Ухвала від 19.06.2025 по справі 757/22134/25-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 757/22134/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/4126/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2025 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України у кримінальному провадженні №42024164690000013 від 02.02.2024,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодження прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою.

Продовжено ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 24.06.2025 включно.

Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про взяття на особисту поруку ОСОБА_9 .

Визначено ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 000 000 гривень.

Покладено на ОСОБА_9 в разі внесення застави, наступні обов'язки, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування до 24.06.2025 включно.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 подав апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити повністю клопотання та продовжити ОСОБА_9 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 26 421 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80 002 788 грн, поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги з доповненнями тим, що слідчим суддею при постановлені оскаржуваної ухвали повною мірою не враховано наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Апелянт наголошує на тому, що визначений оскаржуваною ухвалою слідчого судді розмір застави не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, що є необґрунтованим та невмотивованим, а також не відповідає фактичним обставинам.

Крім того, апелянт зазначає, що навіть перебуваючи під вартою ОСОБА_9 користувався засобами зв'язку та носіями інформації, які були вилучені в нього працівниками ДУ «Київський слідчий ізолятор» в ході проведення режимних заходів, під час огляду окремих із них було виявлено військово-облікові документи третіх осіб, листування певного змісту, що може свідчити про те, що підозрюваний використовує свої зв'язки, зумовлені колишнім статусом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 для вчинення нових злочинів чи протидію дійсному кримінальному провадженню.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_9 подала апеляційні скарги, в яких просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою та звільнити ОСОБА_9 з-під варти.

Обґрунтовує доводи апеляційних скарг тим, що матеріали клопотання не містять відомостей та належних та допустимих доказів для підтвердження обставин щодо реальної наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України.

Апелянт наголошує на тому, що у матеріалах наявні медичні документи, що підтверджують погіршення стану здоров'я підозрюваного, в той же час органом досудового розслідування не заперечується те, що в умовах СІЗО ОСОБА_9 не може отримати необхідну медичну допомогу.

Крім того, апелянт зазначає, що ОСОБА_9 має бездоганну службу протягом 34 років, учасник АТО, народжений державними нагородами, до дисциплінарної чи іншої відповідальності не притягався, має на утриманні малолітніх дітей.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні клопотання про продовження строку тримання під вартою.

Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що підозра, повідомлена ОСОБА_9 є безпідставною та не підтверджується належними та допустимими доказами та ґрунтується виключно на припущеннях.

Крім того, апелянт зазначає, що відверто непомірним, обтяжливим і необґрунтованим для підозрюваного є визначений слідчим суддею альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 000 000 гривень.

Захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_7 в судове засідання повторно не прибули, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Від захисника ОСОБА_7 надійшло до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з тим, що захисники заздалегідь повідомили суд про перебування у відпустці та відрядженні.

Однак, колегія судів звертає увагу, що Верховний Суд у постанові ККС від 24 вересня 2019 року у справі № 755/10138/16-к зробив висновок, що неявка учасників провадження свідчить про зловживання правами. Так, ВС вказав, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про наявність у діях сторони захисту зловживання своїми правами, що має своїм наслідком безпідставне затягування процесу.

Так, з матеріалів провадження вбачається, що захисники ОСОБА_8 , ОСОБА_7 жодного разу не з'явилися в судове засідання, уже неодноразово судове засідання відкладалося за їх клопотаннями, а тому, з огляду на дотримання розумних строків розгляду справи та недопустимість зловживання процесуальними правами, колегія суддів вважає, що наведені в клопотанні підстави є неповажними для відкладення розгляду справи, а будь-яких інших об'єктивних підстав неможливості прибути в судове засідання, клопотання не містить.

З урахуванням положень ч. 1 ст. 172, ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд за відсутності осіб, які без поважних причин не прибули в судове засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_13 , який підтримав свою апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, думку підозрюваного ОСОБА_9 , який брав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_14 , яка діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги №004-260007762 від 13.06.2025, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора та підтримали апеляційні скарги сторони захисту, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційних скарг, колегія суддів доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора та відмову у задоволенні апеляційних скарг сторони захисту, виходячи з наступного

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Як вбачається із наданих суду матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 426-1 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні забезпечується групою прокурорів з числа прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону та прокурорів Офісу Генерального прокурора.

25.12.2024 о 14 год. 19 хв. ОСОБА_9 затримано в порядку абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України. Підставою для затримання підозрюваного ОСОБА_9 слугувало те, що виникли обґрунтовані обставини, які дають підстави вважати, що можлива його втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності, як особи, підозрюваної у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто підстава зазначена в абз. 6 ч. 1 ст. 615 КПК України.

26.12.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/61181/24-к до підозрюваного ОСОБА_9 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.02.2025 із альтернативою внесення застави в межах 133 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 402 724 000 гривень, зобов'язавши підозрюваного ОСОБА_9 виконувати процесуальні обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

17.02.2025 постановою керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42024164690000013 від 02.02.2024 за підозрою ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 114-1 та ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України та за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 426-1 КК України, продовжено до трьох місяців, тобто до 25.03.2025 включно.

21.02.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/8001/25-к підозрюваному ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.03.2025 із альтернативою внесення застави в розмірі 200 000 000 гривень, поклавши на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

13.03.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/11770/25-к строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до 6 місяців, тобто до 24.06.2025 року.

20.03.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі № 757/12734/25-к підозрюваному ОСОБА_9 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 18.05.2025 із альтернативою внесення застави в розмірі 179 863 200 гривень, поклавши на підозрюваного ОСОБА_9 обов'язки, визначені частиною п'ятою статті 194 Кримінального процесуального кодексу України.

Термін запобіжного заходу відносно ОСОБА_9 , застосований згідно ухвали Печерського районного суду міста Києві від 20.03.2025 у справі № 757/12734/24-к у вказаному кримінальному провадженні обчислюється з 25.12.2024 з 14 год. 19 хв. та спливає 18.05.2025.

08.05.2025 ухвалою Печерського районного суду міста Києві у справі № 757/20876/24-к суму застави ОСОБА_9 визначено в розмірі 26421 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80 002 788 грн.

12.05.2025 (надійшло до суду 14.05.2025) заступник керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодження прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу генерального прокурора ОСОБА_13 , звернувся до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , в якому просив продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 26 421 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 80 002 788 грн, у межах строку досудового розслідування, до 24.06.2025, поклавши на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави.

14.05.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва продовжено ОСОБА_9 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 24.06.2025 включно.

Визначено ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 20 000 000 гривень.

Покладено на ОСОБА_9 в разі внесення застави, наступні обов'язки, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначено в межах строку досудового розслідування до 24.06.2025 включно.

Відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_7 про взяття на особисту поруку ОСОБА_9 .

Однак, колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком слідчого судді в частині визначення розміру застави, з огляду на наступне.

Як вбачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Згідно частин 1-4 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до встановленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У справі «Маккей проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що основна мета статті 5 Конвенції полягає у запобіганні свавільного або безпідставного позбавлення волі особи.

Європейський суд з прав людини під час вирішення справи «Медведев та інші проти Франції» зауважив, що право на свободу і особисту недоторканість має першочергове значення у «демократичному суспільстві» у значенні, передбаченому Конвенцією.

Відповідно до п. «с» ст. 5 Конвенції, законними є арешт або затримання, здійснені з метою допровадження особи до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, перевіривши доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, колегія суддів вважає, що слідчим суддею належним чином з'ясовано, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність на цьому етапі розслідування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, що підтверджується наявними у матеріалах судового провадження доказами.

Так, обґрунтованість підозри ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними матеріалами кримінального провадження, найбільш вагомими серед яких є:

- рапорт про виявлення кримінального правопорушення № 11/1-69вн-24 від 02.02.2024;

- рапорт про виявлені кримінальні правопорушення № 1550/10-2-05-02/30/24 від 27.11.2024;

- повідомлення командиру військової частини НОМЕР_1 (ОК « ІНФОРМАЦІЯ_3 ») за формою НВ-1 № 1978 від 06.03.2022.

- рапорт ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 № 943/2074 від 12.03.2022;

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_16 № 218 від 23.03.2022;

- довідка ВЛК № 638 від 04.04.2022 за результатами проведення медичного огляду ВЛК ВМКЦ ЦР ОСОБА_9 від 04.04.2022;

- акт проведення розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку (зникнення, смерті, аварії) (форма НВ-2) військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022;

- акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) (форма НВ-3) щодо обставин заподіяння полковнику ОСОБА_9 тілесних ушкоджень військової частини НОМЕР_1 від 07.04.2022;

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_16 № 311 від 07.04.2022 про результати службового розслідування;

- довідка військової частини НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) на ім'я ОСОБА_9 від 08.04.2022 за № 61/172;

- рапорт заступника начальника-начальника сектору Мобілізаційно-оборонної роботи ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_17 від 08.04.2022;

- лист ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_15 від 12.04.2022 вих. № 943/2388 з проханням змінити причинного зв?язку поранення, отриманого 06.03.2022 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_9 з доданими документами;

- протокол засідання 18 РВЛК № 122 від 14.04.2022, у якому 18 Регіональна ВЛК (м. Одеса) відмінила постанову ВЛК, у довідці ВЛК ВМКЦ ЦР № 638 від 04.04.2022 та в ході засідання ВЛК з визначення причинного зв?язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, підтвердила віднесення поранення ОСОБА_9 до такого, що пов'язане із захистом Батьківщини;

- картками огляду ОСОБА_9 від 03.05.2022, 03.06.2022 та 17.06.2022;

- довідками, виданими ВЛК Клініки амбулаторно-поліклінічної допомоги № 807 від 03.06.2022, № 1288 від 03.06.2022, № 1571 від 17.06.2022 на підставі звернення ОСОБА_9 та довідки № 61/172 від 08.08.2022;

- накази командира ВЧ НОМЕР_1 ОСОБА_16 № 344 від 14.04.2022 щодо виплат за період з 06 по 31.03.2022, наказ № 367 від 20.04.2022 щодо виплат за період з 01 по 15.04.2022, наказ № 409 від 01.05.2022 щодо виплат за період з 16 по 30.04.2022, наказ № 522 від 07.06.2022 щодо виплат за період з 01 по 31.05.2022, наказ № 595 від 02.07.2022 щодо виплат за період з 01 по 15 та з 18 по 30.06.2022;

- довідкою від 11.02.2025 № 943/9/528 ІНФОРМАЦІЯ_2 про розмір виплат ОСОБА_9 та нарахованих зборів та обов'язкових платежів;

- листом від 12.02.2025 № 943/9/3282 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що ОСОБА_9 не отримував грошові кошти як учасник заходів по захисту Батьківщини;

- листом від 12.02.2025 № 943/9/3283 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що матеріали службового розслідування події 06.03.2022 до ОТЦК та СП не надходили, а також про те, що лист 18 РВЛК № 100 від 14.04.2022 до ІНФОРМАЦІЯ_2 не надходив;

- листом від 05.02.2025 № 548/2060 ВМКЦ Південного регіону про отримання довідок № 807 від 03.06.2022, № 1288 від 03.06.2022, № 1571 від 17.06.2022 ОСОБА_9

- протоколами допитів свідків ОСОБА_18 від 06.02.2024, ОСОБА_19 від 07.02.2024, ОСОБА_20 від 07.02.2024, ОСОБА_21 від 08.02.2024, ОСОБА_22 від 09.02.2024, ОСОБА_23 від 16.02.2024, ОСОБА_24 від 06.06.2024, ОСОБА_25 від 06.06.2024, ОСОБА_26 від 07.06.2024, ОСОБА_27 від 07.06.2024, ОСОБА_28 від 07.06.2024;

- протоколами допиту свідків ОСОБА_15 від 11.02.2025, ОСОБА_29 від 12.02.2025, ОСОБА_22 від 12.02.2025, ОСОБА_24 від 12.02.2025, ОСОБА_30 від 13.02.2025, ОСОБА_19 від 13.02.2025, ОСОБА_31 від 13.02.2025; ОСОБА_16 від 16.04.2025, ОСОБА_32 від 16.04.2025, ОСОБА_33 від 17.04.2025 та інших осіб.

- повідомлення начальника штабу-заступника командувача ОСУВ «Одеса» від 14.09.2023 року № 2/1756, відповідно до якого полковник ОСОБА_9 не залучався до складу сил оперативно-стратегічного угрупування «Одеса» та в складі угрупування не приймав участь у забезпеченні національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії Російської Федерації;

- лист військової частини НОМЕР_1 від 14.08.2023 № 2393/5/5/1430, відповідно до якого полковник ОСОБА_9 до складу військовослужбовців, які брали безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із військовою агресією рф проти України не залучався;

- 1). Телеграмою Кабінету міністрів України № НР248/1217 від 07.03.2022; 2). Порядком документального підтвердження (в умовах воєнного стану) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оброни, відсічі і стримуванні збройної агресії, а також підтвердження перебування військовослужбовців в районах проведення зазначених заходів; 3). Телеграмою Кабінету міністрів України № НР № 248/1298 від 25.03.2022; 4) Окремим дорученням Міністерства оборони України № 912/з/29 від 23.06.2022;

- акт проведення додаткового спеціального розслідування № 59989 від 19.04.2024, затверджений 19.04.2024 Командувачем Сухопутних військ Збройних Сил України ОСОБА_34 ;

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 22.04.2024 № 311 «Про виконання пропозицій Акту проведення додаткового спеціального розслідування від 19.04.2024 № 59989»;

- наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024 № 358 «Про результати додаткового спеціального розслідування» (на виконання наказу № 316 від 18.04.2024 та Акту № 59989);

- акт службового розслідування № 77105 від 15.05.2024;

- акт про нещасний випадок (зникнення, смерть) за формою НВ-3, затверджений ТВО командира військової частини НОМЕР_1 від 06.05.2024;

- протокол засідання ВЛК ЦВЛК Збройних Сил України № 4672 від 08.06.2024;

- інші матеріали кримінального провадження в їх сукупності.

Крім цього, колегія суддів вважає, що перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду; спотворити будь-яку з речей та документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експертів; вчинити інше кримінальне правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про продовження їх існування, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_9 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на характер та наслідки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він підозрюється.

Так, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_9 в їх сукупності, колегія суддів доходить висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи конкретні обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде перебувати під вартою, може знищити, сховати або спотворити речі чи документи, які мають значення для кримінального провадження, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Крім цього, виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, колегія суддів вважає, що не виключена ймовірність того, що підозрюваний, у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини інкримінованого злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності, оскільки наявність ризиків впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від інших учасників кримінального провадження, свідків та дослідження їх судом.

Матеріали судового провадження також містять докази про наявність існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості підозрюваного перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином чи вчинити інше кримінальне правопорушення, які, поряд із раніше зазначеними ризиками, теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.

Колегія суддів зауважує, що ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги наявність у провадженні реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_9 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, в сукупності із вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, його вік та стан здоров'я, майновий та сімейний стан, репутацію, спосіб життя, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти встановленим слідчим суддею ризикам у кримінальному провадженні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_9 , оскільки слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Колегія суддів також зауважує, що слідчим суддею враховано, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 закінчується 18.05.2025 року, а через виняткову складність провадження завершити досудове розслідування до вказаного строку не виявляється можливим через необхідність проведення ряду процесуальних дій, що свідчить про те, що продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Разом з цим, проаналізувавши встановлені під час апеляційного розгляду обставини, колегія суддів вважає, що прийнявши обґрунтоване рішення про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя не в повній мірі оцінив порушення цінностей суспільства в даному кримінальному провадженні та належним чином не врахував вимоги ч. 4 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України, при визначенні альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на таке.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити в особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні. Розмір застави повинен визначатися виходячи з особи обвинуваченого, його майнового стану і його відносин з особами, які надають забезпечення, іншими словами, враховувати той факт, чи буде втрата забезпечення чи дії проти поручителів у випадку неявки обвинуваченого в суд достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб не здійснити втечу.

Так, як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні "Istomina v. Ukraine" від 13.01.2022 (заява № 23312/15), «гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок підозрюваного злочину, а лише присутність обвинуваченого на судовому засіданні. Таким чином, розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на обвинуваченого, його майно та його чи її відносини з особами, які мають надати особисту поруку, іншими словами, на ступінь впевненості щодо можливої перспективи того, що втрата застави або позов проти гарантів у разі неявки підсудного в судове засідання буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб запобігти бажанню втекти з його або її боку… Оскільки йдеться про основне право на свободу, гарантоване статтею 5, органи влади повинні надзвичайно обережно встановити відповідний розмір застави, і вирішити, чи є необхідним продовження тримання під вартою. Серйозність звинувачень проти обвинуваченого не може бути вирішальним фактором, що виправдовує суму застави» (§25 рішення).

При цьому, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя не надав належну і ретельну оцінку всіх релевантних факторів, які підлягають встановленню під час визначення розміру застави, та не співставив конкретні обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та його наслідки із реальною можливістю забезпечити альтернативним запобіжним заходом у виді застави впевненість у тому, що ОСОБА_9 не буде порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про визначення йому застави у розмірі 20 000 000 грн, про що обґрунтовано зазначив прокурор в апеляційній скарзі.

Таким чином, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходить висновку, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

Так, враховуючи обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, дані про його особу, репутацію, майновий та сімейний стан та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що застава в розмірі 80 002 788 грн, яку просить визначити сторона обвинувачення, є завідомо непомірною для підозрюваного ОСОБА_9 , позаяк такий розмір обґрунтовано слідчим, без урахування положень однієї із загальних засад кримінального провадження презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, регламентованої ст. 17 КПК України, та практики Європейського суду з прав людини.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що підозрюваному ОСОБА_9 необхідно визначити заставу у розмірі 15 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 000 гривень, позаяк такий розмір застави буде співмірним з існуючими в кримінальному провадженні ризиками та пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, та в разі її внесення зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, а також в повній мірі узгоджуватись з положеннями ст. 182 КПК України та наведеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Вирішуючи питання про покладення на підозрюваного обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, у зв'язку із внесенням застави, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи клопотання про необхідність покладення на нього наступних обов'язків:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Так, відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України, обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного на строк не більше двох місяців.

Доводи, на які посилається прокурор в обґрунтування апеляційної скарги, вищевказаного не спростовують та враховані колегією суддів при визначенні підозрюваному розміру застави одночасно із застосуванням запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який, на переконання колегії суддів, є співмірним з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю кримінального правопорушення, та підстав вважати його занадто м'яким колегія суддів не вбачає.

Доказів недостатності застосованого підозрюваному альтернативного запобіжного заходу у виді застави для виконання покладених на нього обов'язків прокурором не надано.

Викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_9 підозри, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно виходив з того, що наведені у клопотанні слідчого дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту розгляду справи в суді, є достатніми для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційних скарг сторони захисту щодо відсутності у діях ОСОБА_9 складу інкримінованого кримінального правопорушення, позаяк вважає їх передчасними та такими, що підлягають дослідженню та вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Доводи апеляційних скарг сторони захисту про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також відхиляє, позаяк наявність обставин, які б давали підстави вважати про відсутність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_9 колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.

При цьому, доводи сторони захисту в частині характеризуючих ознак та даних про особу підозрюваного були досліджені колегією суддів, однак самі по собі не можуть забезпечити впевненості у його належній процесуальній поведінці і не свідчать про відсутність існування ризиків у кримінальному провадженні та не можуть бути достатніми підставами для відмови у задоволенні клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, як просить сторона захисту.

За таких обставин, виходячи з положень п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів доходитьвисновку, що апеляційні скарги сторони захисту слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора - задовольнити частково, а ухвалу слідчого судді - скасувати,з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та продовжити строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_9 в межах строку досудового розслідування, одночасно визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах 15 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 000 гривень, з покладенням на ньогообов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 травня 2025 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодження прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні - заступника начальника першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення першого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу генерального прокурора ОСОБА_11 , про продовження строку тримання під вартою - задовольнити частково.

Продовжити ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 24 червня 2025 року включно.

Визначити ОСОБА_9 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в межах 15 000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 45 420 000 (сорок п'ять мільйонів чотириста двадцять тисяч) гривень.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а, код ЄДРПОУ суду 42258617, банк ГУ ДКС України в місті Києві, код банку - 820172, номер рахунку за стандартом IBAN: UA068201720355289002001082186, призначення платежу «застава».

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_9 , відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, наступні обов'язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

- не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;

- здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

- носити електронний засіб контролю.

Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави визначити в межах строку досудового розслідування, до 24 червня 2025 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ________________ ОСОБА_2

Судді:

ОСОБА_3 ____________ ОСОБА_4 ____________