про відмову у відкритті касаційного провадження
26 червня 2025 року
м. Київ
справа №240/22161/24
адміністративне провадження № К/990/21453/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №240/18221/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення матеріальної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якій просила:
- стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області матеріальну шкоду у виді збитків, завданих недоотриманням як непрацюючим пенсіонером, проживаючим на радіоактивно забрудненій території, підвищення до пенсії, передбаченого статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам як величини оплати праці за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 у сумі 89600 грн.
Житомирський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 18.11.2024 відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погодившись із судовим рішенням, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України (відсутність доказів сплати судового збору), Сьомий апеляційний адміністративний суд своєю ухвалою від 17.02.2025 залишив без руху апеляційну скаргу позивачки та запропонував в строк протягом п'яти днів (з моменту отримання ухвали суду) усунути недоліки апеляційної скарги.
В подальшому, у зв'язку з неусуненням таких недоліків, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17.02.2025 апеляційну скаргу повернув скаржнику.
На адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 19.05.2025 надійшла касаційна скарга скаргу ОСОБА_1 , в якій позивачка просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі позивачка вказує, що оскаржує постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №240/18221/20, а отже, передбачений процесуальним законом тридцятиденний строк закінчився 19.03.2025. Водночас, касаційну скаргу позивачка направила до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв'язку «Укрпошта» 16.05.2025, тобто зі значним пропуском строку на касаційне оскарження.
Однак, у касаційній скарзі позивачка не заявила клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025.
Верховний Суд своєю ухвалою від 04.06.2025 касаційну скаргу залишив без руху та надав десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом:
- докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку (довідка суду про направлення/ненаправлення у визначений законом строк судового рішення скаржнику; копії матеріалів справи, які свідчать про направлення/ненаправлення у визначений законом строк судового рішення скаржнику тощо) або вказати інші причини пропуску строку касаційного оскарження з наданням відповідних доказів;
- уточнити вимоги касаційної скарги щодо оскаржуваного судового рішення.
Пунктом 2 частини 6 статті 251 КАС України визначено, що днем вручення судового рішення, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (абзац 7 частини 6 статті 251 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частиною 6 цієї ж статті встановлено, що якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Вказану ухвалу ОСОБА_1 отримала 10.06.2025, згідно зворотного повідомлення про вручення поштового відправлення зі штрих-кодовим ідентифікатором 0610258311984, однак позивачка у визначений судом строк (який з врахуванням наведених вище норм, закінчився 20.06.2025) не усунула недоліки касаційної скарги.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною 1 статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Додатково, Верховний Суд вважає за потрібне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків та поважати права й інтереси інших учасників правовідносин.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
У пункті 48 рішення Європейського суду з прав людини "Пономарьов проти України" (№3236/03) зазначено, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа "Олександр Шевченко проти України", пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Слід зауважити, що у розглядуваній справі ОСОБА_1 звернулася до суду із касаційною скаргою із значним пропуском строку, що становить 3 місяців та є суттєвою обставиною, яка впливає на розгляд судом питання про поновлення такого строку.
Суд звертає увагу, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо дотримання строків касаційного оскарження.
Отже, на виконання вимог ухвали Верховного Суду, заявниця згаданий вище недолік до теперішнього часу не усунула та поважних підстав для поновлення строку касаційного оскарження на вказала.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Враховуючи зазначене, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 329, 332, 333, 355, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2025 у справі №240/18221/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення матеріальної шкоди.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддіВ.М. Шарапа Я.О. Берназюк С.М. Чиркін