ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
26 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4614/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Принцевської Н.М.;
суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;
(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 (повний текст складено та підписано 24.03.2025)
по справі №916/4614/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія»
до Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення
про стягнення 223 353,42 грн,
(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 17.03.2025, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),
У жовтні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» (далі - Позивач, ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення із Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (далі - Відповідач, Інститут) 223 353,42 грн, з яких: 220 980,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію; 770,41 грн 3% річних; 1 602,05 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування позову посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг в частині повної та своєчасної сплати заборгованості за спожиту у липні та серпні 2024 року електричну енергію.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у даній справі позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» задоволено в повному обсязі; стягнуто з Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» 220 980,96 грн заборгованості за спожиту електричну енергію, 770,41 грн 3% річних, 1 602,05 грн інфляційних втрат, 2 680,24 грн витрат зі сплати судового збору.
Судом було зазначено, що Відповідачем не спростовано, а матеріали справи не містять доказів оплати коштів за спожиту електричну енергію за спірний період, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають задоволенню. Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим задовольним позовні вимоги також і в цій частині.
Не погоджуючись з таким рішенням, Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 у справі №916/4614/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідач вважає, що оскаржуване рішення ухвалено без з'ясування всіх обставин справи, без врахування позиції Верховного Суду щодо аналогічних справ, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.
Апелянт зазначає, що Відповідач є державною бюджетною установою, придбання електричної енергії здійснюється відповідно до Закону України від 25.12.2015 № 922-VIII «Про публічні закупівлі» шляхом укладення договору про закупівлю електричної енергії з реєстрацією його в органах Державного казначейства, а не шляхом приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії.
В системі державних закупівель «Прозорро» викладені публічні договори, укладені між Інститутом та постачальниками електричної енергії, зокрема, на 2019 рік, на 2023 рік, на 2024 рік. Станом на 2024 рік Позивач не є організацією, з якою Інститут уклав договір постачання електричної енергії.
Як стверджує Апелянт, Інститут не мав обов'язку та правових підстав для закупівлі електричної енергії для житлово-комунальних послуг по управлінню, утриманню, обслуговуванню багатоквартирних будинків та прибудинкової території (освітлення місць загального користування), живлення ліфтів, насосних станцій підкачування води в житлові будинки, та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, згідно зі всіма пунктами ПРРЕЕ та іншими законодавчими актами на які посилається Позивач.
Відповідач стверджує, що оскільки він не споживав електричну енергію у період липень-серпень 2024 року після точок обліку з EIC-кодом № 62Z730158140881В - лічильник № 087857 та з ЕІС-кодом № 62Z884202604757L - лічильник № 256736 (лічильники обліковують обсяги електроенергії, спожитої третіми особами на території житлового комплексу за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3), Апелянт листом від 10.02.2025 вих. № 04/10Ю звернувся за роз'ясненнями до АТ “ДТЕК “Одеські електромережі».
Повторним листом від 17.03.2025 року вих. № 04/138 Відповідач просив АТ “ДТЕК “Одеські електромережі» надати письмові роз'яснення та документи, а саме: засвідчену копію Договору розподілу електричної енергії № 02-99 від 01.01.2019, на який є посилання у Довідці щодо розрахунків у період липень-серпень 2024 року щодо споживання електричної енергії від 16.10.2025; засвідчені копії договорів розподілу електричної енергії про надання послуг з розподілу електроенергії з іншими суб'єктами господарювання на території Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення; та надати відповідь, який розмір технологічних втрат у кВт/год був врахований при передачі електричної енергії за липень 2024 року та за серпень 2024 року третім особам (субспоживачам - фізичним особам та юридичним особам), які спожили електричну енергію за окремими договорами після точок обліку з EIC-кодом № 62Z730158140881В - лічильник № 087857 та з ЕІС-кодом № 62Z884202604757L - лічильник №256736.
При цьому, Апелянт звертає увагу суду, що станом на день подання апеляційної скарги АТ “ДТЕК Одеські електромережі» не надало відповідь.
На переконання Відповідача, обставини, викладені в позовній заяві Позивачем, не можуть бути доказом укладення договору про постачання електричної енергії з Інститутом на об'єкти побутових споживачів.
Також Апелянт звертає увагу на те, що Господарський суд Одеської області не врахував постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, відповідно до якої у споживача виникає обов'язок оплачувати надані йому послуги лише у разі отримання споживачем певних послуг.
Апелянт зазначає, що оскільки Відповідач заперечує факт отримання електричної енергії від ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія» у період липень-серпень 2024 року (як і в інші періоди за неукладеним публічним договором), то саме питання отримання електроенергії є предметом доказування у даній справі №916/4614/24.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції проігнорував вимоги Закону України «Про публічні закупівлі» під час розгляду даної справи, не дав оцінку вимогам законодавства щодо можливості укладання бюджетною установою Відповідачем будь-яких договорів не у письмовому в порядку, що суперечить наведеному Закону.
З урахуванням вищевикладеного, Апелянт вважає, що Позивачем не доведено споживання електричної енергії за тарифом для побутового споживача, як комунальної послуги Селекційно-генетичним інститутом - Національним центром насіннєзнавства та сортовивчення, а оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області підлягає скасуванню та в задоволені позову про стягнення заборгованості має бути відмовлено.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.
25.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4020,36 грн.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито з поновленням пропущеного процесуального строку апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4614/24; вирішено розглянути апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4614/24 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; зупинено дію рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4614/24; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4614/24.
01.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4614/24.
07.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Одеська обласна енергопостачальна компанія» надійшов відзив на апеляційну скаргу.
У своєму відзиві Позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо відсутності договірних відносин між сторонами є необґрунтованими оскільки постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018 ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія» надано ліцензію з постачання електричної енергії споживачу. Територією ліцензованої діяльності ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія», як постачальника універсальних послуг є територія Одеської області, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ “ДТЕК “Одеські Електромережі», який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія»).
На офіційному сайті ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія» розміщені комерційні пропозиції для споживачів, зокрема, зазначено, що ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія», яке здійснює діяльність на території України на підставі ліцензії на впровадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виданої згідно з постановою НКРЕКП № 429 від 14.06.2018, пропонує розглянути комерційні пропозиції, розроблені у відповідності до норм Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ.
Попереднім постачальником електричної енергії за регульованим тарифом - АТ “ДТЕК “Одеські електромережі», постачання електричної енергії на зазначені об'єкти до 01.01.2019 здійснювалось на підставі укладеного договору між АТ “Одесаобленерго» (на даний час АТ “ДТЕК “Одеські електромережі») та Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення.
У зв'язку з вищевикладеним, з 01.01.2019 Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення шляхом фактичного споживання електричної енергії приєднався до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Окрім того, 20.02.2019 Апелянтом було подано до ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія» заяву-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг додатком № 1 до якої саме Селекційно-генетичним інститутом Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення визначено перелік об'єктів споживача за якими здійснюється приєднання та зазначено ЕІС-коди точок комерційного обліку.
Так, серед іншого, в даній заяві містяться точки обліку з ЕІС-кодом 62Z730158140881В та 62Z884202604757L. Саме за цими точками обліку виникла заборгованість за спожиту електричну енергію, у зв'язку з чим енергопостачальна компанія була змушена звернутись до Господарського суду Одеської області з відповідною позовною заявою.
Позивач також звертає увагу суду, що сама лише незгода Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення в апеляційній скарзі з обсягами, визначеними та відображеними в довідці оператором системи розподілу, не може вважатись належним доказом на спростування обставим викладених в довідці. Жодного документа на підтвердження оскарження обсягів спожитої електричної енергії визначених АТ “ДТЕК “Одеські електромережі», Апелянтом до суду не надано. Отже, відсутні будь-які підстави вважати їх недостовірними.
З огляду на зазначене, Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
12.05.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 відмовлено у задоволенні клопотання Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення про розгляд справи №916/4614/24 в судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Заяви-приєднання від 20.02.2019 до умов договору про постачання електричної енергії на виконання вимог Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та з метою неперервного електрозабезпечення за об'єктом споживача за адресами та ЕІС-код точками комерційного обліку, згідно Додатка 1, учасник роздрібного ринку електричної енергії - постачальник електричної енергії ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія», який діє на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу згідно Постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429, повідомляє про припинення здійснення діяльності постачальника за регульованим тарифом: АТ “Одесаобленерго» та ініціює приєднання споживача з 01.01.2019 до договору про постачання електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії №99 бази даних споживачів постачальника за регульованим тарифом.
Споживач - Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення.
Заява підписана директором Інституту Соколовим В.М. та скріплена печаткою Селекційно-генетичного інституту - національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (а.с.20 Т.1).
У Додатку 1 до Заяви-приєднання вказані наступні адреси з ЕІС-код точками комерційного обліку споживача: Овідіопольська дорога, 3, ЕІС-код точки комерційного обліку: 62Z5700473946419; ЕІС-код 62Z7335598514249; ЕІС-код 62Z730158140881B; ЕІС-код 62Z884202604757L, ЕІС-код 62Z7255844617690.
Отже, у заяві-приєднанні прямо зазначено, що шляхом підписання 20.02.2019 вищевказаної заяви-приєднання Селекційно-генетичний інститут Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення (СГІ-НЦНС), приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальника універсальних послуг ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія».
У матеріалах справи міститься комерційна пропозиція №1/1-УП (для колективних побутових споживачів та споживачів, які мають право на отримання електричної енергії за тарифами для побутових споживачів) (а.с. 30-31 Т.1).
Станом на час підписання заяви-приєднання Інститут був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ "Одесаобленерго" (як постачальника за регульованим тарифом) за особовим рахунком №99, відповідно до Договору від 27.05.2004 №99. У додатках №№ 5.1, 5.3 до вказаного Договору від 27.05.2004 сторонами було погоджено перелік об'єктів споживача, на які здійснюється постачання електричної енергії, а також перелік субспоживачів, об'єкти яких живляться електроенергією Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення, до яких увійшли об'єкти за адресою: м. Одеса, вул. Овідіопольська дорога, 3. До переліку таких субабонентів увійшла, зокрема, житлово-комунальна контора, об'єкти - житлові будинки, номери лічильників №087857, 256736, 818224, 133233.
Згідно з Договором від 27.05.2004, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а останній оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Вказані обставини були встановлені при розгляді господарської справи №916/545/17 та знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду від 04.04.2018.
Крім того, судом встановлено, що при розгляді справи № 916/3020/21 господарським судом з'ясовано обставину припинення договору постачання електричної енергії в частині деяких точок, а саме: "… позивачем було направлено повідомлення до ДПЗД “Укрінтеренерго» про припинення договорів про постачання електричної енергії на об'єкти з ЕІС кодами 62Z5700473946419 та 62Z7335598514249 з 31.12.2020 та подальше постачання ДПЗД “Укрінтеренерго» на вказані об'єкти на підставі ч. 4 п. 3.4.2 Розділу 3 ПРРЕЕ. Зазначене підтверджується протоколом від 19.04.2021 та Договором про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» від 05.05.2021».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
У справі № 916/545/17 було встановлено, що у зв'язку із подальшою ліквідацією житлово-комунальної контори селекційно-генетичного інституту, об'єкти житлового фонду (балансоутримувачем яких є житлово-комунальна контора селекційно-генетичного інституту) передано Селекційно-генетичному інституту - Національному центру насіннєзнавства та сортовивчення на праві оперативного управління за згодою Національної академії аграрних наук, що підтверджується листом №10.2-13/129 від 21.02.2014.
З огляду на зазначене, маючи на балансі об'єкти житлового фонду, Інститут, підписавши відповідну заяву-приєднання, приєднався, як споживач, до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією № 2/1-УП. Початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.01.2023 у справі №916/1127/22, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, встановлено, що Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією №2/1-УП, яка була опублікована 29.12.2018 в газеті "Одеські вісті", згідно п. 8 якої Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг набирає чинності, зокрема, з дати підписання заяви-приєднання до умов договору і укладається на строк до 31.12.2019, а в частині розрахунків договір діє до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, але в будь-якому разі не більше ніж на термін дії договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії та ніж термін (строк) виконання постачальником функцій постачальника універсальних послуг.
Предметом розгляду у справі №916/1127/22 також було розірвання означеного договору. Такі вимоги були заявлені Селекційно-генетичним інститутом - національним центром насіннєзнавства та сортовивчення. Рішенням суду від 30.01.2023 у задоволенні таких вимог Селекційно-генетичного інституту - національного центру насіннєзнавства та сортовивчення було відмовлено.
Відповідно до п. 1.1. Договору договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (далі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - споживач) постачальником універсальних послуг (далі - постачальник) та укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до цього Договору, згідно із заявою-приєднання яка є додатком 1 до цього Договору.
Згідно з п. 2.1. Договору за цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Постачальник купує електричну енергію, вироблену з енергії сонячного випромінювання та/або енергії вітру об'єктами електроенергетики (генеруючими установками) приватних домогосподарств, величина встановленої потужності яких не перевищує 30 кВт, за "зеленим" тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими приватними домогосподарствами на підставі укладеного між ним та побутовим споживачем договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом приватним домогосподарством відповідно до додатку 2 до цього Договору.
Пунктом 3.4. Договору встановлено, що датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні.
Споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього Договору (п. 5.1. Договору).
Пунктом 5.5. Договору встановлено, що ціна на електричну енергію встановлюється з дотриманням вимог, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" і ПРРЕЕ. Сторони домовились про те, що ціна на електричну енергію, встановлена Регулятором, повинна бути обов'язкова для сторін з дати її введення в дію.
Відповідно до п. 5.8. Договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Положеннями п. 5.9. Договору передбачено, що розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим Договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим Договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни.
Умовами п. 5.10. Договору встановлено, що оплата рахунка постачальника за цим Договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.
Сторони домовились, що споживач зобов'язується забезпечити своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з умовами цього Договору (п. 6.2. Договору).
Згідно з п.13.1. Договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання. Умови цього Договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні.
На підтвердження обсягів спожитої відповідачем електричної енергії Позивачем до матеріалів справи надано довідку АТ “ДТЕК “Одеські електромережі» (як постачальника послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку) по споживачу Селекційно-генетичний інститут Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення (а.с. 40, Т.1).
Так, згідно з вказаною довідкою в липні 2024 року Відповідачем було спожито 24 723,00 кВт*год., а у серпні 2024 року 26 430,00 кВт*год. електричної енергії.
Позивачем виставлялись та направлялись поштою на адресу Відповідача рахунки на оплату № 02-99/1 від 06.08.2024 на суму 106 803,36 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 32) та № 02-99/1 від 05.09.2024 на суму 114 177,60 грн з ПДВ (т. 1 а.с. 36), з яких вбачається, що спірні правовідносини у даному випадку стосуються однієї точки обліку - 62Z730158140881B.
ТОВ “Одеська обласна енергопостачальна компанія» супровідними листами від 06.08.2024 № 587/19-02-3049 та від 05.09.2024 № 587/19-02-3378 разом з рахунками за спожиту електричну енергію направляло Відповідачу акти прийняття-передавання електричної енергії за відповідні періоди.
Відповідачем за виставленими рахунками енергопостачальної організації за спожиту електричну енергію за період липень-серпень 2024 року кошти не сплачено, що і стало підставою звернення Позивача до місцевого господарського суду з відповідним позовом.
Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків.
14.06.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято Постанову №429 про видачу, зокрема, ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" ліцензії з постачання електричної енергії.
26.10.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, було прийнято постанову №1268 "Про затвердження Методичних рекомендації щодо передачі даних побутових та малих не побутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" покладається виконання функцій з універсальної послуги на закріпленій території".
Територією ліцензованої діяльності ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія", як постачальника універсальних послуг, є Одеська область, оскільки на цій території здійснював діяльність попередній постачальник за регульованим тарифом (АТ "Одесаобленерго", який в результаті заходів відокремлення створив ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія").
Відповідно до ч. 1 ст. 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Також даною статтею передбачено, що у межах території здійснення діяльності одного постачальника універсальних послуг не допускається здійснення діяльності іншими постачальниками універсальних послуг.
Згідно з ч. 6 ст. 56 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Пунктом 3.1.6 Правил роздрібного ринку електричної енергії /далі-ПРРЕЕ/ визначено, що постачання електричної енергії споживачу здійснюється, якщо: 1) об'єкт споживача підключений до мереж оператора системи у встановленому законодавством порядку; 2) електропостачальник за договором з оператором системи отримав доступ до мереж та можливість продажу електричної енергії на території діяльності оператора системи; 3) споживач є стороною діючих договорів: про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії; про постачання електричної енергії споживачу або про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, або про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; про надання послуг комерційного обліку електричної енергії, крім випадків, коли роль постачальника послуг комерційного обліку виконує оператор системи, до мереж якого приєднаний цей споживач; 4) за усіма точками комерційного обліку на об'єкті (об'єктах) споживача, за якими здійснюється (планується) постачання електричної енергії, укладено договір з постачальником послуг комерційного обліку про надання послуг комерційного обліку електричної енергії.
Як встановлено судом, Інститут на час укладання спірного договору був діючим споживачем електричної енергії та отримував послуги з постачання електричної енергії від АТ "Одесаобленерго" за особовим рахунком №99.
30.11.2018 між ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" та AT "Одесаобленерго" було укладено договір електропостачальника про надання послуг з розподілу №1/01/30/11/2018, відповідно до умов якого AT "Одесаобленерго", як оператор системи розподілу, надає послуги з розподілу електричної енергії споживачам постачальника, які входять в балансуючу групу постачальника. Наявність зазначеного договору доводиться реєстром електропостачальників, які отримали доступ до електричних мереж оператора системи розподілу електричної енергії AT "Одесаобленерго".
Починаючи з 01.01.2019 на території Одеської області розпочав діяльність оператор системи розподілу - АТ "ДТЕК "Одеські електромережі" на підставі ліцензії про розподіл електричної енергії, згідно Постанови НКРЕКП №1345 від 06.11.2018 Про видачу АТ "Одесаобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до п. 1.2.5 та п. 3.1.4 ПРРЕЕ для можливості постачати електричну енергію своїм споживачам, постачальник повинен укласти з оператором системи розподілу публічний Договір постачальника про розподіл електричної енергії.
При цьому, крім функцій оператора системи розподілу, АТ "ДТЕК "Одеські електромережі" також виконує функції постачальника послуг комерційного обліку, адміністратора комерційного обліку згідно абз. 3 п. 5, п.11 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, тобто, АТ "ДТЕК "Одеські електромережі" адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Відтак, на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії, постачальник електричної енергії розраховує її вартість, виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.
Згідно з п. 1.2.8 ПРРЕЕ постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку.
Публічний договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та публічні комерційні пропозиції для споживачів електричної енергії, які мають право на універсальну послугу, викладені ТОВ "ООЕК" на офіційному веб-сайті та розміщені в газеті "Одеські вісті" № 99 від 29.12.2018.
Пунктом 3.1.7 ПРРЕЕ визначено, що договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. У разі офіційного оприлюднення комерційної пропозиції електропостачальник не має права відмовити споживачу у приєднанні до договору на умовах цієї комерційної пропозиції, якщо технічні засоби вимірювання та обліку електричної енергії забезпечують виконання сторонами умов комерційної пропозиції. На вимогу споживача електропостачальник має надати письмовий примірник договору, підписаний з його боку. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі. При цьому, сторони можуть за взаємною згодою оформлювати додатки до договору, в яких узгоджуються організаційні особливості постачання електричної енергії. Такі додатки оформлюються у паперовій формі та підписуються обома сторонами.
При цьому, відповідно до п. 8 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 312 від 14.03.2018 "Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії" унормовано, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Як зазначалось ранені, 20.02.2019 Інститутом було підписано заяву-приєднання до умов договору споживача про надання послуг розподілу електричної енергії, в тому числі за спірними точками розподілу. Таким чином, Інститут, як споживач, приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг з комерційною пропозицією № 2/1-УП, внаслідок чого споживачу був відкритий особовий рахунок № 99. Відповідно до заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг початком постачання електричної енергії є 01.01.2019.
Відповідно до умов заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, починаючи з 01.01.2019 Відповідач є споживачем послуг з постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, зокрема за адресою: м. Одеса, вул. Овидиопольська, 3 ЕІС - код точки обліку 62Z730158140881B.
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. ч. 1 - 3 ст. 207 Цивільного кодексу України).
За умовами ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Положеннями ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1-3, 5 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення ч.1 ст. 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
З урахуванням вищенаведених положень законодавства та з огляду на існуючу у матеріалах даної справи заяву-приєднання, Інститут уклав публічний договір про постачання електричної енергії ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" шляхом приєднання до публічного договору про розподіл електричної енергії з АТ "ДТЕК Одеські електромережі".
Доказів припинення означеного договору, його розірвання матеріали справи не містять, при цьому суд враховує, що Відповідач звертався до суду з вимогами про розірвання спірного договору, у задоволенні яких судом у справі №916/1127/23 було відмовлено.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи Апелянта щодо відсутності договірних відносин між сторонами, оскільки таке твердження спростовується наявними в матеріалах справи доказами.
При цьому, суд звертає увагу, що як зміна форми типового договору, так і зміна комерційних пропозиції жодним чином не впливає на висновки суду щодо чинності договору у спірний період.
Відповідно до вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір, як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Згідно з абз. 3 п. 5 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 Оператор системи надає послуги комерційного обліку споживачам. За пп. 6.1 та пп. 6.8 п. 6 розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку, що затверджений постановою НКРЕКП № 311 від 14.03.2018 зчитування показів лічильників провадиться постачальником послуг комерційного обліку (ППКО), або Оператором системи, або споживачем та передаються Адміністратору комерційного обліку (АКО) для проведення розрахунків та виставлення рахунків учасникам ринку на основі фактичних даних комерційного обліку.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 6 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Згідно з ч. 1 ст. 277 Господарського кодексу України абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням наведеного, укладений між сторонами Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 173, 174 Господарського кодексу України (ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України), і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП № 312 (Далі - ПРРЕЕ, Правила), передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку. На даний час, на підставі п. 10 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018 функції оператора комерційного обліку покладені на оператора системи розподілу у межах території своє ліцензованої діяльності, а саме - АТ “ДТЕК “Одеські електромережі».
Згідно п. 4.3 ПРРЕЕ, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленим Кодексом комерційного обліку.
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13 Правил).
Пунктом 1.2. Кодексу комерційного обліку електричної енергії зазначено, що дія Кодексу поширюється на всіх учасників ринку електричної енергії та постачальників послуг комерційного обліку, що ними залучаються.
Кодексом комерційного обліку передбачено, що обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить один місяць. Зчитування показів лічильника провадиться ППКО (постачальник послуг комерційного обліку) та/або оператором мережі, та/або споживачем щомісячно відповідно до умов договору.
За результатом обробки отриманої інформації та визначення кількості використаної споживачем електричної енергії ППКО передає дані до енергопостачальника, який на підстав отриманих даних виставляє рахунок споживачу за спожиту електричну енергію.
З огляду на зазначене, АТ “ДТЕК “Одеські електромережі» як ППКО та АКО (адміністратор комерційного обліку) адмініструє точки комерційного обліку електроенергії, отримує від споживача або самостійно здійснює зняття показників засобів обліку електричної енергії, визначає обсяги електричної енергії, що спожита споживачем та надає цю інформацію постачальнику електроенергії для підтвердження того, скільки постачальник продав (поставив) електричної енергії споживачу в розрахунковому місяці. Та в наступному, саме на підставі отриманої інформації про обсяги спожитої електричної енергії від адміністратора комерційного обліку, постачальник електричної енергії розраховує її вартість виходячи з умов договорів до яких приєднався споживач, та виставляє споживачу рахунки на оплату.
Нормами чинного законодавства у сфері електроенергетики, а саме п.п. 4.3, 4.12, 4.13, Правил та Кодексом комерційного обліку електричної енергії визначено, що саме довідкова інформація щодо обсягу спожитої електричної енергії оператора системи розподілу є належним та допустимим доказом в розумінні вимог ст. 76 та ст. 77 Господарського процесуального кодексу України підтверджуючим фактичну кількість спожитої електричної енергії Відповідачем.
Судовою колегією встановлено, що обставина постачання Відповідачу електричної енергії та її обсяг підтверджується довідкою АТ “ДТЕК “Одеські електромережі» про обсяги електричної енергії, визначені останнім саме як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку на підставі ПРРЕЕ в редакції чинній в межах спірного періоду.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо відсутності доказів постачання електричної енергії Позивачем на об'єкти Відповідача, оскільки Апелянтом не надано доказів оскарження зазначених у довідках АТ “ДТЕК “Одеські електромережі» відомостей, отже дані щодо споживання електричної енергії, надані АТ “ДТЕК “Одеські електромережі», як оператором системи розподілу, який надає послуги комерційного обліку, а також відомості, відображені в рахунках ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія", як постачальника електричної енергії, щодо обсягів електричної енергії, надані до позовної заяви, є належними та допустимими доказами.
При цьому, розглянувши доводи Апелянта щодо не врахування постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного суду від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, відповідно до якої у споживача виникає обов'язок оплачувати надані йому послуги лише у разі отримання споживачем послуг, колегія суддів відхиляє таке, оскільки у даній справі Позивачем було доведено належними та допустимими доказами факт отримання електроенергії.
Крім того, у зазначеній вище постанові судом було зроблено, окрім іншого, висновок, що споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
У контексті наведеного, постачання Позивачем Відповідачу електроенергії та прийняття цієї електроенергії Відповідачем є підставою виникнення у останнього зобов'язання оплатити спожиту електроенергією відповідно до умов Договору та чинного законодавства шляхом здійснення оплати за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виставленими рахунками на оплату вартості спожитої активної електроенергії, копії яких поряд з довідкою про спожиті обсяги електричної енергії наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п.1 п.5.2.1 ПРРЕЕ електропостачальник має право, зокрема, на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Згідно з п. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Положеннями п. 4.21 ПРРЕЕ визначено, що сплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач не здійснив оплату за спожиту електричну енергію за період з липня по серпень 2024 року, у зв'язку з чим заборгованість Відповідача за вказаний період складає 220 980,96 грн.
Відповідачем не спростовано, а матеріали справи не містять доказів оплати коштів за спожиту електричну енергію за спірний період, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується з вірними висновками суду першої інстанції про обґрунтованість та правомірність вимог Позивача, а доводи Апелянта такими, що не спростовують означені висновки.
Крім того, частиною 1 статті 63 Закону України «Про ринок електричної енергії» передбачено, що універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим непобутовим споживачам.
Постачальник універсальних послуг не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, які знаходяться на території здійснення його діяльності, в укладенні договору постачання електричної енергії.
Точка обліку електричної енергії з ЕІС кодом 62Z730158140881B вказана у Додатку №1 до Заяви-приєднання до Договору про постачання електричної енергії, яку власноручно підписав директор Інституту, тим самим погодившись із визначенням об'єктів (у тому числі жилими), що будуть споживати електричну енергію.
Як зазначалось раніше, на момент підписання Заяви-приєднання, Інститут мав на балансі об'єкти житлового фонду, що встановлено у господарський справі №916/545/17 та не спростовано Відповідачем. Також, Апелянтом не спростовано, що станом на даний час відповідні об'єкти житлового фонду досі залишаються на балансі відповідача.
При цьому, станом на момент приєднання до умов спірного Договору постачання електричної енергії, Відповідач не ініціював внесення змін до переліку об'єктів споживання електричної енергії, за яку має розраховуватись Інститут.
Апелянтом не надано доказів звернення до Позивача із відповідними заявами щодо припинення Договору про постачання електричної енергії, передання об'єктів за Договором іншому користувачу тощо.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи Апелянта щодо посилань на споживання електроенергії іншими споживачами.
Щодо доводів Апелянта про недотримання процедури закупівлі, передбаченої Законом України «Про публічні закупівлі», при укладені спірного Договору про постачання електричної енергії, суд звертає увагу, що основними нормативними документами, що визначають правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, а також регулюють відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії є Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII від 13.04.2017 та Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені Постановою НКРЕКП № 312 від 14.03.2018.
Саме цими документами визначено порядок укладення договорів у сфері енергетики між учасниками ринку, у тому числі споживачем та постачальником електричної енергії. Обов'язку укладення договору за процедурою, передбаченою Законом України «Про публічні закупівлі», вищезазначені нормативні документи не мають.
При цьому, Закон України «Про публічні закупівлі» зобов'язує саме замовника ініціювати проведення процедури закупівлі. Отже, у разі якщо Апелянт вважає, що для постачання електричної енергії необхідно укладати договори про закупівлю електричної енергії, то саме Інститут мав ініціювати відповідну процедуру.
З урахуванням наведеного, судова колегія відхиляє доводи Апелянта також в цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення з Відповідача 220980,96 грн заборгованості за спожиту електроенергію.
Крім того, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 Цивільного передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат та 3 відсотки річних, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).
Визначені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення інфляційних втрат та 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає його вірним та цілком обґрунтованим, у зв'язку з чим погоджується з висновками суду про задоволенню позовних вимог також в цій частині.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, серія A, №303-A, п.29).
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Апелянтом не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції в зв'язку з чим, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що доводи Апелянта фактично зводяться до незгоди із судовою оцінкою обставин справи, що само по собі не є підставою для скасування судового рішення.
В апеляційній скарзі Відповідач дублює свою позицію, викладену при розгляді справи в суді першої інстанції. Однак, його доводам суд першої інстанції надав оцінку і в апеляційній скарзі відповідні висновки суду Відповідачем з посиланням на норми чинного законодавства не спростовані.
За таких обставин, апеляційна скарга Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4614/24 залишається без змін.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Селекційно-генетичного інституту Національного центру насіннєзнавства та сортовивчення на рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4614/24 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 по справі №916/4614/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.
Головуюча суддя: Н.М. Принцевська
Судді: Г.І. Діброва
А.І. Ярош