21.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1853/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Іванова О.Г., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Абадей М.О.
представники сторін у судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 року у справі №904/1853/24 (суддя Манько Г.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "АКРО-УКРАЇНА"
про стягнення 411 143,27 грн ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" 344 363 грн 20 коп. боргу, 61 685 грн 38 коп. пені, 19 971 грн 53 коп. 3% річних та судових витрат у справі.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 року у цій справі в задоволенні позову відмовлено.
Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що договір, який є підставою позовних вимог, є не укладеним у розумінні приписів ст. 638 Цивільного кодексу України.
Суд вказав, що у п.1.1 договору як істотну умову сторони визначили наявність узгодженої специфікації, якою повинна визначатись вартість, асортимент, кількість, комплектність товару, що постачається.
При цьому, сторонами не узгоджено специфікацію, якою повинна визначатись вартість, асортимент, кількість, комплектність товару, що постачається.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 року у справі №904/1853/24, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що вартість і кількість отриманого товару підтверджується копіями видаткових накладних. Сума заборгованості постачальника перед покупцем за оплачений і не поставлений товар за договором поставки № 1701/22-1 від 17.01.2022 року складає 344 363,20 грн.
Апелянт вказує, що відповідач по справі не заперечував, що кошти ним були отримані в повному обсязі, а товар було поставлено лише частково; відповідач не навів жодних доказів чи обґрунтувань стосовно невиконання ним своїх зобов'язань за договором.
Скаржник звертає увагу, що узгодження і підписання специфікацій та умов поставок, які б вони визначали, було покладено на обидві сторони договору - як на покупця, так і на постачальника.
Натомість, сторони не укладали специфікацій, усно або засобом електронної пошти чи телефонного зв'язку узгоджували асортимент товару, відповідач виставляв рахунки, а позивач в свою чергу їх сплачував і отримував товар на підставі видаткових накладних, в кожній з яких є посилання на договір.
Апелянт зазначає, що у зв'язку з тим, що специфікації, які б визначали термін поставки оплаченого товару, відсутні, позивач в порядку ст. ст. 530, 612 ЦК України визначив термін поставки товару відповідно до дати отримання претензій відповідачем.
Відповідач згідно відзиву просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. В обґрунтування відзиву зазначає, що він не допускав прострочення у здійсненні поставок по договору поставки від 17.01.2022 року № 1701/22-1.
За доводами відповідача, позивач не надав суду жодного письмового документу (специфікацій, замовлення, іншого додатку), в яких би було погоджено всі істотні умови поставки на суму, що пред'явлена до стягнення в розмірі 344 363, 20 грн.
Відповідач наголошує, що:
- жодних претензій від позивача не отримував та вважає, що надане позивачем рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення не спростовує відповідні обставини, оскільки вказане повідомлення не містить прізвища особи, яка його отримала;
- позивач не надав суду опису вкладення до відповідних поштових відправлень, які б підтверджували їх вміст та, як наслідок, доводили саме факт направлення та одержання відповідачем відповідних претензій;
- позивач безпідставно нарахував йому 3% річних та пеню, оскільки жодного порушення зобов'язань по договору ним не допускалось через відсутність в умовах даного правочину будь-яких строків на вчинення відповідних дій.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 року, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.12.2024 року на 14:30 год.
У судовому засіданні 11.12.2024 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 21.04.2025 року об 11:15 год.
Учасники справи участь своїх представників у судове засідання не забезпечили, про час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).
У судовому засіданні 21.04.2025 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" підписано договір поставки №1701/22-1 від 17.01.2022 року (далі - договір).
За умовами укладеного договору постачальник зобов'язується передати покупцю, а покупець у порядку й на умовах, передбачених даним договором, зобов'язується оплатити й прийняти сільськогосподарську техніку виробництва торгової марки "Галещина, машзавод", (далі - товар), вартість, асортимент, кількість та комплектність якої визначається сторонами у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 1.1 договору).
Ціна за одиницю товару встановлюється постачальником у прайс-листі, з урахуванням вимог п. 1.7. даного договору (п. 1.2 договору).
Постачальник у відповідності до цього договору зобов'язується: передати покупцеві товар, який повинен відповідати вимогам "Технічного опису, керівництва по експлуатації та паспорту", за ціною, зазначеною згідно п.1.7. даного договору. При цьому ціни на товар можуть корегуватися постачальником відповідно до загальних змін цінової політики у державі в цілому та цінової політики постачальника (п. 3.1 договору).
Передача постачальником товару здійснюється в строки та в розмірі, обумовлені в специфікації відвантажень продукції, які зазначаються, в узгодженому сторонами письмовому замовленні покупця на поставку товару (п. 4.1 договору).
Відвантаження товару здійснюється згідно видаткової накладної, за адресою: вул. Заводська, 1, смт. Нова Галещина, Козельщинського р-ну, Полтавської області (п. 4.2 договору).
Покупець сплачує на користь постачальника передплату у розмірі 50% вартості щомісячної партії товару в строки, визначені п.1.6. цього договору (п. 5.1 договору).
При порушенні строків поставки товару з вини постачальника, визначених узгодженим письмовим замовленням покупця, постачальник оплачує покупцю пеню у розмірі 0.1% від вартості невчасно поставленого товару за кожний день просрочки до дня відвантаження товару (п. 8.3 договору).
Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання договірних зобов'язань натурі (п. 8.7 договору).
Даний договір набуває юридичної сили з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2022 року (п. 9.1 договору).
Термін дії даного договору може бути продовжено (пролонговано) за письмовою згодою сторін, шляхом укладання додаткової угоди, яка є невід'ємною частиною договору (п. 9.2 договору).
Всі зміни і доповнення до цього договору приймаються сторонами виключно в письмовій формі і оформлюються додатками з відповідним порядковим номером, які стають невід'ємними частинами цього договору (п. 10.1 договору).
Також між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" підписано додаткову угоду №1 від 02.01.2023 року до договору поставки №1701/22-1 від 17.01.2022 року.
Згідно вказаної додаткової угоди сторони прийшли до згоди продовжити термін дії договору поставки № 1701/22-1 від 17 січня 2022 року до 31 грудня 2023 року. Всі інші умови даного договору залишаються незмінними. Усі правовідносини, що виникають у зв'язку з виконанням умов цього договору і не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного в Україні законодавства.
За текстом дана угода набуває чинності 02 січня 2023 року і діє до 31 грудня 2023 року.
Згідно виписок по рахунку ТОВ "АГРОРЕСУРС" підтверджується перерахування позивачем відповідачу наступної передплати:
26.03.2023 року перераховано 327 818 грн 40 коп. за сгт зг. рах№805/1 від 08.05.23 у т.ч ПДВ 20% 54 636,40 грн. (69/1);
23.06.2023 року перераховано 327 818 грн. 40 коп. за сгт зг. рах№805/1 від 08.05.23 у т.ч ПДВ 20% 54 636,40 грн. (69/1);
25.05.2023 року перераховано 500 000, 00 грн за сгт зг. рах№805/1 від 08.05.23 у т.ч ПДВ 20% 83 333,33 грн. (69/1);
26.03.2024 року перераховано 200 000, 00 грн за сгт зг. рах№805/1 від 08.05.23 у т.ч ПДВ 20% 33 333,33 грн. (69/1);
16.05.2023 року перераховано 300 000, 00 грн за сгт зг. рах№805/1 від 08.05.23 у т.ч ПДВ 20% 50 000 грн. (69/1).
Відповідно до видаткової накладної №2306/1 від 23.06.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" борону дискову БГР-4, 2 з котками на суму 655 636 грн 80 коп з ПДВ.
Відповідно до видаткової накладної №3107/1 від 31.07.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" борону дискову БГР-4, 2 з котками на суму 655 636 грн 80 коп. з ПДВ.
В подальшому, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" з претензією від 05.09.2023 року про наявність заборгованості за непоставлений товар, у тому числі, у сумі 344 363, 20 грн.
В зазначеній претензії позивач вимагав від відповідача до 08.09.2023 року повідомити про дату поставки товару, або в разі неможливості виконання своїх зобов'язань за договором, в такий же термін повернути кошти на поточний рахунок позивача
На підтвердження направлення претензії позивачем надано фіскальний чек про направлення рекомендованого листа від 14.09.2023 року та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" повторно направило Товариству з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" претензію від 05.12.2023 року про наявність заборгованості за непоставлений товар, у тому числі, у сумі 344 363, 20 грн.
В зазначеній претензії позивач вимагав від відповідача до 08.12.2023 року повідомити про дату поставки товару, або в разі неможливості виконання своїх зобов'язань за договором, в такий же термін, повернути кошти на поточний рахунок позивача.
На підтвердження направлення претензії позивачем надано фіскальний чек про направлення рекомендованого листа від 06.12.2023 року.
Разом з тим, відповідачем не було здійснено ані поставки товару, ані повернення грошових коштів позивачу, що і стало підставою звернення позивача до суду із даною позовною заявою.
Судом першої інстанції було встановлено, що сторонами не було підписано специфікації, передбаченої умовами договору, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що договір, який є підставою позовних вимог, є не укладеним у розумінні приписів ст. 638 Цивільного кодексу України та відмовив у задоволенні позовних вимог.
Разом з тим, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Положеннями частин 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною 1 статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 Цивільного кодексу України).
Як зазначено вище, між Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційна фірма "АКРО-Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" укладено договір поставки №1701/22-1 від 17.01.2022 року.
Позивач перерахував відповідачу 1 655 636, 80 грн передплати на виконання умов договору, що підтверджується виписками по рахунку позивача (а.с. 9-13).
За видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи, відповідачем було поставлено позивачу товар на суму 1 311 273, 60 грн (а.с. 14-15).
Таким чином, сума заборгованості постачальника перед покупцем за оплачений та не поставлений товар за договором поставки складає 344 363, 20 грн.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які на її думку належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, які за його внутрішнім переконанням дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 року у справі № 916/3027/21).
Водночас, за положеннями частини 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов'язків, визначених процесуальним законом.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Колегія суддів звертає увагу, що відповідач заперечує проти настання терміну поставки товару, разом з тим, не заперечує обставин отримання від позивача переплати.
При цьому, про наявність інших договірних відносин між сторонами не зазначає.
З огляду на наведене, поведінка відповідача є суперечливою. З моменту перерахування відповідачу передплати за товар пройшло більше двох років, а передплачений товар позивачу так і не було поставлено. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Враховуючи вищенаведене, а також докази, надані позивачем на підтвердження того, що сторонами договір було укладено, що позивачем не отримано від відповідача товар, за який було перераховано грошові кошти, вони визнані колегією суддів більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування.
Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки договором визначено, що передача товару у власність покупця здійснюється продавцем у строки та в розмірі, обумовлені в специфікації відвантажень продукції, які зазначаються та узгоджуються сторонами у письмовому замовлені покупця на поставку товару, чого в свою чергу сторонами узгоджено не було, позивачем було направлено відповідачу претензію із встановленням строку поставки товару або повернення переплати. Вказаний документ було отримано представником відповідача 19.09.2023 року.
Таким чином, відповідач повинен був поставити переплачений товар позивачу до 26.09.2022 року включно, чого в свою чергу, ним здійснено не було.
Отже, є підтвердженим, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по поставці товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (стаття 610 Цивільного кодексу України).
Апеляційним судом встановлено, що відповідачем не спростовано факт порушення взятих на себе зобов'язань з поставки передплаченого товару, а також не доведено факт повернення суми оплати за непоставлений товар.
Посилання скаржника на обставини не отримання направлених позивачем претензій, спростовуються матеріалами справи, а саме - наданими позивачем фіскальним чеком про направлення відповідачу рекомендованих листів, а також повідомленням про вручення поштового відправлення.
Також посилання відповідача на отримання вказаної претензії іншою особою колегією суддів оцінено критично, оскільки скаржником не надано доказів будь-яких звернень до АТ "Укрпошта" щодо некоректного вручення позивачу спірної поштової кореспонденції або щодо незаконних дій працівників ПАТ "Укрпошта" під час вручення поштових відправлень та проставлення дати та підпису отримання поштової кореспонденції на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
За таких обставин колегія суддів вважає заявлені вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "АКРО-УКРАЇНА" 344 363, 20 грн переплати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 5 094, 69 грн, штрафні санкції (пеню) у розмірі 61 685, 38 грн за період з 22.09.2023 року по 19.03.2024 року.
Відповідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пунктом 8.3 договору визначено, що при порушенні строків поставки товару з вини постачальника, визначених узгодженими письмовими замовленнями покупця, постачальник оплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості невчасно поставленого товару за кожен день прострочення до дня відвантаження товару.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем отримано претензію про поставку товару або повернення передплати 19.09.2023 року, нарахування пені позивач почав здійснювати з 22.09.2023 року.
Суд, перевіривши розрахунок суми пені, дійшов висновку, що позивачем невірно визначено період нарахування пені, оскільки відповідачем претензію отримано 19.09.2023 року, то період нарахування повинен починатись з 27.09.2023 року. Сума пені за період з 27.09.2023 року по 19.03.2024 року, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 60 263,56 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, законом встановлено обов'язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач, як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок суми 3% річних, дійшла висновку, що позивачем визначено невірний період нарахування та висновку, що стягненню підлягає сума 3% річних в розмірі 4 947,06 грн.
Решта вимог підлягає відхиленню.
Згідно частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
У зв'язку з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права, у зв'язку з чим його належить скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову в частині, доведеній позивачем.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 269, 275, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2024 року у справі №904/1853/24 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "АКРО-УКРАЇНА", код ЄДРПОУ - 32861451 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС", код ЄДРПОУ - 31919788, попередню оплату за товар у розмірі 344 363, 20 грн, пеню у розмірі 60 263,56 грн, 3% річних у розмірі 4 947,06 та судовий збір за розгляд позовної заяви у розмірі 6 069, 40 грн. Видати наказ.
Решту вимог відхилити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "АКРО-УКРАЇНА", код ЄДРПОУ - 32861451 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОРЕСУРС", код ЄДРПОУ - 31919788, судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 9 104, 10 грн. Видати наказ.
Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Постанова складена у повному обсязі 26.06.2025 року.
Головуючий суддя Т.А. Верхогляд
Суддя О.Г. Іванов
Суддя Ю.Б. Парусніков