26 червня 2025 року
м. Київ
справа №120/12096/24
адміністративне провадження №К/990/11612/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів - Желєзного І.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №120/12096/24 за позовом ОСОБА_1 до Сьомого апеляційного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язати вчинити дії,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у якому просив:
- визнати протиправною бездіяльності Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка полягає у не розгляді скарги від 05 грудня 2023 року;
- зобов'язати Сьомий апеляційний адміністративний суд розглянути скаргу ОСОБА_1 від 05 грудня 2023 року.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 повернуто на підставі пункту 3 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року залишено без руху. Встановлено скаржнику десятиденний строк з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку із зазначенням поважності причин пропуску строку (інших підстав для його поновлення).
Копію ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2024 року апелянтом отримано 07 січня 2025 року, що підтверджується зворотнім повідомленням.
13 січня 2025 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява щодо виконання ухвали суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.
18 березня 2025 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду повторно надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року у справі №120/12096/24. Заявник, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду, матеріали справи скерувати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду апеляційної скарги.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 квітня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків шляхом подання до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору, копію касаційної скарги для відповідача, уточнену касаційну скаргу.
На виконання вимог ухвали Суду про залишення касаційної скарги без руху заявником надіслано заяву щодо виконання ухвали від 08 квітня 2025 року, у якій просить звільнити його від сплати судового збору. До зазначеної заяви позивач додає копію довідки ДФС України, копію довідки ПФ України, новий примірник касаційної скарги та її копію.
Перевіривши доводи нової касаційної скарги колегією суддів установлено, що позивачем не виконано вимоги ухвали Верховного Суду щодо зазначення підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції.
Частиною 3 статті 328 КАС України передбачено, що у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема про відмову у відкритті апеляційного провадження.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах 2 і 3 статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у: застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації; незастосуванні норми, яку належало застосувати; наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Отже, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Позивач оскаржує ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2025 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало пропуск строку на апеляційне оскарження та не подання скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Проте, позивачем у касаційній скарзі жодним чином не спростовано вищевказане, не наведено доводів стосовно не отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та неможливості вчасно усунути недоліки апеляційної скарги. Також, касаційна скарга не містить доводів стосовно того, що скаржник звертався до суду апеляційної інстанції з клопотанням про продовження строку для усунення недоліків чи з будь-яким іншим клопотанням, а з тексту оскаржуваної ухвали також зазначеного не вбачається.
Верховний Суд, перевіряючи доводи касаційної скарги, встановив, що касаційна скарга містить виклад фактичних обставин справи, вимогу до суду про скасування оскаржуваної ухвали, обґрунтування стосовно того, що на думку позивача, копія оскаржуваної ухвали, яка надійшла позивачу, завірена в неналежний спосіб, однак не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права при відмові позивачу у відкритті апеляційного провадження.
Щодо посилання позивача на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених Верховним Судом в ухвалах від 11 вересня 2024 року у справі №930/191/23, Суд зазначає таке.
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Водночас, як вже зазначалось, позивачем оскаржується ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті провадження.
Суд повторно зазначає, що абзацом 3 пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Однак подана касаційна скарга в новій редакції не містить обґрунтування того, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Суд наголошує, що підставами касаційного оскарження можуть бути не будь-які порушення процесуального права, а лише ті, які впливають на правильність вирішення судом процесуального питання або які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Слід також зазначити, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту нової касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, а тому заявнику слід викласти належним чином підстави касаційного оскарження, уточнити, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Відповідно до частини другої статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Зміст наведеної норми вказує на те, що продовження процесуального строку, встановленого судом, передбачає надання нового строку на вчинення тієї процесуальної дії, яка не була вчинена у первісно встановлений строк.
Враховуючи вищенаведене, Суд вважає за необхідне продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений для усунення недоліків касаційної скарги для надання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно зазначити підстави оскарження судового рішення в цій справі.
Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, ухвала постановляється 26 червня 2025 року.
Керуючись статтями 121, 243, 248, 332 КАС України,
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 08 квітня 2025 року та з урахуванням висновків, зазначених у цій ухвалі, терміном десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
Судді М.В. Білак
І.В. Желєзний
Ж.М. Мельник-Томенко