26.06.2025 року м.Дніпро Справа № 908/2953/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач)
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 у справі №908/2953/24 (суддя Корсун В.Л.)
за позовною заявою: акціонерного товариства “Українська залізниця», 03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця буд. 5
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3», 69013, м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15
про стягнення 50 610,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
10.11.24 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 05.11.24 № НЮС-01/178 з вимогами акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі АТ “Українська залізниця») до товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» (надалі ТОВ “МКК № 3») про стягнення штрафу у розмірі 50610,00 грн.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 у справі № 908/2953/24 позов задоволено.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» (69013, м. Запоріжжя, вул. Загорська, буд. 15, код ЄДРПОУ 25477298) на користь акціонерного товариства “Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) - 50 610 (п'ятдесят тисяч шістсот десять) грн 00 коп. штрафу та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 00 коп. судового збору.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафу за неправильно зазначену масу вантажу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням, через систему "Електронний суд", товариство з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025р. по справі № 908/2953/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Скаржник зазначає, що рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025р. по справі № 908/2953/24 прийнято з порушенням норм процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права, є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
За твердженням апелянта, висновки суду першої інстанції ґрунтуються на підставі копії комерційного акту № 460005/283 від 14.07.2024 року, як основного документу на підставі якого було нараховано та застосовано до ТОВ «МКК № 3» штрафні санкції.
Але при ознайомленні та вивченні комерційного акту було встановлено, що його розділ «Є» не було заповнено, як того «вимагає» пункт 12 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (далі по тексту - Правила).
Комерційний акт № 460005/283 було складено на попутній (проміжній) станції - Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці, а тому на станції призначення - Краматорськ Донецької залізниці повинна була відбутися перевірка (зважування) вантажу з внесенням відповідної відмітки в розділ «Є» комерційного акту в разі не виявлення різниці між даними акту та даними отриманими на станції прибуття.
Скаржник посилається на те, що акт доданий до позовної заяви в значній мірі відрізняється від акту з таким же номером через дріб в частині заповнення розділу «Є», то вважає, що має місце грубе недотримання норм Правил.
Скаржник вважає, що у зв'язку з тим, що залізницею не дотримано приписи Порядку, то комерційний акт № 460005/283 в розумінні Статуту не може вважатися належним доказом для притягнення до матеріальної відповідальності.
Судом першої інстанції не прийнята до уваги аргументована позиція відповідача, щодо підписання комерційного акту неповноважними особами, зокрема, наказ заступника начальника виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» № 101 від 12.04.2024 року «Про призначення відповідальних працівників станції залізничної Запоріжжя-Ліве бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів» наданий залізницею, не може вважатися документом, що надає право підпису комерційного акту, тобто не є допустимим доказом.
Судом першої інстанції не надано оцінки досилочній залізничній накладній, яка складена залізницею на проміжній станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
У відзиві на апеляційну скаргу акціонерне товариство «Українська залізниця» просить апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 у справі №908/2953/24 залишити без змін, у зв'язку з тим, що судове рішення є обґрунтованим, законним та справедливим, винесене з додержанням норм матеріального та процесуального права, ухвалене на підставі повного і всебічного дослідження матеріалів справи та відповідає вимогам встановленим ст.236 Господарського процесуального кодексу України щодо судових рішень.
В апеляційній скарзі відповідачем відтворене заперечення котрі ним було зазначено у процесуальних документах у суді першої інстанції, та надана оцінка на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в господарській справі.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.02.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Верхогляд Т.А., судді Іванов О.Г.
Ухвалою суду від 17.02.2025 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 908/2953/24. Доручено Господарському суду Запорізької області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №908/2953/24.
20.02.2025 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 908/2953/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 у справі №908/2953/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
Товариством з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» (вантажовідправник) зі станції відправлення Растущая Придніпровської залізниці, відповідно до залізничної накладної № 45768843 від 08.07.24, оформлено перевезення вантажу - щебінь гранітний фракції 10х20, зокрема у вагоні № 62997127, до станції призначення - Краматорськ Донецької залізниці, вантажоодержувач - ТОВ “Е-ТРЕК».
Відповідно до накладної № 45768843 від 08.07.24:
- вантаж: щебінь гранітний фракції 10х20; пакування насипом; вантаж розміщено й закріплено згідно з п. 3.1 гл. 14 Додатка 3 до СМГС; відповідальний за розміщення та кріплення вантажу вагар Переяслова В.А. (графа 20);
- код вантажу - 232465 (графа 23);
- маса вантажу, призначена відправником - 692 600 кг. (графа 24);
- спосіб визначення маси - на вагонних вагах (150 т) заводський № 65 відправник (графа 26);
- вантаж у вагони завантажений вантажовідправником (графа 28);
…
- правильність внесених відомостей підтверджено вагарем Переясловою В.А. “ЕЦП» 08.07.2024 15:42 (графа 55).
Згідно відомостей вагонів, маса вантажу у вагоні № 62997127 - 69 800 кг., тара вагону - 23 000 кг., провізна плата - 10 122,00 грн.
14.07.24 о 10:00 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці пр-к Гришиною О.В. складено акт загальної форми № 5 по даним Книги ф. ГУ-78: накладна № 45768843 від 08.07.24; вагон № 62997127; найменування вантажу: (Код за ЕТСНВ - 232465) щебінь 10 х 20; в графі “Опис обставин, що викликали складання акту» зазначено: “Комісією у складі: пр-к Гришина О.В. була проведена перевірка маси вантажу у вагоні. Фактична маса брутто вагона склала 91 250 кг, тара вагона з АСК ВП УЗ-Е 23 000 кг. Маса вантажу нетто за ПД 69 800 кг. Фактична маса вантажу нетто 68 250 кг, що менше документу на 1 550 кг».
14.07.24 о 10:40 на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці складено акт загальної форми № 50515 (форми ГУ-23), в якому зазначено про комерційну несправність (код - 9290002): вагон № 62997127 має недовантаження (недостача) вантажу (у порівнянні з масою перевізного документа), при відсутності ознак втрати (витікання, висипання, незбереження). 14.07.24 проведено контрольне зважування на вагонних вагах станції Запоріжжя-Ліве 87 гос. повірка 06.06.24. Навантаження в вагоні холмоподібне нижче бортів 100-150 см, вибірок поглиблень не має. По документу значиться вага нетто 69 800 кг., тара з документу 23 000 кг., фактично брутто 91 250 кг., нетто 68 250 кг., що на 1 550 кг менше ваги вказаної в документі. Безпеці руху не загрожує слідує призначенню.
Акт складено та підписано пр-к поїзду Бережко І.В. та пр-к поїзду Гришиною О.В.
Результат зважувань зафіксовано в Книзі зважування на вагонних вагонах за черговим № 1584 від 14.07.24, витяг з якої (копія) міститься в матеріалах справи.
Згідно із технічним паспортом ваг № 87 (вагонні ваги станції Запоріжжя-Ліве РФ “Придніпровська залізниця»), 06.06.24 проведено технічне обслуговування зважувальних приладів з перевіркою метрологічних характеристик. Ваги придатні для зважування. 06.06.24 проведено держповірку, ваги відповідають вимогам МПУ 385/02-2015.
14.07.24 складено комерційний акт № 460005/283 форми ГУ-22, в розділі Д “Опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку» якого зазначено, що (дослівно): “На підставі акту загальної форми № 50515 від 14.07.2024р. станції Запоріжжя-Ліве проведене контрольне зважування вантажу, прибувшого груповою відправкою, вказаною на лицьовій стороні цього акту, зі зважуванням вагону на справних електронних вагонних вагах станції Запоріжжя Ліве № 87, держ. перевірка 06.06.2024р., приймальником поїздів ОСОБА_1 , у присутності начальника станції Марковця А.М. Згідно перевізного документу значиться: вантаж щебінь гранітний фракції 10х20, 10 напіввагонів, маса вантажу 692600 кг, у вагоні № 62997127 тара 23000 кг, нетто 69800 кг. Фактично виявилось вага брутто 91250 кг, тара з документу 23000 кг, нетто 68250 кг, що менше документу на 1550 кг. У комерційному відношенні навантаження нижче бортів 100-150 см, пагорбоподібне, без виїмок і поглиблень. В технічному відношенні вагон справний, бездверний, люки щільно закриті, просипу вантажу немає. Зав. вантажного двору за штатним розкладом відсутній.».
Акт підписаний нач. станції Марковець А.М., агентом комерційним Медвідь І.Г. та приймальником поїздів ОСОБА_1 .
У відповідності до наказу заступника начальника ВП “Служба роботи станції» РФ “Придніпровська залізниця» від 12.04.24 № 101 “Про призначення відповідальних працівників станції залізничної Запоріжжя-Ліве бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів»:
- призначено відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів, у зв'язку з відсутністю на станції Запоріжжя-Ліве по штатному розкладу посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), зокрема агента комерційного ОСОБА_2 (п. 1);
- затверджено перелік працівників станції Запоріжжя-Ліве, які здійснюють контрольне зважування вантажів у вагонах, у випадку перевірки вантажу на під'їзних коліях підприємств та виявлення ними обставин, що можуть стати підставою для матеріальної відповідальності залізниці, та уповноважено їх на підписання комерційних актів від імені залізниці, зокрема приймальника поїздів Гришину О.В (п. 2).
Оперативним повідомленням № 317 від 14.07.24 зі станції Запоріжжя-Ліве повідомлено станцію Растущая, що у вагоні № 62997127 виявлено комерційну несправність та про складення акту загальної форми ГУ-23 № 50515.
Вагон № 62997127 з вантажем насипом “Щебінь гранітний фракції 10х20» накладною № 45894029 від 15.07.24 був відправлений зі станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці до станції призначення Краматорськ Донецької залізниці. Згідно відомості вагонів, тара вагона - 23 000 кг, маса вантажу - 69 800 кг.
Згідно із комерційним актом № 460005/283/2 від 14.07.24, який був зареєстрований на станції призначення Краматорськ Донецької залізниці, у розділі “Є. Відмітка станції призначення про стан вантажу, який прибув з актом попутної станції» зазначено, що (дослівно): “Вагон № 62997127 прибув 18.07.24 8:57 по досилці № 45894029 від 15.07.24 ст. Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці, виданий 18.07.24 згідно ком. акту.». Вказаний розділ містить підписи ДС ОСОБА_3 , зас. ДС Григор'єва М.О., а/к Суковій І.В., менеджер Скрабков С.М.
Наказом начальника ВТП “Станція Краматорськ» від 03.04.24 № 253/ДС “Про призначення відповідальних осіб за підписання комерційних актів форми ГУ-22», призначено відповідальних осіб, підпис яких має бути обов'язковим в комерційних актах, які складаються на станції Краматорськ, Шпичкине, Часів Яр, а саме: перший підпис - начальник станції Краматорськ Моісеєнко О.Г. (п. 1.1.), другий підпис - заступник начальника станції Краматорськ - Григор'єв М.О. (п. 1.2.), третій підпис - працівник станції, який особисто здійснював перевірку (змінні приймальники поїздів та агенти комерційні по станції Краматорськ) (п. 1.3.).
Комерційним актом № 460005/283 від 14.07.24, який підписаний представниками позивача, встановлено невідповідність маси вантажу, визначеної відправником у накладній № 45768343 у вагоні № 62997127, на 1 550 кг менше.
Згідно відомості вагонів до накладної № 45768343, провізна плата вагону № 62997127 склала 10 122,00 грн.
Отже, п'ятикратний розмір провізної плати по вагону складає - 10 122,00 грн. х 5 = 50 610,00 грн, що й становить суму штрафу за неправильне зазначення маси вантажу, яка заявлена до стягнення.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанцїі в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що Товариством з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» (вантажовідправник) зі станції відправлення Растущая Придніпровської залізниці, відповідно до залізничної накладної № 45768843 від 08.07.24, оформлено перевезення вантажу - щебінь гранітний фракції 10х20 у вагоні № 62997127, до станції призначення - Краматорськ Донецької залізниці, вантажоодержувач - ТОВ “Е-ТРЕК» і 14.07.24р. було складено комерційний акт № 460005/283 форми ГУ-22.
Колегія суддів відхиляє помилкові доводи апеляційної скарги в частині того, що комерційний акт № 460005/283 в розумінні Статуту не може вважатися належним документом для матеріальної відповідальності відповідача з огляду на наступне:
Згідно п. 10 Правил складання актів, комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Колегія суддів зауважує, що для встановлення невідповідності маси вантажу, вказаної у накладній, фактичній масі, комерційний акт має бути в обов'язковому порядку підписаний трьома особами, посади яких чітко передбачені Правилами складання актів; залучення інших працівників залізниці для підписання комерційного акту допускається (у разі необхідності), проте дане положення не скасовує обов'язкової наявності підписів начальника станції (його заступника), начальника вантажного району (завідувач вантажного складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівника станції, який особисто здійснював перевірку вантажу. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.
Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб'єктний склад працівників залізниці, які уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами підписи яких є обов'язковим реквізитами комерційного акта.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2018 у справі №910/3930/17, від 18.06.2018 у справі №910/11397/17 та постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду складі Верховного Суду від 23.11.2018 у справі №916/2450/17.
Комерційний акт № 460005/283 форми ГУ-22, як слідує з його тексту, підписаний начальником станції Марковець А.М., агентом комерційним Медвідь І.Г., приймальником поїздів Гришиною О.В.
За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України передбачено, що підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо), а також функціональних структурних підрозділів апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо). Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників і штатний розпис. Для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядова рада такого підприємства (у разі її утворення) призначає (обирає) виконавчий орган (одноосібний чи колегіальний) підприємства, який є підзвітним власнику, його уповноваженому органу чи наглядовій раді (у разі її утворення). Керівник підприємства (одноосібний виконавчий орган), головний бухгалтер, голова та члени наглядової ради (у разі її утворення), голова та члени колегіального виконавчого органу підприємства є посадовими особами такого підприємства. Статутом підприємства посадовими особами підприємства можуть бути визнані й інші особи. Посадові особи підприємства мають обов'язки перед підприємством, передбачені законом, зокрема щодо належного, добросовісного та ефективного управління підприємством (фідуціарні обов'язки).
Отже, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів.
Згідно наказу заступника начальника ВП «Служба роботи станції» РФ «Придніпровська залізниця» від 12.04.2024 №101, призначено відповідальними особами, які мають право підпису комерційних актів, у зв'язку з відсутністю на станції Запоріжжя-Ліве по штатному розкладу посади начальника вантажного району (завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), зокрема агента комерційного ОСОБА_2 . Затверджено перелік працівників станції Запоріжжя-Ліве, які здійснюють контрольне зважування вантажів у вагонах, у випадку перевірки вантажу на під'їзних коліях підприємств та виявлення ними обставин, що можуть стати підставою для матеріальної відповідальності залізниці, та уповноважено їх на підписання комерційних актів від імені залізниці, зокрема приймальника поїздів Гришина О.В.
Також, право підписання визначено у посадових інструкціях, зокрема згідно посадової інструкції (реєстраційний номер ДС-ПІ-029/1), затвердженої заступником начальника ВП «Служба роботи станції» РФ «Придніпровська залізниця» від 31.01.2024, агент комерційний зобов'язаний складати та підписувати комерційні акти, згідно ст. 129 Статуту залізниць України та Правил перевезень вантажів залізничним транспортом. Відповідно до робочої інструкції №65/93, затвердженої заступником начальника ВП «Служба роботи станції» РФ «Придніпровська залізниця» від 31.01.2024, приймальник поїздів Гришина О.В. проводить контрольні зважування на вантажних вагонних вагах станції, у разі складання комерційних актів підписує їх (п. 2.12). Начальник станції Запоріжжя Ліве Марковець А.М. має право підписання у прямо визначений спосіб п.10 Правил складання актів.
Згідно з висновками Верховного суду України, якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то на підставі наказу начальника такого підрозділу залізниці чи відповідно до робочої (посадової) інструкції іншого працівника залізниці має бути уповноважено на підписання від імені залізниці комерційних актів для забезпечення вимоги щодо їх оформлення за підписом трьох осіб, перелік яких визначено пунктом 10 Правил складання актів, і такими доказами можуть підтверджуватися повноваження осіб на підписання комерційного акта.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у Постановах від 21.05.2018 у справі №916/2001/17 та від 23.06.2018 у справі №916/1993/17.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів виснує, що комерційний акт підписаний уповноваженими працівниками залізниці в порядку п. 10 Правил складання актів та вважається таким, що складений з дотриманням вимог чинного законодавства України.
В свою чергу, на станції призначення комерційний акт підписаний працівниками станції: начальник станції Краматорськ Моісеєнко О.Г., заступник начальника станції Григор'єв М.О., агент комерційний ОСОБА_4 та представником одержувача ТОВ «Е-ТРЕК» - менеджером Скрабковим С.М., й відповідні документи на підтвердження їх повноважень наявні в матеріалах справи.
Вищезазначене дозволяє колегії суддів погодитись з доводами позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу в частині того, що комерційний акт складено в належний спосіб і в розумінні вимог ст. 77,78 ГПК України є належним доказом.
Твердження відповідача про існування двох різних комерційних актів : « …до позовної заяви позивачем було додано копію комерційного акту № 460005/283 від 14.07.2024 року, як основного документу на підставі якого було нараховано та застосовано до ТОВ «МКК № 3» штрафні санкції.
Але при ознайомленні та вивченні комерційного акту було встановлено, що його розділ «Є» не було заповнено, як того «вимагає» пункт 12 Правил складання актів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року № 334 (далі по тексту - Правила).
Адже комерційний акт № 460005/283 було складено на попутній (проміжній) станції - Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці, а тому на станції призначення - Краматорськ Донецької залізниці повинна була відбутися перевірка (зважування) вантажу з внесенням відповідної відмітки в розділ «Є» комерційного акту в разі не виявлення різниці між даними акту та даними отриманими на станції прибуття.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Правил якщо при …
… указаних в пункті 10 Правил.
Даний пункт чітко вказує на необхідність здійснення залізницею додаткової перевірки (зважування) вантажу на станції призначення у випадку надходження разом із таким вантажем комерційного акту попутної станції.
Про необхідність такої додаткової перевірки (зважування) вантажу на станції призначення також вказує і абзац 2 пункту 12 Правил, яким передбачено, що при невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий акт.
Таким чином «законодавець» закріпив процедуру «самоперевірки залізницею самої себе» та ввів поняття «фактичних даних», як результатів перевірки (зважування) вантажу отриманих на станції призначення.
Від так не заповнений розділ «Є» комерційного акту не може бути доказом того, що додаткова перевірка (зважування) вантажу на станції призначення мала місце, а тому результати перевірки попутної станції залишаються не підтвердженими.
Позивачем долучено до матеріалів справи копію нового комерційного акту № 460005/283/2 («дріб 2» дописано від руки в кінці надрукованого номеру) з заповненим розділом «Є».
І з цього приводу варто зазначити, що Правила та інші нормативно-правові акти якими повинна керуватись залізниця не допускають існування декількох різних комерційних актів (в тому числі з різним ступенем та об'ємом заповнення) під одним номером.
Так абзацом 1 пункту 8 Правил передбачено, що комерційні акти …
… Зі змісту процитованих норм Правил та Порядку слідує, що комерційний акт в будь якому випадку складається у трьох примірниках, які повинні мати повністю ідентичний зміст та заповнення, і згодом коли такий акт прибуває разом з вантажем на станцію прибуття всі його примірники також доповнюються однаково.
Враховуючи, що акт доданий до позовної заяви в значній мірі відрізняється від акту з таким же номером через дріб в частині заповнення розділу «Є», то вважаю, що має місце грубе недотримання норм Правил.
Вважаю, що у зв'язку з тим, що залізницею не дотримано приписи Порядку, то комерційний акт № 460005/283 в розумінні Статуту не може вважатися належним документом для матеріальної відповідальності…
Відповідно до п. 12 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 якщо при …
… Отже у своїй відповіді № ЦД-11/295 від 25.11.2024р. АТ «Укрзалізниця» повідомила про відсутність по станції Краматорськ регіональної філії «Донецька залізниця» залізничних станційних ваг, а відповідно паспортів на станційні ваги теж не має, і книга зважування не ведеться.
З чого можна зробити висновок, що на станції призначення Краматорськ Донецької залізниці відмітка в розділ «Є» вноситься формально. Вважаю, що в котре має місце грубе недотримання норм Правил, і як наслідок комерційний акт № 460005/283 в розумінні Статуту не може вважатися належним документом для матеріальної відповідальності.
Даний факт ще раз підтверджує, що документи надані залізницею складені в односторонньому порядку, в основу яких покладені неправдиві дані. Зокрема, ТОВ «Слав АБЗ» контрагент, з яким укладено договір поставки гранітно-щебеневої продукції, на виконання договірних зобов'язань з яким направлено спірні вагони, підтверджує відсутність будь яких претензій до ТОВ «МКК № 3» щодо виконання умов договору, в тому числі в контексті комерційної несправності вагонів в липні 2024 року…
… позиція відповідача, щодо підписання комерційного акту неповноважними особами, зокрема, наказ заступника начальника виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» № 101 від 12.04.2024 року «Про призначення відповідальних працівників станції залізничної Запоріжжя-Ліве бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів» наданий залізницею, не може вважатися документом, що надає право підпису комерційного акту, тобто не є допустимим доказом зважаючи на наступне:
Позивачем в повній мірі не дотримано приписи пункту 10 Правил, який передбачає, що комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Цей пункт чітко передбачає, що при зважуванні (перевірці) приймають учать, а згодом підтверджують дані виявлені за результатами такого зважування своїми підписами три особи, а перелік включає дев'ять посад, до компетенції яких віднесено даний обов'язок.
На підтвердження дотримання приписів пункту 10 Правил позивач надав: копію посадової інструкції начальника станції Марковець А.М., копію посадової інструкції агента комерційного Медвідь І.Г., копію робочої інструкції приймальника поїздів 4 розряду Гришиної О.В. та копію наказу заступника начальника виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» № 101 від 12.04.2024 року «Про призначення відповідальних працівників станції залізничної Запоріжжя-Ліве бути уповноваженими особами на підписання від імені залізниці комерційних актів».
В наказі № 101 вказано, що він видається задля контролю за правильністю складання комерційних актів та з метою недопущення сторонніх осіб для їх складання та підписання у зв'язку з відсутністю на станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці по штатному розкладу таких посад, як начальник вантажного району, завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.
Наказом призначено 7 (сім) відповідальних осіб, які отримують право підпису комерційних актів замість: начальника вантажного району, завідувача вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи.
Своїм наказом заступника начальника виробничого підрозділу «Служба роботи станції» регіональної філії «Придніпровська залізниця» делегував повноваження чітко визначених посадових осіб іншим працівникам залізниці чим відійшов від приписів пункту 10 Правил.
Крім того, наказом не зобов'язано визначених працівників залізниці приймати участь у зважуванні (перевірці) вантажу; не визначено порядок приймання участі у процедурі зважуванні (режим, черговість тощо); не вказано з якого числа вони повинні виконувати нові функції; не вказано строк на який покладено на працівників виконання не притаманних їм функцій; не вказано про супутні права, обов'язки, відповідальність; відсутні підписи осіб про ознайомлення зі змістом наказу..
Від так, наказ № 101 не може вважатися допустимим документом, що надає право підпису комерційного акту…
… до позовної заяви долучено доручення, видане начебто керівником ТОВ «МКК № 3» 13 липня 2024 року.
- доручення видано зі змістом, яке не відповідає формі доручення, яке видається робітникам підприємства на виконання тих чи інших повноважень від його імені;
- в тексті доручення виданого 13.07.2024р. зазначені номера вагонів з комерційною несправністю, хоча саме зважування, як зазначає позивач відбулося тільки на наступний день 14.07.2024р. І саме в результаті таких дій залізниці (зважування вагонів з вантажем) їм стало відомо, в яких саме вагонах начебто виявлена комерційна несправність;
- директор ТОВ «МКК № 3» Свистун Р.М. з 13.07.2024р. по 28.07.2024р. вибув у щорічну відпустку на період відпустки виконання обов'язків директора покладено на Скрипку В.М. (витяг із наказу № 84/к від 01.07.2024р. був доданий до відзиву на позовну заяву);
- на ТОВ «МКК № 3» з 01.02.2024р. запроваджено режим роботи з неповним робочим тижнем, робочими днями вважати: понеділок, вівторок, середу, вихідні дні: четвер-неділя (витяг із наказу № 3 від 25.01.2024р. був доданий до відзиву на позовну заяву), що унеможливлює участь робітників ТОВ «МКК № 3» у будь яких заходах на участь у яких зазначає позивач;
- службова записка головного бухгалтера ТОВ «МКК № 3», яка додається, підтверджує відсутність повернення надмірно завантаженої продукції по поставкам 08.07.2024р. і 11.07.2024р. і корегувань з цього приводу з ТОВ «СЛАВ АБЗ»…» відхиляються колегією суддів з огляду на те, що позивач в позовній заяві зазначав що комерційний акт попутної станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці №460005/283 від 14.07.2024 року було зареєстровано на станції призначення Краматорськ Донецької залізниці під №460005/283/2 від 14.07.2024 року, відповідно до п. 62 Інструкції з ведення станційної комерційної звітності, затвердженої наказом Укрзалізниці від 04.06.2003р. №147-Ц. Так, відповідно до п.62 Інструкції, у разі якщо за результатами видачи вантажу, що прибув з актом попутної станції, новий акт на станції призначення не складається, попутний акт реєструється під порядковим номером, який зазначається другим знаменником.
Відповідно до п.12 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002р., якщо при перевірці вантажу, який прибув з актом попутної станції, під час перевірки на станції призначення не буде виявлено різниці між даними акта, складеного на попутній станції, і фактичною наявністю та станом вантажу, багажу або вантажобагажу, то станція в розділі Є комерційного акта попутної станції вносить відмітку такого змісту: Під час перевірки вантажу (багажу, вантажобагажу) різниці проти цього акта не виявлено. Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт.
Так, по прибуттю вагона на станцію призначення Краматорськ Донецької залізниці, вагон було видано одержувачу згідно комерційного акту, при цьому перевірка не проводилась через відсутність ваг по станції.
Враховуючи положення п.12 Правил складання актів, станцією призначення Краматорськ Донецької залізниці в розділі «Є» комерційного акту №№460005/283 від 14.07.2024 внесена відмітка про видачу одержувачу згідно комерційного акту.
Нормами чинного законодавства не передбачено, що відомості, внесені в розділ «Є» комерційного акту, мають підтверджуватися іншими документами про перевірку ваги.
При цьому, будь яких заявок від одержувача щодо проведення зважування вагону по прибуттю на станцію не надходило, напроти одержувач його представник засвідчив своїм підписом одержання вантажу за комерційним актом. Тобто, якщо б одержувач не погодився з встановленим у комерційному акті, він мав би подати заявку на здійснення зважування, в такому б разі залізниця його здійснила шляхом зважування вагону на станції де є ваги (найближча).
У відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 Правил складання актів, складено комерційний акт №460005/283 від 14.07.2024 року. Слід звернути увагу, що підставою для покладення матеріальної відповідальності на відповідача є комерційний акт станції Запоріжжя Ліве №460005/283 від 14.07.2024, у відповідності до Правил складання актів, Правил видачу вантажу та Статуту залізниць України. Пунктом 8 Правил складання актів, передбачено, що комерційний акт може бути складений як на станції призначення, так і на станції відправлення або попутній станції. Даний акт відповідає вимогам Правил складання актів, та підписаний у спосіб визначений Правилами, й додані документи позивачем до позовної заяви підтверджують під ставність підписання. Доводи відповідача з цього приводу, є лише його судженням, та бачення зі свого боку як спосіб захисту, проте дані бачення йдуть в розріз Правилам складення актів, та й сталої судової практики з цієї підстави.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що « …Не знайшло свого відображення у рішенні суду першої інстанції факт відсутності вагів на станції призначення Краматорськ Донецької залізниці.
Ухвалою суду від 29.11.2024р. було задоволено клопотанням відповідача про витребування від позивача у справі, АТ «Укрзалізниця» документів, а саме:
1) довідку про наявність ваг станції призначення - станція Краматорськ Донецької залізниці (вид, номер ЗВВТ, заводський номер);
2) технічного паспорту на ваги станції призначення - станція Краматорськ Донецької залізниці;
3) книги зважування на вагонних вагах станції призначення - станція Краматорськ
Донецької залізниці (ф. ГУ-36) за 18.07.2024р. щодо зважування вагону
№ 62997127 відправленого згідно накладної № 45768843 або витяг з неї…
Звертаємо увагу суду на оборотну сторону досилочної накладної № 45894029 відомість вагонів, а саме, пункт 2, в якому вагон за № 62997127 був відправлений з тією ж вагою 69 800 кг, що і була зазначена ТОВ «МКК № 3» при оформленні залізничної накладної № 45768843 08.07.2024р.
Більш того, ще три аналогічні справи за позовами АТ «Українська залізниця» до ТОВ «МКК № 3» (справи № 908/2951/24, № 908/2952/24, № 908/2955/24) містять такі ж перевізні документи (первинну і досилкову залізничну накладну), в яких вага первинно заявлена відправником і зазначена залізницею після контрольного зважування повністю співпадає.
Саме тому ні ТОВ «СЛАВ АБЗ», контрагент, з яким укладено договір поставки гранітно-щебеневої продукції, на виконання договірних зобов'язань з яким направлено спірні вагони, ні ТОВ «Е-ТРЕК», одержувач вантажу, не заявляли жодних претензій до залізниці, і не мали будь яких претензій до ТОВ «МКК № 3» щодо виконання умов договору, в тому числі в контексті начебто комерційної несправності вагонів в липні 2024 року.
Враховуючи викладене, можемо зробити висновок, що оскаржуване рішення суду першої інстанції винесено з грубим порушенням норм процесуального права при неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для його скасування…» спростовуються тим, що згідно додатку 11 розділу IV глави 2 Технологічного процесу роботи сортувальної станції Запоріжжя-Ліве, передбачено у разі виявлення у вагонах комерційних несправностей, вживаються заходи щодо їх усунення. Якщо несправність усунути за час стоянки поїзда не можливо, то дані вагони подаються на колії №№38, 47 парку «Б», або на колію №204 парку «А», де організовується виконання необхідних робіт з приведенням їх до комерційно справного стану з використанням відповідної техніки вантажовідправника.
Згідно п.1.5.1 Технічно розпорядчого акту (ТРА) станції Запоріжжя-Ліве, який є головним документом технологічної характеристики залізничної станції, «колія №204 являється навантажувально- вивантажувальною за характером роботи на ній».
Доводи апеляційної скарги в частині того, що: « … як вбачається з актів загальної форми ГУ-23, складених позивачем, всі вони складені з порушенням вимог пункту 8 Правил користування вагонами та контейнерами, згідно з яким, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції та вантажовласником. Надані позивачем акти загальної форми підписано лише представниками залізниці, тому не можуть служити належним доказом підтвердження викладених в них обставин. Доказів виклику представників вантажовласника для підписання актів на віднесення відповідальності вантажовласника, в порядку, визначеному Правилами користування вагонами і контейнерами, позивач не надав.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Згідно ст. 22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.
Хочемо зауважити, що в графі 30 залізничної накладної № 45768843 від 08.07.2024р. щодо відправлення вагону № 62997127 зазначена відстань до станції призначення Краматорськ Донецької залізниці - 383 км. Згідно розділу 5 Статуту залізниць України (ст. 41, 116), затвердженого Міністерством транспорту України від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованого Міністерством юстиції України 24.11.2000р. № 865/5086, передбачено правила обчислення термінів доставки вантажів, зокрема, залізниця зобов'язана доставляти вантажі дрібними відправками та відправками в середньотоннажних контейнерах - 1 доба на повні на неповні 150 км. Тобто доставка вантажу позивачем на кінцеву станцію прибуття Краматорськ Донецької залізниці повинна була відбутися ще 10 липня 2024 року…» відхиляються колегією суддів як такі, що грунтуються на твердженнях які не входять до предмету доказування у даній справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доводити таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Водночас сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.
Подібну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.
Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги : « … З яких причин відбулася затримка відправлення, що відбувалося в цей час з вантажем, що сталося з вантажем, який начебто є «надлишковим» вантажем не відомо.
Крім того, як було зазначено в відзиві на позовну заяву, і не спростовано позивачем, ТОВ «МКК № 3» не мав ні технічної, ані будь якої іншої можливості зробити відвантаження вантажу з вагонів, які знаходилися на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці.
Залізничні путі на станції Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці ідуть з контактною мережею, відповідно будь які маніпуляції на залізничних путях повинні проходити з інструктажем плану виконаних робіт, ознайомленням з місцевими технічними умовами по відвантаженню вантажу з вагонів та тому подібним. Тупиковий путь не має контактної мережі, але знаходиться територіально в такому місті, що під'їзд автотранспорту не можливий.
Позивач не може надати таких доказів, саме тому, що ТОВ «МКК № 3» не приймало участі в усуненні комерційної несправності вагонів.
Відповідно визначення позивачем реальної ситуації як «виробничих суперечок відповідача, які жодним чином не впливають на здійснення перевезень вантажів», свідчить лише про те, що співробітники залізниці систематично фальсифікують докази, складаючи в односторонньому порядку документи і користуючись монопольним положенням на ринку фактично блокують роботу підприємства, покладаючи на нього відповідальність за неіснуючі недоліки у документах…
… надання позивачем неправдивих даних і складання на їх підставі актів загальної форми і комерційного акту, який не може бути підставою для притягнення ТОВ «МКК № 3» до відповідальності у вигляді штрафу…»
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Згідно з ч. 1 ст. З Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 року № 273/96-ВР, законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Частиною 2 вищезазначеної статті передбачено, що нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України,
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
В статті 5 Статут залізниць України зазначено, що на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів(далі Правила) та інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до ст. 6 Статут залізниць України накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Статтею 23 Статут залізниць України та «Правилами перевезень вантажів» затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, а саме «Правилами оформлення перевізних документів», передбачено що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі-ЕЦП)). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Згідно з п. 2.1. та 2.2. розділу 2 «Правил оформлення перевізних документів», графи «Маса вантажу в кг. визначена відправником» та «Спосіб визначення маси» заповнюються відправником.
Відповідно до ст. 37 Статут залізниць України та п. 5 «Правил приймання вантажів до перевезення», маса вантажу визначається відправником.
Як передбачено п. 2.3. «Правил оформлення перевізних документів», правильність внесених в накладну відомостей своїм підписом засвідчує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до вищевказаної накладної підтвердив своїм підписом представник відправника.
Пунктом 28 «Правил приймання вантажів до перевезення» передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т. ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Статут залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Ч. 2 ст. 24 Статут залізниць України передбачає, що залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт», розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Згідно з ст. 122 Статуту, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Відтак, недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка в даному випадку передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 27.03.2020 у справі № 917/500/19.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що зводяться до невірного тлумачення скаржником норм матеріального та процесуального права, що в своїй сукупності не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин. Доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 у справі №908/2953/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3» на рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 у справі №908/2953/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 20.01.2025 у справі №908/2953/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн покласти на товариство з обмеженою відповідальністю “Мокрянський кам'яний кар'єр № 3».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов