19.06.2025 м. Дніпро Справа № 908/2446/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,
суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2024 у справі № 908/2446/24 (суддя Науменко А.О.), повний текст рішення складено 19.12.2024
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед енерджі», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», м. Запоріжжя
про визнання недійсним одностороннього правочину, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
12.09.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ТОВ «Юнайтед Енерджі» до ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» про визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого відповідачем у формі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.08.2024.
Позов ТОВ «Юнайтед Енерджі» мотивований тим, що відповідач неправомірно здійснив зарахування зустрічних вимог між сторонами за періоди, коли заборгованість виникла в різних декадах. Позивач стверджує, що відповідно до закону та постанови НКРЕКП № 458, зарахування зустрічних вимог є допустимим лише за умови виникнення зобов'язань в одній декаді та наявності взаємної згоди сторін, що повинна бути підтверджена підписанням Акта зарахування. Оскільки заборгованості виникли в різні періоди, а також відсутня взаємна згода, зарахування вимог є недопустимим.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.12.2024 позов задоволено. Визнано недійсним односторонній правочин, вчинений ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у формі заяви про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.08.2024.
Стягнуто з ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» на користь ТОВ «Юнайтед Енерджі» витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду (далі- ЦАГС) і просить його скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Юнайтед Енерджі» у задоволенні позову повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, які не регулюють спірні правовідносини між сторонами, не врахував правову природу одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог згідно зі ст. 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтями 202, 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також не врахував обов'язкову правозастосовчу практику Верховного Суду, яка підтверджує допустимість такого зарахування за заявою однієї сторони без необхідності згоди іншої, за умови дотримання законодавчих вимог і відсутності встановлених заборон. При цьому суд безпідставно розповсюдив обмеження, встановлені для договорів з ОСП, на договір участі у балансуючій групі, стороною якого є лише сторони спору, що суперечить як положенням договору, так і чинному законодавству.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Позивач не скористався правом на подання відзивів на апеляційну скаргу.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Судом першої інстанції встановлено, що 20.01.2021 між стороною відповідальною за баланс - ТОВ «Юнайтед Енерджі» (далі - СВБ) та ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» (далі - Учасник) було укладено Договір № БГ21/01/20-1 про участь у балансуючій групі, згідно з яким сторони створили балансуючу групу.
В межах цього договору СВБ брала на себе фінансову відповідальність перед оператором системи передачі (ОСП) за небаланси електричної енергії всіх учасників групи, натомість Учасник був зобов'язаний компенсувати власні небаланси перед СВБ та виконувати інші договірні зобов'язання.
У липні 2021 року сторони підписали додаткову угоду, якою оновили зміст договору і його додатків.
У договорі визначено детальний порядок розрахунків небалансів, вартість яких обчислюється на підставі даних адміністратора розрахунків (АР) у системі MMS, і закріплено зобов'язання сторін погоджувати відповідні акти, рахунки та у разі наявності заперечень - подавати їх у встановлений строк.
Упродовж дії договору сторони здійснювали взаємні розрахунки, оформляли акти купівлі-продажу, акти коригування та зміни до них на підставі погоджених обсягів небалансів.
Відповідачем - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» у жовтні 2023 року було надіслано на адресу позивача претензію № 9263, яка залишилась останнім без задоволення.
17.03.2022 ПрАТ «НЕК «Укренерго» повідомило про виключення ТОВ «Юнайтед Енерджі» з балансуючої групи. Згодом, 02.09.2024 за вих № 3918, відповідач направив на адресу позивача заяву від 31.08.2024 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, яку СВБ отримала 06.09.2024. У цій заяві зазначалося, що сторони мають зустрічні грошові вимоги:
- Сторона-1 (відповідач) - у розмірі 71 883 017,28 грн, підтверджені численними Актами-коригувань та змінами (врегулювання) за період червень 2021 - березень 2022 року;
- Сторона-2 (позивач) - у розмірі 28 333 845,61 грн за березень 2022 року з урахуванням Актів-коригувань та змінами (врегулювання) за інші місяці.
У підсумку відповідач заявив про припинення зобов'язань у цій частині шляхом зарахування зустрічних вимог на суму 28 333 845,61 грн (а. с. 6-9 т 1).
Таким чином, обставини справи зводяться до укладення та виконання сторонами договору про участь у балансуючій групі, взаємного формування та погодження актів купівлі-продажу електроенергії для врегулювання небалансів, виникнення зустрічних грошових вимог, часткового їх зарахування відповідачем та наявності спору щодо належного виконання договірних зобов'язань.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, проаналізувавши фактичні обставини справи та надані сторонами докази, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. В основу свого рішення суд поклав положення цивільного законодавства України, що регулюють підстави виникнення зобов'язань, дійсність правочинів, порядок виконання договірних зобов'язань, а також припинення таких зобов'язань.
Суд виходив з того, що цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 11 ЦК України). Правочин - це дія, спрямована на набуття, зміну або припинення таких прав і обов'язків (ст. 202 ЦК), і може бути одностороннім чи багатостороннім (договором). Зміст правочину не повинен суперечити закону, інтересам держави, суспільства чи моральним засадам (ст. 203 ЦК), а його недійсність настає у разі порушення цих вимог (ст. 215 ЦК).
Договором визнається домовленість двох або більше сторін щодо встановлення, зміни або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 626 ЦК), і він є обов'язковим до виконання (ст. 629 ЦК).
Зобов'язання виникає як правовідношення, у якому боржник повинен вчинити певну дію на користь кредитора, а кредитор має право вимагати її виконання (ст. 509 ЦК). Зобов'язання має виконуватись належним чином згідно з договором і вимогами законодавства (ст. 526 ЦК).
Зобов'язання припиняється належним виконанням (ст. 599 ЦК), а також може бути припинене зарахуванням зустрічних однорідних вимог (ст. 601 ЦК), крім випадків, заборонених законом (ст. 602 ЦК).
Отже, закон передбачає право припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
В той же час, законодавцем встановлені випадки, коли зарахування зустрічних вимог не допускається, тобто право на зарахування зустрічних вимог не є абсолютним.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на ринку електричної енергії, між учасниками цього ринку здійснюються в грошовій формі, у тому числі шляхом клірингу (неттінгу), відповідно до укладених договорів у порядку, визначеному цим Законом, правилами ринку, правилами ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку.
У пункті 1.1.2. Правил ринку, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку) наведено визначення терміну «неттінг» - електричної енергії зобов'язань шляхом зарахування взаємних зобов'язань та однорідних грошових вимог таких учасників, яке здійснюється згідно з цими Правилами та на умовах договорів про врегулювання небалансів електричної енергії та про участь у балансуючому ринку.
Постановою НКРЕКП № 458 від 06.05.2022 внесено зміни до Правил ринку (затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307) якою:
1) у п. 1.1.2. глави 1.1.: після абзацу дев'ятнадцятого доповнити новим абзацом двадцятим такого змісту: «неттінг - припинення учасниками ринку електричної енергії зобов'язань шляхом зарахування взаємних зобов'язань та однорідних грошових вимог таких учасників, яке здійснюється згідно з цими Правилами та на умовах договорів про врегулювання небалансів електричної енергії та про участь у балансуючому ринку;».
2) У розділі V п. 5.14.8. замінити трьома новими пунктами 5.14.8. - 5.14.10. такого змісту:
« 5.14.8. АР використовує СУР для обліку операцій на ринку електричної енергії згідно з цими Правилами.
5.14.9. АР під час формування платежів для ППБ здійснює сальдування нарахувань та списань за балансуючу електричну енергію за розрахункову декаду dc.
5.14.10. Врегулювання сторонами взаємних зобов'язань за договором про участь у балансуючому ринку здійснюється шляхом неттінгу на умовах, викладених у договорі про участь у балансуючому ринку».
3. Главу 5.17. викладено в такій редакції, зокрема пункт 5.17.5. Правил ринку: « 5.17.5. Врегулювання сторонами своїх взаємних зобов'язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії здійснюється шляхом неттінгу на умовах, визначених договором про врегулювання небалансів електричної енергії.».
4. у Додатку 1 (Типовий договір про врегулювання небалансів електричної енергії) до Правил ринку главу 5 доповнено новим пунктом 5.11 такого змісту: « 5.11. Урегулювання Сторонами взаємних зобов'язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі Сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов'язань щодо купівлі або продажу небалансів електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди Сторін, яка виражається у підписанні Сторонами Акта зарахування зустрічних однорідних вимог.».
5. У Додатку 7 (Типовий договір про участь у балансуючому ринку) до Правил ринку доповнено новим пунктом 4.7. такого змісту: «4.7. Урегулювання Сторонами взаємних зобов'язань здійснюється згідно з чинним законодавством України, у тому числі Сторонами може бути застосовано неттінг виключно шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Не допускається припинення взаємних зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог: 1) у випадку виникнення зобов'язань щодо купівлі або продажу балансуючої електричної енергії в різних декадах; 2) за відсутності взаємної згоди Сторін, яка виражається у підписанні Сторонами Акта зарахування зустрічних однорідних вимог.».
У межах розгляду даної справи суд першої інстанції встановив, що відповідач подав заяву про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 31.08.2024, в якій зазначено, що:
- борг позивача на користь відповідача у розмірі 71 883 017,28 грн виник за період з червня 2021 по березень 2022 року;
- заборгованість відповідача перед позивачем - 28 333 845,61 грн стосується лише березня 2022 року;
- водночас не визначено, за який саме період припадає різниця в 43 549 171,67 грн, яка не була погашена.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що зобов'язання, щодо яких заявлено зарахування, виникали в різних декадах, що суперечить умовам Правил ринку, затверджених постановою НКРЕКП № 458 від 06.05.2022. Згідно з цією постановою та Типовим договором, неттінг (зарахування зустрічних вимог) можливий лише:
- якщо зобов'язання виникли в межах однієї декади;
- за наявності взаємної згоди, яка оформлюється Актом зарахування.
Судом першої інстанції встановлено, що у матеріалах справи відсутній Акт зарахування, підписаний сторонами. Замість цього наявний Акт звірки взаємних розрахунків за січень-серпень 2023 року, який не є підтвердженням зарахування зустрічних вимог у розумінні Правил ринку.
Також суд критично оцінив доводи відповідача щодо реєстрації податкових накладних як доказу взаємної згоди, зазначивши, що така реєстрація не замінює дотримання обов'язкових умов зарахування, визначених регулятором.
На підтвердження своєї позиції суд послався на правову позицію Західного апеляційного господарського суду у справі № 914/454/24 (постанова від 11.11.2024).
З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що заява від 31.08.2024 є одностороннім правочином, який не відповідає вимогам чинного законодавства, а отже - підлягає визнанню недійсним.
Колегія суддів, здійснивши оцінку аргументів скаржника, не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне задовольнити доводи апеляційної скарги щодо законності застосування механізму зарахування вимог з урахуванням наступного.
Як зазначалося вище, діюче Законодавство та Правила ринку дозволяють сторонам урегульовувати взаємні зобов'язання шляхом зарахування однорідних зустрічних вимог (неттінгу), однак лише за умови взаємної згоди сторін, підтвердженої Актом зарахування. Водночас не допускається застосування зарахування в разі виникнення зобов'язань у різних декадах або без узгодження між сторонами.
При вирішенні цього судового спору колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду вважає за необхідне врахувати правову позицію, викладену Верховним Судом у постанові від 30.01.2025 у справі № 914/454/24 щодо визнання недійсним одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог, у якій було сформульовано комплексний підхід до застосування положень статей 203 ГК України та 202, 601, 602 ЦК України в контексті механізму припинення зобов'язань шляхом зарахування.
Правова позиція, викладена Верховним Судом у постанові від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, яка була застосована у справі № 914/454/24, полягає в тому, що зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином, який не потребує згоди другої сторони та може бути здійснений шляхом подання відповідної заяви лише однією стороною. Такий правочин спрямований на припинення взаємних грошових зобов'язань і вважається здійсненим за умови дотримання вимог, передбачених статтями 601- 602 ЦК України.
Водночас істотною умовою для здійснення зарахування є безспірність вимог, тобто відсутність спору між сторонами щодо їх розміру, строку та змісту. Верховний Суд зазначив, що сама наявність судового спору не спростовує безспірності вимог, якщо такий спір не стосується саме зарахованих зобов'язань. Крім того, незгода адресата заяви або його відмова від її прийняття не має юридичного значення і не впливає на чинність правочину, якщо дотримані встановлені законом умови. Зарахування, як підстава припинення зобов'язань, відрізняється від виконання зобов'язання чи його припинення за домовленістю сторін і має самостійне правове значення.
Таким чином, Верховний Суд підтвердив, що позиція, викладена у справі № 910/11116/19, є актуальною та обов'язковою до врахування при вирішенні аналогічних спорів, і саме її ігнорування апеляційним судом стало підставою для скасування його рішення.
Суд вказав, що зарахування зустрічних однорідних вимог є самостійною підставою припинення зобов'язання, за своєю правовою природою - одностороннім правочином, який не потребує згоди іншої сторони, але для набуття юридичного ефекту потребує дотримання умов, передбачених законом. Такими умовами є: зустрічність, однорідність вимог, настання строку їх виконання або визначеність моментом пред'явлення. Для реалізації зарахування достатньо заяви однієї сторони, а наявність лише взаємних вимог без заяви не призводить до припинення зобов'язань.
Суд наголосив, що навіть у разі незгоди однієї зі сторін із зарахуванням, це не є автоматично підставою для визнання правочину недійсним. Така незгода має бути обґрунтована, підтверджена доказами та оцінюється судом у межах відповідного спору. Також зазначено, що умова безспірності стосується саме змісту вимог, а не односторонньої заяви про зарахування.
Щодо питання застосовності зміненого законодавства у сфері енергетики (поняття «неттінг»), Верховний Суд встановив, що спірне зарахування не підпадає під регулювання норм, що обмежують таке зарахування, оскільки йдеться про зобов'язання, що виникли з договору про участь у балансуючій групі, який не містить заборон щодо припинення зобов'язань зарахуванням, а також Правила ринку у відповідній редакції не передбачають таких обмежень.
У даній справі позивач не заперечував сам факт наявності зобов'язань та їх розміру, а його посилання на обмеження, пов'язані з так званим «неттінгом» на ринку електричної енергії, є безпідставними, оскільки ці обмеження не поширювалися на договір про участь у балансуючій групі, який став підставою виникнення зобов'язань з таких підстав:
- договір про участь у балансуючій групі не є публічним договором, який укладається на підставі типових форм, затверджених НКРЕКП. На відміну від договорів про врегулювання небалансів електричної енергії та участь у балансуючому ринку, на які поширюються спеціальні норми ринку електроенергії, договір про участь у балансуючій групі укладається в рамках принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України) і може передбачати будь-які умови, не заборонені законом;
- укладений між сторонами договір про участь у балансуючій групі не містить прямих заборон на припинення зобов'язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Також в актуальній редакції Правил ринку, відсутні положення, що прямо забороняють застосування зарахування у межах такого договору;
- оспорюване зарахування не стосувалося зобов'язань, які виникли з договорів про врегулювання небалансів або участь у балансуючому ринку (тобто договорів, на які поширюється режим «неттінгу» згідно зі ст. 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» та підзаконними актами НКРЕКП). Натомість, зараховані вимоги виникли з іншого договірного зобов'язання - участі у балансуючій групі, до якого спеціальний режим неттінгу не застосовується;
- відповідно до ст. 3 ЦК України, цивільне право ґрунтується на загальнодозвільному принципі: дозволено все, що не заборонено законом. Відсутність у законі або нормативно-правових актах прямої заборони на зарахування вимог у межах відповідного договору означає можливість його правомірного здійснення.
З урахуванням викладеного, обмеження, передбачені Законом України «Про ринок електричної енергії» та підзаконними актами, не охоплюють правовідносини, які виникли з договору про участь у балансуючій групі. Відтак посилання суду першої інстанції на недотримання правил неттінгу було неправомірним.
Таким чином, відсутність як нормативної заборони, так і договірних обмежень у поєднанні з характером зобов'язань, які не стосуються врегулювання небалансів, свідчить про те, що режим неттінгу на ринку електричної енергії не застосовується до договору про участь у балансуючій групі.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є легітимним механізмом припинення зобов'язань, за умови дотримання вимог закону. Його застосування не потребує згоди обох сторін і є чинним навіть у разі одностороннього волевиявлення, якщо інша сторона не доведе порушення умов, передбачених законом. Обмеження щодо зарахування, передбачені спеціальним законодавством, мають застосовуватись виключно до чітко визначених правовідносин.
З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Юнайтед енерджі» повністю.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу на підставі наявних у ній доказів та додатково поданих доказів, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Згідно з ч. 2 ст. 275 ГПК України, апеляційний суд має право за результатами розгляду апеляційної скарги скасувати рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції повністю або частково є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів ЦАГС, розглянувши апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2024 у справі №?908/2446/24, встановила, що суд першої інстанції припустився помилки в частині визнання недійсним одностороннього зарахування зустрічних вимог, неправильно застосувавши норми матеріального права та безпідставно поширивши спеціальні обмеження «неттінгу» на правовідносини, що виникли з договору про участь у балансуючій групі, до яких таке регулювання не застосовується, що є підставою для скасування рішення та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ТОВ «Юнайтед енерджі».
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача по справі у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» - задовольнити.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 18.12.2024 у справі № 908/2446/24 - скасувати і ухвалити нове судове рішення.
В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед енерджі» - відмовити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед енерджі» (01010, м. Київ, вул. Десятинна, 13-Б, код ЄДРПОУ 41963985) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35, код ЄДРПОУ 42093239) 3633,60 грн (Три тисячі шістсот тридцять три гривні 60 копійок) витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Запорізької області.
Судовий збір за подання позовної заяви покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнайтед енерджі».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний тест постанови складено 25.06.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов