Справа № 753/7569/25 Головуючий суддя у суді І інстанції Колесник О.М.
Провадження № 33/824/3392/2025 Головуючий суддя у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
25 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення,
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 06 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 850,00 грн, а також стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 28 травня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі також порушено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що засідання суду відбулося за його участі 06 травня 2025 року та за результати розгляду було озвучено резолютивну частину постанови. Станом на дату подачі апеляційної скарги копія постанови не надходила.
Перевіривши матеріали справи та аргументи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та в окремих випадках прокурором. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено.
За змістом положень ч. 2 ст. 294 КУпАП строк на апеляційне оскарження постанови судді, пропущений із поважних причин, може бути поновлений особі, яка звертається із відповідним клопотанням.
При цьому під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.
Тобто, причина пропуску строку є поважною, якщо відповідну процесуальну дію не вчинено у зв'язку із обставинами, що безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення процесуальних дій у визначений строк. Така обставина має існувати об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк і виникнути протягом строку, який пропущено.
Ураховуючи, що оскаржувана постанова суду першої інстанції прийнята 06 травня 2025 року, останнім днем подання апеляційної скарги на неї було 16 травня 2025 року. Разом з тим, з апеляційною скаргою скаржник звернувся лише 28 травня 2025 року.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 03 квітня 2008 року «Пономарьов проти України» зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі сплином значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушувати принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що ОСОБА_1 був присутній в судовому засіданні при розгляді справи, надавав пояснення та достовірно знав про результат прийнятого рішення, порядок і строки його оскарження.
Відповідно до інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, текст оскаржуваної постанови був оприлюднений в цьому реєстрі 12 травня 2025 року.
Сам по собі факт отримання та/або ознайомлення з копією постанови, за наявності обставин щодо обізнаності із результатом розгляду справи, не може свідчити про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови.
Вимоги КУпАП не пов'язують строк оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення з часом одержання її копії або ознайомлення із нею, у зв'язку з чим посилання скаржника на цю обставину, як на підставу для поновлення строку на оскарження постанови, не ґрунтується на законі.
В клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не надано логічного та зрозумілого поясненнятому, що перешкоджало ОСОБА_1 після проголошення постанови суду реалізувати своє право на апеляційне оскарження цього судового рішенняпротягом встановленого законом десятиденного строку і доказів того, що він вживав відповідних заходів, спрямованих на захист своїх прав та інтересів не надано.
Статтею 129 Конституції України визначено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Наведене відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою судові процедури повинні бути справедливими для всіх учасників процесу.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
Сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності та співставленні, апеляційний суд вважає, що такі причини є неповажними, а відтак відмовляє у поновленні цього процесуального строку та з підстав, передбачених ч. 2 ст. 294 КУпАП, повертає апеляційну скаргу з доданими до неї матеріалами особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення№ 753/7569/25 відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дарницького районного суду міста Києва від 06 травня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення, разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя С.А. Голуб