Провадження 33/824/2888/2025 Категорія: ч. 1 ст. 15-1 КУпАП
ЄУН: 759/6104/25 Суддя у І інстанції: Кравець В.М.
19 травня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Васильєва М.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
РНОКПП: НОМЕР_1 , ФОП, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85,00 грн.,
Постановою суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що при проведенні фактичної перевірки магазину за адресою: АДРЕСА_2 , де здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 , вчинив порушення порядку проведення розрахунків, а саме: суб'єктом господарювання не забезпечено у встановленим законом порядку ведення обліку товарних запасів, чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» зі змінами та доповненнями, що зафіксовано актом бланк № 012718, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , посилаючись на диспозицію ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, зазначає, що відповідальність за цією статтею може наступати виключно за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі.Як наголошує апелянт, у протоколі про адміністративне правопорушення № 954 від 7 березня 2025 року зазначено про порушення ним лише п. 12 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг». Цим пунктом передбачений обов'язок суб'єкта підприємництва вести облік товарних запасів, на відміну від пунктів 1, 2, 3 ст. 3 ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», якими передбачено обов'язки підприємця саме при здійсненні розрахунків.
Суд, приймаючи оскаржуване рішення, на думку апелянта, помилково дійшов висновку, що не ведення обліку товарних запасів є одним з видів розрахунків, правила проведення яких ним ( ОСОБА_1 ) порушені.
Апелянт переконаний, що єдиним порушенням, зазначеним в Акті перевірки та Протоколі про адміністративне правопорушення, є саме і виключно порушення ним обліку товарних запасів, а не правил здійснення розрахункових операцій. Так, в Акті перевірки відсутні відмітки та доводи про те, що при здійсненні розрахунків у рамках фактичної перевірки ним були допущені порушення порядку розрахунків.
Також, як зазначає ОСОБА_1 , на підтвердження помилковості позиції Святошинського районного суду з приводу ототожнення порушень з здійснення розрахунків та неведення обліку товарних запасів, самим ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» відповідальність за такі види порушень передбачена різними статтями. Так, відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції, передбачена статтею 17, а за необлікування товарів - статтею 20.
Він не заперечую своєї провини у тому, що належним чином не вів облік товарних запасів, але категорично заперечую проти того, що порушив порядок проведення розрахунків.
При прийнятті свого рішення суд ототожнив та безпідставно розширив диспозицію ст. 155-1 КпАП України, віднесши до неї не порушення порядку розрахунків, а ведення обліку товарних запасів, яке здійснюється абсолютно окремо від здійснення розрахунків.
Окрім того, як зазначає ОСОБА_1 , на підтвердження його винуватості при винесенні рішення суд посилається виключно на Протокол про адміністративне правопорушення та на Акт фактичної перевірки, які, на думку апелянта, не є беззаперечним доказом здійснення правопорушення, оскільки лише Акт та Протокол про адміністративне правопорушення, який за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів, не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.
ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про день, час та місце апеляційного розгляду, до суду апеляційної інстанції не з'явився. Від нього надійшло клопотання, в якому ОСОБА_1 просить розглядати скаргу за його відсутності, прохання, викладене у скарзі, підтримує.
З огляду на положення ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає можливим проведення апеляційного розгляду за відсутності ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, слід дійти до наступного висновку.
Відповідно до положень ст.ст. 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у ст.ст. 251, 252 КУпАП, зобов'язані з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом і правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283,
284 КУпАП.
Всупереч доводів апеляційної скарги, суддя місцевого суду, в повній мірі врахував положення вищезазначених норм закону.
Так, суд першої інстанції, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, вказав про те, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, за встановлених обставин підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № 954 від 7 березня 2025 року, актом фактичної перевірки від 20 лютого 2025 року.
При цьому доводи ОСОБА_1 про те, що неведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем реалізації не охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, судом визнані неспроможними з огляду на те, що з диспозиції зазначеної статті вбачається, що вона носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за порушення конкретних норм податкового законодавства України. Окрім того, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушено вимоги п. 12 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг», а саме неведення обліку товарних запасів, що підтверджується актом фактичної перевірки № 012716 від 24 лютого 2025 року.
Апеляційний суд погоджується з таким рішенням місцевого суду та враховує, що диспозиція ч. 1 ст. 155-1 КУпАП, як обґрунтовано вказав суд першої інстанції в оскаржуваній постанові, регулює питання порушення порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, що включає в себе у т.ч., порушення правил використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО) або програмних реєстраторів розрахункових операцій (ПРРО), а також інших порушень, пов'язаних з проведенням розрахунків.
Відповідно до п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахункових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані вести облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку.
Згідно з п. 9 розділу II Порядку № 496 заборонено продаж товарів, на які у місцях продажу таких товарів (господарських об'єктах) відсутні:
1) первинні документи, записи про які внесено до Форми обліку;
2) відповідні записи у Формі обліку про наявні первинні документи;
3) первинні документи і записи у Формі обліку про такі первинні документи.
Наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2021 року № 496 затверджений Порядок ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, яким передбачено, серед іншого, що форма обліку, первинні документи на товари мають зберігатись у місці продажу (господарському об'єкті) до моменту вибуття останньої одиниці товару, відображеної в таких первинних документах.
Також вказаним порядком передбачено, що форма обліку, первинні документи, які підтверджують облік та походження товарів, надаються посадовій особі контролюючого органу на її вимогу під час проведення перевірки. У разі якщо оригінали первинних документів відсутні у місці продажу, посадовій особі контролюючого органу можуть бути надані копії таких первинних документів з подальшим пред'явленням їх оригіналів до закінчення перевірки (за потреби).
Такі документи надаються особисто ФОП або особою, яка фактично здійснює продаж товарів (надання послуг) та/або розрахункові операції в місці продажу (господарському об'єкті) такої ФОП.
Форма обліку в електронній формі на вимогу посадових осіб контролюючого органу має бути візуалізована у форматі, який дозволяє такій особі здійснити його перегляд та/або копіювання.
Матеріалами справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 є ФОПом, який здійснює господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю годинниками, по АДРЕСА_2.
Згідно з Переліком груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2017 року № 231 (із змінами та доповненнями), годинники всіх видів та їх частини відносяться саме до вказаного переліку товарів.
При цьому апеляційний суд враховує, що з огляду на приписи ст. 85, 86 ПК України одним із належних та допустимих доказів, що може свідчити про вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», є відповідний Акт, складений та підписаний посадовою особою контролюючого органу.
За змістом Акту фактичної перевірки, наявного у матеріалах справи, під час перевірки встановлено, що суб'єктом господарювання не забезпечено ведення у встановленому законодавством порядку обліку товарних запасів за місцем їх реалізації (відсутні накладні та форма обліку на годинник «Сasio» вартістю 3150 грн.) (ас. 2-4).
Встановлені обставини не заперечуються і ОСОБА_1 .
Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265 (із змінами та доповненнями) визначено, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом Акту фактичної перевірки від 20 лютого 2025 року ОСОБА_1 є ФОПом, який проводить діяльність у сфері роздрібної торгівлі годинниками (технічно складним побутовим товаром), а, відтак, ОСОБА_1 є особою, на яку розповсюджуються вимоги п. 12 ст. 3, ст. 20 наведеного вище Закону.
За встановлених обставин апеляційний суд доходить висновку, що порушення порядку ведення обліку товарних запасів, допущені ОСОБА_1 , як ФОПом, який здійснює господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю годинниками,віднесених до категорії технічно складних побутових товарів, свідчать про порушення ним положень Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265 (із змінами та доповненнями), а, відтак, і вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 155-1 КУпАП.
Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд доходить висновку, що судове рішення постановлено з дотримання вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 155-1 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.А.Васильєва