26 червня 2025 року
м. Київ
справа №160/18378/24
адміністративне провадження № К/990/26897/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,
суддів - Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.,
перевіривши касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року
у справі №160/18378/24
за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»
до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Приватне акціонерне товариство «Запорізький абразивний комбінат» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - податковий орган, контролюючий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило Суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №294/32-00-07-09-17 від 12 квітня 2024 року про нарахування пені в розмірі 1731069,12 гривень.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року, позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №294/32-00-07-09-17 від 12 квітня 2024 року, винесене Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, яким нараховано пені в розмірі 1731069,12 гривень (один мільйон сімсот тридцять одна тисяча шістдесят дев'ять гривень 12 копійок).
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій звернули увагу на наявність підтверджених Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, які звільняють позивача від відповідальності, яка передбачена частиною п'ятою статті 13 цього ж Закону, за порушення вимог частин першої - третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2024 року №294/32-00-07-09-17, яким Товариству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у сумі 1731069,12 гривень, є безпідставним, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
23 червня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №160/18378/24, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на висновки викладені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, у яких вказаний Суд звертає увагу на те, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Крім того, податковий орган звертає увагу на висновки Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду, у яких Суд вказує що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Така позиція Верховного Суду, на думку контролюючого органу, вказує на необхідність підтвердження існування форс-мажору по відношенню до конкретного суб'єкта господарювання в конкретних умовах.
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.
Зазначаючи обставини цієї справи, контролюючий орган вказав на те, що обставини зазначені у Сертифікатах про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), не спростовують порушення, встановлені актом перевірки.
Форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
Ознайомившись з доводами касаційної скарги податкового органу, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Статтею 19 Конституції України зокрема передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судами встановлено, що форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили) у цій справі визначається військова агресія рф проти України, що стало підставою введення воєнного стану (неможливість здійснення платежів на території Запорізької області внаслідок прийняття Регламенту Ради ЄС від 06 жовтня 2022 року №2022/1903).
Так, дійсно, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і останній триває до теперішнього часу.
Згідно частини першої статті 617 Цивільного кодексу, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та статті 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами. Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Рішенням президії Торгово-промислової палати України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі Торгово-промислової палати України.
За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту Торгово-промислової палати регіональні Торгово-промислові палати здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної Торгово-промислової палати.
Ключовими питаннями при розгляді справ з подібними правовідносинами є:
1) достатність подання лише довідки (сертифікату) про існування форс-мажорних обставин у конкретно визначеній господарській операції. Тобто, надання у спірних правовідносинах довідці (сертифікату) торгово-промислової палати ознак преюдиційного характеру, та визнання цього документу як достатнього доказу існування форс-мажорних обставин у конкретному випадку, що не вимагає надання додаткових доказів та документів під час проведення перевірки або під час оскарження в судовому порядку її наслідків;
2) необхідність встановлення конкретних обставин впливу непереборної сили у спірних правовідносинах та перевірку цих обставин відповідними доказами, незалежно від наявності сертифікату Торгово-промислової палати;
3) причинно-наслідкового зв'язку між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово вказував (постанови від 05 грудня 2023 року у справі №917/1593/22, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 19 серпня 2022 року у справі №908/2287/17 тощо), що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати. Водночас, сертифікат Торгово-промислової палати України не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватись судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
У постановах від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16 Верховний Суд зазначив, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами Торгово-промислової палати України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов'язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами. Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв'язку.
З наведеного вище підходу слідує, шо саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має встановлюватись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, так і оцінкою інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
З вказаними висновками погодився Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 27 лютого 2025 року у справі №520/2941/24.
У розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом у зазначених справах, судова палата дійшла висновку, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобовязання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Про обґрунтованість такого висновку свідчить і аналіз частини шостої статті 13 Закону України №2473, яка передбачає можливість зупинення перебігу строків розрахунків та нарахування пені за їх порушення лише у разі зупинення виконання договору, яке відбувається у зв'язку із виникненням форс-мажорних обставин. Іншими словами, неможливість виконання договору, а відповідно, і звільнення від нарахування пені, має місце у разі впливу форс-мажорних обставин на таку можливість.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 Цивільного кодексу України, 218 Господарського кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15))
Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 16 липня 2019 року у справі №917/1053/18, від 25 січня 2022 року у справі №904/3886/21, від 18 січня 2024 року у справі № 914/2994/22, від 05 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 19 серпня 2022 року у справі №818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі №812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі №805/1087/16.
У постанові від 07 травня 2025 року у справі № 520/13866/24 Верховний Суд прийшов до висновку, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
В цих правовідносинах судами встановлено, що наявність форс - мажорних обставин зумовлена неможливість здійснення платежів на території Запорізької області внаслідок прийняття Регламенту Ради ЄС від 06 жовтня 2022 року №2022/1903.
При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звертався до Національного банку України з листами, в яких керівництво товариства просило надати банкам-партнерам роз'яснення щодо підконтрольності міста Запоріжжя та можливістю співпрацювати з підприємствами міста (копії листів містяться в матеріалах справи). Проте Національний банк України у відповідь листом від 06 лютого 2023 року №2/130 повідомив, що на сьогоднішній день залишається невирішеним питання блокування європейськими банками транзакцій на користь українських суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, зареєстрованих на підконтрольних Україні територіях у Донецькій, Луганській, Запорізькій та Херсонській областях. Зокрема, розрахунки можуть блокуватися іноземними банками у контексті застосування обмежувальних заходів ЄС через неможливість оперативної перевірки підконтрольності території розміщення суб'єктів українського бізнесу. З метою вирішення зазначеної проблеми Національний банк України звертався до Європейського центрального банку, однак отримав відповідь про необхідність створення Україною єдиного ресурсу, де європейські банки зможуть отримати актуальну інформацію про перелік підконтрольних Україні територій. Національний банк України неодноразово озвучував проблематику на міжвідомчих нарадах.
Зазначене лише підтверджує, що питання блокування платежів від компаній-нерезидентів носить системний характер та на сьогодні залишається не вирішеним.
Застосувавши вказане вище нормативно-правове регулювання та вищевказану практику Верховного Суд, суди попередніх інстанцій вказали, що наявність підтверджених Торгово-промисловою палатою України форс-мажорних обставин, які звільняють позивача від відповідальності, яка передбачена частиною п'ятою статті 13 цього ж Закону, за порушення вимог частин першої - третьої статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», тому прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 12 квітня 2024 року №294/32-00-07-09-17, яким Товариству нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньо-економічної діяльності у сумі 1731069,12 гривень, є безпідставним, а відтак підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Доводи касаційної скарги податкового органу не спростовують зазначених висновків судів попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).
Враховуючи наявність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах та відсутність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, Суд дійшов до висновку про необхідність відмовити у відкриті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 243, 328, 333, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2025 року у справі №160/18378/24 за позовом Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді Р. Ф. Ханова
Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк