справа № 760/21062/23 Головуючий у суді І інстанції: Козленко Г.О.
провадження №22-ц/824/10117/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
25 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Музичко С.Г., Болотова Є.В.,
секретар судового засідання: Максимук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Тути Інни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Бучанської районної державної адміністрації Київської області про визначення місця проживання дитини разом з батьком та стягнення аліментів та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, Орган опіки та піклування Печерської районної в місті Києві державної адміністрації про визнання визначення місця проживання дитини разом із матір'ю,
Позивач ОСОБА_1 через свого представника звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з зазначеним позовом, в якому просив суд:
- визначити місце проживання малолітньої дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з її батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 );
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
01.11.2023 року відповідачем було подано до суду зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Орган опіки та піклування Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання визначення місця проживання дитини разом із матір'ю.
В подальшому, 21.02.2025 року від ОСОБА_2 надійшла заява про забезпечення позову, в якій просила суд:
- зобов'язати ОСОБА_1 передавати малолітню ОСОБА_3 матері за місцем знаходження офісу психолога в Польщі для зустрічей з психологом за вибором матері (в межах міст Катовіце та Бендзин ) та згідно визначеного таким психологом часу для спілкування три рази на тиждень;
- зобов'язати ОСОБА_1 протягом трьох днів після ухвалення рішення надати ОСОБА_2 розклад занять дитини ОСОБА_3 , враховуючи навчання в школі, навчання на додаткових уроках, відвідування гуртків та секцій - для можливості визначення обраним ОСОБА_2 психологом часу, без шкоди навчанню, для проведення спільних консультацій з ОСОБА_2 та її донькою ОСОБА_3 ;
- зобов'язати ОСОБА_1 забезпечити спілкування доньки ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 шляхом відеозв'язку тривалістю 1 (одна) година протягом дня, в тому числі, з використанням соціальних мереж (Telegram, Viber, WhatsApp) програм Zoom, Skype;
- зобов'язати ОСОБА_1 та осіб які перебувають з дитиною відповідати на виклик ОСОБА_2 з номеру НОМЕР_2 шляхом відеозв'язку, в тому числі, з використанням соціальних мереж: Telegram - ім'я користувача @ НОМЕР_3 , Viber за номером НОМЕР_2 , WhatsApp за номером НОМЕР_2 та/або програм Zoom користувач ІНФОРМАЦІЯ_3 , Skype за номером, надавати телефон (або інший пристрій, який використовується для зв'язку) дитині ОСОБА_3 та не переривати такий виклик до закінчення встановленого часу спілкування;
- зобов'язати державного виконавця здійснювати перевірку виконання боржником судового рішення шляхом приєднання до відеозв'язку (або телефонного зв'язку) під час спілкування матері з дитиною у встановлені години спілкування;
- зобов'язати ОСОБА_1 звітувати та надсилати державному виконавцю докази спілкування ОСОБА_2 з донькою;
- зобов'язати ОСОБА_1 надати актуальні номери телефонів дитини ОСОБА_3 , якими дитина користується під час занять в школі, проведенні вільного часу тощо матері ОСОБА_2 протягом доби після ухвалення рішення судом;
- встановити заборону ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та іншим особам чинити перешкоди ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі не обмежуючись спілкуванням засобами зв'язку та за участі психолога;
- зобов'язати ОСОБА_1 роз'яснити особам, яким він передав дитину, безперешкодне право матері бачитись з дитиною, брати участь у вихованні дитини, організовувати дозвілля дитини, водити дитину на гуртки та до лікаря та перебувати з дитиною в будь-який час та місці.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_2 позбавлена можливості спілкуватися із своєю донькою та брати участь у її вихованні через протиправні дії ОСОБА_1 та його батьків, тобто вона, як мати, ризикує втратити емоційний зв'язок із донькою. У разі позитивного рішення суду на її користь, вона зіткнеться із об'єктивними складнощами у виконанні цього рішення, адже процес відновлення зв'язку з малою донькою буде вкрай складним. З метою відновити емоційний зв'язок з дитиною та для забезпечення найкращих інтересів дитини, а саме, щоб дитина залишалась в звичному для неї середовищі, продовжувала навчання в школі - заявниця приїхала до Польщі.
З огляду на вказані обставини, заявник звернулась до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року заяву адвоката Колесник Г.К., яка діє в інтересах ОСОБА_2 , про забезпечення позову задоволено частково.
Вжито заходів забезпечення позову тимчасово до вирішення судом даного спору шляхом зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити спілкування доньки ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 засобами телефонного та електронного зв'язку: Telegram (ім'я користувача: @ НОМЕР_3 ), Viber, Whatsapp на аккаунт за номером телефону матері ОСОБА_2 : НОМЕР_2 та/або програм Zoom (користувач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та Skype щодня з урахуванням режиму дня дитини.
У задоволенні решти вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, 04 квітня 2025 року адвокат ОСОБА_1 - Тута І.В. подала до Київського апеляційного суду через підсистему ЄСІТС - «Електронний суд» апеляційні скарги, ідентичного змісту, які були зареєстровані Київським апеляційним судом 07 квітня 2025 року за вх. № 43174 та вх. № 43320.
Враховуючи, що апеляційні скарги ідентичні за змістом та містять ідентичні вимоги, колегія суддів прийшла до висновку про можливість їх розгляду, як однієї апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що оскаржувана ухвала прийнята без врахування принципу найкращого забезпечення інтересів дитини, адже не було взято думку дитини. Апелянт вважає, що спілкування дитини з матір'ю не може відбуватися в примусовому порядку всупереч бажанню дитини.
Також представник апелянта звертала увагу на те, що оскаржувана ухвала суду неї містить жодного обґрунтування того, яким чином встановлений спосіб участі матері в житті дитини буде відповідати інтересам останньої. В оскаржуваній ухвалі міститься лише припущення того, що існує ризик втраті емоційного контакту між дітьми та матір'ю, що на думку суду першої інстанції, може утруднити виконання можливо позивного рішення суду про задоволення позову. Тобто оскаржувана ухвала суду покликана на забезпечення права матері на судовий захист, без врахування інтересів дитини та її думки.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що оскаржуваною ухвалою суд першої інстанції, вирішено зобов'язати батька забезпечити щоденне спілкування дитини з матір'ю засобами телефонного електронного зв'язку: Telegram, Viber, Whatsapp на аккаунт за номером телефону матері та/або програм Zoom та Skype .
Однак представник апелянта звернула увагу на ряд обставин, які свідчать про безпідставність, та незаконність вказаного заходу забезпечення, зокрема на те, що батько ніколи не вчиняв матері перешкоди в спілкуванні з дитиною. Матері неодноразово пропонувалось приїхати до дитини в Польщу для спільного проведення часу, однак вона жодного разу не приїхала до дитини.
Більше того, з поданої матір'ю інформації до Солом'янського районного суду м. Києва вона знаходилася у Польщі з 01.02.2025 року по 04.02.2025 року, але навіть не спробували приїхати до дитини, щоб побачити її.
Вказане підтверджується наявними в матеріалах скріншотами з додатку Whatsapp та відсутністю будь-яких документальних підтверджень того, шо батьком чи будь-якими іншими особами вчиняються перешкоди у спілкуванні матері з дитиною.
Представник апелянта вважає, що матір, зловживаючи своїм правом на особисте спілкування із дитиною, в порушення прав батька звернулася до суду із вимогою щодо зобов'язання останнього забезпечити особисте спілкування матері з дитиною. А встановлене судом першої інстанції зобов'язання є неправомірним, оскільки, полягає у примушуванні батька до дій, не передбачених законом, вчинення яких не є обов'язковим для нього, та спрямоване на порушення принципу рівності прав та обов'язків батьків та дискримінацію батька за ознакою статі.
З урахуванням викладеного просила суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року в частині задоволених вимог та постановити нову ухвалу, якою заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задовольнити частково, а саме вжити заходи забезпечення позову шляхом спілкування доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір'ю ОСОБА_2 засобами телефонного та електронного зв'язку: Telegram, Viber, Whatsapp на аккаунт за номером телефону матері та/або програм Zoom та Skype щодня з урахуванням режиму дня дитини та думки дитини. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції просила залишити без змін.
15 травня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_2 - адвоката Колесник Ганни Миколаївни, просила залишити без задоволення апеляційну скаргу, ухвалу суду першої інстанції від 03.03.2025 року залишити в силі.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції, яке відбулось 25.06.2025 року надано додаткові пояснення (до відзиву на апеляційну скаргу) від представника ОСОБА_2 - адвоката Колесник Ганни Миколаївни, які були долучені до матеріалів справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої доньки, важливим є сприяти забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту дитини з матір'ю. Суд першої інстанції враховуючи інтереси дитини та обох батьків, враховуючи предмет позову, вважав доцільним надати ОСОБА_2 можливість у період відсутності дитини в Україні, шляхом індивідуального спілкування дитини з матір'ю засобами телефонного та електронного зв'язку: Telegram (ім'я користувача: @ НОМЕР_3 ), Viber, Whatsapp на аккаунт за номером телефону матері ОСОБА_2 : НОМЕР_2 та/або програм Zoom (користувач ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та Skype щодня з урахуванням режиму дня дитини, адже вказане не вирішує по суті спір, оскільки стосується спілкування матері з дитиною до закінчення вирішення спору між сторонами про визначення місця проживання дитини і не є тотожним задоволенню зазначених позовних вимог.
Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечений, зокрема, встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Відповідно до частини третої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Судове рішення про визначення місця проживання дитини і відібрання дитини від батька (матері) без позбавлення батьківських прав спрямовано на передачу дитини від однієї особи (батька/матері) до іншої особи (матері/батька).
Заходи ж забезпечення позову, що полягають у визначенні часу та місця побачення і спілкування дитини з одним із батьків, який на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини проживає окремо від неї, спрямовані на усунення перешкод у спілкуванні дитини з цим із її батьків на час вирішення по суті спору щодо місця її проживання.
Європейський суд з прав людини, практика якого відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі за заявою «MAMCHUR v. UKRAINE», № 10383/09, § 100).
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «HANT v. UKRAINЕ», № 31111/04, § 54).
Також ЄСПЛ наголошував на необхідності та важливості контакту дитини з кожним із батьків під час тривалого судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дитини. Так, у рішенні «Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії» від 04 вересня 2018 року ЄСПЛ вказав, що тривалий судовий процес, пов'язаний, у тому числі зі встановленням графіка відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо права на повагу до його приватного і сімейного життя, а тому є допустимим встановлення такого графіка до закінчення розгляду справи по суті.
У таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір'ю.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 листопада 2020 року у справі № 760/15413/19 (провадження № 61-9164св20), від 17 травня 2021 року в справі № 761/25101/20 (провадження № 61-1092св21), від 15 вересня 2021 року в справі № 752/6099/20 (провадження № 61-13598св20), від 29 вересня 2021 року в справі №490/1087/21 (провадження №61-12931св21).
Встановлено, що між сторонами виник спір зокрема з приводу визначення місця проживання дитини одного з батьків.
Системний аналіз наведених норм права та судової практики дає підстави вважати, що мати дитини - ОСОБА_2 , яка на час розгляду справи про визначення місця проживання дитини не із своєї волі проживає окремо (у Польщі) від доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також має право на особисте спілкування з донькою, а батько дитини - ОСОБА_1 не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, оскільки таке спілкування не несе негативного впливу на нормальний розвиток доньки ОСОБА_7 , а буде відбуватися в якнайкращих інтересах дитини (забезпечувати збереження зв'язку із рідною матір'ю, яка створює та забезпечує для доньки безпечне та стійке середовище, яке не є неблагополучним).
Позбавлення матері будь-якої можливості контактувати з її донькою виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між донькою та матір'ю, покращення психоемоційного характеру їх відносин.
Разом із тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дитини з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт із обома батьками і є найкращим інтересом дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року в справі за заявою «Хант проти України» («HANT v. UKRAINЕ»), № 31111/04, §54).
Встановлено, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на час розгляду заяви проживає разом з батьком, окремо від матері.
Встановивши наявність обставин, які позбавляють ОСОБА_2 можливості спілкуватися з донькою ОСОБА_7 , з урахуванням права матері на особисте спілкування з дитиною та відсутності обставин, які обмежують право на таке спілкування, суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для частково забезпечення позову шляхом зобов'язання ОСОБА_1 забезпечити спілкування доньки ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_2 засобами телефонного та електронного зв'язку: Telegram (ім'я користувача: @ НОМЕР_3 ), Viber, Whatsapp на аккаунт за номером телефону матері ОСОБА_2 : НОМЕР_2 та/або програм Zoom (користувач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та Skype щодня з урахуванням режиму дня дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана ухвала не містить жодного обгрунтування того, яким чином встановлений спосіб участі матері в житті дитини буде відповідати інтересам останньої, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки тривала відсутність спілкування матері з донькою, та можливий тривалий розгляд справи, враховуючи вік дитини, може призвести до втрати емоційного контакту між матір'ю та донькою, а конфлікт між батьками до психологічних змін у сприйнятті матері, що в подальшому, як наслідок, унеможливить виконання рішення суду в частині встановлення регламенту зустрічей одного з батьків з дитиною. Вказані обставини були враховані судом першої інстанції при розгляді заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги про те, що вимога матері про зобов'язання батька забезпечити спілкування дитини з матір'ю, суперечить положенням статей 11, 12, 13 ЦК України, порушує рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини, та спрямована на завдання шкоди батькові, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки суд першої інстанції прав скаржника не порушив, з огляду на те, що забезпечення позову є процесуальною дією тимчасового характеру, а не вирішенням позову по суті спору, як помилково зазначено в апеляційній скарзі.
Позбавлення ж ОСОБА_2 можливості контактувати з її донькою - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виключає за своєю суттю будь-які шанси на відновлення належного емоційного контакту між дитиною та нею, покращення психоемоційного характеру їх відносин. Разом з тим, здоровий психоемоційний характер стосунків дитини з обома батьками, незалежно від їх сімейного статусу та місця проживання, емоційний контакт з обома батьками відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Схожі за змістом правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 04 квітня 2018 року в справі №344/16653/16 і від 31 серпня 2022 року в справі № 545/3933/21.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не врахував інтереси дитини, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки визначаючи спосіб спілкування доньки з матір'ю суд першої інстанції врахував, що наразі саме такий графік, а саме спілкування дитини з матір'ю засобами телефонного та електронного зв'язку щодня з урахуванням режиму дня дитини, відповідатиме найкращим інтересам дитини, з чим і погоджується суд апеляційної інстанції.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, і не може бути скасована з підстав, викладених у апеляційній скарзі, відповідно до вимог статті 375 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Тути Інни Вікторівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Солом'янського районного суду міста Києва від 03 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено «25» червня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов