61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
12.03.2025 Справа №905/1411/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1, код ЄДРПОУ 03361075)
про стягнення 87953484,13 грн
Суддя Паляниця Ю.О.
Секретар судового засідання: Білогубова В.В.
У засіданні брали участь:
від позивача (в режимі відеоконференції): Пясецький Д.В. - адв.
від відповідача (в режимі відеоконференції): Сивак А.Ю. - адв.
Згідно із ст.183 ГПК України в засіданні
суду оголошувалась перерва з 06.02.2025
до 17.02.2025
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», м.Київ звернувся до Господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ про стягнення коштів у сумі 87953484,13 грн, з яких: 83018008,05 грн основний борг, 1062376,03 грн 3% річних, 3873100,05 грн інфляційні втрати.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 купівлі-продажу природного газу, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у розмірі 83018008,05 грн, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою суду від 11.11.2024 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №905/1411/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві б/н від 02.12.2024 просив відмовити у задоволенні позову та посилався, зокрема, на наступне:
- позивачем не додано до позовної заяви додаткові угоди №1 від 01.09.2022, №2 від 17.11.2022, №3 від 28.12.2022, №4 від 01.05.2023, якими було внесено зміни до договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022. Оскільки такі докази мали бути подані позивачем разом з позовною заявою, то вони не можуть бути прийняті судом в подальшому без належного обґрунтування Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» неможливості їх подання у відповідний строк;
- наявні підстави для витребування у позивача оригіналів долучених до позовної заяви електронних доказів (первинних електронних документів);
- позивачем не доведена відповідність наданих ним електроннх первинних документів умовам п.п.3.10, 3.11, 9.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 в частині обов'язку використання спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронними документами «M.E.Doc»;
- позивачем не доведена належним чином сукупність юридичних фактів, які підтверджують виконання ним зобов'язань з передачі природного газу відповідно до умов п.п.3.1-3.9 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022;
- надані позивачем первинні документи стосовно приймання-передачі природного газу у спірний період не відповідають вимогам законодавства про бухгалтерський облік, а саме не містять відомостей про те, який саме обсяг (І, ІІ) природного газу мав передаватися сторонами;
- визначення позивачем в первинних електронних документах кількості природного газу обсягу І (фіксований) в спірний період не відповідає умовам п.1.2.4 додатку 2 до положення №222, п.2.2.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022, п.3.6, п.4.4 Методики №2033;
- визначення позивачем в первинних електронних документах кількості природного газу обсягу ІІ за договором №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 в спірний період не відповідає приписам п.1 розділу ІІ Методики №216.
Позивач у відповіді б/н від 10.12.2024 на відзив проти доводів відповідача заперечував з посиланням, зокрема, на таке:
- відповідач, як підписант договору, додаткових угод та актів приймання-передачі природного газу, має у своєму володінні примірники вказаних ним документів, однак не надає жодного спростування того, що наявні в матеріалах справи докази не відповідають тим, що укладені між сторонами. Окрім цього, відповідач здійснив часткову оплату за спірним договором, що являє собою конклюдентні дії, яі свідчать про визнання спірного договору;
- фактичний обсяг переданого позивачем та отриманого відповідачем природного газу підтверджується актами приймання-передачі, у яких також визначено період постачання і ціну;
- заперечення відповідача щодо ціни газу (без жодного доказу), є такими, що суперечать поведінці самого відповідача. В межах справи та відносин між позивачем і відповідачем, позивач своєю добросовісною поведінкою передав відповідачу природний газ на умовах договору, а відповідач, як недобросовісна сторона, не виконав прийняті на себе добровільні за договором зобов'язання та отримавши природний газ, підписавши акти приймання-передачі природного газу, розрахувався частково, що говорить про те, що такі дії протирічать першочерговій поведінці відповідача.
Разом з відповіддю на відзив позивач додав до матеріалів справи додаткові угоди №1-4 до договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 та торгові сповіщення з 01.02.2024 до 31.05.2024.
Враховуючи завдання господарського судочинства, які превалюють над будь-якими іншими міркуванням в судовому процесі, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд враховує наведені докази при вирішенні цього спору та розглядає справу з урахуванням їх змісту. При цьому, судом враховано, що торгові сповіщення і додаткові угоди надані до матеріалів справи на підтвердження викладених у відповіді на відзив доводів позивача та на спростування тверджень відповідача, такі докази створюють повноту картини правовідносин сторін, але не впливають кардинально на сприйняття суті спору.
Відповідач у додаткових поясненнях б/н від 05.02.2025 просив відмовити в задоволенні позову та посилався, зокрема, на наступне:
- обсяг І (фіксований) мав визначатися в кожному місяці пропорційно, з урахуванням місячних розрахунків втрат та витрат, затверджених (погоджених) постановою НКРЕКП №2035 від 10.11.2021 згідно з методикою №2033, при цьому не є обґрунтованими посилання позивача на п.11 розділу ІІ Правил №2496 при розрахунках, адже положення цього пункту про самостійний контроль споживачем власного газоспоживання стосується виключно випадків перевищення ним підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді та самостійного і завчасного обмеження (припинення) газоспоживання;
- розрахунки обсягів втрат (обсяг ІІ), які подавалися відповідачем згідно з п.1 розділу ІІ Методики №216, містять помилки, пов'язані з подвійним включенням втрат природного газу, та наявність помилок не дає позивачу права стягувати з нього вартість природного газу згідно з первинними документами, відомості яких не відповідають дійсності.
Ухвалою суду від 17.02.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.03.2025.
Вказане судове засідання не відбулось у зв'язку з тривалою повітряною тривогою у м.Харкові у призначену дату.
Згідно з ухвалою від 05.03.2025 судове засідання з розгляду справи по суті було призначено на 12.03.2025.
Представник позивача у судове засідання 12.03.2025 з'явився (у режимі відеоконференції), позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача у судове засідання 12.03.2025 з'явився (у режимі відеоконференції), заперечував проти задоволення позовних вимог.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб.
Дію воєнного стану в Україні неодноразово було продовжено. Востаннє Указом Президента України №26/2025 від 14.01.2025, строк дії воєнного стану на території України продовжено з 05:30 08.02.2025 строком на 90 діб.
У відповідності до спільного розпорядження голови та керівника апарату суду №6-р від 25.05.2023, з урахуванням рішення №1 від 13.06.2022 зборів суддів Господарського суду Донецької області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів і працівників суду, продовжено особливий режим роботи суду (дистанційно або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), тимчасове обмеження доступу до приміщення суду.
Приймаючи до уваги наведене, а також безпекову ситуацію у м.Харкові, спір вирішено з об'єктивних причин з перевищенням строків, визначених ч.3 ст.177 Господарського процесуального кодексу України.
За вказаних обставин повний текст рішення складено 18.06.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.
21.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Приватним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (покупець) був укладений договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ.
Відповідно до преамбули вказаного договору сторони керуючись Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2493 (далі - Кодекс ГТС), Положенням про покладання спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 №699) (далі - Положення) та іншими нормативно-правовими актами України, що регулюють відносини у сфері купівлі-продажу природного газу, уклали цей договір купівлі-продажу природного газу.
Цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням (п.1.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
На виконання умов Положення та цього договору, покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (п.1.2 вказаного договору).
Продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог Положення покупцем, зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначені цим договором (п.1.3 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
Відповідно до п.2.2 укладеного сторонами правочину (з урахуванням змін та доповнень), загальний обсяг (об'єм) природного газу, що передається за цим договором, складається із:
Обсяг 1 (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення або скасування. Погоджений НКРЕКП Обсяг І складає (тис. куб. м), зокрема: лютий 2024 - 5574,6; березень 2024 - 5574,6; квітень 2024 - 3902,22; травень 2024 - 1672,38 (п.2.2.1).
Обсяг II - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, що розраховуються відповідно до методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 «Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації». Замовлення Обсягу II здійснюється в порядку, встановленому цим договором (п.2.2.2).
Обсяг III - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат на період з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, за винятком обсягів І і II (п.2.2.3).
За розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб. м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст, (101,325 кПа) і температура - 20°С (п.2.3 договору).
Продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором (п.3.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
За умовами п.3.1.1 зазначеного договору покупець для замовлення обсягу ІІ до 10 числа наступного за місяцем передачі природного газу направляє на електронну адресу продавця balance@gas.ua інформацію з зазначенням необхідного обсягу природного газу, за формою, встановленою додатком №1 до цього договору.
Згідно з п.3.1.2 укладеного сторонами правочину покупець для замовлення Обсягу ІІІ до 10 числа місяця наступного за місяцем передачі природного газу направляє на електронну адресу продавця balance@gas.ua інформацію щодо необхідного обсягу понаднормових втрат та виробничо-технічних витрат, за винятком Обсягів І та ІІ, за формою встановленою додатком №1 до цього договору.
Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого сторонами у договорі (п.3.2 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (п.3.3 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
У відповідності до п.3.9 вказаного договору фактичний обсяг переданого продавцем та прийнятого покупцем природного газу на ВТТ за період передачі згідно з договором дорівнює сумі усіх обсягів, зазначених у торгових сповіщеннях сторін, на підставі яких оператором ГТС погоджено передачу природного газу протягом такого періоду передачі.
Пунктом 3.10 відповідного договору сторони погодили, що після закінчення періоду передачі, у якому була здійснена передачі газу, але не пізніше 14-го числа місяця, наступного за періодом передачі, якщо інше не передбачено договором, покупець складає, підписує скріплює своєю печаткою (за наявності) комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ та Обсягу ІІІ та направляє на підпис покупцю:
- на поштову адресу покупця, вказану у розділі 12 цього договору, рекомендованим поштовим відправленням з повідомленням про вручення або поштовим відправленням з оголошеною вартістю (цінним листом),
- або надаються нарочно під підпис в отриманні,
- або шляхом направлення комерційних актів, скріплених кваліфікованим електронним підписом продавця, шляхом електронного документообігу із направленням копії такого акту на електронну адресу покупця, вказану у розділі 12 цього договору.
При цьому для підписання та обміну електронними документами сторони цього договору використовують, зокрема, систему обміну електронними документами «М.Е.Doc». Сторони цим підтверджують, що визнають форми електронних документів, в яких підтверджені описані в них господарські операції, з використанням спеціалізованих програмних рішень, та зобов'язується слідкувати за надходженням електронних документів та своєчасно здійснювати їх приймання, перевірку, підписання з використанням КЕП та повернення іншій стороні. Електронні документи вважаються підписаними і набирають чинності з моменту, зазначеного в конкретному електронному документі, іншому документі, на виконання якого він підписується, або в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Пунктами 3.10.1, 3.13 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 визначено, що покупець повертає підписані комерційні акти щодо Обсягу І, Обсягу ІІ та Обсягу ІІІ протягом 5-ти календарних днів з моменту їх отримання. У разі ненадання підписаного покупцем комерційного акту щодо Обсягу І, Обсягу ІІ та Обсягу ІІІ у визначений договором строк, такий акт вважається підписаним покупцем.
Разом з тим, відповідно до п.5.1.2 вказаного договору покупець має право звертатися до продавця для вирішення будь-яких питань, пов'язаних із виконанням договору.
Сторони на підставі ч.3 ст.207 та ст.627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням договору (п.3.11 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
Відповідно до п.4.1 вказаного договору ціна природного газу, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7420 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу (п.4.1.1 договору).
Ціна природного газу для Обсягу II становить 0,01 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу (п.4.1.2 договору).
Ціна природного газу для Обсягу ІІІ розраховується за формулою (п.4.1.3 договору).
Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу округлюється до 2-х знаків після коми (п.4.2 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами «M.E.Doc», Вчасно, тощо (п.9.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
Цей договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч.1 ст.212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1 цього договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення (п.10.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022).
Виходячи зі змісту протоколу створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, Головою правління Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Батієм Вадимом Володимировичем та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Гладким Олександром Михайловичем за допомогою кваліфікованого електронного підпису підписано відповідний договір, підписи скріплені електронними печатками товариств.
До матеріалів справи також надані додаткові угоди №1 від 01.09.2022, №2 від 17.11.2022, №3 від 28.12.2022, №4 від 01.05.2023, №5 від 16.11.2023, №6 від 12.12.2023, №6/1 від 06.03.2024, №7 від 12.01.2024, №7/1 від 12.03.2024, №8 від 12.03.2024, №8/1 від 12.04.2024, №9 від 13.03.2024, №9/1 від 11.05.2024, №10 від 15.04.2024 до договору купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022, на підтвердження підписання яких надані протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису або повідомлення про результат обробки документа.
З урахуванням наведеного, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» наполягає на тому, що текст договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 27.06.2022 з додатками та додатковими угодами підписано уповноваженими представниками сторін електронними підписами та скріплено електронними печатками підприємств, що зумовило виникнення у позивача і відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
На підтвердження виконання умов договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 27.06.2022 в період з лютого по травень 2024 року, позивачем до матеріалів справи надано копії актів приймання-передачі природного газу на загальну суму 83018008,05 грн з ПДВ, а саме:
- акт №4101 від 29.02.2024 на суму 32710257,94 грн з ПДВ (обсяг газу - 4408,39056 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 6183,33333);
- акт №4102 від 29.02.2024 на суму 20 грн з ПДВ (обсяг газу - 2001,60207 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 0,00833);
- акт №6112 від 31.03.2024 на суму 35342390 грн з ПДВ (обсяг газу - 4763,12534 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 6183,33333);
- акт №6113 від 31.03.2024 на суму 16,80 грн з ПДВ (обсяг газу - 1680,15748 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 0,00833);
- акт №8310 від 30.04.2024 на суму 3,98 грн з ПДВ (обсяг газу - 398,83950 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 0,00833);
- акт №8311 від 30.04.2024 на суму 7452647,10 грн з ПДВ (обсяг газу - 1004,39988 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 6183,33333);
- акт №9996 від 31.05.2024 на суму 4 грн з ПДВ (обсяг газу - 399,61617 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 0,00833);
- акт №9997 від 31.05.2024 на суму 7512668,23 грн з ПДВ (обсяг газу - 1012,48898 тис. куб. м, ціна без ПДВ - 6183,33333).
До вказаних актів додані протоколи створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису, з яких вбачається, що Головою правління Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» Батієм Вадимом Володимировичем та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» Чорним Ігорем Васильовичем за допомогою кваліфікованого електронного підпису підписано відповідні акти, та скріплено електронними печатками товариств.
Як вказує позивач, відповідач встановлений договором №101/ПГ-3264-ОГРМ від 27.06.2022 обов'язок щодо оплати газу у визначений договором строк та у повному обсязі не виконав, внаслідок чого Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» заявлено, зокрема, вимоги про стягнення основного боргу в сумі 83018008,05 грн.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.11, ч.ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.
За змістом ст.179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч.2 ст.180 Господарського кодексу України).
Частиною 1 ст.181 Господарського кодексу України визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №922/1246/21 зазначив, що нормами законодавства передбачено, що договори між юридичними особами повинні вчинятись в письмовій формі, при цьому правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) - особами, уповноваженими на це.
Якщо зміст правочину, воля сторін зафіксовані в одному або кількох документах (у тому числі електронних, за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то він також вважається таким, що вчинений у письмовій формі, за умови, якщо він підписаний його стороною.
Таким чином, незалежно від того чи документ викладений на папері чи в електронному документі, він повинен бути підписаний.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.05.2024 у справі №910/6103/23.
За приписами ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Також, приписами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. Удосконалений електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, - удосконалений електронний підпис, що створюється з використанням кваліфікованого сертифіката електронного підпису, виданого кваліфікованим надавачем електронних довірчих послуг та не містить відомостей про те, що особистий ключ зберігається в засобі кваліфікованого електронного підпису.
Юридична сила та допустимість електронного підпису чи печатки як доказу не можуть бути заперечені виключно на тій підставі, що вони мають електронну форму або не відповідають вимогам до кваліфікованих електронних підписів чи печаток. Електронний підпис чи печатка не можуть бути визнані недійсними та не розглядатися як доказ у судових справах виключно на тій підставі, що вони мають електронний вигляд або не відповідають вимогам до кваліфікованого електронного підпису чи печатки. Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов'язана (ст.ст.17, 18 названого Закону).
Відповідно до ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Як зазначалось, позивач наполягає на тому, що договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 був підписаний у системі обміну електронними документами представниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» та Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» шляхом накладання електронних підписів. Аналогічно, за твердженням позивача, були підписані і додаткові угоди до вказаного договору, а також спірні акти приймання-передачі природного газу.
Відповідач заперечує проти доведеності позивачем обставин пов'язаних з підписанням представниками сторін договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022, додаткових угод до нього, а також актів приймання-передачі природного газу за спірний період. З урахуванням зазначеного, представником відповідача було заявлено клопотання про витребування електронних доказів, яке судом було відхилено, про що постановлено ухвалу в протокольній формі від 17.02.2025.
При цьому, суд виходив з того, що сумніви відповідача у поперових копіях електронних доказів жодним чином не обґрунтовані, крім посилань на приписи господарського процесуального законодавства щодо можливості витребування оригіналів електронних доказів. Разом з тим, відповідно до ст.96 Господарського процесуального кодексу України витребування таких доказів є правом суду, а не його обов'язком.
Наразі, представником відповідача не було надано обгрунтованих заперечень щодо підписання вищезазначених документів. Однак, останній акцентував увагу на відсутності доказів підписання договору саме в системі «M.E.Doc».
З цього приводу, суд зауважує, що п.9.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 встановлено, що сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами «M.E.Doc», Вчасно, тощо.
Таким чином, положеннями вищенаведеного пункту договору сторони передбачили можливість використання як системи «M.E.Doc», так і будь-якої альтернативної системи обміну електронним документами.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт підписання як договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 та додаткових угод до нього, так і актів приймання-передачі природного газу за спірний період.
Твердження відповідача стосовно того, що позивачем не доведено належним чином сукупність юридичних фактів, які підтверджують виконання ним зобов'язань з передачі природного газу відповідно до умов п.п.3.1-3.9 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022 не приймаються судом до уваги, оскільки безпосередньо відповідач підписав акти приймання-передачі природного газу, а отже визнав факт його споживання у відповідних обсягах.
З аналогічних підстав суд не враховує заперечення відповідача в частині, начебто, невідповідності визначених позивачем у актах Обсягів І і ІІ умовам договору чи нормативно-правових актів.
Дослідивши підписаний між позивачем та відповідачем договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою правовідносини між сторонами виникли з договору постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу.
Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст.714 вказаного нормативно-правового акту за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
За приписами ч.1 ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст.692 зазначеного кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ч.3 ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно ч.1 ст.12 вказаного закону постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
За змістом ч.ч.2, 3 ст.13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів. У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом.
Як зазначалось, на підтвердження виконання договору, позивачем до матеріалів справи надані акти приймання-передачі природного газу, у період з лютого по травень 2024 року позивачем здійснено поставку відповідачу природного газу за Обсягом І, ІІ на загальну суму 83018008,05 грн.
Акти приймання - передачі природного газу підписані представниками сторін шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів без зауважень.
Вищенаведені обставини, на думку суду, свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» виконало взяті на себе зобов'язання щодо поставки природного газу відповідачу у відповідності до умов договору купівлі-продажу, а відповідач в свою чергу прийняв природний газ у повному обсязі, на підтвердження чого підписав акти приймання-передачі.
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п.6 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України), а отже, і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки.
Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (подібний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).
Окрім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див. постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі №910/9397/20, від 10.04.2019 у справі №390/34/17).
Згаданий принцип римського права «venire contra factum proprium» є вираженням «equitable estoppel» - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на «principles of fraud» та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип «estoppel», зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі «Хохліч проти України» (заява №41707/98).
Здійснюючи тлумачення доктрини «venire contra factum proprium», Верховний Суд у постанові від 12.01.2022 справі №520/13586/18 сформулював висновок про те, що якщо особа, яка має право оскаржити документ (наприклад, свідоцтво про право на спадщину) чи юридичний факт (зокрема, правочин, рішення органу юридичної особи), висловилася або дала зрозуміти своєю поведінкою, що не буде реалізовувати право на оскарження, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба надалі реалізувати право на оскарження суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
З огляду на вищенаведене, суд зауважує, що в даному випадку поведінка відповідача під час розгляду справи в господарському суді підпадає під ознаки суперечливої, адже не узгоджується з попередньою позицією, що полягала у добровільному прийнятті на себе зобов'язань за договором №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022, підписанні усіх актів приймання-передачі за спірний період без будь-яких зауважень, часткової сплати заборгованості за договором за попередні періоди.
За правилами п.5.2.2 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 27.06.2022 покупець зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору.
Згідно з п.п.4.3, 4.3.1 вказаного договору покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду. Покупець щомісячно до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі, може здійснювати у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу.
Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.4.4 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ від 27.06.2022).
Відтак, строк виконання зобов'язань з оплати газу за поставками лютого-травня 2024 року на суму 83018008,05 грн є таким, що настав.
На час прийняття рішення, доказів оплати відповідачем вказаної заборгованості до матеріалів справи не надано.
Отже, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором №101/ПГ-3264-ОГРМ від 27.06.2022 купівлі-продажу природного газу виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов'язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення суми боргу в розмірі 83018008,05 грн є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, позивач заявив до стягнення 3% річних у розмірі 1062376,03 грн, нараховані у період з 02.04.2024 до 30.09.2024, та інфляційні втрати в сумі 3873100,05 грн, нараховані за період з 01.05.2024 до 30.09.2024.
Розрахунок 3% річних та інфляційних збитків є арифметично вірним.
За таких обставин, з урахуванням вищенаведеного, з'ясувавши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення відсотків річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню на визначені позивачем суми.
Таким чином, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про стягнення 83018008,05 грн основного боргу, 1062376,03 грн 3% річних, 3873100,05 грн інфляційні втрати підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також, суд зазначає, що 05.03.2025 через підсистему «Електронний суд» до суду надійшла заява б/н від 05.03.2025 Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про відстрочення виконання судового рішення по справі №905/1411/24 строком на 1 рік.
Заява обґрунтована тим, що відповідач вважає можливим застосування положень ч.1 ст.239, ч.ч.3-5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням наступної сукупності обставин: виконання підприємством відповідача важливої стратегічної та соціальної функції, здійснення розподілу природного газу та постачання природного газу для побутових споживачів в межах Донецької області, забезпечення функціонування ринку природного газу на відповідній території; важкого фінансового стану відповідача, зокрема внаслідок втрати активів на тимчасово окупованих територіях України, істотних матеріальних втрат та значних витрат на відновлення об'єктів критичної інфраструктури, пошкоджених внаслідок збройної агресії російської федерації, тимчасового зупинення транспортування та розподілу природного газу на території Донецької області, значного обсягу торгівельної дебіторської заборгованості населення, дії постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»; невідповідності структури тарифів на розподіл природного газу згідно з постановою НКРЕКП від 22.12.2021 №2746 реальним витратам відповідача в умовах дії мораторію на їх підвищення згідно з Законом №2479; відсутності компенсації різниці в тарифах на послуги з розподілу природного газу в обсягах перевищення фактичних витрат у зв'язку із запровадженням мораторію на їх підвищення Законом №2479.
Позивач, надав заперечення б/н від 10.03.2025 на відповідну заяву відповідача, у яких зазначав, що відповідачем порушено строки подання доказів у справі, оскільки 17.02.2025 суд розпочав розгляд справи по суті, заява відповідача є передчасною та має бути подана після прийняття рішення по справі. Позивач зазначає, що надання відповідачу відстрочки виконання рішення суду призведе до сприяння відповідачу в подальшому порушувати свої зобов'язання за іншими подібними договорами (існуючими і майбутніми), оскільки надана відстрочка буде істотно порушувати майнові інтереси позивача, внаслідок надзвичайно тривалого перенесення терміну виконання зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах. Предметом розгляду поточної справи є стягнення, в тому числі, основної заборгованості у розмірі 83018008,05 грн, яку відповідач мав погасити ще з 02.04.2024 по 03.07.2024. Однак, відповідач продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань за договором. Фактично відповідач вже і так отримав значний проміжок часу під час дії договору та до тепер для погашення заборгованості, затримка розрахунку і так наразі вже складає більше 11 місяців. Відповідачем фактично не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для відстрочення виконання рішення суду: відсутність коштів на рахунках; відсутність майна, на яке можливо звернути стягнення; наявність реальної загрози банкрутства.
Вирішуючи клопотання відповідача про відстрочення виконання судового рішення, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч.1 ст.239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Зокрема, згідно з ч.6 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.
За ч.1, ч.3 ст.331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Частиною 5 ст.331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Надання відстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду.
При цьому, суд вважає, що відстрочка виконання судового рішення повинна надаватися боржнику у виняткових випадках. При оцінці виняткових обставин суд має враховувати дотримання балансу інтересів як боржника, так і кредитора при одночасному врахуванні вимоги закону про обов'язковість виконання судового рішення. По суті вищенаведеної норми при відстрочці виконання судового рішення мова йде про перенесення строку його виконання з однієї дати, що встановлено законом чи судом, на іншу.
Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції, згідно з якою «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто, довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до п.1 ст.6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі «Чижов проти України», заява № 6962/02).
Таким чином, питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення чи розстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача.
Під час розгляду заяви відповідача про відстрочку, судом враховано стратегічний статус як відповідача так і позивача для забезпечення населення України та підприємств природним газом. Також враховано те, що заборгованість відповідача склалась ще у 2024 році, а рішення суду приймається у 2025 році. Окрім цього, повідомлені відповідачем обставини про мораторій на тарифи, про заборгованість населення, про втрату майна відповідача, про необхідність відновлення пошкодженої інфраструктури, на думку суду свідчить про те, що через рік ситуація з фінансовим положенням відповідача може не покращитись, а навпаки погіршитись, що не сприяє забезпеченню виконання рішення суду. Скрутне фінансове становище відповідача не може бути приводом для покладення на позивача понесення збитків пов'язаних з таким становищем відповідача. Судом відзначається, що відповідачем жодним чином не пояснено та не доведено можливість зміни фінансового становища відповідача через рік. Надані відповідачем докази свідчать про те, що відповідач вже протягом тривалого часу перебуває у скрутному фінансовому становищі, а фактичні дії відповідача свідчать про те, що негативні наслідки скрутного становища відповідача повинен нести позивач, який і так тривалий час не отримує кошти від відповідача за отриманий ним природний газ. Суд також зауважує, що військова агресія російської федерації проти України та введення в Україні військового стану має загальний характер та впливає на діяльність, без виключення, усіх суб'єктів господарювання.
У зв'язку з наведеним, проаналізувавши доводи відповідача щодо відстрочення виконання судового рішення та надані в їх обґрунтування докази, з'ясувавши правову позицію позивача, який заперечив проти клопотання відповідача, беручи до уваги час існування боргу, не доведення відповідачем винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду, відсутність доказів на підтвердження спроможності реального виконання судового рішення відповідачем після строку на який він просить відстрочити виконання рішення суду, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача б/н від 05.03.2025 про відстрочення виконання судового рішення по справі №905/1411/24 строком на 1 рік.
У судовому засіданні 17.02.2025 суд розглянув клопотання б/н від 16.01.2025 Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про призначення по справі комплексної судово-економічної та інженерно-технічної експертизи та вирішив відмовити у його задоволенні, про що постановив ухвалу без оформлення окремого документа із занесенням відповідного рішення до протоколу судового засідання.
У наведеному клопотанні відповідач просив поставити на вирішення експерту наступні питання:
- чи відповідає помісячний розподіл обсягу І нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат (фіксований), зазначений в додаткових угодах №7 від 12.01.2024, №7/1 від 12.03.2024, №8 від 12.03.2024, №8/1 від 12.04.2024, №9 від 13.03.2024, №9/1 від 11.05.2024, №10 від 15.04.2024 за договором купівлі-продажу природного газу №101/ ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022, місячним розрахункам втрат та витрат, затверджених (погоджених) постановою НКРЕКП від 10.11.2021 №2035, умовам п.1.2.4 додатку 2 «Ціни та умови реалізації природного газу операторам газорозподільних систем у розмірі нормативних, понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат, втрат, зумовлених воєнними діями, Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» у рамках виконання спеціального обов'язку» до «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, п.3.6, п.4.4, п.2.12 «Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу», затвердженої постановою НКРЕКП від 06.11.2020 №2033;
- чи відповідають обсяги ІІ втрат природного газу, зазначені в актах приймання-передачі природного газу №4102 від 29.02.2024, №6113 від 31.03.2024, №8310 від 30.04.2024, №9996 від 31.05.2024 за договором купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3264-ОГРМ від 21.06.2022, фактичним обсягам втрат на об'єктах газорозподільної системи Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», зумовлених збройною агресією, з урахуванням вимог п.1 розділу ІІ «Методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації», затвердженої наказом Міністерства енергетики країни від 11.07.2023 №216, та формулі визначення обсягу втрат природного газу, наведеній у додатку 1 до цієї Методики.
В обґрунтування клопотання б/н від 16.01.2025 відповідач посилався на наступне:
- неправильність визначення позивачем в первинних електронних документах кількості природного газу обсягу І (фіксований) в спірний період та вказував про невідповідність такої кількості умовам п.1.2.4 додатку 2 до положення №222, п.2.2.1 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ, п.3.6, п.4.4 «Методики визначення розмірів нормативних та виробничо-технологічних втрат/витрат природного газу при здійсненні розподілу природного газу», затвердженої постановою НКРЕКП від 06.11.2020 №2033;
- визначення Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» в первинних електронних документах кількості природного газу обсягу ІІ за договором №101/ПГ-3264-ОГРМ в спірний період не відповідає приписам п.1 розділу ІІ «Методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації», затвердженої наказом Міністерства енергетики країни від 11.07.2023 №216.
В своєму клопотанні відповідач зазначав, що правильність щомісячних розподілів та відповідність обсягів втрат та витрат природного газу у первинних документах фактичним обсягам втрат на об'єктах газорозподільної системи відповідача може бути предметом комплексної економічної та інженерно-технічної експертизи, у зв'язку з чим просив призначити вищевказану експертизу.
22.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення б/н від 22.01.2025 на клопотання про призначення по справі комплексної судово-економічної та інженерно-технічної експертизи, в яких позивач просив відмовити в задоволенні вищевказаного клопотання, у зв'язку з його необґрунтованістю та зазначав про наступне:
- відповідачем не дотримано вимог ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, не доведено одночасного існування сукупності умов за яких суд може призначити експертизу, а саме не обґрунтовано неможливості самостійного звернення до експерта та надання експертного висновку у строки, встановлені судом для подання доказів;
- відповідачем не доведено, що без відповіді на поставлені питання неможливо встановити обставини у справі (п.1 ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України), а також не доведено неможливості самостійного звернення до експерта та надання експертного висновку у строки, встановлені судом для подання доказів (п.2 ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України);
- матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження позиції відповідача щодо невідповідності затверджених обсягів виробничо-технологічних витрат та втрат зумовлених воєнними діями, нормам законодавства;
- обома сторонами було вчинено спільні дії для схвалення договору, зокрема, отримано природний газ, про що підписано акти приймання-передачі природного газу, здійснено часткову оплату коштів та їх одержання іншою стороною за поставлений товар згідно з умовами укладеного договору. Докази схвалення такого правочину наявні в матеріалах справи. Окрім того, схвалення правочину не заперечується сторонами у відображені правочинів в бухгалтерському та податковому обліках. Отже, підписуючи договір, позивач погодився з усіма його умовами, в тому числі щодо затвердженого обсягу І та його розподілу по місяцях.
У судовому засіданні 12.03.2025 суд розглянув клопотання б/н від 17.02.2025 Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про призначення по справі комп'ютерно-технічної експертизи та вирішив відмовити у його задоволенні, про що постановив ухвалу без оформлення окремого документа із занесенням відповідного рішення до протоколу судового засідання.
У наведеному клопотанні відповідач просив поставити на вирішення експерту наступні питання:
- чи належать надані позивачем до матеріалів справи №905/1411/24 скріншоти в файлі «Роздруківка з Інформаційної платформи (Торгові сповіщення)» до програмного забезпечення, інтерфейсу Інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи;
- яким автором (уповноваженою особою автора/користувача), за допомогою якої операційної системи та/або спеціального програмного забезпечення (браузеру), з якої веб-адреси (URL) сайту здійснено запис видимих елементів візуального пристрою виведення інформації, наявних у вказаному файлі;
- чи були вказані в зазначених скріншотах електронні документи (торгові сповіщення) створені та/або оброблені з використанням Інформаційної платформи оператора газотранспортної системи;
- яким автором (уповноваженою особою автора/користувача), в які час, дату та для якого адресата було створено включені до вказаних скріншотів електронні документи (торгові сповіщення);
- яким є дійсний зміст включених до зазначених скріншотів електронних документів (торгових сповіщень).
В обґрунтування клопотання б/н від 17.02.2025 відповідач посилався на те, що зі змісту наданих позивачем скріншотів, не вбачається відображення інформації щодо браузеру, веб-адреси (URL) сайту та інших технічних відомостей, які б дозволили встановити дату, час їх створення, належність до програмного забезпечення, інтерфейсу інформаційної платформи оператора газотранспортної системи, що виключає можливість їх належної ідентифікації без спеціальних знань. При цьому, самі електронні документи (торгові сповіщення) з Інформаційної платформи, що передбачені п.3.3, п.3.5 договору №101/ПГ-3264-ОГРМ, позивачем не надаються. Дослідження зазначених вище фактів (обставин) та встановлення створення, оброблення, дійсного змісту скріншотів, електронних документів (торгових сповіщень), їх відношення до Інформаційної платформи Оператора газотранспортної системи, вимагає спеціальних знань та може бути предметом комп'ютерно-технічної експертизи.
19.02.2025 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшли заперечення б/н від 19.02.2025 на клопотання про призначення по справі комп'ютерно-технічної експертизи.
В обґрунтування вказаних заперечень позивач посилається на наступне:
- матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження позиції відповідача щодо невідповідності даних з Інформаційної платформи (роздруківок з Інформаційної платформи) фактичним об'ємам спожитого природного газу відповідачем;
- відповідачем не дотримано вимог ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України, а саме не доведено одночасного існування сукупності умов за яких суд може призначити експертизу;
- відповідачем не доведено, що без відповіді на поставлені питання неможливо встановити обставини у справі (п.1 ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України), а також не доведено неможливості самостійного звернення до експерта та надання експертного висновку у строки, встановлені судом для подання доказів (п.2 ч.1 ст.99 Господарського процесуального кодексу України);
- обома сторонами було вчинено спільні дії для схвалення договору, зокрема, отримано природний газ, про що підписано акти приймання-передачі природного газу, здійснено часткову оплату коштів та їх одержання іншою стороною за поставлений товар згідно умов укладеного договору. Докази схвалення такого правочину наявні в матеріалах справи. Окрім того, схвалення правочину не заперечується сторонами у відображені правочинів в бухгалтерському та податковому обліках;
- відповідач має доступ до Інформаційної платформи та може самостійно перевірити чи відповідає обсяг спожитого ним природного газу, тому обсягу, що зазначений в роздруківках з Інформаційної платформи, які надані позивачем до матеріалів справи;
- на вирішення експертизи відповідач просить поставити запитання, які не стосуються предмету розгляду справи та відповідь на які не потребує спеціальних знань та призначена експертиза не відповідає вимогам Закону України «Про судову експертизу», Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, Науково-методичним рекомендаціям з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень. Матеріали справи містять всі документи на підтвердження спожитих обсягів за спірний період поставки. При цьому суперечливі докази щодо спожитих обсягів природного газу в матеріалах справи відсутні, що фактично виключає призначення експертизи у справі;
- клопотання відповідача спрямоване на порушення розумних строків тривалості судового провадження, що в свою чергу є порушенням права позивача на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку.
Вирішуючи вказані клопотання, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст.99 Господарського процесуального кодексу України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, яка перебуває у провадженні суду. Водночас, експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення. В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.
Оцінивши доводи відповідача та заперечення позивача з приводу призначення експертиз у справі, суд дійшов висновку, що за умови фактичного визнання відповідачем обсягів споживання газу (що підтверджується актами приймання-передачі), а також відсутності доказів того, що відповідач скористався правом заперечити наведені у актах відомості у порядку, який передбачений договором, призначення заявлених експертиз у справі не відповідає меті відповідної процесуальної дії.
Поряд із цим, відповідач як юридична особа основним видом діяльності якої є розподілення газоподібного палива, поставка, транспортування природного газу тощо, має право та можливість (враховуючи володіння спеціальними знаннями у спірних правовідносинах, які мають певну специфіку) надати власні контррозрахунки обсягів отриманого природного газу по договору, заперечувати проти застосованих позивачем вихідних даних, тощо.
Суд, враховуючи дійсні обставини справи, характер спірних правовідносин, дійшов висновку, що відповідач не довів необхідності в спеціальних знаннях для з'ясування обставин у сфері, іншій ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо. А тому, в цій справі, за цим предметом дослідження не вимагається застосування спеціальних знань.
З огляду на вищевикладене, наявність дійсної потреби у призначенні вищевказаних експертиз не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки наявні у справі докази дозволяють вирішити спір по суті, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань відповідача про призначення комплексної судово-економічної та інженерно-технічної експертизи, а також комп'ютерно-технічної експертизи.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 847840 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.86, 129, 210, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Південна, 1, код ЄДРПОУ 03361075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (04116, м.Київ, вул.Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 40121452) основний борг у розмірі 83018008,05 грн, 3% річних - 1062376,03 грн, інфляційних втрат - 3873100,05 грн, а також судовий збір в сумі 847840 грн.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
У задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» про відстрочення виконання рішення на один рік - відмовити.
Вступну та резолютивну частини рішення складено 12.03.2025.
Повний текст рішення складено 18.06.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.О.Паляниця