23.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/2861/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,
при секретарі судового засідання: Логвиненко І.Г.
представники учасників провадження:
від позивача: Кучерук А.В. (в залі суду);
від відповідача-1: Грищенко В.О. (в залі суду); Ботвінко Р.А. (власні засоби);
від відповідача-2: Жежель С.С. (в залі суду);
від відповідача-3: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 (суддя Назаренко Н.Г., повний текст якого підписаний 20.12.2024) у справі №904/2861/24
за позовом Природного заповідника "Дніпровсько-Орільський", територія Обухівської селищної ради, Дніпровський район, Дніпропетровська область
до Відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", м. Кам'янське, Дніпропетровська область
Відповідача-2: Кам'янської міської ради, м. Кам'янське, Дніпропетровська область
Відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, м. Дніпро
про зобов'язання вчинити певні дії
Природний заповідник "Дніпровсько-Орільський" звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Відповідача-1: Приватного акціонерного товариства "Камет-Сталь", Відповідача-2: Кам'янської міської ради, Відповідача-3: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якому просить:
1. Визнати незаконним і скасувати рішення Дніпродзержинської міської ради від 25 березня 2003 року в частині внесення змін в документи на землекористування і затвердження за Відкритим акціонерним товариством “Дніпровський металургійний комбінат ім.Ф.Е.Дзержинського» земельної ділянки для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд площею 296,6603 га.
2. Визнати незаконним і скасувати рішення Кам'янської міської ради №374-ІІ/VІІ від 12 листопада 2021 року щодо передачі в оренду ПАТ “Дніпровський коксохімічний завод» земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна,18-Б.
3. Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №15474 від 30 грудня 2021 року, укладений між Кам'янською міською радою і ПАТ “Дніпровський коксохімічний завод» про передачу в оренду земельної ділянки, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна,18-Б, кадастровий номер: 1210400000:03:035:0039.
4. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна,18-Б, шляхом закриття Поземельної книги відповідно до “Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року та скасувати кадастровий номер вказаної земельної ділянки.
5. Усунути перешкоди у здійсненні права постійного користування земельною ділянкою та зобов'язати Приватне акціонерне товариство “Камет-Сталь», код ЄДРПОУ: 05393085, повернути Природному заповіднику “Дніпровсько-Орільський», код ЄДРПОУ: 02040038, земельну ділянку площею 133 га, розташовану за адресою: Дніпропетровська область, м. Кам'янське, вул. Соборна,18-Б, на якій розташована природоохоронна споруда - Біоставок.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач позбавлений права на постійне користування наданої йому земельної ділянки, кадастровий номер: 1210400000:03:035:0039 для потреб природно-заповідного фонду і таке право підлягає захисту шляхом визнання незаконними і скасування рішення Дніпродзержинської міської ради від 25 березня 2003 року в частині внесення змін в документи на землекористування і затвердження за ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» земельної ділянки для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд площею 296,6603 га; визнання незаконним і скасування рішення Кам'янської міської ради №374-ІІ/VІІ від 12 листопада 2021 року щодо передачі в оренду ПАТ “Дніпровський коксохімічний завод» земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039; визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №15474 від 30 грудня 2021 року, укладений між Кам'янською міською радою і ПАТ “Дніпровський коксохімічний завод» на підставі рішення Кам'янської міської ради №374-ІІ/VІІ від 12 листопада 2021 року щодо передачі в оренду ПАТ “Дніпровський коксохімічний завод» земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039; зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039 шляхом закриття Поземельної книги відповідно до “Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17 жовтня 2012 року та скасувати кадастрового номера вказаної земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі №904/2861/24 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Природний заповідник "Дніпровсько-Орільський", в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі йдеться про те, що:
- урочище «Острів» і острів «Корчуватий» є однією і тією ж спірною земельною ділянкою;
- природний заповідник «Дніпровсько-Орільський» створено згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 15.09.1990 № 262 «Про створення природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» у Дніпропетровській області, загальною площею 3766,2 гектари.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів від 07 лютого 1991 року № 34 та вилучені і передані заповіднику в постійне користування земельні ділянки із земель Дніпропетровського лісхозу площею 888 га, совхозу «Кіровський» площею 72,2 га, земель водного фонду площею 203 га, земель Дніпродзержинського лісхозу в Царичанському районі площею 2603 га., загальною площею 3766,2 га.
Тобто, земельні ділянки передані заповіднику в постійне користування рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів ще в 1991 році.
На виконання вказаного рішення відповідними органами були здійснені необхідні роботи і видано Дніпропетровському державному лісогосподарському об'єднанню «Дніпропетровськліс» для створення і безстрокового користування природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» державні акти на право користування землею, за №613 у 1991 році і за №VI-39 у 1994 році.
- оскільки у даному випадку вказаною земельною ділянкою фактично користується відповідач - ПрАТ «Камет-Сталь», то само по собі визнання незаконними і скасування рішень міської ради, визнання недійсним договору оренди і скасування державної реєстрації земельної ділянки у повній мірі не призведе до відновлення порушеного права позивача на постійне користування земельною ділянкою.
У даному випадку мета позову спрямована на усунення перешкод природному заповіднику «Дніпровсько-Орільський», який не втратив володіння земельною ділянкою, у користуванні останньою шляхом її повернення від ПрАТ «Камет-Сталь», у зв'язку з чим є необхідним заявити позовну вимогу про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом зобов'язання ПрАТ «Камет-Сталь» повернути цю земельну ділянку природному заповіднику «Дніпровсько-Орільський» за правилами негаторного позову на підставі ст.391 ЦК України.
Також зазначає, що перебування земельної ділянки не у власності, а у постійному користуванні позивача, не перешкоджає застосуванню вимог статті 391 ЦК України.
Відповідач-1 у відзиві просить апеляційну скаргу Природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі №904/2861/24 залишити без задоволення, а зазначене рішення - без змін.
07.02.2025 позивач подав заяву про поновлення процесуального строку подання доказу, в якій просить:
- визнати поважною причиною пропуску строку подання доказу у справі № 904/2861/24;
поновити пропущений строк подання доказів у справі № 904/2861/24;
- долучити до матеріалів справи Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності для збереження та використання природних заповідників площею 133,0000 га, користувачем якої є Природний заповідник «Дніпровсько-орільський» що розташована на території Дніпропетровська область, Кам'янський район, Кам'янська міська рада.
Колегія суддів відмовляє в задоволенні заяви Природного заповідника «Дніпровсько- Орільський» про поновлення процесуального строку подання доказу з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи підстави для визнання поважною причиною пропуску строку подання Технічної документації у справі та поновлення пропущеного строку її подання, скаржник зазначає, що у нього не було можливості надати Технічну документацію в суді першої інстанції, оскільки вона виготовлена на виконання договору № СВВ-ОД-181124/1 від 20.11.2024 і передана скаржнику вже після винесення рішення суду.
У той же час, з наданої скаржником Технічної документації вбачається, що її розроблено ФОП Сивочка В.В., як виконавцем на замовлення скаржника на підставі Договору про надання послуг № СВВ-ОД-181124/1, укладеного 20.11.2024 («Договір»), копію якого долучено до Технічної документації.
Тобто, отримання Технічної документації безпосередньо залежало від волевиявлення скаржника, оскільки саме він ініціював укладення Договору, умовами виконання якого є надання послуг з її виготовлення.
При цьому, Договір укладено скаржником для виготовлення Технічної документації після подання позову та відкриття провадження у справі.
Доказів неможливості укладення Договору скаржником до моменту подання позову матеріали справи - не містять.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).
Скаржник в порушення ч.4 ст. 80 ГПК України письмово не повідомляв суд першої інстанції про те, що саме Технічна документація в якості доказу не може бути подана у встановлений законом строк з об'єктивних причин, не зазначив, що саме Технічну документацію не може бути подано, причини, з яких вона не може бути подана у зазначений строк, а також не надав докази, які підтверджують, що скаржник здійснив всі належні від нього дії, спрямовані на отримання Технічної документації як доказу у Справі.
Крім того, скаржник не наводить належних обґрунтувань існування винятковості випадку, з яким пов'язано прийняття під час апеляційного провадження нового доказу, який не був предметом дослідження під час розгляду справи у суді першої інстанції, а також скаржник не надає жодних належних та допустимих доказів неможливості подання Технічної документації до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
13.02.2025 відповідач-2 надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що в ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, до складу якої входить спірна ділянка, є територіальна громада м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради, тобто відповідач-2.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9954076922024 від 18.11.2024; інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 404521736 від 20.11.2024; листом Відповідача-3 від 09.08.2022 №29-4-0.223-3338/2-22 на адвокатський запит №017/МС-139 від 01.08.2022.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
У свою чергу, скаржником не доведено та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, що у нього виникло право постійного користування спірною ділянкою.
Також, скаржником не доведено, а судом першої інстанції не встановлено протиправності дій відповідачів.
Враховуючи зазначене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.391 ЦК України та задоволення позовних вимог (в т.ч. в частині негаторного позову) скаржника.
26.05.2025 відповідач-1 надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» має право на користування земельною ділянкою, яка розташована на острові Корчуватий та якій в подальшому присвоєно кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, оскільки таке право в силу закону виникло у ПрАТ «КАМЕТ-СТАЛЬ» з моменту набуття права власності на нерухоме майно (зокрема, природоохоронну споруду Біоставок), яке на ній знаходиться.
13.06.2025 позивач надав суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що Загальна площа 3766,2 га охоплює 888 га (Дніпропетровський район) і 2603 га (Царичанський район). Острів Корчуватий входить до південного кордону як частина акваторії, враховуючи перетин 80,2114% із ділянкою № 1210400000:03:035:0039. Загальна площа земель, відведених для Природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», становить 3766,2 га, з яких 888 га розташовані в Дніпропетровському районі, а 2603 га - у Царичанському районі. Спірна земельна ділянка з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039 має площу 360,8754 га і розташована в Кам'янській міській громаді, яка нині входить до Дніпровського району. Витяг із ДЗК вказує на перетин 80,2114% цієї ділянки (приблизно 289,5 га) із територією, на яку претендує Заповідник. Технічна документація ідентифікує урочище «Острів» (острів Корчуватий) як частину території Заповідника, а 888 га в Дніпропетровському районі включають землі водного фонду (203 га), що може охоплювати акваторію р. Дніпро, де розташований острів. 133 га Заповідника, як частина 360,8754 га спірної земельної ділянки з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039, розташовані на острові Корчуватий у Кам'янській міській громаді, яка входить до Дніпровського району Дніпропетровської області.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2025 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А.
З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 09.01.2025 здійснено запит матеріалів необхідних для розгляду справи із Господарського суду Дніпропетровської області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів до суду апеляційної інстанції.
13.01.2025 матеріали справи надійшли до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
22.01.2025 на адресу суду від скаржника, на виконання вимог ухвали від 13.01.2025 надійшла заява про усунення недоліків скарги до якої додано докази оплати судового збору у розмірі 18168,00 грн.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі №904/2861/24; розгляд справи призначено на 02.06.2025; сторонам встановлений строк для подачі відзиву, заяв, клопотань.
30.05.2025 представник позивача звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням з 26.05.2025 по 13.06.2025 у щорічній основній відпустці.
02.06.2025 в судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 16.06.2025 до 9:00 години.
16.06.2025 в судовому засіданні колегією суддів оголошено перерву до 23.06.2025 до 9:00 години.
В судовому засіданні 23.06.2025 Центральним апеляційним господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Рішенням виконавчого комітету Кам'янської міської ради (на той час - Дніпродзержинська міська рада) від 16.11.2001 №505 затверджено матеріали інвентаризації та площі земельних ділянок, що знаходяться в користуванні Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»» (в подальшому перейменоване на Публічне акціонерне товариство “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» та закріплено за останнім в тимчасове користування, на умовах оренди, строком на 25 років земельні ділянки, зокрема земельну ділянку площею 356,1841 га для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд (план встановлення меж №1), в тому числі:
100,1577га - для розміщення шлакових відвалів;
164,3138га - для розміщення природоохоронних споруд;
58,8620га - для розміщення відстойників;
32,8506га - для розміщення для розміщення водоохоронної зони р. Дніпро (пункт 2.5. вказаного рішення).
У свою чергу, рішенням Відповідача-2 від 25.03.2002 №144-05/ХХІV внесено наступні зміни в документи та землекористування:
“…5.9. Відкритого акціонерного товариства “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» в зв'язку зі зміною меж землекористування і затвердити площу земельної ділянки 296,6603 га для розміщення шлакових відвалів та природоохоронних споруд з яких
99,4959га - земельна ділянка для розміщення шлакових відвалів (план встановлення меж №83).
Вважати такою, що частково втратила чинність, графа 10 пункту 9 додатка до рішення міської ради від 30.05.02 №19-02/ХХІУ.
Абзац 1 пункту 2.5 рішення виконавчого комітету міської ради від 16.11.01 №505 вважати таким, що частково втратив чинність».
Тобто, рішенням Відповідача-2 від 25.03.2002 №144-05/ХХІV зменшено площу земельної ділянки у порівнянні з її площею, яка визначалась у рішенні від 16.11.01 №505.
09.08.2004 між Відповідачем-2 та ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» укладено Договір оренди земельної ділянки (зареєстрований за №01605 від 16.08.2004) згідно якого останньому передана в строкове платне користування земельна ділянка загальною площею 296,6603 га, яка розташована за адресою: вул. Соборна, 18Б, м. Каменське.
Згідно п.1.3. вказаного договору, цільове призначення земельної ділянки: землі металургії та оброблення металу (1.10.2).
Пізніше, вказаній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1210400000:03:035:0039.
У 2021 Відповідач-1 придбав на аукціоні з продажу частину майна ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» як єдиного майнового комплексу, в межах справи про банкрутство №904/2104/19.
Частина зазначеного майнового комплексу знаходиться на земельній ділянці загальною площею 296,6603 га з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039 (цільове призначення земельної ділянки: землі металургії та оброблення металу (1.10.2), яка розташована на за адресою: вул. Соборна, 18Б, м. Кам'янське.
У зв'язку з відчуженням ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» нерухомого майна, що знаходилось на вказаній ділянці, на користь Відповідача-1, зазначений договір оренди було розірвано та на підставі Рішення Відповідача-2 від 12.11.2021 №374-11/VIII між Відповідачем-1 та Відповідачем-2 укладено Договір оренди земельної ділянки №15474 від 30.12.2021, згідно умов якого вказана земельна ділянка була передана у строкове платне користування Відповідачу-1 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості строком до 30.11.2031.
Зазначені обставини також підтверджуються витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права індексний №294326492 від 12.01.2022.
До складу вказаної земельної ділянки входить, в тому числі й частина острову Корчуватий.
Матеріалами справи встановлено, що спірна земельна ділянка на о. Корчуватий відведена ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» для будівництва біоставка згідно рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №200 від 14.05.1986.
На підставі вказаного рішення здійснено відвід земельної ділянки на о. Корчуватий, що підтверджується актом від 02.06.1986.
З наявним в матеріалах справи документів вбачається, що водоочисні споруди, які були придбані Відповідачем-1 у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», являють собою комплекс двох технологічно взаємопов'язаних гідротехнічних споруд та представлені:
Ставок-освітлювач - введений в експлуатацію в 1966, розташований у верхів'ї протоки Корчуватка та утворений контурною дамбою, що захищає частину протоки, яка примикає до правого берега річки Дніпро. До його складу входять такі споруди:
- огороджувальна дамба;
- самопливний канал, що підводить, з автодорожнім під'їздом;
- водоскид освітленої води (шахтного типу);
- канал відведення води у біоставок.
Призначення Ставка-освітлювача: біологічне очищення води, в даному випадку - очищення виробничих стічних вод від зважених домішок (виробничих шламів, окалиновмісні суспензії, домішки нафти й олій), які осідають або спливають у воді під дією сили тяжіння.
Біоставок - введений в експлуатацію в 1989 році, розташований на о. Корчуватий та є водоймою з дамбою навколо з площею 890 тис. куб. м, площа дзеркала ставка 550 тис. кв. м (55 га), з яких 45 га засаджені звичайним очеретом. Ставок обладнаний водовипускним пристроєм, після якого обладнано два штучні пороги перепаду для насичення води киснем. Спорудження біологічної очистки створено шляхом обвалування знижених місць земляними дамбами, що мають позначку гребня 55,00. Час перебування зворотних вод у біоставку становить 1 день. Очищені та насичені киснем стічні води скидаються у річку Дніпро шляхом відкриття механічних затворів.
До складу споруд біоставка входять такі об'єкти:
- канал підведення води із Ставка-освітлювача;
- дамба №1;
- дамба №2;
- водовипуск №2 в річку Дніпро.
Призначення біоставку: доочищення зворотних стічних вод, які пройшли попереднє очищення в Ставку - освітлювачі.
Відповідно до пояснювальної записки до Робочого проекту ЗЗАУ2025, розробленого у 1984 Проектно - технологічним бюро Всесоюзного науково-дослідного інституту з охорони вод Міністерства меліорації та водного господарства СРСР, біоставок є проточним штучно створеним мілководним ставком який засаджений вищими водними рослинами, що використовуються як біофільтр.
Процес висаджування рослин у біоставку здійснювався відповідно до методичних рекомендацій з висаджування вищих водних рослин у біоставку та створенню біоплато ЗЗАУ2025 - М, розроблених у 1984 проектно - технологічним бюро Всесоюзного науково-дослідного інституту з охорони вод Міністерства меліорації та водного господарства СРСР.
Вказані обставини свідчать, що формування біоставку носить штучний, а не природний характер.
З паспорту біологічного ставка з доочищення стічних вод вбачається, що в ньому здійснюється очищення стічних вод від шкідливих речовин приблизно в середньому до 79,9%, які містяться в них.
Після придбання у ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» єдиного майнового комплексу Відповідачем-1 переоформлено дозвіл на спеціальне водокористування №5/ДП/49д-24 від 23.01.2024, згідно п.6 якого Відповідач-1, зокрема, може здійснювати скид виробничих, дощових та талих стічних вод у р. Дніпро через затоку Корчувату в межах м. Кам'янське, Кам'янської ТГ, Кам'янського району, Дніпропетровської області, басейн р. Дніпро, район басейну р. Дніпро.
Разом з тим, постановою Ради Міністрів УРСР від 15.09.1990 №262 постановлено:
“Прийняти пропозицію Дніпропетровського облвиконкому, погоджену з Державним комітетом УРСР по екології і раціональному природокористуванню, Міністерством лісового господарства УРСР, Міністерством водних ресурсів і водного господарства УРСР, Держагропром УРСР, Міністерством фінансів УРСР і Укррибводом, про створення у віданні Міністерства лісового господарства УРСР природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" загальною площею 3766,2 гектара.
Вилучити земельні ділянки і надати їх у постійне користування вказаному заповіднику:
у Дніпропетровському районі - із земель Дніпропетровського лісгоспзагу площею 888 гектарів, радгоспу “Кіровський» - 72,2 гектара, в тому числі ріллі - 50,1 гектара, земель водного фонду - 203 гектари;
у Царичанському районі - із земель Дніпродзержинського лісгоспзагу площею 2603 гектари.
Дніпропетровському облвиконкому разом з Міністерством лісового господарства УРСР і Держагропромом УРСР визначити межі заповідника та встановити охоронну зону шириною 50 метрів на акваторії р. Дніпра вздовж берегової смуги заповідника».
На виконання вказаної постанови рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної ради народних депутатів від 07.02.1991 №34 обласному виробничому лісогосподарському об'єднанню “Дніпропетровськліс» спільно з філіалом інституту “УкрНІІземпроект» винести в натурі межі державного заповідника та встановити охоронну зону.
На підставі вказаних вище рішень виконавчим комітетом Дніпропетровської районної ради депутатів трудящих оформлено державний акт на право користування землею Б №009010 від 1992, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №613, згідно якого Дніпропетровському державному лісогосподарському об'єднанню “Дніпропетровськліс» надано у безстрокове та безоплатне користування 1156,4 га землі в межах з планом землекористування, який додається до цього акту, для організації Дніпровсько-Орільського держзаповідника. А Петриківською районною радою народних депутатів оформлено державний акт на право користування землею ДП від 05.05.1994, зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею за №VІ-39, згідно якому Дніпропетровському державному лісогосподарському об'єднанню “Дніпропетровськліс» надано у постійне користування 2603,0 га землі в межах згідно з планом землекористування для створення Дніпровсько-Орільського природного заповідника.
Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів від 07 лютого 1991 року № 34 був створений державний заповідник “Дніпровсько-Орільський» загальною площею 3766,2 га та вилучені і передані заповіднику в постійне користування земельні ділянки із земель Дніпропетровського лісхозу площею 888 га, совхозу “Кіровський» площею 72,2 га, земель водного фонду площею 203 га, земель Дніпродзержинського лісхозу в Царичанському районі площею 2603 га. Вказаний факт підтверджується копією вказаного рішення.
В ході проведення робіт з державної інвентаризації земель природного заповідника “Дніпровсько-Орільський» у 2023 році було внесено відомості до Державного земельного кадастру про дві земельні ділянки з кадастровими номерами: 12211455400:01:013:008 площею 1156,40 га, 1223757100:02:001:0005 площею 2470,0 га. Вказане підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав від 24.01.2024 року.
Рішенням Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №РВ-7100165682023 від 06 грудня 2023 року Позивачу відмовлено у внесенні відомостей щодо права постійного користування землею площею 133 га до Державного земельного кадастру оскільки наявне розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини; Перетин ділянок з ділянкою 1210400000:03:035:0039; Площа співпадає на 80.2%.
Позивач зазначив, що вказана земельна ділянка незаконно в порушення вимог ст.ст.51-54 Закону України “Про природно-заповідний фонд України» та без погодження з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, була передана в користування на умовах оренди Відповідачу-1, чим було порушено право Позивача на постійне користування землею, яке підлягає захисту у судовому порядку.
Відмовляючи в задоволені позову суд зазначив, що:
- з наданих позивачем матеріалів вибору земельної ділянки для організації держзаповідника “Придніпровський» вбачається, що земельні ділянки передавались не позивачу, а Дніпропетровському державному лісогосподарському об'єднанню “Дніпропетровськліс» для створення (організації) Дніпровсько-Орільського природного заповідника. При цьому до складу зазначених земельних ділянок включено острови Кам'янистий та Крячиний, посилання на острів Корчуватий відсутнє. Відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дніпропетровське державне лісогосподарське об'єднання “Дніпропетровськліс» (ідентифікаційний код 00994294) як юридична особа була припинена шляхом ліквідації 01.06.2005 (Номер запису: 12031110002000324), а позивачем не надано доказів, що він є правонаступником цієї організації;
- у 1986 році спірна земельна ділянка передана в користування ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» і використовувалась ним до 2021, а з 2021 та по теперішній час - відповідачем-1 та на ній ведеться значна промислова діяльність стратегічно-важливого об'єкта, ще до виділення земель для утворення природного заповідника, що фактично унеможливлює використання цієї земельної ділянки, як природного заповідника;
- є незрозумілим, яким чином відповідач-1 повинен передати позивачу спірну земельну ділянку, якщо на ній знаходиться майно, що належить відповідачу-1 на праві власності;
- власником земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039 є Територіальна громада м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради, тобто відповідач-2, а орендарем - Приватне акціонерне товариство “Дніпровський коксохімічний завод» (минула назва відповідача-1). Отже, вимоги позивача про зобов'язання відповідача-1 повернути йому спірну земельну ділянку заявлені не до тієї особи, оскільки станом на дату розгляду справи володільцем земельної ділянки є Кам'янська міська рада, як зареєстрований в Державному реєстрі речових прав володілець цієї земельної ділянки в особі.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з такими висновками господарського суду та зазначає наступне.
Відповідно до ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
За приписами ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Статтею 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Згідно положень ст. 19 Конституції України органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до приписів частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
У відповідності до статей 140, 143 та 144 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України, що здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування; територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в територіальній власності, вирішують інші питання, віднесені законом до їх компетенції; вирішуючи питання місцевого значення, органи місцевого самоврядування в межах визначених законом повноважень приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Згідно з приписами ст.ст. 142-144 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.
Згідно зі ст.124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.
Положеннями ч.1 ст.122 Земельного кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Статтею 125 Земельного кодексу України визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Як встановлено господарським судом, земельна ділянка загальною площею 296,6603 з кадастровим номером 1210400000:03:035:0039 (цільове призначення земельної ділянки: землі металургії та оброблення металу (1.10.2) («Земельна ділянка») на теперішній час знаходиться у користуванні відповідача-1 на підставі Договору оренди земельної ділянки №15474 від 30.12.2021, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-2. До укладення зазначеного договору Земельна ділянка знаходилась в користуванні ПАТ «ДНІПРОВСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ» (ідентифікаційний код 05393043). Вказаний договір оренди було укладено у зв'язку придбанням відповідачем-1 у ПАТ «ДМК» частина майна, як єдиного майнового комплексу, в межах справи про банкрутство №904/2104/19, яке, зокрема розташоване на Земельній ділянці.
До складу земельної ділянки входить частина острову Корчуватий, яка є предметом спору у справі. Дана ділянка відведена ПАТ «ДМК» для будівництва Біоставка згідно рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №200 від 14.05.1986.
Після придбання у ПАТ «ДМК» єдиного майнового комплексу відповідачем-1 переоформлено дозвіл на спеціальне водокористування №5/ДП/49д-24 від 23.01.2024. Згідно Спецдозволу відповідач-1, зокрема, може здійснювати скид виробничих, дощових та талих стічних вод у р. Дніпро через затоку Корчувату в межах м. Кам'янське, Кам'янської ТГ, Кам'янського району, Дніпропетровської області. Басейн р. Дніпро, район басейну р. Дніпро (п.6 Спецдозволу).
Споруди, відповідача-1, які були придбані у ПАТ «ДМК», являють собою комплекс двох технологічно взаємопов'язаних гідротехнічних споруд та представлені:
- Ставком-освітлювачем, який з'єднаний водоскидом і каналом відведення води з Біоставком;
- Біоставком, який з'єднаний спорудами випуску №3 з річкою Дніпро (на теперішній час споруди випуску №2).
Як вбачається з матеріалів справи та з Положення про природний заповідник «Дніпровсько-Орільский», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.02.2021 № 137 відповідно до Державних актів на право постійного користування землею Б № 009010 від 1992 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 613, та ДП від 05.05.1994, зареєстрованого Книзі записів державних актів на право користування землею за № VI-39, загальна площа Заповідника визначена в 3759,4 га (п. 1.6.).
Зазначені Державні акти на право постійного користування землею Б № 009010 від 1992 року та ДП від 05.05.1994 є такими, що видані Дніпропетровському Державному Лісогосподарському об'єднанню «Дніпропетровськліс».
Відповідно до відомостей з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Дніпропетровське Державне Лісогосподарське об'єднання «Дніпропетровськліс» як юридична особа була припинена 01.06.2005 (Номер запису: 12031110002000324).
У відповідності до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників (ч.1).
Відповідно до висновку Касаційного господарського суду Верховного Суду, наведеного в Постанові від 31.01.2019 у справі№914/839/18, припинення особи без правонаступництва є підставою для припинення права користування земельною ділянкою.
Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України, земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
Матеріали справи не містять доказів того, що право постійного користування землею згідно актів на право постійного користування землею Б № 009010 від 1992 року та ДП від 05.05.1994 від Державне Лісогосподарське об'єднання «Дніпропетровськліс», до набуття цією юридичною особою статусу припиненої, передавалося іншій юридичній особі.
Відсутні у справі відомості і щодо того, що таке право постійного користування землею після припинення юридичної особи набули її правонаступники, в розумінні ч. 1 ст. 104 ЦК України.
А отже, скаржником не доведено виникнення/перехід у/до нього права на постійне користування земельною ділянкою згідно зазначеного вище державного акту, а відповідно і порушення такого права, що вимагає судового захисту.
Як зазначає скаржник в апеляційній скарзі:
1. «.. рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів від 07 лютого 1991 року № 34 був створений державний заповідник «Дніпровсько-Орільский» загальною площею 3766,2 га та вилучені і передані заповіднику в постійне користування земельні ділянки із земель Дніпропетровського лісхозу площею 888 га, совхозу «Кіровський» площею 72,2 га, земель водного фонду площею 203 га, земель Дніпродзержинського лісхозу в Царичанському районі площею 2603 га. …».
Колегія суддів критично оцінює наведене з огляду на те, що зазначеним рішенням лише констатується обставина, згідно якої на підставі постанови Ради Міністрів УРСР від 15.09.1990 № 262 Міністерством лісового господарства УРСР затверджено Положення про державний заповідник «Дніпровсько-Орільский», яким визначено, що Дніпровсько-Орільский державний заповідник є структурною одиницею у складі Дніпропетровського обласного виробничого об'єднання «Дніпропетровськліс», має статус науково-дослідної установи, є юридичною особою, фінансується за рахунок державного бюджету, має самостійний баланс, має печатку і свій рахунок в банку, спеціальну службу охорони, науково-технічний персонал та адміністративно-господарських робітників.
Наведене не дає підстав вважати, що державний заповідник «Дніпровсько-Орільский», створений у складі Дніпропетровського обласного виробничого об'єднання «Дніпропетровськліс» був у визначений законом спосіб в подальшому реорганізований у Природний заповідник «Дніпровсько-Орільский».
Крім того, рішенням не вилучалися і не передавалися заповіднику в постійне користування земельні ділянки із земель Дніпропетровського лісхозу площею 888 га, совхозу «Кіровський» площею 72,2 га, земель водного фонду площею 203 га, земель Дніпродзержинського лісхозу в Царичанському районі площею 2603 га.
Станом на дату виконання виконавчим комітетом Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів Рішення від 07 лютого 1991 року № 34, з 15.03.1991 набув чинності та діяв Земельний кодекс України від 18 грудня 1990 року № 561-XII.
Згідно зі ст. 19 згаданого Земельного кодексу України надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок; розробку проєктів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.
В редакції Земельного кодексу УРСР, чинному до 15.03.1991 також діяла норма щодо порядку надання земель у користування.
Так, згідно ст. 16 ЗК УРСР, надання земельних ділянок у користування здійснюється в порядку відведення. Відведення земельних ділянок провадиться на підставі постанови Ради Міністрів УРСР або рішення виконавчих комітетів обласної, районної, міської, селищної і сільської Рад народних депутатів в порядку, встановлюваному законодавством Союзу РСР і Української РСР. Надання земельної ділянки, що є в користуванні, іншому землекористувачеві провадиться тільки після вилучення даної ділянки в порядку, передбаченому статтями 37-41 цього Кодексу.
Таким чином, саме на виконання наведених норм земельного законодавства Рішенням від 07 лютого 1991 року № 34 Виконавчим комітетом Дніпропетровськоії обласноїї Ради народних депутатів Обласному виробничому лісогосподарському об'єднанню «Дніпропетровськліс» спільно з філією інституту «УкрНДІземпроект» було доручено винести в натурі межі державного заповідника і встановити охорону зону.
Доказів фактичного виконання даного пункту рішення, як і доказів розробки проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, позивачем не надано.
2. «… На підставі зазначеного рішення відповідними органами були здійснені необхідні роботи щодо надання в безстрокове користування природному заповіднику «Дніпровсько-Орільський» земельної ділянки площею 1156,4 га і у 1992 році було видано державний акт на право користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право користування землею за №613, що підтверджується копією вказаного акту».
«Також на підставі вищезазначеного рішення виконавчого комітету Дніпропетровської обласної Ради народних депутатів відповідними органами були здійснені роботи щодо надання в безстрокове користування природному заповіднику «Дніпровсько-Орільський» земельної ділянки площею 2603,0 га і у 1994 році було видано державний акт на право постійного користування землею, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №VI-39, що підтверджується копією вказаного акту».
Такі твердження спростовуються тими обставинами, що земельні ділянки, на які посилається апелянт, надавалися у постійне користування Дніпропетровському державному лісогосподарському об'єднанню «Дніпропетровськліс», а не позивачу - природному заповіднику «Дніпровсько-Орільський», як безпідставно стверджує Скаржник. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Твердження скаржника про те, що урочище «Острів» і острів «Корчуватий» є однією і тією ж спірною земельною ділянкою спростовується наступним.
Як зазначає позивач, він має право постійного користування земельною ділянкою загальною площею 2603,0 га, до якої входить Спірна ділянка, що підтверджується державним актом на право користування землею ДП від 05.05.1994, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право користування землею за №VI-39.
При цьому, земельна ділянка згідно зазначеного державного акту була надана у постійне користування не йому, а Дніпропетровському державному лісогосподарському об'єднанню «Дніпропетровськліс».
Матеріали справи не містить жодних доказів набуття чи переходу прав на вказану земельну ділянку до скаржника.
Спірна ділянка у вказаному державному акті, зазначена як «ур. «Остров».
Скаржник зазначає, що під назвою «ур. Острів» мається на увазі «Урочище Острів», яке в подальшому було перейменовано в острів Корчуватий.
У той же час, частина земельної ділянки на острові Корчуватий була відведена ПАТ «ДМК» для будівництва Біоставка згідно рішення Виконавчого комітету Дніпродзержинської міської ради народних депутатів Дніпропетровської області №200 від 14.05.1986.
Біоставок, як гідротехнічна споруда, входить до складу водоочисних споруд, що з 1989 року використовується для очищення зворотних стічних вод ПАТ «ДМК», а з 2021 та по теперішній час - Відповідачем-1.
Тобто, з матеріалів справи вбачається, що острів Корчуватий вже існував у 1986, а зазначений вище державний Акт, на який посилається апелянт, датовано 1994 роком.
Скаржником належних та допустимих доказів в підтвердження того, що «Урочище Острів», позначене на Державному акті 1994 року та острів Корчуватий є одним й тим самим об'єктом не надано.
Щодо доказів, які підтверджують що «ур. «Острів» і острів Корчуватий є спірною ділянкою, то вони досліджувались судом першої інстанції.
Разом з тим, зазначені докази не є належним та допустимими у відповідності до ст. ст. 76, 77 ГПК України та не підтверджують того, що «ур. «Острів» і острів Корчуватий є одним і тим самим об'єктом - Спірною ділянкою з огляду на наступне:
1) у листі - відповіді вих. №04.1- 04/378 від 04.11.2024 Державне підприємство водних шляхів «УКРВОДШЛЯХ» зазначає, що відповідно до комплексу річкових навігаційних карт Дніпровського водосховища від Середньодніпровської ГЕС до Дніпровської ГЕС та річки Самара від міста Новомосковськ до гирла за №3530 (2020 р.), на ділянці природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» розташовані острови з наступними назвами: о. Корчуватий, о. Крячиний та о. Кам'янистий.
2) в той же час, річкова навігаційна карта - традиційна складова вирішення завдань судноводіння, а також вивчення, аналізу та вибору даних про навігаційно- гідрографічну обстановку на річках. На ній, залежно від масштабу і призначення, з різною детальністю показано берегову смугу з елементами навантаження, рельєф річкового дна (відмітки глибин та ізобати), навігаційні небезпеки, ґрунти дна, ЗНО, навігаційні орієнтири, фарватери, заборонені та небезпечні райони, а також інші елементи, необхідні для забезпечення безпеки судноплавства.
Зазначена у листі річкова навігаційна карта в матеріалах справи відсутня.
Тобто, у вказаному листі лише перераховуються острови, які знаходиться на певній ділянці без встановлення того, що о. Корчуватий та «ур. «Острів» є одним і тим самим об'єктом. При цьому, не зрозуміло за яким критерієм Державне підприємство водних шляхів «УКРВОДШЛЯХ» віднесло таку ділянку до природного заповідника «Дніпровсько-Орільський», оскільки річкова навігаційна карта не може за своїм змістом підтверджувати право власності чи користування земельними ділянками за конкретними суб'єктами.
Крім того, згідно листа - відповіді вих.№916 від 07.11.2024 Державне науково-виробниче підприємство «КАРТОГРАФІЯ» повідомляє, що острова із назвою Корчуватий немає, що ставить під сумнів вказаний вище лист-відповідь.
3) Листи - звернення Відповідача-1 до Скаржника №0101/416 від 01.09.2023 та до Міністра захисту довкілля та природних ресурсів України №01/181 від 02.11.2023 за своїм змістом є намаганням Відповідача-1 вирішити цей спір в позасудовому порядку та в жодному разі НЕ є визнанням позовних вимог та обставин на які посилається Скаржник.
4) Положення про Природний заповідник «Дніпровсько - Орільський», затверджене Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 23.02.2021 №137, а саме п.1.10. та Проєкт організації території природного заповідника «Дніпровсько-Орільський» та охорони його природних комплексів, затверджений Наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 25.03.2020 №201, а саме п.1.1.1., на які посилається Скаржник в Апеляційній скарзі, визначають, що водна межа Заповідника проходить по акваторії Дніпровського водосховища від гирла Орілі до Таромського уступу включно з островами Кам'янистий, Крячиний і частково Корчуватим.
Проте, вказані документи не містить жодної інформації щодо того, що «ур. «Острів» і острів Корчуватий є одними і тим самим об'єктом.
Апелянт зазначає, що мета позову спрямована на усунення перешкод останнього, який не втратив володіння земельною ділянкою, у користуванні останньою шляхом її повернення від Відповідача-1, у зв'язку з чим і заявлена позовна вимога про усунення перешкод у здійсненні права користування земельною ділянкою шляхом зобов'язання саме Відповідача-2 повернути цю земельну ділянку Скаржнику за правилами негаторного позову на підставі ст.391 ЦК України.
Згідно ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст.396 ЦК України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Тлумачення статті 391 ЦК України свідчить, що негаторний позов - це вимога власника/особи, яка має речове право на чуже майно про усунення перешкод.
Відповідачем у негаторному позові, тобто за вимогою власника/особи, яка має речове право на чуже майно, який володіє річчю, про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження нею, має бути особа, яка своєю поведінкою створює перешкоди, що заважають нормальному здійсненню власником/особою, яка має речове право на чуже майно користування чи розпорядження майном.
Таким чином, умовою для задоволення негаторного позову є встановлення протиправності дій відповідача. Якщо дії відповідача є правомірними або між сторонами існують договірні відносини, негаторний позов задоволенню не підлягає. Позивач самостійно визначає спосіб, у який він вбачає можливим усунути виявлені порушення. Якщо негаторний позов визнано обґрунтованим, суд визначає дії, які має вчинити або не вчинювати відповідач для усунення порушень, і строк виконання цих дій.
В ході розгляду цієї справи Господарським судом встановлено, що власником земельної ділянки кадастровий номер 1210400000:03:035:0039, до складу якої входить Спірна ділянка, є Територіальна громада м. Кам'янське в особі Кам'янської міської ради, тобто Відповідач-2.
Зазначені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
- витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-9954076922024 від 18.11.2024;
- інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 404521736 від 20.11.2024;
- листом Відповідача-3 від 09.08.2022 №29-4-0.223-3338/2-22 на адвокатський запит №017/МС-139 від 01.08.2022.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
У свою чергу, позивачем не доведено та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами, що у нього виникло право постійного користування спірною ділянкою.
Враховуючи зазначене, відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.391 ЦК України та задоволення позовних вимог (в т.ч. в частині негаторного позову) скаржника.
За принципом змагальності кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Отже, на позивача, поряд із обов'язком довести факт порушення свого суб'єктивного права відповідачем, також покладено обов'язок довести підставу позову, а саме: обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги і з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків, тобто можливість задоволення позову.
Із цих положень випливає необхідність доведення для задоволення позову таких фактів: наявність обставин, з якими закон пов'язує настання певних правових наслідків для позивача (тобто доведення заявленої підстави позову) та факт порушення його суб'єктивного права відповідачем. Недоведеність цих фактів є підставою для відмови в позові за недоведеністю (необґрунтованістю) позовних вимог.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови КГС ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Відповідно до ч. 1 ст. 162 ГПК у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Крім того, п. 5 ч. 3 ст. 162 ГПК України встановлено обов'язок позивачу викладати обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги; зазначати докази, що підтверджують вказані обставини.
Отже, вбачається обов'язок позивача, визначений господарськими процесуальними нормами, довести наявність в нього суб'єктивного права, про захист якого ним подано позов, тобто того, що позовні вимоги спрямовані на захист саме існуючого суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу.
Із аналізу змісту положень ст. 2, 4 ГПК випливає, що право на судовий захист пов'язане виключно з порушенням суб'єктивного права позивача. Отже, відсутність у позивача суб'єктивного права, за захистом якого він звернувся до суду, є підставою для відмови в позові.
З урахуванням викладеного, позивачем належними та допустимими доказами не доведено обставин, якими він обґрунтовує апеляційну скаргу. А отже, ним не доведено і його суб'єктивне право, за захистом якого він звернувся.
Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282-284 ГПК України, суд,
Апеляційну скаргу Природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі №904/2861/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2024 у справі №904/2861/24 - залишити без змін.
Судові витрати Природного заповідника "Дніпровсько-Орільський" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено і підписано 26.06.2025.
Головуючий суддя О.Г. Іванов
Суддя Т.А. Верхогляд
Суддя Ю.Б. Парусніков