вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"10" червня 2025 р. Справа№ 910/8271/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: Патерилов В.В., ордер АР № 1217196 від 14.01.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Конві Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/8271/24 (суддя - Ярмак О.М.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Атом Інтертеймент ЮА"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Конві Груп"
про стягнення 1 850 000,00 грн,-
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Атом Інтертеймент ЮА" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Конві Груп" про стягнення 1 850 000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.09.2023 відбулась зміна директора та учасника позивача і під час інвентаризації бухгалтерського обліку товариства було встановлено, що у період з 25.03.2022 по 28.03.2022 на користь відповідача перераховані грошові кошти у сумі 1 850 000,00 грн, згідно платіжних доручень №№ 32, 33 від 25.03.2022, № 34 від 28.03.2022, з призначенням платежу "безвідсоткова поворотна фінансова допомога зг. договору № 24.03-2022 від 24.03.2022 без ПДВ". При цьому договір № 24.03-2022 від 24.03.2022 у позивача відсутній, а на його усні прохання відповідач копії такого правочину не надав, у зв'язку з чим позивач вважав, що договір позики не укладався, а якщо і був укладений, то в усній формі. В той же час, оскільки адресована позивачем відповідачу вимога щодо повернення вказаних коштів залишена останнім без виконання, то позивач вказував на наявність правових підстав для стягнення цієї суми з відповідача.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/8271/24 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ "Конві Груп" на користь ТОВ "Атом Інтертеймент ЮА" 1 850 000,00 грн боргу та 27 750,00 грн судового збору за подання позову.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що позивач платіжними дорученнями перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 1 850 000,00 грн з призначенням платежу "безвідсоткова поворотна фінансова допомога зг. договору № 24.03-2022 від 24.03.2022 без ПДВ", а на направлену 22.01.2024 позивачем вимогу про повернення цих коштів протягом 30-ти календарних днів з моменту її пред'явлення, - грошові кошти, за укладеним між сторонами справи в усній формі договором позики, не повернув.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Конві Груп" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначав, що в частині 1 статті 1047 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України визначено необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа, чого судом першої інстанції не було враховано, як і не враховано істотних умов договору та того, що один екземпляр договору позики мав бути у позивача в наявності, а оскільки позивачем не було долучено договір позики № 24.03-2022 від 24.03.2022 та платіжну інструкцію № 327 від 20.10.2022 щодо повернення позичальником позикодавцю 39 000,00 грн за вказаним договором, то такі докази долучені скаржником до матеріалів апеляційної скарги, які відповідач просив враховувати під час перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, оскільки на час розгляду справи єдиним працівником товариства був директор, який на період дії правового режиму воєнного стану здійснював дистанційну роботу, і якого не було проінформовано про розгляд справи, з огляду на не зазначення позивачем в позові контактного номеру мобільного телефону відповідача, що є загальновідомим та вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи, а також неотриманням ухвал суду про розгляд справи й відсутність інформації про справу на веб-сайті судової влади.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.02.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А., зокрема, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 25.03.2025.
07.02.2025 до апеляційного суду надійшла заява відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 задоволено вказану заяву.
11.02.2025 до апеляційного суду надійшла заява позивача про вступ у справу як представника.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Барсук М.А., прийнято апеляційну скаргу до провадження у визначеному складі суддів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2025 судове засідання відкладено на 13.05.2025.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 судове засідання відкладено на 10.06.2025.
В судовому засіданні, яке відбулось 10.06.2025, апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, і за висновками апеляційного суду неявка його представника не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), що набули статусу остаточного, зокрема, "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики ЄСПЛ критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші.
Заслухавши пояснення представника апелянта, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Атом Інтертеймент ЮА" перерахувало ТОВ "Конві Груп" 1 850 000 грн згідно платіжних доручень (а.с. 9-11 том 1): № 32 від 25.03.2022 у сумі 350 000,00 грн; № 33 від 25.03.2022 у сумі 990 000,00 грн; № 34 від 28.03.2022 у сумі 510 000,00 грн, з призначенням платежу - «безвідсоткова поворотна фінансова допомога зг. договору № 24.03-2022 від 24.03.2022 без ПДВ.»
22.01.2024 позивач направив відповідачу вимогу про повернення 1 850 000,00 грн протягом 30-ти календарних днів з моменту пред'явлення даної вимоги, яка повернута відправнику за закінченням встановленого терміну зберігання (а.с. 12-16 том 1).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, за укладеним сторонами в усній формі договором позики, отримані від позивача грошові кошти у розмірі 1 850 000,00 грн не повернув, у зв'язку з чим позовні вимоги були задоволені.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновками, з огляду на наступне.
Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі.
Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20).
Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (див. постанову Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2019 у справі № 355/385/17).
По своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.
Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.
Законодавець імперативно в частині 1 статті 1047 ЦК визначив необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів у разі якщо позикодавцем є юридична особа (див. постанову Верховного Суду від 09.08.2023 у справі № 755/16831/19).
Вказівка призначення платежу при перерахунку коштів, з урахуванням принципу розумності, не може бути кваліфікована як дотримання письмової форми (єдиний документ, чи декілька документів, розписка чи інший документ), що підтверджує домовленість про отримання грошей в позику та умови такої позики, оскільки призначення платежу вказує особа, яка перераховує грошові кошти. Дійсно, в певних випадках в приватному праві призначення платежу може мати значення, наприклад при визначенні того, яке грошове зобов'язання погашається, але не для підтвердження укладення певного договору.
Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Зміст договору, відповідно до статті 628 ЦК України, становлять, по-перше, умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та по-друге, умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. До змісту договору належать також і умови (пункти), які містяться в складових частинах договору, якщо їх наявність обумовлено в основному тексті договору (додатки, плани, схеми, кошторис, малюнки тощо).
Істотними вважаються умови, які необхідні і достатні для укладення договору. Це вбачається зі змісту статті 638 ЦК України, згідно з якою договір вважається укладеним тільки тоді, коли між сторонами в потрібній для відповідних випадків формі досягнуто згоди зі всіх істотних його умов. Це означає, що за відсутності хоча б однієї з таких умов договір не може вважатися укладеним. Водночас, якщо досягнуто згоди щодо істотних умов, то договір набирає чинності, навіть якщо не містить якихось інших умов. Саме тому такі умови ще називають необхідними. Визначення кола істотних умов залежить від специфіки кожного конкретного договору.
Положеннями статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом 30-ти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Стаття 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.06.2021 по справі № 910/3140/19 вказано таке: "З огляду на вимоги ст. 86 ГПК України обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. Водночас, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а судове рішення прийматись на основі цих припущень".
Суд першої інстанції, зробивши висновок про укладення сторонами в усній формі договору позики, вищенаведених положень не врахував та не встановив істотних умов укладеного, на його думку, договору сторонами цього спору.
Згідно з частинами 1, 2 статті 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Частина 1 статті 81 ГПК України встановлює, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах 2 та 3 статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини 4 статті 74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Зважаючи на те, що на позивача покладається обов'язок з доведення обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, та який посилався на відсутність у нього договору позики, однак не надав господарському суду доказів звернення до відповідача з вимогою щодо надання копії такого договору, а також до господарського суду з клопотання про витребування такого договору у відповідача не звертався, разом з цим судом першої інстанції не було враховано необхідність вчинення в письмовій формі договору позики грошових коштів коли позикодавцем є юридична особа та не здійснено перевірку істотних умов договору, а також враховуючи, що відповідач участі у розгляді справи судом першої інстанції не приймав, ухвали суду першої інстанції про розгляд справи не отримував, та, відповідно, відзив на позов разом із доказами не надавав, то колегія суддів дійшла висновку про виняткові обставини, які склалися у даній справі, та наявність правових підстав, у відповідності до положень ч. 3 ст. 269 ГПК України, на долучення на стадії апеляційного провадження до матеріалів справи наступних додаткових доказів.
Так, апелянтом до матеріалів апеляційної скарги долучено договір № 24.03-2022 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 24.03.2022 (далі - договір; а.с. 120-123 том 1), згідно якого ТОВ "Атом Інтертеймент ЮА", як позикодавець, та ТОВ "Конві Груп", як позичальник, узгодили те, що позикодавець надає безвідсоткову фінансову (грошову) допомогу в тимчасове користування на умовах повернення та строковості (далі - фінансова допомога), а позичальник зобов'язався повернути фінансову допомогу у встановлений договором строк.
За умовами пунктів 1.2, 1.3 договору фінансова допомога може як надаватись, так повертатись окремими частинами - траншами. Плата за користування фінансовою допомогою протягом визначеного договором строку - не нараховується. Сума фінансової допомоги визначається із загальної суми траншів фінансової допомоги, наданих позикодавцем протягом строку дії договору на письмовий запит (обґрунтування) позичальника. Максимальна сума фінансової допомоги не може перевищувати 1 850 000,00 грн. Цільове призначення фінансової допомоги: для поповнення обігових коштів позичальника та провадження власної господарської діяльності.
Пунктом 1.4 договору узгоджено, що термін повернення фінансової допомоги закінчується 31.12.2025.
Згідно пункту 2.2 договору фінансова допомога надається шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок позичальника, зазначений в договорі або за іншими платіжними реквізитами, попередньо письмово повідомленими першим із вказанням у призначенні платежу реквізитів договору.
У пункті 2.3 договору вказано, що не пізніше моменту настання події, що зазначена в пункті 1.4 договору або з власної ініціативи, позичальник зобов'язується повернути фінансову допомогу у безготівковій формі шляхом перерахування на поточний рахунок позикодавця.
Повернення фінансової допомоги здійснюється позичальником самостійно, без окремої вимоги позикодавця (пункт 2.4 договору).
Відповідно до пункту 2.6 договору позикодавець вправі вимагати дострокове повернення усієї суми наданої фінансової допомоги та/або відмовити у наданні чергових траншів фінансової допомоги у випадках використання фінансової допомоги не за призначенням; ненадання інформації на запити згідно з договором; несприятлива кон'юнктура на ринку тощо. При цьому, сторони взаємно погодили, що строк виконання всіх зобов'язань позичальника щодо повернення фінансової допомоги за договором спливає на 3-ій робочий день в України після дати отримання ним відповідної вимоги від позикодавця.
Пунктами 7.1, 7.3 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту укладення сторонами і є дійсним до моменту його повного виконання сторонами. Договір складений при повному розумінні сторонами його умов та термінології українською мовою у двох оригінальних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із сторін.
Договір підписаний сторонами та містить їх реквізити.
Скаржником також долучено платіжну інструкцію № 327 від 20.10.2022 згідно якої позичальник повернув позикодавцю 39 000,00 грн (а.с. 124 том 1), з призначенням платежу: "частк. повернення безвідсоткової поворотної фінансової допомоги зг. дог. № 24.03-2022 від 24.03.22".
Слід також зазначити, що позивач під час розгляду справи апеляційним судом своїм правом не скористався, - відзиву на апеляційну скаргу не надав та участі у судових засіданнях не приймав, тобто пояснень стосовно спірних правовідносин не навів.
Приписами статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Таким чином позивачем не було враховано повернення позичальником частини грошових коштів та не доведено, що строк виконання зобов'язання відповідача з повернення решти отриманої фінансової допомоги, у відповідності до умов договору позики, - настав, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції, зокрема, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків щодо задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Конві Груп" на рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/8271/24 задовольнити.
Рішення господарського суду міста Києва від 01.10.2024 у справі № 910/8271/24 скасувати та прийняти нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Атом Інтертеймент ЮА".
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Атом Інтертеймент ЮА" (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 6, офіс, 103; ЄДРПОУ 42594074) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Конві Груп" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23а, офіс, 109/5; ЄДРПОУ 39192514) 41 625 грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.
Матеріали справи № 910/8271/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 26.06.2025.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Л.В. Кропивна