Справа № 760/12560/25 Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/4172/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
19 червня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190 КК України у кримінальному провадженні №42024100000000331 від 19.11.2024 року,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року задоволено клопотання слідчого слідчого управління ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_9 , про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Продовжено відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 24 червня 2025 включно.
Заставу визначену на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2025 в розмірі 8 917 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 000 676 грн., залишено без змін.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в повному обсязі, а у випадку, якщо за результатом розгляду суд апеляційної інстанції дійде до висновку про наявність підстав і доказів про продовження застосування запобіжного заходу - обрати ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою (домашній арешт, особисте зобов'язання) або зменшити розмір застави встановивши її у межах відповідно до п.2 ч.5 с.182 КПК України.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що відсутня обґрунтована підозра та докази про вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Апелянт наголошує на тому, що клопотання сторони обвинувачення не містить належним чином доведених обставин, у тому числі доказів, які б свідчили про існування хоча б одного з ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Крім того, апелянт зазначає, що слідчим суддею не враховано стану здоров'я та сімейного стану ОСОБА_7 при постановленні оскаржуваної ухвали, а визначений розмір застави є непомірним для підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_9 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42024100000000331від 19.11.2024, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190 КК України.
24.12.2024 ОСОБА_7 затримано в порядку ст.ст. 208-211 КПК України та складено і вручено повідомлення про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190 КК України.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190 КК України підтверджується зібраними, під час досудового розслідуваннями, в кримінальному провадженні доказами, та іншими матеріалами в їх сукупності.
26.12.2024 ухвалою слідчого судді слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 21.02.2025 року включно із визначенням розміру застави 12 446 (дванадцяти тисяч чотириста сорок шість) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 37 686 488 (тридцять сім мільйонів шістсот вісімдесят шість тисяч чотириста вісімдесят вісім) грн.
14.02.2025 постановою заступника керівника Київської міської прокуратури, строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 24.03.2025 року включно.
19.02.2025 ухвалою слідчого судді слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 24.03.2025 року включно та визначено розмір застави 10 570 (десять тисяч п'ятсот сімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб для забезпечення виконання обов'язків, визначених КПК України, що становить 32 005 960 (тридцять два мільйони п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят ) грн.
14.03.2025 ухвалою слідчого судді слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до шести місяців, тобто до 24.06.2025 року включно.
20.03.2025 ухвалою слідчого судді слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва відносно підозрюваного ОСОБА_7 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 18.05.2025 року включно, із визначенням розміру застави 8 917 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 000 676 (двадцять сім мільйонів шістсот сімдесят шість) грн.
16.05.2025 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва продовжено відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування, тобто до 24.06.2025 включно, із залишенням розміру застави, визначеного на підставі ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.03.2025, а саме в розмірі 8 917 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 27 000 676 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Колегія суддів вважає, що продовжуючи строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , слідчий суддя дійшов правильного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні ним кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190 КК України, що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними в ухвалі слідчого судді.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; спотворити будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів, інших підозрюваних; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти встановленим слідчим суддею ризикам у кримінальному провадженні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Крім того, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, у відповідності до вимог ч. 4, 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про визначення йому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 27 000 676 грн.
Всупереч доводам апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, та який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки ОСОБА_7 . Підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні слідчого дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатніми для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_7 складу кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.5 ст.190 КК України, неналежності та недопустимості зібраних у справі доказів, позаяк вважає їх передчасними та такими, що підлягають дослідженню та вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Доводи представника апелянта про те, що органом досудового розслідування не доведено продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними, позаяк наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, як просить сторона захисту, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги в цій частині, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у справі належних доказів, які б підтверджували, що встановлені слідчим суддею ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на день апеляційного розгляду клопотання втратили свою актуальність.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За наведених обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 16 травня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2
Судді:
ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ___________