вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
26.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1709/25
За позовом Приватного акціонерного товариства "РІВНЕОБЛЕНЕРГО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг"
про стягнення збитків, завданих внаслідок не реєстрації податкових накладних
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 225 797, 76 грн. - збитків та 3 386,96 грн. - судового збору.
Господарський суд Дніпропетровської області 15.04.2025 відкрив провадження у справі №904/1709/25 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом зобов'язано: Відповідача, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи (документ доставлено до електронного кабінету 15.04.2025 о 20:14), що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, Відповідач є обізнаними про вирішення спору, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 15.04.2025, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
05.09.2022 сторони уклали Договір поставки № 1770 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) приймає на себе зобов'язання передати Покупцеві (Позивачеві) у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Загальна сума Договору 51 500,00 грн., у тому числі ПДВ 3 369,16 грн. (п.3.1 Договору).
Відповідач виставив Позивачеві рахунок-фактури № 0177/0004623 від 07.09.2022 на суму 51 500,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 2004653768 від 07.09.2022, Позивач оплатив зазначений рахунок на загальну суму 51 500,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 369,16 грн.
Відповідач поставив товар на загальну суму 51 500,00 грн., що підтверджується видатковою накладною: № 0177/0005149 від 12.09.2022, в тому числі ПДВ - 3 369,16 грн.
14.09.2022 сторони уклали ще один Договір поставки № 1823 (далі Договір), за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) приймає на себе зобов'язання передати Покупцю (Позивачеві) у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Загальна сума Договору 439 000,00 грн., у тому числі ПДВ 28 719,63 грн. (п.3.1 Договору).
Відповідач виставив Позивачеві рахунок-фактури № 0177/0004701 від 15.09.2022 на суму 439 000,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 2004656529 від 15.09.2022, Позивач оплатив виставлений рахунок на загальну суму 439 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 28 719,62 грн.
Відповідач поставив товар на загальну суму 439 000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною: № 0177/0005235 від 15.09.2022, в тому числі ПДВ - 28 719,62 грн.
06.10.2022 сторони уклали Договір поставки № 1899, за п. 1.1. якого Постачальник (Відповідач) приймає на себе зобов'язання передати Покупцю (Позивачеві) у власність товари, а Покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Загальна сума Договору 51 980,00 грн., у тому числі ПДВ 3 400,56 грн. (п.3.1 Договору).
Відповідач виставив Позивачеві рахунок-фактури № 0177/0004977 від 06.10.2022 на суму 51 980,00 грн.
Відповідно до платіжної інструкції № 2004662870 від 07.10.2022, Позивач оплатив виставлений рахунок на загальну суму 51 980,00 грн., у т.ч. ПДВ - 3 400,56 грн.
06.10.2022 сторони уклали Договір поставки № 1898, за п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у встановлені строки у власність Покупця паливно-мастильні матеріали (Бензин А-95 та дизельне пальне по бланках дозволу (талонах)), в кількості відповідно до умов цього Договору, а Покупець зобов'язується прийняти Товар і оплатити на умовах даного Договору. Детальне найменування, одиниця виміру та ціна одиниці Товару, що купується Покупцем зазначається в Специфікації (Додаток №1 до Договору), що є невід'ємною частиною цього Договору.
Вартість постачання Товару за Договором становить 10 752 336,44 грн., крім того податок на додану вартість в сумі 752 663,56 грн. Загальна вартість Договору з ПДВ становить 11 505 000,00 грн. (п.2.1 Договору).
Відповідач виставив Позивачеві рахунки-фактури № 0177/0004976 від 06.10.2022 на суму 2 419 000,00 грн. разом з ПДВ 158 252,34 грн., № 0177/0005610 від 06.10.2022 на суму 2 419 000,00 грн. разом з ПДВ 158 252,34 грн., №0177/0005118 від 03.11.2022 на суму 490 000,00 грн. разом з ПДВ 32 056,70 грн., №0177/0005830 від 04.11.2022 на суму 490 000,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до платіжних інструкцій, Позивач оплатив виставлені рахунки:
- №2004662871 від 07.10.2022 на суму 2 419 000,00 грн., у т.ч ПДВ - 158 252,34 грн.;
- №2004671196 від 04.11.2022 на суму 490 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 32 056,07 грн.
За даними Позивача, Відповідач, у визначені п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України строки, податкові накладні за вказаними операціями не зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв'язку з чим Позивач втратив можливість сформувати податковий кредит та зменшити податкові зобов'язання на загальну суму 225 797,76 грн., що є його збитками.
29.05.2023 Позивач направив Відповідачеві вимогу щодо реєстрації податкових накладних № 4543 від 29.05.2023.
Матеріали справи не містять відповіді на вищевказану вимогу Позивача.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору в даній справі.
Предметом доказування в цій справі є обставини, пов'язані з наявністю в діях/бездіяльності Відповідача складу господарського правопорушення, наявність підстав для стягнення з Відповідача заявленої Позивачем суми збитків.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 Податкового кодексу України (п. 3 Наказу №1307).
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається на дату виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених Податковим кодексом України та цим Порядком.
Згідно з п. 18 Наказу № 1307 податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
Відповідно до абз. 1 п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.
Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань.
Відповідно до абз.14 - 16 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
За приписами ч. 1,2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Статтею 224 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: збитків, протиправної поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
При цьому, на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.
Згідно зі ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів на спростування доводів Позивача чи контррозрахунку стягуваної суми.
Перевіривши доводи і докази додані до справи, суд приймає позицію Позивача.
Так, п.198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів та послуг….
Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.
Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 365 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв'язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу перебіг строків, зазначених у цьому пункті, переривається на період зупинення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв'язку, експрес-перевізником.
Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.
Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК України).
Відтак, наведеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.
Суд бере до уваги, що відповідно до п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, в матеріалах справи міститься підписана сторонами видаткова накладна, відповідно до яких сторони підтвердили постачання Відповідачем послуг.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).
Відповідач не надав доказів реєстрації податкової накладної. Строк (365 днів) на коригування до податкових накладних, на момент звернення Позивачем з позовом, збіг. Відповідно, доводи Позивача Відповідач не спростував.
Відповідач не виконав (не надав доказів виконання) вимоги ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних, у зв'язку з чим Позивач позбавлений можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 225 797,76 грн. за наведеними господарськими операціями.
При цьому, хоча обов'язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов'язку фактично завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача 225 797,76 грн. збитків підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 3 386,96 грн. згідно з платіжною інструкцією № 2004960767 від 06.03.2025.
Відповідно до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви Позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 2 709,57 грн (3 386,97 * коефіцієнт 0,8).
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, Позивач вніс судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 677,39 грн.
Судовий збір в розмірі 677,39 грн. може бути повернуто Позивачеві з Державного бюджету України за ухвалою суду за відповідним клопотанням Позивача, виходячи з положень ст.7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Разом з тим, Господарський суд звертає увагу на те, що 07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".
Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до нового порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241,247 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд. 47, оф. 503, код 41449359) на користь Приватного акціонерного товариства "РІВНЕОБЛЕНЕРГО" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71, код 05424874) 225 797 грн. 76 коп. - збитків, 2 709 грн. 57 коп. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков