25.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3869/21
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Чус О.В., Чередко А.Є.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Бажан В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради
на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 р.
( суддя Назаренко Н.Г., м. Дніпро, повний текст ухвали складено 19.03.2025 р. ),
прийняту за результатами розгляду заяви
Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради
про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво",
м. Дніпро
до
Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради,
м. Дніпро
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, у сумі 257 926,96 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою, про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області, виданого 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21, яким стягнуто з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Оланво» суму основного боргу у розмірі 210 411,60 грн., пеню - 30 299,04 грн.; штраф - 14 728,81 грн., 3% річних - 2 487,51 грн. та судові витрати в сумі 3 868,90 грн.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 р. у справі № 904/3869/21 відмовлено в задоволенні заяви Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про визнання наказу від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21, таким, що не підлягає виконанню.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради , через систему "Електронний суд", звернувся до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 р. у справі № 904/3869/21 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області, виданий 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Департамент гуманітарної політики Дніпровської міської ради вважає, що оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 р. у справі № 904/3869/21 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ «ОЛАНВО» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОНВЕСТ», яке має заборгованість перед Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради згідно рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 р. у справі № 910/6311/23, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Оланво» в межах суми 261 795,86 грн. згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 р. у справі № 904/3869/21, то обов'язок Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21 відсутній. Примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21 може призвести до подвійного отримання ТОВ «Торгівельний дім «Оланво» грошових коштів у розмірі 261 795,86 грн., оскільки ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 р. у справі № 904/3869/21 є самостійним виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини першої ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та набрала законної сили 18.02.2025 р..
Водночас, на думку Скаржника, оскільки в даному випадку відбулося звернення стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОНВЕСТ», яке має заборгованість перед Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради в межах суми 261 795,86 грн., тобто в межах усієї суми боргу згідно з наказом від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21, то фактично відбулася заміна боржника у виконавчому провадженні, що вказує на те, що обов'язок Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21 відсутній. Наразі такий обов'язок належить ТОВ «ТРОНВЕСТ».
При цьому, Скаржник зазначає, що суд першої інстанції наведеного дійшов до хибного висновку про відсутність підстав для визнання наказу таким, що не підлягає, що зумовило порушення норм процесуального права, а саме: ч. 1, 2 ст. 328 ГПК України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від ТОВ «Торгівельний дім «Оланво» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що Позивач з метою виконання судового рішення звертався до суду з заявою про звернення стягнення на грошові кошти з особи, яка має заборгованість перед боржником ( в порядку ст. 336 ГПК України ). Заяву було задоволено та постановлено ухвалу, однак, дана ухвала не виконана та на виконанні не перебуває. Станом на день подання цієї заяви заборгованість залишається непогашеною та становить 261 795,86 грн.. Таким чином, обставини наведені в апеляційній скарзі не можуть бути законними підставами для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, у відзиві Товариство просить розглянути апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради без участі представника ТОВ «ТД «Оланво».
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Чередко А.Є.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.04.2025 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/3869/21.
Матеріали справи № 904/3869/21 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.04.2025 р. апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 р. у справі № 904/3869/21 залишено без руху, надано Апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.04.2025 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 25.06.2025 р..
Позивач не скористався своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Беручи до уваги, що неявка вказаного учасника провадження у справі, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Позивача.
У судовому засіданні 25.06.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" до Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про стягнення основного боргу за договором про надання послуг у сумі 210 411,60 грн., 30 299,04 грн. - пені, 14 728,81 грн. штрафу та 2 487,51 грн. - 3% річних задоволено.
30.08.2021 р. на виконання рішення Господарським судом Дніпропетровської області видано наказ.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Оланво" про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед боржником задоволено. Звернуто стягнення на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРОНВЕСТ», яке має заборгованість перед Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради згідно рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 р. у справі № 910/6311/23, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Оланво» в межах суми 261 795,86 грн. згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 р. у справі № 904/3869/21.
28.02.2025 р. від Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради надійшла заява, в якій він просив визнати таким, що не підлягає виконанню наказ Господарського суду Дніпропетровської області, виданий 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21, яким стягнуто з Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Оланво» суму основного боргу у розмірі 210 411,60 грн., пеню - 30 299,04 грн.; штраф - 14 728,81 грн., 3% річних - 2 487,51 грн. та судові витрати в сумі 3 868,90 грн.
В обґрунтування заяви Відповідач зазначив, що оскільки ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 р. у справі № 904/3869/21 заяву ТОВ «Торгівельний дім «Оланво» про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед Боржником задоволено, звернуто стягнення на грошові кошти ТОВ «ТРОНВЕСТ», яке має заборгованість перед Департаментом гуманітарної політики Дніпровської міської ради згідно рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2023 р. у справі № 910/6311/23, на користь ТОВ «Торгівельний дім «Оланво», в межах суми 261 795,86 грн. згідно рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.08.2021 р. у справі № 904/3869/21, то обов'язок Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради за судовим наказом Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21 відсутній. На думку Заявника, примусове виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21 може призвести до подвійного отримання ТОВ «Торгівельний дім «Оланво» грошових коштів у розмірі 261 795,86 грн., оскільки ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2025 р. у справі № 904/3869/21 є самостійним виконавчим документом відповідно до пункту 2 частини першої ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та набрала законної сили 18.02.2025 р..
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 р. у справі № 904/3869/21 в задоволенні заяви Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради про визнання наказу від 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21, таким, що не підлягає виконанню відмовлено.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Відповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 р. про відмову у задоволені заяви Відповідача про визнання наказу у справі № 904/3869/21 таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 р. № 18-рп/2012 ); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом ( перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 р. № 11-рп/2012 ); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист ( абзац п'ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013).
Касаційний господарський суд в складі Верховного Суду у постанові від 28.05.2019 р. у справі № 905/2458/16 зазначав, що принцип обов'язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов'язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов'язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки - перешкоджає такому виконанню.
У справі "Soering vsUK" Європейський суд визначив, що Конвенція як основоположний правовий акт, що підтверджує, забезпечує та надає захист прав людини, визначає, що її гарантії мають бути реальними та дієвими. Виконання будь-якого рішення суду є обов'язковою стадією процесу правосуддя, і як наслідок, повинна відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Судовий захист прав особи, як і діяльність суду, не може вважатися ефективним, якщо рішення суду не буде виконано або виконано неналежним чином і без подальшого контролю суду за їх виконанням.
За приписами частин 1, 3 ст. 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ГПК України, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин ( ч. 2 ст. 328 ГПК України ).
Таким чином, передумовою для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є одна з наступних обставин: помилковість видачі виконавчого листа; боржником чи іншою особою було добровільно виконано рішення суду, внаслідок чого обов'язок припинився; обов'язок боржника припинився з інших причин ( передання відступного, зарахування, прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі, інші підстави припинення зобов'язання, передбачені главою 50 ЦК України ).
Отже, чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу у разі відсутності відповідного обов'язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. При цьому Суд виходить із того, що правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежено переліком таких обставин, а пов'язується із наявністю самого обов'язку. Подібні за змістом висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 р. у справі № 914/3131/15, від 14.06.20218 р. у справі № 914/4134/15, від 06.07.2018 р. у справі № 918/882/15.
Як зазначалося раніше, Відповідач просить визнати виконавчий документ у справі № 904/3869/21 виданий Господарським судом Дніпропетровської області таким, що не підлягає виконанню з підстав задоволення Господарським судом Дніпропетровської області заяви Позивача про звернення стягнення на грошові кошти, які належать особі, яка має заборгованість перед Боржником.
Разом з тим, як слушно зауважив суд першої інстанції - наведені приписи чинного законодавства не передбачають можливість визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, у випадку звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед Боржником, якщо він виданий компетентним судом у відповідності до вимог закону і є належним виконавчим документом, який не виконано Боржником.
Відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього ж Кодексу).
Тобто, в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку Боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин ( п. 6.14 постанови Верховного Суду від 12.10.2018 р. у справі № 910/9026/13 ).
Доказів припинення обов'язку Боржника добровільним виконанням Боржником чи іншою особою або з інших причин - матеріали справи не містять. Навпаки, Позивач стверджує, що заборгованість залишається непогашеною та становить 261 795,86 грн..
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання наказу Господарського суду Дніпропетровської області, виданого 30.08.2021 р. у справі № 904/3869/21 таким, що не підлягає виконанню.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувана ухвала підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2025 р. у справі № 904/3869/21 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.06.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О. В. Чус
Суддя А.Є. Чередко