Справа № 754/2323/25 Суддя в суді першої інст. - Салайчук Т.І.
Провадження № 33/824/2858/2025 Суддя-доповідач - Дрига А.М.
23 червня 2025 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Дрига А.М.,
за участю
захисника - адвоката Кузьміна Д.В.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Д.В. на постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Іванів Калинівського району Вінницької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить сімнадцять тисяч грн. (17 000 грн), з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, правопорушення вчинено за таких обставин.
Так, ОСОБА_1 26.01.2025 року о 20 год. 55 хв. в м. Києві по вул. Оноре де Бальзака, 58, керував автомобілем Subaru Legacy державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також, ОСОБА_1 26.01.2025 року о 23 год. 20 хв. в м. Києві по вул. Олександри Екстер, 16, керував автомобілем Subaru Legacy державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, поведінка що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник, оспорюючи наведені в постанові судді місцевого суду фактичні обставини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, підстави та обґрунтованість притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, просить скасувати постанову суду та застосувати аналогію закону згідно положення ст. 69 КК України при накладенні адміністративного стягнення та призначити ОСОБА_1 покарання більш м'яке ніж передбаченого санкцією ст. 130 КУпАП, а саме призначити штраф без позбавлення права керування транспортними засобами.
Зазначає, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом, однак працівниками поліції незаконно запропоновано водію пройти тест на стан алкогольного сп'яніння.
Вважає, що працівники поліції спровокували конфліктну ситуацію, в результаті якої ОСОБА_1 намагався припаркувати автомобіль, після чого був затриманий працівниками поліції.
Вказує, що працівниками поліції не здійснено відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом до початку висловлення пропозиції на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням вимог ст. 266 КУпАП.
Крім того, зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що ОСОБА_1 перебуває на посаді водія другої роти в/ч НОМЕР_3 і позбавлення його права керування транспортним засобом фактично вплине на можливість виконання ним своїх обов'язків на займаній посаді.
ОСОБА_1 будучи належним чином повідомлений про день, час і місце судового розгляду в суді апеляційної інстанції, в судове засідання не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, разом з тим, захисник не заперечував проти розгляду справи без участі ОСОБА_1 .
Заслухавши думку захисника, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив про її задоволення, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши та оцінивши доводи, зазначені апелянтом, суд вважає апеляційну скаргу такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
За змістом ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, підлягають для з'ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Так, перевіркою постанови суду першої інстанції на відповідність зазначеним вимогам закону встановлено, що оскаржувана постанова є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а висновки суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР України, за що передбачено відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові суду обставин є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються наявними в матеріалах провадження доказами, а саме: протоколами про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №231030 від 26.01.2025 та серії ЕПР1 №231094 від 26.01.2025, які складені у відповідності з вимогами ст. 256 КУпАП та містять відомості щодо дати, часу, місця та способу вчинення самого адміністративного правопорушення, яке призвело до порушення ПДР України; направленнями водія транспортного засобу до медичного закладу КНП «КМКЛ «Соціотерапія» з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 26.01.2025 на ім'я ОСОБА_1 , від проходження яких останній відмовився; відеозаписами з нагрудних відеокамер працівників поліції, на яких зафіксовано викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, обставини.
Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та у своїй сукупності достатні для підтвердження висновків суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягне за собою адміністративну відповідальність.
Згідно п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, ОСОБА_1 , який реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не здійснював керування транспортним засобом та працівниками поліції незаконно запропоновано водію пройти тест на стан алкогольного сп'яніння, спростовуються наявним відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції в матеріалах справи. Згідно відеозапису вбачається, що у вечірній час доби, транспортний засіб знаходиться на проїзній частині вулиці під керуванням ОСОБА_1 . Автомобіль був з увімкненим двигуном та світла фар, за кермом перебував ОСОБА_1 , від проходження огляду на місці та в закладі охорони здоров'я на стан алкогольного сп'яніння відмовився, працівниками поліції роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду.
Разом з тим, згідно протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №231030 від 26.01.2025 та серії ЕПР1 №231094 від 26.01.2025, вбачається, що у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, почервоніння обличчя.
Враховуючи наведене, ОСОБА_1 беззастережно мав виконати законну вимогу працівників поліції і проїхати з ними для медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння. Таке прямо передбачено п. 2.5 ПДР України та абз. 3 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», які покладають на водія безумовний обов'язок виконати передбачені законом вимоги поліції, в тому числі про проходження огляду на стан сп'яніння.
Процедура огляду на стан сп'яніння ґрунтується на вимогах закону, оскільки працівники патрульної поліції діяли відповідно до ст. 266 КУпАП.
Крім того, відповідно до матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у вчиненому вину свою визнав.
Апеляційний суд вважає, що суддею місцевого суду при постановленні рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та при накладенні на винну особу адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік, у повній мірі враховані загальні принципи та правила накладення стягнення, передбачені ст. 23 та ст.ст. 33-35 КУпАП.
За санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, тобто, є безальтернативним видом стягнення, тому в даному випадку суд позбавлений права вибору у застосуванні стягнення, передбаченого санкцією цієї статті, оскільки санкцією не передбачено альтернативного застосування стягнення, тому суд першої інстанції, з дотриманням вимог ч. 1 ст. 130, ст.ст. 33 - 35 КУпАП, обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на певний строк.
Аналогія закону є застосуванням до не врегульованих конкретною нормою правовідносин норм закону, які регламентують подібні відносини.
Згідно ч. 3 ст. 7 КУпАП передбачено, що «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом» - хоча це і не є прямою забороною застосування аналогії, але передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а звідси забороняє вирішення питань притягнення особи до адміністративної відповідальності по аналогії, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень.
Той факт, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та здійснює захист Батьківщини, не може бути підставою для зміни накладеного судом стягнення, оскільки положення чинного КУпАП не містить норми, яка надає право суду призначити інший вид стягнення або більш м'яке стягнення ніж передбачено санкцією відповідної статті, а тому доводи захисту про необхідність застосувати у даному випадку аналогію закону та призначити ОСОБА_1 більш м'яке стягнення, ніж передбачено законом, відповідно до ст. 69 КК, в межах санкції ч.1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу без позбавлення права керувати транспортними засобами не ґрунтуються на вимогах закону, а тому є безпідставними.
Достатніх доводів і належних доказів, які б спростовували правильність висновків судді щодо визнання винним та накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП апеляційна скарга не містить.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування або зміни, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Кузьміна Д.В. - залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду м. Києва від 09 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.М. Дрига