вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" червня 2025 р. Справа№ 927/1292/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кропивної Л.В.
суддів: Руденко М.А.
Пономаренка Є.Ю.
секретар судового засідання Медведєва К.І.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,
розглянувши апеляційну скаргу Міністерства юстиції України
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2023
(повне рішення складено 05.01.2024)
у справі № 927/1292/23 (суддя Шморгун В.В.)
за позовом Міністерства юстиції України
до: 1. Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення»;
2. Комуністичної партії України;
3. Чернігівської обласної організації Комуністичної партії України
про визнання договорів недійсними та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,-
Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом до Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» та Комуністичної партії України (далі - КПУ), у якому позивач просить суд:
- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,8 кв. м, укладений 09.07.2015 між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М. та зареєстрований за №2422;
- скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,8 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 60789274222 (справа 927/1292/23).
Крім цього позову, до суду надійшов позов Міністерства юстиції України до Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» та Комуністичної партії України, у якому позивач просить суд:
- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,2 кв. м, укладений 30.07.2015 між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Баршацьким І. В. та зареєстрований за №НАН678185, №НАН678186;
- скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 692341674217 (справа № 927/1302/23).
Також Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом до Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» та Чернігівської обласної організації Комуністичної партії України, у якому позивач просить суд:
- визнати недійсним договір дарування нерухомого майна - нежитлового приміщення, офісного приміщення загальною площею 204,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Воровського, буд. 20, укладений 08.07.2015 між відповідачами, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пашинською О. М. та зареєстрований за №2397;
- скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» на нерухоме майно, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Воровського, буд. 20, загальною площею 204,0 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 675444874101 (справа № 927/1303/23).
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що за результатами вирішення судового спору про заборону діяльності КПУ, ініційованого у 2014 році Мін'юстом, рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14 заборонено діяльність КПУ та передано майно, кошти та інші активи партії, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень у власність держави.
У подальшому , в ході виконання судового рішення в частині передання майна партії у власність держави , Мін'юстом встановлено, що після подання позову у справі № 826/9751/14 КПУ відчужила належне їй майно на користь БО «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» на підставі оспорюваних договорів, які, на переконання позивача, є фіктивними тому підлягають визнанню недійсними.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 31.10.2023 об'єднано справи №927/1302/23 та 927/1303/23 в одне провадження зі справою № 927/1292/23, з присвоєнням об'єднаній справі номеру 927/1292/23.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочинів, стороною якого не був позивач , позивач зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, своєю чергою , - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і залежно від установленого вирішити питання про наявність, чи відсутність підстав для правового захисту позивача.
Суд першої інстанції зауважив, що у даному спорі Міністерство юстиції України є тією зацікавленою особою у справі про визнання оспорюваних правочинів недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно, оскільки саме на нього покладені повноваження щодо вжиття заходів до розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку майна переданого у власність держави.
Суд зазначив, що відбувся перехід права власності на предмет договору дарування від дарувальника до обдаровуваного, що свідчить про настання правових наслідків, передбачених оскаржуваним договором.
Судом установлено, що в момент укладення оспорюваних договорів (08.07.2015, 09.07.2015 та 30.07.2015) приватні нотаріуси, які посвідчували оспорювані договори, одночасно здійснили державну реєстрацію права власності на об'єкти нерухомості за Благодійним фондом , тоді як відповідно до п. 11 Договору від 08.07.2015 та п. 12 Договору від 09.07.2015 сторони домовились, що прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення.
Таким чином, виснував суд , відповідач-1 прийняв в дар об'єкти нерухомості та набув право власності на них саме з моменту укладення оспорюваних правочинів, а позивач не навів обставин того, що це майно не було фактично передано відповідачу-1 та залишилось у користуванні Комуністичної партії України або безпосередньо її голови.
На думку суду, зазначені обставини виключають фіктивність спірного договору, оскільки він спричинив реальні правові наслідки договору дарування .
Разом з тим, суд першої інстанції установив, що станом на момент звернення до суду з позову про заборону діяльності Комуністичної партії України та укладення спірних правочинів закон не передбачав таких правових наслідків , як перехід майна партії , діяльність якої заборонена судом, у власність держави .
Такі правові наслідки були запроваджені лише через 8 років після пред'явлення позову.
Крім того, позов про заборону Комуністичної партії був поданий Мін'юстом у 2014 році, тоді як оспорювані правочини щодо майна Компартії були вчинені дарувальником у 2015 році.
З урахуванням цих обставин суд дійшов висновку про нівелювання правового і причинно-наслідкового зв'язку між поданням такого позову (у 2014 році) і укладенням оспорюваних правочинів у 2015 році саме з метою уникнення конфіскації майна партії у зв'язку із забороною її діяльності.
Суд також врахував відсутність доказів, які підтверджують родинні зв'язки між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , тож за наведених обставин у їх сукупності суд дійшов висновку, що оспорювані правочини не мають ознак фраудаторності.
Оскільки суд дійшов висновку про відсутність в оспорюваних договорах ознак їх фіктивності та фраудаторності, суд не вбачав підстав для визнання їх недійсними, а тому позовні вимоги в цій частині визнав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позовних вимог про скасування державної реєстрації речових прав відповідача-1 на це спірне майно, установивши , що такі вимоги є похідними від позовних вимог про визнання договорів дарування нерухомого майна недійсними.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Міністерство юстиції України звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2023 у справі № 927/1292/23 та постановити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не взяв до уваги надані докази та порушив норми матеріального та процесуального права.
Зокрема, на думку апелянта , судом не враховано, що з моменту затвердження переліку майна, забороненої в судовому порядку Компартії , все її майно та активи за своїм правовим режимом є державною власністю.
Таким чином, на думку апелянта, підстави вважати, що існують певні обмеження для неналежного виконання судового рішення про заборону Комуністичної партії України, зокрема, в частині переходу у власність держави належного цій Партії майна - відсутні.
На переконання апелянта, висновок суду першої інстанції, що ним не доведено наявність родинних зв'язків у даній справі є передчасним і необґрунтованим, оскільки позивач просив суд витребувати докази на підтвердження цих обставин, однак суд відмовив у задоволенні клопотання про їх витребування. Разом з тим, у аналогічних справах за позов Міністерства юстиції України до Комуністичної партії України (один із співвідповідачів) з тих же підстав ці докази були витребуванні та додані до матеріалів справи. Крім того, позивачем надавалася публічна інформація стосовно родинних зв'язків керівника КПУ. А відтак, заявник суд просить суд апеляційної інстанції долучити відповідні докази до матеріалів справи, так як вони були отримані апелянтом самостійно після ознайомлення з матеріалами справи аналогічних справ, де суд першої інстанції такі докази витребував.
Апелянт не погодився з твердженням суду першої інстанції про відсутність підстав вважати спірні правочини фіктивними, оскільки судом не враховано, що відповідач-2 відчужив майно після пред'явлення до нього позову про заборону діяльності; майно відчужене на основі безвідплатного договору; майно відчужене на користь юридичної особи, керівником якої на момент відчуження спірного майна є члени однієї родини; дарувальник продовжив використання спірного майна і після переходу права власності на нього.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2024, матеріали апеляційної скарги Міністерства юстиції України у судовій справі № 927/1292/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 03.04.2024.
На підставі службової записки Кропивної Л.В. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1472/24 від 01.04.2024 здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи, у зв'язку із знаходженням судді Барсук М.А., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у справі, у відрядженні.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2024 для апеляційного розгляду справи № 927/1292/23 визначено колегію суддів у складі: Кропивна Л.В. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 справу №927/1292/23 прийнято до апеляційного розгляду у визначеному складі суду.
В подальшому розгляд справи неодноразово було відкладено та призначено на 18.06.2025.
У судове засідання 18.06.2025 з'явився позивач (апелянт). Відповідачі у судове засідання не з'явилися. Представник позивача просив апеляційну скаргу задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції, задовільнивши позовні вимоги в повному обсязі.
За висновками суду, неявка представників відповідачів не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, оскільки явка представників не була визнана обов'язковою. Суд звертає увагу, що сторони про дату, час та місце розгляду судової справи були повідомлені шляхом надсилання відповідної ухвали суду, однак, поштова кореспонденція була повернута до суду з відмітками «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, суд зазначає, що поштова кореспонденція поверталася до суду протягом усього часу розгляду справи, яка не одноразово була відкладена.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши доводи та пояснення апелянта, вивчивши документи справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких мотивів.
З матеріалів справи вбачається, що Чернігівська обласна організація Комуністичної партії України вчинила низку договорів дарування нерухомого майна 08.07.2015 року , 09 .07.2015 року та 30.07.2015 року у нотаріальній формі.
Договір дарування є одностороннім правочином, адже вчиняється лише дарувальником , який передає або зобов'язується передати обдарованому в майбутньому безоплатно у власність певне майно , без взаємного надання обдарованим майнового чи немайнового блага .
Предметом дарування були :
офісне приміщення, загальною площею 204,0 кв. м, що знаходиться за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Воровського, буд. 20, вартістю 58 391, 53 грн;
квартира АДРЕСА_2, загальною площею 62,8 кв. м, вартістю у 130 000,00 грн.;
квартира АДРЕСА_1, загальною площею 40,2 кв. м, вартістю у 38 600,00 грн.
Благодійна організація «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» прийняла у дар згадану вище нерухомість .
Мінюст вважав, що вчинення договорів дарування мало на меті уникнення застосування наслідків заборони діяльності Комуністичної партії України та відповідно Чернігівської обласної організації Комуністичної партії України, які полягають у передачі майна у державну власність.
Як зазначав позивач, у 2014 році Міністерство юстиції України звернулось до суду з позовом про заборону діяльності Комуністичної партії України у зв'язку з порушенням партією ст. 5 Закону України «Про політичні партії в Україні», чинної на момент подання позовної заяви.
Рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14, яке набрало законної сили 27.07.2022, задоволено позов Міністерства юстиції України та Державної реєстраційної служби України до Комуністичної партії України, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служби безпеки України, Всеукраїнського об'єднання «Свобода», Радикальної партії Олега Ляшка, Громадської організації «Воля-Громада-Козацтво», Української республіканської партії, ОСОБА_4, за участю Офісу Генерального прокурора; заборонено діяльність Комуністичної партії України; у власність держави передано майно, кошти та інші активи Комуністичної партії України, її обласних, міських, районних організацій, первинних осередків та інших структурних утворень.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, апеляційний суд з'ясував , що Великою палатою Верховного Суду 16 квітня 2025 року за наслідками касаційної скарги Благодійної організації «Благодійний фонд Відродження Хмельниччини» прийнята постанова у справі № 924/971/23 , позивачем у якій було Міністерство юстиції України, касатор та Комуністична партія України. Предметом позову визнання недійсним договору дарування та скасування державної реєстрації.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду , передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного суду зазначив ( пункти 64- 73 Постанови ) , що у справі, яка розглядається, суду необхідно вирішити питання щодо належності способу захисту інтересів держави Мін'юстом у подібних правовідносинах.
Звертаючись із позовом у межах цієї справи, Мін'юст указав, що на нього покладені повноваження щодо вжиття заходів по розшуку майна забороненої політичної партії, складення та затвердження переліку її майна, а отже, Мін'юст є заінтересованою особою у спірних правовідносинах щодо визнання недійсним договору та скасування державної реєстрації прав на спірне нерухоме майно шляхом відновлення становища, яке існувало до порушення, з метою подальшого забезпечення передачі його у власність держави.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду , передаючи на розгляд Великої Палати Верхового Суду справу № 924/971/23, звертав увагу на законодавчо визначені обмежені функції, які реалізує Мін'юст у спірних правовідносинах (розшук майна та затвердження переліку такого майна). Заходи щодо державної реєстрації речових прав на таке майно здійснює Фонд державного майна України. Отже, маючи на меті повернути спірне майно у попередній стан, Мін'юст не може звернутися з вимогами про витребування такого майна.
Крім того Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказував :
згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду (постанови від 20.03.2019 у справі № 587/2110/16-ц, від 19.02.2020 у справі № 387/515/18), крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (частина третя статті 215 Цивільного кодексу України; далі : ЦК України). Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони (сторони) мали до вчинення правочину.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц зазначила, що якщо на виконання спірного правочину товариство сплатило кошти або передало інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не приводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення само собою не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини першої статті 216, статті 387, частин першої, третьої статті 1212 ЦК України).
Реституція - це спеціальна форма відновлення становища, що існувало до порушення, сутність якої полягає в поверненні сторін правовідносин у стан, який передував вчиненню певної протиправної дії. Виділяють реституцію володіння (повернення кожною зі сторін недійсного правочину того, що така сторона за ним отримала) або компенсаційну реституцію відшкодування (в грошовій чи негрошовій формі) вартості одержаного в разі неможливості його повернення в натурі.
У межах цієї справи встановлено обставини реального виконання спірного договору, за результатом якого передано майно, а також здійснено реєстрацію за благодійною організацією права власності на таке майно, у зв'язку із чим ефективним способом захисту виходячи з правової позиції, викладеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, буде визнання недійсним договору дарування в поєднанні з вимогою про витребування майна з володіння відповідача.
Проте колегія суддів, розуміючи, що Велика Палата Верховного Суду не формулює абстрактних висновків, а лише в контексті конкретних обставин справи, вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного в пункті 154 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц, уточнивши його, що такий спосіб є ефективним у разі звернення з позовом сторони договору, а не будь-якої заінтересованої особи, оскільки вказаний висновок без такої конкретизації дає можливість застосувати його до невизначеної кількості позовів, у яких предметом є визнання недійсними договорів, без урахування специфіки конкретних правовідносин.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважив, що попри наявність обставин виконання спірного договору та передачі майна, ефективним способом захисту буде визнання спірного договору недійсним та скасування державної реєстрації права у випадку, якщо позивач (Мін'юст) не має на меті набути право власності на таке майно, а лише відновити становище, яке існувало до укладення договору, а тому висновок, викладений у справі № 522/22473/15-ц, обмежує права та обов'язки Мін'юсту щодо захисту прав держави у спірних правовідносинах.
Велика Палата Верховного суду , вирішуючи спір у справі № 924/971/23, виходила з такого :
- на час звернення Мінюсту з цим позовом у вересні 2023 року була чинною редакція Закону України «Про політичні партії в Україні», яка покладає виконання рішення суду щодо заборони політичної партії в частині передачі майна у власність держави на Мінюст, тому це міністерство є належним позивачем (до моменту затвердження переліку майна політичної партії, переданого у власність держави);
- підстави позову (обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права або охоронюваного законом інтересу) слід відрізняти від правових підстав позову (правового обґрунтування позову, тобто правової кваліфікації обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги); при цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин;
- «політична партія є важливим інститутом представницької демократії», а отже «основний статус політичної партії - публічно-правовий»; тож діяльність політичних партій підлягає державному контролю, а право політичних партій набувати, володіти та розпоряджатися майном піддається законодавчим обмеженням; ст. 14 Закону України «Про політичні партії в Україні» визначає, що держава гарантує політичним партіям право на кошти та інше майно для здійснення своїх статутних завдань, а відповідно до ст. 23 цього Закону в разі прийняття з'їздом (конференцією) політичної партії рішення про реорганізацію чи саморозпуск одночасно вирішується питання про використання майна та коштів політичної партії на статутні чи благодійні цілі. На підставі наведеного Велика Палата зробила висновок, що «законодавство встановлює обмеження та заборони щодо розпорядження майном політичних партій. Майно, що належить політичній партії, повинно використовуватися з метою реалізації статутних завдань політичної партії, таке майно може передаватися на благодійні цілі лише у разі припинення діяльності політичної партії шляхом реорганізації чи саморозпуску» (п. 167) і «розпорядження майном повинно відповідати цілям партії, тобто фінансувати її політичну, організаційну чи соціальну діяльність, яка у свою чергу не повинна суперечити приписам статті 37 Конституції України» п. 181);
- у межах адміністративної справи № 826/9751/14 (про заборону КПУ) суд встановив обставини, які свідчать про те, що діяльність КПУ становить реальну загрозу конституційному ладу та основним правам і свободам громадян України, а також спрямована на завдання шкоди державній безпеці, суверенітету та територіальній цілісності України; спірний договір дарування укладений 05.08.2014, тобто вже після відкриття провадження у справі № 826/9751/14 та після настання обставин (здійснення політичною партією забороненої діяльності), які стали підставою для порушення питання про заборону КПУ; укладаючи спірний договір, КПУ знала про звернення Мін'юсту з позовом про заборону діяльності КПУ та усвідомлювала наслідки можливого задоволення адміністративного позову (втрата контролю над майном та іншими активами партії), при цьому внаслідок вчинення правочину відбулося відчуження майна, призначеного для здійснення статутної діяльності політичної партії, всупереч закону, з умислом на укладення правочину з протиправною метою;
- Велика Палата дійшла висновку, що він є нікчемним в розумінні ст. 228 ЦК України як такий, що порушує публічний порядок;
- відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
- заявляючи вимогу про скасування державної реєстрації прав БФ «Відродження Хмельниччини» на спірне нерухоме майно, Мін'юст має на меті повернути таке майно КПУ.
- в силу абзаців другого, третього частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скасування державної реєстрації прав БФ «Відродження Хмельниччини» на спірне нерухоме майно призведе до державної реєстрації набуття прав КПУ на таке нерухоме майно [див. mutatis mutandis пункти 127-133 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 914/2350/18 (914/608/20)].
- у цій справі позивач обґрунтовує позовні вимоги інтересом держави щодо повернення спірного нерухомого майна (раніше відчуженого на користь БФ «Відродження Хмельниччини» за безвідплатним договором) у власність КПУ задля забезпечення реалізації процедури передачі такого майна державі.
- державна реєстрація прав на майно за КПУ за наслідками скасування реєстрації права БФ «Відродження Хмельниччини» підтверджує повернення майна попередньому власнику.
- оскільки Мінюст не був стороною спірного правочину, «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позивачем не пропущений строк на звернення до суду. Мін'юст після набрання рішенням Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.07.2022 у справі № 826/9751/14 законної сили (27.07.2022), діючи в інтересах держави у межах своїх повноважень на виконання обов'язку щодо розшуку майна політичної партії, здійснив відповідний моніторинг і у зв'язку з цим міг дізнатись про вчинення спірного договору щодо передачі спірного нерухомого майна» (п. 226).
Приписами ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17).
До того ж відповідно до частини 2 статі 287 ЦК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, нез'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на викладене вище , при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, невірно встановив обставини справи, що призвело до хибних висновків і прийняття незаконного рішення, тож колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене апелянтом рішення господарського суду у даній справі - скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідачів пропорційно.
Клопотання позивача про приєднання до справи додаткових доказів , які з'явилися після прийняття місцевим господарським судом рішення, що оскаржує Мінюст, і стосувалися відомостей про акти цивільного стану , підлягає залишенню без розгляду на підставі статті 118 ГПК України
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2023 у справі № 927/1292/23 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 26.12.2023 у справі № 927/1292/23 скасувати.
3. Прийняти у справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
4. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 62,8 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 60789274222.
5. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 40,2 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 692341674217.
6. Скасувати державну реєстрацію прав Благодійної організації "Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення" на нерухоме майно, розташоване за адресою: Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Воровського, буд. 20, загальною площею 204,0 кв. м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 675444874101.
7. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд., 7; ідентифікаційний код 35087436)
на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ідентифікаційний код 00015622)
2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви.
8. Стягнути з Комуністичної партії України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7, ідентифікаційний код 00049147)
на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ідентифікаційний код 00015622)
2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви.
9. Стягнути з Чернігівської обласної організації Комуністичної партії України (14000, Україна, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Воровського, буд., 20; ідентифікаційний код 21403802)
на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ідентифікаційний код 00015622)
2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) судового збору за подання позовної заяви.
10. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
11. Стягнути з Благодійної організації «Благодійний фонд сприяння соціально незахищеним верствам населення» (03055, м. Київ, вул. Ванди Василевської, буд., 7; ідентифікаційний код 35087436)
на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ідентифікаційний код 00015622)
4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
12. Стягнути з Комуністичної партії України (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 7, ідентифікаційний код 00049147)
на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ідентифікаційний код 00015622)
4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
13. Стягнути з Чернігівської обласної організації Комуністичної партії України (14000, Україна, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Воровського, буд., 20; ідентифікаційний код 21403802)
на користь Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд.13, ідентифікаційний код 00015622)
4026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень нуль копійок) судового збору за подання апеляційної скарги.
14. Доручити місцевому господарському суду видати накази.
15. Матеріали справи № 927/1292/23 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 24.06.2025.
Головуючий суддя Л.В. Кропивна
Судді М.А. Руденко
Є.Ю. Пономаренко