Справа № 317/1501/25
Провадження № 2-о/317/61/2025
17 червня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області у складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Щербини В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Територіальна громада в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
Адвокатом Козиряцькою І.М., яка діє в інтересах заявника ОСОБА_1 , за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано заяву, в якій просить встановити факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 з його матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування заяви представник заявника послалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника - ОСОБА_2 . До майна, яке належало спадкодавиці на момент смерті відноситься житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який вона прийняла у спадок після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 , але не оформила своїх спадкових справ. Під час життя 23.11.2010 року спадкодавиця - ОСОБА_2 склала заповіт, згідно якого заповідала все майно, що належало їй на день смерті заявнику ОСОБА_1 . У січні 2024 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Підтикан-Жигунової О.В. із заявою про прийняття спадщини, але отримав роз'яснення від 20.01.2024 року за № 35/01-16, в якому вказано, що, так як адреси реєстрації спадкодавиці та спадкоємця різні, тому останньому необхідно звернутись до суду із заявою про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. Матері заявника ОСОБА_2 на момент смерті було 76 років, вона хворіла на ішемічну хворобу серця і потребувала сторонньої допомоги та догляду, який їй надав її син - заявник ОСОБА_1 , який тривалий час і до смерті матері проживав разом з нею. Метою звернення з відповідною заявою про встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкоємицею є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна. Відтак, для встановлення факту постійного проживання заявника з померлою матір'ю ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини, заявник звернувся до суду із даною заявою.
Заявник ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про розгляд судом вказаної справи, в судове засідання не з'явився. В судовому засіданні 12.05.2025 р. та 05.06.2025 р. представник заявника - адвокат Козиряцька І.М. вимоги викладені в заяві підтримала та просила задовольнити.
17.06.2025 р. представником заявника - адвокатом Козиряцькою І.М., за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано заяву, в якій просить проводити судове засідання без її участі та участі заявника, вимоги викладені в заяві підтримує та просить задовольнити (а.с.49).
Заінтересована особа - представник Територіальної громади в особі Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області будучи належним чином повідомленим про розгляд вказаної цивільної справи в судове засідання не з'явився, надіславши за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду письмові пояснення стосовно заяви ОСОБА_1 , а саме за наявною в органу місцевого самоврядування інформацією, підтверджується, що заявник постійно проживав разом із померлою на одній житловій площі, вів з нею спільний побут, виконував сімейні обов'язки, що є ознаками спільного проживання. За таких підстав, Біленьківська сільська рада Запорізького району Запорізької області не заперечує проти заявлених вимог заявника, вважає їх обґрунтованими (а.с.47).
Суд, заслухавши представника заявника, свідків та вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до приписів частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.02.2013 р. Виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.8-зворот).
Факт родинного зв'язку заявника ОСОБА_1 з померлою ОСОБА_2 , підтверджується свідоцтвом про народження заявника, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.7), згідно якого у графі мати зазначено мовою оригіналу: « ОСОБА_4 », у графі батько зазначено мовою оригіналу: « ОСОБА_5 ».
Після смерті матері заявника - ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно, яке належало їй на момент смерті: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який вона прийняла у спадок після смерті свого чоловіка - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.8), але не оформила своїх спадкових справ.
За життя матір'ю заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено заповіт, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.11), за яким все майно, що буде належати їй на день її смерті, де б воно не знаходилась і з чого воно б не складалось, а також все, те, що вона за законом матиме право, остання заповідала своєму сину - заявнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У січні 2024 року заявник ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького районного нотаріального округу Підтикан-Жигунової О.В. із заявою про прийняття спадщини, але отримав роз'яснення від 20.01.2024 року за № 35/01-16, копія якого знаходиться в матеріалах справи (а.с.9), в якому вказано, що, так як адреси реєстрації спадкодавця та спадкоємця різні, тому останньому необхідно звернутись до суду із заявою про встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Матері заявника ОСОБА_2 на момент смерті було 76 років, вона хворіла на ішемічну хворобу серця і потребувала сторонньої допомоги та догляду, який їй надав її син - заявник ОСОБА_1 , який тривалий час і до смерті матері проживав разом з нею.
Як вбачається в Довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру, адресою місця проживання заявника ОСОБА_1 є адреса: АДРЕСА_2 (а.с.6).
Як вбачається з відповіді наданої приватним нотаріусом Запорізького районного нотаріального округу Запорізької області Карташовою Т.М., спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , не заводилась, спадкоємці із заявою про прийняття спадщини не зверталися (а.с.29).
Судом досліджено докази постійного проживання заявника ОСОБА_1 з померлою матір'ю ОСОБА_2 , зокрема Довідку № 1178/01844 від 16.06.2025 р., видану виконавчим комітетом Біленьківської сільської ради Запорізького району Запорізької області (а.с.51), згідно якої, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов № 224 від 16.06.2025 р. за адресою: АДРЕСА_1 фактично проживає з вересня 2012 року ОСОБА_1 , 1972 р.н.
Представник заявника - адвокат Козиряцька І.М. в своїх поясненнях зазначила, що матері заявника ОСОБА_2 на момент смерті було 76 років, вона хворіла на ішемічну хворобу серця і потребувала сторонньої допомоги та догляду, який їй надав її син - заявник ОСОБА_1 , який тривалий час і до смерті матері проживав разом з нею.
Факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 з його матір'ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини підтвердили в судовому засіданні свідки.
Так свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є лікарем загальної практики, працює з 2005 р. Заявник ОСОБА_7 є його сусідом, мати заявника - ОСОБА_2 , зверталась до лікарні з приводу ішемічної хвороби серця, їй потрібна була допомога. Коли він приїздив до матері заявника, то син - ОСОБА_1 завжди був з нею. Перед смертю матері, останні роки, син жив разом з нею.
Свідок ОСОБА_8 пояснив, що він є заступником головного лікаря Біленьківської лікарні. Заявник ОСОБА_1 є його сусідом, знає його з 90-х років. Останні роки заявник мешкав разом з матір'ю, так як вона хворіла.
Свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона є завгоспом Біленьківської сільради і з 1997 р. проживає в с. Біленьке. З 2010 р. почала спілкуватись з заявником. Їй відомо, про матір заявника після смерті чоловіка почала хворіти, за неї завжди піклувався син - ОСОБА_1 , який з 2010 року постійно проживав з матір'ю. Про вказане їй відомо, оскільки заявник просив її допомагати купати матір 2 рази на тиждень.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року) Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" №7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем. Так, місцем проживання фізичної особи за ст. 29 ЦК є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.
Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, встановлених цим Законом.
Згідно з вимогами частини першої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Факт проживання заявника ОСОБА_1 разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне дану заяву слід задовольнити та встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом із матір'ю ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 258-259, 263-265, 293, 315-316, 354 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його підписання.
Суддя: Д.О. Каряка