ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
25 червня 2025 року Справа № 924/132/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Гудак А.В.
судді Петухов М.Г.
судді Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Новосельська О.В.
за участю представників:
позивача: Єремов М.С. адвокат
відповідача: Мазур В.І. самопредставництво
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу (головуючий суддя Гладій С.В., м.Хмельницький, повний текст складено 08.05.2025)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Груп"
до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
про стягнення 15799,83 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" м. Київ звернулося з позовною заявою до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ про стягнення 15799,83 грн, з яких 15456,71 грн інфляційних втрат, 343,12 грн 0,3% річних.
Відповідач через систему «Електронний суд» подав до суду першої інстанції відзив на позов від 20.02.2025, у якому повідомив, що після подання позову повністю сплатив заборгованість перед позивачем в сумі 464640,00 грн, про що подав платіжні інструкції №988 від 28.01.2025 на суму 156000,00 грн, №1167 від 04.02.2025 на суму 156000,00 грн та №1541 від 11.02.2025 на суму 152640,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 19.03.2025 заяву про зменшення позовних вимог від 10.03.2025р. прийнято, предметом спору є: стягнення 15799,83 грн, з яких 15456,71 грн інфляційних втрат, 343,12 грн 0,3% річних.
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" м. Київ до акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" м. Київ про стягнення 15799,83 грн. задоволено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" 343,12 грн 0,3% річних, 15456,71 грн інфляційних втрат, 3028,00 грн витрат на оплату судового збору та 10000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись частково з ухваленим рішенням Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25 в частині стягнення з акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт Груп» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру.
Ухвалою суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/132/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 25 червня 2025 року.
20 червня 2025 року представником ТОВ «Старт Груп» через систему «Електронний суд» подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25 залишити без змін. У разі відмови у задоволенні апеляційної скарги відповідача стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 7 000,00 грн витрат на професійну (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні 25.06.2025 підтримав доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі № 924/132/25 в частині стягнення з акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт Груп» 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити витрати на професійну правничу допомогу до їх розумного, реального і обґрунтованого розміру
В судовому засіданні 25.06.2025 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги та надав відповідні пояснення. Просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25 залишити без змін.
Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що як вбачається із матеріалів справи, ярлик на придатну продукцію №Я-10-195-24 був оформлений 05.09.2024, у зв'язку із чим відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу кошти в сумі 849227,76 грн за видатковою накладною № РН-0000298 від 28.08.2024 у строк по 05.11.2023 включно.
Ярлик на придатну продукцію №Я-10-218-24 оформлений 24.09.2024, тому відповідач зобов'язаний був сплатити кошти в сумі 19470,00 грн за видатковою накладною №РН-0000368 від 16.09.2024 у строк по 25.11.2024 включно, оскільки 24.11.2024 є вихідним днем..
Позивач виконав свої зобов'язання за Договором. Відповідач прийняв товар, однак обов'язку по його оплаті в строк встановлений договором виконав частково на суму 404057,76 грн, що підтверджується випискою банку за період з 15.10.2024 по 15.10.2024.
Таким чином, станом на час звернення з позовом до суду заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024 становила 464640,00 грн.
Станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем згідно договору поставки становила в сумі 464640,00 грн, яка станом на 09.03.2025 відповідачем повністю сплачена, що підтверджується платіжними інструкціями №988 від 28.01.2025 на суму 156000,00 грн, №1167 від 04.02.2025 на суму 156000,00 грн та №1541 від 11.02.2025 на суму 152640,00 грн.
Судом першої інстанції констатовано, що сплата коштів за Договором поставки №53-124-01-24-23384 від 30.07.2024, здійснена відповідачем поза межами 60 календарних днів, а відтак має місце прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивачем на суму боргу 464640,00 грн нараховано 15456,71 грн інфляційних втрат за період з 05.11.2024 по 02.02.2025 та 343,12 грн. 0,3% річних за період з 05.11.2024 по 02.02.2025.
Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення 0,3% річних, суд першої інстанції встановив, що останні нараховані в межах можливих нарахувань та дійшов висновку про правомірність їх нарахування. За перерахунком суду першої інстанції розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем, проте суд, не виходячи за межі позовних вимог, задовольняє вказані вимоги відповідно до розрахунку позивача в сумі 15456,71 грн.
Щодо стягнення 46000,00 грн витрат на правову допомогу судом першої інстанції враховано наступне.
Так, суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на правничу допомогу у розмірі 46000 грн. 00 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову, з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною відповідача у даній справі.
При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору, окрім ціни позову.
Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки.
Таким чином, суд першої інстанції вважав за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України. На думку суду першої інстанції, заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.
Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, також те, що відповідач погасив заборгованість повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 10000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншого учасника справи.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що всупереч приписам статті 236 та пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України, стягуючи витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, судом першої інстанції при цьому не враховано до спірних правовідносин частин 5,6,8 статті 129 ГПК України та висновки Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постановах від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19, де висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відповідач зазначив, що 18.02.2025 філією «ВП ХАЕС» подано клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлений розмір витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги надмірно завищеним, а послуги неспівмірними з часом витраченими на їх надання та складністю справи. З огляду на що просив зменшити розмір відшкодування витрат на правничу допомогу до їх розумного, і обґрунтованого розміру, який на думку відповідача не може перевищувати 3 000,00 грн.
Поряд з цим, відповідач зазначає, що звертав увагу суду першої інстанції на те, що зміст укладеного між сторонами договору поставки не містить складних юридичних конструкцій, його умови є простими та зрозумілими, правовідносини з договорів поставки товару достатньо повно врегульовані нормами ЦК України та не потребують додаткового вивчення судової практики, а спір, який виник між сторонами у справі, відноситься до категорії спорів незначної складності, матеріали справи не містять великої кількості і складних для аналізу документів на дослідження і збирання яких адвокат потребував витрат значного часу. Крім того, справа стосується лише позивача та відповідача та не викликає будь-якого публічного інтересу, а результат її вирішення не може вплинути на репутацію сторін.
Скаржник наголошує, що хоча послуги адвоката є дійсними та необхідними, проте їх розмір в сумі 10 000,00 грн не може вважатись розумним, оскільки не є повністю співмірним зі складністю справи, а також складністю і обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з огляду на наступне.
Згідно з наданими представником позивача документами, вартість правничої допомоги становить 46 000,00 грн. Щодо описаних в акті дій відповідач зазначає, що: «Ознайомлення із позовними матеріалами». Вказана дія є частиною підготовки позовної заяви та не може розглядатись як окрема дія, яка підлягає оплаті; «Збір доказів». Усі докази, які додано до позовної заяви наявні у сторін, не потребують додаткових зусиль для збору шляхом направлення адвокатський запитів чи витребування судом; «Участь в судових засіданнях». Під час розгляду справи відбулося два засідання - підготовче та щодо розгляду справи по суті. «Складання, підписання та надсилання від імені Клієнта позовної заяви з додатками, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), сплата судового збору від імені Клієнта». Звертає увагу суду, що представник позивача не подавав заперечень, пояснень, відповіді на відзив, а поняття «інші процесуальні документи» не конкретизовано.
Відтак, відповідач зазначає, що якщо детально проаналізувати зміст описаних в акті послуг, то можна дійти висновку, що з усього перерахованого обсягу робіт, фактично здійсненими були лише подання позову та заяви про зменшення позовних вимог. При цьому, відповідач зауважує, що представник позивача брав участь у відеоконференціях за допомогою власних технічних засобів, тобто він не витрачав час на прибуття безпосередньо до приміщення суду. Перелік всіх інших видів робіт, які описані нами вище, вважаємо, вказано формально для штучного наповнення обсягу виконаних адвокатським об'єднанням послуг. Необхідності у більшій частині з них не було, а дійсність вчинення ряду інших дій викликає обґрунтовані сумніви.
Таким чином, відповідач вважає, що стягнення судом витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, в зв'язку з чим його відшкодування становить надмірний характер та наявні підстави для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Заперечуючи доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі, позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначив, що на противагу викладеному відповідачем про те, що вартість гонорару не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, звертаю увагу на те, що цей розмір судом першої інстанції був зменшений більш як в 4 рази. У зв'язку з цим, клієнту залишилася невідшкодованою достатньо значна частина судових витрат.
Що стосується самого розміру гонорару, то позивач звернув увагу на те, що провадження у справі було відкрито ще 10.02.2025, тобто більше 4-х місяців тому. З цього часу призначено судове засідання на 10.03.2025, яке не відбулось у зв'язку із повідомленням про замунування суду першої інстанції, проте відбулись судові засідання суд першої інстанції 19.03.2025, 10.04.2025, 29.04.2025, крім позовної заяви з додатками подано заяву про зменшення позовних вимог (про повернення судового збору), заяви про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції, прийнято участь в судових засіданнях (очікування судових засідань): 10.03.2025 - очікування судового засідання, однак у зв'язку із повідомленням про замінування Господарського суду Хмельницької області, підготовче засідання на цю дату не відбулося; 19.03.2025 - участь в судовому засіданні; 10.04.2025 - участь в судовому засіданні; 29.04.2025 - участь в судовому засіданні. Відповідач зазначає, що незважаючи на те, що сторони договору погодили, що фіксовану суму гонорару в розмірі 46 000,00 грн, зважаючи на сталу судову практику Верховного Суду (зокрема, постанова від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21) неспівмірність витрат із складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом, не мають значення. Причому, значна частина заборгованості погашена відповідачем після проведення досудової та судової роботи, що очевидно є результатом правничої допомоги.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
30 липня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Старт Груп" (позивач, постачальник) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу “Хмельницька атомна електрична станція» (відповідач, покупець), укладено договір поставки № 53-124-01-24-23384, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язався поставити і передати у власність покупцю в передбачені цим договором строки товар, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити даний Товар згідно з найменуванням, асортиментом, виробником, кількістю, ціною, та з кодом згідно УКТ ЗЕД товару, які зазначаються в специфікації №1 (додаток №1 до договору), та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2 договору предметом поставки по даному договору є товар: акумулятори стартерні в асортименті код ДК 31440000-2(ДК 021:2015-Акумуляторні батареї).
Місцем виконання цього договору є місто Нетішин Хмельницької області (п. 1.3 договору).
Відповідно до п. 3.1. договору строк поставки товару становить 60 календарних днів з дати укладання сторонами цього договору.
Поставка товару згідно Специфікації здійснюється транспортом і за рахунок Постачальника на умовах DРP згідно з Інкотермс 2020 на склад вантажоодержувача у м. Нетішин, Хмельницької області. Інформація про повну адресу складу Вантажоодержувача буде письмово повідомлена для Постачальника протягом 5 робочих днів з дати укладення договору, шляхом направлення з електронної адреси Покупця office@khnpp.atom.gov.ua на електронну адресу Постачальника start_group@ukr.net відповідного листа. Постачальник зобов'язаний негайно (але не пізніше 1 робочого дня) з моменту отримання даного листа надіслати лист-підтвердження про отримання інформації щодо повної адреси складу Вантажоодержувача. (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.3 договору постачальник за 3 дні до відвантаження, направляє покупцю письмове повідомлення про готовність товару до відвантаження на електронну пошту office@khnpp.atom.gov.ua
Пунктом 3.5 договору передбачено, що датою поставки товару є дата підписання видаткової накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або випадкового знищення товару переходить до Покупця з моменту поставки товару. (п. 3.5 договору).
Згідно п. 4.1 договору ціна товару по договору становить 723914,80 грн, крім того ПДВ 20% - 144782,96 грн, всього ціна договору: 868697,76 грн.
Ціна за одиницю товару, кількість та загальна ціна товару по договору визначається специфікацією № 1 (Додаток 1 до договору)(п. 4.2 договору).
За умовами п. 5.1 договору оплату за поставлений товар покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 60 днів з дати оформлення ярлика на придатний товар згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії» .
Відповідно до п. 5.2 договору Постачальник зобов'язаний скласти належним чином електронну податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку та протягом строку, які визначені податковим кодексом України.
Датою проведення розрахунку вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку покупця (п. 5.3 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Згідно п. 8.4. договору у випадку порушення строків оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника, відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, сплачує суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3% річних від простроченої суми. Пеня за порушення строку оплати товару не нараховується. (п. 8.4 договору).
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками (за наявності печатки) і діє до 31.12.2025 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань, що передбачені даним Договором - до спливу гарантійних строків. (п. 11.1 договору).
Згідно з пунктом 13.2 Умови цього договору можуть бути змінені за взаємною згодою Сторін в порядку і на умовах, передбачених чинним законодавством України, відповідно до вимог Закону “Про публічні закупівлі» з урахуванням Особливостей здійснення закупівель встановлених Постановою КМУ від 12.10.22 № 1178, шляхом укладення додаткових угод.
Договір підписаний сторонами та скріплений відтисками їх печаток.
Додатком № 1 до договору оформлено специфікацію № 1, в якій визначено найменування товару, виробник товару, країна походження товару, код УКД ЗЕД товару у порядку, передбаченому підпунктом і пунктом 201.1 ст. 201 ПК, одиниця виміру., кількість та ціну за одиницю грн.. без ПДВ. Загальна вартість товару становить 868697,76 грн з ПДВ.
Додатком № 2 до договору оформлено технічну специфікацію, в якій визначено технічні характеристики товару.
На виконання умов договору поставки №53-124-01-24-23384 від 30.07.2024 та специфікації №1 позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 868967,76 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000298 від 28.08.2024 на суму 849227,76 грн та №РН-0000368 від 16.09.2024 на суму 19470,00 грн. Вказані накладні підписані сторонами та скріплені відтисками їх печаток без будь-яких зауважень.
Позивачем виставлено відповідачу рахунки-фактури за отриманий товар на підставі договору поставки, зокрема: №СФ-0000376 від 12.09.2024 на суму 19470,00 грн та №СФ-0000304 від 22.08.2024 на суму 849227,76 грн
Матеріали справи містять ярлики на придатну продукцію №Я-10-218-24 від 24.09.2024, №Я-10-195-24 від 05.09.2024.
Відповідач з позивачем за отриманий товар розрахувався частково на суму 404057,76 грн., що підтверджується випискою банку за період з 15.10.2024 по 15.10.2024. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення з позовом до суду згідно договору поставки становить 464640,00 грн.
Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 19.12.2024 про сплату заборгованості за договором поставки товару № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024р. в сумі 464640,00 грн.
Відповідач в своїй відповіді на претензію повідомив позивача про те, що АТ “НАЕК “Енергоатом» та філія “ВП ХАЕС» не були належним чином профінансовані через вкрай низький рівень розрахунків споживачів за відпущену на ринок електричну енергію в умовах функціонування нового в Україні ринку електроенергії. Посилається також на те, що ситуація ускладнилася у зв'язку зі зменшенням грошових надходжень за відпущену на ринок електроенергію після початку військової агресії збройних сил російської федерації проти України, введення в Україні воєнного стану та триваючою окупацією військовими формуваннями російської федерації значної частини виробничих потужностей Запорізької АЕС у м. Енергодар Запорізької області. Зазначає , що філія “ВП ХАЕС» не має можливості нині здійснити оплату поставленого товару за вказаним Договором у повному обсязі внаслідок дії об'єктивних та незалежних від філії “ВП ХАЕС» обставин.Крім того, повідомляє, що АТ “НАЕК “Енергоатом», незважаючи на всю складність ситуації, докладає максимум зусиль та вживає всіх можливих дій та заходів для вирішення питання погашення кредиторської заборгованості та планує сплатити решту суми поставленого товару за Договором № 53-124-01-24-23384 від 30.07.2024 найближчим часом після надходження коштів за відпущену на ринок електричну енергію.
Станом на 09.03.2025 відповідач сплатив на користь позивача 464 640,00 грн. заборгованості за отриманий товар, що підтверджується платіжними інструкціями №988 від 28.01.2025 на суму 156 000,00 грн, №1167 від 04.02.2025 на суму 156000,00 грн та №1541 від 11.02.2025 на суму 152640,00 грн.
У зв'язку з несвоєчасним проведенням відповідачем розрахунку за отриманий товар, позивачем нараховано відповідачу 15 799,83 грн, з яких 5456,71 грн інфляційних втрат, 343,12 грн 0,3% річних.
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин та правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги
Як вбачається з апеляційної скарги Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" оскаржує рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/132/25. В решті вказане рішення відповідачем не оскаржується.
Отже, рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25, з урахуванням вимог статті 269 Господарського процесуального кодексу України переглядається в апеляційному порядку лише в оскаржуваній частині, а саме в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №924/132/25.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1- 3статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно приписів статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що представником позивача у позовній заяві повідомлено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи становить зокрема 40 000,00 грн фіксована сума витрат на надання правничої (правової) допомоги.
06 квітня 2025 року представником позивача через систему «Електронний суд» подано заяву, в якій просив долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та у разі задоволення позову стягнути з Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» 46 000,00 грн витрат понесених на правничу (правову) допомогу.
Позивачем додано копію договору про надання правничої (правової) допомоги №35 від 09.12.2021 (а.с.163-165 т.1), додатковий договір №1 від 05.02.2025 (а.с.162 т.1), акт приймання передачі наданих послуг від 11.03.2025 (а.с.167 т.1), рахунок - фактура від 11.03.2025 (а.с.161 т.1), виписку з АТ «Універсал Банк» в якій відображено рух коштів Єремова М.С., що в свою чергу підтверджує здійснення оплати позивачем на користь свого представника коштів за договором про надання правової допомоги №35 від 09.12.21 в розмірі 46000,00 грн (а.с.166 т.1), ордер серія ВК №1134983 від 03.02.2025 (а.с.168 т.1).
09 грудня 2021 року між адвокатом Єремовим М.С. (Адвокат) та ТОВ “Старт Груп», (Клієнт) укладено договору про надання правничої (правової) допомоги №35, відповідно до п.1.1 предметом договору є: надання Клієнту правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу його діяльності в будь-якому статусі.
Відповідно до п. 1.2. договору в межах повноважень, які визначені цим Договором, складання та підписання від імені Клієнта заяв, запитів, скарг, звернень, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру (позовних заяв, апеляційних, касаційних скарг, та ін.), спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів Клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Представництво інтересів Клієнта у судах всіх інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в правоохоронних органах, органах державної влади, державної виконавчої служби (у відносинах з приватними виконавцями), місцевого самоврядування та управління, фіскальних та контролюючих органах, у відносинах з юридичними та фізичними особами, підприємствами, установами та організаціями усіх форм власності. (п. 1.3 договору).
Згідно п. 1.4.договору інші послуги за домовленістю Сторін.
Відповідно до п. 3.1 договору гонорар- це винагорода Адвоката за здійснення захисту, представництва інтересів Клієнта та надання йому інших видів правової допомоги на умовах і в порядку, що визначені цим Договором.
Гонорар складається із суми вартості послуг, розміри яких зазначаються у рахунках-фактури, що є невід'ємними частинами договору.(п. 3.2 договору).
Згідно п. 3.3 договору до гонорару не включаються фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору.
Факт наданих послуг підтверджується актом наданих послуг. (п. 3.4 договору.)
Пунктом 3.5 договору передбачено, що гонорар сплачується не пізніше трьох робочих днів з дати виставлення Адвокатом рахунку-фактури.
Сторони погодили можливість авансування (попередньої оплати) за цим Договором. У разі здійснення Клієнтом авансування (попередньої оплати) конкретний розмір витрат на правову допомогу, види правової допомоги фіксуються у акті наданих послуг. (п. 3.6 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами та діє протягом 1 (одного) року. Якщо за 1 (один) календарний місяць до дати закінчення вказаного в цьому пункті строку одна із Сторін письмово не звернеться до іншої про дострокове припинення дії (розірвання) цього Договору, Сторони домовилися про те, що цей Договір є таким, що пролонгований (продовжений) на той самий строк і на таких же умовах.
Даний договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
05 лютого 2025 року сторони уклали додатковий договір №1 відповідно до п.1 якого, у зв'язку з виникненням заборгованості Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» (далі - “Енергоатом) перед Клієнтом останній (Клієнт) доручає, а Адвокат зобов'язується надати правову (правничу) допомогу, яка полягає у судовому (процесуальному) представництві Клієнта в Господарському суді Хмельницької області справі про стягнення з Енергоатому заборгованості та судових витрат.
Відповідно до п. 2 додаткового договору за правову (правничу) допомогу відповідно до п. 1 цього Додаткового договору, на підставі виставленого Адвокатом рахунку-фактури Клієнт зобов'язується сплатити на користь Адвоката фіксовану суму гонорару в розмірі 46 000,00 грн.
Згідно п. 3 додаткового договору до правової (правничої) допомоги відповідно до п. 1 цього Додаткового договору входить, зокрема: ознайомлення з позовними матеріалами, збір доказів, участь в судових засіданнях (в тому числі, в режимі відеоконференції), складання, підписання та надсилання від імені Клієнта позовної заяви з додатками, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), сплата судового збору від імені Клієнта).
Даний додатковий договір підписаний сторонами та скріплений печатками.
Адвокатом виставлено клієнту рахунок - фактуру від 11.03.2025р. за надані останнім послуги, а саме: процесуальне (судове) представництво ТОB “Старт Груп» в Господарському суді Хмельницької області у справі №924/132/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Старт Груп» (Клієнт) до державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення заборгованості та судових витрат (з урахуванням Додаткового договору № 1 від 05.02.2025) на суму 46000,00 грн.
11 березня 2025 року між сторонами укладено акт приймання - передачі послуг, згідно п. 1 якого адвокат передав (виконав), а клієнт прийняв наступні послуги за договором про надання правової (правничої) допомоги №35 від 09.12.2021, а саме: процесуальне (судове) представництво клієнта в Господарському суді Хмельницької області у справі № 924/132/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Старт Груп» (клієнт) до Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» про стягнення заборгованості та судових витрат, в тому числі: ознайомлення з позовними матеріалами, збір доказів, участь в судових засіданнях (в тому числі, в режимі відеоконференції), складання, підписання та надсилання від імені Клієнта позовної заяви з додатками, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), сплата судового збору від імені Клієнта).
У п. 2 акту сторони узгодили, що відповідно до п. 2 додаткового договору №1 від 05.02.2025 до договору №35 від 09.12.2021 за правову (правничу) допомогу, на підставі виставленого адвокатом рахунку-фактури (згідно з п. 3.5 договору) клієнт зобов'язується сплатити на користь адвоката фіксовану суму гонорару в розмірі 46 000,00 грн.
Згідно виписки з АТ «Універсал Банк» позивачем сплачено на користь свого представника кошти за договором про надання правової допомоги №35 від 09.12.21 в розмірі 46000,00 грн.
Отже, позивачем згідно з вимогами статті 74 ГПК України надано докази в обґрунтування понесених витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах -фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов'язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.
Подібні висновки викладено в додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/1344/19та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №916/893/21.
Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21.
У разі погодження між адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) та клієнтом фіксованого розміру гонорару такий гонорар обчислюється без прив'язки до витрат часу адвоката на надання кожної окремої послуги. Фіксований розмір гонорару не залежить від витраченого адвокатом (адвокатським бюро / об'єднанням) часу на надання правничої допомоги клієнту. Подібні висновки Верховного Суду містяться у постанові від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Разом з тим, колегія суддів враховує, правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Натомість у частинах п'ятій - сьомій цієї статті Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
Колегія суддів відзначає, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Згідно із частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited"проти України", заява №19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається із матеріалів справи, 09.04.2025 представником відповідача через систему «Електронний суд» до суду першої інстанції подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому просив зменшити заявленого позивачем до стягнення розміру витрат на правничу допомогу, оскільки на думку представника відповідача розмір заявлених витрат не може становити більш як 2 000,00 грн (а.с.171-173 т.1).
В обґрунтування вказаного клопотання представник позивача, зазначив, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу є значно завищений та не відповідає критерію реальності, що прямо вбачається із доданого до заяви акту прийому-передачі наданих послуг від 11.03.2025. Так, в пункті 1 вказаного акту наведено ряд окремих дій, які, як стверджує представник позивача, було вчинено ним в рамках надання професійної правничої допомоги, і загальна вартість яких становить 46 000,00 грн.
Щодо описаних в акті дій представник відповідача зазначає, що ознайомлення із позовними матеріалами є частиною підготовки позовної заяви та не може розглядатись як окрема дія, яка підлягає оплаті. Усі докази, які додано до позовної заяви наявні у сторін, не потребують додаткових зусиль для збору шляхом направлення адвокатський запитів чи витребування судом. Станом на дату подання цих заперечень засідань щодо розгляду справи по суті не відбулося. Щодо складання, підписання та надсилання від імені клієнта позовної заяви з додатками, клопотань, заперечень, пояснень, заяв, відповідей на відзив, інших процесуальних документів (документів правового характеру), сплата судового збору від імені клієнта, звертає увагу, що представник позивача не подавав заперечень, пояснень, відповіді на відзив, а поняття “інші процесуальні документи» не конкретизовано. Представник відповідача зазначає, що з усього перерахованого обсягу робіт, фактично здійсненими були лише подання позову та заяви про зменшення позовних вимог. Також зауважує, що представник позивача брав участь у відеоконференціях за допомогою власних технічних засобів, тобто він не витрачав час на прибуття безпосередньо до приміщення суду. Крім того, вважає, що перелік всіх інших видів робіт, вказано формально для штучного наповнення обсягу виконаних адвокатським об'єднанням послуг. Необхідності у більшій частині з них не було, а дійсність вчинення ряду інших дій викликає обґрунтовані сумніви. Звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості знайти представника, вартість послуг якого була б меншою. Вказує на те, що ТОВ “Старт Груп», укладаючи договір із Єремовим Михайлом Сергійовичем погодилося на вартість наданих ним послуг. Разом з цим, представник відповідача зазначив, що представник позивача допускає помилки у найменуванні відповідача. У заяві про стягнення витрат на правничу допомогу представник позивача просить стягнути із “Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом» в особі Філії “Відокремлений підрозділ “Хмельницька атомна електрична станція» Акціонерного товариства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом». Неможливість зазначення коректного найменування відповідача, на нашу думку, свідчить про неналежний підхід представника позивача до підготовки документів.
Врахувавши вищевикладене, суд першої інстанції зазначив, що витрати на правничу допомогу у розмірі 46000 грн. 00 коп. у даній справі не є співмірним із складністю справи, ціною позову, з часом витраченими на виконання робіт та з обсягом наданих робіт, виною відповідача у даній справі. При цьому вказана справа є типовою, має не складний предмет спору, окрім суми позову. Даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки. Відповідно, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини також не передбачають. З огляду на такі обставини суд першої інстанції вважав за можливе застосувати положення частини 5 статті 129 ГПК України та врахувати під час вирішення питання про розподіл судових витрат наведені вище обставини. На думку суду першої інстанції заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу не є в повній мірі обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. Оцінюючи витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат, також те, що відповідач погасив заборгованість повністю, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що обґрунтованим, розумним, справедливим та співрозмірним у даному випадку є призначення позивачу 10 000 грн 00 коп. компенсації витрат на професійну правничу допомогу.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.
З апеляційної скарги вбачається, що скаржник посилається на нескладність справи, надмірність заявленої суми витрат, формальність або повторюваність дій адвоката, відсутність суспільного інтересу до спору, а також на нескладність договору та характеру правовідносин. На переконання апелянта, обсяг задоволеної правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності розміру, а отже є значно завищеним, в зв'язку з чим його відшкодування становить надмірний характер та наявні підстави для зменшення розміру відшкодування витрат на професійну правничу допомогу позивача.
Колегія суддів вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки відповідно до приписів статей 126 та 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на правничу допомогу підлягають компенсації за умови, якщо вони фактично понесені, підтверджені документами, є необхідними, а їх розмір співмірний складності справи, витраченому часу та обсягу робіт. У межах розгляду справи позивач надав належні та допустимі докази понесення витрат, включаючи договір, акт наданих послуг та платіжні документи, що підтверджують оплату послуг на загальну суму 46 000 гривень. Суд першої інстанції, врахувавши клопотання відповідача про зменшення витрат, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог у цій частині частково, стягнувши лише 10 000 гривень з фактично заявлених.
Посилання апелянта, що спір є незначної складності є необґрунтованими, оскільки вказаним обставинам надано вже оцінка судом першої інстанції за результатами якої останній дійшов висновку, що даний спір є спором незначної складності, відноситься до категорії спорів, що виникають у зв'язку із неналежним виконанням договору поставки. Крім того, колегія суддів вважає, що оцінка, надана апелянтом діям адвоката як «формальним», не підтверджена жодним доказом і є оціночним судженням.
Поряд з цим, колегія суддів відзначає, що апеляційна скарга дублює раніше подане клопотання про зменшення витрат, яке було розглянуто судом першої інстанції та надано належну правову оцінку. Суд першої інстанції, з урахуванням доводів зазначених у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу та клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, застосував принципи диспозитивності, співмірності та розумності і частково врахував доводи відповідача.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції з урахуванням доводів, зазначених у заяві про стягнення витрат на правничу допомогу та клопотанні про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, оцінив та надав належну правову оцінку поданим доказам, що стосуються заявлених позивачем витрат на правничу допомогу та визначив обґрунтовані і співмірні витрати, зменшивши їх до 10 000,00 грн, що є менш ніж 22% від заявленої загальної суми витрат. Таким чином, доводи апелянта про завищення є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції частково задовольнив його заяву у межах судового розсуду, врахувавши принципи розумності, справедливості та співрозмірності.
Щодо відсутності суспільного інтересу та репутаційного впливу, колегія суддів зазначає, що цей критерій не є виключним. Його застосування не є обов'язковою передумовою для присудження витрат, якщо інші критерії (необхідність, документальне підтвердження, співмірність) дотримані.
Крім того, судова колегія зазначає, що доводи апелянта щодо начебто недотримання стандартів мотивування, гарантованих Конвенцією про захист прав людини, не знаходять підтвердження у змісті оскаржуваного рішення суду. Суд першої інстанції виконав вимоги ч.5 ст. 236 ГПК України - надав оцінку кожному доводу, вмотивував своє рішення в тому числі щодо стягнення витрат на правничу допомогу та навів правові підстави.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою, неспростовує правомірності стягнення витрат, відтак витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є співмірними обсягу здійсненої роботи адвокатом позивача та відповідають критеріям, визначеним у ст. 126, ст. 129 ГПК України.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених вище. При цьому судом апеляційної інстанції враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачем, становить 10 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
5. Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження апелянта про допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції, а застосування судом першої інстанції норм процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Розподіл витрат зі сплати судового збору судом не здійснюється, оскільки АТ "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" оскаржено рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги в частині оскарження стягнення судових витрат Законом України "Про судовий збір" не передбачена.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 29.04.2025 у справі №924/132/25 в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, без змін.
2. Справу №924/132/25 повернути Господарському суду Хмельницької області.
3. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту в порядку, передбаченому главою 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений "26" червня 2025 р.
Головуючий суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Олексюк Г.Є.