апеляційне провадження №22-ц/824/4272/2025
справа №754/15518/23
18 червня 2025 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Желепи О.В., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Таран Н.Г.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -
встановив:
1. Короткий виклад доводів пред'явленого позову.
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про позбавлення батьківських прав.
Вимоги позову мотивує тим, що 04 серпня 2007 року між батьками позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1033.
Від шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася позивачка ? ОСОБА_2 .
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року шлюб між батьками позивачки розірвано. Рішенням суду від 27 вересня 2017 року задоволено позов ОСОБА_3 про стягнення аліментів, вирішено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини від усіх доходів щомісячно до досягнення повноліття дитини. Матір'ю позивачки ОСОБА_3 отримано виконавчий лист Деснянського районного суду міста Києва №754/7530/17 від 09 жовтня 2017 року та подано до виконавчої служби на виконання. Деснянським районним відділом державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУ МЮ відкрито виконавче провадження № НОМЕР_3.
З довідки розрахунку із сплати аліментів від 04 лютого 2021 року убачається, що боржник сплачував аліменти нерегулярно та не в повному обсязі, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка була погашена лише у грудні 2020 року.
Наведене свідчить про неналежне виконання відповідачем у справі свого батьківського обов'язку по матеріальному утриманню доньки.
Зазначає, що 26 січня 2018 року матір позивачки ОСОБА_3 уклала шлюб з ОСОБА_4 . Між позивачкою та ОСОБА_4 склалися дуже добрі, теплі, довірительні стосунки, як між батьком та донькою. ОСОБА_4 турбується про дитину, забезпечує її всім необхідним. Сім'я є міцною, щасливою, ОСОБА_5 виховується в атмосфері любові, добра, поваги, турботи.
Зазначає, що перед повномасштабним вторгненням росії в Україну матір позивачки разом із своїм теперішнім чоловіком ОСОБА_6 перебували в короткостроковому відрядженні за кордоном в Польщі. Вночі 23 лютого 2022 року вони літаком поверталися в Україну, однак літак було повернуто до Польщі.
На той час 12-ти річна позивачка залишилася в м. Києві без опіки матері із своїм дідусем. Матір приклала неймовірних зусиль через знайомих та зовсім незнайомих людей вирішила питання щодо евакуації доньки з дідусем в безпечніше місце (на захід України), а потім в Польщу.
При цьому, відповідач ОСОБА_1 , перебуваючи в м. Києві, не поцікавився де знаходиться його донька в такий важкий час, чи змогла вона виїхати із м. Києва, чи не потребує вона його батьківського піклування, підтримки та допомоги.
Уважає, що оскільки відповідач ОСОБА_1 з 2017 року ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини, наявні усі правові підстави для позбавлення його батьківських прав.
Мотивуючи наведеним, просить суд позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року позов задоволено. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 відносно доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати із сплати судового збору 1 073,60 грн.
Задовольнивши позов, суд першої інстанції вказав, що всупереч закону та моральним засадам суспільства відповідач покладені законом на батька обов'язки не виконує, належним чином не піклується про доньку, не спілкується з нею, не вітає її з днем народження навіть у телефонному режимі та іншими святами, не проявляє до неї батьківської турботи, не цікавиться її долею, не відвідує, не турбується про фізичний та духовний розвиток, на початку повномасштабного вторгнення росією в Україну, проживаючи на невеликій відстані у місті Києві від місця проживання своєї доньки не поцікавився, де знаходиться його дитина, чи перебуває вона у безпечному місці та чи потребує його допомоги, тобто останній у цілому своїми вчинками ігнорував факт споріднення з донькою з 2017 року до подання донькою даної позовної заяви.
Суд зробив висновок про ухилення та свідоме нехтування відповідачем батьківськими обов'язками.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу.
Вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо визнання позову відповідачем, оскільки матеріали справи містять відзив відповідача на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення пред'явленого позову.
Вказує, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що станом на 2020 рік у відповідача відсутня заборгованість із сплати аліментів, ані за основним зобов'язанням, ані за пенею.
Суд першої інстанції залишив поза увагою факт того, що 19 лютого 2016 року ОСОБА_1 укладено договір дарування квартири на ім'я ОСОБА_2 .. Комунальні платежі за цією квартирою сплачуються відповідачем по теперішній час.
Вказує, що активно приймав участь у навчанні доньки, приводив та забирав дитину із школи "Київські каштани", неодноразово після розлучення мати позивачки та відповідач літали на відпочинок, надавав дозвіл на виїзд за кордон та ніколи не чинив перешкоди доньці.
Зазначає, що висновки суду про свідоме не виконання відповідачем батьківських обов'язків не відповідають обставинам справи, оскільки відповідач надав суду пояснення, що з появленням ОСОБА_4 колишня дружина почала чинити перешкоди щодо зустрічей з донькою. У 2018 році відповідач звертався до Служби у справах дітей Деснянського району із заявами щодо того, що колишня дружина чинить перешкоди у спілкуванні з донькою. Саме за чисельними заявами прийнято рішення засіданням комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 12 від 05 липня 2018 року «Про участь батька у вихованні дитини», визначено час для зустрічей, проте колишня дружина і надалі перешкоджала спілкуванню та на вимогу Служби у справах дітей не приводила доньку для спільної зустрічі в межах закладу Служби у справах дітей.
Вказує, що при розгляді цієї справи позивачем не доведено, що батько ухиляється від виконання батьківських обов'язків свідомо, тобто, що він систематично продовжує не виконувати свої батьківські обов'язки, оскільки такі обставини не підтверджені належними та допустимими доказами. Позивачкою не доведено, що поведінка відповідача відносно дитини є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками, підстави, на які посилається позивачка, не доведені належним чином.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29 січня 2024 року у справі №185/9339/21, від 30 травня 2018 року у справі №553/2563/15-ц, від 13 березня 2019 року в справі №631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 331/5427/17, від 06 травня 2020 року в справі №753/2025/19, від 09 листопада 2020 року в справі №753/9433/17, від 17 червня 2021 року в справі №466/9380/17, від 04 квітня 2024 року в справі №553/449/20.
Мотивуючи наведеним, просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 жовтня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу.
23 грудня 2024 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив адвоката Бойка С.О., який діє в інтересах ОСОБА_2 , на апеляційну скаргу.
Зазначає, що посилання скаржника на відсутність заборгованості із сплати аліментів є безпідставні, оскільки з довідки розрахунку із сплати аліментів від 04 лютого 2021 року убачається, що заборгованість із сплати аліментів була наявна з червня 2017 року.
Звертає увагу, що у Постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі №754/4461/21 зазначено: «У справі, яка переглядається Верховним Судом, судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів виникла з вини відповідача, що останнім не спростовано, тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів».
Отже, ОСОБА_1 умисно приховував розмір своїх доходів, щоб зменшити суму аліментів на утримання його єдиної доньки.
Щодо доводів в частині дарування квартири вказує, що спростування вказаних доводів викладені у відповіді на відзив на позовну заяву.
Щодо доводів апеляційної скарги щодо участі відповідача у вихованні дитини вказує, що це стосується періоду навчання доньки лише в 1 класі. В подальшому, дитина була переведена до Українського коледжу ім. В. Сухомлинського. У 2021-2022 роках ОСОБА_2 навчалася ТОВ "ПЗЗСО "Міжнародна американська школа і університет". Батько не приймав участі у подальшому шкільному житті дитини. Всіма питаннями, пов'язаними із навчанням доньки, оплатою за навчання займалася лише її мати ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 .
Стосовно доводів про спільний відпочинок вказує, що такі відпочинки мали місце, проте були зумовлені тим, що ОСОБА_1 не надавав згоду на виїзд доньки ОСОБА_2 за кордон без батька, ставив умови, що дитина зможе виїхати лише при умові, якщо поїде і він та якщо ОСОБА_3 оплатить йому всі витрати на поїздку. Тому в інтересах дитини та її здоров'я ОСОБА_3 змушена була сплачувати всі витрати на ці поїздки.
Щодо визначення часу зустрічей відповідача із позивачкою вказує, що такі не заслуговують на увагу та спростовуються даними Протоколу №12 від 05 липня 2018 року засідання комісії, в якому зазначено, що комісія вирішила внести пропозиції до Деснянської РДА щодо надання рекомендації ОСОБА_1 вирішувати питання щодо участі у вихованні малолітньої доньки у судовому порядку та листом № 102/02/31-6253 від 10 липня 2018 року, в якому зазначено: «комісією було прийнято рішення рекомендувати Вам вирішувати питання щодо Вашої участі у вихованні малолітньої доньки у судовому порядку».
Щодо доводів про вчинення перешкод у спілкуванні вказує, що такі твердження спростовуються рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року у справі №754/6550/17.
Звертає увагу, що мати не впливає та не впливала на рішення позивачки щодо позбавлення батька батьківських прав, це її особисте бажання та свідомий вибір. Батько поступово перестав спілкуватися з донькою, не приділяв їй будь-якої уваги, не приймав участі у її вихованні, не виявляв інтересу до її внутрішнього світу, а тому став для доньки чужою людиною.
Мотивуючи наведеним, просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
5. Позиція учасників справи.
15 січня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на апеляційну скаргу.
Посилається на необґрунтованість тверджень позивачки, викладених у відзиві. В цілому, відповідь на відзив дублює твердження, викладені в апеляційній скарзі. Вказує, що на початку повномасштабного вторгнення відповідач знаходився у службовому відрядженні у місті Харкові. На початку березня 2022 року відповідачу вдалось повернутись до м. Києва. Після прибуття останнього за адресою проживання доньки, двері у квартиру були зачинені. Після опитування сусідів відповідач дізнався, що донька 25 чи 26 лютого 2022 року виїхала на автомобілі у невідомому напрямку.
Вказує на відсутність доказів перебування матері позивачки на початку повномасштабного вторгнення за кордоном.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 підтримав подану апеляційну скаргу, просив суд її задовольнити.
Позивачка ОСОБА_2 , її представник Бойко С.О. , третя особа ОСОБА_9 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд ухвалив розглянути справу за відсутності представника Служби усправах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
6. Позиція суду апеляційної інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_9 , відповідача ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_9 , розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
7. Фактичні обставини справи, установлені судом.
З даних свідоцтва про народження НОМЕР_1 убачається, що ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (том 1 а.с. 8).
Із змісту рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року у справі №754/11306/15-ц убачається, що батьки позивачки з 04 серпня 2007 року перебували у шлюбі. Вказаним рішенням шлюб розірвано (том 1 а.с. 13).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 27 вересня 2017 року з відповідача на утримання позивачки на користь матері стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу (том 1 а.с. 14).
З даних розрахунку заборгованості із сплати аліментів, складеного державним виконавцем, убачається, що відповідачем аліменти сплачувались періодично. Станом на 01 лютого 2021 року розмір заборгованості відповідача становить 1 657,06 гривень (том 1 а.с. 15).
Постановою ВП НОМЕР_4 від 23 лютого 2023 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №754/4461/21 від 08 лютого 2023 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів за період з 01 грудня 2017 року по 30 листопада 2020 року у розмірі 75 574,03 гривень (том 1 а.с. 16).
Постановою ВП НОМЕР_4 від 21 березня 2023 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №754/4461/21 від 08 лютого 2023 року закінчено у зв'язку із повним виконанням (том 1 а.с. 86).
З даних листа Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації убачається, що дитина ОСОБА_2 перебуває під медичним наглядом закладу. Заключення декларації було ініційовано матір'ю. При зверненні до лікаря-педіатра з приводу захворювань чи з профілактичною метою дитину завжди супроводжувала мати (том 1 а.с. 18).
З даних листа ТОВ "Приватний заклад загальної середньої освіти "Міжнародна американська школа і університет" убачається, що позивачка навчалась у вказаному закладі у 2021-2022 навчальному році. За час перебування дитини у шкільному закладі батько дитини ОСОБА_10 в школі не з'являвся, не відвідував батьківські збори і в освітньо-виховному процесі участі не брав (том 1 а.с. 19)
26 січня 2018 року мати позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб, що підтверджується даними свідоцтва про шлюб НОМЕР_2 (том 1 а.с. 20).
Згідно листа №01-07-2905 від 30 жовтня 2018 року Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та даних Протоколу №12 засідання комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 5 липня 2018 року убачається, що відповідач звертався до органу опіки та піклування з питань щодо участі у вихованні дитини (том 1 а.с. 103-107).
З даних довідки №114 від 31 липня 2018 року виданої в.о. директора Спеціалізованого навчально-виховного комплексу "Київські каштани" з поглибленим вивченням Англійської мови убачається, що ОСОБА_2 дійсно навчалась у СНВК "Київські каштани" з 01 вересня 2016 року. 17 листопада 2017 року дитина була відрахована до Українського коледжу ім. В. Сухомлинського згідно заяви мами ОСОБА_3 та довідки №275 від 16 листопада 2017 року із закладу. За період навчання житини батько дитини ОСОБА_1 приймав участь у шкільному житті дитини - приводив та забирав дитину, цікавився успішністю, відвідував батьківські збори. Мама ОСОБА_3 також постійно цікавилась успішністю дитини, підтримувала контакт із вчителем, відвідувала батьківські збори (том 1 а.с. 81).
З даних відомостей з Державної прикордонної служби №184/Ш-14358 від 04 жовтня 2018 року та №184/-14359 від 04 жовтня 2018 року убачається, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно перетинали кордон, зокрема 24 квітня 2016 року, 08 травня 2016 року, 28 травня 2016 року, 29 травня 2016 року, 19 серпня 2016 року, 28 серпня 2016 року, 28 жовтня 2016 року, 05 листопада 2016 року (том 1 а.с. 82-83).
З даних листа Деснянської районної в місті Києві Державної адміністрації №102102/31-6253 від 10 липня 2018 року убачається, що мати дитини ОСОБА_3 двічі не з'явилась на засідання комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, а заочний розгляд справи органом опіки та піклування, не передбачений нормами діючого законодавства України, тому, за відсутності матері дитини, ОСОБА_3 , комісія не прийняла рішення щодо встановлення графіку побачень ОСОБА_1 з донькою. Оскільки заочний розгляд справи, передбачений ЦПК України, комісією прийнято рішення рекомендовано ОСОБА_1 вирішувати питання щодо участі у вихованні малолітньої доньки у судовому порядку (том 1 а.с. 101).
З даних витягу з ЄРДР убачається, що 12 березня 2019 до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 358 КК України. Із фабули витягу убачається, що невстановлена особа в період з квітня по грудень 2017 року підробила документи, що надають право перетину кордону ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без офіційної згоди батька - ОСОБА_1 (том 1 а.с. 111).
З даних витягу з ЄРДР убачається, що 10 червня 2017 року до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 125 КК України. Із фабули витягу убачається, що колишня дружина із своїм хлопцем нанесли тілесних ушкоджень ОСОБА_1 (том 1 а.с. 109).
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 травня 2018 року задоволено позов ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини. Визначено місце проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з її матір'ю - ОСОБА_3 (том 1 а.с.124-125).
Згідно даних договору дарування квартири від 19 лютого 2016 року убачається, що ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 141-142).
Згідно даних висновку за результатами психологічного обстеження на звернення ОСОБА_3 від 03 квітня 2018 року убачається, що на вирішення поставлено такі питання:
1. Чи є у ОСОБА_2 індивідуально-особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів та створення особливих умов навчання та виховання?
2. Хто з дорослих утворює для ОСОБА_2 соціально-підтримуюче оточення?
3. Яким чином сімейна ситуація, індивідуально-психологічні особливості матері та батька, особливості їх виховної поведінки впливають на емоційний стан, психічний розвиток та переживання благополуччя їх доньки - ОСОБА_2 .?
4. Чи є специфічні психологічні особливості у ставленні ОСОБА_2 до батьків разом та до кожного окремо; інших членів родини? Якщо є, то в чому вони виражаються?
5. Чи є ознаки, що дозволяють припустити вплив одного з батьків на формування у ОСОБА_2 негативної думки про іншого батька? Якщо є, то в чому вони виражаються?
6. Чи має ОСОБА_2 індивідуально-психологічні особливості, які можуть суттєво вплинути на характер її свідчень у справі?
Спеціалістом зроблено такі висновки:
1. У ОСОБА_2 є особистісні особливості, що потребують особливої уваги з боку батьків й вихователів. Детально ці особливості описані у даному висновку на сторінках 9-10.
2. Соціально-підтримуюче оточення для ОСОБА_2 утворюють її матір - ОСОБА_3 та вітчим.
3. Сімейна ситуація, особливості виховної поведінки батьків-вихователів ОСОБА_2 негативно впливають на її емоційний стан, психічний розвиток та переживання суб'єктивного благополуччя.
4. Так, у ставленні ОСОБА_2 до батьків - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , є специфічні психологічні особливості. ОСОБА_2 як батьків-вихователів сприймає ОСОБА_3 та вітчима. ОСОБА_2 виявляє ознаки надійної прив'язаності до своєї матері - ОСОБА_3 , яка є головним джерелом підтримки; носієм влади, стосовно якої ОСОБА_2 переживає відповідальність за власні дії. Із батьком - ОСОБА_1 у ОСОБА_2 стосунки є стосунками співзалежності.
5. Ні, ознак, що дозволяють стверджувати про наявність впливу матері на формування негативної думки про батька у ОСОБА_2 не виявлено.
6. Так, ОСОБА_2 має індивідуально-психологічні особливості, які можуть суттєво вплинути на характер її свідчень у справі. Вікова обмеженість критичності мислення, залежність ОСОБА_5 від оцінок значущих дорослих унеможливлює постанову перед нею, як дитиною молодшого шкільного віку, завдання "проаналізувати події та сформулювати самостійну думку стосовно того, свідком чого вона була. ОСОБА_2 не здатна до вироблення та формулювання самостійних рішень стосовно власного життя (том 1 а.с. 160-165).
З даних висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав №102-403 від 25 січня 2024 року убачається, що служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в місті Києва держаної адміністрації уважає за доцільне позбавити батьківських прав батька, ОСОБА_1 , стосовно неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1 а.с. 198-203).
8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно із статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частин 1-4 статті 164 СК України:
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При вирішенні такої категорії спорів необхідно враховувати, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особистості батька (матері) як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Слід зважувати і на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Отже, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі № 712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
У рішенні у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Колегія суддів зазначає, що доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача (така позиція висловлена в постанові КЦС ВС від 29 травня 2020 року у справі № 739/2159/18).
У справі, що переглядається апеляційним судом, не установлено фактів, які можна можливо розцінювати як ухилення від виховання дитини внаслідок винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Обставини, які суд першої інстанції уважав такими, що підтверджують підстави позову, не є конкретно установленими фактами, які давали б підстави для висновку про свідоме невиконання відповідачем батьківських обов'язків.
Доводи позивача щодо заборгованості із сплати аліментів, яка мала місце до грудня 2020 року, не свідчить про ухилення відповідача від матеріального утримання доньки.
Разом з тим, згідно даних договору дарування квартири від 19 лютого 2016 року убачається, що ОСОБА_1 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_1 . Доводи сторони позивача, що вказана квартира перебувала у спільній сумісній власності батьків позивачки не спростовує факту передачі відповідачем своєї частки у нерухомому майні на користь дитини.
Окрім того, даними листа №01-07-2905 від 30 жовтня 2018 року Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації та даних Протоколу №12 засідання комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 5 липня 2018 року підтверджується звернення відповідача до органу опіки та піклування з питань щодо участі у вихованні дитини.
Доказів на підтвердження того, що дії (бездіяльність) відповідача негативно впливає на фізичний розвиток позивачки як складову виховання, нормальне самоусвідомлення або мають інший негативний вплив на позивачку, матеріали справи не містять.
Дані висновку за результатами психологічного обстеження ОСОБА_2 на звернення ОСОБА_3 від 03 квітня 2018 року не можна уважати належними доказами у цій справі, оскільки обстеження проведено більше, ніж за п'ять років до звернення до суду із цим позовом (жовтень 2023 року).
Колегія суддів зазначає, що позов ініційовано безпосередньо самою дитиною, проте вказане не може бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог, з огляду на те, що думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, у цій справі апеляційний суд констатує, що ґрунтовне дослідження та оцінка всіх обставин справи у сукупності свідчить про те, що таке бажання у дитини могло виникнути під впливом зовнішніх факторів, відтак застосування такого крайнього заходу впливу на батька як позбавлення батьківських прав за установлених обставин у цій справі не може уважатися таким, що є в інтересах дитини.
Щодо висновку Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про доцільність позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав стосовно неповнолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , апеляційний суд зазначає про таке.
Відповідно до частин 5, 6 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Апеляційний суд не бере до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування, оскільки такий не містить відомостей щодо наявності виключних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які б свідчили про свідоме нехтування відповідачем своїми обов'язками.
Апеляційний суд враховує, що батько не втратив інтерес до своєї дочки, а позивачка не довела свідомого (навмисного) ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків та його винної поведінки, отже суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки підстави, передбачені частиною 1 статті 164 СК України, для застосування до відповідача такого крайнього заходу як позбавлення її батьківських прав - відсутні.
Відповідно до статті 376 ЦПК України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи є підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374,376, 381-384, 390 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення такого змісту.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав ? відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повну постанову складено 26 червня 2025 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді О.В. Желепа
В.В. Соколова