ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
26 червня 2025 року Справа № 906/221/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Петухов М.Г.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кацяки Лариси Василівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/221/25 (суддя Сікорська Н.А., повний текст рішення складено 21.04.2025)
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк"
до Фізичної особи-підприємця Кацяки Лариси Василівни
про стягнення 198 762, 92 грн
Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - позивач, АТ "Акцент-Банк") звернулося до Господарського суду Житомирської області із позовом про стягнення із Фізичної особи-підприємця Кацяки Лариси Василівни (далі - відповідач, ФОП Кацяка Л.В.) 198 762, 92 грн заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 20.77.0000000203 від 19.10.2021.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача (із урахуванням ухвали про виправлення описки від 07.05.2025) 123 217, 31 грн заборгованості за наданим кредитом, 31 495, 61 грн заборгованості за процентами, 35 550 грн заборгованості за винагородою та 2 898, 51 грн судового збору.
В стягненні 1000грн штрафу(фіксована складова ) та 7500 грн штрафу(змінна складова) відмовлено .
Суд першої інстанції, за результатами з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, із наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв'язку, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ФОП Кацяки Л.В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/221/25, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- позивачем не надано доказів виконання зобов'язань за кредитним договором; жодного посилання на порядок виконання банком своїх зобов'язань, тобто перерахування коштів на відповідний банківський рахунок позивачем не наведено;
- на підтвердження виконання кредитором своїх зобов'язань за договором банк надав меморіальний ордер, який не відповідає вимогам первинного документу, ніким не підписаний, що вказує на його неналежність; апелянт посилається на вимоги п. 41, 42, 51 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 та вказує, що доданий до матеріалів справи меморіальний ордер не містить посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення та особистого підпису або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції, що вказує на його недійсність. При цьому вказані у ньому рахунки не кореспондують із рахунками, вказаними у договорі; меморіальний ордер не є доказом саме зарахування суми грошових коштів на рахунок отримувача, а є доказом списання коштів відповідно до ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні";
- надана банком виписка за особовим рахунком НОМЕР_1 також не містить даних щодо видачі позичальнику кредитних коштів;
- підставою для постановлення ухвали від 07.05.2025 про виправлення описки слугувала заява позивача від 05.05.2025. Проте, в Електронному суді немає жодних заяв позивача про виправлення описки.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В., суддя Мельник О.В.
Листом від 19.05.2025 матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
22.05.2025 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 29.05.2025 відповідачу поновлено пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду. Відкрито провадження у справі № 906/221/25. Зупинено дію рішення суду на час перегляду його в апеляційному порядку у відповідності до ч. 5 ст. 262 ГПК України. Повідомлено учасників справи, що розгляд справи буде здійснюватися у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення (виклику) учасників справи.
Розпорядженням керівника апарату суду від 24.06.2025 № 01-05/288, з метою недопущення порушення процесуальних строків та відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 8.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу Північно-західного апеляційного господарського суду, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/221/25.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.06.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 24.06.2025 апеляційну скаргу прийнято до провадження у новому складі суду.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз. 1 ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги ФОП Кацяки Л.В. на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/221/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним господарським судом, 19.10.2021 між АТ "Акцент-Банк" (банк, позивач) та ФОП Кацякою Л.В. (позичальник, відповідач) укладено кредитний договір N20.77.0000000203 (а. с. 4-10).
Згідно з п. А1 кредитного договору вид кредиту - строковий кредит.
Відповідно до п. А2 кредитного договору ліміт цього договору: у розмірі 150 000 грн: на фінансування поточної діяльності.
За умовами абз. 1 п. А3, договору термін повернення кредиту 17.10.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 до цього договору).
Відповідно до абз. 3 п. А3 кредитного договору, згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 17 жовтня 2024.
Згідно з п. А6 кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних.
За умовами п. А8 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів "факт/360").
Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Розподіл внесених коштів на погашення кредиту проводиться в відповідну дату згідно з графіком платежів.
Згідно з п. А10 кредитного договору, позичальник щомісячно сплачує банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79 % річних від суми зазначеного у п. А. 2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п. А11 кредитного договору, позичальник сплачує банку винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0,00 % річних від суми встановленого у п. А2 цього договору ліміту.
Відповідно до п. 5.8 кредитного договору, у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А. 2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У додатку № 1 до кредитного договору визначено графік погашення кредиту, процентів, винагород (а. с. 10 на звороті).
Згідно з меморіальним ордером № TR.19681161.27548.64999 від 19.10.2021, позивач видав відповідачу кредит згідно кредитного договору N 20.77.0000000203 від 19.10.2021 у розмірі 150000 грн (а. с. 18).
Згідно банківської виписки та розрахунку позивача (а. с. 11- 13), відповідачем погашення кредитної заборгованості здійснювало неналежним чином у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість в розмірі 123 217, 31 грн за тілом кредиту, 31 495, 61 грн заборгованості за процентами, 35 550 грн заборгованості за винагородою.
Предметом позову у справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 123 217, 31 грн за тілом кредиту, 31 495, 61 грн заборгованості за процентами, 35 550 грн заборгованості за винагородою, 1000 грн штрафу (фіксована складова), 7 500 грн штрафу (змінна складова) у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору № 20.77.0000000203 від 19.10.2021.
Предметом апеляційного розгляду є дослідження правомірності висновків місцевого господарського суду про наявність у відповідача заборгованості перед позивачем за кредитним договором і наявності підстав для її стягнення.
Надаючи правову оцінку обставинам у справі, колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Приписами ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору № 20.77.0000000203 від 19.10.2021, позивач 19.10.2021 перерахував відповідачу 150000 грн, що підтверджується меморіальним ордером (а. с. 18).
З огляду на положення ст. 1049 ЦК України і умови абз. 1 п. А3 договору, термін повернення кредиту у сумі 150 000 грн настав 17.10.2024.
В той же час, згідно банківської виписки та розрахунку позивача (а. с. 11- 13), у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором в останнього існує заборгованість за договором в сумі 123 217, 31 грн за тілом кредиту, 31 495, 61 грн заборгованості за процентами та 35 550 грн заборгованості за винагородою.
Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи не містять.
В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", документ, який містить відомості про господарську операцію є первинним документом.
Первинні документи є підставою для бухгалтерського обліку операцій банку (п. 42 Постанови Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 "Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України").
Пунктом 44 Постанови Правління НБУ від 04.07.2018 № 75 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що первинні документи банку (паперові та електронні) залежно від виду операції та типу контрагентів класифікують за такими ознаками: 1) за місцем складання: зовнішні (одержані від клієнтів, державних виконавців та інших банків); внутрішні (оформлені в банку); 2) за змістом: касові; меморіальні (для здійснення безготівкових розрахунків із банками, клієнтами, списання коштів з рахунків та внутрішньобанківських операцій).
Меморіальні документи застосовуються банком для здійснення і відображення в обліку операцій банку і його клієнтів за безготівковими розрахунками відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України. Внутрішньобанківські операції оформляються меморіальними ордерами та іншими документами, що складаються банком відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку і внутрішніх процедур банку. Операції, що відображаються за позабалансовими рахунками, також оформляються меморіальними ордерами (пункти 46, 47 Постанови Правління НБУ від 04.07.2018 № 75) (які діяли на момент виникнення спірних правовідносин).
Отже, меморіальний ордер є первинним документом, що містить відомості про операцію банку, а відтак суд апеляційної інстанції вважає, що наданий позивачем меморіальний ордер від 19.10.2021 є належним, допустимим та достатнім доказом надання кредиту згідно умов кредитного договору.
Також колегія суддів зазначає, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі №911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі №381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
Таким чином, надана банком виписка по особовому рахунку позичальника, у сукупності з іншими зібраними у справі доказами, у повному обсязі підтверджує обставини видачі кредиту та його розмір, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено в розрахунку та не спростовано будь-яким контррозрахунком відповідача. Доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі вказаного не спростовують.
При цьому, встановивши факт існування невиконаних позичальником кредитних зобов'язань, суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (постанова Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 159/2146/15-ц (провадження №61-20113св18)).
Із урахуванням викладеного, здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором та встановивши, що відповідні нарахування здійснено правильно, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 123 217, 31 грн заборгованості за наданим кредитом, 31 495, 61 грн заборгованості за процентами, 35 550 грн заборгованості за винагородою є правомірними та підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення із відповідача штрафу, то рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується, а тому, із урахуванням ст. 269 ГПК України, яка визначає межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів не надає правової оцінки висновкам суду першої інстанції в цій частині.
Щодо посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що підставою для постановлення ухвали від 07.05.2025 про виправлення описки слугувала заява позивача від 05.05.2025, однак в "Електронному суді" немає жодних заяв позивача про виправлення описки, то суд апеляційної інстанції вказує, що в матеріалах справи наявна заява позивача про виправлення описки в судовому рішенні від 05.05.2025, подана через "Електронний суд" (а. с. 52, 53).
Відповідачем, в порушення вимог ст. ст. 76, 77, 79 ГПК України, висновків суду першої інстанції не спростовано, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно - західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/221/25 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП Кацяки Л.В. - без задоволення.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача згідно з ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Кацяки Лариси Василівни на рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/221/25 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Поновити дію рішення Господарського суду Житомирської області від 21.04.2025 у справі № 906/221/25.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строк оскарження до Верховного Суду встановлений статтями 286-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Петухов М.Г.