Справа №756/4583/25 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4657/2025 Доповідач: ОСОБА_2
Іменем України
24 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року, -
Даною ухвалою суду задоволено частково клопотання прокурора та продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд зазначив, що беручи до уваги відомості про особу ОСОБА_7 наявні ризики того, що останній може переховуватись від суду, вчинити інший злочин. З огляду на встановлені ризики та особу ОСОБА_7 , більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №1202000000000075 залишити без задоволення.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог вказує, що застосування до ОСОБА_7 виключного запобіжного заходу є необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Зазначає, що ОСОБА_7 має місце реєстрації та проживання, потребує оперативного медичного втручання у зв'язку із наявними хворобами, перебував за межами України з метою утримання двох неповнолітніх дітей. Крім того, ОСОБА_7 не прибував на виклики слідчого, оскільки повістки були направлені на адресу проживання його колишньої дружини, з якою він з 2018 року не проживає.
Захисник вважає, що сама по собі тяжкість інкримінованого злочину не може слугувати підставою наявності ризику переховування від суду.
Звертає увагу на те, що твердження прокурора про те, що ОСОБА_7 не працює є хибним, оскільки останній тривалий час працював за межами України.
З огляду на вказане, на думку захисника, жодних ризиків неправомірної поведінки ОСОБА_7 прокурором не доведено, що унеможливлює продовження щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Зважаючи на відсутність клопотань сторін кримінального провадження про розгляд апеляційної скарги за їх участі, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 404 КПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Частиною 2 ст. 331 КПК України передбачено, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, передбачено ст. 422-1 КПК України.
На переконання колегії суддів, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону.
З матеріалів судової справи вбачається, що в провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255 (в редакції до внесення змін на підставі ЗУ №671-ІХ від 04.06.2020), ч. 4 ст. 28 ч. 4 ст. 190 (в редакції до внесення змін на підставі ЗУ №3233-ІХ від 13.07.2023), ч. 4 ст. 358 КК України.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року продовжено ОСОБА_7 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.
Розглянувши заявлене в межах кримінального провадження клопотання прокурора, суд першої інстанції частково погодився із доводами останнього та дійшов висновку про наявність правових підстав для продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою.
Підставами для продовження строку тримання під вартою стали достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд першої інстанції при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 взяв до увагу дані про особу обвинуваченого.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що з моменту взяття ОСОБА_7 під варту та до моменту вирішення клопотання прокурора не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого не зможе забезпечити більш м'який запобіжний захід.
Вирішуючи питання продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції належним чином дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження строку тримання під вартою, та обґрунтовано дійшов висновку про існування тих обставин, які перешкоджають завершенню судового розгляду до закінчення дії попередньої ухвали про тримання особи під вартою.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою для забезпечення виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, та вважає, що застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, не зможе запобігти ризикам кримінального провадження та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, в тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що прокурор не довів існування ризиків є необґрунтованими, оскільки питання про застосування запобіжного заходу розглядалось судом в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, та з матеріалів провадження вбачається, що при продовженні строку тримання під вартою ОСОБА_7 місцевий суд враховував не лише тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватими у вчиненні злочинів, а й існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобіганню яким може сприяти лише тримання обвинуваченого під вартою.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає беззаперечних доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
В даному кримінальному провадженні судом першої інстанції вірно встановлено про наявність та реальність ризиків ухилення обвинуваченого від суду та вчинення іншого кримінального правопорушення, що обумовлено як специфікою вчинених злочинів так і даними про особу обвинуваченого в їх сукупності. Твердження сторони захисту про відсутність вказаних прокурором та встановлених судом першої інстанції ризиків є надуманими, оскільки спрямовані на поліпшення становища обвинуваченого, яке в свою чергу може негативно вплинути на хід розгляду кримінального провадженні по суті.
Доводи захисника про те, що судом не були враховані наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання, дітей, роботи, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки дані обставини були предметом дослідження суду, у відповідності до вимог ст. 178 КПК України, та не спростовують висновків суду про ризики неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, навіть з урахуванням наявних у обвинуваченого соціальних зв'язків.
Посилання апелянта на необхідність здійснення оперативного медичного втручання з метою поліпшення стану здоров'я обвинуваченого, апеляційний суд вважає неналежною підставою для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки жодних документальних підтверджень того, що в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» обвинуваченому не надається кваліфікована медична допомога сторона захисту не надала.
Відтак, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких сторона захисту просить скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Ухвала місцевого суду відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на необхідність дотримання судом першої інстанції розумних строків судового розгляду вказаного кримінального провадження, відповідно до ст. 28 КПК України, беручи до уваги тривале перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 10 червня 2025 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Суддя Суддя