26 червня 2025 року
м. Київ
справа №420/24267/23
адміністративне провадження № К/990/10709/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року (суддя: Завальнюк І.В.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року (судді: Федусик А.Г., Шевчук О.А., Бойко А.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про зміну запису щодо підстав звільнення, стягнення у дохід держави безпідставно одержану допомогу при звільненні, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - відповідач 1, ГУ МВС в Одеській області), Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - відповідач 2, Ліквідаційна комісія ГУ МВС в Одеській області), з вимогами:
- змінити запис у наказі ГУМВС в Одеській області №9 по особовому складу від 08 серпня 2023 року щодо підстави звільнення на пункт 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації;
- стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави безпідставно одержану при звільненні зі служби 06 листопада 2015 року одноразову грошову допомогу у розмірі 16 661,58 грн, що була виплачена 25 грудня 2015 року;
- зобов'язати ГУМВС в Одеській області внести відповідні зміни до облікової, бухгалтерської та іншої документації, де містяться відомості щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у розмірі 16 661,58 грн, що була виплачена 25 грудня 2015 року про скасування та повернення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 16 661,58 грн, що була виплачена 25 грудня 2015 року.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ та наказом № 1329 о/с від 04 листопада 2015 року звільнений у зв'язку із скороченням штатів. На виконання судового рішення та відповідно до заяви позивача від 21 березня 2021 року, ГУ МВС України в Одеській області видало наказ від 08 серпня 2023 року № 8, яким скасувало наказ ГУ МВС України в Одеській області від 04 листопада 2015 року № 1329 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ та поновило з 06 листопада 2015 року позивача на службі в органі внутрішніх справ на посаді дільничного інспектора міліції Східного відділу міліції (с. Авангард) Овідіопольського районного відділу ГУ МВС України в Одеській області. Іншим наказом від 08 серпня 2023 року № 9 прийнято уважати ОСОБА_1 звільненим з 30 жовтня 2016 року в запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів). Проте наказом ГУ НП в Одеській області від 31 жовтня 2016 року № 1163 о/с позивача прийнято на службу в поліції дільничним офіцером поліції сектору превенції Овідіопольського відділу поліції ГУ НП в Одеській області на підставі протоколу засідання поліцейської комісії ГУ НП в Одеській області від 24 жовтня 2016 року № 13. Оскільки позивач продовжив службу в Національній поліції України, підстава його звільнення згідно з наказом від 08 серпня 2023 року № 9 за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення) не відповідає дійсності. Таким чином, фактичною підставою звільнення позивача з 30 жовтня 2016 року є п. 64 «з» Положення (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації). Позивач також зазначив, що під час звільнення 25 грудня 2015 року йому була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 16 661,58 грн, проте він не мав права на виплату цієї грошової допомоги відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зважаючи на невідповідність наказу від 08 серпня 2023 року № 9 фактичним обставинам, та невідповідність виплати одноразової грошової допомоги при звільненні обсягу належних позивачу прав, останній звернувся до суду за захистом своїх прав.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року, позов задоволено частково. Зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС в Одеській області внести зміни в наказ № 9о/с від 08 серпня 2023 року, змінивши підставу звільнення ОСОБА_1 на пункт 64 «з» -у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, замість пункту 64 «г» (через скорочення штатів). В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, на які міститься посилання у спірному наказі, передбачають три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Суди встановили, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач підпадав під будь-який із зазначених підстав для звільнення особи зі служби через скорочення штатів. Відтак, за відсутності відмови від служби в поліції та неприйнятті працівника до поліції в тримісячний термін починаючи з 06 серпня 2015 року, начальник органу був зобов'язаний розглянути можливість подальшого використання позивача на службі.
Суди також врахували встановлені у справі № 815/6877/15 обставини того, що позивач подав рапорт 04 листопада 2015 року про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області. Тобто позивач мав бажання працювати в поліції. Проте в порушення вимог пункту 9 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII, з моменту опублікування цього Закону (з 06 серпня 2015 року) та до прийняття наказу про звільнення позивача (04 листопада 2015 року) за пунктом 64 «г» (через скорочення штату), ГУ МВС в Одеській області рапорт не було розглянуто, не перевірено можливості його подальшого використання на службі, відповідності вимогам до поліцейського та не вирішено питання про звільнення позивача за переведенням до Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Водночас наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 жовтня 2016 року № 1163 о/с позивача було прийнято на службу в поліцію з 31 жовтня 2016 року. Попри це, у наказі від 08 серпня 2023 року № 9о/с, прийнятому з урахуванням заяви позивача від 21 березня 2023 року та судових рішень у справі №815/6877/15, зазначено формулювання підстави звільнення позивача «з 30 жовтня 2016 року у запас Збройних Сил за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), що суперечить згаданому наказу про прийняття на службу в поліцію від 31 жовтня 2016 року.
З урахуванням викладеного, з метою усунення неузгодженості щодо підстави для звільнення позивача з органів внутрішніх справ, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, вважав необхідне зобов'язати Ліквідаційну комісію ГУ МВС України в Одеській області внести зміни в наказ № 9 по особовому складу від 08 серпня 2023 року, змінивши підставу звільнення на пункт 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації, замість пункту 64 «г» (через скорочення штатів).
Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що питання про внесення змін до відомостей у облікову, бухгалтерську та іншу документацію щодо одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , виплаченої під час його звільнення в 2016 році, належать до виключної компетенції відповідача, якщо відсутній спір щодо розмірів таких сум. Оскільки між сторонами відсутній спір щодо права на виплату чи її розміру, а сама зміна підстави звільнення не утворює порушеного права позивача, яке б підлягало судовому захисту, підстав для судового втручання немає. Тому у цій частині позовних вимог вирішено відмовити.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ГУ МВС в Одеській області покликаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову і їх задоволенні.
Касаційну скаргу подано з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), з огляду на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування норми пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» в подібних правовідносинах.
На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували обставини справи та неправильно застосували норми законодавства, які регулюють порядок переходу з міліції до поліції та працевлаштування до органів поліції шляхом проходження конкурсу.
Зокрема, скаржник наголошує, що наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 жовтня 2016 року № 1163 о/с позивача прийнято на службу до поліції відповідно до статті 56 Закону України «Про Національну поліцію», тобто як переможця відкритого конкурсу на вакантну посаду поліцейського.
За таких обставин, прийняття позивача на службу не є переведенням у встановленому порядку з іншого органу чи міністерства, а становить нове працевлаштування на службу на конкурсних засадах. Крім того, позивач не проходив Атестаційну комісію, як це передбачено процедурою переведення працівників з міліції до поліції.
Отже, підставою для звільнення позивача є саме пункт 64 «г» - у зв'язку зі скороченням штатів, а не пункт 64 «з» - у зв'язку з переходом на службу в інші органи державної влади.
На думку скаржника, зміна підстави звільнення з пункту 64 «г» (скорочення штатів) на пункт 64 «з» (у зв'язку з переходом на службу в інші органи державної влади) не лише суперечить чинному законодавству, а й впливає на правовий статус позивача в органі поліції.
Позиція інших учасників справи
Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечив проти доводів та вимог ГУ МВС в Одеській області. Він вказує, що виявляв намір продовжити службу в поліції, про що подав відповідний рапорт. Однак при звільненні ГУ МВС України в Одеській області не врахувало його бажання, не обґрунтувало відсутність можливості подальшого використання на службі, та не перевірило можливість реалізації його права на прийняття на службу до поліції. Проте фактично він продовжив службу в іншому органі державної влади - у Національній поліції України. Тому звільнення на підставі пункту 64 «г» Положення (через скорочення штатів) не відповідає дійсності. Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року (судді: Загороднюк А.Г., Соколов В.М., Білак М.В.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року у справі №420/24267/23.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 25 червня 2025 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
ОСОБА_1 01 грудня 2004 року прийнятий на службу до органів внутрішніх справ.
Наказом від 04 листопада 2015 року №1329о/с, відповідно до пункту 64 «г», позивача було звільнено з органів внутрішніх справ України з 06 листопада 2015 року у зв'язку із скороченням штатів.
Під час звільнення зі служби у 2015 році ОСОБА_1 виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні 25 грудня 2015 року в розмірі 16 661,58 грн згідно з листом Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Одеській області від 22 серпня 2023 року № 14/1-107аз.
Не погоджуючись з прийнятим наказом від 04 листопада 2015 року №1329 о/с, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі №815/6877/15, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ ГУМВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року №1329 о/с;
- зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУМВС в Одеській області розглянути рапорт, поданий 04 листопада 2015 року ОСОБА_1 про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи (установи, організації) відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в поліції.
Наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 жовтня 2016 року №1163 о/с «По особовому складу» відповідно до статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» прийнято на службу в поліції та призначено з установленням посадового окладу згідно зі штатним розписом з 31 жовтня 2016 року ОСОБА_1 дільничним офіцером поліції сектору превенції Овідіопольського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, за рахунок посади старшого дільничного офіцера поліції цього відділу, установивши посадовий оклад у розмірі 2400 грн (Підстава: заява ОСОБА_1 від 25 жовтня 2016 року та протокол засідання поліцейської комісії Головного управління Національної поліції в Одеській області від 24 жовтня 2016 року №13).
В подальшому, наказом голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС в Одеській області від 08 серпня 2023 № 8о/с:
- скасовано наказ ГУ МВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року №1329о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ майора міліції ОСОБА_1 , дільничного інспектора міліції Східного відділу міліції (с. Авангард) Овідіопольського районного відділу ГУ МВС України в області;
- поновлено з 06 листопада 2015 року майора міліції ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ по посаді дільничного інспектора міліції Східного відділу міліції (м.Авангард) Овідіопольського районного відділу ГУМВС.
Іншим наказом голови Ліквідаційної комісії від 08 серпня 2023 року №9о/с, згідно з п.10 та п.11 розділу ІХ Закону України «Про Національну поліцію», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, враховуючи заяву ОСОБА_1 від 21 березня 2023 року та наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 жовтня 2016 року №1163о/с прийнято уважати звільненим з 30 жовтня 2016 року у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів): майора міліції ОСОБА_1 дільничного інспектора міліції Східного відділу міліції (с.Авангард) Овідіопольського районного відділу ГУМВС.
Уважаючи, що відповідачем зазначено помилкову підставу звільнення в наказі від 08 серпня 2023 року №9о/с, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон України «Про Національну поліцію») визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до пункту 1 Розділу XI Закону України «Про Національну поліцію», зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в газеті «Голос України» 06 серпня 2015 року № 141-142.
Згідно з пунктом 8 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» (далі - Постанова № 730) утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, зокрема Головне управління Національної поліції в Харківській області, та вирішено ліквідувати як юридичні особи територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, зокрема Київський районний відділ Харківського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року № 1388 «Про організаційно-штатні питання» вирішено вважати такими, що втратили чинність штати органів, підрозділів, закладів, установ і підприємств Міністерства внутрішніх справ України згідно з відповідним переліком змін у штатах.
Відповідно до пункту 9 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Згідно з пунктом 10 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Статтею 56 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що на вакантну посаду поліцейського призначається переможець конкурсу в разі його проведення.
Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського.
Відповідно до пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення), особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік), зокрема:
г) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі;
з) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.
Верховний Суд нагадує, що згідно з положеннями статті 341 КАС України як суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Спірні правовідносини, які склались у цій справі, зводяться до питання правомірності визначення підстави звільнення позивача з органів внутрішніх справ за пунктом 64 «г» Положення - через скорочення штатів.
Позивач, з позицією якого погодилися суди попередніх інстанцій, наполягав, що належною підставою його звільнення є пункт 64 «з» Положення - у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації.
Особливість правовідносин у цій справі полягає в тому, що позивач після звільнення з органів внутрішніх справ за власною ініціативою подав заяву на участь у конкурсі щодо набору осіб на проходження служби в поліції та за результатами цього конкурсу був прийнятий на службу до поліції.
Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, для перевірки доводів ГУ МВС в Одеській області щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах.
Оцінивши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд зазначає таке.
Відповідно до норм пунктів 9, 10 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, мали право бути прийнятими на службу в поліцію у тримісячний строк з дня опублікування Закону (до 06 листопада 2015 року), шляхом видання наказів про призначення за їх згодою або за результатами проходження конкурсу.
Перехід таких працівників міліції до служби в поліції відбувався шляхом проходження ними атестації, перевірки відповідності вимогам до поліцейських та ухвалення компетентним органом рішення про можливість продовження служби у новоствореному органі.
Працівники, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не були прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільнялися зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
З матеріалів справи убачається, що позивача було звільнено 06 листопада 2015 року з органів внутрішніх справ України наказом ГУ МВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року №1329 о/с на підставі пункту 64 «г» Положення про проходження служби - у зв'язку зі скороченням штату.
Водночас, ще 04 листопада 2015 року, тобто до дати звільнення, позивач подав рапорт про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на службу до Головного управління Національної поліції в Одеській області, що свідчило про його бажання продовжити службу в новому органі відповідно до положень Закону.
Однак, ГУ МВС в Одеській області не було вжито заходів для реалізації процедури переведення, передбаченої пунктом 9 розділу XI зазначеного Закону. Зокрема, не розглянуто поданий рапорт, не проведено атестацію, не перевірено можливість його подальшого використання на службі, відповідність вимогам до поліцейського та не вирішено питання про його переведення до новоутвореного органу. Таким чином, обов'язкові етапи, що визначають правову природу переведення до поліції, залишилися нереалізованими.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2016 року у справі №815/6877/15, залишеним без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2016 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС в Одеській області від 04 листопада 2015 року №1329 о/с про звільнення позивача у зв'язку із скороченням штату;
- зобов'язано Ліквідаційну комісію ГУ МВС в Одеській області розглянути рапорт позивача, поданий ним 04 листопада 2015 року про звільнення за пунктом 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи (установи, організації).
Керуючись зазначеним судовим рішенням, а також наказом т.в.о. начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 31 жовтня 2016 року № 1163 о/с, яким позивача було прийнято на службу до поліції з 31 жовтня 2016 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про необхідність зміни підстави звільнення позивача на пункт 64 «з» Положення, тобто у зв'язку з переведенням у встановленому порядку.
Втім, ці обставини самі по собі не підтверджують факту переведення позивача на службу в поліцію у порядку, встановленому пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», оскільки жодного кадрового рішення, яким би було оформлено реалізацію поданого позивачем рапорту від 04 листопада 2015 року, тобто переведення позивача на службу в поліцію за наслідком його розгляду в встановленому порядку, ухвалено не було, що не заперечується учасниками справи.
Натомість, факт подання рапорту про бажання проходити службу в органі поліції не створює автоматичної юридичної підстави для переведення особи на службу до новоутвореного органу. Такий рапорт є лише виявом наміру, який має бути реалізований через відповідне кадрове рішення уповноваженого органу, що у розглядуваному випадку здійснено не було. Отже, правовий механізм переведення позивача до новоутвореного органу фактично не відбувся.
Крім того, наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Одеській області від 31 жовтня 2016 року №1163 о/с позивача було прийнято на службу до поліції як переможця відкритого конкурсу на вакантну посаду відповідно до статті 56 Закону України «Про Національну поліцію».
Таке призначення відбулося майже через рік після звільнення позивача з органів внутрішніх справ, і було наслідком окремої конкурсної процедури, яка не має жодного правового зв'язку з попередніми кадровими рішеннями щодо його проходження служби в міліції.
Таким чином, прийняття позивача на службу в поліцію 31 жовтня 2016 року не може бути розцінене як переведення у значенні, передбаченому пунктом 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію». Це нові службові правовідносини, які виникли на іншій нормативній підставі, за результатами проходження відкритого конкурсного відбору, і не мають юридичного зв'язку з його попередньою службою позивача в органах внутрішніх справ.
Отже, між попередньою службою позивача в міліції та новим призначенням на службу до поліції не виникло юридичного зв'язку, що є необхідною умовою для застосування пункту 64 «з» Положення як підстави звільнення з органів внутрішніх справ. Це два самостійні правовідносини, розмежовані за часом, за процедурою призначення і за своєю правовою природою.
З урахуванням наведеного Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо необхідності зміни підстави звільнення позивача, зазначеної в наказі від 08 серпня 2023 року №9о/с, з пункту 64 «г» (у зв'язку зі скороченням штату) на пункт 64 «з» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації), та уважає, що у цій частині заявлених позовних вимог слід відмовити за відсутністю підстав, оскільки не доведено наявності необхідної умови - факту переведення у встановленому порядку.
Відтак, доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» знайшли своє підтвердження за наслідками касаційного перегляду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до вимог статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Ураховуючи, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема пункту 9 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», а також неповно встановили обставини щодо порядку прийняття позивача на службу до поліції, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в частині задоволених позовних вимог, з ухваленням у цій частині нового судового рішення про відмову у їх задоволенні.
В іншій частині позовних вимог, які були повністю відхилені судами попередніх інстанцій, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржені, тому в межах цього касаційного провадження Суд не перевіряє й не надає оцінки висновкам судів попередніх інстанцій в указаній частині.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року в частині позовних вимог про зміну запису у наказі Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Одеській області № 9 по особовому складу від 08 серпня 2023 року щодо підстави звільнення ОСОБА_1 на пункт 64 «з» у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації скасувати та ухвалити у цій частині позовних вимог нове рішення, яким відмовити у їх задоволенні.
У іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2023 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк В.М. Соколов М.В. Білак