Справа № 357/15266/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4585/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
24 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2025 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
В провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 42024112030000087 від 15.03.2024 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 190, ч. 2 ст.15 ч. 2 ст.190 КК України.
Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 , мотивуючи його тим, що на даний час наявні ризики передбачені пунктами 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а саме він може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення, а застосування більш м'якого запобіжного заходу не запобігатиме ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Ухвалою суду клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено та продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, до 01 серпня 2025 року включно із визначенням застави у розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень.
Суд, обґрунтовуючи доцільність перебування обвинуваченого під вартою, визнав доведеним, що ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, також судом враховано тяжкість кримінального правопорушення, розмір неправомірної вигоди, отриманої обвинуваченим внаслідок вчинених кримінальних правопорушень, характер правопорушень вчинених в умовах воєнного стану,
Також суд встановив, що розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, визначений ОСОБА_6 раніше при застосуванні йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, гарантуватиме у разі її внесення виконання покладених на обвинуваченого обов'язків.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу Білоцерківського міського суду Київської області від 03.06.2025 та ухвалити нову, якою змінити запобіжний захід на домашній арешт та зменшити розмір застави до 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, так як вже перебуває в СІЗО протягом дев'яти місяців.
В обґрунтування апеляційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що ухвала Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03.06.2025 винесена з формальних підстав та внаслідок неповного з'ясування обставин справи, а ризики передбачені ст. 177 КПК України є необгрунтованими. Одночасно вказує, що він на даний час не працює, інших доходів у нього та його сім'ї немає, отже не має змоги внести заставу у розмірі, вказаному в ухвалі суду. Також посилається на те, що у нього в м. Біла Церква є частка в квартирі, де б він міг перебувати на домашньому арешті.
В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений посилається на порушення судом першої інстанції принципу презумпції невинуватості, оскільки в ухвалі вказано про вчинення ним злочину, хоча судовий розгляд ще триває і обвинувальний вирок щодо нього не ухвалений.
Відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Про розгляд апеляційної скарги прокурор, захисник,обвинувачений повідомлені, клопотань про розгляд апеляційної скарги за їх участю до суду не надходило.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом ч.3 ст.331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
У відповідності до ст.199 КПК України, розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе та виправдане.
Суд, розглядаючи питання доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, фактично дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку тримання його під вартою у зв'язку з продовженням існування ризиків, передбачених п.п. 1,3,5 ст.177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати обставини, які виправдовують подальше обмеження права останньої перебувати на волі.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 на час судового розгляду.
Як випливає із змісту судового рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд врахував обставини, передбачені ст.178 КПК України.
Суд першої інстанції прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
За таких обставин, колегія суддів, приймаючи до уваги також дані про обвинуваченого у сукупності з іншими наведеними вище даними, вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть на даному етапі розгляду кримінального провадження забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч.5 ст.194 КПК України.
Рішення суду першої інстанції не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що обвинувачений тривалий час тримається під вартою, то суд апеляційної інстанції не вбачає надмірності тримання його під вартою, враховуючи перевагу існуючого суспільного інтересу перед особистими інтересами обвинуваченої.
Наявність у обвинуваченого цивільної дружини та місця постійного проживання не є тими стримуючими факторами, які б могли запобігти можливим проявам позапроцесуальної поведінки та не є підставами для обрання менш суворого запобіжного заходу.
Інших переконливих доводів, які б ставили під сумнів правильність висновків судді про доцільність подальшого перебування під вартою ОСОБА_6 , апеляційна скарга не містить.
Відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, дію якого продовжено судом першої інстанції, має забезпечити виконання обвинуваченого ОСОБА_6 процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні на даній стадії судового розгляду.
Також колегія суддів не вбачає підстав вважати, що визначений судом у межах п.3 ч.5 ст.182 КПК України розмір альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, що становить 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є завідомо непомірним для обвинуваченого.
Твердження апеляційної скарги про порушення судом презумпції невинуватості ОСОБА_6 не свідчать про необхідність обрання йому менш суворого запобіжного заходу або зменшення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Порушень норм кримінального процесуального законодавства та міжнародного законодавства, які б могли слугувати безумовними підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин ухвала суду є законною.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419, 422-1 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2025 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Суддя: Суддя: