Справа №761/2938/25 Головуючий у 1 інстанції: Мартинов Є.О.
Провадження №33/824/2334/2025 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
15 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Гаращенка Д.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заступника директора - розпорядника інформації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за частиною 9 статті 212-3 КУпАП, -
Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 212-3 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 60 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 26 березня 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року скасувати, провадження у справі закрити, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційні вимоги обґрунтуванні тим, що суд першої інстанції розглянув справу формально та ухвалив вказану постанову із порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зазначає, що 24.12.2024 адвокат Бахарєв М.А. звернувся з адвокатським запитом за вих. №б/н до неналежного адресата - посадової особи Фонду ОСОБА_4.
Вважає, що у адвоката відсутнє право на звернення з адвокатським запитом безпосередньо до посадової чи службової особи Фонду, що взагалі виключає можливість складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Судом першої інстанції при розгляді справи було неправильно застосовано ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та не встановлено, що посадова особа Фонду не є суб'єктом, якому адвокат має право адресувати адвокатський запит.
Вважає, що відсутність права направляти адвокатський запит певному адресату - посадовій особі установи, кореспондує і відсутність обов'язку такого адресата розглядати вказаний адвокатський запит, що виключає відповідальність.
Зазначає, що Шевченківським районним судом м. Києва не здійснено належної правової оцінки того, що Фонд не є розпорядником запитуваної адвокатом Бахраєвим М.А. інформації щодо підтверджуючих документів про висновки ОСОБА_2 , як фізичної особи, та дій вчинених ним не від імені Фонду гарантування вкладів фізичних осіб під час виконання посадових обов'язків. Запитувана адвокатським запитом інформація є надуманою самим адвокатом, тому її ненадання не може кваліфікуватись як правопорушення за ст. 212-3 КУпАП.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_1 адвокат Акопян М.А. повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Інші учасники в судове засідання не з'явились.
Відповідно до ст. 294 неявка у судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи адвоката Акопян М.А., перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд прийшов до висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. ст. 245, 280, 283 КУпАП у справі про адміністративне правопорушення обставини правопорушення повинні бути з'ясовані всебічно, повно й об'єктивно в їх сукупності. Доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган /посадова особа/ встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглянувши справу, посадова особа виносить постанову, яка повинна містити найменування органу /посадової особи/, який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення; порядок та строк його оскарження.
Судом першої інстанції встановлено, що адвокат Бахарєв М.А. надає правову допомогу ОСОБА_3
24 грудня 2024 року адвокат Бахарєв М.А. в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з адвокатським запитом, в якому просив надати належним чином завірену копію письмової згоди (рішення, наказу) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якою надано повноваження ОСОБА_2 , як посадовій особі - начальнику відділу судового супроводження з проблемних питань управління судово-претензійної роботи департаменту правового забезпечення, написати та підписати скаргу на адвоката ОСОБА_3, з метою підготовки, збору документів, доказів, які будуть предметом дослідження складом Дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області за скаргою посадової особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - начальника відділу судового супроводження з проблемних питань управління судово-претензійної роботи департаменту правового забезпечення ОСОБА_2 , а також підготовки позову до суду та звернень до правоохоронних органів.
У наданні запитуваної інформації адвокату Бахарєву М.А., заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1, за вих. № 60-13369/24 від 31 грудня 2024 року було відмовлено.
Так, зі змісту наданої відповіді вбачається, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є органом державної влади та органом місцевого самоврядування, а тому право на звернення з адвокатським запитом безпосередньо до посадової чи службової особи Фонду адвокату Бахарєву М.А. не надано. Крім того, скарга до КДКА Дніпропетровської області на адвоката ОСОБА_3 підписана фізичною особою, а тому запитуваний документ щодо надання Фондом письмової згоди на підписання скарги на адвоката ОСОБА_3 не відноситься до інформації, необхідної адвокату для надання правової допомоги. Крім того, у адвокатському запиті не зазначено про наявність достовірних відомостей про оформлення у Фонді запитуваного документа.
Надаючи оцінку твердженням сторони захисту стосовно неправомірності адвокатського запиту та відсутності підстав отримання запитуваних документів для надання правової допомоги, суд першої інстанції відносився до них критично, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам та суперечать положенням ст. 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», оскільки стороною захисту не надано будь-яких документів, які б підтверджували, що запитувана адвокатом Бахарєвим М.А. копія документів містить інформацію з обмеженим доступом.
Крім того, зі змісту копії скарги ОСОБА_2 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Дніпропетровської області про притягнення адвоката ОСОБА_3 до відповідальності убачається, що ОСОБА_2 зазначено реквізити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як зворотній зв'язок з ним, що дає підстави вважати, що адвокат Бахарєв М.А. під час здійснення адвокатської діяльності в межах закону реалізовував своє право на звернення до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Таким чином, судом першої інстанції не було встановлено обставин, які б свідчили про те, що протокол про адміністративне правопорушення від 14 січня 2025 року серії ДН № 1 не відповідав вимогам статті 256 КУпАП, у зв'язку з чим доводи адвоката Акопян М.А. щодо недостовірності інформації, викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення, суд вважав необґрунтованими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частина 5 ст. 212-3 КУпАП встановлює відповідальність за неправомірну відмову в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Частиною 9 ст. 212-3 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - восьмою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктивна сторона вказаного порушення полягає у неправомірній відмові в наданні інформації, наданні інформації на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, що не відповідає дійсності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).
Частина 2 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов'язані не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.
У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту.
У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш, як десять сторінок, адвокат зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
З приєднаних до протоколу про адміністративне правопорушення документів встановлено, що 24.12.2024 року адвокат Бахраєв М.А. направив адвокатський запит, адресований ОСОБА_4 , як посадовій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому зазначив, що у провадженні КДКА Дніпропетровської області знаходиться скарга, підписана ОСОБА_2 , який зазначив адресу для листування - 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців 17, а саме: адресу свого місця роботи, де ОСОБА_2 займає посаду заступника директора-розпорядника у Фонді гарантування вкладів фізичних осіб.
ОСОБА_2 , на думку клієнта адвоката Бахраєва М.А., у скарзі до КДКА Дніпропетровської області безпідставно звинуватив адвоката ОСОБА_3 у низькому професійному рівні, зазначаючи про нібито не проходження адвокатом підвищення кваліфікації. З метою підготовки позовної заяви до ОСОБА_2 про захист честі та гідності, стягнення моральної та матеріальної шкоди, збору документів, доказів, які будуть предметом розгляду складом Дисциплінарної палати КДКА Дніпропетровської області, підготовки ґрунтовної відповіді адвоката на вимогу члена КДКА, керуючись ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат Бахраєв М.А. просив надати інформацію та копії документів.
До вказаного адвокатського запиту були долучені фотокопія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та фотокопія ордеру.
Листом № 60-13369/24 від 31.12.2024 заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 адвокату Бахарєву М.А.. повідомлено, що в розумінні статей 20, 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатський запит може персоніфіковано адресуватися посадовим особам тільки органів державної влади та місцевого самоврядування. В усіх інших випадках адвокатський запит надсипається підприємству, установі, організації, громадському об'єднанню. Відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою та не відноситься до органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Фонд не є бюджетною установою і на діяльність Фонду не поширюються положення Закону України "Про державну службу". Таким чином, діючим законодавством України не передбачено право адвоката на звернення з адвокатським запитом безпосередньо до посадової чи службової особи Фонду. Враховуючи вищенаведене, правових підстав для надання Фондом запитуваної Вами інформації не вбачається, оскільки адвокатський запит від 05.11.2024 року вих. №Б-1 адресовано неналежному суб'єкту (розпоряднику інформації) та оформлено з порушеннями вимог Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Також, повідомлено, що у відповідності до ст. 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат може звертатися із адвокатськими запитами до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб), однак до адвокатського запиту не долучено підтверджуючі документи з отримання згоди ОСОБА_1 на звернення до нього, як до фізичної особи, із адвокатським запитом.
Зазначив, що відповідно до ст. 36 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та п. 9 Положення про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 30 серпня 2014 року № 120, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката має право кожен, кому відомі факти такої поведінки. У скарзі висловлено відповідну точку зору та бачення щодо певних обставин, які підлягають перевірці у встановленому законом порядку.
Також, зазначено, що статтями 38-40 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що після реєстрації скарги щодо адвоката, за дорученням голови дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури проводиться перевірка відомостей, викладених у заяві (скарзі). При розгляді дисциплінарної справи на засіданні дисциплінарної палати кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури заслуховується повідомлення члена дисциплінарної палати про результати проведення перевірки, здійснюється подання доказів, висловлювання заперечень та надання пояснень заінтересованими особами (п. 44 Положення). Таким чином, реалізація передбачених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та відповідним Положенням прав буде здійснюватися після порушення дисциплінарної справи.
Отже, з наведеного вбачається, що 24.12.2024 року адвокат Бахарєв М.А. направив адвокатський запит № б/н, адресований ОСОБА_4 , як посадовій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме - директору-розпорядника Фонду.
За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Статтею 11 вказаного закону визначено, що виконавча дирекція Фонду здійснює управління поточною діяльністю Фонду. Виконавча дирекція Фонду складається з семи членів. Директор - розпорядник Фонду та його заступники входять до складу виконавчої дирекції Фонду за посадою.
Повноваження виконавчої дирекції Фонду визначає ст. 12 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Статтею 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" обумовлено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
За правилами статті 5 вказаного Закону доступ до інформації забезпечується шляхом, зокрема, надання інформації за запитами на інформацію.
Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" врегульовано оформлення запитів на отримання публічної інформації.
Частиною першою вказаної статті визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
Запит на інформацію має містити: 1) ім'я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв'язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (частина п'ята статті 19 Закону "Про доступ до публічної інформації").
В силу частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
З листа від 31.12.2024 року заступника директора - розпорядника Фонду ОСОБА_1 вбачається, що правових підстав для надання Фондом запитуваної адвокатом Бахраєвим М.А. інформації не вбачається, оскільки адвокатський запит від 24.12.202 року вих. №б/н адресовано неналежному суб'єкту (розпоряднику інформації), а тому Фонд не є розпорядником таких документів та не має повноважень їх надання.
Якщо адвокатський запит стосується надання публічної інформації, адвокат у запиті, крім посилання на відповідні статті Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", зобов'язаний послатися, як на підставу для отримання інформації, яка підпадає під визначення публічної, й на відповідні статті Закону "Про доступ до публічної інформації", а також дотриматись вимог останнього, звернувши увагу суб'єкта, якому адресовано адвокатський запит, на його статус розпорядника публічної інформації.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 серпня 2022 року у справі № 520/13981/21.
Запит адвоката Бахраєва М.А. від 24.12.2024 року таких посилань не містить та не відповідає вимогам Закону України "Про доступ до публічної інформації".
В свою чергу, адвокатський запит від 24.12.2024 року адвоката Бахраєва М.А., який адресований ОСОБА_4 , як посадовій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а саме- директору-розпоряднику Фонду, містить вимогу щодо надання інформації та відповідних документів, які стосуються скарги фізичної особи ОСОБА_6 до КДКА Дніпропетровської області на адвоката ОСОБА_3
Проте, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є розпорядником запитуваної адвокатом Бахарєвим М.А. інформації щодо надання підтверджуючих документів про висновки ОСОБА_2 , як фізичної особи, щодо діяльності адвоката ОСОБА_3, що були ним зроблені у скарзі до КДКА Дніпропетровської області.
Доказів звернення адвокатом Бахарєвим М.А. 24.12.2024 року до ОСОБА_1 , як фізичної особи, щодо його скарги до КДКА Дніпропетровської області, матеріали адміністративної справи не містять.
Таким чином, зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення серії ДН № 1 від 14.01.2025 року про те, що заступником директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_1 31.12.2024 року було відмовлено у наданні відповіді на адвокатський запит адвоката Бахарєва М.А. від 24.12.2024 року № б/н, що становить склад адміністративного правопорушення, не відповідає обставинам даної справи.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини, стандарти, установлені Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод для кримінального провадження, поширюються і на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справи "Лучанінова проти України" (рішення від 09 червня 2011 року, заява № 16347/02), "Малофєєва проти Росії" ("Malofeyeva v. Russia", заява № 36673/04), "Карелін проти Росії" ("Karelin v. Russia", рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08)).
Ці стандарти полягають у тому, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, яка по суті становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певна особа має доводити в суді, а також суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки в такий спосіб неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 62 Конституції України передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені винуватість особи та його подія мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Стандарт доведення вини поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що правопорушення було вчинено і особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, є винною у вчиненні адміністративного правопорушення.
Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії, викладеній у протоколі про адміністративне правопорушення.
Наявність таких обставин, які свідчать про можливість іншої версії події, аніж викладена у протоколі про адміністративне правопорушення, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку вказано у протоколі про адміністративне правопорушення, має бути спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що наявними в матеріалах справи доказами не доведено, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 9 ст. 212-3 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 9 ст. 212-3 КУпАП, а тому постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 17 березня 2025 року скасувати, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.9 ст 212-3 КУпАП закрити на підставі п.1. ч.1. ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Гаращенко Д.Р.