18 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/3680/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.,
за участю секретаря судового засідання Березки О.М.,
за участю представників:
від позивача - Рижанков А.В. (особисто);
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рижанкова Антона Валерійовича, м.Харків, (вх.№640Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3680/24 (повний текст рішення складено та підписано 27.02.2025 суддею Усатою В.В. у приміщенні господарського суду Харківської області)
за позовом: фізичної особи - підприємця Рижанкова Антона Валерійовича, м.Харків,
до відповідача: Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (ВУКГ ЛМР ХО), Харківська область, Харківський район, м.Люботин,
про стягнення коштів,-
Фізична особа-підприємець Рижанков Антон Валерійович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області, в якому просив стягнути заборгованість за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018, а саме: основна заборгованість у розмірі 107428,64грн. оренди транспортного засобу, інфляційні у розмірі 6408,23грн., 3% річних у розмірі 1888,27грн., неустойку згідно із частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України у розмірі 198000,00грн. (у розмірі подвійної плати за безпідставне користування майном (автомобілем) за час прострочення строку дії договору); стягнути судові витрати, у вигляді сплаченого позивачем судового збору 2510,00грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" та Виробничим управлінням комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області було укладено договір №01/18 оренди транспортного засобу, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове оплатне володіння транспортний засіб: Автомобіль, марка - ГАЗ 2705-434 ЗНГ, реєстраційний № НОМЕР_1 , рік випуску 2007, заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , загальна вартість: 140000,00грн.
На виконання пункту 3.1. договору оренди, 01.01.2018 між орендодавцем та орендарем було підписано акт прийому-передачі транспортного засобу, в якому вказано, що транспортний засіб (майно) на момент прийому-передачі знаходиться в технічно справному стані, належному для виконання предмету договору.
В подальшому, 01.08.2024 між ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" та фізичною особою-підприємцем Рижанковим Антоном Валерійовичем було укладено договір про відступлення права вимоги № 01/08/24-1, відповідно до умов якого первісний кредитор передав (відступив), а новий кредитор прийняв на себе (набув) в повному обсязі право вимоги та стягнення усіх видів грошових (також пені, інфляційних втрат, 3% річних, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення дії договору), моральних та майнових вимог (також і право вимоги, отримання/передачі усього майна новим кредитором), що належить первісному кредиторові за всіма зобов'язаннями за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018.
Отже, позивач, як новий кредитор набув право грошових вимог за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 до боржника (орендаря, відповідача).
Позивач стверджував, що відповідачем не було належним чином виконано зобов'язання за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 в частині своєчасного внесення орендних платежів, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість з оплати оренди транспортного засобу у розмірі 107428,64грн., а також інфляційні у розмірі 6408,23грн., 3% річних у розмірі 1888,27грн. нараховані за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.
На підтвердження вказаних обставин, позивачем було додано до позовної заяви Акт звіряння взаємних розрахунків від 01.05.2021 за період з 01.01.2018 - 01.05.2021, яким як стверджував позивач підтверджується наявність заборгованості відповідача в сумі 98428,64грн., а також платіжні інструкції кредитового грошового переказу згідно яких відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок орендодавця (первісного кредитора) ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" грошові кошти згідно договору оренди транспортного засобу.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки у розмірі 198 000,00грн., позивач зазначав, що відповідно до умов додаткової угоди №4 від 01.01.2021 до договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018, сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2021.
Пунктом 4.2. договору оренди сторони погодили, що по закінченню строку договору орендар зобов'язаний передати майно орендодавцю в технічно справному стані, згідно акту прийому-передачі в термін - 14 днів, якщо не буде продовження дії даного Договору додатковою угодою.
Проте, відповідачем після закінчення строку дії договору транспортний засіб повернуто не було, у зв'язку із чим, позивачем було нараховано неустойку у розмірі 198000,00грн. за період з 01.01.2022 - 01.10.2024.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3680/24 відмовлено в задоволенні позову.
Відповідні висновки місцевого господарського суду з посиланням на положення статей 6,11, 509, 512, 514, 525, 526, 527, 530, 599, 610, 627, 628, 629, 759, 762 Цивільного кодексу України мотивовані тим, що наданий позивачем на підтвердження наявності заборгованості за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 Акт звіряння взаємних розрахунків від 01.05.2021 за період з 01.01.2018 - 01.05.2021, не містить жодних посилань на відповідний договір, а отже відсутні підстави вважати, що вказаний документ складено та підписано саме за вказаним договором.
Крім того, в акті наявне початкове сальдо у розмірі 16000,00грн., яке виникло до укладення договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018, що свідчить про те, що між ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" та ВУКГ ЛМР ХО існували інші правовідносини, крім спірного договору.
За наведених обставин, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що Акт звіряння взаємних розрахунків від 01.05.2021 не є належним доказом на підтвердження заборгованості відповідача у розмірі 98428,64грн. за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018.
Щодо наданих позивачем платіжних інструкції кредитового грошового переказу, згідно яких відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок орендодавця (первісного кредитора) ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" грошові кошти згідно договору оренди транспортного засобу, судом було зазначено про те, що позивачем не було надано до суду розрахунок суми основної заборгованості, з якого можливо б було встановити, за які місяці оренди були зараховані здійснені відповідачем платежі, початок строку прострочення зобов'язання та суму простроченої заборгованості в конкретний період.
Враховуючий вищевикладене, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості у розмірі 107428,64грн., з огляду на її недоведеність належними доказами.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1888,27грн. та інфляційних в розмірі 6408,23грн, враховуючи їх похідних характер, суд зазначив про відсутність підстав для їх стягнення, у зв'язку із відмовою у стягненні суми основного боргу, на яку було здійснено нарахування вказаних сум.
Господарський суд першої інстанції також відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки у розмірі 198000,00грн., нарахованої позивачем в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, у зв'язку із неповерненням відповідачем, як орендарем транспортного засобу в строк визначений умовами договору, з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, оскільки саме орендодавцем не були вчинені дії щодо його прийняття.
Фізична особа-підприємець Рижанков Антон Валерійович з рішенням господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3680/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі; стягнути в повному обсязі судові витрати позивача за результатом розгляду справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом не було надано належної правової оцінки всім обставинам справи, а також наданим позивачем доводам та доказам, що призвело до передчасного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Рижанкова А.В. на рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3680/24; повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 17.04.2025 о 12:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду; встановлено учасникам справи строк по 15.04.2025 включно для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання іншим учасникам провадження.
14.04.2025 відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4629).
15.04.2025 апелянтом подано до апеляційного господарського суду відповідь на відзив (вх.№4755), в якій просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове, яким задовольнити позову повному обсязі; стягнути в повному обсязі судові витрати позивача по результатам розгляду справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 повідомлено учасників справи про оголошення перерви у судовому засіданні до 15.05.2025 о 10:30 годині.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2025, у зв'язку із у зв'язку з відпустками головуючого судді Пуль О.А. та судді Лакізи В.В., для розгляду справи №922/3680/24 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Гребенюк Н.В., суддя Тихий П.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 призначено справу № 922/3680/24 до розгляду на 18.06.2025 об 11:30 годині
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 18.06.2025 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити, скасувати рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3680/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі
Враховуючи, що апелянт з'явився в судове засідання та надав пояснення в обґрунтування своїх вимог та заперечень, а відповідач був належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги враховуючи наступне.
Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" (надалі - орендодавець) та Виробничим управлінням комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (ВУКГ ЛМР ХО) (надалі - орендар) було укладено договір №01/18 оренди транспортного засобу (надалі - договір оренди т.1 а.с.20), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове оплатне володіння транспортний засіб: Автомобіль, марка - ГАЗ 2705-434 ЗНГ, реєстраційний № НОМЕР_1 , рік випуску- 2007, заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , загальна вартість: 140000,00грн. (пункт 1.1. договору оренди)
Згідно з пунктом 3.1. договору оренди, передача майна в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який підписаний обома сторонами договору.
01.01.2018 між орендодавцем та орендарем було підписано акт прийому-передачі транспортного засобу (т.1 а.с.21), в якому вказано, що транспортний засіб (майно) на момент прийому-передачі знаходиться в технічно справному стані, належному для виконання предмету договору.
Дія договору починається з 01.01.2018 та закінчується 31.12.2021 (пункт 4.1. договору з урахуванням додаткових угод №2 від 01.01.2019, №3 від 01.01.2020, №4 від 01.01.2021 т.1 а.с.22,23)
Пунктом 4.2. договору оренди сторони погодили, що по закінченню строку договору, орендар зобов'язаний передати майно орендодавцю в технічно справному стані, згідно акту прийому-передачі в термін - 14 днів, якщо не буде продовження дії даного Договору додатковою угодою.
В пункті 5.1. договору оренди (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 01.07.2018 т.1 а.с.21 на звороті) встановлено, що орендна плата встановлюється із розрахунку - 3000,00грн. за місяць.
Відповідно до пункту 7.2. договору оренди, орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.
Пунктом 8.1. договору оренди встановлено, що орендар несе повну майнову відповідальність згідно вартості орендованого майна, зазначеного в даному договорі.
В подальшому, як зазначав в позовній заяві позивач, у зв'язку із невиконанням орендарем умов договору оренди, а саме несвоєчасним здійсненням орендних платежів та не поверненням орендованого майна (транспортного засобу) після закінчення дії договору оренди, 01.08.2024 між ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" (надалі - первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем Рижанковим Антоном Валерійовичем (надалі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 01/08/24-1 (надалі - договір т.1 а.с.34).
Відповідно до пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги (в редакції додаткової угоди №1 від 05.08.2024 до договору т.1 а.с.175), первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе (набуває) в повному обсязі право вимоги та стягнення усіх видів грошових (також пені, інфляційних втрат, 3% річних, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення дії договору), моральних та майнових вимог (також і право вимоги, отримання/передачі усього майна новим кредитором), що належить первісному кредиторові за всіма зобов'язаннями за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 (далі - основний договір) (відповідно до якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове оплатне володіння транспортний засіб : Автомобіль, марка - ГАЗ 2705-434 ЗНГ, реєстраційний № НОМЕР_1 , рік випуску- 2007, заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , загальна вартість: 140000,00грн.), укладеного між первісним кредитором (орендодавцем) ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" та боржником (орендарем) Виробничим управлінням комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (ВУКГ ЛМР ХО), ідентифікаційний код юридичної особи:05392163.
Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги (в редакції додаткової угоди №1 від 05.08.2024 до договору) визначено, що права грошової вимоги вважаються відступленими новому кредитору в день підписання цього договору. До нового кредитора переходять усі права на стягнення санкцій, у тому числі (майнових, грошових, моральних) збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку первісного кредитора або нового кредитора.
Відповідно до пункту 2.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор повинен передати Новому кредитору документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором, шляхом надсилання письмового повідомлення (пункт 2.2. договору про відступлення права вимоги).
Листом від 14.10.2024 № 14/10/24-1 ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009", на виконання пункту 2.2. договору про відступлення права вимоги повідомив боржника (орендаря) про відступлення права вимоги за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 новому кредитору ФОП Рижанкову Антону Валерійовичу (т.1 а.с.35).
16.10.2024 новим кредитором за договором про відступлення права вимоги (ФОП Рижанковим А.В.) було направлено на адресу боржника (орендаря) вимогу про стягнення заборгованості, в якій просив відповідно до умов договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 автомобіль марка - марка - ГАЗ 2705-434 ЗНГ, реєстраційний № НОМЕР_1 (за період 01.01.2018 по 30.09.2024) оплатити 16.10.2024 новому кредитору в повному обсязі основну заборгованість в сумі 107428,64грн.; інфляційні в розмірі 6408,23 грн., 3% річних в сумі 1888,27грн., неустойку у розмірі подвійної плати за користування майном за час прострочення в розмірі 198000,00грн. (т.1 а.с.38).
Проте, відповіді на вказану вимогу боржником (орендарем) надано не було, як і не було в добровільному порядку проведено розрахунок з новим кредитором, що і стало підставою для звернення 16.10.2024 фізичної особи-підприємця Рижанкова Антона Валерійовича до господарського суду Харківської області з відповідним позовом (т.1 а.с.1-45).
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у даній справі відмовлено в задоволенні позову (т.2 а.с.213-218).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, судова колегія зазначає, що пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Статтями 6, 627 Цивільного кодексу України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно з вимогами статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Як було зазначено вище, 01.01.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" (надалі - орендодавець) та Виробничим управлінням комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (ВУКГ ЛМР ХО) (надалі - орендар) було укладено договір №01/18 оренди транспортного засобу (надалі - договір оренди т.1 а.с.20), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар бере в тимчасове оплатне володіння транспортний засіб: Автомобіль, марка - ГАЗ 2705-434 ЗНГ, реєстраційний № НОМЕР_1 , рік випуску - 2007, заводський № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію - НОМЕР_3 , загальна вартість: 140000,00грн. (пункт 1.1. договору оренди)
Згідно з пунктом 3.1. договору оренди, передача майна в оренду здійснюється за актом прийому-передачі, який підписаний обома сторонами договору.
На виконання пункту 3.1. договору оренди, 01.01.2018 між орендодавцем та орендарем було підписано акт прийому-передачі транспортного засобу (т.1 а.с.21), в якому вказано, що транспортний засіб (майно) на момент прийому-передачі знаходиться в технічно справному стані, належному для виконання предмету договору.
Статтею 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Частиною першою статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до статті 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
01.08.2024 між ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" (надалі - первісний кредитор) та фізичною особою-підприємцем Рижанковим Антоном Валерійовичем (надалі - новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги №01/08/24-1 (надалі - договір т.1 а.с.34), первісний кредитор передає (відступає), а новий кредитор приймає на себе (набуває) в повному обсязі право вимоги та стягнення усіх видів грошових (також пені, інфляційних втрат, 3% річних, неустойки у розмірі подвійної орендної плати за користування майном після припинення дії договору), моральних та майнових вимог (також і право вимоги, отримання /передачі усього майна новим кредитором), що належить первісному кредиторові за всіма зобов'язаннями за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 (пункт 1.1. договору в редакції додаткової угоди №1 від 05.08.2024 до договору т.1 а.с.175).
Пунктом 1.2. договору про відступлення права вимоги (в редакції додаткової угоди №1 від 05.08.2024 до договору), визначено, що права грошової вимоги вважаються відступленими новому кредитору в день підписання цього договору. До нового кредитора переходять усі права на стягнення санкцій, у тому числі (майнових, грошових, моральних) збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням зобов'язань за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018. Таке відступлення не потребує вчинення будь-яких додаткових дій з боку первісного кредитора або нового кредитора.
На думку позивача, наведене свідчить, що ФОП Рижанков Антон Валерійович, як новий кредитор (позивач), набув право грошових вимог за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 до боржника (орендаря, відповідача) - Виробничого управління комунального господарства Люботинської міської ради Харківської області (ВУКГ ЛМР ХО).
Звертаючись до суду з відповідним позовом, позивач зазначав, що відповідачем не було виконано належним чином зобов'язання за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 в частині своєчасного внесення орендних платежів, внаслідок чого за відповідачем рахується заборгованість з оплати оренди транспортного засобу у розмірі 107428,64грн. (в тому числі ), яка підлягає стягненню в судовому порядку.
На підтвердження вказаних обставин, позивачем було додано до позовної заяви Акт звіряння взаємних розрахунків від 01.05.2021 за період з 01.01.2018- 01.05.2021 (т.1 а.с.25), яким як стверджував позивач підтверджується наявність заборгованості відповідача в сумі 98428,64грн.
Дослідивши вказаний документ, судовою колегією встановлено, що вказаний акт не містить жодних посилань на договір оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018, а отже відсутні підстави вважати, що його було складено та підписано саме за вказаним договором.
Крім того, в акті наявне початкове сальдо у розмірі 16000,00грн., яке виникло до укладення договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018, що свідчить про те, що між ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" та ВУКГ ЛМР ХО існували інші правовідносини, крім спірного договору.
В контексті наведеного, колегія суддів зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 05.12.2024 у справі №915/357/23, акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин.
Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі №905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.09.2019 у справі №910/14566/18, від 04.12.2019 у справі №916/1727/17.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Акт звіряння взаємних розрахунків від 01.05.2021 не є належним доказом на підтвердження заборгованості відповідача у розмірі 98428,64грн. за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018.
Крім того, як вказував позивач в позовній заяві, на підставі вказаного вище Акту звіряння взаємних розрахунків від 01.05.2021 орендарем було перераховано на розрахунковий рахунок орендодавця (первісного кредитора) ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" грошові кошти згідно платіжних інструкцій кредитового грошового переказу №281 від 31.05.2019, №401 від 01.08.2019, №553 від 23.10.2019, №651 від 19.12.2019, №672 від 24.12.2019, №75 від 21.02.2020, №147 від 08.04.2020, №332 від 15.07.2020, №363 від 06.08.2020, №106 від 24.03.2021 (т.1 а.с.26-30).
За період з 01.05.2018 - 31.12.2021 (дата закінчення строку дії договору без пролонгації) орендарем було перераховано на розрахунковий рахунок орендодавця (первісного кредитора) грошові кошти згідно платіжних інструкцій кредитового переказу коштів: №305 від 10.08.2021, №332 від 20.08.2021, №372 від 24.09.2021, №414 від 29.10.2021, №499 від 17.12.2021 (т.1 а.с.31-33).
Позивач також зазначав, що за період з 01.05.2021 до 30.06.2021 сума боргу відповідача за договором оренди транспортного засобу складала 6000,00грн., а за період з 01.11.2021 до 30.11.2021 - 3000,00грн. Всього 9000,00грн.
Судова колегія зауважує, що з доданих позивачем до позовної заяви платіжних інструкцій кредитового грошового переказу №305 від 10.08.2021, №332 від 20.08.2021, №372 від 24.09.2021, №414 від 29.10.2021, №499 від 17.12.2021 (т.1 а.с.26-30) вбачається, що в період з 01.05.2021 по 31.12.2021 (дата закінчення строку дії договору) відповідачем були здійснено перерахування коштів у розмірі 15000,00грн.
Отже, з урахуванням тих обставин, що позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом не було надано до суду обґрунтованого та підтвердженого належними доказами розрахунку суми основної заборгованості, не можливо встановити, за які місяці оренди останнім були зараховані здійснені відповідачем платежі, початок строку прострочення зобов'язання та суму простроченої заборгованості в конкретний період.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Позивачем ані під час розгляду справи місцевим господарським судом, ані під час апеляційного перегляду даної справи не було надано доказів на підтвердження виникнення та наявності заборгованості за договором оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 в сумі 107428,64грн., у зв'язку із чим, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми основної заборгованості в заявленому позивачем розмірі.
Стосовно заявлених позивачем до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1888,27грн. та інфляційних в розмірі 6408,23грн, судова колегія, враховуючи їх похідних характер, зазначає про відсутність підстав для їх стягнення, у зв'язку із відмовою у стягненні суми основного боргу, на яку було здійснено нарахування вказаних сум.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки у розмірі 198 000,00грн., нарахованої позивачем в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, судова колегія зазначає наступне.
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України визначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов додаткової угоди №4 від 01.01.2021 до договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 (т.1 а.с.23), сторонами було продовжено строк дії договору до 31.12.2021.
Пунктом 4.2. договору оренди сторони погодили, що по закінченню строку договору, орендар зобов'язаний передати майно орендодавцю в технічно справному стані, згідно акту прийому-передачі в термін - 14 днів, якщо не буде продовження дії даного договору додатковою угодою.
Доказів повернення транспортного засобу орендодавцю після закінчення строку дії оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 матеріали справи не містять, у зв'язку із чим, позивачем було нараховано відповідачу неустойку у розмірі 198000,00грн. за період з 01.01.2022 - 01.10.2024.
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України, прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Частинами 1 та 2 статті 613 Цивільного кодексу України встановлено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що 20.12.2021 на адресу ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" за вих. № 378/1 відповідачем було направлено повідомлення про те, що 31.12.2021 спливає термін дії договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018, у зв'язку із чим орендар просив орендодавця з'явитися на підприємство в термін 01.01.2022 для передачі транспортного засобу (т.1 а.с.61).
На підтвердження направлення вказаного листа відповідачем було додано до матеріалів справи засвідчену належним чином копію відповідної сторінки книги вихідної кореспонденції ВУКГ Люботинської міської ради за 2021 рік (т.2 а.с.181).
В той же час, як вірно встановленого господарським судом першої інстанції, після припинення дії договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018, ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009" (первісний кредитор, орендодавець) майже протягом 3-х років не зверталось до відповідача з вимогою щодо повернення транспортного засобу.
Позивач, як новий кредитор, за договором про відступлення права вимоги №01/08/24-1 звернувся до відповідача з вимогою за вих. №21/11/24-1 про повернення транспортного засобу лише 21.11.2024 (т.2 а.с.136-137), тобто вже після подання відповідного позову до суду (16.10.2024).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на встановлені вище обставини, колегія суддів вважає, що відповідачем було підтверджено той факт, що він намагався повернути орендований транспортний засіб орендодавцю після закінчення строку дії договору оренди транспортного засобу №01/18 від 01.01.2018 та здійснив всі необхідні дії щодо уникнення прострочення зобов'язання з повернення майна.
Проте, ані ТОВ "ХАРКІВ ЖИЛСЕРВІС 2009", ані ФОП Рижанковим А.В., не було ініційоване питання щодо повернення транспортного засобу після закінчення дії договору оренди та до моменту звернення позивача до суду з позовом.
Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Така бездіяльність зі сторони як первісного кредитора, так і нового кредитора, на думку судової колегія, свідчить про відсутність заінтересованості у поверненні майна з метою нарахування та стягнення неустойки (198000,00грн.), яка значно перевищує вартість самого транспортного засобу (140000,00грн.), що відображена в договорі оренди.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми неустойки за прострочення зобов'язання з повернення орендованого транспортного засобу в сумі 198000,00грн., оскільки саме орендодавцем не були вчинені дії щодо його прийняття.
Судова колегія зазначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3680/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції керуючись положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладає витрати за подання апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись ст.ст. 254, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Рижанкова Антона Валерійовича залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 17.02.2025 у справі №922/3680/24 залишити без змін.
Повна постанова складена 26.06.2025.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя П.В. Тихий