Справа № 175/2606/22
Провадження № 1-кп/175/392/23
23 червня 2025 року селище Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурорів: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_10 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12022041440000366 від 23.07.2022 за обвинуваченням:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Цілиноград Казахстан, із незакінченою початковою освітою, неодруженого, працюючого в ТОВ «Дніпроековтор», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимості не маючого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України, -
23.07.2022 о 14:20 год. ОСОБА_9 прийшов до місця проживання своєї колишньої співмешканки ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_3 з метою з'ясувати стосунки на ґрунті триваючого сімейного конфлікту, де в той час на подвір?ї перебували лише малолітні діти: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Зайшовши на подвір'я домоволодіння ОСОБА_9 сів на стілець, який був розташований поблизу ганку, та почав чекати ОСОБА_8 , якої не було вдома. Приблизно через 10-15 хвилин очікування на подвір'я зайшла ОСОБА_8 і в ході бесіди між нею та ОСОБА_9 , на ґрунті неприязних відносин, що склалися раніше виник конфлікт, під час якого ОСОБА_9 почав погрожувати фізичним насиллям ОСОБА_8 , наніс один удар правою рукою зжатою в кулак в область нижньої щелепи, потім відразу наніс один удар в область лівої щоки та удар правою рукою зжатою в кулак в область чола по центру. ОСОБА_8 намагаючись уникнути подальшого спричинення тілесних ушкоджень хотіла відійти від ОСОБА_9 , однак останній схопив її за волосся лівою рукою та нахилив, а тим часом дістав правою рукою з кишені викрутку та наніс один удар в область спини між лопатками у життєво важливий орган, а саме легені. Надалі, ОСОБА_9 намагався нанести удар правою рукою, в якій тримав викрутку, в район живота ОСОБА_8 , однак остання ухилилася та він промахнувся. Після цього, ОСОБА_9 наніс другий удар викруткою в область спини ОСОБА_8 з лівого боку в районі грудної клітини. При цьому, малолітні діти, які перебували на подвір?ї підняли галас та намагались зупинити ОСОБА_9 , однак він не реагував на них.
На крики ОСОБА_8 і дітей на подвір'я потерпілої прийшла ОСОБА_18 , яка проживає по сусідству та підняла галас, щоб ОСОБА_9 зупинився, чим відволікла його увагу та останній відпустив ОСОБА_8 , яка побігла на подвір?я до будинку ОСОБА_19 .. Надалі ОСОБА_9 схопив стілець та жбурнув його в бік ОСОБА_18 , але промахнувся. Після того, як ОСОБА_18 почала кликати на допомогу свого чоловіка ОСОБА_20 , ОСОБА_9 злякавшись покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 потерпілій ОСОБА_8 були спричинені наступні тілесні ушкодження: проникаюче колоте поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається раною по задній поверхні грудної клітини дещо ліворуч по навколохребтовій лінії в проекції 3 міжребер?я (на відстані 130 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 0,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням верхньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині); проникаюче колоте поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається по задній поверхні грудної клітини ліворуч між лопатковою та серединою лініями тіла в проекції 6 міжребер?я (на відстані 117 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 2,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням нижньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині).
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колотих поранень грудної клітини ліворуч відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Таким чином, ОСОБА_9 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто, умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 не заперечував обставини нанесення ним двох ударів викруткою в область спини потерпілої ОСОБА_8 та одного ляпасу по обличчю, проте оспорював наявність в його діях умислу на заподіяння смерті потерпілій, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.1 ст.115 України не визнав. Крім того суду показав, що потерпіла разом з їх спільними дітьми, після скандалу, пішла жити до будинку своїх батьків, який розташований у с-щі Обухівка по вул. Терновій. Того дня, він прийшов поговорити з ОСОБА_8 , але вона ще була на роботі, тому погравшись з дітьми на дворі він сів на табурет біля ганку та чекав на потерпілу. Коли прийшла ОСОБА_8 вона сіла біля нього та вони почали спілкуватися. На ґрунті ревнощів, під час спілкування між ними спалахнув скандал та вони підхопилися на ноги. Потерпіла його образила і він завдав їй одного ляпаса та схопив за волосся. Як і для чого він схопив з землі викрутку, якою він до цього ремонтував велосипед, не може відповісти, але саме нею він наніс два удари потерпілій в область спини. Потерпіла та діти почали кричати і від криків він зупинився. Як він наносив удари потерпілій викруткою бачили тільки діти. ОСОБА_21 прийшла на подвір'я вже після того як він відпустив ОСОБА_8 і вона втекла. Табурет він кинув не в бік ОСОБА_21 , а об землю, після чого пішов з подвір'я потерпілої разом із викруткою, яку викинув метрів через сто. Швидку допомогу викликав він з мобільного телефону та повідомив, що потерпілу ударили викруткою. Запевняв суд, що наміру вбити потерпілу ОСОБА_8 , з якою він проживає як чоловік та дружина без укладення шлюбу тривалий час і мають чотирьох спільних дітей, він не мав. Про скоєне шкодує, потерпіла ОСОБА_8 його пробачила та чекає разом з дітьми додому. Просив суд перекваліфікувати його дії та звільнити від відбування покарання з випробуванням.
Винуватість ОСОБА_9 в об'ємі діянь викладених у вироку, не глядячи на те, що він свою вину під час судового розгляду визнав частково, підтверджується показаннями потерпілої ОСОБА_8 , свідків та сукупністю інших доказів, які було досліджено в судовому засіданні.
Потерпіла ОСОБА_8 в судовому засіданні показала, що 23.07.2022 приблизно о 14:00 год. вона прийшла додому по АДРЕСА_3 , де на подвір'ї на неї чекав ОСОБА_9 разом із дітьми. Він прийшов та гукав її повернутися до нього додому, але вона була після роботи втомлена і не хотіла нікуди йти. Між ними почалася сварка на ґрунті ревнощів, вони підвищувати голос один на одного, після чого ОСОБА_9 ударив її по обличчю та схопив за волосся. Вона була на нервах, в гарячці, діти кричали, вона кричала. Удари ОСОБА_9 наносив їй предметом, який схопив на землі. Завдати удару в живіт ОСОБА_9 не намагався, а після завдання їй ударів в спину він її відпустив і вона втекла на сусіднє подвір'я, де живе її брат ОСОБА_20 , а ОСОБА_9 залишився на подвір'ї батьківського будинку. На крики прибігла дружина її брата ОСОБА_21 , як раз в той момент, коли вона забігала на подвір'я їх будинку. Також запевняла суд, що обвинувачений не мав наміру позбавляти її життя, все відбулося на ґрунті ревнощів, вона його пробачила та просила строго не карати.
Суд був позбавлений можливості допитати неповнолітніх свідків, оскільки потерпіла ОСОБА_8 разом з ними виїхала за кордон, де перебуває до теперішнього часу. Також під час судового розгляду не досліджувалися показання неповнолітніх свідків, наданих під час досудового розслідування, оскільки хід і результати такого допиту, в порушення вимог ч.11 ст.615 КПК України, фіксувалися лише за допомогою технічних засобів аудіофіксації.
Винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 також підтверджується наступними доказами, які було досліджено в судовому засіданні.
Рапортом начальника ЧЧ ВП №8 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_22 , згідно якого «23.07.2022 отримано заяву ОСОБА_21 та зареєстровано ЄО №7445, згідно якої 23.07.2022 о 14:38 за адресою: АДРЕСА_3 щойно сусідку ОСОБА_8 1974 вдарив ножом співмешканець ОСОБА_23 , 58 років. У чоловіка у руках є ще тесак. Чоловік наніс поранення у спину, район легенів. Жінка втратила свідомість. Вдома 4 дітей. ШМД викликали самостійно. ШМД продубльовано - 90».
Протоколом огляду місця події від 23.07.2022 та фототаблицями до нього, згідно якого під час огляду домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 встановлено, що територія даного домоволодіння на межі з сусідським будинком огороджена частково, на території вказаній ОСОБА_21 слідів кримінального правопорушення не виявлено, в ході огляду нічого не вилучалось.
Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 25.07.2022, згідно якого ОСОБА_8 повідомила поліцію про завдання їй ОСОБА_9 тілесних ушкоджень за адресою: АДРЕСА_3 .
Протоколом огляду речей від 25.07.2022 з фототаблицями, згідно якого в палаті №2 Міської клінічної лікарні №16 за адресою: м. Дніпро, вул. Б. Хмельницького, 19 потерпілою добровільно видані бюстгальтер із слідами РБК та футболку із слідами РБК, яка з боку спини має два кругових отвори діаметром 6-7 мм.
Висновком експерта №389 від 16.08.2022 згідно якого на речах вилучених у ОСОБА_8 25.07.2022, а саме бюстгальтері та футболці встановлена наявність крові людини, яка з врахуванням результати серологічного дослідження слідів крові може походити від неї.
25.08.2022 з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин кримінального провадження, було проведено слідчий експеримент за участю потерпілої ОСОБА_8 , яка із застосуванням технічного засобу фіксації на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 розповіла та відобразила за допомогою статиста характер та механізм нанесення обвинуваченим ОСОБА_9 їй ударів кулаком по обличчю та викруткою в спину. Зокрема в ході слідчого експерименту потерпіла пояснила, що після роботи зайшла у свій двір та побачила ОСОБА_9 , який сидів на стільчику. Вона сіла навпроти нього, він почав погрожувати їй фізичним насиллям та наніс кулаком правої руки два удари в область нижньої щелепи, зліва та знизу, а потім один удар кулаком правої руки по центру чола. Надалі ОСОБА_9 піднявся, нахилився до неї та лівою рукою схопивши за горло та почав душити. Вона вирвалася та зробила 2-3 кроки, але він її наздогнав, схопив лівою рукою за волосся та нахилив під кутом приблизно 90 градусів. В цей час вона побачила як ОСОБА_9 з свого кармана правою рукою дістав викрутку та завдав їй один удар в область спини між лопатками. Надалі намагався правою рукою, в якій він тримав викрутку, завдати їй удар в область живота, але промахнувся і одразу наніс ще один удар в область спини, ближче до лопаток. Після цього вона вирвалася та втекла.
Висновком експерта №2315е від 30.08.2022, згідно якого за даними медичної документації та при огляді ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: проникаючого колотого поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається раною по задній поверхні грудної клітини дещо ліворуч по навколохребтовій лінії в проекції 3 міжребер'я (на відстані 130 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 0,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням верхньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині); проникаючого колотого поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається по задній поверхні грудної клітини ліворуч між лопатковою та серединою лініями тіла в проекції 6 міжребер'я (на відстані 117 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 2,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням нижньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині). За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колотих поранень грудної клітини ліворуч відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя, згідно п.2.1.3 й «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6. З врахуванням характеру, локалізації та ступені ознак загоєння виявлених у ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, даних медичної документації, можливо вказати, що ушкодження утворилися незадовго до надходження її на стаціонарне лікування у КНП «МКЛ №16»ДМР», тобто можливо і в термін на який вказує обстежена та слідчий у постанові. Локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 в області грудної клітини ліворуч (спини), не суперечить механізму їх утворення, на який вказує остання в ході проведення слідчого експерименту за її участю. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від двох механічних дій гострого предмету (предметів), який (які) володіє (володіють) колючими властивостями, що діяв (діяли) в область грудної клітини ліворуч, підтверджується характером ран та наявністю раньових каналів.
24.07.2022 з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин кримінального провадження, було проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_21 , яка із застосуванням технічного засобу фіксації на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 розповіла та відобразила за допомогою статиста характер та механізм нанесення обвинуваченим ОСОБА_9 правою рукою, в якій він тримав предмет схожий на ніж з рукояткою синього кольору, потерпілій ОСОБА_8 двох ударів в область спини між лопаток. Також в ході слідчого експерименту свідок пояснила, що під час нанесення ударів ОСОБА_9 нічого не казав, тримав потерпілу за волосся і вона була нахилена до землі під кутом 90 градусів. Коли обвинувачений побачив її, він відпустив ОСОБА_8 та ринувся до неї, кинув в її бік табуретом. В той час потерпіла побігла на територію їх домоволодіння, а вона почала тікати та гукати чоловіка, після чого ОСОБА_9 побіг за хату. Повернувшись на своє подвір'я побачила потерпілу, яка лежала на боці лицем донизу, а ззаду на її футболці була кров, після чого одразу була викликана швидка та поліція.
Згідно висновку експерта №2384е від 05.09.2022, на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_8 , даних медичної документації та протоколу слідчого експерименту проведеного за участю свідка ОСОБА_21 , локалізація та характер виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 в області грудної клітини ліворуч (спини), не суперечить механізму його утворення, на який вказує свідок ОСОБА_21 в ході проведення слідчого експерименту за її участю.
Також, 25.07.2022 з метою перевірки і уточнення відомостей щодо обставин кримінального провадження, було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_9 , який в присутності захисника ОСОБА_24 та понятих, із застосуванням технічного засобу фіксації, на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 добровільно розповів свою версію обставин виникнення конфлікту між ним та ОСОБА_8 , а також характер та механізм нанесення ударів потерпілій, їх кількість. В ході експерименту ОСОБА_9 показав, що прийшов до потерпілої не вбивати, а з'ясувати стосунки. Поки чекав на потерпілу, грався з дітьми, а потім сів на стільчику біля ганку. Коли прийшла потерпіла між ними виник конфлікт, вони почали нецензурно виражатися та він завдав їй ляпаса. Потерпілу не тримав, вона сама нахилилася під кутом 90 градусів, коли він засунув руку до карману, напевно злякалась та хотіла схопити його за руку. Правою рукою він дістав з кармана викрутку з дерев'яною ручкою коричневого кольору, яку забув викласти вдома, та наніс нею один удар в область спини поміж лопаток, а потім правою рукою наніс один удар в область живота, але куди точно вказати не може. Після завдання потерпілій другого удару, вона одразу втекла, та в цей час на подвір'я прийшла сусідка ОСОБА_21 і почала кричати та йди в його бік, тому він одразу втік разом з викруткою, яку тримав в правій руці, а добігши до очерету викинув її.
Згідно висновку експерта №2380е від 05.09.2022, на основі судово-медичної експертизи ОСОБА_8 , даних медичної документації та протоколу слідчого експерименту проведеного за участю ОСОБА_9 , локалізація та характер одного з виявлених тілесних ушкоджень у ОСОБА_8 в області грудної клітини ліворуч (спини), не суперечить механізму його утворення, на який вказує ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту за його участю. Враховуючи характер та локалізацію виявлених у неї тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони спричинені від двох механічних дій гострого предмету (предметів), який (які) володіє (володіють) колючими властивостями, що діяв (діяли) в область грудної клітини ліворуч, що підтверджується характером ран та наявністю раньових каналів. Обстежена могла виконувати будь-які активні дії (пересуватися, кричати, тощо) після отримання тілесних ушкоджень до моменту розвитку загрозливого для життя стану, але вказати на характер та об'єм активних дій не представилося можливим.
Крім того, в ході судового розгляду, з огляду на неможливість з об'єктивних причин забезпечити явку до суду свідків ОСОБА_21 та ОСОБА_20 , судом були відтворені показання надані ними під час попереднього розгляду справи.
Так, свідком ОСОБА_21 були надані покази, згідно яких 23.07.2022 вона перебувала вдома та почула підозрілі крики з подвір'я потерпілої ОСОБА_8 .. Вона побігла до неї, де на подвір'ї побачила обвинуваченого ОСОБА_9 , який лівою рукою тримав ОСОБА_8 за волосся, а правою рукою наніс їй два удари по спині предметом, який вона не розгляділа, з ручкою голубого кольору. Побачивши її ОСОБА_9 покинув потерпілу і побіг в її бік. Вона почала тікати до себе у двір, а обвинувачений схопив маленьку табуретку, яку кинув їй в слід. В цей час ОСОБА_8 також втекла на її подвір'я. Надалі на подвір'я потерпілої вибіг її чоловік ОСОБА_25 , а ОСОБА_9 тим часом скрився. Повернувшись до себе вона побачила ОСОБА_8 , яка лежала на траві без свідомості із плямою крові на спині. Чоловік підняв футболку потерпілої і вони побачили дві рани на її спині посеред лопаток.
Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні під час попереднього розгляду даного кримінального провадження надав показання, що 23.07.2022 він був вдома і відпочивав. Його гукнула невістка і повідомила, що ОСОБА_9 порізав ОСОБА_8 .. Він побіг на подвір'я потерпілої, де побачив дружину ОСОБА_21 та ОСОБА_9 , який йшов по сусідній вулиці в бік свого місця проживання. Повернувшись на свій двір побачив потерпілу, яка лежала на животі. На її кофточці була кров, а на спині було дві дірочки. Хто і чим їх завдав він не бачив.
Зазначені вище докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в сукупності вказують на вчинення обвинуваченим ОСОБА_9 діяння за обставин викладених у вироку.
Суд відкидає версію обвинуваченого, яку він озвучив під час судового розгляду, що під час конфлікту потерпілій наніс лише одного ляпаса, а потім підняв із землі викрутку, якою раніше ремонтував велосипед, та завдав нею потерпілій два удари в спину. Такі його твердження спростовуються даними протоколу слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_8 , в ході якого остання зазначала, що ОСОБА_9 погрожував їй фізичним насиллям, наніс кулаком правої руки два удари в область нижньої щелепи зліва і знизу, а потім один удар кулаком правої руки по центру чола, намагався її душити, а коли вона намагалася втекти схопив за волосся, нахилив під кутом приблизно 90 градусів, дістав з свого кармана правою рукою викрутку і завдав їй один удар в область спини між лопатками, намагався завдати удар в живіт, але промахнувся і одразу наніс ще один удар в область спини, ближче до лопаток, після чого вона вирвалася та втекла. Такі обставини були зазначені потерпілою добровільно в ході проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування, а тому не викликають у суду будь-яких сумнівів в їх правдивості.
Також, під час проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_9 , останній не заперечував, що до потерпілої він прийшов з викруткою в кармані, яку забув викласти вдома, та саме нею він завдав їй один удар в спину та живіт.
Під час судового розгляду ОСОБА_9 і ОСОБА_8 стверджували, що викрутку обвинувачений підняв із землі на подвір'ї і він не намагався нанести удар в живіт потерпілої, однак така зміна ними показань суперечить встановленим у справі обставинам і розцінюється судом як їх спільна спроба пом'якшити вину ОСОБА_9 за вчинений злочин, після того як потерпіла вибачила його.
В ході судового розгляду не знайшли свого підтвердження і показання обвинуваченого ОСОБА_9 , що саме він викликав швидку потерпілій із свого мобільного телефону.
Відтак, суд доходить висновку, що умисні дії ОСОБА_9 , які виразилися в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, слід кваліфікувати за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
23.07.2022 о 14:20 год. ОСОБА_9 прийшов за місцем проживання своєї колишньої співмешканки ОСОБА_8 , а саме до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , з метою з?ясувати стосунки на ґрунті триваючого сімейного конфлікту. Зайшовши на подвір'я вищевказаного домоволодіння ОСОБА_9 сів на стілець, який був розташований поблизу ганку, в цей момент на подвір'ї знаходилися малолітні діти: ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
ОСОБА_9 знаходячись у дворі домоволодіння своєї колишньої співмешканки, почав чекати її повернення, оскільки останньої не було вдома. Приблизно через 10-15 хвилин очікування на подвір'я зайшла ОСОБА_8 та між нею та ОСОБА_9 в процесі бесіди, на ґрунті неприязних відносин, що склалися раніше, виник конфлікт, під час якого ОСОБА_9 почав погрожувати вбивством ОСОБА_8 та наніс один удар правою рукою зжатою в кулак в область нижньої щелепи ОСОБА_8 , потім відразу наніс останній один удар в область лівої щоки, далі наніс потерпілій удар правою рукою зжатою в кулак в область лобу по центу. ОСОБА_8 намагаючись уникнути подальшого спричинення їй тілесних ушкоджень хотіла відійти від ОСОБА_9 , однак останній маючи прямий умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 , тобто на умисне вбивство останньої, схопив ОСОБА_8 за волосся.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання негативних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_8 та бажаючи їх настання, тримаючи ОСОБА_8 лівою рукою за волосся та нахиливши її, ОСОБА_9 правою рукою дістав з карману предмет схожий на викрутку (точніше в ході досудового розслідування встановити не виявилось можливим), яку останній заздалегідь підготував, взявши її з дому та поклав до кишені, та наніс один удар в область спини між лопатками у життєво важливий орган, а саме легені. Далі, розуміючи смертельно-небезпечний характер своїх дій, ОСОБА_9 наніс удар правою рукою, в якій тримав викрутку в район живота ОСОБА_8 , однак остання ухилилася та він промахнувся. Після цього, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 , ОСОБА_9 наніс другий удар вищевказаною викруткою в область спини ОСОБА_8 з лівого боку в районі грудної клітини. При цьому, малолітні діти, які перебували на подвір?ї здійняли галас та намагались зупинити ОСОБА_9 , однак він ніяк не реагував на них.
Продовжуючи свої злочині дії, з метою продовження нанесення тілесних ушкоджень, щоб виконати усі дії для доведення свого злочинного умислу до кінця, спрямованого на вбивство ОСОБА_8 , ОСОБА_9 продовжив тримати ОСОБА_8 за волосся, однак даний злочин не було закінчено ОСОБА_9 з причин, що не залежали від його волі, оскільки на допомогу ОСОБА_8 , почувши крики останньої, прийшла ОСОБА_18 , яка мешкає по сусідству та також здійняла галас, щоб ОСОБА_9 зупинився, чим відволікла його увагу та він відпустив ОСОБА_8 , яка залишила своє подвір?я та попрямувала до подвір'я, де мешкала ОСОБА_19 .. В свою чергу ОСОБА_9 , бажаючи завершити свій умисел, спрямований на спричинення смерті ОСОБА_8 , з метою усунення перешкод в реалізації своїх злочинних намірів, взяв стілець та жбурнув його у бік ОСОБА_18 , але промахнувся. І тільки після того, як ОСОБА_18 почала кликати на допомогу свого чоловіка ОСОБА_20 , ОСОБА_9 злякавшись покинув місце вчинення кримінального правопорушення.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_9 були спричинені потерпілій ОСОБА_8 наступні тілесні ушкодження: проникаюче колоте поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається раною по задній поверхні грудної клітини дещо ліворуч по навколохребтовій лінії в проекції 3 міжребер?я (на відстані 130 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 0,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням верхньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині); проникаюче колоте поранення грудної клітини ліворуч, яке розпочинається по задній поверхні грудної клітини ліворуч між лопатковою та серединою лініями тіла в проекції б міжребер?я (на відстані 117 см вгору від підошовної поверхні стоп та на 2,5 см ліворуч від умовної серединної ліній тіла) переходить у раньовий канал, який направлений ззаду наперед з ушкодженням по ходу якого: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, проникає у плевральну порожнину, з ушкодженням нижньої частки лівої легені, з розвитком лівостороннього гемо-, пневмотораксу (кров та повітря у плевральній порожнині).
За своїм характером виявлені тілесні ушкодження у вигляді проникаючих колотих поранень грудної клітини ліворуч відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння.
Таким чином, дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.3 ст. 15, ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на вбивство, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Дотримуючись засади змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлених під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Оцінивши надані стороною обвинувачення та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 та ч. 3 ст. 337 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, зазначені вище безпосередньо досліджені докази, вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин встановлених судом.
Разом із тим, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У судовому засіданні, за результатом дослідження доказів у їх сукупності, не знайшло свого підтвердження висунуте ОСОБА_9 обвинувачення за ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як незакінчений замах на вбивство, тобто незакінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при цьому який з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, а тому суд користуючись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 337 КПК України, вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 з ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто, умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Так, ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України передбачено відповідальність за незакінчений замах на умисне вбивство, а ч.1 ст.121 КК України - відповідальність за умисні тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння.
Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з'ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.
Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
Відповідно до ч.1 ст.15, ч.2 ст.24 КК України замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом (коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання) дій (бездіяльності), безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
З роз'яснень, що дані в п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи» слідує, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
Питання про наявність в діях особи умислу на вбивство, як роз'яснено в п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи», слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень чи інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року у справі №5-32кс12, згідно з якою замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчинити замаху на їх досягнення.
Аналогічні висновки містяться у правових позиціях Верховного Суду викладених у постановах від 30 серпня 2019 року у справі №140/548/17, від 15 серпня 2019 року у справі №610/3116/17.
Отже, суд прийшов до переконання, що дії ОСОБА_9 необхідно перекваліфікувати з ч.3 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.121 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_9 , під час судового розгляду кримінального провадження, давав послідовні покази, що прийшов до потерпілої ОСОБА_8 поспілкуватися, при цьому не мав умислу її вбити. Погуляв з дітьми, поки чекав на потерпілу. Конфлікт між ним та потерпілою почався після її повернення додому в ході спілкування, на ґрунті ревнощів. Удари наніс після того, як потерпіла його образила, але як і чому почав наносити удари викруткою пояснити не зміг. Так само і під час досудового розслідування, в ході проведення слідчого експерименту ОСОБА_9 зазначав, що прийшов до потерпілої не вбивати, а з'ясувати стосунки. Поки чекав на потерпілу, грався з дітьми, коли прийшла потерпіла між ними виник конфлікт, вони почали нецензурно виражатися та він завдав їй ляпаса. Правою рукою він дістав з кармана викрутку з дерев'яною ручкою коричневого кольору, яку забув викласти вдома, та наніс нею один удар в область спини поміж лопаток, а потім правою рукою наніс один удар в область живота, але куди точно вказати не може. Після завдання потерпілій другого удару, вона одразу втекла, та в цей час на подвір'я прийшла сусідка ОСОБА_21 і почала кричати та йди в його бік, тому він одразу втік разом з викруткою.
Покази обвинуваченого об'єктивно підтверджуються та узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_8 , яка в суді підтвердила показання обвинуваченого щодо мотивів виникнення конфлікту між ними на ґрунті ревнощів, обставин і факту нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим. При цьому, потерпіла вказала, що після нанесення обвинуваченим їй ударів викруткою вона спромоглася вирватися та втекла з двору, а ОСОБА_9 залишився. Невістка ОСОБА_21 зайшла на подвір'я саме в той момент, коли вона вже тікала з двору. Під час нанесення ударів обвинувачений жодних погроз їй не висловлював. Так само, під час досудового розслідування в ході слідчого експерименту потерпіла зазначала, що повернувшись з роботи вона у себе в дворі побачила ОСОБА_9 , який сидів на стільчику, сіла навпроти нього, він почав погрожувати їй фізичним насиллям та наніс кулаком правої руки два удари в область нижньої щелепи, зліва та знизу, а потім один удар кулаком правої руки по центру чола. Надалі ОСОБА_9 піднявся, нахилився до неї та лівою рукою схопивши за горло та почав душити. Вона вирвалася та зробила 2-3 кроки, але він її наздогнав, схопив лівою рукою за волосся та нахилив під кутом приблизно 90 градусів. В цей час вона побачила як ОСОБА_9 з свого кармана правою рукою дістав викрутку та завдав їй один удар в область спини між лопатками. Надалі намагався правою рукою, в якій він тримав викрутку, завдати їй удар в область живота, але промахнувся і одразу наніс ще один удар в область спини, ближче до лопаток. Після цього вона вирвалася та втекла.
Як встановлено судом, свідок ОСОБА_21 під час судового розгляду та під час досудового розслідування в ході слідчого експерименту показала, що коли вона заходила на подвір'я потерпілої побачила обвинуваченого, який тримав предмет схожий на ніж і наніс ним ОСОБА_8 два удари в область спини між лопаток. Під час нанесення ударів ОСОБА_9 нічого не казав, тримав потерпілу за волосся і вона була нахилена до землі під кутом 90 градусів. Коли обвинувачений побачив її він відпустив ОСОБА_8 та ринувся до неї, кинув в її бік табуретом. В той час потерпіла побігла на територію їх домоволодіння, а вона почала тікати та гукати чоловіка, після чого ОСОБА_9 побіг за хату.
Зазначені твердження ОСОБА_9 , щодо відсутності у нього умислу вбити потерпілу стороною обвинувачення не спростованні, а матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили, що в ході конфлікту обвинувачений погрожував вбивством ОСОБА_8 та мав намір вбити її, але не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення вбивства до кінця, з незалежних від нього обставин.
Як встановлено в суді, смерть потерпілої ОСОБА_8 не настала, так як обвинувачений припинив наносити потерпілій ударів викруткою, після того як вона вирвалася та втекла, а також надання їй медичної допомоги. З показань обвинуваченого та потерпілої, які узгоджуються між собою, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 припинив свої протиправні дії ще до того, як побачив свідка ОСОБА_21 , коли потерпіла вирвалася від нього та втекла на подвір'я брата. В цей час потерпіла перебувала у свідомості, та для обвинуваченого ОСОБА_9 було очевидним, що від його протиправних дій смерть не настала, але в разі наявності у нього умислу на настання смерті потерпілої, він мав об'єктивну можливість довести умисел до кінця, наздогнати потерпілу та продовжити наносити удари викруткою, яка була у нього в руці. Натомість ОСОБА_9 побачивши ОСОБА_21 кинув табурет та поспішив залишити місце злочину.
Сам по собі факт нанесення потерпілій ОСОБА_8 двох ударів викруткою в спину поміж лопаток, внаслідок яких їх були завдані тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні в момент заподіяння, не може свідчити про наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 умислу на вбивство. Тобто характер, локалізація та сила нанесення поранень викруткою в район грудного відділу спини, поведінка обвинуваченого після завдання тілесних ушкоджень, ставлення обвинуваченого до вчиненого не свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_9 на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_8 ..
Вказане вище дає підстави суду дійти висновку, що в даній ситуації, якби обвинувачений ставив за мету позбавлення життя потерпілої, то він мав реальну можливість довести свій намір до завершення - нанести ще удари викруткою потерпілій в більш важливі органи для життя, вчинити інші дії для досягнення такої мети.
Тому показання обвинуваченого про відсутність умислу на спричинення смерті потерпілої суд визнає правдивими, у зв'язку з їх відповідністю фактичним обставинам.
При цьому судом не встановлено, що ОСОБА_9 до та під час нанесення ударів викруткою потерпілій висловлював на її адресу погрози вбивством.
З огляду на вищезазначене суд вважає, що органом досудового розслідування не було зібрано належних доказів про вчинення ОСОБА_9 незакінченого замаху на умисне вбивство, а лише докази нанесення тілесного ушкодження потерпілій.
Наносячи два удари викруткою в область спини між лопатками, обвинувачений, на переконання суду, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров'ю ОСОБА_8 , однак не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду буде фактично заподіяно потерпілій.
Встановлення відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, відбулося з урахуванням психо-емоційного стану обвинуваченого, з'ясування всіх подій та обстановки, відповідно до наявних належних, допустимих і достатніх доказів, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що нанесення ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_9 було імпульсивним вчинком, умисел щодо якої виник у ситуації конфлікту, із застосуванням викрутки, яка опинилася у нього в кармані випадково, а не спланованим заздалегідь вбивством.
Отже, дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч.1 ст.121 КК, як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що були помилково кваліфіковані органом досудового розслідування за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК, як незакінчений замах на умисне вбивство потерпілого.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання суд, згідно ст.65 КК України та роз'яснень, які містяться в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами, внесеними Постановами № 18 від 10 грудня 2004 року і № 8 від 12 червня 2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обвинувачений ОСОБА_9 вчинив злочин, який в силу приписів ст.12 КК України, відноситься до тяжких, судимості не має, неодружений, працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно.
Обставин, що пом'якшують покарання судом не встановлено, обставинами, що обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення у присутності дитини та щодо особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 416 КПК при новому розгляді в суді першої інстанції допускається застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення та посилення покарання тільки за умови, якщо вирок було скасовано за апеляційною скаргою прокурора або потерпілого чи його представника у зв'язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання.
Як встановлено судом, вироком Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 08.05.2025 ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженні був визнаний винуватим за ч.1 ст.121 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 05.10.2023 скасував вирок місцевого суду від 08.05.2023 і призначив новий розгляд у суді першої інстанції виключно з підстав неповноти судового розгляду, зокрема ненадання належної оцінки всім обставинам кримінального правопорушення, при цьому, суд апеляційної інстанції взагалі не розглядав доводів прокурора щодо необхідності застосування більш суворого покарання.
Тому при новому розгляді кримінального провадження та кваліфікації судом дій обвинуваченого ОСОБА_9 за ч.1 ст.121 КК України, суд першої інстанції, виходячи з вимог ч.2 ст.416 КПК України, позбавлений можливості погіршити становище обвинуваченого, у зв'язку із чим йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
З врахуванням вищенаведеного, конкретних обставин вчиненого обвинуваченим ОСОБА_9 кримінального правопорушення, його віку, стану здоров'я, думки потерпілої ОСОБА_8 , яка просила обвинуваченого строго не карати та того факту, що вона його вибачила, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити йому покарання за ч.1 ст.121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливо без його ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання в місцях позбавлення волі.
Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Долю речових доказів суд вирішує згідно з вимогами ст.100 КПК України.
Процесуальні витрати у справі відсутні, цивільний позов не заявлено.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 371, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Початок строку відбування покарання рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
На підставі ч.5 ст.72 КК України, в строк покарання призначеного ОСОБА_9 зарахувати строк попереднього ув'язнення з 23 липня 2022 року, з розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід застосований до ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили залишити попередній - тримання під вартою.
Речові докази: ніж складний з металу сірого кольору з рукояткою червоного кольору; бюстгальтер кремового кольору зі слідами РБК; футболку у смужку зі слідами РБК; зразок крові ОСОБА_9 (висновок СМЕ №387) в паперовому конверті; зразок крові потерпілої ОСОБА_8 (висновок СМЕ №388) в паперовому конверті; змиви з обох рук ОСОБА_9 (висновок СМЕ №455) в паперовому конверті; піднігтьовий вміст ОСОБА_9 (висновок СМЕ №455) в паперовому конверті; осади з об'єктів №1,2 на ниточках марлі з контролем марлі (висновок СМЕ експерта №455) в паперовому конверті; залишки змивів з об'єктів №1-3 на ниточках марлі з контролем марлі (висновок СМЕ №455) в паперовому конверті, які зберігаються в камері схову речових доказів ВП №2 ДРУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до суду апеляційної інстанції через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1