справа № 759/19953/21 головуючий у суді І інстанції Українець В.В.
провадження № 22-ц/824/5016/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
24 червня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Березовенко Р.В.,
суддів: Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,
з участю секретаря Щавлінського С.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича, третя особа Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій незаконними, стягнення коштів,-
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до арбітражного керуючого Гусара І.О., третя особа Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій незаконними, стягнення коштів, у якому просив суд:
визнати незаконними дії/ бездіяльність відповідача щодо не надання відповіді на звернення щодо лота та не оприлюднення в оголошенні про продаж права вимоги копій усіх документів;
стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 40 027,76 грн;
стягнути з відповідача на користь позивача витрати на адвоката в сумі 2 500,00 грн та поштові витрати в розмірі 17,00 гривень.
Позовні вимоги мотивує тим, що 26 лютого 2021 року арбітражний керуючий Гусар І.О., який є ліквідатором у банкрутній справі №910/9445/16, розмістив у мережі Інтернет на торговому майданчику ДП «Прозорро. Продажі» оголошення про проведення 09 березня 2021 року аукціону з продажу права вимоги ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» за початковою ціною 400 277,59 грн.
Маючи на меті прийняти участь у цьому аукціоні, ОСОБА_1 ознайомився з документами оголошення (лоту) №UA-PS-2021-02-26-000011-1 та встановив, що відповідачем не було оприлюднено копії усіх документів, необхідних для визначення змісту права вимоги, що пропонувалось до продажу.
03 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача за допомогою електронної пошти із письмовою вимогою відновити його права, оскільки відсутність всіх документів перешкоджали визначити зміст права вимоги та відповідно взяти участь у аукціоні.
Разом з тим, відповідач звернення проігнорував, відповідь не надав та не оприлюднив копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права вимоги.
06 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Гусара І.О., в якій він просив здійснити позапланову перевірку відповідача за фактом порушення його прав під час проведення аукціону.
Міністерство юстиції України листом від 31 березня 2021 року повідомило, що зобов'язало Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернутись до відповідача з вимогою надати пояснення з питань, викладених у скарзі від 06 березня 2021 року.
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом від 16 липня 2021 року повідомило, що за дорученням Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 11 травня 2021 року провело позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Гусара І.О. відносно питань, зазначених у скарзі. За результатами проведеного заходу контролю виявлено порушення арбітражним керуючим Гусаром І.О. окремих вимог КУзПБ та Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №865, щодо яких третьою особою винесено припис відповідачу про недопущення повторних порушень.
Наведені обставини свідчать про порушення відповідачем прав ОСОБА_1 під час проведення аукціону №UA-PS-2021-02-26-000011-1, внаслідок ненадання відповіді на звернення щодо лота та не оприлюднення в оголошенні про продаж права вимоги копій всіх документів, необхідних для визначення змісту права, що стало перешкодою для його участі в аукціоні та завдало майнової шкоди.
Посилаючись на положення ч. 1 ст. 74 КУзПБ ОСОБА_1 просив стягнути на свою користь штраф у розмірі гарантійного внеску (40 027,76 грн), який є більшим ніж 10% ціни, за якою майно було придбано на аукціоні (3 202,22 грн).
Крім того, вказав на наявність матеріальних збитків, пов'язаних із залученням адвоката для складання скарги до Міністерства юстиції України та поштових витрат на загальну суму 2 517,00 грн.
Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року позов ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Гусара І.О., третя особа: Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій незаконними, стягнення коштів задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність арбітражного керуючого Гусара І.О. щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на звернення щодо лота №UA-PS-2021-02-26-000011-1 та не оприлюднення в оголошенні про продаж права вимоги копій усіх документів, необхідних для визначення змісту права вимоги. Стягнуто з арбітражного керуючого Гусара І.О. на користь ОСОБА_1 штраф у розмірі 40 027,76 грн.
Не погодившись із таким рішенням суду, арбітражний керуючий Гусар Іван Олексійович 03 грудня 2024 року засобами поштового зв'язку подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 74 КУзПБ, питання про стягнення штрафу на підставі цієї статті має вирішуватись, по-перше господарським судом, а по-друге судом у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Тобто справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства і місцевий суд мав або відмовити у відкритті провадження або закрити провадження у справі після його відкриття.
Також судом безпідставно застосовано норму ст. 25 КУзПБ, оскільки предметом спору не були відносини, які виникають у зв'язку із завданням шкоди, а спірні відносини, які виникають за ч. 1 ст. 74 КУзПБ мають абсолютно іншу правову природу та інший предмет доказування.
Склад цивільного правопорушення судом також не встановлювався.
В той же час, застосовуючи ст. 25 КУзПБ, суд мав врахувати, що відповідно до ч. 2 цієї статті у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних відносин, шкода, заподіяна особі внаслідок неумисних дій або помилки арбітражного керуючого, відшкодовується за рахунок страхової виплати.
Формулювання цієї частини із застосуванням словосполучення «у разі» було впроваджено лише з 01 січня 2024 року, чого судом також не враховано.
Враховуючи, що до 01 січня 2024 року страхування діяльності арбітражного керуючого було обов'язковим, застосовуючи ст. 25 КУзПБ, суд мав би залучити до участі у справі відповідного страховика, чого суд також не зробив.
В матеріалах справи №910/9445/16 про банкрутство ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», код за ЄДРПОУ 16467237 міститься відповідні документи та інформація щодо страхування діяльності Відповідача.
Арбітражний керуючий вважає, що у відповідності до п. 75 Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність) від 2 жовтня 2019 р. №865, не був зобов'язаний надавати відповідь на запитання гр. ОСОБА_1 .
Крім того, у період з 03 по 05 березня 2021 року арбітражний керуючий Гусар І.О. перебував у відрядженні і не мав доступу та не перевіряв з об'єктивних причин електронну скриньку, а 06 - 08 березня 2021 року (включно) були вихідними днями.
Фактично із змістом листа гр. ОСОБА_3 арбітражний керуючий ознайомився 09 квітня 2021 року. Станом на цю дату, питання порушені гр. ОСОБА_1 у своєму листі втратили актуальність у зв'язку із проведенням аукціону.
Також ОСОБА_1 не звертався до ліквідатора ПАТ «УСК «Гарант-Авто» іншими доступними засобами зв'язку, зокрема не телефонував, не звертався із запитом про отримання доступу до документів, що стосуються лоту та не реєструвався для участі в аукціоні.
В той же час, вже 06 березня 2021 року (до проведення аукціону та до спливу встановленого законом строку для відповіді) ОСОБА_1 звернувся із скаргою на бездіяльність арбітражного керуючого.
Зауважив, що позивач не реєструвався для участі в аукціоні, що свідчить про відсутність реального наміру взяти участь в аукціоні та натомість свідчать про умисне штучне створення формальних підстав для подання скарги.
Вказав, що наявність дебіторської заборгованості підтверджується виконавчими документами, виданими на виконання судових рішень про стягнення коштів на користь ПАТ «УСК «Гарант-Авто», а не даними АСВП. За інформацією з АСВП можливо повно встановити інформацію, і щодо дати, номеру та змісту виконавчого документа. Відповідна інформація, у формі таблиці, була додана до оголошення про проведення аукціону.
Ліквідатор ПАТ «УСК «Гарант-Авто» звертався із запитами до органів виконавчої служби про повернення виконавчих документів без виконання.
Зазначене жодним чином не перешкоджає повторному пред'явленню таких виконавчих документів, адже стягувач має можливість звернутись за власним вибором як до органів державної виконавчої служби так і до приватних виконавців.
09 березня 2021 року аукціон з продажу майна ПАТ УСК «Гарант-Авто» відбувся. Визначено переможця, з яким укладено договір та підписано акт приймання-передачі, за яким передано всі документи щодо дебіторської заборгованості виставленої на продаж.
Жодних претензій від учасників аукціону, які зареєструвались та прийняли у ньому участь не надходило.
Перевіркою, проведеною Міністерством юстиції України встановлено порушення діяльності арбітражного керуючого, які полягали у не зазначенні в оголошенні про проведення аукціонів з продажу кредитів фізичних осіб без заставних ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ АВТО» копій всіх документів, необхідних для визначення змісту права та у не наданні замовником аукціону з продажу активів ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ АВТО» відповіді на звернення щодо лота.
В той же час, Міністерством юстиції не аналізувалось та не встановлювалось, що ці порушення стали реальною перепоною для того щоб позивач взяв участь у аукціоні, хоча не мав і не міг мати для цього жодних реальних перешкод, оскільки така дія залежить виключно від його волі та бажання.
Апелянт стверджує, що між тим фактом, що Міністерством юстиції України встановлено певні порушення та фактом, що позивач не зареєструвався для участі в аукціоні не має прямого та послідовного зв'язку.
В свою чергу позивачем мало бути доведено, а судом встановлено, як саме та у який спосіб відповідні порушення вплинули на прийняття позивачем участі у аукціоні.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича, третя особа Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій незаконними, стягнення коштів, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 14 січня 2025 року призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 березня 2025 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.
У судовому засіданні представник арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича - адвокат Леонов Костянтин Юрійович доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про розгляд справи повідомлений у встановленому законом порядку, зокрема шляхом направлення судової повістки-повідомлення на адресу, зазначену ним у позовній заяві. Поштове повідомлення отримав 17 травня 2025 року особисто (а.с. 193)
23 червня 2025 року ОСОБА_1 подав клопотання про відкладення розгляду справи. Вказав, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги одержав 21 червня 2025 року. Крім того, з матеріалами справи ознайомився 23 червня 2025 року та дізнався про оскаржуване рішення і має намір подати апеляційну скаргу в частині незадоволених позовних вимог. З метою надання достатнього часу для реалізації процесуальних прав як подання відзиву на апеляційну скаргу та подання апеляційної скарги клопотав про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з'явилась (статті 240 ЦПК України).
Також ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).
Колегія суддів враховує, що розумні строки судового розгляду є невід'ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи, без достатніх на те підстав, призводить до перебування сторін у стан правової невизначеності.
Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неповажними причин неявки ОСОБА_1 в судове засідання, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, та з огляду на належне повідомлення про судове засідання цього учасника справи, нереалізовану можливість ознайомитися з матеріалами справи з 17 травня 2025 року (дня отримання судової повістки-повідомлення про виклик до суду) протягом місяця, а також його обов'язок як особи, яка ініціювала спір у цій справі вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження, а також добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов'язки, з урахуванням строку розгляду справи, ухвалила проводити розгляд справи по суті за відсутності позивача, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 26 лютого 2021 року арбітражний керуючий Гусар І.О., який є ліквідатором у банкрутній справі №910/9445/16, розмістив у мережі Інтернет на торговому майданчику ДП «Прозорро. Продажі» оголошення про проведення 09 березня 2021 року аукціону з продажу права вимоги ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» за початковою ціною 400 277,59 грн.
З оголошення №UA-PS-2021-02-26-000011-1 вбачається, що розмір гарантійного внеску становить 40 027,76 грн.
ОСОБА_1 вказав у позові, що маючи на меті прийняти участь у цьому аукціоні, позивач ознайомився з документами оголошення (лоту) №UA-PS-2021-02-26-000011-1 та встановив, що відповідачем не було оприлюднено копії усіх документів, необхідних для визначення змісту права вимоги, що пропонувалось до продажу.
03 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача за допомогою електронної пошти із письмовою вимогою відновити його права, оскільки відсутність всіх документів перешкоджали йому визначити зміст права вимоги та відповідно взяти участь у аукціоні.
Однак відповідач відповідь не надав та не оприлюднив копії всіх документів, необхідних для визначення змісту права вимоги.
06 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Міністерства юстиції України зі скаргою на дії та бездіяльність арбітражного керуючого Гусара І.О., в якій просив здійснити позапланову перевірку відповідача за фактом порушення його прав під час проведення аукціону.
Міністерство юстиції України листом від 31 березня 2021 року повідомило про те, що зобов'язало Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) звернутись до відповідача з вимогою надати пояснення з питань, викладених у скарзі від 06 березня 2021 року.
Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) листом від 16 липня 2021 року повідомило про те, що за дорученням Департаменту з питань банкрутства Міністерства юстиції України від 11 травня 2021 року провело позапланову невиїзну перевірку діяльності арбітражного керуючого Гусара І.О. відносно питань, зазначених у скарзі.
За результатами проведеного заходу контролю виявлено порушення арбітражним керуючим Гусаром І.О. окремих вимог Кодексу України з процедур банкрутства та Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №865, щодо яких третьою особою винесено припис відповідачу про недопущення повторних порушень.
З наданого на запит суду припису Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про недопущення повторних порушень від 16 липня 2021 року №49-П встановлено, що за результатами позапланової невиїзної перевірки діяльності арбітражного керуючого Гусара І.О. виявлено порушення вимог:
- п. 1 ч. 2 ст. 12, ч. 8 ст. 77 КУзПБ та абз. 1 п. 53 р. V Порядку організації та проведення аукціонів з продажу майна боржників у справах про банкрутство (неплатоспроможність), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №865, у частині не зазначення в оголошенні про проведення аукціонів з продажу кредитів фізичних осіб без заставних ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ АВТО» копій всіх документів, необхідних для визначення змісту права;
- п. 1 ч. 2 ст. 12 КУзПБ та п. 72 Порядку №865 у частині не надання замовником аукціону з продажу активів ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ АВТО» відповіді на звернення щодо лота.
Вирішено винести арбітражному керуючому Гусару І.О. припис щодо недопущення арбітражним керуючим у подальшій діяльності аналогічних порушень.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд першої інстанції встановив доведеною протиправну бездіяльність арбітражного керуючого Гусара І.О. щодо не надання ОСОБА_1 відповіді на звернення щодо лота №UA-PS-2021-02-26-000011-1 та не оприлюднення в оголошенні про продаж права вимоги копій усіх документів, необхідних для визначення змісту права вимоги. Оскільки розмір гарантійного внеску є більшим від 10 відсотків ціни, за якою майно було продане на аукціоні, суд в порядку ч. 1 ст. 74 КУзПБ стягнув з відповідача на користь позивача штраф у розмірі гарантійного внеску, а саме в сумі 40 027,76 грн.
Підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення матеріальної шкоди стала відсутність доказів на підтвердження оплати послуг адвоката та доказів, що такі витрати понесені позивачем з вини відповідача.
Колегія суддів, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
За правилами п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи про банкрутство (неплатоспроможність) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.
Відповідно до частини 1 статті 61 КУзПБ (тут і далі кодекс в редакції на час виникнення спірних правовідносин) ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з частиною 6 статті 61 КУзПБ дії (бездіяльність) ліквідатора можуть бути оскаржені до господарського суду учасниками справи про банкрутство, права яких порушено такими діями (бездіяльністю).
Частина перша статті 74 КУзПБ визначає, що у разі якщо порушення порядку підготовки та/або проведення аукціону перешкодило особі взяти участь або перемогти на аукціоні, порушник зобов'язаний сплатити такій особі штраф у розмірі гарантійного внеску або у розмірі 10 відсотків ціни, за якою майно було продане на аукціоні, залежно від того, яка з цих сум є більшою.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 квітня 2021 року ліквідовано банкрута ПАТ «УСК «Гарант-Авто» як юридичну особу у зв'язку з банкрутством, а провадження у справі №910/9445/16 про банкрутство закрито.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі №635/4741/17 констатувала, що у справах про банкрутство всі процедури складають цілісне і відокремлене від позовного процесу провадження, метою якого є задоволення вимог кредиторів у випадку неплатоспроможності боржника. Тому спори, які стосуються, зокрема, порушення порядку продажу майна боржника є безпосередньо пов'язаними з провадженням у справі про банкрутство. А отже, їх слід розглядати за правилами господарського судочинства (аналогічний висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постанові від 30 травня 2018 року у справі №635/6730/15-ц).
Спір, що стосується наслідків реалізації майна боржника у процедурі банкрутства, суд не може вирішувати в порядку позовного провадження окремо від провадження у справі про банкрутство. Такий спір слід розглядати у межах останньої з метою реалізації принципу судового нагляду у відносинах неплатоспроможності та банкрутства задля ефективнішого захисту прав та законних інтересів кредиторів (аналогічні висновки сформульовані у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі №908/4057/14, а також у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 25 лютого 2019 року у справі № 906/864/17). Отже, спір щодо правомірності вчинення правочину про відчуження майна боржника у процедурі банкрутства треба розглядати за правилами господарського судочинства у межах провадження у відповідній справі про банкрутство.
Також у постанові від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19 (905/1159/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначаючи юрисдикційність спорів з майновими вимогами боржника та до боржника, щодо якого здійснюється процедура банкрутства, Велика Палата Верховного Суду уже неодноразово зазначала про необхідність розгляду спорів між боржником та іншими суб'єктами (як органами, наділеними владними повноваженнями, так і суб'єктами приватно-правових відносин) щодо майна боржника в межах процедури банкрутства.
За висновками Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2021 року у справі №758/169/21 господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Оскільки спір у цій справі виник з приводу правомірності дій/ бездіяльності арбітражного керуючого Гусара І.О. в процедурі реалізації майна/ майнових прав боржника ПАТ «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО», що якого Господарським судом міста Києва розглядалася справа про банкрутство №910/9445/16, на підставі ч. 6 ст. 61 та ст. 74 КУзПБ ОСОБА_1 мав право оскаржувати такі дії/ бездіяльність виключно в межах провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.
За результатами апеляційного розгляду справи, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції, розглянув справу з порушенням правил предметної підсудності, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення, а провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Встановлено, що у цій справі ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 30 червня 2023 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову до арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича, третя особа Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання дій незаконними, стягнення коштів.
За правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, а позивача ОСОБА_1 звільнено від справи судового збору у цій справі, арбітражному керуючому Гусару І.О. належить компенсувати сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 724,00 грн за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Керуючись ст. ст. 141, 255, 377, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд
Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Гусара Івана Олексійовича - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 31 жовтня 2024 року - скасувати, а провадження у справі закрити.
Компенсувати арбітражному керуючому Гусару Івану Олексійовичу сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 724 (дві тисячі сімсот двадцять чотири гривні) 00 копійок за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністром України.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25 червня 2025 року.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
Г.І. Мостова