79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" червня 2025 р. Справа №914/597/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Орищин Г.В.,
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
представники сторін:
від скаржника: Підгайний О.І.,
від кредитора: Компанія “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» - Дудяк Р.А.,
від боржника: Москва Ю.О.,
арбітражний керуючий: Абрамов В.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 27.12.2024 (вх. №01-05/18/23 від 03.01.2025)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 попереднього засідання та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2024
у справі №914/597/23 (суддя Цікало А.І.)
за заявою: Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED»
про банкрутство: Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» (ідентифікаційний код 19349403)
Короткий зміст вимог заяви і ухвал суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.03.2023 р. відкрито провадження у справі № 914/597/23 за заявою Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд»; визнано вимоги кредитора - Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» у розмірі 80362788,57 грн.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд»; розпорядником майна ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» призначено арбітражного керуючого Абрамова Віталія Валерійовича; встановлено арбітражному керуючому Абрамову Віталію Валерійовичу розмір основної винагороди розпорядника майна та джерела її сплати; призначено попереднє засідання суду.
Повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» оприлюднено на офіційному веб-порталі судової влади України 16.03.2023 р. за № 70241.
Господарським судом в оскаржуваної ухвалі від 19.11.2024 встановлено, що 17.10.2023 р. до Господарського суду Львівської області за вх. № 4147/23 від Головного управління ДПС у Львівській області надійшла заява з грошовими вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» на суму 294198270 грн. 38 коп.
Із заяви Головного управління ДПС у Львівській області з вимогами до ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» та доданих до неї документів вбачається, що заборгованість боржника перед бюджетом становить 294198270,38 грн.
Зазначена заборгованість складається із: податку на додану вартість у розмірі 10700029,58 грн. (податкове повідомлення-рішення № 020134/15-32-07-09 від 14.08.2023 р. на суму 10690041,00 грн.; пеня згідно з інтегрованої картки платника податків на суму 9988,58 грн.); податку на прибуток у розмірі 8181039,66 грн. (податкове повідомлення-рішення №020130/15-32-07-09 від 14.08.2023 р. на суму 8179132,00 грн., пеня згідно з інтегрованої картки платника податків на суму 59 750,95 грн.); пені за порушення термінів у розмірі 275317201,14 грн. (податкове повідомлення-рішення № 20170/15-32-07-07-23 від 14.08.2023 р. на суму 275317201,14 грн.).
Оскаржуваною Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 за результатами попереднього засідання у справі №914/597/23 визнано судом вимоги таких кредиторів до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» (вул. Головатого отамана, буд.67/69, м. Одеса, 65003; ідентифікаційний код 19349403): Компанія “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» (юридична адреса: 54/F, Hopewell Centre, 183 Queen's Road East, Wanchai, Hong Kong; реєстраційний номер 1619851) на суму 4309983262 грн. 67 коп. та 92508 грн. 00 коп. (витрати по сплаті судового збору та витрати на авансування винагороди арбітражному керуючому); Товариство з обмеженою відповідальністю “Ферко» (вул. Отамана Головатого, буд. 67/69, м. Одеса, 65003; ідентифікаційний код 31681342) на суму 265246500 грн. 00 коп. та 5368 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору; Товариство з обмеженою відповідальністю “Бердичів-Зерно» (вул. Сергія Параджанова, 85-А, м. Житомир, 10001; ідентифікаційний код 41105060) на суму 145475 грн. 77 коп. та 5368 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору; Товариство з обмеженою відповідальністю “Доступні фінанси» (вул. Патріарха Мстислава Скрипника, буд. 40, офіс 24, м. Київ, 03035; ідентифікаційний код 43520794) на суму 100682408 грн. 36 коп. та 5368 грн. 00 коп. витрати по сплаті судового збору. Відхилено судом вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Теком-лізинг» (Сабанєєв міст, буд. 5/7, м. Одеса, 65082; ідентифікаційний код 33509465) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» (вул. Головатого отамана, буд. 67/69, м. Одеса, 65003; ідентифікаційний код 19349403) на суму 765755 грн. 79 коп. Призначено проведення зборів кредиторів та комітету кредиторів до 15.11.2024р.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.11.2024 у справі №914/597/23 відхилено вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» на суму 294 198 270,38 грн.
Ухвала мотивована тим, що Головним управлінням ДПС у Львівській області заявлено вимоги до ТОВ « Металзюкрайн Корп ЛТД» після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства для їх подання.
Відповідно до абз. 3 ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
Зазначена заборгованість складається із: податку на додану вартість у розмірі 10700029,58 грн. (податкове повідомлення-рішення № 020134/15-32-07-09 від 14.08.2023 р. на суму 10690041,00 грн.; пеня згідно з інтегрованої картки платника податків на суму 9988,58 грн.); податку на прибуток у розмірі 8181039,66 грн. (податкове повідомлення-рішення №020130/15-32-07-09 від 14.08.2023 р. на суму 8179132,00 грн., пеня згідно з інтегрованої картки платника податків на суму 59 750,95 грн.); пені за порушення термінів у розмірі 275317201,14 грн. (податкове повідомлення-рішення № 20170/15-32-07-07-23 від 14.08.2023 р. на суму 275317201,14 грн.).
Господарський суд, за результатами розгляду грошових вимог Головного управління ДПС у Львівській області встановив, що заявлені останнім вимоги до боржника на суму 294198270,38 виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Положеннями Кодексу України з процедур банкрутства ( ст.ст.45,47,59,60) встановлено різний порядок заявлення та розгляду конкурсних і поточних вимог кредиторів.
Господарський суд дійшов висновку, що Головним управлінням ДПС у Львівській області заявлено поточні вимоги до ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» до офіційного оприлюднення повідомлення про визнання ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» банкрутом, а отже, Головним управлінням ДПС у Львівській області порушено порядок заявлення поточних вимог до боржника, такі вимоги заявлено передчасно, що в свою чергу є підставою для їх відхилення.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись з даними ухвалами, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило такі в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Львівській області просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2024 у справі №914/597/23 та винести рішення, яким задоволити кредиторські вимоги ГУ ДПС у Львівській області до ТзОВ “Металзюкрейн» в повному обсязі.
Скасувати ухвалу господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі № 914/597/23 та винести нове рішення, яким внести до реєстру вимог кредиторів кредиторські вимоги Головного управління ДПС у Львівській області.
Зазначає, що визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку.
Також вказує, що Податковий кодекс України не звільняє боржника ні від ведення податкового обліку, ні від необхідності подання податкової звітності, ні від фіксування своїх податкових зобов'язань. На даний час вищезазначені суми грошових зобов'язань є не сплаченими до бюджету.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.11.2024 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 14.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 27.12.2024 (вх. №01-05/18/23 від 03.01.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 попереднього засідання та на ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2024 у справі №914/597/23.
Ухвалою суду від 22.01.2025 призначено розгляд справи на 11.03.2025.
Ухвалою суду від 11.03.2025 призначено розгляд справи на 29.04.2025.
Ухвалою суду від 29.04.2025 відкладено розгляд справи на 20.05.2025.
Ухвалою суду від 20.05.2025 відкладено розгляд справи на 17.06.2025.
У судовому засіданні 17.06.2025 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Розпорядник майна, представники боржника та Компанії “Медісон Пасіфік Траст Лімітед» “MADISON PACIFIC TRUST LIMITED» заперечили щодо доводів апеляційної скарги.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до вимог ч 6 ст. 12 ГПК України господарський суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство (ст. 1 КУзПБ).
Визначення статусу вимог кредитора (конкурсні чи поточні) пов'язується безпосередньо з моментом виникнення цих вимог. При цьому набуття статусу кредитора у справі про банкрутство законодавець пов'язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому законом порядку, та прийняття судом відповідної ухвали про повне або часткове визнання її вимог. Відповідний висновок наведений Верховним Судом у постановах від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 21.09.2020 у справі № 916/2878/14, від 19.01.2021 - № 916/4181/14, від 04.11.2020 у справі № 904/9024/16, від 14.06.2023 - № 904/5743/20.
Порядок виникнення грошових зобов'язань щодо сплати податків та зборів визначений Податковим кодексом України (далі - ПК України), положеннями пунктів 1.1. та 1.3 статті 1 якого унормовано, що цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов'язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.
Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20 дійшов висновку про те, що з огляду на положення статей 45 - 47 Кодексу України з процедур банкрутства, податковий орган, так само як і інші конкурсні кредитори, повинен подати до господарського суду вимоги до боржника щодо його грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів, що виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство разом з документами, що ці зобов'язання підтверджують, а господарський суд зобов'язаний розглянути всі вимоги та заперечення проти них на підставі поданих кредитором і боржником документів, оцінити правомірність цих вимог незалежно від наявності в адміністративному суді спору щодо неузгодженого податкового зобов'язання, з якого сформована кредиторська вимога податкового органу.
Слід також зазначити, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 922/5231/21, постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 14.06.2023 у справі № 904/5743/20.
Податковий кодекс України дає визначення грошового зобов'язання, яке є спеціальним для цілей податкового законодавства, а саме - грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня (п. 14.1.39. ПКУ).
Пункт 14.1.156. ПК України визначає податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
У постанові від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19 Великою Палатою Верховного Суду викладено правовий висновок про те, що аналіз приписів податкового законодавства, в тому числі положень підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14, пункту 56.18 статті 56, пункту 57.3 статті 57 та інших положень ПК України, дає змогу дійти висновку про те, що грошове зобов'язання платника податків для цілей здійснення адміністрування податків та зборів може існувати як узгоджене зобов'язання, набувши статусу податкового боргу після настання моменту його сплати, що надає податковому органу можливість здійснення заходів щодо стягнення суми такого зобов'язання, а також як неузгоджене зобов'язання, коли грошове зобов'язання існує, але заходи щодо адміністрування податків та зборів податковими органами не вживаються. Однак неузгодженість суми грошового зобов'язання не означає, що зобов'язання не існує або може не враховуватися при зверненні із заявою про визнання кредиторських вимог відповідно до приписів законодавства про банкрутство.
В податковому законодавстві податковий обов'язок включає в себе обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1. ст. 36 ПК України).
Податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку (п. 37.2. ст. 37 ПК України).
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску (п. 46.1. ст. 46 ПК України).
Пунктами 49.1., 49.2. статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.
Слід зауважити, що пунктом 54.1. ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п. 57.1 ст. 57 ПК України).
Отже можна дійти висновку, що наведені вище норми свідчать про наступні етапи податкового обов'язку платника податку за загальним правилом:
- виникнення об'єкту оподаткування,
- обчислення платником суми податкового зобов'язання,
- подання декларації,
- сплата податку у визначені податковим законодавством строки.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі №380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов'язок з обчислення суми податкового зобов'язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов'язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов'язання з відповідного податку та/або збору, обов'язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов'язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов'язанням платника податків."
З наведеного можна дійти висновку, що за добросовісного виконання платником податків наведених вище етапів податкового обов'язку, платник податків уникає наслідків порушення податкового законодавства (зокрема, покладення на нього штрафних санкцій визначених ПК України), а податковий орган, в свою чергу, може належно виконати свій обов'язок з реєстрації, перевірки та обліку платників податків тощо.
Разом з тим, у випадку, коли платник податку в установлені строки не подає декларації або дані перевірок свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань та надіслати платнику податків податкове повідомлення-рішення про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання.
Положеннями пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Зазначена стаття встановлює загальні підстави і порядок надсилання податкового повідомлення-рішення і не пов'язує із цією дією виникнення податкового зобов'язання у платника податку (п. 6.15, 6.16. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.12.2020 у справі № 904/1693/19).
Положеннями податкового законодавства визначено обов'язок платника податків подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, за кожний встановлений Податковим кодексом України звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню та обов'язок самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого ПК України для подання податкової декларації.
Отже, для цілей розгляду грошових вимог податкового органу до боржника у справі про банкрутство та кваліфікації їх як конкурсних чи поточних, моментом виникнення грошових вимог податкового органу в розумінні Кодексу України з процедур банкрутства слід вважати перший день несплати боржником податку, що настає за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації за відповідним податком.
Аналогічний висновок викладено у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2024 у справі 903/51/20.
На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції в ухвалі від 19.11.2024, посилаючись на податкові повідомлення-рішення та дати формалізованого оформлення результатів податкової перевірки, дійшов до помилкового висновку про те, що Головним управлінням ДПС у Львівській області заявлено поточні вимоги до ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» до офіційного оприлюднення повідомлення про визнання ТзОВ “Металзюкрайн Корп Лтд» банкрутом, господарським судом в даному випадку в тексті мотивувальної частини ухвали взагалі не визначений момент виникнення грошових вимог податкового органу.
Відповідно до частини четвертої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, оскільки це є порушенням основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, пропорційності, змагальності та диспозитивності.
Разом з тим, у справах про банкрутство при розгляді кредиторських вимог існує підвищений стандарт доказування, який полягає у тому, що у разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020р. у справі №914/2404/19, від 28.01.2021р. у справі №910/4510/20).
А тому наявність/відсутність заперечень боржника, розпорядника майна та/або інших кредиторів проти визнання грошових вимог кредитора, вимоги якого є предметом судового розгляду, не змінюють та не скасовують визначеного законом в частині першої статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язку кредитора довести підставність та правомірність заявлених ним грошових вимог всією сукупністю належних та допустимих доказів (постанова Верховного Суду від 13.06.2023 у справі № 904/6032/21).
17.10.2023 р. до Господарського суду Львівської області за вх. № 4147/23 від Головного управління ДПС у Львівській області до господарського суду надійшла заява з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд» на суму 294198270 грн. 38 коп., яка складається із: податку на додану вартість у розмірі 10700029,58 грн. (податкове повідомлення-рішення № 020134/15-32-07-09 від 14.08.2023 р. на суму 10690041,00 грн.; пеня згідно з інтегрованої картки платника податків на суму 9988,58 грн.); податку на прибуток у розмірі 8181039,66 грн. (податкове повідомлення-рішення №020130/15-32-07-09 від 14.08.2023 р. на суму 8179132,00 грн., пеня згідно з інтегрованої картки платника податків на суму 59 750,95 грн.); пені за порушення термінів у розмірі 275317201,14 грн. (податкове повідомлення-рішення № 20170/15-32-07-07-23 від 14.08.2023 р. на суму 275317201,14 грн.).
Як вбачається з матеріалів справи до заяви з грошовими вимогами заявник подав копії вищевказаних податкових повідомлень-рішень, 1-4,127-130 сторінки копії Акту перевірки Державної податкової служби України Головного управління ДПС в Одеській області від 04.02.2022 № 1869/15-32-07-10/19349403, довідку про податкову заборгованість № 10293/54/13-01-13-02-12 від 20.09.23 на 1 аркуші, копію розрахунку заборгованості за актом перевірки від 04.02.2022, без посилання на первісні документи.
Колегія суддів вважає, що скаржник не надав належних, у повному обсязі допустимих та достовірних первісних доказів за вимогами підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України на підтвердження розміру грошових вимог до боржника, підстав та моменту виникнення у боржника податкових зобов'язань, крім того, акт перевірки від 04.02.2022, в якому містяться підстави та виклад фактичних обставин виникнення податкових зобов'язань у боржника з посиланням на первісні фінансові документи, поданий заявником частково не в повному обсязі, в зв'язку з чим за наявними документами неможливо здійснити фактичну перевірку та розглянути по суті грошові вимоги Державної податкової служби.
Окрім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що 16.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (надалі - ТОВ) «Металзюкрайн Корп ЛТД» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2023 №№020130/15-32-07-09 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 8179132грн. (за податковими зобов'язаннями на суму 8048166грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 130966грн.); 020134/15-32-07-09 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 10690041грн. (за податковими зобов'язаннями на суму 8552033грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2138008грн.; 20170/15-32-7-7-23 про застосування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 275317201,14грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій товариства з контрагентами є безпідставними та спростовуються первинними документами бухгалтерської і податкової звітності. Крім того, податковим органом протиправно не враховано, що нормами Закону України від 21.06.2018 №2473-VII «Про валюту і валютні операції» регламентовано строки зарахування валютної виручки резидентів на їх рахунки в уповноважених банках України за результатами безпосередньо виконання зовнішньоекономічних контрактів, позаяк припинення відповідних зобов'язань товариства відбулось не у грошовій формі, тобто без зарахування валютної виручки на рахунок резидента в уповноваженому банку, а шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23.04.2024 у справі №420/5252/24 задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.08.2023 року №020130/5-32-7-9 яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 8179132,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями на суму 8048166,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 130966,00 грн. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.08.2023 року №020134/15-32-07-09, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 10690041,00 грн., у т.ч. за податковими зобов'язаннями на суму 8552033,00 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями на суму 2138008,00 грн. Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 14.08.2023 року №20170/15-32-07-07-23, яким застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Металзюкрайн Корп ЛТД» пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 275317201,14 грн.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №420/5252/24 апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 травня 2024 року залишено без змін.
На момент винесення постанови у справі №914/597/23 за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.06.2025 у справі №420/5252/24 набрала законної сили та не була оскаржена до Верховного суду.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що кредитором - Головним управлінням ДПС у Львівській області не доведено факт наявності, розмір та момент виникнення грошових вимог податкового органу до боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю “Металзюкрайн Корп Лтд», а отже, вимоги Головного управління ДПС у Львівській області до ТзОВ «Металзюкрайн Корп Лтд» на суму 294198270 грн. 38 коп. слід відхилити за недоведеністю.
Щодо оскарження Головним управлінням ДПС у Львівській області ухвали господарського суду за результатами попереднього засідання від 29.10.2024, колегія суддів звертає увагу на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення ( повністю або частково) вимог таких кредиторів.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення, може бути оскаржена встановленому цим Кодексом порядку та є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Як вбачається з матеріалів справи, заявник апеляційної скарги звернувся у справу про банкрутство боржника з заявою про кредиторські вимоги 17.10.2023 з пропуском строку, встановленого для їх подання, в зв'язку з чим, його вимоги підлягали розгляду по суті господарським судом в іншому порядку - після попереднього засідання.
Колегія суддів вважає, що в зв'язку з тим, що заявник не надав у повному обсязі належних первісних документів в підтвердження існування та моменту виникнення податкового зобов'язання боржника перед бюджетом, його грошові вимоги підлягають відхиленню, а ухвала за результатами попереднього засідання не порушує в даному випадку його майнових прав та інтересів, в зв'язку з чим апеляційне провадження в частині оскарження ухвали попереднього засідання від 29.10.2024 року підлягає закриттю на підставі п. 3 ч.1 ст.264 ГПК України згідно якого суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч.4 ст. 277 ГПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З врахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід задоволити частково, а ухвалу Львівської області від 19.11.2024 у справі №914/597/23 змінити, шляхом зміни її мотивувальної частини, виклавши останню в редакції цієї постанови. В решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2024 у справі №914/597/23 слід залишити без змін. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 27.12.2024 (вх. №01-05/18/23 від 03.01.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/597/23 попереднього засідання підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 27.12.2024 (вх. №01-05/18/23 від 03.01.2025) - задоволити частково.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2024 у справі №914/597/23 змінити, шляхом зміни її мотивувальної частини, виклавши останню в редакції цієї постанови.
В решті ухвалу Господарського суду Львівської області від 19.11.2024 у справі №914/597/23 залишити без змін.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області б/н від 27.12.2024 (вх. №01-05/18/23 від 03.01.2025) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 29.10.2024 у справі №914/597/23 попереднього засідання - закрити.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 25.06.2025.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Орищин Г.В.