ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/1093/25
провадження № 2/753/4117/25
21 травня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т. О. з секретарем судового засідання Лузовою І. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача: ОСОБА_2 , до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, представник: Лимич Л. Г., комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», представник: Шелудько Ю. М., про встановлення факту проживання, визнання належним наймачем житлового приміщення та права користування ним,
І. Стислий виклад позицій учасників справи.
У грудні 2024 р. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», у якому просила: встановити факт її проживанняу кімнаті АДРЕСА_1 (далі також - спірне жиле приміщення) з 01.07.2004; визнати її належним наймачем спірного жилого приміщення за раніше укладеним договором оренди від 01.07.2004; визнати право користування спірним жилим приміщенням.
Позов обґрунтований такими обставинами. У2002 р. ОСОБА_1 працювала в акціонерному товаристві відкритого типу «Київський м'ясокомбінат», у зв'язку з чим їй була надана в оренду кімната у гуртожитку по АДРЕСА_2 . У 2004 р. зазначений гуртожиток було передано на баланс Комунального підприємства «Господар Дарницького району м. Києва» (далі - КП «Господар»). 01.07.2004 між КП «Господар» та позивачкою було укладено договір оренди кімнати № 36, а 13.05.2011 - безстроковий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, умови якого позивачка сумлінно виконує. Отже з лютого 2002 р. позивачка проживає у спірному жилому приміщенні, проте ордер на вселення до кімнати в гуртожитку їй не видавався. Позивачка неодноразово зверталась до КП «Господар», яке на сьогодні знаходиться в стані припинення, та до відповідачів з проханням видати ордер на вселення та зареєструвати місце її проживання у гуртожитку, однак кожен раз отримувала відмову.
Відповідачі позов не визнали, просили відмовити у його задоволенні з підстав необґрунтованості на недоведеності заявлених вимог.
Заперечення Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації мотивовані тим, що відповідно до статей 129, 130 ЖК України єдиною законною підставою для надання житлової площі у гуртожитку є спеціальний ордер, а такий ордер позивачці не видавався. Що стосується укладених з нею договорів, то перший договір оренди був укладений на 6 місяців і стосувався іншої кімнати (№ 1А), другий договір оренди був строковий і не містив умови про продовження його дії, а договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не може слугувати підставою для укладення договору найму. За міркуванням відповідача правові підстави для проживання позивачки у спірному жилому приміщенні відсутні.
КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» послалось на те, що гуртожиток по вул. Зрошувальній, 14 в м. Києві закріплений за ним на праві господарського відання без права розпорядження, договірні відносини між ним та позивачкою відсутні, а рахунки на сплату житлово-комунальних послуг виставляються на підставі факту користування такими послугами.
ІІ. Рух справи, процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою судді від 27.01.2025 відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання 05.03.2025 (а. с. 52-53).
04.03.2025 від Дарницької РДА надійшли відзив на позовну заяву та клопотання про проведення підготовчого засідання за відсутності його представника (а.с. 56-63, 64-65).
05.03.2025 від КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» надійшла заява про розгляд справи за відсутності його представника (а.с. 66).
05.03.2025 від представника позивачки надійшла заява про проведення підготовчого засідання за її відсутності (а.с. 68).
Ухвалою суду від 05.03.2025 підготовче підготовче провадження у справі закрите та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 23.04.2025 (а.с. 72).
В судове засідання 23.04.2025 позивачка та її представник не з'явились, у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 14.05.2025 (а.с. 76-77).
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.
Спірним жилим приміщенням є кімната АДРЕСА_1 (далі також - гуртожиток), який належить до об'єктів комунальної власності територіальної громади міста Києва.
До 2004 р. гуртожиток належав до відомчого житлового фонду та перебував на балансі акціонерного товариства відкритого типу «Київський м'ясокомбінат» (далі - ВАТ «Київський м'ясокомбінат»).
У 2004 р. у зв'язку з банкрутством ВАТ «Київський м'ясокомбінат» (дата запису запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи: 11.08.2004; номер запису: 10651170002000146) гуртожиток було передано на баланс КП «Господар».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 № 1112 «Про питання організації управління районами в місті Києві» гуртожиток включено до переліку майна, яке віднесено до сфери управління Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.
У подальшому, на підставі розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30.01.2015 № 33, гуртожиток закріплений за КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва» на праві господарського відання без права розпорядження майном.
Позивачка ОСОБА_1 в період з вересня 2001 р. по квітень 2002 р. перебувала у трудових відносинах з ВАТ «Київський м'ясокомбінат», про що свідчать дані Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5- Індивідуальні відомості про застраховану особу, а.с. 21-23).
01.02.2002 ВАТ «Київський м'ясокомбінат» (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди кімнати на проживання в гуртожитку підприємства (а.с. 7).
Згідно з пунктом 1.1. цього договору орендодавець надає орендарю в користування терміном на 6 місяців одну кімнату АДРЕСА_3 загальною площею 26,66 кв.м., де буде проживати дві особи.
За згодою сторін плата за оренду кімнати становить 63,79 грн в місяць (пункт 1.3.).
Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.2. договору, його дія автоматично продовжується на шестимісячний період за умови, якщо кожна зі сторін дотримується взятих на себе зобов'язань та не вносить пропозиції за 1 місяць до закінчення шестимісячного періоду про дострокове розірвання укладеного договору.
01.07.2004 КП «Господар» (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) уклали договір оренди житлового приміщення, відповідно до умов якого орендодавець надає орендареві у строкове користування на період з 01.07.2004 по 30.06.2005 кімнату № 36 жилою площею 17,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , а орендар сплачує плату за користування жилою площею та комунальні послуги за затвердженими в установленому порядку тарифами (а.с. 9).
Вказаний договір містить умову про звільнення житлового приміщення орендодавцем після закінчення терміну дії договору (пункт 2.2.5.).
13.05.2011 між КП «Господар» (виконавцем) та ОСОБА_1 (споживачем) укладено договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, надання житлово-комунальних послуг (а.с. 10-11).
Предметом цього договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у гуртожитку по АДРЕСА_1 , а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені договором.
Позивачка сумлінно виконує умови зазначеного договору та здійснює оплату за інші житлово-комунальні послуги, які споживаються нею за зазначеною адресою, що підтверджується наданими нею платіжними документами (а.с. 12-17) та не заперечується відповідачами.
За даними належного позивачці паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 місце її проживання з 07.08.2012 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 5).
З 2014 р. територія Автономної Республіки Крим є тимчасово окупованою територією України, у зв'язку з чим Дарницький районний відділ ГУ ДМС України в місті Києві видав позивачці довідку від 27.11.2018, вих. № 03/Б-1436-18, яка засвідчує факт подання позивачкою письмової заяви із зазначенням адреси спірного житлового приміщення як адреси, за якою їй може бути вручена офіційна кореспонденція (а.с. 18).
Такі ж відомості про фактичне місце проживання позивачки містяться і у виданій їй довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.11.2023 № 3002-7001925952 (а.с. 19).
22.06.2016 ОСОБА_1 одружилась з ОСОБА_3 , що засвідчено свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Дарницьким районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 986 (а.с. 20).
Чоловік позивачки ОСОБА_3 має статус учасника бойових дій (а.с. 25).
В період жовтня-грудня 2024 р. позивачка сама та спільно з чоловіком неодноразово зверталась до відповідачів із заявами, у яких ставила питання про реєстрацію місця проживання у спірному жилому приміщенні, надання ордера на кімнату в гуртожитку та її приватизацію, а також про прийняття ОСОБА_3 на квартирний облік за зазначеною адресою, проте не отримала результату.
З листів Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації та КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва»убачається, що відповідачі не визнають право позивачки на користування спірним жилим приміщенням та її право на реєстрацію місця проживання в гуртожитку з підстав відсутності спеціального ордера на займане нею жиле приміщення (а.с. 27-29, 31-33).
IV. Норми права і мотиви їх застосування.
У статтях 3, 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) закріплене право кожної особи на судовий захист свого свого цивільного (особистого немайнового або майнового) права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до положень частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 5 ЦПК України встановлює, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України), підставою для застосування якого є невизнання чи оспорення належного особі права іншою особою або відсутність у особи документів, що засвідчують приналежність їй права.
Основний Закон України проголошує право кожного на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду (стаття 47 Конституції України).
Вказані конституційні положення знайшли своє закріплення у Житловому кодексі України (далі - ЖК України) - спеціальному нормативно-правовому акті, предметом регулювання якого є житлові відносини.
Завданнями житлового законодавства України є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин (стаття 2 ЖК України).
Відповідно до статті 9 ЖК України громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.
Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.
Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських об'єднань.
Статтею 127 ЖК України визначено, що для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки.
Відповідно до статті 128 цього Кодексу (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порядок надання жилої площі в гуртожитках визначається законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР (у поточній редакції - цим Кодексом та іншими актами законодавства України).
Жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу.
Статтею 129 ЖК України передбачено, що на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Аналогічні положення містились у пунктах 9, 10 Примірного положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів Української РСР від 03.06.1986 № 208 (постанова втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.2015 № 582).
Незважаючи на те, що на момент виникнення спірних правовідносин у законодавстві були відсутні норми, які б визначали вид зобов'язального правовідношення, яке виникає з факту надання особі жилої площі в гуртожитку, зміст та характер прав і обов'язків мешканців гуртожитку та підприємства, установи, організації, у віданні якої перебуває гуртожиток (пункти 16, 17, 18, 22 Примірного положення про гуртожитки), дає підстави для висновку про подібність таких відносин до відносин найму (оренди).
Такий висновок випливає і з положень статті 63 ЖК України та чинного на час розгляду справи Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 № 498, пунктом 7 якого установлено, що користування жилою площею у гуртожитках державної та комунальної форми власності здійснюється за договором найму жилого приміщення, укладеним на підставі ордера.
Оскільки відносини найму є триваючими, суд на підставі частини третьої статті 5 ЦК України застосовує відповідні норми цього Кодексу у чинній редакції.
Так, у статті 759 ЦК України наведено визначення договору найму (оренди) як договору, за яким наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (стаття 764 ЦК України).
Частина перша статті 770 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого зміна власника речі, переданої в найм, зумовлює набуття новим власником прав та обов'язків наймодавця.
Відтак за змістом наведених нормативних положень договори найму з визначеним строком користування майном можуть автоматично пролонговуватись за умови відсутності заперечень наймодавця, при цьому перехід права власності на річ, передану в найм, не є підставою для зміни або припинення договору найму, якщо інше не встановлено договором.
За обставинами справи установлено, що позивачка вселилась в гуртожиток у 2002 р. на підставі договору оренди (найму), укладеного з підприємством, з яким вона на той час перебувала у трудових відносинах, та у віданні якого перебував гуртожиток, проте спеціальний ордер на вселення на надану їй жилу площуне видавався.
Після передачі гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Києва балансоутримувач не оспорював право позивачки на користування спірним жилим приміщенням та уклав з нею наступний договір оренди.
Незважаючи на те, що зазначений договір мав строковий характер, а термін його дії закінчився, власник гуртожитку (уповноважена ним особа) не заявляв до позивачки жодних претензій щодо користування спірним жилим приміщенням на умовах найму тау подальшому уклав з нею безстроковий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
Останні десять років, впродовж яких гуртожиток перебуває в управлінні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дарницького району м. Києва», питання про припинення договору найму та звільнення позивачкою спірного жилого приміщення не ставилось, на займану нею кімнату ніхто не претендує і спеціальний ордер на це житло іншим особам не видавався.
Зважаючи на викладене суд дійшов висновку про доведеніть того факту, що понад 20 років спірне жиле приміщення є постійним місцем проживання позивачки.
Надані позивачкою докази підтверджують, що впродовж зазначеного періоду вона вільно та відкрито використовує жилу площу в гуртожитку за призначенням та належним чином виконує обов'язки наймача.
Та обставина, що позивачка проживає у спірному жилому приміщенні без дотримання правил реєстрації, не має значення для вирішення вимог цього позову, оскільки за усталеною практикою Європейського суду з прав людини тривале проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
До того ж право користування іншим житлом, яке належить позивачці на підставі факту реєстрації її місця проживання на території Автономної Республіки Крим, є суто теоретичним (ілюзорним), оскільки не може бути нею реалізоване внаслідок перебування цієї території під тимчасовою окупацією.
Отже ураховуючи, що ОСОБА_1 тривалий час проживає у кімнаті АДРЕСА_1 ві на підставі чинного (продовженого) договору оренди житлового приміщення, але внаслідок відсутності спеціального ордера, який за законом є єдиною підставою для вселення на жилу площу в гуртожитку, власник гуртожитку (уповноважені ним особи) не визнають належні їй права, які випливають з відносин найму житла, вимоги позову про визнання позивачки належним наймачем спірного жилого приміщення та права користування ним суд визнає обґрунтованими і доведеними та задовольняє їх.
З огляду на зміст спірних правовідносин, предмет спору та кінцеву мету, яку прагнула досягнути позивачка при зверненні до суду, суд вважає, що ухвалення рішення про задоволення зазначених вимог в повній мірі захистить її право на житло, на захист якого подано цей позов.
Проживання позивачки у гуртожитку та період такого проживання є обставинами, які становлять предмет доказування у розглядуваній справі, встановлення такого факту не відповідає визначеним цивільним законом способам захисту, характеру порушення і його наслідкам та само по собі не призводить до ефективного захисту порушених прав, а тому правові підстави для задоволення позову в цій частині вимог відсутні.
Керуючись статтями 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) належним наймачем житлового приміщення - кімнатою АДРЕСА_1 , за раніше укладеним договором оренди житлового приміщення від 01 липня 2004 року.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) право користування житловим приміщенням - кімнатою АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя:
Повне рішення складене 26.06.2025.