ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 915/517/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Принцевської Н.М.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.,
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Усик М.Г., у порядку самопредставництва;
від відповідача: Панченко С.В., за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 12 березня 2025 року (повний текст складено 27.03.2025)
у справі № 915/517/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд - Прім»
про визнання недійсними пунктів та додатків державного контракту (договору) та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 864 642,05 грн.,-
суддя суду першої інстанції: Коваль С.М.,
місце винесення рішення: м. Миколаїв, вулиця Фалєєвська, 14, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 25.06.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У травні 2024 року Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі також - позивач, В/Ч НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “ТРЕЙД-ПРІМ» (далі також - відповідач), в якій, з урахуванням заяви про зміну предмета позову (вх. №10432/24 від 30.08.2024) (т. 1 а.с. 181-182), просила суд:
- визнати недійсним в пункті 7 державного контракту (договору) №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023, в частині включення до ціни Контракту, що становить 7 104 000,00 грн. - суми у розмірі 864 642,05 грн. та в частині включення до суми єдиного податку, що становить 142 080,00 грн. - суми в розмірі 17 292,84 грн.;
- визнати недійсним додаток №1 до державного контракту (договору) №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 (специфікація) в частині включення до вартості Товару за одиницю труси та топ жіночі, що становить 480,00 грн. - суми у розмірі 58,42 грн. та в частині включення до договірної ціни, що становить 7 104 000,00 - суми у розмірі 864 642,05 грн.;
- визнати недійсним додаток №2 до державного контракту (договору) №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 (протокол погодження договірної ціни товару оборонного призначення від 08.02.2023) в частині включення до вартості Товару за одиницю труси та топ жіночі, що становить 480,00 грн. - суми у розмірі 58,42 грн.;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд-Прім» на користь Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України безпідставно набуті кошти в сумі 864 642,05 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на наступне:
- між позивачем та відповідачем укладено державний контракт (договір) №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення - труси та топ жіночі; ціна за одиницю комплекту товару становить 480,00 грн;
- на виконання умов контракту відповідач, у період з 03.04.2023 по 21.04.2023 поставив позивачу товар - труси та топ жіночі у кількості 14 800 комплектів, що підтверджується відповідними видатковими накладними, а позивач 14.04.2023 та 21.04.2023 здійснив повний розрахунок з відповідачем на суму 7 104 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1383 від 14.04.2023, №1431 від 14.04.2023 та №1611 від 21.04.2023;
- при виконанні контракту, відповідач, який не є виробником товару, мав право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1% (4,08 грн.) від собівартості одиниці товару, яка становить 408,00 грн., а не в розмірі 14,94% (61,13 грн.), про що ним зазначено в калькуляції ціни товару. Згідно розрахунків управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області вказане призвело до безпідставного завищення ціни контракту на суму 864 642,05 грн., які сплачені позивачем згідно платіжних інструкцій №1383 від 14.04.2023, №1431 від 14.04.2023 та №1611 від 21.04.2023;
- укладаючи контракт в добровільному порядку сторони узгодили між собою пункти контракту, які мали обов'язок дотримуватись та неухильно виконувати, а тому позивач мав на меті, що відповідач буде виготовляти та поставляти товар та матиме прибуток визначений п.10 контракту та постановою Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 “Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану». Однак, з матеріалів справи вбачається, що товар вироблений не ТОВ «Трейд-Прім», а відповідач лише доставляв виготовлений товар з усіма товарно-супровідними документами. Даний факт здійснення лише поставки відповідачем товару без виробництва можливо було встановити тільки після здійснення всіх поставок та аналізу походження товару4
- з урахуванням наведеного, позивач вважає, що відповідач, укладаючи контракт, ввів в оману позивача та безпідставно набув кошти в сумі 864 642,05 грн;
- оскільки відповідач у складі ціни контракту отримав від позивача прибуток, завищений на суму 864 642,05 грн., при тому, що мав право на прибуток у розмірі 60 532,00 грн., який встановлений абз. 1 п. 49 Порядку планування, формування, особливостей розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363 “Питання оборонних закупівель», наявні підстави для визнання недійсними п. 7 контракту, додатку №1 до контракту (специфікація) та додатку №2 до контракту (протокол погодження договірної ціни товару оборонного призначення) в частині включення до договірної ціни прибутку відповідача в сумі 864 642,05 грн. та про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів у сумі 864 642,05 грн. на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки неповернення відповідачем позивачу зазначеної суми, перерахованої поза межами договірних платежів, має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законодавством.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/517/24 (суддя Коваль С.М.) у задоволені позову Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трейд - Прім» про визнання недійсними пунктів та додатків державного контракту (договору), та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 864 642,05 грн. відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що включений до вартості товару прибуток є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки встановлюється (погоджується чи змінюється) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку, а тому зміна такої істотної умови договору, як ціна, після проведення повної поставки та оплати товару суперечитиме приписам законодавства, що виключає можливість задоволення позовних вимог у цій справі.
Водночас, місцевий господарський суд зауважив, що позовні вимоги у цій справі ґрунтуються на Акті ревізії №040508-20/4 від 08.12.2023№040508-20/4 від 08.12.2023 Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області щодо окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Отже, зазначений документ лише фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась, а тому він не може бути визнаний належним доказом порушення відповідачем зобов'язань за контрактом та не може розглядатись як беззаперечна підстава виникнення господарсько-правового зобов'язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/517/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Доводи апеляційної скарги є аналогічними позиції В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України, викладеної у позовній заяві, та полягають, зокрема, у наступному:
- відповідач не є виробником поставленого за договором товару, а тому під час його виконання мав право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1% (4,08 грн.) від собівартості одиниці товару, яка становить 408,00 грн, а не в розмірі 14,94 % (61,13 грн.), про що ним зазначено в калькуляції ціни товару;
- не отримання від ТОВ "Трейд-Прім" інформації про те, що останнє не є виробником товару, поставка якого мала бути здійснена на підставі укладеного між сторонами державного контракту (договору) №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023, позбавило позивача - В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України можливості внести зміни до ціни контракту в сторону її зменшення на етапі виконання цього договору;
- оскільки відповідач мав право на прибуток у складі ціни товару у розмірі не більше 1%, положення контракту (договору) №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 та додатків до нього в частині ціни не відповідають вимогам законодавства - пункту 49 Порядку планування, формування, особливостей розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №363 від 03.03.2021 "Питання оборонних закупівель", у зв'язку з чим підлягають визнанню недійсними у відповідній частині;
-судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні заявлені позивачем вимоги безпідставно ототожнено зі зміною ціни контракту.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/517/24 та призначено її до розгляду на 25.06.2025 о 12:00 год. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу
05.05.2025 до суду апеляційної інстанції від ТОВ “Трейд-Прім» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач не погоджується з доводами останньої, зазначає про її безпідставність, у зв'язку з чим просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Так, відповідач зазначає, що у контракті, укладеному між сторонами, останні погодили усі його істотні умови, в тому числі щодо предмету та ціни. Більш того, контракт був повністю виконано його сторонами. В свою чергу, правовим наслідком обраного позивачем способу захисту фактично буде зменшення ціни укладеного між сторонами контракту після його виконання сторонами, що є неприпустимим в силу ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.
Водночас, посилаючись на правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17 від 06.07.2018 у справі №904/7287/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.10.2018 у справі №917/1064/17; від 18.02.2020 у справі №910/17984/16; від 07.12.2021 у справі №922/3816/19, відповідач зауважує, що наданий позивачем Акт ревізії №040508-20/4 від 08.12.2023, складений за результатом проведення Управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, не може бути беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором, які вже виконані.
У судовому засіданні 25.06.2025 представник В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив задовольнити останню оскаржуване рішення - скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Представник ТОВ "Трейд-Прім" висловив заперечення проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
У судовому засіданні 25.06.2025 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08.02.2023 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, як Замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трейд-Прім», як Виконавцем, був укладений Державний контракт (договір) №92/В33-2023 (далі - Контракт), відповідно до предмету якого Виконавець зобов'язався у 2023 році виготовити та поставити Замовнику з дотриманням вимог законодавства для здійснення останнім заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та виконання заходів правового режиму воєнного стану Товари оборонного призначення за кодом 18310000-5 “Спідня білизна» Єдиного закупівельного словника ДК 021-2015 (далі - Товар), найменування, кількість та строки поставки яких зазначені в специфікації Товарів оборонного призначення, яка є Додатком №1 до Контракту і його невід'ємною частиною (далі - Специфікація), а Замовник - оплатити та прийняти Товар (п. 1).
За умовами наведеного Контракту:
- ціна Контракту становить 7 104 000 (сім мільйонів сто чотири тисячі грн.) 00 коп., без урахування податку на додану вартість. Під час закупівлі Товару за Контрактом застосовується єдиний податок 2% (далі - ЄП) - 142080,00 грн (п. 7);
- ціна товару визначена у Специфікації та зафіксована у Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту) (п.8);
- обсяг фінансування та бюджетні зобов'язання у 2023 році становлять 7 104 000 (сім мільйонів сто чотири тисячі грн.) 00 коп. (п.9);
- договірна ціна Товару за Контрактом встановлена відповідно до положень пунктів 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 335 “Деякі питання здійснення оплати Товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» та встановлена на підставі калькуляції Виконавця. Відповідальність за правильність розрахунку ціни Товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе Виконавець. Прибуток Виконавця становить не більше 1 відсотку вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30 відсотків від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій. Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, є граничною і не може бути перевищена Виконавцем. Сума перевищення ціни Контракту оплаті не підлягає. Ціна Контракту, вказана в пункті 7 Контракту, може бути зменшена за згодою Сторін у порядку, передбаченому пунктами 78, 79 Контракту (п. 10);
- Замовник оплачує виготовлені та поставлені товари за договірною ціною, встановленою Сторонами та зафіксованою у Специфікації і Протоколі погодження договірної ціни одиниці Товарів оборонного призначення від 08.02.2023 (п. 11);
- договірна ціна на постачання Товару визначена на підставі калькуляції витрат, сформованої Виконавцем з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладення Контракту. При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням Товарів, виконанням робіт та наданням послуг (п. 12);
- виконавець має право здійснювати перерозподіл витрат між статтями калькуляції в межах погодженої ціни за умови, що такий перерозподіл не призведе до перевищення рівня ціни Контракту (п.13);
- погоджена Сторонами ціна Товару після укладення Контракту не переглядається, крім випадків зменшення ціни Товару (п. 14).
- одночасно з підписанням Контракту Виконавець надає Замовнику калькуляцію витрат, сформовану відповідно до вимог пунктів 8 та 10 Контракту (п. 16);
- розрахунки за Товар, що поставляється, Замовником проводяться шляхом оплати за фактично поставлену кількість Товару (партію Товару) з відстрочкою платежу до 30 календарних днів з дати прийняття Товару на склад Замовника, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це осіб Виконавця та Замовника на відповідній видатковій накладній (п. 17);
- передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження Замовника за адресою: … та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою Замовника (п. 23);
- датою виконання Виконавцем зобов'язань щодо поставки Товарів за Контрактом є дата підписання видаткової накладної (п. 42);
- Контракт набирає чинності з дня його підписання сторонами і діє до 15.04.2023, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами передбачених Контрактом зобов'язань (п. 76);
- невід'ємною частиною Контракту є: Додаток 1 - Специфікація Товарів оборонного призначення на 1 арк.; Додаток 2 - Протокол погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення, на 1 арк.; Додаток 3 - Технічні вимоги, на 1 арк. (п. 84).
Також, 08.02.2023 між позивачем та відповідачем був підписаний Додаток №1 до Контракту - Специфікація Товарів оборонного призначення, що виготовляються та поставляються, якою встановлено, найменування, кількість та вартість Товару, а саме: комплект труси та топ жіночі, загальний обсяг поставки - 14800 комплектів, вартість товару за одиницю 480,00 грн (без ПДВ), усього без урахування ПДВ: 7 104 000,00 грн. (т. 1 а.с. 42).
Протоколом погодження договірної ціни одиниці Товару оборонного призначення, який є Додатком №2 до Контракту, передбачено найменування та ціну Товару за 1 комплект (гривень без ПДВ): труси та топ жіночі - 480,00 грн. (т. 1 а.с. 43).
Вищенаведений Контракт, з додатками до нього скріплені підписами та печатками обох сторін.
Одночасно з укладанням Контракту, ТОВ “Трейд-Прім» відповідно до умов пункту 16 Контракту, надало Військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України Калькуляцію ціни Товару стосовно Білизни натільної (труси та топ жіночі), відповідно до якої: собівартість одиниці товару становить 408,00 грн., заробітна плата і нарахування 0,07 грн., транспортні послуги 1,20 грн., прибуток 61,13 грн., ПДВ 0,00 грн., Єдиний податок 2% - 9,60 грн. Ціна реалізації товару, в тому числі ПДВ 0% - 480,00 грн. (т. 1 а.с. 45).
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Контракту Виконавець передав Замовнику Товар на загальну суму 7 104 000,00 грн, що вбачається з підписаних обома сторонами без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних (т. 1, а.с. 46-48):
- №10 від 03.04.2023 на суму 5 107 200,00 грн,
- №19 від 14.04.2023 на суму 1 953 120,00 грн,
- №25 від 21.04.2023 на суму 43680,00 грн.
В свою чергу, за поставлений Товар Замовник сплатив Виконавцю грошові кошти в загальній сумі 7 104 000,00 грн, на підтвердження чого у матеріалах справи містяться копії платіжних інструкцій:
- № 1383 від 14.04.2023 на суму 5 107 200,00 грн. (т. 1 а.с. 49);
- №1431 від 14.04.2023 на суму 1 953 120,00 грн. (а.с. 50);
- №1611 від 21.04.2023 на суму 43 680,00 грн. (а.с. 51).
З огляду на матеріали справи вбачається, що у період з 11.09.2023 по 01.12.2023 (з призупиненням з 02.10.2023 по 18.10.2023, 25.10.2023 по 16.11.2023) управлінням Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, за результатами проведення якої оформлено Акт № 040508-20/4 від 08.12.2023 (т. 1, а.с. 52 - 79).
Відповідно до вказаного Акту, ревізію укладання договорів з ТОВ “Трейд-Прім» (код ЄДРПОУ 44589820) та виконання договірних зобов'язань за ними проведено за січень-серпень 2023 року, методом документального аналізу первинних та інших документів, які є підставою для здійснення фінансово-господарських операцій.
Встановлено, що в період з січня по серпень 2023 року між військовою частиною НОМЕР_1 , в особі командира ОСОБА_1 (Замовник), що діяв на підставі довіреності командувача Національної гвардії України від 02.03.2022, та ТОВ “Трейд-Прім», в особі директора Голяна О.В. (Виконавець), при спільному згадуванні Сторони укладено договори на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення за найменуванням та кількістю, зазначеними в Специфікаціях Товарів оборонного призначення, що є додатком до Контракту і його невід'ємною частиною, зокрема: Державний контракт (договір) №92/В33-2023 від 08.02.2023 за кодом 18310000-5 “Спідня білизна» ЄЗС ДК 021-2015. Ціна Контракту - 7 104 000,00 грн., без урахування ПДВ, в тому числі ЄП 2% - 142 080,00 грн.
Згідно Специфікації (Додаток 1) загальний обсяг поставки Товару за найменуванням “Труси та топ жіночі» становить 14 800 комплектів, ціна за одиницю 480,00 грн.
Крім того, в Акті зазначено про здійснення поставки Товару на загальну суму 7 104 000,00 грн. та його оплати у повному обсязі, у зв'язку з чим, станом на станом на 31.08.2023 заборгованість по розрахункам в рамках даного Контракту в обліку В/Ч НОМЕР_1 відсутня. Контракт закритий.
Зустрічною звіркою встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім" не є виробником товарів (речового майна), а здійснювало придбання товарів у інших постачальників. З метою виконання господарських зобов'язань за укладеними з Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України державними контрактами Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім" уклало договори на постачання товарів оборонного призначення із співвиконавцями: українськими виробниками (зокрема, договір №2 від 01.03.2023 з Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Сервис" на суму 85188400 грн, враховуючи єдиний податок (2%) - 1703768,0 грн на поставку товару - труси та топ жіночі, у кількості 14 800 комплектів, ціна за одиницю - 408,00 грн) та виробниками республіки Туреччина;
В Акті також встановлено, що ціна на, Товар, поставка якого передбачена державним Контрактом (договором) №92/В33-2023 від 08.02.2023, визначена на підставі калькуляції ціни Товару, складеної відповідачем. В калькуляції ціни Товару зазначено, що калькуляція витрат сформована з урахуванням економічних показників діяльності підприємства на момент укладання, відповідного державного Контракту (договору), з врахуванням всіх податків та зборів, загальновиробничих, адміністративних, операційних та інших витрат Виконавця, пов'язаних з виготовленням, Товару. Калькуляції підписані директором ТОВ “Трейд-Прім» Голяном О.В. та мають печатку цього Товариства.
Складовими частинами калькуляції ціни на Товар по державному Контракту (договору) №92/В33-2023 від 08.02.2023 є собівартість товару, заробітна плата і нарахування, транспортні послуги, прибуток та єдиний податок (2 відсотки).
Договірну ціну за одиницю товару визначено па підставі калькуляції Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім", за змістом якої ціна реалізації одиниці товару "Труси та топ жіночі у розмірі 480,00 грн складається з: собівартість товару - 408,00 грн ; заробітна плата і нарахування - 0,07 грн; транспортні послуги - 1,20 грн; прибуток - 61,13 грн (14,945%); ПДВ - 0,00 грн; єдиний податок - 9,60 грн.
Як вбачається з калькуляції ціни Товарів ТОВ “Трейд-Прім», який не є виробником товару, розмір прибутку від вартості купівельних виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій врахований в ціні товару більший ніж 1%, чим не дотримано пункт 10 Контракту №92/В33-2023 від 08.02.2023, ч. 1, ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України. Застосування розміру прибутку більше ніж 1% призвело до збільшення ціни Товару за Контрактом №92/В33-2023 від 08.02.2023 (та втрат бюджетних кошів загального фонду за КПКВКДБ 1003020 "Забезпечення виконання завдань та функцій Національної гвардії України" КЕКВ 2210 за період з 09.03.2023 по 31.08.2023 у загальній сумі 9199688,05 при закупівлі товарів по державним контрактам №88/ВЗЗ-2023 - №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023), чим завдано шкоду у загальній сумі 864 642,05 грн.
Враховуючи вищенаведені обставини та посилаючись на результати ревізії Державної аудиторської служби України, В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулась до господарського суду з відповідним позовом
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред'явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України).
Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Чинне законодавство визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочин.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
В силу ч.ч. 1, 4 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.
Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Положеннями ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Апеляційна колегія зазначає, що укладений між сторонами контракт №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак, правовідносини, які виникли між учасниками даної справи щодо виконання Державного контракту (договору) №92/В33-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення, регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.
Приписами ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, сторонами не оспорюється факт оформлення і підписання без будь-яких зауважень та заперечень видаткових накладних, що наведені вище в описовій частині даної постанови, згідно з якими відповідачем поставлено позивачу Товару на загальну суму 7 104 000,00 грн.
Також, матеріалами справи доведено подальший відповідний розрахунок позивача с відповідачем, згідно з платіжними інструкціями саме на підставі укладеного між сторонами Державного контракту (договору) №92/В33-2023 від 08.02.2023 на виготовлення та поставку товарів оборонного призначення.
Отже, матеріалами справи доведено, що Державний контракт (договір) №92/В33-2023 від 08.02.2023 виконаний у повному обсязі, що не заперечується жодною стороною у даній справі.
Разом з цим, виходячи з вимог позивача, апеляційна колегія зазначає, що відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Приписами ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підстави недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Так, за умовами ч.ч.1, 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Цивільний кодекс України імперативно не визнає оспорюваний правочин недійсним, а лише допускає можливість визнання його таким у судовому порядку, при цьому визнання такого правочину недійсним відбувається судом, по-перше, за вимогою однієї із сторін або іншої заінтересованої особи, а по-друге, якщо в результаті судового розгляду такого звернення буде доведено наявність визначених законодавством підстав недійсності правочину.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За приписами ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладанні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі узгодити предмет, ціну і строк дії договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Матеріали справи свідчать про те, що безпосередньо у самому Контракті №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 сторони погодили ціну Договору у розмірі 7 104 000,00 грн (без ПДВ) (оспорюваний п. 7 Контракту), а також застосування під час закупівлі Товару єдиного податку 2% - 142 080,00 грн.
Крім того, ціна Товару визначена у Специфікації (додаток №1 до Контракту №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023) та зафіксована у протоколі погодження договірної ціни одиниці товарів оборонного призначення (додаток №2 до Контракту №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023).
Поряд з цим, відповідно до п. 10 Контракту №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 договірна ціна товару за Контрактом визначена відповідно положень пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №335 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" та встановлена на підставі калькуляції Виконавця. Відповідальність за правильність розрахунку ціни товару, обґрунтованість витрат за статтями калькуляції витрат несе Виконавець. Прибуток Виконавця становить не більше 1% вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій та 30% від виробничої собівартості продукції без урахування вартості купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, робіт і послуг виробничого характеру сторонніх підприємств та організацій.
Зазначені у пункті 10 Контракту положення кореспондуються з приписами п. 49 "Порядку планування, формування, особливості розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2021 №363, який визначає, що прибуток у складі ціни становить 1 відсоток витрат вітчизняного суб'єкта господарювання на придбання комплектувальних виробів (напівфабрикатів), спецобладнання (спецустатковання), робіт (послуг) в інших суб'єктів господарювання та 30 відсотків решти витрат у складі виробничої собівартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення. У розрахунку прибутку не враховуються податки та збори.
Судом першої інстанції також було взято до уваги приписи пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" (яка була чинна станом на дату укладання контракту, а в подальшому втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України №736 від 18.07.2023), яким було установлено, що на період воєнного стану ціна на постачання товарів, виконання робіт та надання послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони України визначається на підставі калькуляції витрат, сформованої виконавцем державного контракту (договору). При цьому під час розрахунку ціни враховуються всі податки та збори, загальновиробничі, адміністративні, операційні та інші витрати виконавця, пов'язані з виготовленням товарів, виконанням робіт та наданням послуг. Істотні умови державного контракту (договору) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім певних випадків, наявності яких у даній справі не встановлено внаслідок відсутності у матеріалах справи та не подання позивачем до місцевого господарського суду жодного доказу на підтвердження їх існування.
На виконання умов п. 16 Контракту, відповідач сформував калькуляцію ціни Товару, відповідно до якої собівартість одиниці Товару (трусів та топ жіночих) становить 408,00 грн., заробітна плата і нарахування - 0,07 грн., транспортні послуги - 1,20 грн., прибуток - 61,13 грн., ПДВ - 0,0 грн., єдиний податок 2% - 9,60 грн., ціна реалізації товару, в т.ч. ПДВ 0% - 480 грн.
При цьому, орієнтовними показниками, позначеними певною відміткою (*), відповідач визначив лише собівартість Товару та транспортні послуги. Визначений відповідачем прибуток у ціні товару становив 61,13 грн., тобто 14,94%.
В подальшому, сторони у Протоколі від 08.02.2023 (додаток №2 до Контракту) та у Специфікації (додаток №1 до Контракту) погодили договірну ціну одиниці товару (труси та топ жіночі) 480,00 грн. за 1 штуку без ПДВ, а також загальний обсяг поставки Товару у кількості 14 800 комплектів.
Виходячи з наведеного вбачається, що позивач, при укладенні Контракту, був обізнаний із запропонованою ціною Товару, її складовими та порядком формування. При цьому, доказів висловлення заперечень чи зауважень щодо викладених у калькуляції складових ціни реалізації Товару, позивачем суду не надано.
Апеляційною колегією враховується, що умовами п. 10 Контракту сторони передбачили можливість зменшення ціни Контракту, вказаної у п.7, за згодою сторін у порядку, передбаченому п.п. 78, 79 Контракту, а відповідно до п. 61 Контракту, у випадку порушення Виконавцем своїх зобов'язань, зокрема, відмови Виконавця від зміни на обґрунтовану вимогу Замовника істотних умов Договору, Замовник в односторонньому порядку, має право відмовитись від цього Контракту у повному обсязі або частково.
Однак, доказів вчинення дій, передбачених пунктами 10 та 61 Контракту позивачем суду також не надано.
Таким чином, між сторонами була досягнута домовленість щодо такої істотної умови Державного контракту (договору) №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 як ціна.
Судова колегія звертає увагу на те, що заявлені позивачем у даній справі вимоги полягають у визнанні недійсним Контракту в частині вартості одиниці товару, яка формує загальну ціну Договору, зокрема, щодо суми, яка визначена як різниця між сумою зазначеною в самому контракті і сумою, що розрахована з урахуванням прибутку відповідача на рівні 1%, а вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 864 642,05 грн. - як набутих відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави, фактично передбачає зменшення ціни Контракту.
Водночас, відповідно до приписів ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах встановлених договором або законом.
В силу приписів ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
У наведеному приписі закріплено принцип стабільності (або відносної неможливості зміни) узгодженої сторонами ціни, що є проявом обов'язковості виконання умов договору, встановленої ст. 629 Цивільного кодексу України.
Тобто, виконання договору повністю виключає в подальшому можливість зміни його ціни.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, а також з правовою позиціє Верховного Суду, викладеною у постановах від 13.10.2021 у справі №910/20141/20 та від 10.09.2020 у справі №908/3227/19.
Крім того, колегією суддів враховується, що ціна на будь-який товар складається з окремих елементів, основними з яких є собівартість (закупівельна вартість) і прибуток. Їх наявність в ціні є обов'язковою. Ціна, як економічна категорія, означає кількість грошей, за яку продавець згоден продати, а покупець готовий купити одиницю товару.
Отже, прибуток включений до вартості товару є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки встановлюється (погоджується чи змінюється) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Відтак, з огляду на викладене вище, враховуючи вищенаведені норми та обставини у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, зміна такої істотної умови договору, як ціна, в односторонньому порядку, без узгодження з покупцем та після проведення оплати і поставки товару в повному обсязі, суперечитиме приписам ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України.
Щодо тверджень апелянта про часткову недійсність контракту №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 з додатками внаслідок того, що відповідач не є виробником товару, у зв'язку з чим він не мав право включати до вартості товару свій прибуток, що перевищує 1% від собівартості товару, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Так, за умовами контракту №92/В33-2023 від 08.02.2023 відповідач зобов'язувався виготовити та поставити позивачеві товар.
В свою чергу, спростовуючи обставини виготовлення відповідачем Товару, поставленого на виконання вищенаведеного контракту, позивач посилається виключно на наявний в матеріалах справи Акт Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області №040508-20/4 від 08.12.2023, у якому наведено наступне:
“Зустрічною звіркою встановлено, що ТОВ “Трейд-Прім» не є виробником зазначених товарів (речового майна), а здійснював придбання товарів у інших постачальників. З метою виконання господарських зобов'язань, за укладеними з ВЧ НОМЕР_1 державними контрактами, ТОВ “Трейд-Прім» уклало договори на постачання товарів оборонного призначення із співвиконавцями:
- з українськими виробниками: ТОВ “Пром Сервис» (ЄДРПОУ 45073642) та ТОВ “Золотой Клєвеєр» (ЄДРПОУ 35439270),
- а також з виробниками республіки Туреччина (не резидентами) : FIRMA UN VAN І: OZMAN DERI TEKS. VE INS. I ML. GIDA INT. IHN. PAZ. TIC. LTD. STI ma FILIZ NARENCIYE PAZARLAMA SANAYI VE TICARET LIMITED SIKRETI.
Зокрема, договір від 01.03.2023 №2 з ТОВ “Пром Сервис» на суму 85 188 400,00 грн, враховуючи єдиний податок (2 %) 1 703 768,00 грн на поставку товару:
- “Білизна натільна (сорочка та кальсони демісезонні) (кол. Pantone 19-0419 ТРХ)» у кількості 60 000 комплектів, ціна за одиницю 364,00 грн;
- “Білизна натільна для холодної погоди (сорочка зимова та кальсони зимові» у кількості 60 000 комплектів, ціна за одиницю 581,00 грн;
- “Труси та топ жіночі» у кількості 14 800 комплектів, ціна за одиницю 408,00 грн;
- “Труси чоловічі, вид 2 (кол. Pantone 19-0419 ТРХ)» у кількості 100 000 шт., ціна за одиницю 91,00 грн;
- “Фуфайка (з короткими рукавами) вид 2 (кол. Pantone 19-0419 ТРХ)» у кількості 100 000 шт., ціна за одиницю 133,50 грн.
По даному договору в ревізійний період 03.04.2023 по 01.05.2023 ТОВ “Трейд-Прім» отримало товар за вказаним найменуванням та кількістю на загальну суму 85 188 400,00 гривень. Кількість поставленого товару відповідає його поставкам до ВЧ НОМЕР_1 ».
У цьому контексті судова колегія вказує, що Аудиторський звіт (Акт перевірки) може бути підставою для вчинення відповідних процесуальних дій посадовими особами, зокрема, для пред'явлення відповідного позову до суду, однак не позбавляє відповідну особу процесуального обов'язку доводити свої вимоги належними та допустимими доказами.
Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №22/3816/19, у якій зазначено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.
Аналогічні висновки містяться в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17.
Поряд з цим, відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Відтак сам по собі Акт ревізії №040508-20/4 від 08.12.2023 не може вважатися беззаперечним доказом на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейд-Прім" не є виробником Товару, поставленого за Контрактом №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023.
Водночас у матеріалах справи відсутні та позивачем до суду першої інстанції не подано жодних інших доказів (зокрема, але не виключно: первинних бухгалтерських документів; укладеного між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Пром Сервис" договору №2 від 01.03.2023; декларації (сертифіката) виробника про якість товару тощо), з яких можна було б достовірно встановити чи закуповував відповідач поставлений товар, чи виробив його самостійно.
Отже, посилання В/Ч НОМЕР_1 в якості підстав задоволення позову на витяг з Акту Управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області № 040508-20/4 від 08.12.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності В/Ч НОМЕР_1 Національної гвардії України за період з 01.01.2021 по 31.08.2023, колегією суддів не приймаються до уваги як не підтверджені належною доказовою базою, адже, виявлені контролюючим органом порушення без первинних документів не можуть підтверджувати факт того, що відповідачем було неправомірно завищену ціну Товару, оскільки не є доказом того, що відповідач не є виробником поставленого Товару.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем невідповідності оспорюваних ним положень Контракту №92/ВЗЗ-2023 від 08.02.2023 та додатків до нього вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання їх недійсними та, як наслідок, для стягнення заявленої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України суми коштів на підставі положень ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставно набутих.
Водночас, положення ст. 38 Закону "Про оборонні закупівлі" у взаємозв'язку з пп. 1 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України №335 від 20.03.2022 "Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану" та п. 49 Порядку планування, формування, особливостей розміщення, коригування оборонних закупівель, здійснення контролю та звітування про їх виконання, а також оприлюднення інформації про оборонні закупівлі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №363 від 03.03.2021 "Питання оборонних закупівель", свідчать про те, у разі перевищення Виконавцем граничного рівня прибутку, встановленого на момент укладення Контракту за неконкурентною процедурою закупівель, останній може бути притягнутий до відповідальності у вигляді відшкодування державному Замовнику завданих цим збитків, а тому належним та ефективним способом захисту у спірних правовідносинах має бути позовна вимога про стягнення збитків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком Господарського суду Миколаївської області про відмову у задоволенні позовних вимог.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки Європейського суду з прав людини, які полягають у тому, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції і зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таки висновки знайшли своє відображення у рішенні Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії", рішенні у справі "Трофимчук проти України" тощо.
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Отже, доводи апеляційної скарги жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшов суд та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції, а тому, в розумінні ст.ст. 86, 277 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/517/24, яке є законним та обґрунтованим, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 у справі №915/517/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - без задоволення.
З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 12.03.2025 року у справі №915/517/24 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний тест постанови складений та підписаний 26.06.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Принцевська Н.М.