вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" червня 2025 р. Справа№ 910/25118/15
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Мальченко А.О.
Хрипуна О.О.
при секретарі судового засідання Цікра А.
за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 02.06.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 (повний текст складено та підписано 03.09.2024)
у справі №910/25118/15 (суддя Курдельчук І.Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг»
до Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13»
про стягнення 1 086 616,68 грн,-
Короткий зміст позовних вимог
Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (згодом замінено на ТОВ «Київенерго-борг») просить стягнути із ЖБК «Індікатор-13» (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 574 276,54 грн заборгованості за договором з постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року включно.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/25118/15 позов задоволено частково.
Стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» (02222, м. Київ, вул. Градинська, буд. 10-А; ідентифікаційний код 22895183) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13; ідентифікаційний код 32826328) 574 276,54 грн (п'ятсот сімдесят чотири тисячі двісті сімдесят шість гривень 54 коп.) заборгованості.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позов частково, місцевий господарський суд виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог з урахуванням висновків суду касаційної інстанції у даній справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Скаржник не погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його таким, що ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права, допущеними через нез'ясування і неправильне встановлення обставин, що є важливими для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, прийнятим без урахування висновків суду касаційної інстанції.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
Судом проігноровано очевидну суперечність між наявними в матеріалах справи доказами, які ставлять під сумнів заявлену Позивачем суму "заборгованості".
Наведені відповідачем розрахунки безумовно вказують на необґрунтованість і неправильність тієї суми, яку суд вирішив стягнути з ЖБК "Індикатор-13", що свідчить про незаконність і необґрунтованість оскаржуваного судового рішення і на те, що судом першої інстанції було проігноровано важливі для справи обставини, а інші обставини справи (в частині встановлення розміру заборгованості) були встановлені неправильно, і все це у сукупності з порушенням багатьох норм процесуального права, зокрема: ч.1, ч .3 ст. 86, ч. 1 ст. ст. 236, ч. 4 ст. 238, ч. 1 ст.316 ГПК України.
Скаржник категорично не погоджується із застосуванням у цій справі положень наведених постанов НКРЕКП і вважає таке застосування неправильним.
Підсумовуючи, зазначає, що:
Судом першої інстанції не було з'ясовано і не було враховано важливі для справи обставини, а саме - існування двох раніше вирішених судових справ між Позивачем і Відповідачем, в одній з яких Позивач відмовився від позову на загальну суму 207 189,81 грн. (справа № 7/195), та в іншій з Відповідача було стягнуто 157 104,30 грн. + 60 000 грн (сплачено Відповідачем під час розгляду справи) (справа №5011-42/16078-2012). В обох справах вирішувалися питання про стягнення заборгованостей за розрахункові періоди, які є складовими загального розрахункового періоду з 2003 по 2021 роки, відображеного у Довідці, а суми заборгованостей, питання про стягнення яких вирішувалися, є складовими загальної суми "заборгованості" Відповідача перед Позивачем, яка відображена у Довідці у розмірі 736 452,93 грн., отже вони повинні були бути виключені із загальної суми "заборгованості", а заявлені позовні вимоги обов'язково повинні були розглядатися з урахуванням цього факту, чого зроблено не було.
В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції повністю проігноровано наявну суперечність між відомостями, відображеними у Довідці, та між розрахунком позовних вимог і сумою, заявленою Позивачем до стягнення, яку суд першої інстанції вирішив стягнути зі Скаржника. А саме - судом повністю проігноровано той факт, що, відповідно до відомостей, вказаних у Довідці, станом на початок спірного періоду - 01.10.2012 за Скаржником рахується "заборгованість" у розмірі 424 294,11 - сальдо на початок розрахункового періоду, яка є складовою загальної суми "заборгованості" за період з 2003 року по 2021 року у розмірі 736 452,93 грн., а отже та сума "заборгованості", яка існувала до 01.10.2012, має бути виключена із загальної суми "заборгованості", як така, що не стосується спірного періоду, який розглядається у цій справі, а заявлена Позивачем сума до стягнення, виходячи навіть із суто математичних розрахунків не могла перевищувати різницю між загальною сумою "заборгованості" і тією сумою "заборгованості", яка обраховувалася Позивачем до 01.10.2012. Ця суперечність в наявних в матеріалах справи доказах була повністю проігнорована судом першої інстанції, суд не дотримався вказівок, які містяться у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у цій справі від 10 квітня 2024 року, у якій касаційний суд вказав на необхідності надати оцінку остаточному сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Ухвалюючи оскаржуване рішення судом першої інстанції було порушено наступні норми процесуального права: ч. 1 ст. 77, ч.1, ч .3 ст. 86, ст. 236, ч. 4 ст. 238, ч. 1 ст. 316, результатом чого стало ухвалення незаконного і необґрунтованого рішення, у якому судом не було з'ясовано важливі для справи обставини, або такі обставини було встановлено неправильно та визнано встановлено ті обставини, які не є доведеними, у сукупності з ігноруванням вказівок Верховного Суду, які є обов'язковими до виконання.
Судом першої інстанції не було належним чином проаналізовано всі доводи Скаржника та положення укладеного між Позивачем і Відповідачем договору, так само як і положення чинного (як на період виникнення спірних правовідносин, так і станом не момент ухвалення судового рішення) законодавства України, яким регулюється порядок надання послуги з постачання теплової енергії та встановлення тарифів на теплову енергію, в результаті чого судом було невірно застосовано до спірних у цій справі правовідносин положення Постанов НКРЕ і НКРКП, які є актами індивідуальної дії, не є нормативно-правовими актами, не зареєстровані в Міністерстві юстиції у встановленому законом порядку і не можуть породжувати жодних прав та обов'язків для особи, якої вони не стосуються, якою в даному випадку є Скаржник. Таким чином судом було невірно застосовано норми матеріального права, результатом чого стало те, що суд першої інстанції втретє задовольнив вимогу Позивача про стягнення зі Скаржника "основної заборгованості" в тому ж розмірі, в якому суд задовольнив її вперше у 2016 році без врахування жодного з доводів ЖБК "Індикатор-13" та без наведення жодної аргументації відхилення цих доводів.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.09.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/25118/15.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/25118/15.
03.10.2024 матеріали справи №910/25118/15 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
Розпорядженням Керівника апарату від 03.10.2024 №09.1-08/3631/24 у зв'язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці з 30.09.2024, справу №910/25118/15 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2024 справу №910/25118/15 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Агрикової О.В., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстави не зазначення відомостей щодо наявності або відсутності електронного кабінету апелянта - Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС.
09.10.2024 на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено текст апеляційної скарги із зазначенням відомостей про наявність у скаржника електронного кабінету.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.10.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/25118/15, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Розпорядженням Керівника апарату від 23.01.2025 №09.1-08/295/25 у зв'язку з перебуванням судді Агрикової О.В. у відпустці з 06.01.2025, справу №910/25118/15 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2025 справу №910/25118/15 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2025 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/25118/15, справу призначено до розгляду в судовому засіданні.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у справі оголошувалась перерва з метою повного, всебічного та об'єктивного дослідження фактичних обставин справи, останній раз на 02.06.2025.
Явка представників сторін
В судовому засіданні апеляційної інстанції 02.06.2025 представники відповідача підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 02.06.2025 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін.
В судовому засіданні 02.06.2025 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
01.10.1999 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (енергопостачальна організація) та ЖБК «Індикатор-13» (абонент) було укладено Договір №1640119 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), відповідно до умов якого:
- предметом є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим Договором (п.1.1);
- при виконанні його умов, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України (п.2.1);
- енергопостачальна організація зобов'язана постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах, згідно з Додатком № 1 до Договору (п.2.2.1);
- абонент зобов'язаний додержуватись кількісного споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку №1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії (п.2.3.1);
- облік споживання абонентом теплової енергії проводиться по приладах обліку розрахунковим способом (п.5.1);
- Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 (п.8.1);
- припинення дії Договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункти 8.3, 8.4).
Додатками до Договору сторони оформили обсяги постачання теплової енергії відповідачу, тарифи на теплову енергію, порядок розрахунків за теплову енергію, схему абонентської теплотраси, що знаходиться на балансі відповідача, акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, умови припинення подачі теплової енергії, довідку даних по будинку, довідку про теплові навантаження об'єктів теплопостачання.
Відповідно до п.2 Додатку №4 до Договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі тепло збуту №6, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточнАвизнавий місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.
Сплату за вказаними в п.2 цього Додатку документами, абонент виконує не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 Додатку №4 до Договору).
Пунктом 3.5 Додатку №4 до Договору визначено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду (п.3 цього Додатку), енергопостачальна організація нараховує абоненту пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5% за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.
ЖБК «Індикатор-13» звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання останнього провести перерахунок за теплову енергію за період з 01.12.2006 по 31.05.2015 включно відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА) від 20.06.2002 №1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/11156/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, у задоволенні позовних вимог ЖБК «Індикатор-13» відмовлено повністю. Постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2017 постанову Київського апеляційного господарського від 17.05.2017 залишено без змін.
У зазначеному рішенні суду встановлено відсутність у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» обов'язку здійснювати перерахунок за теплову енергію за період з 30.05.2008 по 31.05.2015 відповідно до тарифів, встановлених розпорядженням КМДА від 20.06.2002 №1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», оскільки вказане розпорядження втратило чинність з 30.05.2008. Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку за період з 01.12.2006 по травень 2008 року, судом було застосовано наслідки спливу позовної давності та, відповідно, також відмовлено у задоволенні позову в цій частині.
У постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, прийнятій за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі №910/11156/16, суд зазначив, що позов не підлягає задоволенню з огляду на неналежність обраного позивачем способу судового захисту.
В подальшому найменування Публічного акціонерного товариства «Київенерго» було змінено на Акціонерне товариство «К.Енерго».
25.08.2021 відповідно до протоколу електронного аукціону №UA-PS-2021-08-10-000016-3 відбувся електронний аукціон з продажу майна (право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги) в процедурі банкрутства Акціонерного товариства «К.Енерго», порушеній Господарським судом Донецької області у справі №905/1965/19.
Переможцем аукціону стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» сплатило гарантійний внесок у розмірі 2 158 705,87 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.08.2021 №10.
Згідно з Актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 Акціонерне товариство «К.Енерго» передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» прийняло майно, що є предметом продажу на аукціоні №UA-PS-2021-08-10-000016-3 по лоту 71, який відбувся 25.08.2021, а саме, право вимоги на дебіторську заборгованість за спожиту теплову енергію та супутні послуги (послуги теплової енергії, послуги центрального опалення, послуги гарячої води, послуги надання конденсату, послуги надання хімічного очищення води) на суму 241 900 394,18 грн.
У п.73 Додатку №1 до Акту про придбання майна зазначено про включення до загального переліку відступленої дебіторської заборгованості, заборгованості ЖБК "Індикатор-13" у розмірі 736 452,93 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Спортсервіс-СТМ» змінило найменування на ТОВ «Київенерго-борг» (протокол загальних зборів учасників від 14.09.2021 №1/2021).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2022 у справі №910/25118/15, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2022 та постановою Верховного Суду від 28.09.2022, замінено позивача у справі - Публічне акціонерне товариство «Київенерго» на його правонаступника - ТОВ «Київенерго-борг».
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за Договором з постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року включно, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» надало облікові картки за особовим рахунком № 26007301380225, а також складені відповідачем відомості обліку споживання теплової енергії.
Відповідач у спірний період спожив 7843,39 Гкал теплової енергії. Між сторонами відсутній спір щодо обсягу спожитої теплової енергії.
Тариф на гаряче водопостачання та опалення у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року встановлено відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) в таких розмірах:
- 203,26 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.01.2011 по 30.06.2014 на підставі постанови НКРЕКП від 14.12.2010 №1729;
- 354,20 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.07.2014 по 31.03.2015 на підставі постанови НКРЕКП від 23.04.2014 №465;
- 637,32 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.04.2015 по 30.06.2015 на підставі постанови НКРЕКП від 03.03.2015 №613.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі №826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 03.03.2015 №613 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ "Київенерго".
Враховуючи розгорнуту таблицю суми заборгованості за спожиту теплову енергію, з урахуванням чинних у спірний період тарифів, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 574 276,54 грн.
У зв'язку з укладенням між ТОВ «Київенерго-борг» та Акціонерним товариством «К.Енерго» правочину щодо відступлення права вимоги, право вимагати від ЖБК «Індикатор-13» виконання грошового зобов'язання за Договором в загальному розмірі 736 452,93 грн перейшло до ТОВ «Київенерго-борг».
Право вимоги Акціонерного товариства «К.Енерго» до ЖБК «Індикатор-13» в загальному розмірі 736 452,93 грн складається із заборгованості останнього з оплати спожитої теплової енергії за Договором у сумі 149 138,81 грн за період з 01.02.2006 по 01.02.2009 (є предметом позову у справі №7/195), у сумі 574 276,54 грн за період з 01.10.2012 по 01.06.2015 (є предметом позову у цій справі) та у сумі 13 037,58 грн за період з 01.06.2015 по 01.05.2016 (не є предметом судового розгляду).
Заборгованість ЖБК "Індикатор-13" з оплати спожитої теплової енергії за Договором за період з 01.11.2009 по 01.09.2012, яка була предметом судового розгляду у справі №5011-42/16078-2012, не включена до складу майнових вимог, які перейшли до ТОВ "Київенерго-борг".
До ТОВ "Київенерго-борг" перейшло право вимагати від ЖБК "Індикатор-13" сплати лише 736 452,93 грн основного боргу.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Постановою КГС ВС від 10.04.2024 скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 у справі №910/25118/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення з Житлово-будівельного кооперативу "Індикатор-13" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" 574 276,54 грн заборгованості. Направлено справу №910/25118/15 у цій частині на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Направляючи справу на новий розгляд КГС ВС вказав, що:
- хоча суди встановили загальну кількість спожитої у спірний період теплової енергії (7843,39 Гкал) та тарифи, за якими нараховувалася вартість спожитої енергії за загальні періоди дії відповідних постанов регулятора, однак не вказали, яку кількість теплової енергії спожито відповідачем протягом кожного розрахункового періоду, яка оплачена ним за кожний розрахунковий період, не надали оцінку остаточному сальдо розрахунків (п. 78 постанови);
- під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене у цій постанові, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'єктивного встановлення обставин справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, належним чином встановити яку кількість теплової енергії спожито відповідачем протягом кожного розрахункового періоду, яка оплачена ним за кожний розрахунковий період, надати оцінку остаточному сальдо розрахунків (п. 89 постанови).
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що рішення суду, яке переглядається, підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.
Предметом даного позову є стягнення з відповідача 574 276,54 грн заборгованості за договором з постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року включно.
Підставами позову є статті 526, 546, 550, 552, 611, 625 ЦК України, стаття 193 ГК України, стаття 19-1 Закону України «Про теплопостачання», Постанова КМУ від 18.06.2014 №217.
23.07.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про застосування наслідків закінчення виконавчого провадження. Відповідно до клопотання відповідач просив суд: «застосувати передбачені ст. 40 Закону №1404-VIII «Про виконавче провадження» наслідки закінчення виконавчого провадження; на підставі ч. 2, 7 ст. 27, ч. 3 ст. 45 Закону №1404-VIII повернути боржнику кошти, стягнуті як винагорода приватного виконавця, та інші кошти (витрати) виконавчого провадження (ст.42 Закону №1404-VIII).»
Як встановлено судом першої інстанції, в судовому засіданні 22.08.2024 відповідач визнав позов в частині суми основного боргу 574 276,54 грн, водночас у засіданні 27.08.2024 відповідач зазначив, що помилився щодо визнання суми основного боргу, у зв'язку з чим основний борг не визнає, що за висновками суду вказує на суперечливу поведінку споживача/відповідача.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
За ч. 1, 4 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
Згідно ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
На підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором з постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року включно, Публічне акціонерне товариство «Київенерго» надало облікові картки за особовим рахунком №26007301380225, а також складені відповідачем відомості обліку споживання теплової енергії.
З матеріалів справи вбачається, що у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року відповідачем було спожито 7843,39 Гкал теплової енергії. Наведені обставини підтверджуються долученими до матеріалів позовної заяви обліковими картками за спірний період (т. 1 а.с. 31-40), а також розгорнутою таблицею суми основного боргу за спожиту теплову енергію згідно з договором №1640119 по справі №910/25118/15 (т. 3, а.с. 48-49).
Зокрема, за спірний період за типом теплової роботи опал. спожито всього 4 296 гкал (жовтень 2012 67,00000+листопад 2012 207, 00000+грудень 2012 301,00000+січень 2013 320, 00000+лютий 2013 290,00000+березень 2013 310, 00000+квітень 2013 202,00000+травень 0,00000+червень 20130,00000+липень 2013 0,00000+серпень 2013 0,00000+вересень 2013 0,00000+жовтень 2013 128,00000+листопад 2013 180,00000+грудень 2013 201, 00000+січень 2014 290,00000+лютий 2014 280,00000+беезень 2014 211,00000+квітень 2014 139,00000+травень 0,00000+червень 2014 0,00000+липень 2014 0,00000+серпень 0,00000+вересень 2014 0,00000+жовтень 2014 23,00000+листопад 2014 180,00000+грудень 2014 255,00000+січень 2015 257,00000+лютий 266,00000+березень 2015 189,00000+квітень 2015 0,00000+травень 2015 0,00000), водночас, за типом ГВП спожито всього 3 547, 39 398 гкал (жовтень 2012 168,95000+листопад 2012 130,80000+грудень 2012168,95000+січень 2013168,95000+лютий 2013 152,60000+березень 2013 168,95000+квітень 2013 98,10000, травень 2013 60,96984, червень 201352,03160,липень 2013 23,99209,серпень 2013 51,80943,вересень 2013 100,47229+жовтень 2013 168,95000+листопад 2013163,50000+грудень 2013 168,95000+січень 2014 168,95000+лютий 2014 152,60000+березень 2014168,95000+квітень 2014 98,10000+травень 2014 78,02466+червень 2014 76,23766+липень 2014 8,25641+серпень 2014 0,00000+вересень 2014 0,00000+жовтень 125,35000+листопад 2014 163,50000+грудень 2014 168,95000+січень 2015 168,95000+лютий 2015 152,60000+березень 2015 168,95000+квітень 0,00000+травень 20150,00000). Всього 7 843, 39 Гкал з розрахунку 4 296+3 547,39398.
Відповідно до ч. 1 ст. 191 ГК України державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку.
Як передбачено ч. 1, 3 ст. 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін. Зміна рівня державних регульованих цін може здійснюватися у зв'язку із зміною умов виробництва і продажу (реалізації) продукції, що не залежать від господарської діяльності суб'єкта господарювання.
Статтею 8 Закону України «Про природні монополії» унормовано, що предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є, зокрема ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про природні монополії» суб'єкти природних монополій зобов'язані дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, стандартів і показників безпеки та якості товару, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій та на суміжних ринках.
Відповідно до абз. 7 ст. 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, належить встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією.
Вбачається, що Житлово-будівельний кооператив «Індикатор-13» звертався до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про зобов'язання останнього провести перерахунок за теплову енергію за період з 01.12.2006 по 31.05.2015 включно відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 р. «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі № 910/11156/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 25.09.2017, у задоволенні позовних вимог Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» відмовлено повністю.
Так, під час розгляду справи № 910/11156/16 судом встановлено відсутність у Публічного акціонерного товариства «Київенерго» обов'язку здійснювати перерахунок за теплову енергію у період з 30.05.2008 по 31.05.2015 відповідно до тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення», оскільки вказане розпорядження втратило чинність з 30.05.2008. Щодо позовних вимог про здійснення перерахунку за період з грудня 2006 року по травень 2008 року, судом було застосовано наслідки спливу строку позовної давності та, відповідно, також відмовлено у задоволенні позову в цій частині. Водночас, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2017, прийнятій за результатами перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2016 у справі № 910/11156/16, суд зазначив, що позов не підлягає задоволенню з огляду на неналежність обраного позивачем способу судового захисту.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тариф на гаряче водопостачання та опалення у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року встановлено відповідно до постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в таких розмірах:
- 203,26 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.01.2011 р. по 30.06.2014 р. на підставі постанови НКРЕКП № 1729 від 14.12.2010 р.;
- 354,20 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.07.2014 р. по 31.03.2015 р. на підставі постанови НКРЕКП № 465 від 23.04.2014 р.;
- 637,32 грн з ПДВ/Гкал. в період з 01.04.2015 р. по 30.06.2015 р. на підставі постанови НКРЕКП № 613 від 03.03.2015 р.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.07.2016 у справі № 826/15733/15 визнано нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, № 613 від 03.03.2015 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення ПАТ «Київенерго».
Отже, у сторін у справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифу на теплову енергію, яке в судовому порядку визнано нечинними з моменту її прийняття, тому протягом періоду з квітня по травень 2015 включно до спірних правовідносин слід застосовувати тариф, встановлений постановою НКРЕКП № 465 від 23.04.2014.
Відповідно до розгорнутої таблиці суми заборгованості за спожиту теплову енергію, з урахуванням чинних у спірний період тарифів, за відповідачем обліковується заборгованість в розмірі 574 276,54 грн за період з жовтня 2012 року по травень 2015 року. Зокрема:
- за жовтень 2012 з ціною тарифу 169, 38 нараховано 47 958, 25 грн з них сплачено 15 404, 21 грн, отже, сальдо на кінець місяця 32 554, 04 грн;
- за листопад 2012 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 32 554, 04, нараховано 68 659, 87 грн з них сплачено 789, 86 грн, отже, сальдо на кінець місяця 100 424, 05 грн;
- за грудень 2012 з ціною тарифу 169, 38сальдо на початок місяця 100 424, 05 грн, нараховано 95 520, 16 грн з них сплачено 5 951, 15 грн, отже, сальдо на кінець місяця 189 993, 06 грн;
- за січень 2013 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 189 993, 06 грн, нараховано 99 382, 02 грнз них сплачено 0, 00 грн, отже, сальдо на кінець місяця 289 375, 08 грн;
- за лютий 2013 з ціною тарифу 169,38, сальдо на початок місяця 289 375, 08 грн, нараховано 89 961, 11 грн з них сплачено 6 814, 77, отже, сальдо на кінець місяця 372 251, 42 грн;
- за березень 2013 з ціною тарифу 169, 38, сальдо на початок місяця 372 521, 42 грн, нараховано 97 349, 46 грн з них сплачено 10 328, 35 грн, отже, сальдо на кінець місяця 459 542, 53 грн;
- за квітень 2013 з ціною тарифу 169, 38, сальдо на початок місяця 459 542, 53 грн, нараховано 60 997, 13 з них сплачено 73 139, 55 грн, отже, сальдо на кінець місяця 447 400, 11 грн;
- за травень 2013 з ціною тарифу 169, 38, сальдо на початок місяця 447 400, 11, нараховано 12 392, 48 грн з них сплачено 60 884, 21, отже, сальдо на кінець місяця 398 908, 38 грн;
- за червень 2013 з ціною тарифу 169, 38, сальдо на початок місяця 398 908, 38 грн, нараховано 10 575, 73 грн, з них сплачено 21 817, 07, а отже сальдо на кінець місяця 387 667, 04 грн;
- за липень 2013 з ціною тарифу 169, 38, сальдо на початок місяця 387 667, 04 грн, нараховано 4 876, 54 грн, з них сплачено 11 286, 35 грн, отже, сальдо на кінець місяця 381 257, 23 грн;
- за серпень 2013 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 381 257, 23 грн, нараховано 10 530, 58 грн, з них сплачено 9 316, 78 грн, отже, сальдо на кінець місяця 382 471, 03 грн;
- за вересень 2013 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 382 471, 03, нараховано 20 421, 60, сплачено 11 252, 70, отже, сальдо на кінець місяця 391 639, 93 грн;
- за жовтень 2013 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 391 639, 93, нараховано 60 356, 87, сплачено 14 498, 77 грн, отже, сальдо на кінець місяця 437 498, 03 грн;
- за листопад 2013 з ціною тарифу 169, 38, сальдо на початок місяця 437 498, 03 грн, нараховано 69 818, 44 грн, сплачено 39 837, 78 грн, отже, сальдо на кінець місяця 467 478, 69 грн;
- за грудень 2013 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 467 478, 69 грн, нараховано 75 194, 56 грн, сплачено 126 658, 24 грн, отже, сальдо на кінець місяця 416 015, 01 грн;
- за січень 2014 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 416 015, 01 грн, нараховано 93 284, 34 грн, сплачено 55 022, 56 грн, отже, сальдо на кінець місяця 454 276, 79 грн;
- за лютий 2014 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 454 276, 79 грн, нараховано 87 928, 55 грн, сплачено 67 202, 46 грн, отже, сальдо на кінець місяця 475 002, 88 грн;
- за березень 2014 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 475 002, 88 грн, нараховано 77 227, 12 грн, сплачено 94 643, 21 грн, отже, сальдо на кінець місяця;
- за квітень 2014 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 457 586, 79 грн, нараховано 48 192, 00 грн, сплачено 61 017, 53 грн, 444 761, 26 грн;
- за травень 2014 з ціною тарифу 169,38 сальдо на початок місяця 444 761, 26 грн, нараховано 15 858, 05 грн, сплачено 37 830, 05 грн, отже, сальдо на кінець місяця 422 790, 19 грн;
- за червень 2014 з ціною тарифу 169, 38 сальдо на початок місяця 422 790, 19 грн, нараховано 15 495, 77 грн, сплачено 15 258, 76 грн, отже, сальдо на кінець місяця 423 027, 20 грн;
- за липень 2014 з ціною тарифу 295, 17 сальдо на кінець місяця 423 027, 20 грн, нараховано 2 924, 45 грн, сплачено 15 249, 77 грн, отже, сальдо на кінець місяця 410 701, 88 грн;
- за серпень 2014 з ціною тарифу 295, 17 сальдо на кінець місяця 410 701, 88 грн, нараховано 0, 00, сплачено 526, 90 грн, отже, сальдо на кінець місяця 410 174, 98 грн;
- за вересень 2014 з ціною тарифу 295, 17 сальдо на кінець місяця 410 174, 98 грн, нараховано 0, 00 грн, сплачено 1 422, 02 грн, отже, сальдо на кінець місяця 408 752, 96 грн;
- за жовтень 2014 з ціною тарифу 295, 17 сальдо на кінець місяця 408 752, 96 грн, нараховано 521 546, 16 грн, сплачено 150, 39 грн, отже, сальдо на кінець місяця 461 148, 73 грн;
- за листопад 2014 з ціною тарифу 295, 17 грн, сальдо на кінець місяця 461 148, 73 грн, нараховано 121 669, 08 грн, сплачено 0, 00, отже, сальдо на кінець місяця 582 817, 81 грн;
- грудень 2014 з ціною тарифу 295, 17 грн сальдо на кінець місяця 582 817, 81 грн, нараховано 150 164, 78 грн, сплачено 0, 00 грн, отже, сальдо на кінець місяця 732 982, 59 грн;
- за січень 2015 з ціною тарифу 295, 17 грн сальдо на кінець місяця 732 982, 59 грн, нараховано 150 873, 19 грн, сплачено 125, 33 грн, отже, сальдо на кінець місяця 883 730, 45 грн;
- за лютий 2015 з ціною тарифу 295, 17 грн сальдо на кінець місяця 883 730, 45 грн, нараховано 148 269, 79 грн, сплачено 9 187, 72 грн, отже, сальдо на кінець місяця 1 022 812, 52 грн;
- за березень 2015 з ціною тарифу 295, 17 грн, сальдо на початок місяця 1 022 812,52 грн, нараховано 126 787, 32 грн, сплачено 444 009, 07 грн, сальдо на кінець місяця 705 590, 77 грн;
- за квітень 2015 сальдо на початок місяця 705 590, 77 грн, нараховано 0,00, сплачено 0,00, отже, сальдо на кінець місяця 705 590, 77 грн;
- за травень 2015 сальдо на початок місяця 705 590, 77 грн, нараховано 0, 00 грн, сплачено 11 314, 23 грн, отже, сальдо на кінець місяця 694 276, 54 грн;
- за червень 2015 сальдо на початок місяця 694 276, 54 грн, нараховано 0, 00 грн, сплачено 120 000, 00 грн, отже, сальдо на кінець місяця 574 276, 54 грн.
Наведені розрахунки, які підтверджуються первинними документами, а також наявність боргу відповідачем під час нового розгляду справи не спростовані.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем спожитої ним теплової енергії за укладеним договором у спірний період, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача 574 276, 54 грн заборгованості.
Під час розгляду справи, судом враховано розрахунок позивача, який було складено з урахуванням вказівок, викладених у постанові Вищого господарського суду України.
Для полегшення проведення арифметичних дій перевіряльників суд встановив загальну кількість спожитої у спірний період теплової енергії (7843,39 Гкал) та тарифи, за якими нараховувалася вартість спожитої енергії за загальні періоди дії відповідних постанов регулятора, що підтверджує виконання вимог ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236 - 238, 282 ГПК України.
Водночас, щодо заяви про поворот виконання рішення, а також виконання цього судового рішення, судом зазначено, що 13.11.2023 Господарським судом міста Києва видано наказ про примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 (повний текст рішення підписано 15.03.2023) у справі №910/25118/15, яке було залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 та набрало законної сили 26.09.2023.
За наказом визначено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київенерго-борг» 574 276,54 грн заборгованості та 8 614,15 грн судового збору. На виконання наказу приватним виконавцем Гненним Дмитром Анатолійовичем відкрито виконавче провадження №73333876. Разом із тим, постановою від 05.01.2024 приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Гненного Д.А. об'єднано виконавчі провадження №73333876, №73747103 у зведене виконавче провадження №73747481.
З матеріалів справи (т. 9 а.с. 12) вбачається, що на виконання наказу Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 приватним виконавцем 15.03.2024 стягнуто з відповідача 40 863, 91 грн (42 064, 96-1201,05 грн (сплата за наказом від 28.12.2023 у справі №910/3560/23), 12.12.2023 - 1 400, 00 грн, 24.11.2023 - 14 536, 88 грн, 21.11.2023 - 36 275, 97 грн, 16.11.2023 - 208 299 , 93 грн.
Таким чином, стягнутий борг відповідач погасив частково на суму 301 376, 69 грн, тому підстави для задоволення заяви про поворот виконання рішення - відсутні, водночас судом зазначено, що після набрання законної сили даним рішенням підлягає видачі наказ на суму 272 899, 85 грн з розрахунку (574 276, 54грн - 301 376, 69грн).
Посилання апелянта на нез'ясування судом важливих для справи обставин, а саме - існування двох раніше вирішених судових справ між Позивачем і Відповідачем, в одній з яких Позивач відмовився від позову на загальну суму 207 189,81 грн (справа № 7/195), та в іншій з Відповідача було стягнуто 157 104,30 грн + 60 000 грн (сплачено Відповідачем під час розгляду справи) (справа №5011-42/16078-2012), не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи судом першої інстанції, оскільки предметом даного позову є стягнення з відповідача 574 276,54 грн заборгованості за договором з постачання теплової енергії у гарячій воді відповідачу у період з жовтня 2012 року по травень 2015 року включно.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).
У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують вірного по суті рішення суду, при ухваленні якого судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття рішення у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/25118/15 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 у справі №910/25118/15 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-13».
4. Матеріали справи №910/25118/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови підписано 25.06.2025.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.О. Мальченко
О.О. Хрипун