ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 25/85-09-3422
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ярош А.І.,
суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 року про повернення скарги без розгляду, суддя в І інстанції Малярчук І.А., в м. Одесі
у справі №25/85-09-3422
за скаргою: ОСОБА_1
на бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінростбанк»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Товстопят Ірини Леонідівни
про стягнення 251 434,26 грн
13.05.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Товстопят Ірини Леонідівни (заявник) на бездіяльність державного виконавця, сторонами якої також визначено стягувача - Мітнік Ларису Кузьмівну та заінтересовану особу - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржник просить суд:
1) визнати неправомірною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у тривалому не скасуванні арештів, накладених на майно ОСОБА_1 у знищеному виконавчому провадженні; ???
2) зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , накладений постановою від 09.08.2012 року у виконавчому провадженні №33885332, реєстраційний запис обтяження 12883337 та арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:39:007:0136 за адресою АДРЕСА_1 , накладений постановою B-12 АА №655422 від 30.06.2010, реєстраційний номер обтяження 10450894.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 у справі №25/85-09-3422 повернуто без розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця.
За висновками місцевого господарського суду, скарга ОСОБА_1 не відповідає вимогам до оформлення скарг, які передбачені п.п.3-7 ч.ч.3 ст. 340 ГПК України. Так, в порушення п. 3 ч. 3 ст. 340 ГПК України скарга не містить повного найменування позивача, його місцезнаходження, відомостей про наявність або відсутність електронних кабінетів.
Заявником не дотримано вимог, передбачених п.п.4, 5, 6 ч. 3 ст. 340 ГПК України, зокрема, не вказано державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження та номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа
Також, у скарзі заявником в порядку п. 7 ч. 3 ст. 340 ГПК України не зазначено дату дізнання про порушення його прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця підлягає поверненню без розгляду на підставі ч. 5 ст. 340 ГПК України.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 , в якій остання просить ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 у справі №25/85-09-3422 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що у скарзі було зазначено повністю прізвище, ім'я, по-батькові особи, що подає скаргу - ОСОБА_1 . Водночас, скаржницею не зазначалось про статус фізичної особи-підприємця, оскільки Товстопят І.Л. не має такого статусу з 14.08.2014 року, коли такий статус було припинено. Також останньою було зазначено місцезнаходження та відомості про наявність або відсутність електронних кабінетів.
Щодо не зазначення державного виконавця, скаржник зазначає, що виконавче провадження, в рамках якого були накладені та не скасовані арешти, було завершене ще 27.06.2013 року, а матеріали такого провадження були знищені. Тобто, наразі виконання у такому виконавчому провадженні не здійснює жоден державний виконавець, адже воно знищене. У зв'язку з цим, заява про скасування арештів подавалась саме на ім'я начальника відділу ДВС, як керівника такого органу, а не як державного виконавця, який здійснює виконання у конкретному виконавчому провадженні.
З приводу не зазначення державного виконавця Стоянова Романа Васильовича, який виносив постанову про накладання арешту від 09.08.2012 року - такий державний виконавець вже не є працівником відділу ДВС, а тому не міг бути зазначений у скарзі. А тому, скаржниця не могла зазначити конкретного державного виконавця, адже виконавче провадження було завершене у 2013 році, а матеріали його - знищені, через що у скарзі було зазначено саме відділ ДВС, що жодним чином не перешкоджає розгляду скарги.
Стосовно не вказаного ідентифікатору для повного доступу до інформації про виконавче провадження, скаржник вказує, що виконавче провадження, в рамках якого були порушені права апелянта, було відкрите у 2009 році та завершене у 2013 році, автоматизована система виконавчих проваджень була впроваджена згідно наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року №2432/5. До 2016 року автоматизована система виконавчих проваджень не існувала, а тому відомостей про виконавче провадження, в рамках якого подано скаргу, в системі немає і не може бути, адже таке виконавче провадження була завершене за 3 роки до того, як почала функціонувати вказана система.
Щодо не вказаного номеру справи, в якій видано виконавчий документ, наголошує, що номер справи було зазначено у першому абзаці скарги, а реквізити виконавчого документу зазначені у першому абзаці другого розділу скарги.
Стосовно не зазначення дати дізнання про порушення його прав, то скаржницею у скарзі зазначено, що представник скаржниці фактично отримав відповідь на свою заяву про скасування арешту 07.02.2025 року, при цьому згідно трекінгу така відповідь отримана 02.05.2025 року, про що також було повідомлено у тексті скарги. Більш того, протиправна бездіяльність, яка полягає у не скасуванні арештів, є триваючим порушенням, яке продовжується кожного дня, а не відбулось у якийсь конкретний день (як, наприклад, у випадку винесення протиправної постанови). Отже, визначити конкретний день порушення прав скаржниці неможливо, адже протиправна бездіяльність посадових осіб відділу ДВС триває кожного дня, а отримання відповіді про скасування арешту є лише ще одним випадком, коли скаржниця дізналась про порушення своїх прав.
У відзиві на апеляційну скаргу відділ ДВС зазначає, що якщо ОСОБА_1 вважає, що немає підстав для виконання вимог виконавчого документу (після його повернення стягувачу), остання він може звернутись до суду із заявою про визнання відповідного виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, і в подальшому ініціювати перед Відділом питання щодо зняття арешту з майна згідно з ч. 4 ст. 40 Закону № 1404-VIII
Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно із частиною третьою статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною другою статті 271 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України (про повернення заяви позивачеві (заявникові)), то її перегляд за апеляційною скаргою має проводитись в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 у справі №25/85-09-3422; розгляд даної апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Завданням органів державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів).
Частиною 5 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Частиною першою статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Порядок оскарження стороною виконавчого провадження дій державного виконавця під час виконання судового рішення визначено розділом VI Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з вимогами ст. 339-1 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права.
Положеннями ст. 340 ГПК України в редакції Закону України від 21.11.2024 №4094-ІХ встановлено порядок подання скарги та прийняття її до розгляду.
Згідно ч.1 ст. 340 ГПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Скарга подається в письмовій формі і підписується стороною виконавчого провадження, її представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи (ч.2 ст. 340 ГПК України).
У відповідності до ч.3 ст. 340 ГПК України скарга повинна містити:
1) найменування суду першої інстанції, до якого подається скарга;
2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;
4) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються;
5) ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження;
6) номер справи, в якій видано виконавчий документ, реквізити виконавчого документа;
7) дату, коли особа, яка подає скаргу, дізналася про порушення її прав внаслідок ухвалення оскаржуваних рішень, вчинення дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця;
8) зміст оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності та посилання на порушену норму закону;
9) викладення обставин, якими особа, яка подає скаргу, обґрунтовує свої вимоги;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до скарги.
Суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду (ч.5 ст. 340 ГПК України).
Як зазначалося вище, 13.05.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла скарга Товстопят Ірини Леонідівни (заявник) на бездіяльність державного виконавця, сторонами якої також визначено стягувача - Мітнік Ларису Кузьмівну та заінтересовану особу - Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одеси Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якій скаржник просить суд:
1) визнати неправомірною бездіяльність Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка полягає у тривалому не скасуванні арештів, накладених на майно ОСОБА_1 у знищеному виконавчому провадженні; ???
2) зобов'язати Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт на все майно боржника ОСОБА_1 , накладений постановою від 09.08.2012 року у виконавчому провадженні №33885332, реєстраційний запис обтяження 12883337 та арешт на земельну ділянку за кадастровим номером 5110136900:39:007:0136 за адресою АДРЕСА_1 , накладений постановою B-12 АА №655422 від 30.06.2010, реєстраційний номер обтяження 10450894.
Як вбачається зі змісту преамбули скарги на першому аркуші, заявником є: ОСОБА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; засоби зв'язку через представника; електронний кабінет ЄСІТС: відсутній.
Стягувачем в реквізитах сторін скаржником зазначено: ОСОБА_2 РНОКПП: НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_2 , електронний кабінет ЄСІТС: відсутній.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Одеської області від 25.09.2009 у справі №25/85-09-3422 позов задоволено; стягнуто з Фізичної особи-підприємця Товстопят Ірини Леонідівни на користь ТОВ «Фінростбанк» 174980,58 грн заборгованості за кредитом, 33 994,77 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 28 179,69грн пені за порушення строку повернення кредиту, 2 835,24 грн пені за порушення строку сплати відсотків за користування кредитом, 9744,26 грн штрафу від суми простроченого зобов'язання по кредиту, 1699,74 грн штрафу від суми простроченого зобов'язання по відсоткам, 2514,34 грн державного мита, 315 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
06.10.2009 на виконання вказаного рішення видано відповідний наказ (т.1 а.с. 110).
В подальшому ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 у даній справі замінено у наказі від 06.10.2009 по справі №25/85-09-3422, виданому на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 25.09.2009, стягувача - ПАТ “Фінростбанк» на його правонаступника - ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_3 ) в межах суми набутого права вимоги - 209847,84грн. (т.1 а.с. 150-154, ).
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 направлялась сторонам за належними адресами.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з метою виконання наказу державним виконавцем було накладено арешт на майно боржниці, а саме: арешт всього нерухомого майна згідно постанови від 09.08.2012 року: Реєстраційний номер обтяження: 12883337; Зареєстровано: 16.08.2012 за №12883337 реєстратором: Одеська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Об?єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно Власник: ОСОБА_1 . Обтяжувач: Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.
Згідно постанови В-12 АА №655422 від 30.06.2010 року: Тип обтяження: арешт нерухомого майна. Реєстраційний номер обтяження: 10450894 Зареєстровано: 05.11.2010 за №10450894 реєстратором: Одеська філія державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, Підстава обтяження: постанова В-12, АА №655422, 30.06.2010, Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ. Об?єкт обтяження: земельна ділянка, земельна ділянка, для будівництва і обслутовування жилого будинку, господарських будівель і споруд. площею 0.0997 га.,. Власник: ОСОБА_1 . Обтяжувач: Перший Київський ВДВС Одеського МУЮ.
У відповідь на адвокатський запит Київський відділ ДВС листом №152990 від 03.12.2024 повідомляє Товстопят Ірину Леонідівну про наступне:
«Перевіркою відомостей Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень встановлено, що в провадженні Київського відділу державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області перебувало виконавче провадження №33885332 по примусовому виконанню наказу №25/85-09-3422, виданого Господарським судом Одеської області 06.10.2009, про стягнення з ФОП Товстопят Ірини Леонідівни на користь АТ «Фінростбанк» грошової суми у розмірі 254263,62 грн..
27.06.2013 державним виконавцем відділу, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону У країни «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999 зі змінами (далі Закон № 606 - XIV), по вищезазначеному виконавчому провадженню винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу та матеріали виконавчого провадження передано до архіву.
У зв'язку з закінченням строків зберігання, вищезазначене виконавче провадження було знищено у порядку, передбаченому законодавством.
Перевіркою відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна встановлено, що обтяження №12883337 - арешт нерухомого майна накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, 33885332, 09.08.2012, Перший Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, Старший державний виконавець Стоянов Роман Васильович.»
31.03.2025 року представником боржниці було подано заяву до Київського відділу ДВС про скасування зазначених арештів.
28.04.2025 року було отримано відповідь Київського відділу ДВС про відмову у скасуванні арештів.
У відповіді на заяву Київський відділ ДВС повідомив заявника про наступне:
«Станом на теперішній час будь які відомості про фактичне виконання Товстопят І.Л. вимог рішення Господарського суду Одеської області по справі №25/85-09-3422, або скасування (визнання таким, що не підлягає виконанню) Наказу №25/85-09-3422, виданого 06.10.2009 Господарським районним судом Одеської області, до Відділу не надходили… Викладені у заяві факти відступлення вимог та відсутності претензій ОСОБА_4 по наказу №25/85-09-3422, виданому ГСОО не можуть бути прийняті до уваги, у зв'язку з тим, що АСВП не містить інформації про заміну сторони стягувача АТ «Фінростбанк» на ОСОБА_2 »
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 340 ГПК України, згідно якого скарга повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Зі змісту скарги вбачається, що скаржником невірно зазначено стягувачем - ОСОБА_2 , яка не є учасником справи.
Також заява про зняття арешту складена без урахування ухвали Господарського суду Одеської області від 25.04.2019 про заміну стягувача у наказі від 06.10.2009 по справі №25/85-09-3422, виданому на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 25.09.2009, а саме, стягувача - ПАТ “Фінростбанк» на його правонаступника - ОСОБА_3 .
Зазначені недоліки свідчать про недотримання скаржником вимог п. 3 ч. 3 ст. 340 ГПК України, про що було вірно зазначено судом першої інстанції.
У відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 340 ГПК України скарга повинна містити ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.
В реквізитах сторін скаржником у заяві зазначено заінтересовану особу: Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) ЄДРПОУ: 41407330; 65065, м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 1; тел. +38 (048) 705-16-84 info_kv2@od.od.dvs.gov.ua; електронний кабінет ЄСТС: зареєстрований.
Разом з цим, з наданих скаржником матеріалів, зокрема, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та листа Київського відділу ДВС від 28.04.2025 вбачається, що арешт був накладений старшим державним виконавцем Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції Стояновим Романом Васильовичем.
Посилання скаржника, що старший державний виконавець Стоянов Роман Васильович вже не є працівником відділу ДВС - не підтверджені жодним доказом та не спростовують імперативного обов'язку, встановленого у п. 4 ч. 3 ст. 340 ГПК України, відобразити ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби у скарзі на дії такого виконавця.
З урахуванням наведених вимог закону, скарга повинна містити повне найменування державного виконавця. Вказане свідчить про недотримання скаржником вимог п. 4 ч. 3 ст. 340 ГПК України.
Суд першої інстанції у силу своїх процесуальних повноважень, визначених розділом VI ГПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», ст. 340 ГПК України - не має права за власною ініціативою залучати інших учасників справи, які не були зазначені скаржником в скарзі або залишати скаргу без руху із цієї підстави.
Цей недолік може бути усунутий шляхом повторного звернення з такою скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Згідно з ч.5 ст.340 ГПК України суд, встановивши, що скаргу подано без додержання вимог частин третьої та/або четвертої цієї статті, повертає її скаржнику без розгляду протягом чотирьох днів після її надходження до суду.
Колегія суддів звертає увагу, що приписи статті 340 ГПК України слід тлумачити таким чином, що вони мають вичерпний перелік підстав для повернення скарги.
Враховуючи імперативність норм ст.340 ГПК України, суд першої інстанції правомірно встановив невідповідність скарги вимогам ч. 3 ст. 340 ГПК України та вірно застосував ч.5 ст.340 ГПК України, що скаржником не спростовано в апеляційній інстанції.
Разом з цим, судова колегія вважає слушними аргументи скаржника, що ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження був запроваджений у межах Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), яка офіційно почала функціонувати з 5 жовтня 2016 року відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 №2432/5 «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження».
Виконавче провадження, в рамках якого були порушені права апелянта, було відкрите у 2009 році та завершене у 2013 році, тому, відомостей про виконавче провадження, в рамках якого подано скаргу, в системі немає і не може бути, адже таке виконавче провадження було завершено за 3 роки до того, як почала функціонувати вказана система.
Також судова колегія зазначає, що предметом скарги є оскарження бездіяльності приватного виконавця щодо невчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні. Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності.
Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого не вчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв'язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.
Враховуючи викладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку, що наведені судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі недоліки, а саме порушення скаржником положень п.п.3,4, ч.3 ст.340 ГПК України є суттєвими та такими, що унеможливлюють розгляд скарги за участю усіх належних учасників справи, а тому, враховуючи імперативність вимог закону, а саме приписи ст.340 ГПК України, суд першої інстанції правомірно повернув без розгляду скаргу ОСОБА_1 на підставі ч.5 ст. 340 ГПК України.
За встановлених у цій справі обставин, колегія суддів вважає, що повернення скарги пов'язано виключно з поведінкою заявника, його представника та імперативною нормою закону ст.340 ГПК України.
Колегія суддів роз'яснює скаржникові, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Скаржник не позбавлений можливості звернення до суду в-друге з цією скаргою, після виправлення недоліків цієї скарги, що стали підставою для її повернення скаржнику без розгляду відповідно до приписів ст.340 ГПК України.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Положення частини четвертої статті 13 ГПК України визначають, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду щодо пропуску заявником строку звернення з заявою про скасування судового наказу не спростовують.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 у справі №25/85-09-3422 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 у справі №25/85-09-3422 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 14.05.2025 у справі №25/85-09-3422 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Головуючий суддя А.І. Ярош
Судді: Г.І. Діброва
Н.М. Принцевська