вимог листа-претензії №09-12/24 від 12.09.2024, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки як пред'явлення вимоги у судовому порядку про повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17).
Станом на час розгляду справи відповідач позивачу суму попередньої оплати в розмірі 132 000,00грн не повернув, тоді як, в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.77 ГПК України).
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" на користь ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" 132 000,00грн коштів в рахунок повернення попередньої оплати за непоставлений товар.
За несвоєчасне виконання зобов'язань позивач заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 26 922,12грн, нараховану за період з 10.06.2024 по 19.03.2025 на суму попередньої оплати (згідно пояснень представника позивача протоколи судових засідань від 20.05.2025 та 17.06.2025).
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Згідно з ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Відповідно до пункту п.4.1 договору сторони погодили, що за порушення строків або умов виконання зобов'язань згідно договору, з винної сторони на користь іншої сторони стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент такого порушення, за кожний день прострочення.
Суд зазначає, що зобов'язаннями сторін за умовами п.1.1 договору про поставку, є: обов'язок постачальника (відповідача) здійснити поставку товару, а обов'язком покупця (позивача) є приймання товару і його своєчасна оплата.
З аналізу умов договору слідує, що пеня (п.4.1 договорі) сплачується постачальником (відповідачем) у випадку порушення строків поставки товару.
Проте, у даному випадку, позивачем не заявляються вимоги про стягнення пені за порушення відповідачем строків поставки товару.
Згідно з поясненнями представника, що відображено в протоколах судових засідань від 20.05.2025 та від 17.06.2025, позивач нараховує та заявляє до стягнення з відповідача пеню яку нараховано на суму простроченого авансового платежу (попередню оплату).
Суд повторює, що аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.
У даному випадку, умовами договору поставки не передбачена відповідальність постачальника у вигляді сплати пені за неповернення суми попередньої оплати.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 26 922,12грн пені, яка нарахована за прострочення сплати суми попередньої оплати в розмірі 132 000,00грн суд відмовляє.
Крім того, позивач заявив до стягнення з відповідача 3 070,36грн - 3% річних та 15 805,68грн - інфляційних втрат, які нараховані у період з 10.06.2024 по 19.03.2025 на суму попередньої оплати в розмірі 132 000,00грн.
У відповідності до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Як було встановлено судом вище, ТОВ "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" направлено на адресу відповідача лист-претензію №09-12/24 від 12.09.2024, яка отримана ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" - 28.10.2024.
За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу (пункт 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини 2 ст.693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін, як грошових зобов'язань, на них поширюється дія положень частини 2 статі 625 ЦК України.
Як було встановлено судом вище, у листі-претензії №09-12/24 від 12.09.2024 позивач вимагав у відповідача поставити товар у термін до 01.10.2024 або повернути сплачені кошти у сумі 132 000,00грн. Дану вимогу було отримано відповідачем 28.10.2024, відтак виконання обов'язку з повернення попередньої оплати мало б бути виконане відповідачем згідно приписів ч. 2 ст.530 ЦК України, у даному випадку - в строк до 04.11.2024 року.
Господарський суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, з врахуванням вірних періодів такого нарахування, а саме з 05.11.2024 по 19.03.2025 на суму 132 000,00грн, та встановив, що правомірними та такими, що підлягають задоволенню є вимоги про стягнення з відповідача: 1 462,97грн - 3% річних та 9 219,01грн - інфляційних втрат. Відповідно, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, у межах розрахованих судом сум.
Згідно частини 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" підлягає: 132 000,00грн в рахунок повернення попередньої оплати, 1 462,97грн 3% річних та 9 219,01грн інфляційних втрат, в решті вимог суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, частиною 9 ст.129 ГПК України передбачено, зокрема, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Згідно з п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб
При зверненні до суду з позовною заявою, з урахуванням мінімальної ставки судового збору, позивачем сплачено 3 028,00грн судового збору (а.с.20).
З огляду на наведені приписи чинного законодавства, оскільки спір виник через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, враховуючи правомірність заявлених позовних вимог, з урахуванням мінімальної ставки судового збору, на відповідача покладається 3 028,00грн витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" (Україна, 10014, Житомирська область, місто Житомир, вулиця Подільська, будинок 19; код ЄДРПОУ 44357711) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інженерно-виробниче підприємство "ЮГОВ-ПРОЕКТ" (Україна, 08700, Київська область, місто Обухів(пн), вулиця Київська, будинок 172, квартира 16; код ЄДРПОУ 38766924):
- 132 000,00грн боргу,
- 1 462,97грн 3% річних
- 9 219,01грн інфляційних втрат,
- 3 028,00грн судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 26.06.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1. ТОВ "ІВП"ЮГОВ- ПРОЕКТ" - електронний кабінет,
2. ТОВ "ТЕРМО ПОЛІССЯ ПРО" (10014, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Подільська, буд.19; код ЄДРПОУ 44357711) - (рек. з пов.).