Справа №759/2799/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3778/2025 Доповідач ОСОБА_2
Іменем України
24 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого в режимі ВКЗ із ДУ «Київський слідчий ізолятор» - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025року,
Вироком у кримінальному провадженні №12025100080000225 обвинуваченого ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Костянтинівка Краматорського району Донецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , судимого 16.10.2024 року за ч. 1 ст. 309 КК України Шевченківським районним судом м. Києва до 1 року пробаційного нагляду,
визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за яким призначенойому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі, з конфіскацією майна.
На підставі ст. 71 КК України до призначеного за даним вироком ОСОБА_8 покарання частково приєднано невідбуте ним покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2024 року та остаточно призначено ОСОБА_8 покарання за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 6 (років) роки 1 (один) місяць, з конфіскацією майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 у вигляді тримання під вартою залишенобез змін до набрання вироком законної сили.
Ухвалено утримувати ОСОБА_8 в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».
У строк відбування покарання ОСОБА_8 зараховано період з 14 січня 2025 року з урахуванням строку його затримання та перебування під вартою в межах даного провадження.
Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу у великому розмірі та особливо небезпечної психотропної речовини, за наступних обставин.
ОСОБА_8 будучи особою, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин незаконно придбав 27 згортків наркотичного засобу - метадон (фенадон) у великому розмірі загальною масою у речовині 3,011 г та 1 згорток з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, масою у речовині 0,210 г, які продовжив незаконно зберігати при собі з метою збуту на території Святошинського району міста Києва шляхом закладок за грошову винагороду.
Так, 14 січня 2023 року, близько 15 год. 40 хв., ОСОБА_8 , знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 70, був затриманий працівниками поліції під час збуту наркотичного засобу шляхом розміщення його в схованках «закладках», які виявили та вилучили під час особистого обшуку 24 згортки з фольги, всередині яких знаходився наркотичний засіб - метадон (фенадон), загальною масою у речовині 2,622 г, які останній зберігав при собі з метою подальшого збуту.
Крім цього перед цим, ОСОБА_8 , реалізуючи свій злочинний умисел, 14 січня 2025 року у період часу з 13 год. 00 хв. до моменту виявлення о 15 год. 40 хв., знаходячись біля будинків: № 87 по бульвару Вернадського, № 7 та № 7-а по вул. Ак. Єфремова в м. Києві, незаконно збув наркотичний засіб - метадон (фенадон), загальною масою в речовині 0,389 г, а також 1 згорток з особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP, масою у речовині 0,210 г, шляхом «закладок» у вигляді згорток з фольги, сфотографувавши місцезнаходження вказаних закладок на свій мобільний телефон «Хіаоmi Redmi», чорного кольору, з метою подальшого пересилання для його подальшого отримання потенційним покупцем, за грошову винагороду.
14 січня 2025 року, в період часу з 19 год. 00 хв. по 19 год. 38 хв., під час проведення огляду місця події за добровільної участі ОСОБА_10 вищевказані наркотичні засоби та психотропна речовина у виді закладок були виявлені:
- біля дошки оголошень навпроти під'їзду будинку № 87 по б-ру Вернадського в м. Київ в одному згортку - метадон (фенадон);
- біля вхідних дверей під'їзду будинку АДРЕСА_3 в одному згортку - метадон (фенадон);
- біля вхідних дверей до третього під'їзду будинку № 7 по вул. Ак. Єфремова в одному згортку - метадон (фенадон);
- біля вхідних дверей до під'їзду будинку № 7-а по вул. Ак. Єфремова в одному згортку - PVP.
Вилучена у ОСОБА_8 речовина є наркотичним засобом - метадон (фенадон), обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженими Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 2, Список №1), загальний розмір якого у перерахунку на суху речовину 3,011 г становить великий розмір (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000р.).
Вилучена у ОСОБА_8 речовина є особливо небезпечною психотропною речовиною - PVP (1-феніл-2-піролідин-1-іл-пентан-1-он) обіг якого обмежено згідно з Переліком, затвердженими Постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770 (Таблиця 1, Список №2), розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України №188 від 01.08.2000р.).
Не погоджуючись з вказаним вироком прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок змінити в частині кримінальної кваліфікації діяння у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, виключивши з кваліфікації дій обвинуваченого незаконний збут наркотичних засобів та психотропної речовини. У решті вирок залишити без змін. Дослідити матеріали кримінального провадження.
Зазначає, що у ході судового розгляду кримінального провадження жоден із досліджених доказів не вказував, що збут наркотичних засобів та психотропних речовин мав місце і фактично був закінчений. Як встановлено, жодна особа не отримала від обвинуваченого наркотичний засіб та психотропну речовину і не мала можливості розпоряджатися ними на власний розсуд. Жодний доказ у кримінальному провадженні, в тому числі показання самого обвинуваченого, не підтвердили факту збуту наркотичних засобів та психотропної речовини іншій особі. В той же час, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_8 придбав та зберігав, у тому числі і в місцях розміщення так званих закладок, наркотичні засоби та психотропну речовину, з метою збуту.
Таким чином, суд першої інстанції незаконно і невмотивовано визнав ОСОБА_11 винним у незаконному збуті наркотичного засобу та психотропної речовини.
Вважає, що з кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 307 КК України належить виключити незаконний збут наркотичного засобу та психотропної речовини. Дії ОСОБА_8 необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 307 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів та психотропної речовини з метою збуту, у великих розмірах.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, думки обвинуваченого та його захисника, які поклались на розсуд суду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.
Так, висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за обставин, викладених у вироку, згідно частини 2 статті 394 КПК України, колегією суддів не перевіряються, оскільки фактичні обставини кримінального провадження під час судового розгляду в суді першої інстанції ніким із учасників судового провадження не оспорювались, щодо них відповідно до положень частини 3 статті 349 КПК України докази в судовому засіданні не досліджувались, і вони в апеляційній скарзі, поданій прокурором не заперечуються.
Колегія суддів вважає доводи у скарзі прокурора про зміну вироку суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, слушними, з огляду на наступне.
В силу ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Вимогами ст. 91 КПК України передбачено, що доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Винуватість особи має бути доведена стороною обвинувачення поза розумним сумнівом (ч. 2 ст. 17 КПК України).
Обов'язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, на потерпілого.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
З одного боку, стандарт доведення поза розумним сумнівом передбачає, що сумнів не повинен бути суто умоглядним, а має ґрунтуватися на певних установлених судом обставинах або недоведеності важливих для справи обставин, що дає підстави припускати такий розвиток подій, який суперечить версії обвинувачення і який неможливо спростувати наданими сторонами доказами.
З іншого боку, для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням (див. постанови Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 688/788/15-к, від 8 жовтня 2019 р. у справі № 195/1563/16-к, від 21 січня 2020 р. у справі № 754/17019/17, від 16 вересня 2020 р. у справі № 760/23459/17 та ін.).
Відповідно до приписів частин 1, 3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суд визнав правову кваліфікацію дій ОСОБА_8 як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та збут наркотичного засобу у великому розмірі, особливо небезпечної психотропної речовини, чим вийшов за межі обсягу та змісту фактичних обставин, викладених в обвинуваченні.
Так, місцевий суд безпосередньо дослідив показання обвинуваченого ОСОБА_8 , який зазначив, що отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи наркотичні засоби та психотропну речовину, які в подальшому за винагороду вирішив збути шляхом «закладок» у Святошинському районі м. Києва у згортках з фольги. Проте, 14 січня 2025 року, близько 15 год. 40 хв., знаходячись за адресою: м. Київ, вул. Ірпінська, 70, він був викритий працівниками поліції, яким добровільно видав 24 згортки з наркотичною речовиною - метадон (фенадон), загальну масу якого у 2,622 г не оспорював. Крім цього, перед цим в той же день, він, знаходячись на різних вулицях м. Києва, залишав у вигляді «закладок» наркотичний засіб - метадон (фенадон) та психотропну речовину - PVP для їх подальшого отримання потенційним покупцем.
Як зауважив у вироку місцевий суд, враховуючи дані показання та застосувавши ч. 3 ст. 349 КПК України пред'явлене за ч. 2 ст. 307 КК України обвинувачення ОСОБА_8 має місце.
Разом з цим, оцінивши в сукупності показання ОСОБА_8 на надані стороною обвинувачення докази у кримінальному провадженні, апеляційний суд не вбачає у діях обвинуваченого саме незаконного збуту наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини.
Слід вказати, що умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів може свідчити як відповідна домовленість із особою, що придбала ці засоби чи речовини, так і інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичні засоби або психотропні речовини не вживає, але виготовляє та зберігає їх тощо.
На думку колегії суддів, представлені стороною обвинувачення докази не містять жодних даних, які б в своїй сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом доводили, що ОСОБА_8 вчинив збут наркотичних засобів та особливо небезпечних психотропних речовин, оскільки лише загальна маса вилучених наркотичних засобів, особливо небезпечних психотропних речовин та факт їх виявлення у розфасованому стані не свідчать про їх збут.
З урахуванням встановлених апеляційним судом обставин та наявних у провадженні доказів, принципів презумпції невинуватості, забезпечення доведеності вини, змагальності й диспозитивності, а також повноважень суду, вирок місцевого суду підлягає зміні, а саме виключенні із мотивувальної частини вироку з кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_8 незаконного збуту наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини.
Отже, апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської міської прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 - змінити у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Виключити з мотивувальної частини вироку з кваліфікації дій ОСОБА_12 незаконний збут наркотичного засобу та особливо небезпечної психотропної речовини.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
Суддя Суддя Суддя