Справа № 382/372/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4616/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
24 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого на ухвалу Яготинського районного суду Київської області від 05 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою,
В провадженні Яготинського міськрайонного суду Київської області перебуває об'єднане кримінальне провадження №12025111100000057 від 02.01.2025 та №12025111100000465 від 10.03.2025 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 3 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України; ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України; ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України; ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , мотивуючи його тим, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме декілька злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 є тяжкими і особливо тяжкими злочинами, за вчинення яких передбачено покарання на строк 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна, обвинувачений офіційно не працевлаштований, що свідчить про відсутність міцних соціальних зав'язків, а тому він під острахом отримання максимального покарання, може переховуватися від суду. Крім того, обвинувачений знає про фактичне місце проживання свідків і потерпілого, може незаконно впливати на них, змушуючи змінити свої показання або відмовитись від дачі будь-яких показань для уникнення кримінальної відповідальності. Також обвинувачений може повторно спровокувати конфлікт з потерпілим і спричинити йому тілесні ушкодження, тобто вчинити інше кримінальне правопорушення щодо потерпілого.
Ухвалою клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 03 серпня 2025 року включно.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, судовий розгляд у даному кримінальному провадженні не розпочато, тобто допит потерпілого та свідків, зазначених у реєстрі матеріалів досудового розслідування не проведено, що не виключає можливості здійснення впливу на останніх.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу Яготинського міського суду Київської області від 05.06.2025 та ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт, не зазначаючи за якою адресою його застосовувати.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що ухвала Яготинського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2025 винесена з допущенням істотних порушень вимог кримінального закону, оскільки ризики, зазначені прокурором, є недоведеними. Обвинувачений ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, учасником бойових дій, одружений, має постійне місце проживання в м. Яготині, а стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження заявлених у клопотанні ризиків та не доведено перед судом переконливості в тому, що обвинувачений може переховуватися від суду чи впливати на потерпілого та свідків, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Крім того, зауважує, що сама лише тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор, обвинувачений повідомлені, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надходило.
В апеляційній скарзі зазначено про проведення апеляційного розгляду за участі сторін, проте захисник фактично відмовився від заявленого клопотання, звернувшись до суду з клопотанням про розгляд апеляційної скарги у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останньої перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Посилання апеляційної скарги захисника на недоведеність прокурором заявлених ризиків не знайшло свого підтвердження, оскільки судом в повній мірі було перевірено наявність ризиків та надано їм належну оцінку.
За наявності таких ризиків суд першої інстанції вірно визначив, що на даній стадії судового провадження саме винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Яготинського міського суду Київської області від 05 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: