Апеляційне провадження № 33/824/2595/2025
Справа № 752/2627/25
Головуючий в суді І інстанції Токман Ю.Ф.
Доповідач в суді ІІ інстанції Кашперська Т.Ц.
Іменем України
23 червня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Кашперської Т.Ц., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , захисника Горобівського Івана Григоровича, розглянувши справу за апеляційною скаргою захисника Горобівського Івана Григоровича на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.1 «а» ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП,
Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років, стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 15 січня 2025 року о 12:29 керував транспортним засобом BMW 3201 д.н.з. НОМЕР_1 в м. Києві по Столичному шосе, 101В, будучи позбавленим права керування, повторно протягом року, чим порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Не погоджуючись з даною постановою, захисник Горобівський І.Г. в інтересах ОСОБА_1 28 березня 2025 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року, закрити провадження в справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП; за відсутності підстав для скасування постанови та закриття провадження в справі постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року змінити, виключивши з мотивувальної та резолютивної частини постанови вказівку про накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 5 років.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на незаконність та необґрунтованість постанови, неповноту судового розгляду, грубе порушення вимог процесуального права.
Вказував, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 постановою серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, при цьому до матеріалів справи працівниками поліції долучено роздруківку електронної копії зазначеної постанови, яка не містить відомостей про набрання нею законної сили і яка не завірена належним чином.
Довідка інспектора відділу адміністративної практики УПП у м. Києві складена відповідно до облікових даних бази «Інформаційний портал Національної поліції України», не є рішенням уповноваженого органу, а отже не є доказом наявності в діях ОСОБА_1 повторності вчинення адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що особа вважається притягнутою до будь-якої відповідальності з моменту набрання рішенням законної сили, тобто після закінчення строку на його оскарження, а кваліфікація правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2-4 ст. 126 КУпАП, при цьому відсутність відомостей про набрання постановою ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП законної сили та відсутність належного засвідчення електронної копії постанови свідчить, що копія постанови є неналежним та недопустимим доказом у справі.
Таким чином, органом поліції, співробітник якого склав протокол про адміністративне правопорушення, було порушено вимогу ст. 251 КУпАП щодо обов'язку збирання доказів. У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 повторно протягом року вчинив порушення, передбачено ч. 2-4 ст. 126 КУпАП.
Наголошував, що постанову серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року було оскаржено в судовому порядку, розгляд справи триває, остаточного рішення у справі не прийнято (справа № 208/13795/24), докази оскарження постанови надано суду першої інстанції та вони містяться в матеріалах справи. Є незрозумілим, яким чином суд першої інстанції дійшов висновку про вчинення ОСОБА_1 правопорушення повторно. Оскільки постанову серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року було оскаржено, остання в силу ч. 1 ст. 291 КУпАП не набрала законної сили, а отже ознак повторності вчинення адміністративного правопорушення не було, відсутня об'єктивна сторона адміністративного правопорушення за ч. 5 ст. 126 КУпАП та відсутні підстави для складання відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Зазначив, що суд першої інстанції при підготовці справи до розгляду дійшов висновків про винуватість особи на підставі припущень. Вказував, що виходячи з висновків суду першої інстанції, ОСОБА_1 є особою, яка не отримувала посвідчення водія та не має права керування транспортним засобом. Натомість при накладенні адміністративного стягнення судом першої інстанції не враховано положення ст. 30 КУпАП, відповідно до якої позбавлення наданого даному громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до п'яти років за систематичне порушення порядку користування цим правом. Таким чином, позбавити права керування транспортного засобами можливо лише ту особу, якій таке право надано.
Зауважував, що санкція ч. 5 ст. 126 КУпАП передбачає стягнення у вигляді штрафу в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від 5 до 7 років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого. При цьому відповідно до ч. 4 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування таким засобом, визначено стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто без позбавлення права керування транспортним засобом.
Наводив зміст ст. 7, 23, 30, 33 КУпАП, ст. 19, 62 Конституції України, постанову Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2006 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», вказував, що виходячи з конструкції диспозиції та санкції ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції був не вправі застосовувати покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та захисника Горобівського І.Г., які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа, уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто дії особи, які відповідають диспозиції ч. 5 ст. 126 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Суд ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють як об'єктивну, так і суб'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Також стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особа, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначених вимог закону у цій справі у повній мірі дотримано не було, а постанова суду першої інстанції зазначеним вище вимогам не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи та судового рішення, при розгляді даної справи суд першої інстанції суду не достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов до хибного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Ухвалюючи рішення про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд першої інстанції визнав доведеним те, що він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, повторно протягом року.
Дані обставини судом встановлені з долучених до матеріалів справи:
- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 221553 від 15 січня 2025 року, згідно якого 15 січня 2025 року о 12:29 в м. Києві, шосе Столичне 101В водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи відповідного права керування таким транспортним засобом, правопорушення вчинено повторно протягом року від 02 листопада 2024 року постанова ЕНА 3398847, чим порушив п. 2.1 «а» ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом;
- картки обліку адміністративного правопорушення, згідно якої посвідчення водія НОМЕР_2 було видане ОСОБА_1 11 серпня 2007 року;
- копії постанови серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, згідно якої 02 листопада 2024 року о 22:30 ОСОБА_1 в м. Дніпро по вул. Криворізька, 39 керував транспортним засобом BMW д.н.з. НОМЕР_1 , будучи позбавленим права керування транспортним засобом постановою від 08 квітня 2024 року Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська;
- довідки УПП у м. Києві щодо повторності вчиненого адміністративного правопорушення,
- відеозапису з нагрудної камери поліцейського на підтвердження зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин;
- копії постанови Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 квітня 2024 року в справі № 207/94/24, згідно якої ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Відхиляючи доводи сторони захисту про те, що попередня постанова відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 126 КУпАП не набрала законної сили, оскаржується в судовому порядку, суд першої інстанції виходив із того, що такі доводи не спростовують наявності в діях ОСОБА_1 ознак повторності та не можуть бути підставою для закриття провадження в справі.
Апеляційний суд не може повністю погодитися з такими висновками, враховуючи таке.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до п. 2.1(а) Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За змістом ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами, - тягне за собою позбавлення права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців.
Керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п'яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.
Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07 листопада 2015 року № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
З наведеного слідує, що для наявності такої кваліфікуючої ознаки, визначеної ч. 5 ст. 126 КУпАП, як повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, особу вже має бути піддано адміністративному стягненню за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП).
Те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу, у даному випадку, органами Національної поліції.
Відповідно до ст. 289 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Статтею 299 КУпАП передбачено, що при оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Так, під час розгляду справи судом першої інстанції стороною захисту було надано до суду копію ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 грудня 2024 року в справі № 208/13795/24 про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідності за ч. 4 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, станом на час складання протоколу в справі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 221553 від 15 січня 2025 року у справі, що переглядається, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року була оскаржена ОСОБА_1 в судовому порядку, отже, станом на 15 січня 2025 року не існувало постанови, яка б набрала законної сили та підлягала виконанню.
Довідка щодо проведених заходів із встановлення повторності вчиненого адміністративного правопорушення від 17 січня 2025 року не свідчить про повторність вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушення за ст. 126 КУПАП, оскільки не містить відомостей про виконання ОСОБА_1 накладеного адміністративного стягнення за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а також про судові рішення за результатами оскарження постанови серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Зокрема, дана довідка містить лише інформацію про те, що на ОСОБА_1 02 листопада 2024 року працівниками поліції за невиконання вимоги п. 2.1. а) ПДР України було винесено постанову про накладання адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 3398847, відповідальність за яке передбачено ч. 4 ст. 126 КУпАП.
Крім того, відомості у довідці за 17 січня 2025 року не містять інформації про сплату штрафу, примусове стягнення штрафу, а також даних постанови чи рішення суду, які б зумовлювали настання відповідальності у ОСОБА_1 .
Таким чином, станом на 15 січня 2025 року ОСОБА_1 не був особою, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, оскільки постанова про притягнення до відповідальності за зазначеною нормою не набрала законної сили, а тому його дії щодо керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, які мали місце 15 січня 2025 року, не можуть бути кваліфіковані за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Тобто, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мав місце до набрання законної сили постановою серії ЕНА № 3398847 від 02 листопада 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП, і така кваліфікуюча ознака ч. 5 ст. 126 КУпАП як повторність, в даному випадку відсутня.
Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що мало наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, наявність складу якого у діях ОСОБА_1 матеріалами справи не доведено.
Крім того, постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він керував транспортним засобом, будучи позбавленим права керування, що не відповідає змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 221533, згідно якого, ОСОБА_1 керував транспортним засобом, не маючи відповідного права керування таким.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Разом із тим, суд першої інстанції за власною ініціативою змінив викладену в протоколі фабулу адміністративного правопорушення, з чим апеляційний суд погодитися не може.
Дослідивши всі докази у провадженні, в їх сукупності, слід визнати, що вони є суперечливими, а тому не можуть бути розцінені як такі, що беззаперечно вказують на доведеність винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд доходить висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення, постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу захисника Горобівського Івана Григоровича задовольнити.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 20 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні п. 2.1 «а» ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення п. 2.1 «а» ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кашперська Т.Ц.