справа №753/5881/25 Головуючий у І інстанції - Монін І.В.
апеляційне провадження №33/824/3396/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
23 червня 2025 року суддя Київського апеляційного суду Приходько К.П., за участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності Буца Олександра Анатолійовича, переглянув справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою Буца Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та на якого накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, -
установив:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265096 від 07 березня 2025 року в м. Київ по вул. Бориспільська, 26, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Додж НОМЕР_1 , перед початком руху не впевнився в безпечності, не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований автомобіль Мазда НОМЕР_2 , після чого, рухаючись заднім ходом здійснив наїзд на металевий стовпчик, який знаходився позаду.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби та стовпчик отримали механічні пошкодження.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.п.10.1, 10.9, 13.1 ПДР України, за що передбачена відповідальність ст. 124 КУпАП.
Крім того, відповідно до протоколу серії ААД №968320 від 07 березня 2025 року в м. Київ по вул. Бориспільська, 26, ОСОБА_1 , керував автомобілем Додж НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів.
Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, Буц О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції, в зазначеній частині, скасувати, та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. без позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в момент ДТП, після ДТП, та за фактом прибуття працівників поліції за місцем виклику у стані алкогольного сп'яніння, а також наявність ознак алкогольного сп'яніння або керування останнім транспортним засобом у відповідному стані.
Вказує, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння фактично були лише припущеннями працівників поліції зробленими на основі упереджених та суб'єктивних пояснень власника пошкодженого авто, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та тверджень невідомих осіб, що перебували на місці виклику.
При цьому, під час огляду наявного в матеріалах справи відео з нагрудних камер поліцейських вбачається, що ознак алкогольного сп'яніння, які вказані у протоколі візуально не фіксуються, оскільки ОСОБА_1 поводить себе адекватно, відповідає на запитання поліцейського. Наявність різкого запаху алкоголю з порожнини рота та порушення координації рухів не передаються на відео.
Отже, матеріалами справи не підтверджується факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а підстави для проходження огляду на стан сп'яніння були відсутніми.
Вказує, що працівники поліції не ознайомили ОСОБА_1 з протоколом про вчинення адміністративного правопорушення та не роз'яснили його зміст.
Самі працівники поліції допустили зі своєї сторони вживання образливих та принизливих висловів у відношенні ОСОБА_1 .
Зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення у справі не було враховано та взято до уваги, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, обставини, які могли б бути визнані судом як такі, що обтяжують його відповідальність, у справі відсутні, його протиправні дії не завдали значної матеріальної шкоди іншим особам, а також не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам, свою вину за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП він визнає повністю, розкаюється у вчиненому і зробив для себе висновки про неможливість допущення ним аналогічних правопорушень у майбутньому за будь-яких обставин.
Крім того ОСОБА_1 має матір - ОСОБА_2 , яка с інвалідом 1 групи (загальне захворювання) та проживає в м. Житомирі, у зв'язку з чим ОСОБА_1 вимушений часто відвідувати м. Житомир для здійснення догляду за матір'ю.
Також ОСОБА_1 є працівником ДП «УКРОБОРОНСЕРВІС» основним напрямком діяльності якого є реалізація державних інтересів України у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військово-технічного та спеціального призначення.
Право на керування транспортними засобами за вказаних обставин є необхідним ОСОБА_1 та невід'ємно пов'язане з можливістю здійснення ОСОБА_1 догляду за матір'ю та виконанням службових обов'язків, тоді як обмеження такого права призведе до неможливості належного виконання ним своїх службових обов'язків та здійснення догляду за матір'ю.
В даному випадку судом першої інстанції не було враховано, що накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу, є достатнім для критичного усвідомлення останнім протиправності свого вчинку, зокрема в частині адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, навіть з урахуванням обставин справи, зокрема алгоритму неправомірних дій правоохоронців, про що зазначено вище, а також в достатній мірі слугуватиме вихованню ОСОБА_1 та запобігатиме вчиненню ним нових, в тому числі аналогічних правопорушень у сфері дорожнього руху.
У судовому засіданні Буц О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з вищевказаних підстав.
Представник Дарницької окружної прокуратури м. Києва в суде засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Таким чином, суд відповідно до вимог ст. 250, ч. 6 ст. 294 КУпАП вважав за можливе слухати справу за відсутності осіб, що не з'явилися.
Заслухавши захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Постанова суду першої інстанції повністю відповідає зазначеним вище вимогам.
Як убачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у матеріалах адміністративної справи доказах.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_1 дотримано не було.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
-у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №265096 від 07 березня 2025 року;
-у схемі місця ДТП;
-у показаннях ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
-у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №968320 від 07 березня 2025 року;
-у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 07 березня 2025 року;
-на відеозаписі з нагрудних бодікамер 474042, 474597, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення та, на яких зафіксовано під час відеофіксації обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, та відмова від проходження огляду на стан сп'яніння.
ОСОБА_1 своїми діями порушив п. 2.5 ПДР України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності.
Протокол про адміністративне правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Дії працівників поліції, які складали протокол, не визнано протиправними у передбачений законом спосіб.
Обставини, зазначені в протоколі повністю узгоджуються із дослідженим судом апеляційної інстанції відеозаписами із нагрудної камери (відеореєстратора) поліцейського, на якому достатньо повно відображені події, які відбувались 07 березня 2025 року за участю ОСОБА_1 .
Відеозапис свідчить про дотримання працівниками поліції в повному обсязі Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції під час проведення її огляду та вимог ст. 266 КУпАП.
Відеозаписи є одними із об'єктивних доказів в справі про адміністративне правопорушення. А на відео зафіксована подія правопорушення. Цей відеозапис суд оцінює в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в даній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_5 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Отже, вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності апеляційний суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт перебування ОСОБА_1 в момент ДТП, після ДТП, та за фактом прибуття працівників поліції за місцем виклику у стані алкогольного сп'яніння, а також наявність ознак алкогольного сп'яніння або керування останнім транспортним засобом у відповідному стані, оскільки зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння фактично були лише припущеннями працівників поліції зробленими на основі упереджених та суб'єктивних пояснень власника пошкодженого авто, щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, та тверджень невідомих осіб, що перебували на місці виклику, суд вважає безпідставними, оскільки відповідно до диспозиції та санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідальності за вказаною статтею підлягають особи, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння, а також особи, які керують транспортним засобом та які відмовились від проходження огляду на стан сп'яніння.
При цьому, суд зважає на те, що мотиви відмови від проходження огляду на стан сп'яніння не мають значення для висновків про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, як убачається із фабули протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а саме за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
Обставина, щодо відмови від проходження огляду, яка є самостійною підставою для притягнення до відповідальності, не спростована.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративне правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Наведені докази жодним чином не спростовуються іншими доказами чи матеріалами справи, в тому числі і доводами Буца О.А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , який заперечив вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення, так і у постанові суду.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності притягується вперше, обставини, які могли б бути визнані судом як такі, що обтяжують його відповідальність, у справі відсутні, його протиправні дії не завдали значної матеріальної шкоди іншим особам, а також не спричинили істотної шкоди громадським чи державним інтересам, свою вину за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 124 КУпАП він визнає повністю, розкаюється у вчиненому і зробив для себе висновки про неможливість допущення ним аналогічних правопорушень у майбутньому за будь-яких обставин, є необґрунтованими і не заслуговують на увагу. Таку позицію слід розцінювати, як намагання ОСОБА_1 уникнути встановленої Законом відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Інших переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів висновки суду першої інстанції та були безумовною підставою для скасування судового рішення не встановлено.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку, що постанова судді є законною та обґрунтованою, відсутні підстави для її скасування, в зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді - без змін.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу Буца Олександра Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду К.П. Приходько